Класний керівник — організатор виховної роботи в класі



Сторінка2/6
Дата конвертації05.11.2016
Розмір1.53 Mb.
1   2   3   4   5   6

Листування з батьками учнів. Деякі класні керівники застосовують і таку форму зв'язку з сім'єю, як листування з батьками. Вона дає змогу інформувати їх про успішність та поведінку школярів. Ця форма зв'язку з сім'єю практикується, як правило, в сільських школах, де батьки живуть на великій відстані від школи і підтримувати з ними безпосередній зв'язок важко. Проте й у міських школах листування дає змогу краще вивчити умови житія та домашньої роботи школярів і полегшує виховну роботу з ними. Наприклад, один класний корівник виявив, що кілька учнів майже не читають художньої літератури. Він написав листи батькам з проханням допомогти організувати позакласне читання. У листах класний керівник зазначив, які книжки бажано було б прочи­ати насамперед, і попросив проконтролювати позакласне читання. Водночас він просив повідомити, як проводять вільний час учні, чим вони цікавляться. Багато які батьки охоче відгукнулися на це прохання. Вони почали стежити за позакласним читанням. Зустрічаючись з класним керівником, а також у листах-відповідях вони розповідали про те, що і як читають їхні діти, в яких видах домашньої праці беруть вони участь, як проводять своє дозвілля.

Іноді в листах можна звернутися до батьків з запитаннями про утруднення в сімейному вихованні, з проханням повідомити, яку літературу вони читають з питань виховання дітей, порекомендувати їм нові книжки про виховання. Усе це дасть змогу краще організувати пропаганду педагогічних знань. З листування з батьками можна дізнатися, як учні додержують домашній режим, як проводять свої канікули, з ким вони дружать. Усе це дає змогу краще вивчити учнів і подати батькам конкретну допомогу у вихованні дітей.

Для листування з батьками використовують і учнівський щоденник. Класні керівники роблять у ньому короткі записи про ставлення учня до навчальних та громадських обов'язків, про порушення дисципліни й порядку. Батьки переглядають і підписують щоденник.

Класні батьківські збори. Це важлива форма зв'язку класного керівника з сім'єю. Збори проводяться на початку навчального року та наприкінці навчальної чверті, щоб ознайомити батьків з завданнями і станом навчально-виховної роботи в класі. На них обговорюють найважливіші питання виховання дітей у школі й у сім'ї. Добре підготовлені та вміло проведеш збори допомагають краще організувати виховання дітей. Класний керівник не може обмежуватися лише інформацією про підсумки успішності та про стан дисципліни. Важливо ознайомити батьків з передовим досвідом сімейного виховання, домомогти розібратися в складних питаннях виховання дітей. Доцільно ознайомити батьків і з планами класного керівника, піонерського загону чи комсомольської організації.

У методичному листі «Про роботу класного керівника» зазначається, що «поряд з педагогічною освітою на батьківських зборах відбувається обмін досвідом виховання дітей у школі та в сім'ї, обговорення вдалих і невдалих засобів і прийомів виховання, що їх використовують різні батьки. Досвідчені класні керівники прийшли до висновку, що помилки батьків у вихованні своїх дітей не завжди треба піддавати колективному обговоренню; враховуючи конкретну ситуацію, на них буває доцільно вказати батькам в індивідуальній бесіді».

Нерідко класні керівники проводять і тематичні збори. Мета їх — озброїти батьків конкретними педагогічними знаннями, ознайомити з передовим досвідом виховання в сім'ї. Теми зборів намічаються залежно від конкретних виховних завдань та від запитів батьків. Саме життя школи, класу підказує томи зборів. Вони проводяться, наприклад, з таких тем: «Як допомагати дітям добре вчитися?», «Привчання школярів до посильної праці», «Виховання у дітей любові до Батьківщини», «Про вибір професії», «Про виховання правдивості та чесності», «Виховання павичок і звичок культурної поведінки в сім'ї», «Що і як читати дітям», «Про заохочення та покарання дітей у сім'ї», «Авторитет і особистий приклад батьків», «Про участь дітей у побутовій праці», «Про виховне значення дитячих ігор» тощо. Тут названо теми переважно для батьків учнів III—VII класів. Для батьків старшокласників можна провести збори на такі теми: «Роль сім'ї у розвитку пізнавальних інтересів учнів», «Розумове виховання дітей у сім'ї», «Наукова організація навчальної праці школяра».

Тематичні збори не слід обмежувати доповіддю чи лекцією. Дуже важливо забезпечити обмін досвідом сімейного виховання. Так, на зборах, присвячених організації режиму школярів, батьки можуть розповісти про розпорядок дня дітей, про участь їх у посильній праці, про організацію позакласного читання. Перед зборами про привчання дітей до дисциплінованості класний керівник радить батькам поділитися досвідом про те, як вони привчають дітей до працьовитості, як контролюють їхнє навчання, як виховують у них навички та звички культурної поведінки. Маючи заздалегідь поставлені питання, батьки добре продумують їх і розповідають про свої утруднення у вихованні. Батьки — не лише слухачі, а й пропагандисти досвіду виховання. Вони не завжди можуть пояснити, як добилися успіху у вихованні. Завдання класного керівника — допомогти добре підготуватися до зборів.

Класний керівник, намітивши день проведення зборів, відвідує деякі сім'ї і в попередніх бесідах з батьками визначає питання, які їх цікавлять.

Збори інколи проходять без активної участі батьків. Так буває тоді, коли класний керівник не підтримує контакту з сім'ями своїх учнів. Треба заздалегідь повідомити батькам порядок денний зборів. Корисно іноді порекомендувати їм прочитати з теми ' зборів статті в журналах «Семья и школа», «Здоровье», «Советская женщина», «Радянська жінка».

Не слід перетворювати збори на судилище над батьками тих учнів, які не встигають чи порушують дисципліну. На такі збори батьки намагаються не приходити або після них вдаються до тілесних покарань. Дуже погано, коли збори перетворюються на пудний монолог класного керівника з переліком оцінок і пропусків навчальних занять школярами. Треба берегти самолюбство батьків.

У деяких школах або в окремих класах проводяться збори самих батьків, на яких обговорюються питання про роль батька у вихованні дітей. Такі збори проходять жваво й активно за умови, якщо доповідач (директор школи або класний керівник) наводить конкретні приклади з практики сімейного виховання. Не обов'язково при цьому називати прізвища батьків, що ухиляються від виховання своїх дітей. Треба так розповісти про досягнення й недоліки в сімейному вихованні, щоб батьки відчули свої промахи й зробили необхідні висновки. Після зборів корисно поговорити з деякими батьками. У бесіді можна з'ясувати, де вони побували разом зі своїми дітьми, яку книжку порекомендували прочитати синові чи доньці, як часто обговорюють вони цікаві матеріали радіо чи телепередач.

Виправдали себе й спільні збори батьків та учнів. На них обговорюються питання поліпшення навчально-виховної роботи. Школярі демонструють свої досягнення у навчанні та праці, розповідають про роботу в різних гуртках. Батьки з інтересом слухають їхні виступи про успіхи в навчанні та в суспільне корисній праці, у спорті та в художній самодіяльності.

Питання організації трудового виховання учнів старших класів доцільно обговорювати на зборах робітників або колгоспників. Такі збори сприяють зміцненню співдружності школи, сім'ї та громадськості.

У сільських школах, де навчаються діти з різних сіл, збори проводяться за місцем проживання батьків.

Бесіди і лекції для батьків. З метою пропаганди педагогічних знань проводяться бесіди і лекції для батьків на педагогічні теми. Зміст їх залежить від запитів та інтересів батьків, від конкретних завдань виховання та навчання. Батькам учнів IV—V класів, наприклад, важливо розповісти про організацію домашніх занять, про режим школяра, про залучення дітей до роботи з самообслуговування. У лекціях, призначених для батьків учнів VI—VIII класів, можна розповісти про необхідність зміни підходу до підлітків, про розширення пізнавальних інтересів школярів, про залучення їх до суспільне корисної праці, про підвищення інтересу до техніки. Перед батьками учнів старших класів слід поставити питання про раціональну організацію розумової та фізичної праці, про розвиток інтересів до громадської роботи, до техніки та до питань сільського господарства, про вибір професії. Батькам, діги яких відстають у навчанні, корисно розповісти про те, як допомогти дітям у навчальних заняттях, як контролювати виконання домашніх завдань.

Бесіди і лекції досягають своєї мети за умови, якщо вони проводяться регулярно й за певною програмою. У школах, як правило, проводять бесіди з батьками на такі теми: «Про відповідальність батьків за виховання дітей», «Трудове виховання в сім'ї», «Привчання дітей до ощадливості», «Як допомагати дітям у приготуванні домашніх завдань», «Виховання старанності в дітей у сім'ї», «Про заходи заохочення та покарання», «Виховання поваги до старших», «Про виховання послуху», «Значення режиму в вихованні», «Про виховання характеру», «Як керувати позакласним читанням у сім'ї».

Для батьків старшокласників доцільно провести бесіди і лекції на такі теми: «Як допомогти школярам обрати професію», «Мати на життєвому шляху дітей», «Роль батька у вихованні дітей», «Ми і наші старші діти», «Здібності наших дітей», «Роль батьків в ідейно-моральному вихованні дітей», «Про самовиховання юнаків і дівчат».

З великим інтересом батьки учнів усіх класів слухають лекції «Про виховання в сім'ї Маркса», «Сім'я Ульянових». З бесідами і лекціями перед батьками виступають не лише класні керівники, а й керівники шкіл, учителі, наукові працівники, шкільні лікарі, бібліотекарі, старші піонервожаті, спеціалісти підприємств, колгоспів і установ, їх проводять у школах, на підприємствах, у червоних куточках ЖЕКів. На яку б тему не проводилися бесіди чи лекції, в них слід широко використовувати приклада з досвіду виховання дітей у школі та в сім'ї. На жаль, у лекціях і бесідах на педагогічні теми нерідко переважають негативні факти і приклади. Позитивний же досвід виховання залучають недостатньо. А є чимало сімей, досвід яких може бути взірцем для наслідування. Зрозуміло, цей досвід не слід застосовувати механічно. Необхідно роз'яснювати, що в сімейному вихованні немає й не може бути універсальних методів і прийомів, придатних для всіх випадків життя. Як і шкільне виховання, виховання в сім'ї повинно мати творчий характер. Багато що тут залежить від тих стосунків, що склалися в сім'ї, від педагогічних знань, від такту і педагогічної майстерності батьків. Велике значення у сімейному вихованні має поєднання любові до дітей з високою вимогливістю до них, з повсякденним контролем за їхньою поведінкою. Де немає вимогливості, там немає правильного виховання, там панує неорганізованість і безладдя. Виконання посильних вимог привчає дітей до організованості та порядку, формує їхній характер та вольові якості. Поступово школярі привчаються самі ставити до себе вимоги, починають самостійно виробляти потрібні якості. У підлітків і особливо в старших школярів виникає прагнення до самовиховання. Це дуже важливий показник результатів виховної роботи школи та сім'ї.



Консультації. Вечори запитань і відповідей. На лекціях батьки не завжди можуть дістати відповіді на питання, що їх цікавлять. У великій аудиторії вони соромляться чи не мають можливості запитати лектора. Тому в школах чи в окремих класах слід проводити систематичні консультації з питань виховання дітей. Під час консультації батьки бесідують з досвідченим педагогом з будьякого питання, перевіряють свою думку, переконуються в правильності чи неправильності своїх методів виховання. Батьків, як правило, цікавлять такі питання, як слухняність дітей, подолання вередування та впертості, виховання нервової дитини, боротьба з лінощами та неорганізованістю школяра. Щоб відповісти на ці запитання, консультант з'ясовує особливості характеру дітей та умови сімейного виховання. Це дає змогу дати конкретніші відповіді на запитання батьків.
Для батьків учнів старших класів, як правило, дають консультації, пов'язані з вибором професії. Уже перед батьками восьмикласників постає питання, куди піти їхнім дітям учитися, де продовжувати освіту — в IX класі загальноосвітньої школи, у спеціальному навчальному закладі чи в професійно-технічному училищі. Якщо школяр вирішує здобути середню освіту в технікумі чи в ПТУ, то яку йому краще обрати професію? Знаючи своїх восьмикласників, класний керівник може дати батькам цінну пораду, допоможе обрати професію до душі й з урахуванням особливостей підлітка. Так, якщо восьмикласник уже в шкільних майстернях виявив справжню робітничу кмітливість, серйозний інтерес до техніки, можна порадити йому продовжувати освіту в ПТУ. А запальну й дратівливу восьмикласницю треба відговорити йти в педагогічне училище. Добре, якщо діти обирають професію батьків. Проте необхідно, щоб вони мали якості необхідні для цієї професії. Тому під час консультацій питання профорієнтації повинні займати особливо велике місце.

З метою поширення педагогічних знань і подання допомоги батькам у вихованні дітей у школі проводять вечори запитань і відповідей. Запитання, як правило, подають у письмовому вигляді заздалегідь. Додаткові ж запитання можна ставити й в усній формі на вечорі. Для відповідей на запитання залучають не лише спеціалістів з педагогіки, а й психологів, медиків, юристів. Доцільно залучати й передовиків виробництва, особливо з підприемств-шефів, з колгоспів і радгоспів. Вони можуть подати велику допомогу у відповідях на запитання, пов'язані з професійною орієнтацією та вибором професії.

Основні пропагандисти педагогічних знань серед батьків — класні керівники. Вони краще за інших учителів знають батьків свого класу. Краще знають вони й особливості учнів, умови їхнього виховання. Звичайно, це не означає, що класні керівники працють з батьками учнів самі. Вони залучають до цього й інших учителів, представників громадських організацій.

Нині в школах почали більше уваги приділяти правовому вихованню школярів. Правову пропаганду серед батьків ведуть класпі керівники. Передусім важливо розповісти про їхню відповідальність за виховання дітей. Треба, щоб батьки добре усвідомили, яку відповідальність несуть вони за правопорушення своїх дітей. Відомо, що незнання законів не може бути обставиною, що пом'якшує провину, для тих, хто їх порушує. До проведення бесід і вечорів запитань і відповідей з питань радянського права залучають інспекторів дитячих кімнат міліції, членів комісій у справах неповнолітніх при райвиконкомах.



Конференції з обміну досвідом виховання. Центральне місце на таких конференціях займає обмін досвідом виховання. Класні керівники попередньо виявляють найцікавіший і найцінніший досвід сімейного виховання і домовляються з батьками про їхню участь у конференції.
Нерідко конференції охоплюють батьків ряду паралельних класів. Іноді їх проводять у масштабі школи. Досвід показує, що класні батьківські конференції мають багато переваг. Вони дають змогу залучити до активного обговорення поставлених питань багатьох батьків. До того ж обговорення на таких конференціях мас досить конкретний і дійовий характер. Батьки можуть тут обмінятися досвідом виховання дітей одного й того самого віку. Класний керівник аналізує досвід виховання тих дітей, яких він добре знає.

На конференції краще вести розмову не з усіх питань виховання, а за конкретними темами. Наприклад, можна провести конференції на такі теми: «Як привчити дітей до праці?», «Як ми допомагаємо дітям добре вчитися», «Про режим дня школяра», «Про культуру поведінки школярів», «Про організацію позаклас-ного читання», «Про авторитет батьків», «Важкий вік», «Атеїстичне виховання дітей у сім'ї», «Самовиховання школярів», «Про дружбу і любов наших дітей», «Про нахили та вибір професії ", «Організація дозвілля дітей», «Про літній відпочинок дітей».

Конференції проводять орієнтовно за таким планом: вступне слово класного керівника про завдання та порядок проведення конференції, короткі доповіді (повідомлення) батьків з конкретних питань виховання дітей, виступи, підведення підсумків конференції директором школи або класним керівником. Іноді для учасників конференції організовують виставки педагогічної та художньої літератури, присвяченої питанням виховання, готують інструктивні матеріали («Правила для учнів», «Орієнтовний режим школярів у сім'ї» та ін.).

Щоб привернути увагу батьків до активного обговорення, доцільно в запрошенні назвати основні питання, які обговорюватимуться. Наприклад, якщо конференція буде присвячена трудовому вихованню школярів у сім'ї, можна назвати такі питання:

1. Які обов'язки виконує школяр удома? 2. Як він їх виконує? 3. Як виховується звичка до фізичної праці? 4. Як привчаються діти до пунктуальності та акуратності в праці? 5. Як розподіляються трудові обов'язки в сім'ї?

Під час підготовки та проведення конференції велику увагу приділяють з'ясуванню утруднень у вихованні дітей. Важливо показати шляхи подолання їх. При цьому слід спиратися на наявний досвід сімейного виховання. У заключному слові треба залучити більше прикладів з практики виховання, давати поради про те, як правильно виховувати дітей. Якщо ці поради спираються на досвід виховання, вони виявляються конкретнішими й дійовішими. Наприклад, класний керівник одного з шостих класів провів конференцію на тему «Виховання у дітей культури поведінки». До конференції було підготовлено виставку педагогічної та художньої літератури з цієї теми, стенди з картинами, які викривали недоліки у вихованні культури поведінки в сім'ї. Конференцію було відкрито коротким вступним словом класного керівника. Вінвказав на її завдання та характерні труднощі у вихованні культури поведінки. Батьки виступили з повідомленнями з таких питань: як ми виховуємо ввічливість у дітей, наш досвід виховання чуйного і дбайливого ставлення до людей (до старших, товаришів, до маленьких дітей), про виховання культурних навичок під час їжі, як ми викорінюємо некультурні звички у підлітків.

Після цього виступали інші батьки. Вони ділилися досвідом виховання, висловлювали міркування про подолання утруднень, що трапляються під час формування культури поведінки в підлітків. З ряду питань виникли гарячі дебати. Класний керівник у висновках вказав на цінний досвід, нагромаджений батьками, на необхідність широкого використання його, дав відповіді на запитання, з яких батьки не прийшли до одностайної думки.

Лекторії та університети для батьків. В останні роки великого поширення набули лекторії для батьків, їх створюють при школах, палацах і будинках культури, підприємствах і установах, де читають систематичний курс лекцій за певною програмою. Найвищим ступенем педагогічної освіти та підвищення культурного рівня батьків є університети, педагогічні факультети при народних університетах. Тут читають лекції не лише на педагогічні теми, а й про міжнародне становище, про розвиток науки і техніки, про літературу та мистецтво, з психології, дитячої гі гієни, з медицини та інших наук. Батьківські університети розраховані на постійний контингент слухачів.

У шкільних лекторіях та в батьківських університетах широко використовують кіно. Кіностудії науково-популярних фільмів створили серії короткометражних кінокартин під загальною назвою «Кіноуніверситет для батьків». У них розповідається про передовий досвід виховання дітей, про важкі випадки у виховній роботі, про режим дня, про правила поведінки дітей у школі, на вулиці, вдома. З великим інтересом дивляться батьки кінофільми:

«Позитивна дівчинка», «Нервова дитина», «Хвороба Ніночки», «Чия це двійка?», «Тато і мама», «Одного разу збрехав», «Поверніть мені сина» та ін. Ці фільми корисно показати батькам після лекції.

Класні керівники беруть участь і в організації усних журналів. Порівняно з доповідями та лекціями це дохідливіша форма педагогічної пропаганди. Слухачі з інтересом сприймають короткі й змістовні виступи педагогів та інших спеціалістів. Іноді виступи підкріплюються наочним матеріалом (кінокартинами, концертними виступами, виставками дитячих робіт тощо). Так, в одній з шкіл усний журнал «Для вас, батьки» включав такі розділи:

1. По рідній країні. 2. З міжнародного життя. 3. Педагогічна сторінка (основний розділ журналу, в якому висвітлюються найгостріші та найактуальніші питання виховання дітей). 4. Здоров'я (цей розділ присвячується питанням профілактики дитячих захворювань, особистої гігієни та фізичного виховання). 5. Новини науки і техніки. 6. Естетичне виховання й дитяча самодіяльність.

Усні журнали, як правило, проводять для батьків учнів різних класів не тільки в школах, а й у робітничих та колгоспних будинках культури, у червоних куточках при будинкоуправліннях.



Ознайомлення батьків з педагогічною літературою. Батьки набувають педагогічних знань не лише на зборах та конференціях, доповідях і лекціях, а й з літератури, присвяченої питанням виховання. Останнім часом видано чимало книжок, брошур та збірників статей про виховання в сім'ї. Масовим тиражем видається щомісячний журнал «Семья и школа». Треба ознайомлювати батьків з цією літературою.

У ряді шкіл, особливо в сільських, класні керівники організовують читання та обговорення окремих розділів з книжок або статей з журналів, присвячених питанням, що цікавлять батьків. Так, у деяких школах проводяться колективні читання та обговорення окремих розділів з «Книги для батьків» А. С. Макаренка, його «Лекцій про виховання дітей». З інтересом батьки слухають розділи з таких книжок, як-от: «Повість про Зою та Шуру» Л. Т. Космодем'янської, «Повість про сина» О. М. Кошової.

З особливим інтересом слухають батьки й статті, які друкуються в журналі «Семья й школа», особливо у відділі «Відповіді батькам». Тут аналізуються помилки в сімейному вихованні, даються поради про різні заходи впливу, про правильну організацію життя дітей у сім'ї. Багато цікавого і повчального знаходять батьки у «Листах читачів», що публікуються у журналі. У них розповідається про досвід сімейного виховання, про утруднення у виховній роботі та про шляхи їх подолання.

Під час зустрічей з батьками слід рекомендувати їм нові книжки та брошури про виховання дітей. Можна попросити батьків виступити на батьківських зборах з доповідями, наприклад, на такі теми: «Як у «Книзі для батьків» А. С. Макаренка висвітлюються питання трудового виховання дітей», «Лекція А. С. Макаренка про батьківський авторитет», «Листи II. К. Крупської про виховання піонерів». Корисно підготувати й читацьку конференцію для обговорення книжок про сімейне виховання. На цій конференції після вступного слова класного керівника виступають батьки з повідомленнями з окремих питань обговорюваних книжок.

Видавництво «Знание» щомісяця видає брошури в серії «Народний університет. Педагогічний факультет». У них у популярній, доступній для широкого кола читачів формі висвітлюються основні питання теорії та методики виховання дітей у сім'ї. Так, в останні роки видано цікаві й змістовні брошури «Про культуру мови», «Діти і спорт», «Батьківські збори», «Психологія спілкування», «Людина і природа», «Ваші діти, ви і музика», «Про культуру поведінки», «Гра та праця», «А якщо в сім'ї телевізор... і діти», «Як любити дітей», «Психологія юнацької дружби» та ін. Видавництво політичної літератури випускає в світ книжки для батьків у серії «Библиотечка семейного чтения». Випускає для батьків книжки видавництво «Педагогика» у серії «Библиотечка ддя родителей». Класним керівникам необхідно стежити за виходом у світ нових книжок і брошур про виховання дітей і рекомендувати їх батькам, зрозуміло, з урахуванням їхньої освітньої пітдготовки та загального рівня розвитку.

Ознайомлюючи з педагогічною літературою, класний і^ерівнвд сприяє поширенню її серед батьків. Можна рекомендувати батькам прослухати передачі по радіо і телебаченню, присвячені питанням виховання дітей у сім'ї, а також переглянути кінофільми та спектаклі на педагогічні теми.

Необхідно прагнути до того, щоб батьки добре усвідомили, що успіх виховання дітей великою мірою залежить від їхнього авторитету. Чим вищий авторитет дорослих, тим дужче впливають вони на формування характеру та на поведінку дітей. Авторитет не дається від природи. Він створюється наполегливою працею, завойовується доброю роботою. Основа батьківського авторитету — це життя і робота батьків, їхнє громадське обличчя, їхня поведінка. Авторитет батьків багато в чому залежить і від їхнього політичного та загальнокультурного рівня, від зростання їхньої громадської активності.

Зростання авторитету дорослих — необхідна умова ефективності Їхнього виховного впливу. Відомо, що діти не народжуються хоробрими чи боягузами, працьовитими чи неробами, правдивими чи брехунами. Воші можуть стати такими під впливом виховання та навколишнього середовища і насамперед під впливом батьків. Звичайно, вони успадковують від батьків не лише колір очей, волосся, а й деякі риси темпераменту, що визначаються типом вищої нервової діяльності. Проте, вирішальний вплив па їхній розвиток справляє постійне спілкування з іншими людьми, передусім з батьками.

Ознайомлюючи батьків з педагогічною літературою та проводячи бесіди і лекції на педагогічні теми, необхідно роз'яснювати, що успіх сімейного виховання багато в чому залежить від знання і урахування вікових особливостей та індивідуальних відмінностей дітей. Не можна підходити до всіх іх з одними й тими самими вимогами, застосовувати одні й ті самі методи впливу. В міру переходу школярів від однієї вікової групи до іншої необхідно змінювати зміст, форми і методи їхнього виховання. Особливо великої уваги потребують підлітки. Вони прагнуть до більшої самостійності, і їм не подобається, коли їх надміру опікають. Тому батькам треба виявляти велику тактовність щодо них, заохочувати їхню самостійність та ініціативу в домашніх справах і в громадській роботі. І старші школярі потребують чуйного і тактовного підходу. Вони стоять на порозі зрілості, у них відбувається активний процес самоствердження. Нові потреби та інтереси старших школярів батьки не завжди враховують.

Найвдумливіші батьки постійно стежать за розвитком дітей і відловідно до їхнього віку змінюють методи виховного впливу. Наприклад, вони часто звертаються до дітей середнього і старшого віку з проханнями, радяться з ними, обговорюють, як краще виконати якусь роботу. Таке довір'я благотворно впливає на ді-тей. Вони з більшою повагою ставляться до батьків 1 охочіше Ви­конують їхні прохання, поради та вказівки.



Слід мати на увазі, що дитина — це не маленький дорослий. Є вікові особливості, які необхідно враховувати в процесі вихован­ня. Ігнорування цих особливостей нерідко призводить до дитячого вередування, непослуху. Відомо, наприклад, що підлітки не люб­лять одноманітної, монотонної роботи. Вона швидко стомлює їх, відбиває бажання працювати. Старші школярі відзначаються біль­шою посидючістю. За допомогою частого повторювання в них ви­роблено навички та вміння, які дають змогу триваліший час вико­нувати певну роботу. Врахування вікових особливостей — справа нелегка. Та коли батьки добре вивчать дітей, коли вони знати­муть особливості їхнього характеру, вони зможуть знайти правиль­ніший шлях організації їхнього життя та діяльності.

Пропаганда педагогічних знань охоплює не тільки батьків, а й усе доросле населення. Доросле середовище постійно, повсяк­денно впливає на формування і розвиток підростаючих поколінь. Не випадково в останні роки багато уваги приділяється педаго­гічному всеобучу, охопленню педагогічною пропагандою всього населення. Брак педагогічних знань заважає дорослим знайти пра­вильні шляхи виховання дітей.

Робота з активом батьків. Спілкуючись з батьками, класним керівник намічає актив, який подає йому повсякденну допомогу у вихованні та навчанні школярів. Багато які батьки часто відві­дують школу, стежать за педагогічною літературою, беруть актив­ну участь у проведенні батьківських зборів, конференцій з обмі­ну досвідом сімейного виховання. З них поступово і складається батьківський актив.

Деякі батьки подають допомогу в організації позакласної ро­боти з учнями. Вони керують гуртками «Умілі руки», вишивання, крою і шиття, гуртками з вивчення автомобіля, трактора, беруть участь у проведенні екскурсій і походів, в організації художньої самодіяльності. Батьки-активісти беруть шефство над учнями, за якими немає контролю. Вони організовують спільне виконання ними уроків разом зі своїми дітьми, стежать за їхньою успішні­стю, допомагають правильно організувати їхнє дозвілля.

Активній участі батьків у виховній роботі школи снрпяє бать­ківський комітет. Це постійно діючий орган батьківської громад­ськості. Класний батьківський комітет працює, як правило, за планом, погодженим з класним керівником. Він заслуховує й об­говорює повідомлення батьків про виховання дітей. Члени комі­тету ознайомлюються з умовами життя та виховання дітей, допо­магають у здійсненні Закону про всеобуч. До батьківського комі­тету входять такі батьки, досвід виховання яких може бути взір­цем для наслідування. У класах з повним складом до батьківського комітету обстають 5 осіб — голову і чотирьох членів, шо відповідають за навчально-виховну, культурно-масову, санітарно-господарську роботу та за всеобуч. Кожен з них входить до складу відповідної комісії, організованої при батьківському комітеті школи. Голова класного батьківського комітету, як правило, е членом батьківського комітету школи.

Член класного батьківського комітету, який відповідає за навчально-виховну роботу, допомагає класному керівникові та вчителям у підвищенні якості знань. Він бере участь в організації додаткових занять з відстаючими учнями, допомагає у створенні предметних гуртків, у проведенні вечорів науки і техніки, конкурсів та олімпіад з окремих навчальних предметів. Відповідальний за культурно-масову роботу подає допомогу класному керівникові в організації шефства передового колективу робітників, колгоспників чи службовців, воїнів Української Армії та Флоту над класом. Він допомагає учням у підготовці та проведенні піонерських зборів, класних зборів, вечорів, ранків, недільників, екскурсій та походів, зустрічей з письменниками, діячами мистецтва. Разом з класним керівником та вчителями він дбає про культурне та розумне використання вільного часу, про організацію канікул, залучення учнів до художньої самодіяльності. Член комітету, відповідальний за санітарно-господарську роботу, піклується про зміцнення здоров'я дітей, про розумне чергування їхньої праці та відпочинку. Разом з класним керівником і класним активом він організовує чергування, добивається чистоти й порядку в класі. Відповідальний за всеобуч дбає про збереження контингенту учгів, про відвідування навчальних занять, про працевлаштування із продовження освіти. Разом з класним керівником він сприяє організації груп продовженого дня.

Не завжди члени класного батьківського комігету чітко уявляють свої завдання та обов'язки. Тому дуже важливо вже на перших батьківських зборах, де обирається класний батьківський комітет, поставити перед активом баїьків конкретні завдання, розкрити зміст і методику діяльності батьків-активістів. У Положенії! про батьківські комітети школи особливу увагу звернуто ні здійснення таких завдань, як подання допомоги школі у здійсненні всеобучу, запобігання бездоглядності дітей у вільний від навчаль них занять час, допомога класним керівникам у підвищенні успішності та зміцненні дисципліни, у проведенні масових виховних заходів.

До виховної роботи необхідно залучати не лише членів батьківського комітету, а й інших батьків-активістів. Через громадські організації вони сприяють виконанню Закону про загальне обов'язкове навчання, організації груп продовженого дня, допомагають ремонтувати й обладнувати шкільне приміщення, заготов­ляти на зиму паливо. Класні керівники час від часу збирають актив, радяться з ним з питань організації виховання та навчання. Звичайно, не слід використовувати батьків лише як робочу силу. Набагато важливіше залучати їх до організації суспільне корисної праці учнів. Адже ремонт шкільного приміщення, обладнання шкільних майстерень, виготовлення і ремонт навчального приладдя — це дуже важливі й необхідні види суспільно корисної праці. Батьків треба залучати як майстрів-інструкторів, організаторів цієї праці.

Не слід заохочувати й різних поборів з батьків на прибирання і ремонт класу, на екскурсії та походи школярів. Учні самі можуть добути для цього кошти, беручи участь у виробничій, оплачуваній праці.

Батьки можуть подати серйозну допомогу в трудовому вихованні школярів та в підготовці їх до продуктивної праці. З цією метою вони допомагають організувати зустрічі з новаторами виробництва та передовиками сільського господарства, беруть участь в організації технічних і сільськогосподарських гуртків, сприяють створенню та зміцненню матеріальної бази для політехнічної освіти і трудового навчання.

Класний керівник та піонервожатий часто запрошують батьків на збори загону, па вечори та ранки, присвячені революційним святам і пам'ятним датам. Вони можуть виступити зі спогадами, провести з учнями бесіди про свою роботу на виробництві. Багач о які батьки були свідками й учасниками героїчної праці з перетворення і створення нової промисловості та колективізації сільського господарства. Їхні розповіді справляють вплив на виховання в учнів любові та поваги до праці, на вибір професії.

Спираючись на батьківський актив, класні керівники ведуть виховну роботу з сім'ями, які потребують педагогічної допомоги. Батьки-активісти можуть справити громадський вплив на батьків і матерів, які безвідповідально ставляться до виховання дітей. Дізнавшись, наприклад, що батько школяра часто приходить додому п'яний, влаштовує скандали, лихословить, класний керівник просить когось з батьківського комітету відвідати цю сім'ю й поговорити з батьком. Якщо такі бесіди не допомагають, можна звернутися до громадських організацій за місцем роботи батька.



Формування особистих характеристик

у дітей залежно від типу сімей

Сім'я — це найцінніший скарб, яким повинен дорожити кожен. Якщо ж людина, проживши життя, не створила власної сім'ї, не виростила дітей, можна вважати, що вона марно прожила на світі. Лише в сім'ї людина може бути по-справжньому щасливою. У ній ми навчаємося бути доброзичливими, гуманними, щедрими, добрими. Саме тут закладаються найвищі людські цінності. Тому, маючи гарну сім'ю, ми повинні дякувати Богові за такий дарунок.

Сповідуючи подібні думки, ми зацікавилися, яким чином складаються відносини в сучасних умовах між головними представниками сім'ї — батьками й дітьми. Також ми вивчали особистісні характеристики дітей у різноманітних сім'ях.

Дослідження проводилося за методикою Рене Жиля, яка дала нам змогу вивчити картину стосунків між батьками і дітьми в сучасних сім'ях. Ця методика також дала -нам змогу проаналізувати вплив конкретних типів сімей на формування особистісних характеристик дітей. Ми досліджували повні сім’ї з однією дитиною,




Таблиця 1 Ставлення дітей до батьків в окремих видах сімей, %


Склад сім'ї

Склад сім^і

Неповна сім'я (одна мама)

Повна сім'я, одна дитина

Повна сім'я, 2—3 дітей

Багатодітні

СІМ^І




Стать

Х

Д

Х

Д

X

Д

X

Д

Мама

50,5

67,2

35

41,8

31,8

42

31

39

Батько

13,2

10

25,3

14,5

19,3

14.8

22,5

16,8

Батьки разом

21,6

18

50,4

48,6

39

41,8

33.9

32,7

Брат, сестра

23,8

29,4

16,3

26,3

34,8

31,2

33,2

42,9

Друзі

14,1

18,8

10

15.9

14,7

13,7

9,3

8,5

повні сім'ї з двома-трьома дітьми, багатодітні, а також неповні сім'ї, де основну роль виконує мати. Аналіз результатів дослідження показує, що діти найприхильніше ставляться до матері у неповних сім'ях (дівчатка — 67,2;, хлопчики — 50,5%) (табл.1).


Природне бажання дітей бачити поряд з собою двох рідних людей — батька й матір, не відбереш. Але, коли складається ситуація, де дитина лишається напівсиротою, подвійну любов вона віддає матері. Як свідчить статистика, такі сім'ї складаються переважно в результаті розлучень, які досить поширені в нашому суспільстві. Дитина лишається сиротою при живому батькові. Рідше спостерігається тенденція, коли батько помирає. І тоді у таких сім'ях мати, як правило, намагається зробити все для того. щоб дитина не відчувала себе одинокою, покинутою. Та не завжди це вдається.

Дитячої любові й відданості варті всі матері, а тим більше матері, які змушені нести весь тягар життєвих перипетій на своїх плечах. Тому, безумовно, материнська турбота й опіка високо оцінюється дітьми з неповних сімей. Адже, за результатами дослідження, хлопчики й дівчатка найвище цінують матір у тих сім'ях, де роль батька обмежена або відсутня взага­лі. У повних сім'ях, із збільшенням кількості дітей, роль матері слабшає. Цікавим є те, що саме в багатодітних сім'ях рольова оцінка матері є най­нижчою в порівнянні з іншими типами (видами) сімей (дівчатка — 39%, хлопчики — 31%'). Подібна тенденція спостерігається в хлопчиків і дівчаток. Важливе значення для виховання ді­тей відіграє авторитет батька. У хлоп­чиків найтісніший зв'язок батька і сина спостерігається у повних сім'ях з одні­єю дитиною. Через відсутність братів і сестер хлопчики вбачають у своєму батькові друга й порадника. Слід заз­начити, що хлопчики з багатодітних сі­мей також віддають перевагу спілку­ванню з батьком (22,5%).Найменшу увагу батькові приділяють діти з не­повних сімей.

Дівчатка найбільшою увагою наді­ляють батька в багатодітних сім'ях (16,8%). Друге місце за кількістю свід­чень на користь батька займають сім'ї з 2—3 дітьми (14,8%), найниж­чий авторитет батька у дівчаток та хлопчиків з неповних сімей.

Благополуччя сім'ї залежить від взаємоповаги між батьками, спільнос­ті виховних ідей. Тому діти часто уяв­ляють батька й матір саме в єдності. У такому випадку дитина в своїй сві­домості не наділяє когось одного з батьків більшою увагою, а оцінює од­наково їхню роль у своєму житті. Ре­зультати дослідження показали, що в свідомості дітей батьки виступають як одне ціле в повних сім'ях з однією ди­тиною. Отже, батьки, які виховують лише одну дитину, незалежно від то­го, хлопчик це чи дівчинка, постають в дитячій уяві в єдності. Це відбуваєть­ся з певних причин. А саме, потрапля­ючи в становище відсутності братів і сестер, діти постійно перебувають у оточенні лише дорослих. На думку М.Стельмаховича, «...батькам дово-^ диться наче за «сумісництвом» поряд з батьківськими обов'язками викону­вати ще обов'язки «зниклих» старших братів і сестер, тобто бути старшими друзями своїх дітей, залишаючись ра­зом з тим, як і належить, їхнім «до­машнім начальством» -(е-НВВ^ І тому батьки, займаючи таку позицію, мимо­волі стають особливими для своєї ди­тини. Виховуючи лише одну дитину, батьки відчувають підвищену відпові­дальність перед нею. Вони постійно прагнуть догодити своєму «чадові», що в багатьох випадках призводить до негативних наслідків. Діти відчува­ють батьківську любов особливо гост­ро, коли вона спрямована лише на одного вихованця. Звичайно, найви­щий вплив прихильності до своїх ді­тей спостерігається у благополучних сім'ях, де панують взаємна повага й любов між батьками.

В основному дитина, яка єдина в сім'ї й відчуває на собі подібну опіку, не виділяє когось одного з батьків ок­ремо, а любить обох однаково. Ціка­вим є те, що під час аналізу результа­тів дослідження ми не помітили роз­біжностей між хлопчиками й дівчатка­ми. Тут вони виступають однодумця­ми. Дещо меншу єдність батьків усві­домлюють діти в сім'ях з більшою кількістю дітей. Найнижча єдність батьків спостерігається у неповних сім'ях (дівчатка — 18%, хлопчики — 21,6%).

Завданням кожної сім'ї є вихован­ня мудрих дітей, якими можна було б пишатися. Основна відповідальність у цьому, безумовно, лягає на плечі батьків. Та не правильно було б від­кидати вплив дітей одне на одного, особливо братів і сестер. На думку М.Стельмаховича, «...дитина, як пра­вило, значно активніше реагує на вчинки старшої дитини в сім'ї, ніж на наказ батьків, оскільки діти завжди ближчі між собою в становиш! і взає­морозумінні, ніж з батьками» . Тоб­то виховна роль братів і сестер є не заперечувана. Таку думку підтверд­жують і результати нашого дослід­ження. У сім'ях, де є старші чи мо­лодші брати і сестри, діти надають перевагу спілкуванню саме з ними. Ставлення до батьків змінюється. Спілкуються з ними: хлопчики — 39%, дівчатка — 32,7%. Ставлення до братів й сестер: хлопчики — 42,9%. дівчатка — 42,9%. Ця тенден­ція спостерігається особливо серед дівчаток, які виховуються в багатодіт­них сім'ях, і серед хлопчиків, які вихо­вуються в сім'ях з 2—3 дітьми.

Зовсім протилежна ситуація спос­терігається в сім'ях з однією дити­ною. Одинокій дитині бракує партне­ра для ігор і спілкування в сім'ї, вона перебуває в оточенні лише дорослих, що гостро суперечить її природній потребі — спілкуватися зі старшими та молодшими братами й сестрами. Якщо таке спілкування відсутнє, ди­тина потрапляє в дискомфортне ста­новище. Вже зазначалося, що в таких сім'ях батьки змушені виконувати подвійну роль — роль батьків і відсут­ніх братів та сестер.

Незалежно від того, як складають­ся стосунки між батьками й дітьми, будь-якій людині властиве бажання спілкуватися з іншими людьми. Отже, маючи навіть найкращу сім'ю, дитині також важливо мати хороших друзів. Тобто друзів, з якими можна було б поспілкуватись на різні теми, порадіти за їхні успіхи, поспівчувати невдачам.

Під час аналізу результатів опиту­вання було виявлено, що найбільше шукають підтримки серед друзів дів­чатка з неповних сімей. Зважаючи на те, що мама займає найголовніше міс­це в їхньому житті, друзям вони відда­ли почесне перше місце. На нашу думку, друзями вони намагаються по­ліпшити свій душевний стан і кофор­тніше відчувати себе в житті. Важливе значення відіграють друзі для дівчаток з повних сімей, де виховується лише одна дитина. У даній ситуації брак спілкування з дітьми в сім'ї компенсу­ється спілкуванням з друзями.

Якщо в сім'ї виховується більше однієї дитини, вплив друзів зменшу­ється. Це пояснюється тим, що дітям немає необхідності шукати партнерів для ігор і спілкування за межами до­мівки. Виховуючись у повній сім'ї зі своїми братами й сестрами, вони за­безпечують собі найнеобхіднішу пот­ребу в спілкуванні.

У хлопчиків ми помічаємо інше ставлення до друзів. У повних сім'ях з 2—3 дітьми хлопчики надають пе­ревагу спілкуванню з-друзями. Друзі для хлопчиків не є своєрідною замі­ною братів і сестер, як у дівчаток. Найбільшою увагою наділяють друзів хлопчики з повних сімей з 2—3 діть­ми (14,7%). На другому місці знахо­дяться хлопчики з неповних сімей. І третє місце посідають діти-одинаки з повних сімей. Навіть будучи однією дитиною, хлопчики не так гостро від­чувають потребу в дружбі з іншими дітьми, знайшовши надійну підтрим­ку в батька.

У багатодітних сім'ях хлопчики найменше відчувають потребу в дружбі. Як стверджує М.Стельмахо-вич, «Діти люблять виростати у сере­довищі своїх братиків і сестричок. Як­що ...спілкування зі старшими та мо­лодшими братами й сестрами... від­сутнє, дитина потрапляє у диском­фортне становище»". Ці слова під­тверджують і результати тййвет дос­лідження. Виховуючись у багатодіт­них сім'ях, діти відчувають себе ком­фортно й затишно разом з братами й сестрами. У дітей-одинаків, навпаки, відчувається гостра потреба в спілку­ванні з друзями (хлопчики — 10%, дівчатка — 15,9%). Слід сказати, що в дівчаток друзі відіграють дуже важ­ливу роль тоді, коли сім'я неповна.



Отже, мікроклімат у сім'ї повністю впливає на потреби дитини, а також на формування особистісних харак­теристик. Майбутнє дитини певною мірою залежить від того, наскільки благополучна сім'я. Тобто, якщо в сім'ї дитина бачить взаємоповагу між батьками, дітьми й іншими членами сім'ї, це, безумовно, якнайкраще ві­добразиться в свідомості хлопчиків та дівчаток. Тому нас особливо заці­кавив вплив членів родини безпосе­редньо на дитину, як особистість, а саме: формування таких особистіс­них характеристик, як допитливість, комунікабельність, лідерство, кон­фліктність, агресивність (табл.2).

Таблиця 2 Особистісні характеристики дітей



Склад сім'ї

Одна мама

Повна сім'я, одна дитина

Повна сім'я, 2—3 дітей

Багатодітні сім'ї

Стать

Х

Д

Х

Д

X

Д

X

Д

Допитливість

35

48,5

49

54,9

47,3

56,4

42,5

57,7

Комунікабельність

15.1

30,8

22,3

23

22,6

30,3

18,8

28,6

Лідерство

22,7

12,7

14,3

16,8

26.6

17

23,9

15,4

Конфліктність

41,6

14,4

26

13,9

26,9

12,6

16,3

6,8

Відчуженість

15,4

18,5

12

13,6

17,1

14,1

24

14,6

Перш за все дітям присутня до­питливість. Саме вони здатні задава­ти найбільше питань, що свідчить про Їхнє велике бажання дізнатись про щось нове, невідоме.

За результатами дослідження найвищі показники відзначаються у дівчаток з сімей, у яких виховується більше двох-трьох дітей. У гурті, разом з братами й сестрами, дівчатка найактивніше цікавляться усім новим. Дещо нижчий відсоток допитливості спостерігаємо у повних сім'ях з однією дитиною (54,9%). Найменше цікавить новизна навколишнього середовища дівчаток з неповних сімей. Це спостерігається і в хлопчиків. Серед хлопчиків найвищий відсоток допитливості відзначається у сім'ях з однією дитиною, найнижчий — у неповних сім'ях. Діти з неповних сімей стають більш байдужими, їм не цікавими стають ті факти, які б зацікавили дітей з благополучних сімей.

Не слід залишати поза увагою і той факт, що діти, які ростуть без батька, відзначаються найбільшою агресією у ставленні до своїх однолітків, товаришів, друзів. Вони є найпершими порушниками в школі й за її межами, а також найактивнішими лідерами в конфліктних ситуаціях. Можливо, нестача батьківського виховання й спричинила такий хід подій. Найменше створюють конфліктні ситуації ті діти, які виховуються у багатодітних сім'ях. Діти з таких сімей намагаються не влаштовувати скандальних ситуацій, а відзначаються певною поступливістю, доброзичливістю. Не менше конфліктують і дівчатка-одиначки (13,9%) з повних сімей, які також намагаються верховодити в конфліктних ситуаціях. У сім'ях з більшою кількістю дітей рівень конфліктності знижується.

Вплив сімейного виховання позначається й на такій особистісній характеристиці, як комунікабельність. Як відомо, жодна людина не існує сама по собі. Кожен з нас може жити лише серед людей. Спілкування ж є невід'ємною й дуже важливою стороною людського існування. Тому, досліджуючи потребу в спілкуванні в різних сім'ях, ми визначили, що суттєва відмінність між хлопчиками й дівчатками. Виховуючись в неповних сім'ях, де основну виховну роль виконує мама, а роль батька практично відсутня, хлопчики стають дуже замкнутими, потреба в спілкуванні зводиться до мінімуму.

Дівчатка зовсім по-іншому формуються в неповних сім'ях. Вони, на противагу хлопчикам, активно вступають у спілкування, намагаються завдяки активному контакту завоювати прихильність друзів. Саме з таких сімей дівчатка найбільше цінують друзів, їхню дружню прихильність. Взагалі, за результатами дослідження, дівчатка є комунікабельнішими, ніж хлопчики. Потреба в спілкуванні в них розвинута більшою мірою.

Найактивнішими співбесідниками виступають хлопчики з повних сімей з 2—3 дітьми, і вони знаходяться на першому місці (22,6%). Дещо нижча активність у хлопчиків-одинаків (22,3%). На нашу думку, знижене бажання спілкуватись у дітей з багатодітних сімей, де є старші й менші брати та сестри.

Дівчатка з повних сімей з 2—З дітьми теж активно спілкуються в колективі (30,3%). У багатодітних сім'ях дівчатка найактивніше спілкуються з братами й сестрами.. Найменша потреба у спілкуванні зі своїми однолітками спостерігається серед дівчаток, які є єдиною дитиною в сім'ї.

Хлопчики й дівчатка з повних сімей, де виховуються 2—3 дітей, найактивніше спілкуються зі своїми однолітками. Зайнявши активну позицію, діти впевнено зарекомендовують себе як безперечні лідери. Аналізуючи окремо результати дослідження дівчаток було помічено, що подібна активність спостерігається і в повних сім'ях з однією дитиною (16,8%). Прагнення домінувати поступово зменшується в багатодітних сім'ях (15,4%). Зовсім інше бажання спостерігається в дітей-напівсиріт. Особливо знижене бажання до лідерства відзначається у дівчаток, які виховуються без батька. Хлопчики з таких сімей теж знаходяться на передостанньому місці (22,7%). А найпасивнішими вони є у повних сім'ях, де виховується лише одна дитина (14,3%), поряд з тим, що дівчатка з таких сімей є більш активними (16,8%).

Методика Рене Жиля дала змогу нам уявити становище в сучасних сім'ях дівчаток і хлопчиків15-17 років. За результатами нашого дослідження, найвищий відсоток почуття відчуженості, одинокості, занедбаності спостерігається в дівчаток саме в неповних сім'ях. Тобто вони є найранимішими в подібній ситуації.

У хлопчиків почуття найбільше загострюється у багатодітних сім'ях, де вирує багатоголосся братиків і сестричок (24%). Здавалося б, присутність братів і сестер у сім'ї є причиною того, що хлопчики відчувають себе обділеними увагою з боку батьків.

Низький відсоток почуття відчуженості відзначається в повних сім'ях з 2—-3 дітьми серед дівчаток (14,1%). Серед хлопчиків третє місце розділяють діти з неповних сімей, де основну виховну роль виконує мати. Найкомфортніше і найвпевненіше почувають себе діти у повних сім'ях, де вони є єдиною дитиною. Будучи одинаком чи одиначкою в сім'ї, дитина має змогу певною мірою відчути всю турботу батьків, бо вони спрямовують усю свою любов і увагу на неї.


МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

Сучасна сім'я все більше стає головною ланкою у вихованні дитини. Вона має забезпечувати її достатні матеріальні та педагогічні умови для інте­лектуального, фізичного, морального та духовного розвитку.

Батьки. Якими вони повинні бути? Загальних ре­цептів немає. І все ж... Ніжна, весела мати, що вміє бу­ти ледь-ледь холоднуватою. Стримано-суворий бать­ко, що часом усміхнеться і зрідка попустує. Можливо, на таких невеликих «вкраплюваннях» мають трима­тися і авторитет, любов до дітей.

А дитина, якою б вона не була, коли їй скрізь погано, мусить бути захищеною вдома, мусить знати: там завжди горить вогник, що зігріє без зайвих запитань і повчань.

У вихованні підростаючих поколінь важливим чин­ником має стати родинна педагогіка. Родинна педа­гогіка розглядає виховання дитини як певну взаємодію головним чином батьків і конкретних умов, що вплива­ють на виховання й соціальне становлення особистості. Як вихователі, так і батьки повинні добре знати особистісні якості дитини: фізичне й психічне

здоров я, стійкість нервової системи, реакції на ті чи інші види подразнень, інтереси і можливості тощо. А тому важливо поєднувати елементи наукової педа­гогіки та родинно-національних традицій, звичаїв і об­рядів у підготовці батьків, педагогів до здійснення ними виховної функції, підвищення педагогічної культури сім'ї.

То хто ж допоможе батькам набути педагогічних знань? Напрошується традиційна відповідь — школа. І це, зрештою, правильно. Бо школа лишається одним з найбільших авторитетів у цьому питанні.

Аналіз педагогічної практики показує, що най­кращі результати дає така організація педагогічного всеобучу батьків, яка передбачає обов'язкові для батьків бесіди за сталим планом і програмою; гру­пові та індивідуальні консультації, педагогічні прак­тикуми, батьківські загальношкільні і класні збори, ґ активне залучення до участі у виховній роботі з класом, до виконання доручень батьківського комітету.

Зібрані матеріали призначені для класних керівників, вчителів, шкільних психологів в організації роботи з батьками і для самостійної роботи всіх, хто підвищує педагогічний рівень.

ПОРАДИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ ДІТЕЙ В СІМ"Ї'

Стаття 59 Відповідальність батьків за розвиток дитини

1. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку дити­ни як особистості.

2. На батьків покладається однакова відпо­відальність за виховання і розвиток дитини.

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов'язані:

—- постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей:

— поважати гідність дитини, виховувати праце­любність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до України, рідної мови, культури, сім'ї, пова­гу до національних, історичних, культурних цінностей інших народів:

—— сприяти здобуттю дітьми освіти у закладах освіти або забезпечувати домашню освіту в обсязі вимог до її змісту, рівня та обсягу:

— виховувати повагу до законів, прав, основних сво­бод людини.

4. Держава надає батькам і особам, які їх заміню­ють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків, захи­щає права сім'ї.

Стаття 60

1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка