Київський національний університет імені Тараса Шевченка На правах рукопису Кохановська Олена Велеонінівна



Сторінка4/26
Дата конвертації05.11.2016
Розмір3.62 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26

Розділ 2. Поняття та цівильно-правові проблеми регулювання інформаційних відносин в Україні

2.1. Поняття інформаційних цивільних правовідносин, визначення їх місця в системі сучасних цивільних правовідносин та цивільно-правове регулювання інформаційних відносин


Як зазначалося вище, правовідносини, які виникають, змінюються і припиняються в інформаційній сфері, регулюються нормами різних галузей права. Проблемою залишається визначення місця інформації та інформаційних правовідносин у системі цвільних правовідносин. Ми вважаємо, що норми цивільного права, в яких втілено інформаційні правовідносини, вже сьогодні утворюють окремий міжгалузевий інститут.

Тому у даному підрозділі роботи нас, у першу чергу, цікавлять проблеми інформаційних відносин, врегульованих нормами цивільного права, тобто проблеми інформаційних цивільних правовідносин. Зазначимо, що постановка проблеми, на нашу думку, є сама по собі вельми актуальною з огляду на сучасний період розвитку суспільства, який характеризується як інформаційний.

Досліджуючи інформаційні цивільні правовідносини, не можна не згадати, що загальна теорія правовідносин розроблялась правовою наукою на протязі тривалого часу і вплив її на сферу відносин, що нами досліджуються, має вирішальне значення. Так, за радянських часів, у 40-х р.р. минулого століття відбулося поглиблення уявлень про взаємозв’язок правовідносин і норм права; спеціально досліджувалися категорії суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, а з 60-х років ХХ століття увагу вчених привертають глибокі розробки окремих сторін зазначеної проблеми і, особливо, питання про місце правовідносин у системі інших правових явищ.

Слід зазначити, що теорії правових відносин присвячувались фундаментальні наукові розробки, зокрема теоретиками права, в тому числі - відомими цивілістами: практично кожен з науковців - юристів тою чи іншою мірою торкається у своїх дослідженнях проблем теорії правовідносин.

Між тим, проблемам інформаційних відносин у цивільному праві спеціалісти у сферах інформаційного і цивільного права приділяють недостатньо уваги.

Правовідносини визначаються в юридичній літературі традиційно як суспільні відносини, які виникають в результаті впливу норм права на фактичні суспільні відносини і як фактичні суспільні відносини, які врегульовані нормами права. При цьому ми вважаємо за необхідне підкреслити специфіку правовідносин, яка притаманна і інформаційним цивільним правовідносинам, як таких, що завжди виникають на основі норм права і являють собою рівноправний зв’язок юридичних суб’єктивних прав і обов’язків їх учасників. Отже, інформаційні правовідносини виступають як специфічний результат впливу норм права на фактичні інформаційні суспільні відносини і різниця у підходах – лише зовнішня.

Слід зазначити, що коло питань, які породжують спори із загальних проблем правовідносин і досі надзвичайно широке. Зокрема, з розумінням проблем правовідносин пов’язані дискусії про саме поняття права, а також про правомірність включення до нього, поряд із нормами права, ще і правовідносин. Цим питанням приділили у попередньому розділі увагу і ми. На останнє питання більшість вчених намагалися дати чітку відповідь [341, c. 12-27], між тим, воно і досі не вважається остаточно вирішеним.

Гострі дискусії викликає завжди і саме поняття правовідносин, а також їх класифікація. Точаться спори і з приводу питання про відносні і абсолютні правовідносини, про об’єкт правовідносин, про зміст суб’єктивних прав і юридичних обов’язків. Не припиняється розробка теорії юридичних фактів і детальне дослідження питань їх регулятивної ролі та класифікації. Щодо публікацій останніх десятиліть, то вони присвячені невирішеним питанням про зміст правосуб’єктності, а також її співвідношення з такими поняттями, як правоздатність, дієздатність чи правовий статус. Все це не може не впливати на розвиток теорії інформаційних правовідносин, оскільки по кожному із названих питань необхідно враховувати наявні в теорії права доктринальні підходи. Все вищезазначене дає підстави окреслити специфіку правовідносин, зокрема, те, що:

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

Зазначене стосується і тих відносин, які виникають з приводу створення нової інформації у сфері науково-технічної творчості, до результатів якої належать, згідно із законодавством України, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, фірмові найменування і комерційні позначення, селекційні досягнення і навіть суто „інформаційна продукція”. Визначення таких об’єктів результатами творчої діяльності засновано на формальній процедурі і неможливе поза нею. У розрізі наступного підрозділу про об’єкти інформаційних цивільних правовідносин ми приділимо увагу найбільш яскравим і важливим з нашої точки зору об’єктам як цієї групи об’єктів, так і попередньої. Між тим, вважаємо за необхідне зазначити, що і в останньому випадку йдеться про інформаційні відносини, про результати творчої діяльності для створення нової інформації, інформаційного продукту.

Ряд відносин, які розглядаються на сьогодні у контексті проблем права інтелектуальної власності, слід розглядати як суто інформаційні, зокрема, відносини у сферах відкриття, комерційної таємниці, засобів індивідуалізації учасників товарного обороту, товарів і послуг. Це, передусім, зніме цілий ряд протиріч і сумнівів, які неодноразово ставали предметом дискусії фахівців у сфері права інтелектуальної власності, оскільки об’єкти вище названих відносин значною мірою відрізняються від „класичних” об’єктів прав інтелектуальної власності.

Крім того, до інформаційних відносин належатимуть ті, що виникнуть в разі негативного рішення відповідного органу про визнання наданої на експертизу інформації для визначення її об’єктом прав промислової власності, незалежно від причин такої відмови. Така інформація залишиться інформацією і після негативного висновку, саме рішення може бути оскаржене, або інформація може бути визнана об’єктом прав промислової власності в іншій державі, чи просто залишитися корисною чи непотрібною у сфері інтелектуальної власності інформацією, якою можна скористатися. Весь цей перелік інформації повинен набути ефективної охорони цивільним правом, з урахуванням найважливішого завдання – досягнення рівноваги між правами особи, яка створила нову чи набула знання про існуючу інформацію і правами суспільства "знати", як це часто зазначається у журналістській практиці. Без цього неможливим буде суспільний прогрес.

Слід підкреслити, що всі результати творчої діяльності чинним законодавством визнані товаром і, отже, можуть бути об’єктом будь-яких цивільних правочинів, тобто створюють ринок духовної і науково-технічної продукції. Цього не можна сказати про інформацію, оскільки поза такими підходами залишається інформація, яка є особистим немайновим благом і є об’єктом особистих немайнових правовідносин, не пов’язаних з майновими, про які мова йде нижче. Зокрема, право на інформацію, як особисте немайнове благо, а також право на ім’я, право на честь, гідність, ділову репутацію.

Особливу увагу з огляду на це, слід присвятити, на нашу думку, проблемам розуміння, наприклад, права на ім’я або права на ділову репутацію як особистих немайнових прав, які не пов’язані з майновими і з інформаційними відносинами з приводу імені і ділової репутації, які розглядаються в розрізі питання про інститут права інтелектуальної власності і вважаються елементами особистих немайнових прав, пов’язаних з майновими, тобто такими, що можуть бути товаром. Зокрема, ми пропонуємо в кожному разі спору з приводу цих питань надавати перевагу цим благам, як особистим немайновим, і виходити із примату немайнових інтересів над майновими, оскільки саме немайнові інтереси визнані на сьогодні такими, без яких не може існувати людина, як фізична істота.

Все вищезазначене дозволило нам запропонувати своє бачення нового інституту цивільного права, який поступово формується у цивільному праві і який ми умовно назвали „Інформаційні права.” До нього можна віднести, на нашу думку, окрім положень про суто інформаційні відносини, ті відносини, які на сьогодні врегульовані нормами права інтелектуальної власності. Ми називаємо, як і ряд наведених вище авторів, інформацію особливим об'єктом, специфічним, особливість якого впливає і на інформаційні правовідносни. Частина інформаційних прав носить виключний характер, інша – особливий характер, обумовлений специфічними ознаками і якостями інформації, які ще на сьогодні не всі виявлені і досліджені в праві для того, щоб зробити остаточні висновки. Можливо також, що ефективним у майбутньому було б об’єднання двох інститутів в один, оскільки право інтелектуальної власності можна розглядати складовою інформаційного цивільного права. В цьому ми притримуємося позиції, відмінної від запропонованої В.О.Калятіним, який вважає усі інформаційні права виключними і підпорядковує інформаційні відносини відносинам інтелектуальної власності. Наша позиція ґрунтується на вище наведених аргументах про те, що творча діяльність є складовою інформаційної діяльності людини і ряді аргументів, які ми наводимо у тексті усієї даної роботи щодо особливості, специфічності інформаційних прав, яка пояснюється специфікою, ознаками і якостями інформації, зокрема тими, які детально аналізувалися у попередньому розділі. Між тим, ми вважаємо ще недостатньо розробленим інститут інформаційного права і недостатньо узгодженими обидва інститути для подібного об’єднання у цивільному праві, отже, пропонуємо наприкінці даного розділу дисертаційного дослідження своє бачення глави ЦК України „Інформаційні права”, як проект такого врегулювання.

Зазначимо принагідно, що право на інформацію, як особисте немайнове благо, не пов’язане з майновим, належить нині інституту особистих немайнових прав і має зовсім іншу природу.

Розглянемо особисті немайнові, не пов’язані з майновими, інформаційні правовідносини більш детально.

“Цивільне право спочатку і за самою своєю структурою було правом окремої людської особистості, сферою її свободи і самовизначення. Тут вперше зародилась уява про людину як суб’єкт права, тобто уява про особу як про щось юридично самостійне і незалежне навіть по відношенню до держави і її влади”, – зазначав Й.О.Покровський [381, c. 19], надаючи найбільш містку характеристику ролі цивільного права у становленні усіх особистих немайнових відносин, в тому числі інформаційних.

Загалом, проблема особистих немайнових прав заслужено посідає у цивілістиці одне із найважливіших місць. Розглядаючи так звану “проблему нематеріальних інтересів”, відомі цивілісти початку ХХ століття стверджували, що зростання особистості починається з зовнішнього, матеріального. На їх думку, першими сферами, в яких за особистістю визнавалися суб’єктивні права, були сфери відносин майнових і сімейних, причому ці останні, сімейні відносини розглядалися також під кутом зору інтересів матеріальних (фізіологічних і економічних). Все те, що виходило за межі цих матеріальних відносин, ще мало цікавило особистість, а в результаті цього не знаходило собі відображення і в праві цивільному. Пізніше, поступово, індивід починає цінувати і нематеріальні, духовні блага, і тоді право починає давати охорону і їм – спочатку часткову, слабу і безсистемну, а потім все повнішу [380, c. 132].

Вырезано. Для заказа доставки полной версии работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

іноді висловлюються заперечення щодо наявності підстав для поділу цивільного права на загальну та особливу частину, оскільки в ньому немає універсальної загальної частини. Це дозволяє вченим вести мову про розділи цивільного права, в кожному з яких є загальна та спеціальна частини [495, c. 23-24]. На нашу думку, нічого не перешкоджає виділяти в окремих розділах цивільного права загальні та спеціальні положення, комплексний інститут інформаційних цивільних прав, безумовно, буде вимагати цього, як ні один інший, однак Загальна частина до усіх норм цивільного права дозволяє виділити, принаймні, найбільш загальні, такі, що притаманні усім (з певними уточненнями і виключеннями) положення, слугує ще одним критерієм правильності віднесення нових інститутів до тої чи іншої галузі права.

Ми особисто пересвідчились, що Загальні положення характеризують практично усі норми інформаційного цивільного права, зокрема, норми про суб’єктів, об’єкти, цивільного права, угоди, представництво і довіреність, позовну давність. Отже, Особливу частину цивільного права утворюють традиційно визнані норми, а також норми інформаційного цивільного права.

На нашу думку, ще рано говорити про інформаційні права, як остаточно сформований інститут цивільного права, однак, ми передбачаємо, що у майбутньому названий інститут буде настільки розвиненим, що це не буде викликати сумнівів. В усякому разі, вже сьогодні якщо, наприклад, в нормах інституту інформаційного права не розкриваються якісь спеціальні питання щодо відповідальності, умов відшкодування шкоди, то слід керуватися відповідними положеннями інституту зобов’язальних прав, з урахуванням Загальних положень.

Сьогодні інститут інформаційних прав у цивільному праві складається із розрізнених норм, але ми пропонуємо проект „Інформаційні права,” який міг би об’єднати норми інформаційного права і був закріплений у ЦК України, так, як це зазначено у пропозиціях, поданих у Додатку до роботи. Окремі норми цього інституту знаходяться у Книзі 2 („Особисті немайнові права фізичних осіб”), у Книзі 4 ("Право інтелектуальної власності"), у розділі „Цінні папери” тощо, що певним чином ускладнює його структуру.

Формуванню названого інституту передуватиме складний процес, який не можна вважати завершеним, поки цей інститут не закріплений у варіанті, запропонованому автором, чи іншому прийнятному варіанті, у ЦК України. І почати необхідно, преш за все, з переосмислення самого законодавчого визначення інформації у ст.200 ЦК України – з тими уточненнями, які ми запропонували вище і розкриємо детальніше у подальшому.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка