Кесарський розтин



Скачати 94.64 Kb.
Дата конвертації30.12.2016
Розмір94.64 Kb.
До оперативних методів родорозрішення відноситься кесарський розтин – операція діставання плода і посліду з матки за допомогою розрізу черевної і маткової або тільки маткової (шиїчної) стінок.

На сьогоднішній день показами до кесарського розтину є покази зі сторони матері і плода.



Покази зі сторони матері:

  1. анатомічно вузький таз ІІІ-ІV ст. і форми вузького тазу, що рідко зустрічаються (косозвужений, поперечно-звужений, воронкоподібний, спонділолістетичний, звужений екзостозами, кістковими пухлинами та ін.);

  2. повне передлежання плаценти або неповне з вродженою кровотечею без умов для родорозрішення per vias naturalis;

  3. відшарування нормально розміщеної плаценти при непідготовлених пологових шляхах;

  4. розрив матки або загроза його;

  5. два і більше рубців на матці;

  6. неповноцінність рубця на матці;

  7. рубець на матці після корпорального кесарського розтину;

  8. важкі форми пізнього гестозу, що не піддаються консервативному лікуванню;

  9. пухлини органів малого тазу;

  10. стан після хірургічного лікування сечо- і кишково-статевих нориць;

  11. рубцеві зміни шийки матки і піхви;

  12. рак шийки матки і екстрагенітальний рак;

  13. варикозне розширення вен піхви і зовнішніх статевих органів;

  14. аномалії розвитку матки і піхви;

  15. травматичне пошкодження кісток тазу і хребетного стовпа;

  16. рубець на промежині після зашивання розриву ІІІ ст. в попередніх родах;

  17. екстрагенітальні захворювання (міолія високої степені, відшарування сітківки, захворювання ССС і головного мозку з явищами декомпенсації);

  18. множинна міома матки великих розмірів, дегенерація міоматозних вузлів;

  19. Загострення герпес вірусної інфекції статевих шляхів.

Покази зі сторони плода:


1)клінічна невідповідність розмірів голівки і пологового каналу;

2)гіпоксія плода, що не піддається медикаментозній терапії;

3)тривала слабкість пологової діяльності;

4)поперечне положення плоди після злиття навколоплідних вод;

5)неправильне вставлення і передлежання голівки:

а)попередній асинклітизм;

б)лобне передлежання;

в)задньотім’яне вставлення голівки;

г)високе пряме або низьке поперечне стояння голівки;

д)передній вид лицевого передлежання;

6)тазове передлежання плода в поєднанні з акушерською паталогією (вузький таз, вікова першородяча, слабкість пологової діяльності, гестози);

7)передлежання і випадіння пульсуючих петель пуповини;

8)похилий вік першородки в поєднанні з акушерською або екстрагенітальною паталогією;

9)тривале безпліддя поєднане з іншими обтяженими обставинами;

10)запліднення “in vitro”;

11)пере--- вагітність у поєднанні з обтяженим гінекологічним або акушерським анамнезом, непідготовленістю пологових шляхів і відсутністю ефекта від родозбудження;

12)гемолітична хвороба плода при непідготовленості пологових шляхів;

13)стан агонії або клінічна смерть матері при живому плоді.


Протипокази до кесарського розтину


Абсолютних протипоказів до кесарського розтину не існує.

Відносними протипоказами до абдомінального родорозрішення є:

1)мертвий плід або його неблагоприємні стани (вади розвитку, глибока переношеність);

2)невдалі спроби оперативного піхвового родорозрішення (акушерські____, вакуум-екстракція плода);

3)потенціальна або клінічно виражена інфекція у матері (довготривалий безводний проміжок, затяжні пологи, велика кількість піхвових досліджень, інфекційні процеси у матері).

В.І.Краснопольський і співавтори (1997) виділяють цілу групу факторів високого ризику розвитку гнійно-запальних ускладнень після кесарського розтину:

1)гострі або загострення хронічних захворювань у вагітних (пієлонефрит, пневмонія, грипп, ГРВІ і т.д.);

2)імунодефіцитні стани;

3)тривалість пологів більше 12 год.

4)тривалість безводного проміжку більше 6 год.

5)часті мануальні і інструментальні піхвові маніпуляції;

6)неблагоприємна епідеміологічна обстановка в акушерському стаціонарі;

7)внутрішньоутробна смерть і асфіксія плода, коли немає впевненості, що дитина народиться живою;

Найбільш широко використовують таку класифікацію операцій кесарського розтину:

І.Великий кесарський розтин:

1)Корпоральний:

а)класичний;

б)некласичний;

2)В нижньому майковому сегменті, трансперітонеальне:

а)по Бенедіктову;

б)по Дельфлеру-Гусакову-Лебедєву;

в)по Покровському;

г)по Сміту-Чиладзе;

3)Екстраперітоеальний по Латуко-Морозову;

ІІ.Малий кесарський розтин:

а)абдомінальний;

б)піхвовий по Лейбчику;

в)повний;

г)неповний.


Операція накладання акушерських щипців – операція штучного виведення плоду за голову в ІІ періоді пологів при терміновій необхідності закінчити пологи.


Покази до операції накладання акушерських щипців розділяються на дві групи – зі сторони матері і зі сторони плода.

Покази зі сторони матері:


1)недостатність пологової діяльності в період, коли голівка плода більше 2 год. знаходиться на дні тазу і консервативні міроприємства безуспішні;

2)ендометрит в пологах;

3)важка нефропатія, еклалепсія;

4)важка екстрагенітальна паталогія (вади серця, СС недостатність з декомпенсацією, захворювання органів дихання і нирок з явищами декомпенсації).



Показами зі сторони плода є загроза і початок внутрішньоутробної асфіксії.

Умови виконання даної операції слідуючі:

1)повне розкриття шийки матки;

2)стояння голівки плода у виході або в порожнині малого тазу;

3)правильне співвідношення між розміром тазу і голівки;

4)середні розміри голівки плода;

5)живий плід;

6)відсутність плідного міхура.

Протипоказами до операції є відсутність умов до її проведення.

Підготовкою для проведення операції передбачені: катетеризація сечового міхура, ------ анестезія і при необхідності розсікання промежини.


Операція накладання акушерських щипців поділяється на два види: типова (вихідна) і ----- (порожнинна).

В основі техніки виконання операції накладання акушерських щипців лежать три потрійних правила:



Перше – ліву ложку щипців вводять в ліву сторону таза лівою рукою, праву ложку – правою рукою в праву сторону;

Друге – складені і введені щипці повенні знаходитися верхівками доверху, ложки щипців повинні лежати -----; ведуча точка щипців повинна бути в одній площині з їх замком;

Третє – розрізняють три позиції положення голівки плоду при яких використовують три види тракцій. Перша позиція – голівка притиснута до входу малим або великим сегментом, ведуча точка знаходиться на лінії перпендикулярній до площини входу або широкої частини. Якщо цю лінію уявно продовжити, вона перетинається з носками сидячого акушера. Друга – голівка плоду в порожнині малого тазу, ведуча точка в центрі площини вузької частини, при продовженні лінія виходить на коліна сидячого акушера. Третя – голівка на дні малого тазу, ведуча точка в центрі площини виходу, при продовженні лінії вона виходить на груди сидячого акушера.

Операція накладання акушерсьських щипців складається із слідуючих елементів:

1)введення ложок щипців;

2)замикання ложок щипців;

3)пробна тракція (вказівним пальцем лівої руки притримують голівку плода, а правою – потягують за рукоятки; якщо щипці наложені правильно, то голівка підвигається разом із щипцями);

4)власне тракція (видалення плоду);

5)зняття щипців.

Вакуум естракція плода – це штучне видалення плода за голівку в ІІ періоді пологів за допомогою вакуум-екстрактора.

Показами для проведення вакуум – екстракції є:

1)захворювання, що потребують скорочення або повного виключення ІІ періоду пологів (паталогія ССС, легень, відшарування сітківки, важкі форми гестозу);

2)слабкість пологової діяльності, коли потуги тривають більше 1,5 год;

3)слабкість пологової діяльності в поєднанні з ендометритом;

4)асфіксія плода, що починається.

Умови для закінчення пологів вакуум-екстракцією плода:

1)повне розкриття шийки матки;

2)відсутність плідного міхура;

3)правильне співвідношення між розміром кісткового тазу і голівки плода;

4)потиличне передлежання плода;

Протипокази для використання вакуумної екстракції плода:

1)відсутність умов для проведення операції;

2)необхідність виключити потуги;

3)асфіксія плоду.



Підготовка до операції передбачає:

1)катетеризацію сечового міхура;

2)обробку операційного поля;

3)перевірку апарата на герметичність.

Одне з перших місць паталогічного акушерства відводиться пологовому травматизму матері. До нього відносять: розриви промежини, зовнішніх і внутрішніх статевих органів, виворот матки, утворення гематом, сечо- і кишковостатевих нориць, траавми кісток тазу. В одних випадках травми можуть представляти загрозу для життя жінки, в інших – призводять до тривалої втрати працездатності.

Розриви промежини піхви зустрічаються в 10% пологів і є найбільш частим видом акушерського травматизму.



Причини розривів промежини і піхви:

1)ригідність тканин, рубцеві зміни після попередніх пологів;

2)невідповідність розмірів плоду і тазу матері (крупний плід, прорізування голівки її великим розміром при розгинальних вставленнях, вузький таз);

3)оперативне піхвове пологорозрішення (накладання акушерських щипців);

4)стрімкі пологи;

5)неправильне надання акушерської допомоги (передчасне розгинання голівки).



По степені пошкодження тканин виділяють розриви промежини:

І ст. - (порушення цілісності задньої спайки і слизової оболонки нижньої третини піхви.)

ІІ ст. – (розрив м’язів тазового дна, крім зовнішнього сфінктера прямої кишки)

ІІІ ст. – (до вищесказаного додається розрив сфінктера прямої кишки, а іноді і прамої кишки).

Лікування розривів промежини і піхви проводиться шляхом ушивання з метою відновлення їх цілісності, зупинити кровотечу, ліквідувати вхідні ворота інфекції.

Гематоми утворюються внаслідок травми, яка виникає крововиливом в тканини великих статевих губ, промежини, навколопіхвову клітковину. Причини виникнення: підвищена ламкість судин при гіповітамінозах, гестозах, захворюваннях крові, варикозі.



Розриви шийки матки відмічаються в 25% пологів. По об’єму пошкодження розрізняють три степені:

І ст. – довжина розриву 1-2 см.

ІІ ст. – довжина розриву більше 2-ох см, але не доходить до склепіння піхви;

ІІІ ст. – розрив доходить до склепіння піхви.

Лікування – відновлення цілісності шийки матки шляхом її ушивання.

Акушерські травми тазу. Найчастіше зустрічаються розходження і розрив лобкового -----. Причини: вузький таз, крупний плід, накладання акушерських щипців. Травма проявляється біллю в ділянці лобка, що загострюється при рухах ногами, ходьбі. Порушується сечопуск. В ділянці --- тканини набряклі, крововиливи. При пальпації лона відмічається різкий біль, рухомість і розходження лобкових кісток. Відмічається симптом “--- п’ятки”, с-м Вернейля. Діагноз уточнюється за допомогою рентгенографії.

Лікування проводять сумісно з травматологом, ліжковий режим, антибіотики, препарати кальцію.



Виворот матки. Причини: ослаблення м’язів і зв’язок матки, спроба видалити послід шляхом тиску на дно матки і потягування за пуповину. Лікування:

1)протишокові заходи (знеболення, наркоз).

2)вправлення матки; матку обробляють розчином антисептика і вазеліновим маслом, полегшуючи вправлення. Після цього щільно тампонують піхву на 12 год., призначають антибіотики.

Розрив матки є найважчим пошкодженням пологових шляхів, виникнення якого навіть при своєчасному виявленні і наданні медичної допомоги не гарантує збереження життя жінці. Причиною смерті є геморогічний і травматичний шок.

Причини розривів матки:

1)невідповідність між голівкою плода і тазом матері, великий плід, вузький таз, розгинальні і асинклітичні вставлення голівки плоду;

2)поперечне положення плода;

3)рубець на матері (після кесарського розтину, консерв. міомектомія, перфорації матки);

4) наявність пухлини в малому тазу;

5)травма (удар, падіння, передозування утеротонічних препаратів);

6)аномалії пологової діяльності.

Кровотечі – найбільш часта паталогія, що зустрічається в акушерстві.


Кровотечі в другій половині вагітності і перед пологами виникають у зв’язку з передлежанням плаценти, порушенням відділення плаценти, відшарування нормально розміщеної плаценти.

Кровотечі в ІІІ період пологів можуть бути зумовлені порушенням відділення плаценти при повному її прикріпленні і прирощенні. Однак, головними причинами паталогії третього періоду пологів є гіпотонія і атонія спайки, затримка частини плаценти та оболонок, порушення згортання крові.

Значне місце в паталогічному акушерстві відводиться неправильним положенням плода – це поперечне і косе положення.

Причини:

1)знижена збудливість матки;

2)недостатність черевного пресу;

3)просторова несумісність порожнини матки і плода:

а)дуже простора для плода порожнина матки;

б)дуже тісна порожнина матки і неправильна її форма.



Ускладнення:

  • раннє відходження навколоплідних вод;

  • асфіксія плода;

  • випадіння м’яких тканин плоду і петель пуповини;

  • ендометрит в пологах;

  • розрив матки.

Якщо поперечне положення встановлено ще під час вагітності, жінку потрібно взяти під особливий нагляд. В 34-35 тиждень вагітності жінку слід направити у відділення паталогії вагітних, там їй проводять, користуючись зовнішніми прийомами, виправлення неправильного положення на поздовжнє головне, якщо до цього немає протипоказів. Якщо є протипокази і до пологів не виникло самоповороту – пологи слід закінчити шляхом операції кесарського розтину.

Використана література:
Е.В.Коханович “Актуальні питання акушерства”;

І.Ф.Жорданіа “Акушерство”



А.Р.Зєлєнский, Б.М.Венуковский “Кесарський розтин”

І.В.Дуда “Клінічне акушерство”


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка