Казка як засіб розвитку особистості (використання методу казкотерапії в роботі з дітьми)



Скачати 242.76 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір242.76 Kb.


Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок)№24 «Вогник» ім. В.О.Сухомлинського комбінованого типу


Казка як засіб розвитку

особистості

(використання методу казкотерапії

в роботі з дітьми)

З досвіду роботи

вихователя

Л.С. Софянчук

м.Кіровоград, 2013

Софянчук Л.Р. Матеріали з досвіду роботи

В посібнику представлені матеріали методичного характеру (тексти доповідей, консультацій, виступів, розробок) з питань морально-етичного виховання дітей дошкільного віку з використанням методу казкотерапії на основі казок В.О.Сухомлинського.

Для вихователів-методистів, вихователів, практичних психологів дошкільних навчальних закладів.

Рецензент:

Ніколаєнко Т.Д., вихователь-методист ДНЗ №24

Відповідальний за випуск: Васютинська Т.В., завідувач ДНЗ №24



ЗМІСТ

  1. Виховання казкою (доповідь з досвіду роботи)………………..4

  2. Казкотерапія як важливий чинник формування морального виховання дитини (виступ на семінарі)…………………………8

  3. Казкотерапія як засіб оздоровлення дітей (консультація)……………………………………………………12

  4. Використання казкотерапії в екологічному вихованні дошкільника (виступ на педраді)………………………………14

  5. Етапи розвитку казкотерапії та форми роботи з казкою (консультація)…………………………………………………...17

  6. Творча робота з казками (семінар-практикум)………………..19

  7. Твори В.О.Сухомлинського, підібрані для роботи по казкотерапії (методична розробка)…………………………….21

  8. Список використаних джерел………………………………......25

Виховання казкою

«Казка – активна естетична

творчість, що охоплює всі

сфери духовного життя

дитини – її розум, почуття,

уяву, волю».

В.О.Сухомлинський

Нове, третє тисячоліття висуває перед праців­никами дошкільних установ нові навчально-вихов­ні завдання, зумовлені необхідністю формування в дітей почуттів любові, справедливості, правди, спів­чуття, милосердя та інших чеснот. Люблячими хочуть бачити дітей їхні батьки, рідні, вихователі, однолітки. Вкладаючи у вихованців любов, дорослі сподіваються отримати від них довіру, чуйність, порозуміння.

Сутність інноваційних процесів у сучасній дошкільній освіті полягає у пошуку таких форм і методів педагогічного впливу, які б повною мірою сприяли реалізації права дитини на всебічний розвиток, забезпечували виявлення здібностей і потенційних можливостей особистості.
Наш наставник, великий педагог та знавець людської душі В.О.Сухомлинський відмічав: «Казка для маленьких дітей — не просто розповідь про фантастичні події, це — цілий світ, в якому дитина живе, бореться, протиставляє злу свою добру волю». На його думку казка — активне естетичне мистецтво, яке захоплює усі сфери духовного життя дитини: розум, почуття, уяву, волю. Казковий жанр розвиває мислення кожної дитини, сприяє створенню інтелектуальної атмосфери в дитячому колективі. Вона оволодіває почуттями дітей, тому що через казку діти пізнають світ не тільки розумом, але й серцем. «Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена у яскравих образах».
Важливими компонентами технології навчання і виховання казкою є: читання казок та створення малюнків (ілюстрацій) за їх змістом; казка і театр: використання різних видів театру для обігрування казки; гра-драматизація за сюжетом казки; створення казки своїми руками (виготовлення іграшок, книжок на заняттях з художньої праці).

Завдяки цьому в дитини формуються почуття ввічливості, любові, хоробрості, доброти, вірності, виховується краса душі. Казки В.О. Сухомлинського рекомендую використовувати в роботі з дітьми як на заняттях з розвитку мовлення, ознайомлення з навколишнім, образотворчої та музичної діяльності так і під час повсякденної діяльності.

Казки – один з найбільш популярних серед дітей жанрів народної творчості. У них – міцна соціальна основа, життєствердний оптимізм. Герої казок, яким властиві високі моральні якості, завжди ведуть боротьбу з темними силами, що символізують соціальне зло й несправедливість. Образи позитивних казкових персонажів давно стали для дітей втіленням кращих рис людини. Дитина уважно стежить за розвитком казкового сюжету, відверто реагує на вчинки героїв, проникається своєрідністю їхніх стосунків, думок і почуттів, віддає свої симпатії позитивним, засуджує негативних.

У цій роботі дуже допомагають твори В.О.Сухомлинського, адже вони вщерть переповнені духовністю й гуманістичністю.

Для дошкільника казкові персонажі й стосунки – мірило власної поведінки і поведінки товаришів. Казка стає першим пізнанням життя, його моральних основ, соціальних взаємовідносин. Те, що дошкільник виявляє симпатію до одних персонажів і антипатію до інших, свідчить про становлення його власного ”Я”.

На сучасному етапі інтегрованої освіти вважаю моральне виховання підростаючого покоління без творів Василя Олександровича було б просто збіднілим. Насичені глибоким етичним змістом, вони наштовхують малят на роздуми, примушують аналізувати власну поведінку, робити висновки.

Ми часто замислюємося над тим, як виростити дитину щасливою, здоровою. Що ж потрібно для того, щоб малюк зміг самостійно впоратися з багатьма життєвими перешкодами, цінував дружбу, мав уявлення про честь? Як можна з’єднати слово з ділом, але при цьому не набридаючи дитині своїми постійними вказівками?

Людство із покоління в покоління, передаючи зміст казок, давало відповіді на основні життєво важливі питання, адже історію взаємин між людьми закладено в сюжетах багатьох казок. Разом з героями казок кожен поповнює свою «життєву скриньку» нормами і правилами поведінки, важливими людськими цінностями.

Вбачаю дуже доцільною появу нової течії в роботі з казкою, яка є інтегрованою діяльністю, це – казкотерапія.

Казкотерапія – це терапія середовищем, особливою казковою атмосферою, в якій можуть проявитися потенційні можливості особистості, може матеріалізуватись мрія; а головне, в ній з’являється відчуття захищеності та аромат таємниці.


Метою казкотерапії є підведення дитини до усвідомлення своєї внутрішньої сутності, своєї єдності і неповторності, до відчуття гармонії із собою і світом.

Основною частиною цього методу є започатковане В.О.Сухомлинським створення казкової атмосфери, особливого ритуалу входження в казку. У процесі казкотерапії особистість навчається сприймати себе такою, якою вона є, усвідомлювати себе й інших людей, кожного, як неповторну індивідуальність. У кожній людині існує потреба у самовираженні, яка здебільшого, залишається незадоволеною, що породжує внутрішній конфлікт.

Використовуючи в своїй роботі метод казкотерапії, я переконалася, що він сприяє розвитку у дошкільників:

• активності ;

• самостійності;

• емоційності;

• творчості;

• зв’язного мовлення.



Казкотерапія зорієнтована на дітей дошкільного віку тому, що вони ще не здатні оцінити події в реальному житті та проаналізувати їх для прийняття самостійних рішень.

Я помітила, що перевтілюючись у казкового героя, малюк може спокійно розповісти про свої почуття, думки. Саме під час сеансів казкотерапії діти засвоюють моделі поведінки, вчаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе і про інших, тому що казки зрозуміліші їм порівняно з поясненнями педагогів і батьків.

Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток бажань і вчинків малюка. Перевтілюючись в героїв казок дошкільнята набувають позитивних і позбуваються негативних рис характеру. Саме казки спираються на те найкраще, що вже є у кожної дитини.

Цікавими формами роботи з казкою для дітей є : «Колаж з казок»; «Вінегрет з казок»; зміна кінцівки казки; переміщення героя однієї казки в іншу і спостереження за його пригодами; складання казки за кольоровими кружечками та ін.

Приємно вражає той факт, що не тільки ми, вихователі, а й батьки наших дошкільнят не просто читають своїй малечі казки, а пам’ятають про обговорення, пояснюють незрозуміле, що дає змогу дитині засвоїти уроки, які згодом доведеться розв’язувати самостійно.

Проведені консультації, відкриті заняття дають можливість батькам у необхідний момент допомогти своїй дитині впоратися з труднощами, якими б вони не були.



Казкотерапія – це не один окремий сеанс, а копітка робота з певною метою. Вона дає дитині дошкільного віку свободу думок, бажань, дій, почуттів. Правильно побудовані, цілеспрямовані казки допоможуть дитині стати сміливішою, впевненою, подолати свої страхи, капризи, позбутися сором’язливості,а подекуди й агресивності. Саме за допомогою корекційного впливу казки в емоційному стані та поведінці дитини спостерігаються зміни на краще, відбувається поліпшення настрою, розвиток емоційної сфери та зв’язного мовлення.

Казка з поганим кінцем також є засобом навчання й виховання. Вона показує дитині, як себе відповідно поводити, чого робити не можна, як уникнути невдалого вибору, щоб зменшити негативні наслідки вчинків. Казка допомагає неухильно слідувати правилам, аналізувати, як діяти і в яких випадках.



Казкотерапія, її особливості як важливий чинник

формування морального виховання дитини

Проблема виховання культури поведінки особистості як складової її загальної культури розглядалася педагогами і психологами переважно в таких аспектах: розвиток моральних переконань, формування культури взаємин дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, вплив соціальних емоцій на поведінку дітей зазначеного віку, виховання культури спілкування, естетичні аспекти культурної поведінки.

Поняття про добро і зло можна формувати і настановами, і моральними бесідами, і іншими шляхами, однак доцільніше і яскравіше як в інтелектуальному, так і в емоційному плані можуть стати в нагоді казки про життя людей і відносини між ними.

В науці існує концепція казкотерапії ― лікування казками. На казках апробовують психотерапевтичні прийоми, що дозволяють знизити негативізм поведінки дитини та дорослого. Через казку дитина може в алегоричній формі пізнати закони світу, в якому народилася, зазирнути в найпотаємніші куточки своєї душі.

Концепція казкотерапії побудована на підставі досліджень у галузі вікової психології, дитячого психоаналізу, аналітичної психології. Вона представлена в роботах таких авторів як М.Б.Беттельхейм, Р.Гарднер, К.Юнг, В.Пропп, а також у багатьох сучасних психологів і дослідників казок, таких як Т.Д.Зінкевич-Євстигнєєва, А.М.Михайлов, І.В.Вачков, А.Д.Короткова та ін. Вони підкреслюють величезну значимість казки в процесі розвитку особистості дитини. Практична робота дає можливість дитині само реалізуватися, перебороти сором’язливість, розвинути творчі здібності й здатність до емоційної регуляції, підвищити самооцінку.

Казкотерапія є самим давнім психологічним методом. Сьогодні під казкотерапією ми розуміємо способи передачі знань про духовні шляхи і соціальну реалізацію людини. Казкотерапію можна назвати дитячим методом тому, що казки звернені до чистого й сприйнятливого дитячого начала кожної людини. Казка ― одна з перших мов, яку розуміють діти.

У розумінні Т.Д.Зінкевич-Євстигнєєвої казкотерапія ― це не просто напрям психотерапії, а синтез багатьох досягнень психології, педагогіки, психотерапії і філософії різних культур.

Точніше кажучи, казкотерапія ― це терапія середовищем, особливою казковою атмосферою, у якій можуть виявитися потенційні риси особистості, щось нереалізоване, може матеріалізуватися мрія, а головне виникає відчуття захищеності та смак таємниці.

Існує така думка, що це процес утворення зв’язку між казковими подіями та поведінкою в реальному житті, перенесення казкових змістів у реальність. Справді, коли починаєш розглядати казку на різних рівнях, виявляється, що казкові історії містять інформацію про динаміку життєвих процесів. У казках можна знайти перелік людських проблем і образні способи їх розв’язання. Тому казкотерапія ― це процес пошуку змісту, розшифровки знань про світ і систему взаємин у ньому, це ще й процес об’єктивації проблемних ситуацій.

На основі цього ми з’ясували, що предметом казкотерапії є процес виховання внутрішньої дитини, розвитку душі людини.



Казкотерапія направлена на досягнення внутрішньої гармонії.

Гармонійна людина виступає в казці і в житті як творець, а дисгармонійна як руйнівник.

Казка неповторна. Але погляд на казкотерапію як виховну та відновлювальну систему передбачає загальні закономірності роботи з казковим матеріалом. Працюючи з казкою важливо зрозуміти її основну ідею, наявну і приховану мотивацію вчинків героїв та засобів подолання ними труднощів.

Важливо усвідомлювати, які емоційні реалії виникають у героя в різних ситуаціях, які тенденції, уроки, способи поведінки несе в собі кожен герой казки. А кожна опрацьована казка несе в собі перелік способів подоланняскладних ситуацій і розуміння механізмів їх втілення в життя.

Серед цих способів виділяються наступні: пряма агресія, хитрість, використання чарівних предметів, групове розв’язання проблем, перекладання відповідальності на інших.

Вивчаючи концепцію комплексної терапії Т.Д.Зінкевич-Євстигнєєвої ми помітили, що вона будується на п’яти видах казок.



Це ― художні, дидактичні, психокорекційні, психотерапевтичні, медитативні.

До художніх казок належать народні казки і авторські історії. Власне саме це і називається казками, міфами, притчами. Їх основа ― єдність людини і природи.



Авторські казки більш образні. Вони допомагають усвідомити проблемні внутрішні переживання людини. Але філософський, духовний сенс казки має бути зрозумілий повністю, щоб проблемні моменти у людини не були підсилені.

Дидактичні казки створюються педагогами для цікавого подання навчального матеріалу, вони допомагають розкрити важливість певних знань.

Психорекційні казки створюються для м’якого впливу на поведінку дитини. Під корекцією тут розуміється «заміщення» неефективного стилю поведінки на більш продуктивний, а також роз’яснення дитині того, що відбувається. Застосування психокорекційних казок обмежене у віці ( до 11-13 років ) і проблематиці ( неадекватна, неефективна поведінка ).

Психотерапевтичні казки ніби лікують душу. Вони допомагають розкрити ніби прихований зміст подій, побачити те, що відбувається, з іншого боку. Вони часто порушують ті питання, які стимулюють процес особистісного зростання.

Медитативні казки створюються для накопичення позитивного образного досвіду, зняття психоемоційного напруження. У таких казках немає конфліктів і негативних героїв.

Досліджуючи вплив методу казкотерапії на дітей старшого дошкільного віку ми звернули увагу на те, що діти дуже люблять слухати неймовірні історії, які розширюють їхнє пізнання і світогляд, показують, що окрім реального, існує казковий світ пригод і перемог. Саме через казки діти отримують знання про людину, людські проблеми і шляхи їх розв’язання.

Казки жодною мірою не можна розглядати як цікаве дозвілля чи приємне, доступне дитині заняття; навпаки, це дуже суттєвий механізм розвитку у дитини тонкого розуміння світу, внутрішнього стану людей, спосіб зняття тривоги, агресії та виховання впевненості в своєму майбутньому. За допомогою казок можна долати негативні сторони особистості, яка знаходиться в стадії формування.

Підбираючи або створюючи казку обов’язково треба враховувати особливості психоемоційного розвитку, вік дитини. В добрих, чарівних казках з хорошим початком, сюжетом і кінцем головною ідеєю є перемога добра над злом і всі образи одухотворені. Енергетика казкового образу накопичується через словесну енергетику. Казки повинні бути емоційно екологічні. Вони мають бережливо ставитися до внутрішнього світу дитини і не нести в собі тривожності.



Казкотерапія - метод, що використовує казкову форму для інтеграції особистості, для розширення свідомості й удосконалення взаємодії з навколишнім середовищем.

Розвиток особистості дитини може бути більш ефективним, якщо вона не просто уявить собі казку, але і сама безпосередньо зіткнеться з нею. Потрапляючи в казку, дитина легко сприймає "казкові закони" - норми і правила поведінки, що іноді з великими зусиллями прищеплюються дітям батьками і педагогами.

При використанні казки як психотерапевтичного засобу дитина і дорослий учаться осягати внутрішній світ і напрямок думок іншої людини. Продумуючи долі головних героїв, проживаючи казкові ситуації, дитина багато в чому формує в себе картину світу. У залежності від цього дитина буде сприймати різні ситуації і діяти по різному.

Казкотерапія як засіб оздоровлення дітей

Казка викликає у дітей різноманітні переживання та почуття, інтенсивно впливаючи на емоції, надаючи їм позитивного заряду; спонукає до активного висловлювання та діяльності. Сюжети казок, побудовані на протиставлені добра і зла, показують конкретні приклади, гуманної та антигуманної поведінки, конструктивних та деструктивних стосунків.

Казка – дієвий виховний засіб, доступний кожному педагогові. Застосування казкотерапії впливає на підвищення емоційного тонусу дітей дошкільного віку
Заняття такого напрямку ми почали застосовувати нещодавно і, так як практичних матеріалів у казкотерапії небагато, то ми пишемо казки самостійно. При складанні казки враховуємо вікові особливості дітей, поєднуємо її з різними видами діяльності. Дітям дуже подобається такий вид занять. Вони емоційні, розкуті, веселі, легко входять в образ. Під час розповідання казки педагогом діти згідно з сюжетом казки перетворюються то в різних тварин чи істот, які діють в казці. Це значною мірою підвищує інтерес дошкільників до навчальних вправ і водночас сприяє їхньому морально-етичному вихованню.

Провідною формою роботи групи є повсякденне спілкування вихователів з дітьми з використанням матеріалу казки. Застосовуються такі методи роботи з казками, як читання казок, розповідання, бесіди за змістом казок; «образи перетворень»; малювання, ліплення, ручна праця за змістом казок; дидактичні ігри за сюжетами казок. Також застосовуються творчі методи роботи з текстами казок(перенесення героїв знайомих казок у нові обставини, зміна ситуацій, створення нових сюжетів казок).

Спостереження показали, що діти люблять повторення, знайомі казки сприймаються легше, а іноді з великою цікавістю.

Атрибути та декорації до казок треба доповнювати та змінювати.

Необхідно пам’ятати, що все, що виконується дітьми, є успішним, вдалим. Дітей треба підбадьорювати.

Аналізуючи вищесказане можна відмітимо, що в результаті цілеспрямованого навчання, застосування різноманітних методичних прийомів та видів роботи з казкою ми невимушено підвели дошкільників до розуміння того, чому саме слід поводитися добре, з повагою ставитись до оточуючих; навчили їх аналізувати конкретну ситуацію, робити моральні висновки, знаходити оригінальні шляхи розв’язання конфліктів.

Працюючи над розвитком емоційної сфери дошкільників, формуванням вміння передавати почуття, рухи, дії, характерні риси героїв під час створення чи драматизації казок, ми вдало вплинули на зниження рівня тривожності, агресивності дітей.

Отже, застосування казкотерапії, особливо у поєднанні з іншими традиційними і нетрадиційними методами виховання дітей дошкільного віку, суттєво впливає на формування душевного здоров’я дітей.



Використання казкотерапії в екологічному вихованні дошкільників

Метою екологічного виховання є формування засад екологічної культури. Складовими елементами екологічної культури виступають екологічні знання, пізнавальні, морально-естетичні почуття й переживання, обумовлені взаємодією дитини з природою та екологічно доцільною поведінкою.

Основним змістом екологічного виховання дошкільників сучасні вчені вважають два аспекти: передачу екологічних знань та їх трансформацію особистістю у ставлення до природи, що виявляється в діяльності. Результатом екологічного виховання Г. Пустовіт визначає екологічно виховану особистість. Питання екологічної вихованості у своїх дослідженнях торкалися також Г. Волошина, Л. Іщенко, Р. Науменко та ін. Вони вважають, що рівень екологічної культури особистості можна розглядати як рівень її екологічної вихованості, тим самим ототожнюючи ці два поняття.

Фантастичний казковий світ, сповнений чудес, таємниць і чарівності, завжди приваблює дітей, вони з радістю поринають у світ уяви, активно діють у ньому.

Казка розглядається як засіб екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку, що за рахунок образності та впливу на почуття дитини забезпечує міцність засвоєння екологічних уявлень, спонукає до екологічно доцільної поведінки та діяльності. Підґрунтям використання казки як засобу екологічного виховання слугувало положення про здатність дітей старшого дошкільного віку відрізняти фантастичні елементи казок від реальності.

У процесі екологічного виховання дітей старшого дошкільного віку доцільно використовувати авторські пізнавальні казки про природу, що мають наукову основу - реальну пізнавальну інформацію про живі організми, їхні потреби, зв'язки між собою і з середовищем існування, про цілісність природи і вплив діяльності людини на неї. Вирішенню завдань екологічного виховання дошкільників максимально сприяють казки Л.Українки, К.Д.Ушинського, а самий неоціненний вплив здійснюють твори В.О.Сухомлинського, що вщерть переповнені любов’ю до природи.

Для підвищення ефективності впливу казкотерапії на екологічне виховання дошкільників необхідно забезпечити дотримання педагогічних умов використання казок:

1. Використання казки у процесі спілкування з дітьми в різних видах діяльності в контексті вирішення завдань екологічного виховання.

2. Використання наочності у процесі роботи з казкою (спостереження за об'єктами та явищами природи, розглядання ілюстрацій тощо).

3. Застосування казок у системі: на початковому етапі – використання коротких казок, уривків з казок про живі об'єкти, явища природи з метою забезпечення позитивного емоційного відгуку на сприймання даного об'єкту. Надалі – використання коротких казок про живі організми, неживі об'єкти природи, явища природи з метою закріплення та розширення знань дітей про даний об'єкт чи явище, розвитку пізнавального інтересу до нього; застосування казок, у яких розглядаються потреби живого організму та прослідковуються зв'язки окремого об'єкта з іншими; застосування казок, у яких прослідковуються зв'язки й залежності у природі в багатоступеневій ієрархічній послідовності та єдності; творча трансформація змісту знайомих казок та інтеграція їх у різні види діяльності (під керівництвом вихователя); творча самостійна трансформація змісту знайомих казок дітьми.

Для реалізації системи роботи по казкотерапії, здійснюється добірка казок у відповідності до визначеної мети. Тексти підібраних казок аналізуються, виділяється їх наукова основа. Казки подаються таким чином, щоб забезпечити поетапність збагачення знань дітей: від уявлень про окремі об'єкти та явища природи до розуміння її цілісності.

Провідною формою роботи є повсякденне спілкування вихователя з дітьми з використанням матеріалу казки. Застосовуються такі методи роботи з казками:

– читання казок, розповідь, бесіда за змістом казок;

– «образи перетворень»;

– малювання, ліплення, ручна праця за змістом казок;


  • дидактичні ігри за сюжетами казок;

  • ігри-психогімнастики, театралізовані ігри за сюжетами казок;

  • використання казки як відповідь на запитання дитини.

Також застосовуються творчі методи роботи з текстами казок (перенесення героїв знайомих казок у нові обставини, зміна ситуацій у знайомих казках, створення нових сюжетів казок). Велику увагу треба приділяти нетрадиційним методам роботи з казками, які були запропоновані Д. Родарі і Н. Рижовою – різні варіанти створення казок природознавчого змісту (сторітелінгу): «біном фантазії»; «перевернення» казки; «вінегрет» з казок; продовження казки, розпочатої вихователем; придумування нового закінчення казки; казка в заданому напрямі; казки «навпаки»; гра-казка тощо.

Результати перевірки підтверджують ефективність впливу казкотерапії на сформованість екологічного виховання дітей дошкільного віку.



Етапи розвитку казкотерапії та форми роботи з казкою

Ми виділяємо чотири етапи в розвитку казкотерапії. Відмітимо те, що ні один з виділених нами етапів не закінчувався, поступаючись місцем іншому. Тому кожен етап передбачав початок певного процесу.

І етап казкотерапії ― усна народна творчість. Його початок загублено в глибині віків, але процес продовжується по цей день.

ІІ етап ― збирання і дослідження казок і міфів. Процес пізнання прихованого змісту казок і міфів, який в кожну епоху розвивався по-новому.

ІІІ етап ― психотехнічний. Сучасні практичні підходи застосовують казку як техніку, як привід для психодіагностики, корекції і розвитку особистості.

ІV етап ― інтегративний. Цей етап пов'язаний з формуванням концепції Комплексної казкотерапії, з духовним підходом до казок, з розумінням казкотерапії як органічної людському сприйняттю виховної системи, перевіреної багатьма поколіннями наших предків.

Працюючи над цією темою ми з’ясували, що казкотерапія ― це:

- мова спілкування з дітьми;

- виховна система;

- виховання і лікування.

Виділили такі форми роботи з казкою:

• розповідь від першої та третьої особи;

• розповідь і придумування продовження казки;

• складання казок дітьми;

• лялькотерапія;

• постановка і розігрування казки;

• аналіз казок;

• імідж-терапія;

малювання казок;

• медитація за змістом казки.

Основний принцип казкотерапії — духовний, цілісний розвиток особистості людини, турбота про її душу.

Цей метод дозволяє вирішувати ряд проблем, що виникають у дітей дошкільного віку. Страх, тривога, агресія є афект, і, як при всякому афекті, задачею корекції є розвиток у дитини мистецтва самоконтролю. Процес казкотерапії дозволяє дитині актуалізувати й усвідомити свої проблеми, а також побачити різні шляхи їхнього рішення.

У дошкільному віці сприйняття казки стає специфічною діяльністю дитини, що володіє неймовірно притягальною силою, що дозволяє їй вільно мріяти і фантазувати.

При цьому казка для дитини не тільки вигадка і фантазія. Це ще й особлива реальність, що дозволяє розширити рамки звичайного життя, зіткнутися зі складними явищами і почуттями й у доступній для розуміння дитини казковій формі осягати дорослий світ почуттів і переживань.

У маленької дитини сильно розвинений механізм ідентифікації, тобто процес емоційного об'єднання себе з іншою людиною, персонажем і присвоєння його норм, цінностей, зразків як своїх.

Тому, сприймаючи розповіді, дитина, з одного боку, порівнює себе з казковим героєм, і це дозволяє йому відчути і зрозуміти, що не тільки в нього є такі проблеми і переживання.

Підводячи підсумок бачимо, що казкотерапія ― процес пошуку змісту, розтлумачення знань про світ і систему взаємин у ньому; процес утворення зв’язку між казковими подіями і реальним життям; процес покращення внутрішньої природи та світу навколо.

Творча робота з казками

Творчі вправи з казками заслуговують особливої уваги. Вони розвивають фантазію дитини, її уяву, творче мислення, зв’язне мовлення. У неї формується вміння генерувати ідеї, що спонукає до творчої активності. Така робота вимагає від педагогів великої майстерності, творчого підходу.

Основні етапи роботи над казкою:


  1. Підготовчий етап до сприймання казки;

  2. Ознайомлення зі змістом твору (читання, розповідь);

  3. Робота над лексичним матеріалом, художніми образами;

  4. Розповідь дітьми казки та бесіда за змістом твору;

  5. Творча робота (відтворення первинних вражень у процесі малювання, перетворення сюжету казки).

Прийоми творчої роботи з казкою:
Аналітичний передбачає аналіз змісту казки-оригіналу, з’ясування та оцінка рис характерів дійових осіб, виявлення ключових проблем та їх причини.

Оперативний заміна деяких якостей персонажів, предметів та явищ з метою розв’язання певних проблем.

Синтетичнийтрансформація усього змісту казки відповідно до внесених змін.


Особливою плідністю відзначається синтетичний прийом творчої роботи з текстом.

Способи трансформації змісту твору:

Зроби навпаки”риси характеру та дії героїв замінюються на протилежні.

Збільшення-зменшенняперетворення маленького беззахисного персонажа у відважного й великого чи навпаки.

Прискорення-уповільнення прискорення чи уповільнення дій одного з героїв твору.

Дроблення-об’єднанняподіл персонажа на частини, кожна з яких починає жити своїм життям або об’єднання різних істот в один організм.

Перервності-постійностіте, що відбувається тільки один раз, а потім зникає, стає постійним і навпаки.

Динамізації-статичностіперетворення нерухомого, твердого об’єкта у гнучкий, рухомий та навпаки.

Персоніфікації-деперсоніфікаціїперенесення властивостей живих істот на неживі і навпаки.

Надання або відбирання властивостейнадання героєві казки нової властивості чи позбавлення якоїсь із них.

Універсалізації-обмеженнянадання всім героям казки нових можливостей; позбавлення всіх дійових осіб, окрім головного героя, якихось властивостей.

Шкідливе змінити на корисне”використання позитивним героєм для добра чи корисної справи атрибутів негативного героя.



Відновлення-відкиданнянадання можливості героєві чи антигероєві казки повернутися до життя або відкинути все зайве.

Заміна одних властивостей іншими, більш кориснимизаміна одних об’єктів казки на інші.

Твори В.Сухомлинського, підібрані по казкотерапії

Ефективність використання казкотерапії вимагає повсякденного спілкування вихователів з дітьми з використанням матеріалу казки. Застосування таких методів роботи з казками, як читання казок, розповідання, бесіди за змістом казок; «образи перетворень»; малювання, ліплення, ручна праця за змістом казок; дидактичні ігри за сюжетами казок.

Також необхідно використовувати творчі методи роботи з текстами казок(перенесення героїв знайомих казок у нові обставини, зміна ситуацій, створення нових сюжетів казок).

Для реалізації розробленої системи роботи з казками, було здійснено добірку творів В.О.Сухомлинського. Тексти підібраних казок проаналізовано, виділено їх моральну цінність та виховну мету.





Казкові

твори


Моральні

норми

«Зайчик і місяць»

Дбайливе ставлення до тварин, чуйність, вдячність, небайдужість до чужої біди.

«Куди поспішали мурашки»

Товариськість, бажання допомагати один одному, турботливість.

«Їжачок»

Працьовитість, подільчивість, товариськість.

«Як білочка дятла врятувала»

Любов до мешканців природи, бажання піклуватися про них, чуйність, взаємодопомога, співчуття, жалість, товариськість, вдячність.

«Зайчик і горобина»

Взаємодопомога, товариськість.

«Весняний вітер»

Турботливе ставлення до природи, вміння помічати і оберігати її красу.

«Лисиччині ліхтарики»

Співчуття, турбота про інших, небайдужість.

«Одне-єдине в світі макове зернятко»

Вміння цінувати дружбу.

«Флейта і вітер»

Скромність,вміння цінувати свою працю і працю інших, душевність, доброта.

«Лисиця й миша»

Сміливість, винахідливість, рішучість.

«Хай будуть соловей і жук»

Мудрість, повага до оточуючих.

Казки В.О.Сухомлинського направлені на морально-етичне виховання дошкільників.

Назва твору

Виховна мета

«Крилата квітка»

Виховання радісного відчуття від спілкування з оточуючими.

«Павучок-повзунець і Мурашка»

Виховання вміння розпізнавати реальні наміри в діях оточуючих.

«Куди поспішали мурашки»

Виховання товариськості, бажання допомагати один одному, турботливості.

«Вовк і Зайчата»

Виховання турботливого ставлення до літніх людей; навичок обережності.

«Як Білочка Дятла врятувала»

Виховання вміння співчувати чужій біді, допомагати в скрутну хвилину.

«Їжачок і Світлячок»

Виховання вміння думати не тільки про себе, а й про інших.

«Фіалка і Бджілка»

Виховання відчуття радості від дружніх відносин, вміння застерігати від біди.

«Журавель і Папуга»

Виховання любові до Батьківщини, бажання долати перешкоди заради повернення на рідну землю.

«Мурашка-мандрівниця»

Виховання бажання засуджувати лінь, осіб, що хочуть існувати за рахунок інших.

«Лисиччук-першокласник»

Виховування правдивості, чесності, вміння виправляти свої помилки.

«Ґавеня і Соловей»

Виховання любові до мами, вміння співчувати, надавати посильну допомогу тим, хто потребує допомоги.

«Орач і Кріт»


Виховання відчуття різниці між колективним характером праці людей і особистісним у тварин.

«Одинока вербичка»

Виховання вміння самокритично ставитись перш за все до себе, тактовно поводитись з іншими.

«Що сталося з моїми дітками»

Виховання любові до мами, розуміння того, що мама любить своє дитя таким, яким би воно не було.

«Як Півник ночував на яблуні»

Виховання слухняності, Вміння виправляти свої помилки.

«Рибка й Жаба»

Виховання щирих, доброзичливих відносин між друзями, розуміння того, що заздрість до добра не доводить.

«Метелик і вогонь»

Виховувати відчуття міри, надмірна допитливість може призвести до біди.

«Білка й Сойка»

Виховання бажання засуджувати погані вчинки, на які завжди чекає покарання.

«Білка й Добра Людина»

Виховання любові до природи, бажання оберігати її красу та мешканців, не зловживати їх довірою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція)/ журнал

“Вихователь-методист дошкільного закладу”. – К., 2012. – 63 с.

2. Концепція дошкільного виховання (Проект). – К.: Освіта, 1993. – 14

3. Сухомлинський В. О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. Вибрані твори: У 5т. —К.: Рад. шк., 1977.

4. Сухомлинський В. О. Рідне слово/ Вибрані твори: У 5-ти т. — К.: Рад. шк., 1977.

5. Зинкевич- Евстигнеева Т.Д. Путь к волшебству.Теория и практика сказкотерапии. –С.Пб., 1998.

6. Зинкевич- Евстигнеева Т. Д. Практикум по сказкотерапии. –С.Пб., Речь, 2000.

7. Зинкевич- Евстигнеева Т. Д. Сказки звёздной страны Зодиакалия. –С.Пб.,1998.

8.Василь Сухомлинський «Вічна тополя». – Киїів: «Генеза», 2003.





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка