Іван гамрецький: «на відміну від інших внз вінниці у нас немає проблеми кадрів викладачів» 21 липня, 2010



Скачати 44.73 Kb.
Дата конвертації22.04.2017
Розмір44.73 Kb.
Іван ГАМРЕЦЬКИЙ: «НА ВІДМІНУ ВІД ІНШИХ ВНЗ ВІННИЦІ У НАС НЕМАЄ ПРОБЛЕМИ КАДРІВ ВИКЛАДАЧІВ»
21 липня, 2010

Володимир ГАЛЕГА, журналіст.
Десять років тому у Вінниці сформувався стійкий попит на висококваліфікованих фахівців у сфері інформаційного забезпечення, фінансів, адміністрування, психології та права. Саме тоді тут і з’явився структурний підрозділ Університету «Україна» – Соціально-економічний інститут. З-поміж інших ВНЗ він вирізняється передусім потужним кадровим складом. У серпні 2008 року інститут очолив кандидат педагогічних наук, доцент, заслужений працівник освіти, депутат обласної ради Іван ГАМРЕЦЬКИЙ, бесіду якого з кореспондентом Інтернет-видання «Трибуна України» ми пропонуємо вашій увазі.
- На відміну від інших вінницьких вишів у нас немає кадрової проблеми, – розповідає пан Гамрецький. – Навпаки, існує конкурс на заміщення посад доцентів. Дедалі більше штатних викладачів захищають кандидатські і докторські дисертації. Наразі маємо дев’ять кафедр (із яких вісім – випускових), що працюють у складі двох факультетів: соціально-гуманітарного та економіки та підприємництва. Готуємо студентів за спеціальностями: здоров’я людини, документознавство та інформаційна діяльність, соціальна робота, фінанси та кредит, облік і аудит, менеджмент, правознавство, екологія і охорона наколишнього середовища та збалансоване природокористування за рівнями бакалавр, спеціаліст, магістр.

Дбаємо, передусім, про якість викладання дисциплін. Скажімо, два роки тому запровадили пілотний проект циклу відеолекцій із різних навчальних курсів та напрямів підготовки. Лекції в режимі он-лайн нашим студентам читають відомі академіки з Києва, член-кореспонденти НАН України і, що головне, відповідають на їхні запитання. Щоправда довелося добряче попрацювати, аби забезпечити усі необхідні технічні умови для безперебійної трансляції. Відеолекції читаються не з усього навчального курсу, а лише з основних проблемних тем, а іспити студенти складають безпосередньо нашим викладачам, які ведуть основну частину курсу.

Ми переконалися, що така практика вигідна й ефективна як з економічної, так і навчальної точок зору.

- Скільки сьогодні студентів навчається в інституті? Чи задоволені Ви рівнем підготовки абітурієнтів?

- У нас навчається 1734 студентів (більше половини – на заочному відділенні). З них 59 – з обмеженими фізичними можливостями (мають вади опорно-рухової системи, слуху та зору). Для них розроблені спеціальні програми тренінгів психологічної підтримки, індивідуальні освітні програми. Вартість навчання на стаціонарі коливається від 4900 гривень до 6500 гривень на рік, за заочною формою – від 3000 гривень до 5000 гривень. Знижки в оплаті мають сироти, напівсироти, студенти з багатодітних сімей, призери міжнародних олімпіад, відмінники 2-4 курсів. Звичайно, не всі з них вступають до нашого вишу лише заради знань – частина прагне отримати диплом із суто кар’єрних міркувань за вимогою батьків, котрі вже пригледіли своїм чадам «тепленькі місця».

Але загальний рівень підготовки випускників загальноосвітніх шкіл сьогодні якісно новий та значно вищий, ніж 10-15 років тому. Наприклад, якщо раніше знання однієї іноземної мови або комп’ютерної техніки було значним досягненням, то сьогодні переважна більшість молодих людей знають дві іноземні мови і чудово обізнані у сучасних інформаційних комп’ютерних системах. Щоправда, такий рівень підготовки притаманний переважно для міських шкіл ліцейного типу.

- Ваше ставлення до зовнішнього незалежного оцінювання?

- Сама ідея зарахування у ВНЗ за результатами тестування, з огляду на загальну корумповану систему, що існує, на жаль, у країні упродовж багатьох років, безумовно, заслуговує на схвалення. Проте нинішнє законодавство залишає достатньо лазівок для тих викладачів, які розглядають роботу у вишах як один із варіантів «бізнесової діяльності».

На мою думку, під час наступних тестувань треба обов’язково врахувати негативний досвід уже проведених: багато положень слід відшліфувати й виправити, аби наступного року до вузів вступили лише найрозумніші і найдостойніші.

- Де Ваші студенти проходять практику?

- Маємо чудову і достатньо широку базу, що охоплює практично усі основні галузі народного господарства. Практика починається з першого курсу для усіх без винятку спеціальностей і складається з кількох етапів: навчально-ознайомчого, виробничого, технологічного і переддипломного. Тут вони поглиблюють і закріплюють теоретичні знання, збирають і узагальнюють матеріал для написання курсових і дипломних робіт. Стажуються у державних органах виконавчої влади, реабілітаційних центрах, відділеннях місцевих лікарень, госпіталях, санаторно-курортних закладах, інтернатах, школах, гімназіях, архівах, соціальних службах, банківських установах (помічниками економістів, аудиторів, бухгалтерів, юристів), прокуратурі, судах, органах митного контролю, податковій інспекції, управліннях водними ресурсами, газового господарства тощо.



- Який відсоток випускників інституту працевлаштовується?

- Роботу мають практично усі наші випускники. Найбільшим попитом у Вінниці сьогодні (крім таких «вічних» професій, як фінансист, юрист, бухгалтер) користуються фахівці з інформаційних технологій, соціальні працівники, екологи і психологи. Інформацію про працевлаштування студентів інституту щороку розміщуємо на нашому сайті й обов’язково відслідковуємо їхню подальшу кар’єру. Серед тих, ким пишається наш заклад, – суддя Вінницького адміністративного окружного суду В. Свентух, начальник юридичного відділу Вінницької філії „Приватбанку” С. Накорчевський, начальник юридичного відділу Вінницької філії „Ощадбанку” С. Олійник, заступник начальника сектору комп’ютерно-технічних досліджень та досліджень у сфері інтелектуальної власності НДКЕЦ при ГУ МВС України у Вінницькій області Д. Степанець, консультант у ВРУ І. Синявська, засновник та керівник юридичної фірми ТОВ «ПЛАСТ» Т. Рибак.



- Чи має інститут якісь специфічні, скажемо так, суто регіональні проблеми?

- Ні, наші проблеми такі ж, що й у інших вишах. Досі на державному рівні існують подвійні стандарти у підході до «своїх» і «чужих» ВНЗ (що зафіксовано у відповідних документах). По-перше, це різні умови ліцензування та акредитації, неоднаковий рівень соціального захисту студентів та викладачів, відсутність бодай невеликої матеріально-фінансової підтримки. По-друге – неврегульоване законодавство, зокрема, щодо діяльності недержавних навчальних закладів, ототожнювання їх зі звичайними комерційними структурами (а не зі специфічними суб’єктами підприємницької діяльності), неможливість залучити спонсорські надходження для подальшого розвитку. На жаль, сьогодні приватні виші не мають чітко визначеного статусу в системі державної освітньої програми.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка