Історія сш №1 в датах



Сторінка2/3
Дата конвертації30.12.2016
Розмір0.67 Mb.
1   2   3

«Шістдесятники» (Школа в 60-і роки)
1960р. Середню школу №1 продовжує очолювати Доманський Микола Іванович, а завучем була, як і раніше, Марта Федорівна Бондар. «Микола Іванович – умілий керівник, скромний, працелюбний, ввічливий, шанований у місті, авторитет мав як серед учителів, так і серед учнів та їх батьків», - згадує Лебединець М.М., колишня вчителька.

А поряд з ним працювали його колеги, для яких школа стала їх життям, а вони – еталоном порядності і професійності. Згідно з наказом №66 від 5 серпня 1960р. вчителями початкових класів на 1960-61 навчальний рік призначили: Сердюк О.О.(1-А), Федорченко А.П.(1-Б), Голохвостову Н.С.(2-А), Муху Л.Г.(2-Б), Бриль Т.П.(3-А), Лазаренко Р.І.(3-Б), Скибіну В.Г.(4-А), Тітову Т.В.(4-Б), класними керівниками стали Стільбанс Р.І.(5-А), Клименко Є.В.(5-Б), Вискуб О.М.(6-А), Шапка А.І.(6-Б), Гончарова Є.Й.(7 кл.), Барсукова О.М.(8 кл.), Полозова Г.К.(9-А), Григорова К.Д.(9-Б), Кваснюк Н.М.(10 кл.). Українську мову та літературу викладали Бондар М.Ф., Вискуб О.М., Канівець Л.П.(Місько), Пащенко М.Л., російську мову і літературу – Стільбанс Р.І., Клименко Є.В., Волкова О.Я., математику – Доманський М.І., Борсукова О.М., Шапка А.І., Григорова К.Д., електротехніку і фізику – Гончарова Є.Й., Чайка В.П. – фізику, Полозова Г.К. – хімію і природознавство, Кваснюк Н.Н. – географію, Дюженко А.О. – географію і астрономію, а іноземну мову – Лебединець М.М., Сердюк Ж.Г., Мірошніченко П.С., історію – Друшляк В.К., Клименко С.Г., який викладав і Конституцію СРСР, Чаленко В.М. – малювання і креслення, а фізкультуру – Пазюрич В.Й., Дзюба Н.Н., допризовну підготовку – Водоп’янов Г.М., слюсарну справу – Козьмін П.М., столярну – Голубничий В.П., домоводство – Близно А.Ф. У листопаді 1960р. на посаду директора СШ №1 було призначено Гайвана Онисима Прохоровича. Мудра людина, великий знавець своєї справи, він очолював школу до 1962р. В 1962-63 навчальному році директором був Казьмін Іван Федорович, учасник Великої Вітчизняної війни, нагороджений Орденом Слави ІІІ ступеня, вчитель історії, який намагався на уроках і в повсякденному житті виховувати в учнів почуття любові до Батьківщини і школи. А називалась вона з 1960-61 навчального року Куп’янська середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням (про що свідчать печатки в табелях учнів).

Розвивалась країна, розвивалась і школа. У плані її роботи на 1961-62 навчальний рік було записано, що «відповідно до рішень 21 з’їзду КПРС і закону «Про зміцнення зв’язку школи з життям» Куп’янська школа №1 ставить перед собою завдання – забезпечити глибокі і міцні знання учнів з основ наук, виробництва , готувати учнів до життя, до практичної участі в будівництві комуністичного суспільства». Цій проблемі були присвячені педагогічні наради. Ось тематика деяких з них: «Про підготовку до 22 з’їзду КПРС і завдання школи», «Формування комуністичного світогляду учнів на уроках і в позаурочний час», «Про стан масово-фізкультурної роботи серед учнів», «Активізація методів навчання на уроках», «Заключне повторення програмного матеріалу і підготовка до екзаменів» та інші

У школі працювали предметні гуртки, робота яких не тільки сприяла поглибленню знань учнів, а й виховувала в них високі моральні якості. В 1961р. гуртки математики очолювали Барсукова Ольга Митрофанівна, Григорова Катерина Дмитрівна, Шапка Анастасія Іванівна, російської літератури – Стільбанс Ріва Ізрайлівна, Клименко Євгенія Василівна, української літератури – Вискуб О.М., Місько Любов Павлівна, історичний – Друшляк Віра Кирилівна, іноземної мови – Лебединець Марія Микитівна, хімічний – Полозова Галина Кіндратівна, фотографічний і хор відповідно очолювали Дюженко Анатолій Олексійович та Колодій Ф.М. і Загорська О.Д., фізкультурний – Пазюрич Володимир Йосипович і Вінницький О.І., військовий – Водоп’янов Григорій Миколайович, «Умілі руки» - Володина О.В., «Юний слюсар» - Козьмін Павло Миколайович, образотворчого мистецтва – Чаленко Василь Миколайович Працював у школі і метеорологічний майданчик, на якому працювали учні під керівництвом Кваснюк Надії Миколаївни.

Професійне зростання вчителів забезпечували, зокрема, предметні комісії та об’днання, які були при школі: методичне об’днання вчителів початкових класів очолювала Федорченко А.П., класних керівників – Гайван О., предметну комісію викладачів української і російської мов та літератур – Вискуб О.М., математики – Барсукова О.М., вчителів практикуму – Козьмін П.М. Відбувалося вивчення досвіду тих, хто сприяв глибокому і міцному засвоєнню учнями програмного матеріалу (Місько Л.П., Шапка А.І., Бриль Т.П., Лазаренко Р.І., Волкова О.Я.)

Колектив педагогів школи втілював у життя взяті забов’язання: вдосконалював навчально-виховний процес, боровся за високу успішність і міцні знання учнів з основ наук, за ліквідацію другорічників у початкових класах. Проаналізуємо результати: якщо на кінець 1959-60 навчального року на 661 уч. було залишено з весни на другий рік 37 і переекзаменовку на осінь одержало 22 учні, то на кінець 1960-61 навчального року на 550 учнів залишилось на другий рік 17, складали екзамени восени 18 учнів. Отже, успішність на кінець 1959-60 навчального року – 91,1 %, на кінець 1960-61 – 93,7%», - із аналізу роботи школи за 1960-61 навчальний рік. Багато уваги приділялось взаємовідвідуванню уроків і організації наставництва для молодих колег. Навчатись у вчителів першої школи завжди було цікаво, про що свідчать спогади її учнів. Кузнецова Людмила (Мойсяк), випускниця 1970 року, яка прийшла в СШ №1 в 1976 спочатку на посаду вихователя групи продовженого дня, а згодом – учителя української мови та літератури, згадує: «Вперше поріг школи ми переступили в 1960 р. Нас, маленьких випускників дитячого садочка №1, вона привітно зустріла своїми світлими класами. З великою вдячністю згадую свою першу вчительку Сердюк Олександру Олексіївну. Вимоглива, строга, вона багато витрачала зусиль, щоб дати нам знання з основних предметів, зокрема, математики . Використовувала при цьому різні форми і методи. Проводила з нами додаткові заняття, прагнула, щоб в класі не було невстигаючих. І результат був: навіть зовсім не підготовлені до школи учні досягли певних успіхів. На кінець навчального року в нашому класі за відмінну успішність і зразкову поведінку було нагороджено книгами 10 учнів. До речі, це стало поштовхом до створення класної бібліотечки, яка проіснувала у нас багато років. Адже читати любили всі, багато з нас любов до книг зберегли на все життя. Поряд з Олександрою Олексіївною працювала її колега, вчителька 1-Б класу Федорченко Антоніна Полікарпівна. Обидві на той час уже знаходились на вершині педагогічної майстерності і визнання, навчили не одне покоління дітей, відкрили їм дорогу в життя».

У цей період початкова школа працювала у дві зміни. (1-2 класи – зранку, 3-4 після обіду). В 1961 році існувало 2 групи продовженого дня для учнів молодших класів. Діяв, як і раніше, фонд всеобучу, за рахунок якого надавалась допомога дітям, що знаходилися у важкому матеріальному становищі. Учнів початкових класів через буфет безкоштовно забезпечували молоком під час великих перерв.

У квітні 1962р. на весняних канікулах у СШ №1 відбувся міський зліт юних техніків. За кращі роботи, представлені на виставці, учням першої школи від імені дирекції оголошувалась подяка із занесенням в особову справу (Будікову Олександру – 8 кл., Венедиктову Борису, Гаврюшенку Леоніду, Готовцеву Олександру, Полякову Анатолію, Саніну Леоніду, Сіньку Володимиру, Синявському Володимиру, Чалому Миколі, Кабанцову Володимиру – 10-А кл., Борисенку Анатолію, Круподері Миколі – 10-Б кл.)

Широко практикувалось виготовлення учнями таблиць, графіків, діаграм, діючих моделей та іншої наочності, яка використовувалась на уроках.

У школі традиційно проводились предметні олімпіади. Так, « з 14 по 18 квітня 1962р. була проведена шкільна олімпіада з фізики, в якій брали участь 98 учнів 7-10 класів. З них 66 учнів одержали більше 50 % очок. За найкращі результати в І турі цієї олімпіади 28 учням оголосили подяку з занесенням в особову справу», - з наказу по школі від 29 квітня 1962р.

У 1964-65 навчальному році в адміністрації школи знову сталися зміни. Директором було призначено Бондар Марту Федорівну, колишнього завуча. «Красива, вольова, енергійна жінка. Її поважали за професіоналізм, відповідальне ставлення до справи. Перша школа стала для неї другою домівкою. Щоранку на її порозі вона зустрічала своїх вихованців. Кожного знала, цінувала, наставляла. Не одне покоління вдячне їй за науку життя. Про таких, як Марта Федорівна, говорять: «Щира українська душа»», - із спогадів Сабади Валентини. І далі продовжує Тур Людмила (Тихоненко Л.В.), теж випускниця 1966 року: «Завжди строго і охайно одягнена, з красивою зачіскою. В будь-якій ситуації вона спілкувалася спокійно, не підвищуючи голос, своєю багатою літературною українською мовою.»

Поряд з Мартою Федорівною працювали педагоги, без яких важко уявити першу школу. Наприклад, Стільбанс Ріва Ізраїлівна. Про неї згадує випускниця 1970 року Печенізька Галина: «Красиве, з благородними рисами обличчя, сіде кучеряве волосся… Всіх підкорювали її розум і багатий внутрішній світ. Жорстка вимогливість і разом з тим шанобливе ставлення до кожного учня як особистості, органічно поєднувались у цій людині. Вона прагнула, щоб її вихованці знали і любили літературу, а тому використовувала на уроках різні форми і методи. Але обов’язковим для учнів було знання тексту твору, який вивчався. Завжди з купою зошитів, які перевіряла навіть під час перерв. Адже на наступний урок діти повинні знати оцінку своєї роботи. На мій погляд, не було учня, який би не поважав Ріву Ізраїлівну». Спогади про неї продовжує Кузнецова Людмила : «Це було у восьмому класі, закінчувався навчальний рік. Ріва Ізраїлівна запропонувала нам, учням, виступити в ролі вчителів. На той час це було ще незвичайним явищем, але яке, на мою думку, можна вважати прообразом днів самоуправління, що стануть традицією в першій школі з 80-х років. Мої однокласники Дюженко Сергій і Колпаков Сергій проводили уроки російської літератури, а я - російської мови. Дуже хвилювалася, хоча й готувалась до уроку серйозно. Ретельно проаналізувавши нашу роботу, Ріва Ізраїлівна дала їй об’єктивну оцінку і подякувала нам. Можливо, саме цей перший у моєму житті урок і визначив мою подальшу долю. Я стала вчителькою української мови і літератури». Не меншою повагою користувалася і Гончарова Єфросинія Йосипівна. Про неї згадував випускник 1970р. Сасса Володимир: «Учитель фізики від Бога. Намагалась зацікавити своїм предметом, дати глибокі знання, прищепити практичні навички. На її уроках стояла «мертва» тиша і не тому, що боялися вчительку. Її глибоко поважали за високий професіоналізм, людяність, порядність. Мені запам’яталось, що до кожного учня вона шанобливо зверталась на «Ви». Ніколи не поспішала ставити двійку в журнал, адже у Єфросинії Йосипівни була мета не покарати учня, а навчити його, до кожного підбираючи свій ключик». У 1968р. Єфросинії Йосипівні було присвоєне почесне звання «Заслужена вчителька УРСР». Так держава оцінила її тридцятирічну працю на освітянській ниві. А ось слова вдячності випускника СШ №1 Данька Володимира, адресовані Чайці Віталію Павловичу: «Ми з нетерпінням чекали на його уроки фізики, особливо практичні і лабораторні роботи. Він навчив нас мислити і використовувати набуті знання у повсякденному житті. Характерними рисами Віталія Павловича були строгість, порядність, навіть вітався він завжди з легким поклоном».

Надзвичайно колоритною фігурою був Вінников Карл Трохимович. Про нього згадує колишній випускник школи, а нині інженер-хімік Голубко Володимир: «Хімію чекали завжди з нетерпінням. Знали: будуть досліди, а можливо, і демонстрація науково-популярних фільмів. Відвідували ми і підприємства, на які організовував для нас екскурсії Карл Трохимович. Мій однокласник Доманський Микола був учасником республіканської олімпіади у Львові, що й визначило його життєвий вибір. Запрошували нашого вчителя до прийомних комісій вузів для проведення вступних екзаменів з хімії. Мав чудовий голос, керував хором у школі».

«Колишня випускниця Сердюк Жанна, а потім Черкашина Жанна Григорівна повернулася в рідну школу, щоб викладати англійську мову. Для неї перша десятирічка стала змістом життя. Дякуючи її високому професіоналізму, жоден учень не залишався байдужим на уроках англійської. Охоче працювали всі, навіть найледачіші. Учні Жанни Григорівни добре знали англійську мову. А як класний керівник, вона була для нас і наставником, і матір’ю, і другом», - такими спогадами поділилась колишня випускниця Бикова Світлана.

«Два педагоги, колеги: Місько Любов Павлівна і Торопчаніна Надія Іванівна – вчителі української мови та літератури. Мудрі, досвідчені, закохані в рідне слово. На кожному уроці вони намагалися цю закоханість перенести у наші дитячі душі. Виховали багатьох майбутніх вчителів», - згадує Проценко Людмила, нині викладач української мови і літератури ЗОШ №2.

Віра Кирилівна Друшляк – учитель історії, яка віддала першій школі 25 років. Добра, чуйна, але строга. Цьому вчила свого сина і учнів, бо твердо знала, що у житті їх можуть чекати серйозні труднощі і випробування, до яких вони повинні бути готові.

Водоп’янов Г.М. – викладач початкової військової підготовки, лейтенант запасу, учасник оборони Лелінграда. Прекрасний оповідач, своїми розповідями про буремні воєнні роки в учнів виховував патріотичні почуття. Його уроки любили і хлопці, і дівчата, хоча до хлопців був надзвичайно вимогливий. Створив один з кращих кабінетів військової підготовки у місті.

Це неповна характеристика педагогів першої школи, які складали її «золотий фонд» і для яких школа стала їх життям.

Велику роль в школі у боротьбі за знання учнів, їх виховання відіграли піонерська і комсомольська організації. Зокрема, піонерська дружина імені О.Матросова була однією з найкращих у місті. За свою роботу постійно отримувала нагороди - це були грамоти. Активно працювали і окремі піонерські загони, серед них піонерський загін 4-А класу. Протягом декількох років його учні проводили плідну роботу. Із спогадів Сабади Валентини: «У загоні існувало ядро учнів, які діяли за покликом серця й душі. Добровільно створивши в класі групу взаємодопомоги, ми надавали консультації в підготовці домашніх завдань, часто відвідуючи учнів удома. Це була не тільки допомога, а й своєрідний контроль, який мав позитивний результат. Наш піонерський актив вів «Щоденник корисних справ», де фіксувались результати збору металобрухту, макулатури, шефська допомога молодшим школярам».

Піонерська організація висунула високі моральні вимоги до своїх членів. Так одному з учнів 5 класу, котрий зламав деревце, було запропоновано посадити нове такого ж віку, придбане за власні кошти. Життя піонерів було бурхливим, змістовним і цікавим. Як і раніше, старшою вожатою працювала Беневаленська Раїса Іванівна, людина творча, енергійна, надзвичайно закохана в свою справу. «Кожен піонерський збір – це свято, яке не можна забути. Вогнище посеред спортивного майданчика, пісні і різні змагання – все це згуртовувало нас, юне покоління шістдесятих», - згадує Федорченко Людмила, випускниця СШ №1. «Щороку навесні вся дружина вирушала в похід. Між загонами проводили конкурси «Чия каша краща?», знавців природи, спортивні змагання. Ці походи залишилися в моїй пам’яті назавжди», - говорить Ольга Волкова, колишня випускниця, а нині вчителька Кіндрашівської школи.

З великим ентузіазмом піонери збирали макулатуру і металобрухт. Кожен загін намагався стати першим, щоб отримати вимпел переможця. Слідкували учні за чистотою класу, школи. Випускався екран санітарного стану. Піонери дружини імені Матросова часто виступали з концертами на підприємствах міста. Частими гостями в школі були і робітники, зокрема, «Куп’янськсільмашбуду». У піонерів – семикласників на чолі зі своїми класними керівниками Черкашиною Жанною Григорівною і Барсуковою Ольгою Миколаївною виникла думка про соціалістичне змагання між школярами і робітниками. Для укладання договору про змагання діти запросили до себе в гості представників цього підприємства. Будівельників вітали хлібом – сіллю, який піднесли Юрченко Тетяна і Федорченко Людмила. Пункти соціалістичних зобов’язань урочисто проголосила Стороженко Людмила, а Кузнецова Людмила від імені семикласників запевнила всіх присутніх, що ці забов’язання будуть виконані. Зустріч закінчилась концертом учасників художньої самодіяльності обох сьомих класів».(Із газети «Червоний прапор», №163, 13 жовтня 1966 рік). Отже, тісний контакт між учнівськими і виробничими колективами було започатковано в 1966 р. Шефська робота була в школі добре налагоджена. Учні 5-7 класів працювали з малюками молодшої школи: допомагали у створенні класної бібліотечки, проводили свята, змагання. Піонери дружини імені О.Матросова взяли шефство над могилами воїнів, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни в боях за наш рідний край. До речі, це було після уроків. Ніхто нікого не примушував. Оцей піонерський вогник, запалений у серцях «шістдесятників», більшість з них пронесли через усе життя.

З самого початку 1967р. вся країна готувалась до 50-річчя Жовтневих подій, готувалась до свята і школа. З нагоди цієї дати комсомольці СШ №1 виступили з ініціативою посадити дерева і кущі, упорядкувати шкільне подвір’я і деякі вулиці. Особливо відзначились Санін Анатолій, Шестірко Леонід, Тур Володимир, Головчун Сергій, Хайдуков Сергій, Кононов Георгій, Доля Олександр, Мірошниченко Олександр, Бондаренко Валерій.

У жовтні 1967р. в школі було відкрито кімнату-музей бойової слави. На відкриття музею учні запросили гостей. Піонери їх привітали і вручили подарунки. Із спогадами про тяжкі роки Великої Вітчизняної війни перед присутніми виступив учасник оборони міста – героя Севастополя Ржевський Роман Іванович. Колишньому учневі першої школи, а тоді вчителеві цього ж учбового закладу Дюженку Анатолію Олексійовичу доручено перерізати стрічку і відкрити кімнату бойової слави. Тут завжди було людно. Приходили ознайомитись з матеріалами не тільки учні першої школи, а й з інших шкіл міста.

Отже, в школі проводилась велика ідейно-політична і патріотична виховна робота. До червоних дат календаря тут відбувались тематичні вечори зокрема, присвячені Жовтневим подіям, Дню Конституції, Радянській Армії і Військово-Морського Флоту, дню пам’яті Леніна, Міжнародному Дню солідарності трудящих та інші. Хвилюючими були зустрічі зі старими більшовиками міста: Стрельником, Яковиною, Ковалем… Ці урочистості проходили в міському парку біля пам’ятника Людмилі Макієвській, яка була командиром і комісаром бронепоїзда «Влада – радам». Так, велике свято відбулося 4 вересня 1967 року – у переддень 50-річчя Жовтневих подій. Ведучі сценарію Козьміна Ірина, Єрмоленко Галина, Папіна Надія, Біла Лілія щиро і доступно розповіли присутнім про бойовий шлях незвичайної жінки, якою була Людмила Георгіївна. Її ім’я було присвоєно школі в 1968р.

А як же все починалось?

У вересні 1964 учні 5-А класу разом з класним керівником Барсуковою Ольгою Миколаївною на першому піонерському зборі обирали ім’я для свого загону. Збір відбувався у парку імені Л.Макієвської. « Це ім’я, викарбуване на обеліску, зацікавило нас, - розповідає Кузнецова Людмила, - ми вирішили, що загін носитиме ім’я Людмили Георгіївни. Закипіла робота: юні слідопити почали збирати матеріал про цю мужню жінку. Згодом до нашої пошукової групи приєдналися й інші піонери дружини. Знайшли тих, хто добре знав Макієвську (Яковину І.В., Стрельника Б.І., Ряснянського), почалося листування з архівами… Накопичувався певний матеріал, дуже цікавий, змістовний. Згодом виникла думка про присвоєння школі імені Макієвської».

Педколектив розпочав клопотання перед Куп’янським виконкомом міської Ради депутатів трудящих, міським комітетом партії, міським відділом народної освіти про присвоєння школі цього імені. 8 травня 1968р. о 10 годині ранку розпочалася урочиста лінійка, на якій були присутні Закружецький Д.П. (секретар МК партії), Циганков К.Ф. (голова міськвиконкому), соратники Макієвської Яковина І.В., Стрельник Б.І., Ряснянський та інші. Секретарю партійної організації школи Лебединець Марії Микитівні було доручено зачитати наказ міністра освіти УРСР «Про присвоєння імені загальноосвітнім школам». І ось лунають слова: «Відповідно до Постанови Ради Міністрів Української РСР від 16 січня 1968р. №21 «Про присвоєння імені загальноосвітнім школам» наказую: надалі іменувати Куп’янську СШ №1 - Куп’янська середня загальноосвітня трудова політехнічна школа імені Л.Г.Макієвської». Право зняти полотнище з барельєфа легендарної жінки було надано Закружецькому і Яковині. Директор школи Марта Федорівна Бондар привітала всіх зі святом.

В ювілейному 1970р. до 100-річчя з дня народження В.І.Леніна в школі відкрито кімнату-музей його імені. Тут було зібрано достатній матеріал про його життя і діяльність. Музей мав дві діорами («Мавзолей»; «Ленін в Шушенському»), дві електрифіковані карти («По ленінських місцях», «Електрифікація СРСР»). Раду музею очолювала Черкасова С. До складу ради входить прес-група і група лекторів, якими керували відповідно, Афоніна Н. і Кудін В. Рада музею проводила велику роботу, зокрема листувалася з 18 музеями і філіями музеїв Володимира Ілліча в СРСР і за кордоном. Цінні матеріали, які розповідали про життя і діяльність вождя, надійшли з Лелінграда, Пскова, Києва, Казані, Ульяновська та інших міст. Робітники музею-типографії газети «Іскра» надіслали копію її першого номера; змістовний матеріал надійшов з Лейпціга і Праги, де Ленін перебував в еміграції,збиралася бронза для його барельєфа. Готувався матеріал про життя і діяльність Карла Маркса і Фрідріха Енгельса. Планувалося відкриття нової експозиції музею, присвяченої цим діячам. Музей відвідували учні шкіл міста, вихованці дитсадків, робітники підприємств. Лектори ради музею виступали з лекціями на виробництві. Отже, ця кімната-музей відігравала велику роль в ідейно-політичному вихованні учнів.

Школа йшла в ногу з життям. Шістдесятники започаткували проведення КВК. Ця весела гра стала в школі дуже популярною. Головні теми, над якими сміялися як вчителі, так і учні – навчання та відпочинок. Змагання відбувались також між школами. «Під бурхливі оплески відбувалась зустріч шкільної команди «Знання» і команди «Праця», до якої входили представники «Куп’янськсільмашбуду». Вона закінчилась з нічийним результатом. Але всі були задоволені. Тим більше, що кожній команді вручили призи: піонерам – альбом, будівельникам – портрет В.І.Леніна», - із газети «Червоний прапор», №163 за 13 жовтня 1966 року. Традиційні новорічні карнавали захоплювали старшокласників, а малеча з нетерпінням чекала Діда Мороза і Снігуроньку під час новорічних ранків. Висока пухнаста красива ялинка стояла посеред актового залу. Танцювали під акордеон польку-трійку, краков’як, вальс. Діти водили хороводи, розповідали вірші, розгадували загадки. Всі з нетерпінням чекали конкурсу на кращий карнавальний костюм. Усім було цікаво, настрій - піднесеним, бо кожна дитина поверталась додому з подарунком.

Старшокласники школи створили інструментальний ансамбль та виступали на шкільних вечорах (Невгасимий Олександр, Григоров Василь та інші)

Бурхливим було в школі і спортивне життя. Її вихованці особливо захоплювались грою в баскетбол і настільний теніс. Прекрасними гравцями були Антюшина Наталя, Василець Олександра, Тіщенко Володимир. А в 1969-70 роках збірна школи виграла першість міста з тенісу, при цьому особисту першість вибороли Черкасова Світлана і Сасса Володимир. Спортивну славу школі приносила і збірна з баскетболу, до складу якої в різні часи входили Борщ Сергій, Поборчий Борис, Невгасимий Олександр, Діденко Дмитро, Тіщенко Володимир, Сасса Володимир, Боженко Олександр, Колпаков Сергій, Єрмоленко Олександр. Зокрема, в 1968-1970 баскетбольна збірна юнаків виборола першість міста. Дівоча баскетбольна збірна стала переможницею міста в 1970 і 1971 р.р. Серед кращих спортсменок були Коваленко Світлана, Кузьменко Олена, Тур Людмила, Черкасова Світлана. Популярним видом спорту серед учнів був і гандбол. У 1968р. збірна команда школи виграла першість міста. У складі команди були Дорогань Юрій, Шестірко Леонід, Охріменко Володимир. Серед легкоатлетів школи досяг значних успіхів Гармаш Сергій і Борховецька Олена. Отже, слава першої школи кувалась не тільки в учбових кабінетах, а й на спортивних майданчиках.

Навчальні досягнення учнів (документу зі шкільного архіву).



Рік

Кількість виданих

Імена медалістів

атестатів зрілості

похва

льних грамот по школі



грамот «За особливі успіхи у вивченні окремих предметів»

золотих і срібних медалей

1960

24

23

-

2


Бистрицький Василь Іванович, Опарина Лідія Федорівна.

1961

24

16

-

2


Єршова Галина Борисівна, Солодка Лідія Василівна (золото)

1962

Відсутні дані

14

-

-





1963

42

21

-

4


Оніщенко Олександр Васил.(зол.), Афоніна Лариса Олександр. (срібло), Крицин Володимир Іван. (срібло), Рижанкова Лілія Михайлівна (срібло)

1964


48


26


-


2


Венедиктов Борис Олексійович (золото), Полозова Наталія Георгіївна (срібло)

1965


44


13


-


2


Закружецька Тамара Дмитрівна (золото), Яновський Петро Олександрович (срібло)

1966

115

24

-

5


Жарова Людмила (срібло), Клименко Людмила Сергіївна (срібло), Невгасимий Олександр (срібло), Сабада Валентина Олександрівна

(срібло), Солодуха Віра Іванівна (срібло)


1967

79

26

-

1

Пурік Анатолій(срібло)

1968

81

-

-

6


Василець Олександра Іванівна (золото), Казьміна Ірина Павлівна (золото), Майборода Світлана Іванівна (золото), Шестопалова Євгенія Григорівна(золото) Гоман Наталя Борисівна (срібло), Коваленко Олександр Васильович (срібло)

1969

89

12

12

-

-

1970


88


28


21


2


Доманський Микола Миколайович (золото), Дюженко Сергій Анотолійович (золото)

Всього за 19601970

634

203

33

26





Таким чином: в 1960р. одержували атестати учні, які народилися в 1942-43 роках, в 1961 - ті, хто був 1943-44 року народження. Отже, це були «діти війни», тому і така невелика кількість випускників. У 1966р. випускалось чотири класи: 10-А – класний керівник Стільбанс Ріва Ізрайлівна, 10-Б – класний керівник Клименко Євгенія Василівна, 11-А – Григорова Катерина Дмитрівна, 11-Б – Шапка Анастасія Іванівна).

В 1969 р. Міністерство освіти СРСР відмінило срібні медалі, не нагороджували ними і в 1970р., вручались грамоти «За особливі успіхи у вивченні окремих предметів». Якісні знання учнів забезпечувались і за допомогою навчальних кабінетів (школа почала переходити на кабінетну систему). Крім традиційних (хімічного, фізичного, біологічного) в школі створювались і інші кабінети. Разом з атестатом з 1959 по 1966 рік в першій школі видавалось свідоцтво про закінчення курсу виробничого навчання.

За п’ять навчальних років в першій школі було підготовлено:

Електромонтажників – 10; Швей – 77;

Слюсарів – 12; Столярів – 19;

Автослюсарів – 10; Шоферів – 31;

Поварів – 17; Слюсарів-ремонтників – 31;

Продавців – 26

Всього: 233 спеціаліста.

При першій школі функціонував педагогічний клас, який готував вихователів для дитячих дошкільних закладів (керівник класу Комаров Ю.)

Були підготовлені спеціалісти: 1967-1968 н.р. – 67 чол.;

1968-1969 н.р. – 36 чол.;

1969-1970 н.р. – 29 чол.

Отже, школа повністю відповідала своїй назві: Куп’янська середня загальноосвітня трудова політехнічна школа з виробничим навчанням № 1, а з 1968р. – Куп’янська середня загальноосвітня трудова політехнічна школа № 1 імені Л.Г.Макієвської.

Епоха «шістдесятників» завершується випуском в ювілейному 1970 р. трьох десятих класів (10-А – класний керівник Барсукова Ольга Митрофанівна, 10-Б – Черкашина Жанна Григорівна, 10-В – Вінников Карл Трохимович). Це була молодь, сповнена енергії і бажання вчитися далі, долати будь-які труднощі на шляху до мети. Школа дала їм міцні знання, виховала в них життєву активність.

Так у 60-ті роки жила і розвивалася найстаріша школа міста з її педагогічним колективом і учнями. Вчителі й вихованці першої десятирічки свято берегли шкільні традиції минулих років і поколінь, примножували їх (робота слідопитів, тісний зв’язок поколінь, робота з ветеранами, зародки самоврядування тощо).

Час невладний над Першою школою, її здобутками і славою.

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка