Інтерактивні методи на уроках музики Застосування методів інтерактивного навчання на уроках музики залежить як від теми уроку, так І від навчальної інформації конкретних уроків, термінів та понять, які необхідно засвоїти



Скачати 288.09 Kb.
Дата конвертації29.12.2016
Розмір288.09 Kb.
Інтерактивні методи на уроках музики

Застосування методів інтерактивного навчання на уроках музики залежить як від теми уроку, так і від навчальної інформації конкретних уроків, термінів та понять, які необхідно засвоїти. Специфічними ознаками уроків музики є не лише мистецькі теми та поняття, а й специфічні види діяльності (слухання музики, вокальне, інструментальне, рухове виконання, створення музики). О.ГУМІНСЬКА,

доцент РД ТУ,

канд. пед. наук, м. Рівне

Інтерпретація пісні

Методи: метод про­блем, рольова імітаційна гра, виконавський конкурс.

Зміст пісні чи хорового твору майже завжди досить різноманітний, і розібрати­ся в ньому буває досить не просто. До того ж для са­мого виконавця твір напов­нюється новим змістом. Наше сприйняття, здатність до співтворчості залежать від багатьох причин. Одна й та сама пісня, наприклад, виконана в молодших чи старших класах, залежно від настрою учнів, у кожному ви­падку звучить і впливає по-різно­му.

Обговорення на уроці можли­вих варіантів виконання робить школярів певною мірою причет­ними до створення музики. В будь-якій, навіть найпростішій пісні є безліч можливостей для різних звукових рішень.

Метод проблем передбачає в даному разі пошук різноманітних варіантів інтерпретації твору (у формі вільного висловлення думок):



  • музичної інтерпретації (пошу­ки можливих варіантів виконання окремих куплетів і твору загалом: динамічний розвиток, визначення кульмінації окремих фраз і цілого куплета, нюансування);

  • драматичної інтерпретації (варіанти виконання фраз та куплетів певного характеру, з певним на­ строєм);

  • рухової інтерпретації (варіанти образних танцювальних рухів,
    диригування);

  • інструментальної інтерпретації (варіанти інструментального супроводу за допомогою елементарних музичних інструментів, «звучних предметів», «звучних жестів»);

  • театральної інтерпретації (варіанти інсценізації пісні);

  • живописної інтерпретації (ва­ріанти зображення образу, характеру, засобів музичної виразності).

В умовах групової роботи дані інтерпретації обговорюють у гру­пах як завдання. У класі працюють «Музиканти», «Драматурги», «Тан­цюристи», «Диригенти», «Артис­ти», «Оркестранти», «Художники» тощо. Результатом вивченої пісні може бути конкурс виконавських інтерпретацій.

Засвоєння навчальної інформації

Методи: образні моделі (схеми), епіграф, «Дерево мудрості», метод проекту, рольові імітаційні ігри «Ко­респонденти», «Прес-конферен­ція», «Наукова конференція».

Теми першого та другого кла­су «Про що розповідає музика», «Про що говорить музика» мо­жуть, за підказкою вчителя, бути представлені образними моделя­ми «Потягу» (кожен вагон — творів, що вивчаються).



Тема. «Що таке музична мова» — «Музичною родиною лебедів» (мама-мелодія, тато-ритм, лебедя­та — метр, темп, регістр, тембр тощо).

Тема. «Пісня, танець, марш переростають у пісенність, танцювальність, маршовість» — «Дере­ва» (три дерева, наприклад, «дуб-маршовість», «сосна-танцю-вальність», «береза-пісенність» виростають із коріння під назвою «пісня», «танець», «марш»). У про­цесі опрацювання цієї теми на де­ревах можуть з'являтися листоч­ки з назвами музичних жанрів вивчених творів.

Одним із аспектів, що допома­гають засвоєнню навчальної теми, може бути епіграф.

Наведемо декілька прикладів.

(Див. табл.)

Засвоїти навчальну інформа­цію про життя й творчість компо­зитора, яку повідомляє вчитель у формі розповіді, можна, викори­ставши гру «Дерево мудрості» (на уроці музики — учнів (або пара, що сидить за партою) пише запитан­ня до почутої інформації. На­прикінці розповіді вчителя пари виходять на середину класу й зачитують свої запитання, інші — відповідають на них.

Найцікавіші запитання й від­повіді записують на окремих ар­кушах і «вішають на дереві мудрості»*(на дошці). Оцінюють таким чином і відповіді, й запитання.

У процесі ознайомлення з ук­раїнськими народними піснями різних жанрів (4-й клас, І семестр) учні, розділившись на групи, мо­жуть брати участь у різноманітних проектах зі створення пісенників та альбомів: «Історичні пісні та думи» («Історія народу і пісня»), «Календарно-обрядові пісні» («Побут народу і пісня»), «Лірич­на пісня», «Родинно-побутова пісня» тощо. В кожній групі над створенням пісенника чи альбо­му працюватимуть: збирач пісень, оформлювач, художник, редак­тор.

У старших класах групи учнів можуть стати авторами словників-довідників музичних термінів, композиторів, популярних творів класичної музики тощо.

Для усвідомлення восьмиклас­никами багатогранності тем цього класу учні можуть імітувати «Ко­респондентів» (у даному разі корес­пондент може ознайомитися з думками багатьох різних людей і порівняти їх зі своїми) .

Клас ділиться на групи (корес­понденти різних каналів та теле­програм) та отримує завдання:


  1. Скласти опитувальник про ставлення людей до класичної сучасної музики, про надання пе­реваги певним композиторам, виконавцям, творам (працює гру­ па в класі).

  2. Опитати маму, тата, друзів, сусідів, знайомих (працюють інди­відуально вдома).

  3. Повідомити про результати у невеличкій телепрограмі (пра­цюють групи в класі).

У формі «Наукової конферен­ції» восьмикласники можуть оз­найомитися з історією популярної естрадної музики в Україні. Учні розподіляються за секціями, секції отримують від учителя матеріал на основі статей Ольги Сапожнік у журналі «Мистецтво та освіта» (№1,2 за 2003 р.), які стануть ос­новою інформаційного забезпе­чення конференції.

СЕКЦІЯ 1

Зародження української естрадної пісні .
Інформація для ознайомлення Українська естрадна лірична пісня стала продовжувачем укра­їнського солоспіву та пісні-роман-су. В 50—60-ті роки XX ст. вона набула нового забарвлення. Кла­сикою зазначеного жанру в даний період були вокальні твори П.Май-бороди, І.Шамо, А.Кос-Анатольського, О.Білаша, пізніше — І.Пок-лада, В.Михайлюка, С.Сабадаша. Лірична пісня уособлювала певні традиції масового, гуртового співу, насамперед у його спорідненості з фольклорними джерелами, при­чому в 40—80-х роках (у радянсь­кий період) вона відображала па­нування відповідної ідеології.

60-ті роки характеризуються злетом популярності української естрадної пісні завдяки чудовій виконавській майстерності вітчиз­няних оперних співаків, зокрема таких, як Борис Гмиря, Дмитро Гнатюк, Юрій Гуляєв, Анатолій Кочер­га, Зоя Гайдай, пізніше — Костян­тин Огнєвой, Діана Петриненко, Анатолій Мокренко, Анатолій Со-лов'яненко та багато інших. У другій половині 60-х років ство рюються перші вітчизняні про­фесійні колективи традиційної ес­традної пісні — це вокально-інструментальні ансамблі (ВІД) «Березень» (1964 р.), «Мрія» (1965 р.), «Смерічка» (1966 р.), «Кобза» (1969 р.), «Світязь» (1970 р.).

Серед найпопулярніших ВІД 70-х років можна назвати гурти «Червона рута» (1971 р.), «Чарівні гітари» (1975 р.), «Краяни» (1975 р.), «Водограй» (1975 р.), «Ватра», (1974—75 рр.)> а пізніше — у 80—90-ті роки — «Львів» (1980 р.), «Медобори» (1980 р.), «Дзвін» (1989 р.), «Соколи» (1990 р.), котрі у своєму творчому доробку вико­ристовували автентичні елементи народної мелодики.

У процесі поліжанрового син­тезу в 70-х роках зароджується особливий різновид пісенної твор­чості — шлягер (від нім. зпіадег — ходовий товар). Характерними особливостями шлягеру є стандар­тизована тема кохання, спро­щеність віршованих рим, танцю­вальний підтекст, відсутність пси­хологічної розробки теми, стерео­типність у лексиці, образах, співвідношенні поетичних рим, плакатність висловлювання, на­явність слів-операторів, ключово­го образу. Український шлягер у своїх кращих проявах явище не­однозначне. Він перебуває під впливом європейської музики (диско, рок-н-ролу), а також дея­ких різновидів танців (твісту, валь­су, танго, шейку). Крім того, через осмислення джерел західноукра­їнського фольклору вітчизняний шлягер асимілював елементи угорського стилю «вербункош» та деякі особливості циганського співу.

На початку 80-х років українсь­ка традиційна естрадна пісня пе­реживає кризовий період, що ви­являється у превалюванні російсь­комовного репертуару. В цей час особливо значущою для розвит­ку стала творчість групи «Тріо Ма-ренич». Цей колектив підніс ест­радну пісню на якісно новий ща­бель, справив вирішальний вплив на подальший розвиток традицій ліричної пісні, пісні-романсу, кан­ту в сільському та міському варі­антах (фольклорні аматорські зразки), солоспіву як особливого різновиду професійної камерної вокальної лірики, багато в чому

випередив відродження акустич­ної музики (авторської пісні).

Яскравими представниками поп-автентичного жанру в ест­радній пісні цих часів можна на­звати дует «Два кольори» та во­кально-естрадне мистецтво Ніни Матвієнко.

СЕКЦІЯ 2

Перші вокально-інструментальні ансамблі

Інформація для ознайомлення

«Березень». Гурт було створе­но 1964 року гітаристом і компо­зитором Олександром Авагяном. «Березень» був, мабуть, не тільки першим біг-бітовим складом в Україні, а й одним із перших у світі виконавців такої музики, яка зго­дом оформилася в стиль фолк-рок.

До складу гурту ввійшли гіта­рист Олександр Безцінний, піаніст Вячеслав Криштофович, барабан­щик Олесь Ольшанський, басист Віктор Кушнір, 1966 року до них приєднався співак Валерій Вітер.

1968 року гурт «Березень» за­боронили, звинувативши його в націоналізмі, а як пам'ять про нього лишилися такі чудові перлини, як пісня Авагяна «Либідь» та оброб­ка В.Криштофовича «Не сходило вранці сонечко». Записала їх то­дішня солістка гурту Ніна Матві­єнко.

«Мрія». На початку 1965 року композитор Ігор Поклад створив гурт «Мрія», куди ввійшли молоді співачки хорів заводу “Арсенал» та Будинку піонерів.

Провідною солісткою стала Ліна Прохорова, а серед перших учас­ниць ансамблю були Галина Кондратюк, Ніна Злобіна, Валентина Мухарська, Тетяна Забашна, Ва­лентина Решета, Людмила Саченко, Людмила Бубнова, Тамара Вітесян.

Гурт «Мрія» швидко виробив свій оригінальний стиль і власний репертуар, основу якого складали пісні І.Поклада — «Глаза на песке», «Рьіжая», «Олененок», а зго­дом такі всім відомі хіти, як «Ко­ханий», «Тиха вода», «Забудь», «Чарівна скрипка», «Зелен клен», «Два крила».

«Кобза». Гурт «Кобза» було засновано 1969 року як інструментальний колектив у складі електробандуристів Володимира Кушпета та Костянтина Новицького. З часом до них приєдналися співак, флейтист Георгій Гарбар, клавіш-ник Олександр Зуєв та ударник Володимир Траховенко. Це був перший в Україні колектив, який використовував електронні інстру­менти.

1973 року гурт став лауреатом Всесоюзного конкурсу виконавців радянської пісні в Мінську, пропу­стивши вперед тільки «Піснярів».

«Кобза» брала участь у фес­тивалях «Київська весна», «Ки­ївська осінь». Найпопулярніші тво­ри < Поки не впав», «Ой поїхав за снопами», «Гаю, гаю, зелен роз­маю », «А ми удвох» та інші. До 1980 року гуртом керував бас-гіта-рист Олег Ледньов. З колективом працювали такі відомі співаки, як Дмитро Гнатюк, Микола Гнатюк, Володимир Засухін, Ліна Прохоро­ва. На початку 1980 року басист Олег Ледньов і співачка Людмила Гримальська створили дует «Два кольори», який досить швидко став самостійним, і зірка «Кобзи» по­чала згасати.

Після нетривалого періоду по­шуку нового обличчя (пісні «Ой з-за гори кам'яної», «Ой сад-ви-ноград», «Біля річки, біля озера») «Кобза» повернулася до вже ви­пробуваного іміджу. Деякий час у колективі грали такі музиканти як Кость Новицький (бандура), Євген Коваленко (клавішні), Володимир Васютинський (труба).

1982 року група поїхала з гас­трольним турне до Канади, де було видано платівку «Кобза-82», а 1985 року гурт було запрошено на виставку до Японії «Експо-85».

До 175-річчя від дня наро­дження Т.Шевченка «Кобза» запи­сала цикл пісень Є.Коваленка «Зацвіла в долині червона кали­на». 2002 року було випущено шість компакт-дисків гурту, в яких відображено творчий доробок автентичного ВІД «Кобза» за весь період його творчої діяльності.



«Соколи». Ансамбль «Соколи» зібрали на початку 1990 року в Дрогобицькому будинку культури колишні учасники гурту «Дзвін» Михайло Мацялко та Марія Шалакевич. До складу гурту ввійшли Роман Наконечний (клавішні, акордеон), Іван истапчук (оас-пта-ра), Ігор Піхоцький (гітара), Роман Касперський (клавішні, скрипка), Роман Остапчук (звукорежисер) і вокаліст Іван Мацялко. Наївно-сен­тиментальна патріотка «Соколів» припала до душі певній частині слухачів і вони швидко випроду­кували відеофільм та три магні-тоальбоми: «З Києва до Мукаче-ва», «Гілка калини», «Все це дари Божі». Майстер пісень-візиток Ге­надій Татарченко написав для них «Слов'яночку».

Соліст гурту Іван Мацялко відзначив присвоєння йому титу­лу заслуженого артиста України сольним відеоальбомом «Дві зорі». З часом на перші ролі в «Со­колів» вийшла з власними пісня­ми Марія Шалайкевич — вона посіла перше місце на телекон-курсі «Мелодія—95» та отримала Гран-прі фестивалю «Пісенний вернісаж—95» за пісню «Соло­мія». 1996 року побачили світ сольні альбоми Мацялка «Дві зорі» та Шалайкевич «Усі ми праг­немо любові». 1998 року було ви­пущено СО-збірник кращих пісень гурту «Усі ми прагнемо любові».



СЕКЦІЯ З

Життя та творчість Володимира Івасюка

Інформація для ознайомлення

Народився Володимир Івасюк З березня 1949 року в місті Кіц-мань на Буковині в учительській ро­дині. Чотирирічним він уже грав у дитячому оркестрі народних інстру­ментів, а в п'ятирічному віці всту­пив до місцевої музичної школи.

1965 року В.Івасюк створив «Буковину» — один із перших українських ВІД. Тоді ж з'явилися його пісні, що принесли перемо­гу на самодіяльних конкурсах. 1967 року В.Івасюк з родиною пере­їжджає до Чернівців. Там він дея­кий час працює на заводі й ство­рює робітничий хор.

Через рік хлопець вступає до Чернівецького медичного інститу­ту, де бере участь у студентській художній самодіяльності, грає в ансамблі пісні й танцю, а згодом створює камерний оркестр. У цей період він пише пісні, одна з яких — «Я піду в далекі гори» (у вико­нанні Лідії Відаш) -— лунала на всю Україну.



У ЖОВТНІ цього року

телебачення вперше транслюва­ло його пісні «Червона рута» та «Водограй». За підсумками 1971 року «Червону руту» було визна­но найкращою піснею в колиш­ньому СРСР. На заключному кон­церті першого Всесоюзного теле-фестивалю «Пісня—71» разом із Василем Зінкевичем та Назарієм Яремчуком її співав і Володимир Івасюк. Та все ж професійним співаком він не став, хоч інколи й виїжджав на гастролі. На телеба­ченні зберігся запис лише однієї пісні у виконанні автора — «Літо пізніх жоржин».

1972 року В.Івасюк перево­диться до Львівського медичного інституту й паралельно вступає на композиторський факультет Львівської консерваторії ім. М.Ли-сенка. За роки навчання в консер­ваторії Володимир Івасюк написав понад 70 пісень, музику до кількох спектаклів, велику кількість інстру­ментальної музики. 1977 року фірма «Мелодія» випустила плат­івку «Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару».

18 травня 1979 року Володи­мир Івасюк трагічно загинув — загадку його смерті ще й досі не розкрито.



СЕКЦІЯ 4

Фестиваль «Червона рута»

Інфомація для ознайомлення Початком активного сценічно­го життя для вітчизняних вико­навців став фестиваль «Червона рута» (1989 р.), який відбувся в Чернівцях — на батьківщині В.Іва­сюка. Головна мета фестивалю — пошук талановитої молоді, твор­чих ідей, національної автентики в широкому спектрі жанрів і стилів популярної естрадної музики та виведення їх на «велику сцену». Варто зазначити, що основною умовою фестивалю було виконан­ня пісень виключно українською мовою.

На першому фестивалі «Чер­вона рута» відбулося чимало яск­равих прем'єр, прозвучало бага­то нової музики, серед якої особ­ливо вирізнялася пісня «Суботів» гурту «Кому вниз» (Київ), що ста­ла гімном, символом фестивалю. Тут було представлено різножан­рову музику арт-рок (гурт «Зимо-

Гадюкіни», Сестричка Віка, «ВВ»), політ-рок (гурт «Незаймана зем­ля»), фольк, автентика (Василь Жданків, Едуард Драч, Марія Бур-мака, Віктор Морозов, Андрій Пан-чишин, сестри Тельнюк) тощо.

Фестиваль «Червона рута» дав поштовх створенню перших інфраструктур із шоу-бізнесу в Україні, котрі виявили інтерес до найяскравіших виконавців завдя­ки запису й тиражуванню аудіо-продукції (платівок, касет). Серед перших аудіокомпаній, що проду­кували вітчизняні пісні, була аудіо-компанія «Кобза».

Другий «рутівський» фести­валь, котрий відбувся в Запоріжжі 1991 року, вивів на широкий му­зичний простір такі групи, як «Плач Єремії», «Табула Раса», «Мертвий півень», «Скрябін» та ін. В числі лауреатів і дипломантів фестива­лю були гурт «Мертвий півень» (Львів) з піснею «Ми помремо не в Парижі» — гран-прі, у жанрі поп-музики перше місце не було при­суджене, друге місце отримав гурт «Пліч-о-пліч», співачка Жанна Боднарук, виконавець В'ячеслав Хурсенко, третє місце — гурт «Бункер Йо», Тарас Житинський, сестри Тельнюк, Андрій Кіл, у жанрі рок-музики перше місце не було присуджене, друге дістало­ся гурту «Табула Раса», «Форте», третє місце отримали гурти «Лівий Берег», «Жаба в дирижаблі», «Плач Єремії», у жанрі бардівсь-кої пісні перше місце посів гурт «Мертвий півень», друге — Віктор Царан, третє — Андрій Чернюк, гурт «Мак-Дук».

Фестиваль «Червона рута», що відбувся в Севастополі дав путів­ку на всеукраїнську сцену О.Поно-марьову, А.Кравчуку, Р.Лижичко, В.Павліку, Ані Лорак, гурту «Піккардійська терція».

Важливо зазначити, що саме завдяки фестивалю «Червона рута» талановиту молодь незалеж­ної України почули і в Канаді, і в США, і в Європі, оскільки вперше тут відбулися виступи представ­ників української діаспори з усьо­го світу.

Під впливом першого такого фестивалю в українській естрадній пісні починається «нова фольклор­на хвиля», яка характеризується сучасною розробкою різних пластів національної пісні. Даний період характерний також стилі­стичним поділом традиційної ест­радної пісні (власне, традиційна естрадна пісня — ВІД, сольні ви­конавці та поп-музика) й початком усвідомлення колосального му­зичного потенціалу нації та актив­ним творенням власної оригіналь­ної музичної культури задля того, щоб ідентифікувати себе у світо­вому музичному просторі.



СЕКЦІЯ 5 Українська поп-музика

Інформація для ознайомлення

Початок історії поп-музики в Україні можна віднести до другої половини 80-х років, які ознаме­нувалися стрімким злетом підлітко­вої поп- та електро-поп музики (Руся, Ірина Білик, пізніше — На­таля Могилевська, Віктор Павлік), «української мелодики» (К.Чілі, І.Шинкарук, Х.Руденко, М.Одольсь-ка, Росава), популярної естрадної пісні (Т.Повалій, Р.Лижичко, О.По-номарьов, К.Бужинська).

Так звану примоднену естрадну пісню виконують групи «Капучіно», «Іграшки», «Ла-Манш», «ВІД Гра».

Ю.Лорд, дует «Автентичне жит­тя», «Д.Шифер» презентують «аль­тернативну музику» кінця 90-х років.

Період 1993—1998 років по­значений активним проведенням всеукраїнських конкурсів і фести­валів поп-музики, найпопулярні-шими серед яких стали «Червона рута» (Чернівці, Запоріжжя, До­нецьк, Сімферополь, Київ), «Ви­вих» (Львів), «Таврійські ігри» (Крим, Вітебськ), конкурс імені В.Івасюка (Чернівці, Київ), «Оберіг» (Луцьк), «Тарас Бульба» (Дубно), «Марія» (Трускавець), «Пісня року», «Шлягер», «Фант-лото Надія», «Крок до зірок» (Київ), «На хвилях Світязя» (Володимир-Волинський).

Починаючи з 1995 року спос­терігається активізація процесу входження вітчизняної поп-музи­ки у світовий шоу-бізнес. Першою продюсерською агенцією в украї­нському шоу-бізнесі стала група «Ростислав-Шоу» (1992 р.), яка спланувала, організувала та здійснила грандіозний на той час проект, Ідо мав назву «Нова ук-


8

раїнська хвиля». Однак він вия­вився нетривалим, оскільки сусп­іль

ство було ще не готове мисли­ти новими категоріями.

Згодом з'являється ціла низка структур шоу-бізнесу. Серед них агенція «Нова», яка організувала небачені на той час за ресурсами і масштабами концерти Ірини Білик, гурту «ВВ», Андрія Данилка (Вєрки Сердючки), Асії Ахат, що супроводжувалися продажем ти­сяч касет і компакт-дисків.

Досить часто агенція на чолі з О.Бригінцем та А.Рудницькою організовувала виступи молодих українських виконавців на найпре-стижніших концертних майданчи­ках країни, що були висвітлені в телеефірі (програма «Територія А») та пресі (журнал «Музичний тиждень»).

Продюсерський центр «Музич­на біржа» під орудою Є.Рибчинсь-кого теж проводить концертні тури та видає під власною маркою ком­пакт-диски А.Кравчука, Т.Повалій.

Агенція «Єврошоу», починаю­чи з 1996 року, щодва роки видає об'ємний «Музичний реєстр» з інформацією про всі прояви вітчизняного шоу-бізнесу за кож­ним регіоном. Варто зазначити, що на той час це була чи не єдина можливість для новостворених гуртів і виконавців безкоштовно і професійно заявити про себе в Україні. Ця організація досить усп­ішно організує концертні тури Т.Повалій, Ані Лорак, гуртів «Табу-ла Раса», «Грін Грей»,

Наприкінці 90-х років було за­початковано дитячі фестивалі поп-музики, зокрема такі як «Фант-лото Надія», «Крок до зірок», «Зірки «Ут-ренней звездьі», «Веселад».

Тривалий час пальму першості в популярній музиці тримали дві різнопланові співачки: в поп-му­зиці — Ірина Білик, у жанрі тра­диційної естрадної пісні — Таїсія Повалій, а серед чоловіків цю нішу заповнювали Андрій Кравчук, як представник стильного кабаре,та модернізатор традиційної пісні Олександр Пономарьов.

Про успіхи вітчизняної естрад­ної пісні та поп-музики свідчать численні перемоги наших співаків на міжнародних імпрезах, серед яких найпотужнішим є «Слов'янсь­кий базар».

На жаль, поки що в Україні не­має чітко структурованої музичної індустрії, яка б визначала конку­рентоспроможність кожного вико­навця. Проте існує ціла система аудіокомпаній, які працюють за світовими зразками, маючи у своєму активі каталоги, контракти з виконавцями, власну сітку реал­ізації аудіопродукції. Показовою в цьому відношенні є компанія «Ка­раван СД», яка першою почала видавати компакт-диски та му­зичні відеокасети. Серед найбільш резонансних альбомів можна на­звати такі: «Я піду в далекі гори» («Плач Єремії»), «Романсеро про ніжну королеву» («Мандри»), «Іп Казїиз Іп муо» («Кому вниз»). Ак­тивним популяризатором фольк­лору автентики та джазової музи­ки є київська компанія «Оберіг». На її рахунку — видання добірок творів Ніни Матвіенко, Марії Бур-маки, сестер Тельнюк, Ер джей Оркестра, Енвера Ізмайловатощо.

Після виступу доповідачів ви­ступає керівник секції та, зважаю­чи на специфіку теми конфе­ренції, пропонує всім присутнім прослухати або заспівати уривки з пісень, про які згадували допов­ідачі (вчитель, знаючи інформац­ійний матеріал, допомагає в цьо­му кожній секції).

Заключним етапом подібної конференції може бути лекція-концерт для учнів старших класів, оформлення стенду.

І знову ж таки, вивчаючи теми восьмого класу, можна провести «Прес-конференцію» із зірками ук­раїнської популярної музики Іри­ною Білик та Ані Лорак. У даному разі «консультантами» (висококва­ліфікованими фахівцями в галузі сучасної української поп-музики) будуть учні, котрі грають роль ес­традних зірок.

«Репортери» мають на меті розпитати «зірок» про їхнє життя та творчість, творчі плани і спро­бувати створити свої «творчі звіти» (в групах) — радіо-, теле­програми, газетні статті.

У процесі підготовки подібно­го уроку для учнів, що гратимуть ролі естрадних співачок, допомо­же наступна інформація (матері­ал Ольги Сапожнік). Ірина Білик. Киянку Ірину Білик (06.04.70) слухачі вперше почули 1987 року, коли вона записала на радіо дві власні пісні («До весньї» та «Детство»), які принесли їй пе­ремогу в радіоконкурсі «Нові іме­на». Після закінчення школи Іри­на вступила до музичного учили­ща їм. Р.Глієра в клас відомої ес­традної співачки Ліни Прохорової. Дівчина взяла участь у першому фестивалі «Червона рута» та че­рез хворобу стала лише дип­ломанткою. 1990 року з допомо­гою композитора-аранжувальника Миколи Павліва вона записала дебютний міні-альбом, куди увій­шли її шість пісень «Зоряна ніч», «Люби мене, Юро», «Годі вже», * «До тебе», «Кувала зозуля», «Див­ний сон».

Дуже швидко Ірина Білик ста­ла найпопулярнішою поп-співач-кою в Україні. 1990 року вона очо­лила власний гурт «Цей дощ на­довго» (Юрій Нікітін — бас, ударні, продюсер, Жан Болотов — клавішні, аранжування, Єгор Учайкін — гітара, директор).

На початку 1992 року співачка порадувала своїх фанів новими піснями -— «Тільки ми», «Боже­вільна», «Після кохання», а восе­ни 1993 — «Я розкажу», «Нова». Згодом Ірина створила власне продюсереьке агентство «Нова», а потім і однойменну студію звуко­запису. На той час Ірина Білик була єдиною співачкою, що здійснюва­ла повноцінні гастролі по всій Ук­раїні, крім того в неї був підписа­ний контракт з найпрестижнішим нічним клубом «Голлівуд». До за­пису чергового альбому «Просто» Ірина запросила «живих» рок-му-зикантів — барабанщика Едуар-да Косеє («Табула раса») та гіта­риста Геннадія Д'яконова (екс-«Вервольф», «МопКеу'з МоґК»), Касетний варіант альбому був пре­зентований влітку 1996 року на Таврійських іграх, де Ірині вручи­ли «Золоту Жар-птицю» як кращій співачці року. У вересні 1996 року Ірині Білик було присвоєно зван­ня заслуженої артистки України.

На «Таврійських іграх—VI» Іри­на Білик знов отримала «Золоту Жар-птицю» як краща співачка. цятирічної Кароліни Куйок (27.09.78) на чернівецькому фестивалі «Пер-воцвіт-92». Потім були перемоги на фестивалях «Веселад» і «Доля» (1994 р.), після чого Кароліну було запрошено до Києва.

Гран-прі російського телекон-курсу «Утренняя звезда—95» за­початкував сценічне ім'я Кароліни -— вона стала Ані Лорак (в Москві Кароліною себе вже називала ро­сійська співачка Тетяна Корнєва). Тоді ж вона була визнана як від­криття 1994 року.

Восени 1995 року на студії «Ар-кадія» було зроблено запис пер­шого альбому «Хочу летать», ви­триманого в досить рідкісному для жіночого вокалу (навіть для всієї Європи) стилі джаз-рок і соул. Пісні, що ввійшли до альбому, були створені Сергієм Круценком, Романом Суржею та Андрієм Вінцерським спільно з «Братами блюзу». Компакт-диск було випу­щено на початку 1996 року анг­лійською фірмою «Ноіу Мизік» на­кладом 6000 екземплярів. Проте в Україну він так і не потрапив.

А тим часом Ані Лорак знову перемагає в супер-фіналі «Утрен-ней звездьі» і її знову проголошу­ють відкриттям року, тепер уже 1995-го («Золота Жар-птиця» Тав­рійських ігор). У жовтні цього ж року фірма МАС перевидала аль­бом «Хочу летать» на компакт-дис­ку. А через місяць Ані отримала Гран-прі Нью-Йоркського фестива­лю «Велике Яблуко».

Зима-весна 1997 року прой­шла у виборі пісень до нового аль­бому (основним автором-аранжу-вальником став Владислав Лещен-ко). А влітку на «Таврійських іграх—VI» Ані Лорак знову висту­пала в супроводі дещо оновлених «Братів Блюзу» в номінації «Кра ща співачка». Восени вона підпи­сала контракт із московським філіалом концерну «Роїу Огапл» — фірмою «ВІ2 Епіергізез».

Наступного літа на сьомих зе­лених Таврійських іграх відеоклі-пом «Я вернусь» Ані Лорак анон­сувала вихід однойменного альбо­му. В грудні 1998 року вийшов другий альбом Ані Лорак «Я вер­нусь» — його премастеринг було зроблено у США, там же було відзнято ще два відеокліпи.

1999 року Кароліна стала най­молодшою заслуженою артисткою України. Восени вона підписує кон­тракт із московською фірмою АРС: тепер пісні для співачки писатиме керівник АРСу Ігор Крутий. Навесні 2000 року вийшов СО-збірник її' кращих пісень. А в травні 2002 року відбувся сольний концерт співачки в Національному палаці «Україна».


Пояснення поняття симфонія

(7 клас)


Методи: метод проблем, «Ланцюжок», рольова імітаційна гра «Композитори», домашнє зав­дання для груп.

Учитель. Які почуття, настрої переживає людина? Спробуймо їх перелічити ланцюжком (учні нази­вають, учитель записує на дошці, утворюється схема.

Як композитору передати ду­шевний світ людини з усіма його складнощами: суперечливими почуттями, думками, що безпе­рервно змінюють одна одну, про-тирічать одна одній, взаємоді­ють? Яку форму обрати компо­зитору для передачі цього світу, на яких думках, почуттях зосе­редитись?

Саме симфонія краще, ніж інші види музики, здатна передати кар тину суперечливих минути, пе-дарма вона свого часу так упев­нено витіснила свою попередни­цю — танцювальну сюїту. Сталося це в другій половині XVII! ст., на­передодні Великої французької революції. Новий жанр інструмен­тальної музики був остаточно сформований великими авст­рійськими композиторами Гайд-ном і Моцартом. З чим же в мис­тецтві порівняти симфонію? З пей­зажем у живописі, з розповіддю в літературі? Ні, тому що і пейзаж, і розповідь найчастіше передають один настрій, одну думку. Тут швидше за все підійде аналогія з романом чи повістю, подібно до яких симфонія поділяється на де­кілька частин, на три чи чотири. Подібно до романів, вони «насе­лені» різними «героями» — ме­лодіями чи темами, і ці мелодії не просто випливають одна за іншою, а взаємодіють, вступають у конф­лікти.

Яка ж із частин симфонії по­винна відрізнятися найбільшою напруженістю? Остання? Навряд. До моменту її появи людина над­то втомлена від сприйняття про­слуханої музики. Друга? Але тоді слухач не відразу буде залучений у складні «події» музичного тво­ру. Тому, як правило, найбільшою напруженістю вирізняється перша частина. Саме в ній і склалась особлива музична форма, що от­римала назву сонатної. Розвиток музики, побудованої в сонатній формі, можна порівняти з дією в драматичній п'єсі. Перш ніж підве­сти слухача до драматичної дії, необхідно зробити... що? Так. По­знайомити з дійовими особами. Знайомлячи нас з основними те­мами, мелодіями, композитор ніби зав'язує драму. Далі «дія» роз­вивається, загострюється, досягає вершини, після чого настає підсу­мок, розв'язка.

Перша частина симфонії скла­дається з трьох розділів: експо­зиції, розробки і репризи. Експо­зиція починається мелодією, що зветься головною партією (темою). Незабаром виникає друга мелодія, іменована побічною партією (те­мою). Самою своєю появою вона немов заперечує, спростовує пер­шу, прагне витіснити її з нашої свідомості. У нас народжується відчуття нерівноваги, нестійкості.Закінчення експозиції начебто за­лишає слухачу думку: «Далі буде». Настає розробка — найбільш на­пружений розділ сонатної форми. Теми, що вперше пролунали в експозиції, показані тут з інших, нових сторін. Вони розчленовують­ся на короткі мотиви, «миготять» у різних голосах, зіштовхуються й переплітаються. Стан нестійкості досягає вершини, вимагаючи за­спокоєння, «розрядки», ії прино­сить реприза. Тут головна і побічна партії звучать так, як в експозиції, але з деякими змінами, що відби­вають підсумок попереднього роз­витку; часто і побічна, і головна теми звучать в одній тональності.

Багато чого підвладне сонатній формі. Але найкраще вона відтво­рює боротьбу, бурхливий рух жит­тя. Про що розповідають інші час­тини сонат та симфоній? Вони неначе продовжують думку, вис­ловлену в першій частині, але по-своєму, висвітлюючи її з нових боків. Друга частина, на відміну від першої, проходить зазвичай у повільному темпі. Тут музика пе­редає неквапливий плин думки або співає про красу, щастя, при­роду. Третя частина — як прави­ло, менует чи скерцо — пройня­та танцювальністю. Вона немов нагадує про прості радощі життя, про відпочинок, розваги. І, на­решті, фінал — остання частина. Музика фіналу може бути веселою, урочистою чи драматичною. Але майже завжди ця частина за ха­рактером напориста, стрімка і сприймається нами як висновок із усього попереднього.

Наступним етапом опрацюван­ня сонатної форми може бути участь у рольовій імітаційній грі «Композитори», в якій клас по­діляється на групи і кожна група отримує письмове завдання. Гру­пи можуть при цьому отримати і власні назви. Наприклад:

1-ша група — «Композитори-класики”. Завдання: описати сонат­ну форму, використовуючи теми-почуття: вітальна, урочиста, лірич­на, ляклива, примхлива, іскриста, бадьора, дрімотлива. Представи­ти образи-тем й кожної частини, описати їх розвиток у симфонії. Обґрунтувати такий порядок тем. Можна дати назву симфонії.

2-га група – “Композитори-романтики”. Завдання: описати сонатну форму, використовуючи теми-почуття: поважна, щемлива, ляклива, волелюбна, граціозна, тривожна, ніжна, смілива. Пред­ставити образи-теми кожної час­тини, описати їх розвиток у сим­фонії. Обґрунтувати такий порядок тем. Можна дати назву симфонії.

3-тя група — «Композитори-класики». Написати теми-почуття для «Домашньої симфонії», вибу­дувати їх за необхідною схемою-формою.

4-а група — «Композитори-ро-мантики». Написати теми для «Симфонії мрій», вибудувати їх за необхідною схемою-формою.

Домашнім завданням для груп можуть бути: перелічити основних представників класичного та ро­мантичного напрямів у музиці, назвати всі написані ними сим­фонії та основні образи цих сим­фоній.

Слухання музичного твору

Методи: «Світська розмова», рольова імітаційна гра «Мікро­фон».

Бесіда навколо прослуханого твору може бути організована у формі «Світської розмови»: учні в парах дають оцінку прослухано­му твору, аналізують музичний об­раз, засоби виразності, національ­ну належність музики, зв'язки тво­ру з іншими творами мистецтва, зв'язки твору, його образності з життям тощо.

Деякі твори вчитель перед слу­ханням може «представити», на­приклад: «Шановне світське товари­ство, сьогодні до нас на бал завітав маестро Вольфганг Амадей Моцарт. Він представить нашій увазі свою «Маленьку нічну музику»...» (звучить Рондо з «Маленької нічної музики»). Після прослуховування виходять два учні на середину класу і починають вести світську бесіду:


  • Вельмишановний, а знаєте ви, що ця музика мені зовсім не схожа на нічну,

  • Так, друже, я згоден з вами, вона така яскрава, весела, граціоз­на, що краще б її назвати «Маленька сонячна музика».

  • Ви знаєте, мені подобається звучання такого оркестру: він дещо камерний.


повнозвучні оркестри — з великою кількістю духових інструментів...

У процесі слухання музики учні можуть бути залучені до обгово­рення музичного твору в групах. Для цього можна сформувати гру­пи з певними функціями. Наприклад:



  • група «Психологів», які розуміються на найпотаємніших про­явах людської душі (завдання групі перед слуханням музичного твору: людина прийшла до психолога розповісти про наболіле, що можна сказати про цю людину?};

  • група «Археологів», які розкопали старовинний нотний запис (завдання: що розшифрували, що можна сказати про людину, яка жила 200—300 років тому?);

  • група «Письменників», які ві'зьмуть музичний образ в основу створення образу літературного;

  • група «Кінорежисерів», які мають розповісти про свій фільм, що буде озвучений прослуханою музикою.

Способом вираження особис­тих думок з приводу прослуханих музичних творів у старших класах може стати гра «Мікрофон».

Виконання творчих завдань

Методи: асоціації, робота в групах, конкурс, вікторина.

У завданнях зі створення об­разів, які б виражали переживан­ня, відчуття потрібно включення асоціативного мислення, творчої уяви, адже асоціації безпосеред­ньо пов'язані зі сферою людських емоцій.

У першому класі, перед тим як дати певні творчі завдання, учи­тель звертається до учнів (їхніх асоціацій): «Ви неодноразово чули, як гримить грім, летить літак, дзве­нить дзвоник, плаче дитина. А чи можете ви почути, як говорить хмарка? Може, вона співає чи/ зітхає? Уявіть собі незвичайні зву­ки, вигадайте, спробуйте озвучи­ти...»

Учням пропонують:



  • уявити й намалювати зоряне небо, описати й зобразити звучання зірок та місяця;

  • уявити й намалювати зимовий ліс, описати й зобразити засніжений ліс, зимову заметіль;

уявити й намалювати стиглі яблука, описати й зобразити їх звучання;

• уявити й намалювати казко-вий замок, описати й зобразити його звучання тощо.

Ці завдання можна дати парам, групам. У групах будуть свої «ху­дожники», «поети», «композито­ри», «музиканти», «винахідники музичних інструментів».

Ознайомлення з музичними інструментами (у початкових кла­сах) — «звучними предметами» (склянками, банками, паличками, коробочками, папірцями) — про­вести у формі асоціацій.



Запитання вчителя для асоці­ацій: як видобути звуки з даних предметів? Учні називають, учи­тель записує на дошці: стукати дзвеніти шкребти шарудіти шелестіти

Далі учні, поділившись на групи, отримують по одному з таких «звучних предметів», ек­спериментують у запропонова­них діях — стукають, дзвенять, шкребуть тощо. На подібний дослід групам дають 5 хвилин, після чого кожна група «звітує» про «найкращі» звуки.

Наступним етапом є практич­не застосування винайдених звуків: учні продумують, як саме ці «інструменти» можна викорис­тати в супроводі вивченої пісні чи як їх розмістити в певному поряд­ку, щоб вийшла «музична компо­зиція».

Під час вивчення теми «Будо­ва форми музики» (3-й клас) дані звукові рішення можуть бути ос­новою створення композицій у дво-, тричастинній формах, формі варіацій, рондо,

У 5-му класі (іі семестр) гру­пам класу можна роздати по одній репродукції, які вивчали на уроках, і запропонувати створи­ти своє «звучання картин» за до­помогою «звучних предметів». Надати завданню особливого інтересу допоможе ситуація кон­курсу на краще «звучання кар­тин» та «художньо-музичної вікторини» (потрібно визначити, яку саме картину могли так оз­вучити).

у 8-му класі групи можуть от­римати творче завдання створен­ня реп-композиції на тему шкільного життя. Відповідно в кожній групі буде:



  • «поет» (складе вірш про шкільну дружбу, про улюблений урок, про шкільну моду тощо);

  • «композитор» (продумує ритмічні остинато, рецитацію для вступу і закінчення);

  • «виконавець-ритміст» (буде читати-імпровізувати вірш у ритмі);

  • «ударна група» (2—3 учні грають ритмічні остинато на удар­них інструментах);

  • «танцювальна група» (учні ритмізують вступ і закінчення, танцюють).

Розвиток виконавських умінь та навичок


Методи: ігри «Ланцюжок», «Мікрофон».

Для розвитку ритмічного від­чуття можна використовувати гру «Ланцюжок»: від учня до учня пе­редається шумовий музичний інструмент (бубон, пандейра), на якому потрібно виконати ритм так­ту (двотакту) певної ритмічної по­слідовності — ритмічної вправи, ритму пісні.



«Мікрофоном», який виконує всім відому пісню (по фразі ко­жен учень), можна перевірити як музичні та вокальні здібності першокласника, так і рівень зас­воєння дітьми мелодії вивченої пісні.

Підсумок теми, перевірка засвоєння знань

Методи: «Світська розмова», гра «Вартові казкового королів­ства», конкурси, змагання, вікто­рини.

«Світську розмову» наданому етапі уроку вчитель починає так: «Ми потрапили з вами у XVIII чи XIX століття, на бал. А чи знаєте ви, як потрібно поводитися на балу, щоб не «втрапити в хале­пу»? Потрібно вміти вести «світські розмови» — багато зна­ти про різноманітні речі та ще й уміти про це розповісти співроз­мовнику. Сьогодні ми послухаємо, як наші дами та кавалери вміють вести подібні розмови про музи­ку. Будь-ласка, на центр балу за ходять на середину класу). Про­демонструйте свої знання в галузі музики та літератури (5-й клас, І семестр).»

Гру «Вартові казкового коро­лівства» застосовують для підсум­ку теми чверті. Учитель оголошує про те, що король та королева казкового королівства запрошу­ють на бал. Всі хочуть на нього потрапити. А перепусткою служать відповіді на запитання двох вар­тових чи запитання для двох вар­тових, що стоять на вході до ко­ролівства. Оцінюють правильні відповіді на запитання, або чи до­статньо запитання розкривають зміст теми. Для цього «вартові» можуть отримати запитання за те­мою програми (творчість компо­зитора, теоретичний матеріал) від учителя, а можуть розробити їх самі.

Результатом проектної діяль­ності під час вивчення життя та творчості композиторів можуть стати особливі географічно-істо-рично-музичні карти. Наприклад, «Атлас Європи Моцарта» (6 клас), на якому позначено міста, роки перебування великого австрійсь­кого композитора, а додатковими (спеціальними) позначками — «дитячі витівки дитини-вундер-кінда», «цікаві факти біографії». В роботі над даним проектом учні зможуть «пережити» ролі: сучас­ника Моцарта, очевидця подій, історика, географа, навіть Лео-польда Моцарта чи Сальєрі. А для оформлення «Атласу» знадоб­ляться «картограф», «художник», «дослідник». Із захистом таких проектів від груп виступлять «му­зикознавці».



Підготовка та проведення уроків-концертів

Методи: метод проекту (з «Мозковою атакою»), рольова імітаційна гра, конкурс.

Робота над проектом займає тривалий час, але результат (пре­зентація проектів) може бути ос­новою підсумкового уроку (уроку-концерту). В основі проекту може бути проблема популяризації му­зики, яку вивчають у школі, в колі друзів, знайомих, у сім'ї. Для цьо­го учні пропонують різноманітні способи популяризації музики (методом «Мозкової атаки»), серед яких може бути телепроект — дитяча програма про музику, в основі якої будуть музичні твори, композитори, терміни та поняття, вивчені в даному семестрі.

Для підсумку тем 5-го класу можна запропонувати метод про­екту — створення «Палітри на­строїв» (у формі плакатів, фоно-записів). Кожен проект (один настрій) представляє окрема гру­па учнів. Робота містить:

1) назву настрою;


  1. високохудожню композицію, що відображає основний настрій;

  2. повний ряд емоційних синонімів;

  3. назви музичних творів чи фрагментів;

  4. вірші;

  5. фонозаписи.

Робота над даним проектом допоможе не лише активізувати процес емоційного та естетично­го пізнання творів мистецтва, по­силити взаємодію між учасниками цього процесу, а й без примусу сформувати особистий «фонд» естетичного досвіду та художньо­го настрою.

У 8-му класі (остання тема) учнів можна залучити до проекту «Музика для майбутніх поколінь». Форму презентації групи-вико-навці обирають будь-яку: музичні диски (касети) з власним комен­тарем, енциклопедії, довідники. альбоми, плакати тощо.

Для активної участі у плану­ванні та проведенні заключних уроків формуються групи з роз­поділом ролей:


  • «організатор» (контактує з учителем музики, отримує список необхідних для використання музичних творів, перелік фонограм);

  • «сценарист» (складає план-сценарій уроку-концерту);

  • «режисер» (контактує зі сценаристом, визначає рол і .учасників-артистів, конферансьє);

  • «помічник режисера» (контактує зі сценаристом та артистами, розповідає останнім про сценарій, порядок виступів);

  • «постановник» (готує «сцену» — дошку, місце для виступів, необхідні інструменти, фонозаписи , під час концерту стежить за порядком виступів);

  • «конферансьє» (відкриває концерт, оголошує концертні номери);

  • «артисти» — вокалісти, нструменталісти (виконують му­зичні твори).

Такі групи та ролі визначають на передостанньому уроці, а зав­дання учні виконують як на уроці, так і вдома.

Заключні уроки-концерти мож­на провести у формі різноманіт­них конкурсів:



  • на кращого виконавця-вокаліста;

  • на кращу вокальну групу;

  • на кращу вокально-інструментальну групу (з елементарними музичними інструментами);

  • на кращий сценарій уроку-концерту (з використанням музич­них форм рондо, варіації, сюїти в побудові самого уроку, казкової форми, методу контрастів);

  • на кращого музикознавця тощо.

Література

1. Актуальнеє вопросьі формирования интереса в обучении:- Учеб.


пособие / Под ред. Г.И.Щукиной. М.: Просвещение, 1984.

  1. Бєлєнька А.В. Організація та проведення практичних і семінарсь­ких занять за інтерактивними методиками // Оновлення змісту, форм та
    методів навчання і виховання в закладах освіти. Вип. 19, — Рівне: РДГУ,
    2002. - С, 83—88.

  2. ИгрьІ — обучение, тренинг, досуг... / Под ред. В.В.Петрусинского.
    В 4-х книгах. — М.: Новая школа, 1994.

  3. Ковалив В. Ассоциативньїе игрьі на уроках музьїки // Искусство
    в школе. — 2000.

  4. Палав А.А. Активиньїе методі обучения. — М.: Профиздат, 1986.

  5. Развитие творческой активности школьников / Под ред. А.М.Ма-
    тюшкина. — М.: Педагогика, 1991.

  6. Смолкий А.М. МетодьІ активного обучения. — М.: Вьюш. школа,
    1991.

  7. Щукина ГИ. Активизация познавательной деятельности учащихся в учебном процессе. — М.: Педагогика, 1979.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка