Інститут психології імені Г. С. Костюка напн україни



Сторінка1/2
Дата конвертації21.11.2016
Розмір0.68 Mb.
  1   2


Для заказа доставки работы

воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


Національна Академія педагогічних наук України

Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України

На правах рукопису


мазяр Олег Васильович
УДК 159.928

концептуалізація проблеми обдарованості

у працях і. о. сікорського
19.00.01 – загальна психологія, історія психології

Дисертація

на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Науковий керівник:

Моляко Валентин Олексійович

доктор психологічних наук,

професор, академік НАПН України


Київ – 2013



зміст

Вступ……………………………………………………………………..


5

Розділ І. Обдарованість як біосоціопсихологічна характеристика розвитку індивідуальності у концептуальних положеннях кінця ХІХ – початку ХХ століття




1.1.

Індивідуальність як системно-інтегральний рівень концептуалізації проблеми обдарованості







1.1.1.

Поняття про індивідуальність у системі психологічних категорій……………………………..

13




1.1.2.

Формальний аналіз структури стійких універсальних властивостей людини………………...

17




1.1.3.

Індивідні властивості як біологічний рівень індивідуальності……………………………………….

21




1.1.4.

Особистість як соціокультурний рівень індивідуальності……………………………………….

25

1.2.

Обдарованість у системі індивідуальних властивостей особистості







1.2.1.

Обдарованість як системна якість розвитку особистості……………………………………………..

30




1.2.2.

Онтогенетичні чинники розвитку обдарованості…...

35




1.2.3.

Основні структурні елементи обдарованості та механізми їх зв’язку…………………………………...

38

1.3.

Проблема індивідуальних відмінностей у психологічних концепціях кінця ХІХ – початку ХХ століття







1.3.1.

Основні підходи у дослідженнях індивідуальних відмінностей…………………………………………...

41




1.3.2.

Вирішення психофізичної проблеми у диференціально-психологічному підході……………

45




1.3.3.

Психобіологічні детермінанти розвитку індивідуальності……………………………………….

50




1.3.4.

Характерологічні й особистісні детермінанти розвитку індивідуальності……………………………

54

1.4.

Проблема обдарованості у системі індивідуальних відмінностей у психологічних концепціях кінця ХІХ – початку ХХ століття







1.4.1.

Обдарованість як критерій вимірювання індивідуальних відмінностей…………………………

61




1.4.2.

Психобіологічні чинники розвитку обдарованості…

63




1.4.3.

Соціально-психологічні чинники розвитку обдарованості………………………………………….

68

Висновки до першого розділу…………………………………………..

73

Розділ ІІ. індивідуально-психологічні особливості обдарованої особистості у концепції і.о. Сікорського




2.1.

Проблема індивідуальності у працях І.О. Сікорського







2.1.1.

Особистість та індивідуальність у категоріальному аналізі І.О. Сікорського……………………………….

75




2.1.2.

Науково-методологічна позиція І.О. Сікорського у вирішенні психофізичної проблеми………………….

79




2.1.3.

Чинники розвитку індивідуальності…………………

84

2.2.

Структура особистості у концептуальних положеннях І.О. Сікорського







2.2.1.

Структурні компоненти індивідуальності…………...

88




2.2.2.

Індивідуальні і групові відмінності на рівні нижчої психічної діяльності…………………………………...

94




2.2.3.

Індивідуальні відмінності на рівні вищої психічної діяльності………………………………………………

99




2.2.4.

Особливості функціонування цілісної системи індивідуальності……………………………………….

105

2.3.

Методологічні засади диференціально-психологічних досліджень І.О. Сікорського







2.3.1.

Методологічні особливості емпіричних та експериментальних психологічних досліджень в кінці ХІХ – на початку ХХ століття………………….

108




2.3.2.

Експериментально-емпіричні дослідження індивідуальних відмінностей у працях І.О. Сікорського………………………………………..

111




2.3.3.

Методи дослідження обдарованості у працях І.О. Сікорського………………………………………..

115

2.4.

Формування обдарованості на нижчому психічному рівні особистості у працях І.О. Сікорського







2.4.1.

Відмінності у розвитку обдарованості за критерієм групової приналежності………………………………

117




2.4.2.

Нейропсихологічні та фізіологічні чинники розвитку обдарованості……………………………….

123




2.4.3.

Психофізіологічні і темпераментальні чинники розвитку обдарованості……………………………….

128

2.5.

Формування обдарованості на вищому психічному рівні особистості у працях І.О. Сікорського







2.5.1.

Функціональне співвідношення структурних елементів обдарованих особистостей………………..

131




2.5.2.

Відмінності у розвитку пізнавальних процесів як передумова розвитку обдарованості…………………

133




2.5.3.

Зв’язок моральних і вольових якостей у розвитку обдарованої особистості………………………………

137




2.5.4.

Особистісні риси як професійно важливі якості обдарованості…………………………………………..

141




2.5.5.

Виховання і навчання як соціально-психологічний фактор розвитку обдарованості………………………

144

2.6.

Концептуальний взаємозв’язок положень І.О. Сікорського із сучасними теоріями обдарованості







2.6.1.

Порівняльний аналіз психологічного розуміння феномену обдарованості………………………………

151




2.6.2.

Методологічні особливості розвитку обдарованості..

158

Висновки до другого розділу……………………………………………

166

Висновки………………………………………………………………….

169

Список використаних джерел…………………………………………...

173



Вступ

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю теоретичного узагальнення й уточнення методологічних основ проблеми обдарованості (загальна психологія), здійснення історико-психологічного аналізу її науково-концептуальних, суспільно-ціннісних й особистісних чинників (історія психології) і побудови оптимального навчально-виховного середовища, в якому відбувається ефективний розвиток здібностей та обдарованості (вікова та педагогічна психологія). Створення умов для раннього виявлення і розвитку обдарованості є однією з пріоритетних задач модернізації національної освіти, яка на практиці часто лишається орієнтованою на так званого середнього учня.

В контексті розвитку обдарованості вчені зауважували на необхідності раннього виявлення здібностей і психологічного супроводу обдарованої молоді (Н.С. Лейтес, В.А. Крутецький, Дж. Рензуллі, Р.О. Семенова), особливостями діяльності психологічної служби, що повинна зосереджуватись не тільки на поведінкових відхиленнях та кризових явищах, а й на розвитку особистості (Г.О. Балл, С.Д. Максименко, Н.В. Чепелєва, Т.С. Яценко).

Обдарованість як інтегральна властивість індивідуальності визначається високим рівнем розвитку її здібностей і вивчається у контексті дослідження розвитку вмінь та навичок, особистісних якостей обдарованих осіб (Н.С. Лейтес, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов), стильових особливостей (О.В. Лібін, В.С. Мерлін) та стратегіальної специфіки діяльності (В.О. Моляко, Т.М. Титаренко), спрямованості особистості (Л.І. Божович, О.М. Леонтьєв). Розроблені теорії і концепції обдарованості потребують систематизації чинників її розвитку, а також встановлення такої їх логіко-концептуальної своєрідності, що забезпечить цілісне розуміння проблеми. Це передбачає вивчення історичних зв’язків концептуальних положень, що розкривають перспективи подальших досліджень. «Вилучення» окремих мета-ідей з історії психології призводить до втрати системності знань, робить їх дискретними, подекуди внутрішньо суперечливими. Це не дозволяє простежити історичний шлях розвитку концепцій та окремих теоретичних положень, перешкоджає встановленню об’єктивних і суб’єктивних чинників їх формування, виокремленню наукової новизни сучасних теорій розвитку здібностей та обдарованості.

Одна з суттєвих прогалин історії вітчизняної психології полягає у недостатньому висвітленні науково-психологічної діяльності професора Київського університету св. Володимира Івана Олексійовича Сікорського (1842-1919), передовсім, поглядів на проблему обдарованості. Його велика наукова спадщина фактично не перевидавалась.

Загальний огляд науково-психологічної системи І.О. Сікорського здійснено у дисертаційному дослідженні Д.С. Тимофєєва (1995), у кількох параграфах і статтях О.О. Нікольської, Ю.О. Приходько, В.А. Роменця. Здебільшого висвітлювались питання загальної, дитячої та педагогічної психології, а також методологічні основи фізіогноміки. Можна відмітити посилення інтересу до І.О. Сікорського, насамперед, як до непересічної і обдарованої особистості (О.Т. Губко, В.І. Менжулін). Проте не здійснено цілісний аналіз поглядів І.О. Сікорського щодо проблеми розвитку вищих психічних функцій особистості, формування її як суб’єкта творчої діяльності, що досягає рівня обдарованості та геніальності.

Перервано теоретико-методологічний зв’язок між працями І.О. Сікорського і сучасними вченими, хоча його публікації з проблеми обдарованості є одними з найперших у вітчизняній науці. Концептуалізація проблеми обдарованості здійснювалась І.О. Сікорським на основі інтеграції і систематизації знань психології індивідуальності, висунення оригінальних положень щодо структурної та функціональної природи обдарованості. Проблема обдарованості вирішувалась ним у контексті розв’язання більш широкого кола питань євгеніки, дитячої та педагогічної психології, шкільної психогігієни. Окремі праці І.О. Сікорського дозволяють припустити, що обдарованість розглядалася ним в якості закономірного результату гармонійного (симетричного) розвитку особистості, що відповідає сучасному гуманістичному підходу до навчально-виховного процесу. Частково це представлено у дисертаційному дослідженні С.І. Корнєва «Проблеми корекційної педагогіки у творчій спадщині І.О. Сікорського» (2009), зосередженому на питаннях виправлення, внесення поправок у психічний розвиток дітей. Власне дотичність до проблем дефектології, яка на той час виражалась у категорії дегенерації не лише окремої особистості, а й націй, народів і рас, зумовили остракізм наукової спадщини І.О. Сікорського (Б.Г. Ананьєв, А.І. Вінберг, Д.Р. Лунц, В.І. Менжулін, Г.В. Морозов, Н.А. Семашко, А.С. Тагер, Н.І. Фелінська) і відволікли увагу від його ідей вершинного розвитку особистості, методологічних засад її дослідження. Положення про психічну (на психофізіологічному, особистісно-моральнісному рівні) дегенерацію нещадно критикувалася не стільки в науково-психологічному контексті, скільки здійснювалась негативна оцінка його професійної та громадської діяльності (йдеться про ряд резонансних кримінальних справ щодо діяльності релігійних сект й особливо справи Бейліса, в яких І.О. Сікорський виступав в якості експерта).

Виникає необхідність з’ясувати науково-психологічні чинники обдарованості у його концептуальних поглядах, що зумовило вибір теми дослідження «Концептуалізація проблеми обдарованості у працях І.О. Сікорського».

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане у відповідності до тематичного плану наукових досліджень Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України в межах проблеми лабораторії психології творчості за темою «Психологічне дослідження творчих перцептивних процесів на різних вікових рівнях» (номер держреєстрації 0107U012430). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Інституту психології імені Г.С. Костюка НАПН України (протокол № 2 від 23 лютого 2012 р.) та узгоджена у Міжвідомчій раді з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 4 від 24 квітня 2012 р.).

Мета дослідження полягає у здійсненні історико-психологічного аналізу концепції І.О. Сікорського, що розкриває цілісну систему особистості, структурні зв’язки елементів індивідуальності, координації і взаємодії психобіологічних та соціокультурних чинників розвитку обдарованості.

Об’єкт дослідження – психологічні концепції індивідуальних відмінностей та обдарованості кінця ХІХ – початку ХХ століття.

Предмет дослідження – обдарованість як вищий інтегральний рівень розвитку індивідуальності у концептуальних положеннях І.О. Сікорського.

В основу дослідження покладено припущення про розробку І.О. Сікорським теоретико-методологічних засад вивчення базових координат та ієрархічної організації індивідуальності, що дозволило виявити і систематизувати інтра- та інтерпсихологічні чинники розвитку обдарованості. І.О. Сікорський розглядав обдарованість як цілісний і системний біопсихосоціальний рівень інтеграції суб’єкта діяльності, що є результатом комплексного розвитку розумових та емоційних процесів, високого рівня вольової саморегуляції й просоціальної етичної спрямованості, що мають узгоджену нейропсихологічну, психофізіологічну, фізіогномічну та соціально-психологічну основу.

Відповідно до мети та предмета визначено завдання дослідження:


  1. Розкрити суть цілісного підходу до вивчення індивідуальності і проаналізувати теоретико-методологічні засади досліджень індивідуальних відмінностей та обдарованості у психологічних концепціях кінця ХІХ – початку ХХ століття.

  2. Систематизувати результати теоретико-емпіричних досліджень І.О. Сікорського і реконструювати запропоновану ним ієрархічну структуру індивідуальності, що координує взаємодію психобіологічних та соціокультурних властивостей особистості.

  3. Встановити методологічні засади дослідження проблеми обдарованості і виявити інтра- та інтерпсихологічні механізми збалансованості й функціональної єдності основних чинників розвитку обдарованості у працях І.О. Сікорського.

  4. Провести паралелі і виявити відмінності у концептуальних положеннях І.О. Сікорського та сучасних теоріях обдарованості.

Теоретико-методологічною основою дослідження є положення про розвиток індивідуальності (Б. Г. Ананьєв, Л.М. Архангельський, О.Г. Асмолов, Л.І. Божович, Е.О. Голубєва, Р. Кеттелл, О.Г. Ковальов, О.В. Лібін, С.Д. Максименко, В.С. Мерлін, Л.А. Мойсеєнко, В.Д. Небиліцин, К.К. Платонов, В.М. Русалов, С.Л. Рубінштейн) та обдарованості (Д.Б. Богоявленська, Ф. Гальтон, Н.А. Карпенко, В.В. Клименко, О.І. Кульчицька, В.О. Моляко, О.Л. Музика, Б.М. Теплов, В.Д. Шадріков, В. Штерн), психологічні концепції особистості кінця ХІХ – початку ХХ століття (В.М. Бєхтєрєв, В. Вундт, Г. Гефдінг, І. Гобчанський, У. Джемс, П. Загорський, Е. Кречмер, О.Ф. Лазурський, М.М. Ланге, Дж.Т. Ледд, Дж.С. Міль, О.П. Нечаєв, Ф. Полан, Т. Рібо, І.М. Сєченов, Г. Спенсер, У. Шелдон, В. Штерн, Г.І. Челпанов, С. Фульє), історичний аналіз розвитку психології кінця ХІХ – початку ХХ століття (Б.Г. Ананьєв, О.О. Буділова, Л.С. Виготський, А.М. Ждан, Г.С. Костюк, Н.К. Одуєва, А.В. Петровський, В.А. Роменець, Б.М. Теплов, М.Г. Ярошевський), біографічний аналіз життєвого і наукового шляху І.О. Сікорського (О.Т. Губко, С.І. Корнєв, В.І. Менжулін, Д.С. Тимофєєв). Історико-психологічний аналіз наукової спадщини І.О. Сікорського спирається на основні шляхи вирішення психофізичної проблеми (В. Вундт, Г. Гефдінг, І. Гобчанський, У. Джеймс, Г.С. Костюк, О.Ф. Лазурський, М.М. Ланге, Г.І. Челпанов), положення системного та комплексного підходів (Б.Г. Ананьєв, Г.С. Костюк, О.В. Лібін, Б.Ф. Ломов, С.Д. Максименко, В.С. Мерлін, К.К. Платонов, В.М. Русалов), на принципи розвитку, історизму і єдності логічного та історичного (А.В. Петровський, М.Г. Ярошевський).

  1   2


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка