Інститут післядипломної освіти методи психологічної експертизи



Скачати 260.96 Kb.
Дата конвертації18.12.2016
Розмір260.96 Kb.
КИІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ



МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ

7.03010201 "ПСИХОЛОГІЯ"



Укладач: кандидат психологічних наук, доцент Гончарук Петро Антонович

Київ – 2013

Рецензенти: кандидат психологічних наук, доцент Васьківська Світлана Василівна, кандидат психологічних наук, доцент Мацейків Мирослав Антонович.

Рекомендовано до друку навчально-методичною комісією Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

(Протокол № 3 від 12.11.2013р.)

ЗМІСТ

ВСТУП


Розділ 1. ПСИХОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА, ЇЇ СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ

    1. Загальна характеристика психологічної експертизи

    2. Вимоги до експерта як суб'єкта професійної діяльності

Розділ 2. ЕМПІРИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

2.1. Загальні положення

2.2. Деякі аспекти психологічного обстеження в експертизі


Розділ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ

ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

3.1. Етапи психологічної експертизи

3.2. Різновиди психологічної експертизи


Розділ 4. МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

4.1. Загальні та спеціальні методи експертизи

4.2. Емпіричні методи у психологічній експертизі
ЛІТЕРАТУРА

МЕТОДИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН




Назва теми

Кількість годин


Всього

У тому числі

Лекційних

Семінар.

Сам ост.

робота

1

Психологічна експертиза, її

сутність та особливості


2

2



18


2

Емпіричні храктеристики психологічної експертизи


2

2



18

3

Організація та проведення експертизи


2



2

14

4.

Методичний інструментарій психологічної експертизи


2



2

14





Всього


8

4

4

64

ВСТУП
На зламі тисячоліть особливої ваги набула проблема захисту людини від несприятливих факторів середовища, що спонукало до перегляду традиційних наукових поглядів і підходів щодо як адаптаційних можливостей організму, так і пошуку засобів збільшення сприятливих ефектів у "біо-техно-ноо-сфері"на засадах системної методології.

Ще на початку ХХ сторіччя став досить помітним зсув від індустріального до інформаційного суспільства, який супроводжується постійним зменшенням або принаймні стабільним низьким рівнем соціальної несправедливості та соціального виключення.


У цей період суспільні конфлікти, ідеологічна критика та опір ідентичності кидають виклик інформаційному суспільству. Однією з найважливіших проблем ( щодо цього виклику ) є проблема поєднання технологічних інновацій та економічного динамізму з державою добробуту і демократизацією суспільних відносин.
Не менш яскравим, у порівнянні з переходом від індустріального до інформаційного суспільства, на початку третього тисячоліття є виникнення у найбільш потужних державах ( США, Японія ) нанотехнології, яка буде справляти усе більш зростаючий вплив на економічне та соціальне життя всього людства.
Усе більш важливу роль у подоланні викликів і загроз в умовах глобалізації економічного і політичного життя може відігравати експертиза. Під експертизою звично розуміють деякі процедури, з допомогою яких можна виявити відповідність певних товарів, виробів, продуктів діяльності людей у різних сферах суспільної практики вимогам державних стандартів, технологій, умовам виробництва. Особливістю експертизи є те, що її мають здійснювати експерти, тобто люди, які мають спеціальні знання, є компетентними й досвідченими у різних сферах суспільної практики: виробництва, освіти, науки, зв'язку, транспорту, медицини, біотехнологій; сім'ї, побуту та дозвілля; військовій сфері; менеджменті та маркетингу та ін.
Натепер усе більшої ваги набуває соціально-психологічна експертиза, метою та завданнями якої є – оцінка відповідності освітніх проектів і програм, підручників і навчальних посібників суспільно значущим завданням загальної, професійної та вищої освіти, розвитку та виховання підростаючого покоління, а також віковим й індивідуальним особливостям молоді, що навчається. Особливо підкреслимо важливість забезпечення комфортного середовища, в якому відбувається навчання, розвиток та виховання сучасної людини.

Особливо важливість створення соціальних технологій з метою вирішення питань ефективного повноцінного людського існування наголошується в гуманітарній експертизі. Однією із форм гуманітарної експертизи є психологічна експертиза, яка визначається як спеціальна процедура, що дозоляє виявити психологічні фактори щодо продуктів людської діяльності, індивідуально-психологічних якостей особистості відповідно до вимог замовника.


Вивчення психологічної експертизи студентами ВНЗ різних освітньо-кваліфікаційних рівнів, які проходять підготовку за фахом ПСИХОЛОГІЯ, спрямоване на ознайомлення їх з основними теоретичними положеннями та емпіричними характеристиками психологічної експертизи, а також формування спеціальних умінь й базових навичок використання методичного інструментарію, що дозволяє планувати і проводити експертні оцінки у власне професійній діяльності психолога.
У тексті навчально-методичного комплексу нами використовується "номерне посилання" на використані літературні джерела: квадратні дужки [ ], у дужках на першому місці ставиться номер джерела, під яким воно вписане у списку літератури, далі – кома ( , ), літера "с", крапка ( . ) і номер сторінки цитування, або дослівної передачі думки, наприклад, [7, с. 12]; у разі посилання лише на джерело в квадратних дужках залишається лише його номер у списку літератури.

Розділ 1. ПСИХОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА, ЇЇ СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ



    1. Загальна характеристика психологічної експертизи [ 1; 3; 19; 31].

Експертизою називають дослідження експертом ситуацій, подій, процесів, вчинків окремих людей, зокрема посадових осіб, проведення якого потребує спеціальних знань, компетентності та досвіду. Експертиза суттєво відрізняється від наукового дослідження тим, що її результат стосується не знання як такого, а відповідь на питання, що турбує замовника, і може мати для нього життєво важливе значення. Вона дуже часто має ретроспективне спрямування, тобто об'єктом експертизи є те, що вже відбулося. Отже при проведенні експертизи існує ризик прийняти хибне рішення у певній ситуації і у певний час.

Експертиза може бути спрямована ( 1 ) на встановлення якості продукту за характеристиками як наявного, відомого, так і невідомого еталона; ( 2 ) на виконання дії, тобто оцінюється уже виконана діяльність, яка має бути оцінена за деякими її характеристиками.

У кожній конкретній галузі суспільної практики експертиза має свої особливі предмет, завдання, методику, критерії, організацію та процедуру проведення, однак, можна виділити шерег ознак, які поєднують різні спеціальні види експертизи і дозволяють розглядати її як достатньо самостійний вид професійної діяльності. В їх числі такі:

1) ініціювання експертизи здійснюється замовником з метою використання результатів експертної оцінки для розв'язання певних своїх задач;

2) для проведення експертизи необхідна наявність об'єкта експертизи, замовника, експерта;

3) статус експерта означає високий рівень його професіоналізму, як необхідну передумову об'єктивності експертного висновку;

4) попри високий рівень значущості експертний висновок має лише рекоментаційний характер;

5) при прийнятті рішення необхідно враховувати весь комплекс умов і чинниківт перебігу реальних процесів і подій.

На експерта покладається виконання таких функцій: ( 1) прийняття відповідального рішення на основі своєї спеціальної підготовки, зокрема, володіння певним пізнавальним, технічним, діагностичним інструментарієм відповідно зі своєї фаховою підготовкою; ( 2 ) наявність загального і спеціального досвіду проведення експертизи, здатність розібратися в умовах нештатних ситуацій; ( 3 ) співпраця з замовником, починаючи від першого знайомства, далі на всіх етапах проведення експертизи та її завершення; ( 4 ) володіння достатньо прийнятними для розуміння стильовими особливостями побудови та текстового викладу експертного висновку в поєднанні його лаконічності й повноти.

Успіх у роботі експерта залежить від того наскільки він розуміє в чому полягає ( на кожному етапі експерти ) неповнота й невизначеність ситуації для прийняття рішення оcобою, що його має прийняти, що необхідно виявити для того, щоб зробити наступний крок, або перейти до наступного етапу експертизи.



    1. Вимоги до експерта як суб'єкта професіональної діяльності [2; 4; 7; 16; 19; 20; 21].

У літературі з питань експертизи наводиться чимало вимог до професійних якостей експерта, підкреслюється, що достовірність експертної оцінки залежить від його компетентності. Незалежно від рівня експертиз її повинні проводити найбільш кваліфіковані спеціалісти. Перелік їх професійних якостей, виділених дослідниками, включає такі:

1) наявність спеціальної підготовки, компетентність;

2) креативність, розвинені творчі здібності, які дозволяють аналізувати проблемні ситуації і знаходити шляхи вирішення протиріч;

3) відсутність нахилів до конформізму ( некритичне приєднання до думки більшості);

4) аналітичність думки, широта і системність мислення;

5) відсутність консерватизму, позитивне ставлення до інновацій;

6) особистісні цінності, мотиви, цілі інтереси;

7) професійні здібності, нахили та спрямованість особистості;

8) почуття професійної гідності, настирливість і принциповість;

9) когнітивний стиль і тип професійного мислення.

10) відповідальність, чесність, працьовитість;

11) наукова об'єктивність;

12) дотримання професійної етики.

У числі визначальних інтелектуальних дій експерта в профільній літературі називають такі:

– дослідницько-аналітичні здібності: планування і проведення емпіричних досліджень;

– рефлексивні здібності: здібність до мисленнєвої реконструкції й моделювання емпіричного досвіду;

–прогностичні здібності: створення обґрунтованих прогностичних моделей, інноваційне бачення й здатність модифікації традиційного процесу;

–здатність до діалогового спілкування, взаємодії та співпраці з усіма учасниками експертного процесу, замовником та іншими зацікавленими сторонами.

Як відзначає А.У. Хараш, "від експерта очікують не стільки застосування перевірених, валідних методик, скільки мудрих суджень, неординарних висновків і, якщо хочете, творчих озарінь. У цьому зміщенні акценту від дослідницького інструментарію на самого дослідника і полягає, власне, відмінність експертних досліджень від фундаментальних і прикладних" .


Розділ 2. ЕМПІРИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ
2.1. Загальні положення [1; 3; 5; 23; 27].
На першому етапі експертизи необхідно оцінити загальний рівень розвитку вербальної комунікації респондентів. Це потрібно для того, щоб згодом можна було оцінити, чим обумовлена бідність їхніх суджень, стереотипність відповідей – відсутністю багатства внутрішньої сутності індивіда, чи низьким рівнем розвитку комунікативних здібностей, базових навичок комунікації. Для визначення рівня комунікативних здібностей можна скористатися мтеодом спогадів, запропонувавши респонденту розказати про події, які траплялися з ним у ранньому дитинстві, або під часі романтичної подорожі. Можна використати і відомі психодіагностичні методики, наприклад, КОС ( комунікативні та організаційні здібності ) [24; 27] При відсутності навичок комунікації стає проблематичною сама можливість проведення повноцінної експертизи.
У разі проведення експертизи з питань сім'ї важливим є виявлення, а чи були дійсно сімейними відношення між її членами, подружжям ( особливо у випадку цивільного шлюбу ). В цьому випадку важливим є виявлення наявності розгорнутої системи внутрішньо сімейних ролей, а саме: ( 1 ) наявність спільного ведення господарства: ( 2 ) взаємодія по догляду за дітьми, забезпеченні їх фізичного і психічного комфорту; ( 3 ) сексуальне партнерство; ( 4 ) спільний побут і дозвілля ( проживання під спільним дахом ); ( 5 ) підтримання родинних зв'язків; ( 6 ) наявність конфліктів на сімейному і родинному тлі; ( 7 ) спільне майно, його дольова належність [ 2 ].

Важливим діагностичним показником є наявність у подружжя конфліктів, що тісно зв'язане з наявністю субсистеми "подружньої пари". Конкретні позитивні результати конфліктів описані в [ 15]:

1) відбулося взаємне научіння чомусь ( в тому числі способу виходу з конфлікту);

2) знизилася емоційна напруга в ході самого к;конфлікту;



  1. відбулося збільшення взаємо порозуміння й зближення партнерів щодо їх взаємозалежності4

  2. знайдено шляхи запобігання та уникнення бурхливих конфліктів "на пустому місці".


2.2. Деякі аспекти психологічного обстеження в експертизі [9; 16; 18; 20; 31; 37].
Одним із досить продуктивних методів обстеження є біографічний метод. Застосування цього методу передбачає вивчення підекспертної особи шляхом виокремлення етапів її життєдіяльності та виявлення значущість подій пережитих особою в кожному з них. При застосуванні цього методу відкриваються широкі можливості залучення даних щодо близького оточення (батьки, родичі, друзі, коло сім'ї ) підекспертної особи.

Цей метод добре поєднується з методом бесіди, яка періодично ( в міру необхідності ) проводиться експертом з досліджуваним, що дає змогу уточняти різні епізоди його життя та діяльності, порівнювати оцінки різних подій, їх зміни, трансформації. Суттєву роль відіграє в процесі бесіди і безпосереднє спостереження.

Дістав визнання і поширення в експертизі й метод узагальнення незалежних характеристик. Метод полягає у тому, що експерт збирає оцінки-характеристики підекспертної особи різними людьми, які не знають про це, і , відповідно, не можуть узгоджувати свої оцінки, тобто дають характеристики незалежно один від одного, що дозволяє більш повно і точно скласти поведінковий портрет досліджуваного.

Особливе місце у експертизі займає психодіагностичне обстеження. Перелік основних тестових методик див. у розділі 4.


Розділ 3. ПРОВЕДЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ



    1. Етапи психологічної експертизи [ 7; 8; 9; 10 ].

У літературі виділяють чотири основних етапи проведення психологічної експертизи:

1) збір перинної інформації на основі вивчення документації, ознайомлення з обстановкою, яка спонукає до проведення експертизи й потребує уточнень щодо її завдань, складу експертної групи, місця та часу проведення;

2) основний етап збирання суттєвої інформації, який включає зустрічі з членами експертної групи, представниками зацікавлених сторін, уточнення головних завдань експертизи, розподіл функцій та взаємодії між експертами;

3) застосування спеціальних психодіагностичних ( інших ) методик;

4) обробка та інтерпретація результатів "інструментальної роботи "експертів";

5) підготовка та написання експертного висновку.

Експертний висновок має включати такі розділи ( або пункти ): короткий опис предмету експертизи, її мети та завдань, склад експертної групи ( у разі її наявності ), повний перелік джерел інформації, висновки та зауваження окремих експертів, загальні висновки та рекомендації




    1. Різновиди психологічної експертизи [1; 5; 12; 18; 19;21; 22; 23; 28; 35].


Психолого-педагогічна експертиза

Експертна діяльність шкільного практичного психолога розгортається в складі психологічної служби і натепер розглядається як один з найбільш важливих напрямів його фахової діяльності. Її проведення актуалізується відповідно до виникнення проблем шкільного життя на всіх рівнях загальноосвітньої школи.



Експертиза готовності дошкільнят до навчання включає:

–загальну підготовку дитини, рівень розвитку її здібностей відповідно до віку;

–психологічну готовність до навчання в умовах початкової школи.

Метою експертних оцінок на цьому етапі ( дошкільна робота) є виявлення особистісного потенціалу дітей шести і семирічного віку та прогноз успішності їх діяльності в умовах шкільного навчання. Складовими психологічної готовності до школи є:



  1. особистісно-мотиваційна складова: певний рівень моральної зрілості, тобто здатність володіння своєю поведінкою, наявність соціальної толерантності у міжособистісних стосунках, поєднання власних інтересів з інтересами малої групи, до якої входить дитина, з інтересами класного колективу, учителів і батьків; пізнавальний інтерес, бажання займатися суспільно значущою діяльністю, потяг до нового, позитивне ставлення до загально прийнятих норм поведінки, наявні мотиви змагальності та досягнень, При діагностичних обстеженнях головна увага має приділятися внутрішнім компонентам мотивації, наголошувати важливість стійкості пізнавальної мотивації навчальної діяльності;

  2. інтелектуальна складова: відповідний до віку рівень розвитку пізнавальної сфери особистості ( сприймання, пам'ять, мислення, уява, фантазія). Особливе місце серед пізнавальних процесів займає мислення. Саме мисленнєва активність чи не найперша передумова успішності навчальної діяльності школярів, у якій мають тісно поєднуватися аналітичність і креативність;

  3. афективна ( емоційно-вольова ) складова: наявність позитивного ставлення до школи, класу та однокласників; емоційна стійкість як здатність протидіяти негативному впливу на власну поведінки інших учасників навчального процесу, ситуативних збурень у поведінці школярів, які можуть призвести до тимчасової дезорганізації уроку й супроводжуватися між індивідуальними розбірками. Вольові якості школярів проявляються в здатності довільної саморегуляції (шліхом переборення перешкод ) діяльності, поведінки у різних видах навчальної роботи учнів.

Загальний висновок психолога-експерта може бути таким: для групи обстежених дітей

характерним є середній рівень розвитку основних процесів пам'яті, зокрема, запам'ятання та збереження, переважання наочно-дійового, конкретного мислення, дещо низький рівень культури мовлення.

Для розвитку та корекції рекомендується використання подієво-рольові ігри з використанням елементів мовленнєвих сюжетних фраз і фантазій, читання з подальшим (відстроченим) переказом прочитаного. При виконані психотехнічних вправ бажано поєднувати індивідуальні і групові форми роботи.



Дезадаптацівя дітей молодшого та підліткового шкільного віку

У вітчизняній психології загальна здібність до учіння ( навчання ) розглядається як складне багатокомпонентне інтегративне утворення, в складі якого у якості стійких характеристик виділяються внутрішні умови формування інтелектуальної діяльності, що саморегулюється. Складовими цих умов є – оптимальним чином розвинені для віку мотиваційний, інтелектуальний і регулятивний компоненти. Вони, у свою чергу, складають "передумови до становлення суб'єктивної активності дитини в учбовій діяльності шкільного типу" [ 30, с. 83].

Особливість спрямованості особистості деструктивно-агресивних дітей у тому,що вони показують переважання спрямованості на "себе," Егоцентризм таких дітей і підлітків особливим чином визначає не лише індивідуальний стиль діяльності, але й систему їх відношень до себе та інших, яка виникає і реалізується в діяльності "[30, с. 178].

Проблема адаптації дітей молодшого шкільного та підліткового віку до умов навчання виділена дослідниками як одна з найбільш актуальних. Частково вона пов'язана з недостатньо високим рівнем готовності дітей до школи, однак, наявні й суто шкільні чинники. Серед них такі: ( 1) зміна провідного онтогенетичного виду діяльності ( перехід від гри до навчання); ( 2 ) досить жорстке нормування організації та проведення самого процесу навчання.



Дезадаптація проявляється у труднощах засвоєння навчального матеріалу, різкій мінливості настрою окремих дітей, спостерігаються деякі порушення стосунків між однолітками, виникнення непорозумінь окремих учнів з батьками, різке реагування на "об'єктивний тиск" з боку учителів. Шкільні психологи-експерти вважать, що до індивідуальних чинників дезадаптації слід віднести "… надмірну чутливість і підвищену збудливість нервової системи [ 22]. Емоційна вразливість таких дітей потребує розробки для них індивідуальних планів навчання, а також проведення спеціальних занять з психокорекції та психогімнастики, що сприятиме розвитку в них здатності саморегуляції. Саме це й складає те особливе, що стосується вимог до експерта стосовно його професійної компетенції та рівня розвитку спеціальних здібностей.
Цілісна експертиза діяльності школи має ту особливість, що вона призначається і проводиться в інтересах самої школи. Замовником експертизи виступає адміністрація ( або весь педагогічний колектив ) школи. Вона покликана виявити приховані проблеми, що негативно впливають на ефективність діяльності школи, щоб з допомогою тієї ж експертної групи знайти оптимальні шляхи їх вирішення. Можна вважати, що експертиза є внутрішньою справою школи. Сама школа має вирішувати, які результати оприлюднювати для широкого загалу, а які використовувати для службового ( внутрішнього ) аналізу та розробки перспективного плану подальшого розвитку.
Трудова експертиза [10; 12; 22].

Трудова експертиза спрямована передовсім на вирішення проблеми придатності людини до тієї чи іншої професії ( спеціальності ) або виду діяльності. Придатність, як свідчать дані профільної медичної, психологічної, фізіологічної, економічної, педагогічної науки обумовлюється такими факторами: віком, станом здоров'я, , професійною підготовкою, рівнем розвитку професіональних здібностей, здатністю до постійного удосконалення, навчання протягом усього життя [ ].

Основними завданнями трудової експертизи у всіх сферах суспільної практики ( виробництво, наука, техніка, транспорт, послуги, бізнес, менеджмент і маркетинг ) є такі: ( 1 ) уникнення прийняття на роботу осіб які за психологічними, віковими показниками непридатні для забезпечення якісної, надійної трудової діяльності тривалий час; (2) своєчасне відсторонення від роботи працівників, які з якихось чинників виявилися недостатньо придатними для виконання професійної діяльності уже безпосередньо на робочих місцях; ( 3 ) виявлення ( в тому числі з допомогою психодіагностичних методів ) найбільш відповідної для підекспертної особи іншої сфери професійної діяльності, в якій безпосередня професійна адаптація буде достатньо ефективною

Для розв'язання кожної з тих задач трудової експертизи необхідний набір адекватних методів ( методик ), а також певного рівня професійної майстерності експерта (експертів).

Дослідники виділяють ретроспективну і прогностичну трудову експертизу.

У ретроспективній експертизі оцінюється минула професійна підготовка випускників професійних закладів освіти або успішність молодих спеціалістів, які проходять первинну професійну адаптацію, встановлюють зв'язок допущених ними хибних дій з індивідуально-психологічними якостями підекспертних осіб з метою складання експертного висновку. Ретроспективна трудова експертиза важлива для оцінки потенціальних професійних здібностей індивіда ( або недосвідченого працівника) для прогнозування успішності подальшої роботи й прийняття рішення про доцільність продовження професійного навчання або здійснення діяльності на тому чи іншому робочому місці.

Прогностична психологічна трудова експертиза проводиться переважно в контексті шкільної професійної орієнтації у формі професійної прогностики на основі результатів психодіагностичних обстежень. У результаті приймається рішення про подальше працевлаштування або вибір спеціальності в системі професійного (вищого ) навчального закладу з метою отримання кваліфікації певного освітньо-кваліфікаційного рівня: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр. Здійснювати профпрогностику робота надзвичайно важлива, цікава, але й надто складна і відповідальна. Вона вимагає досконального знання психофізіологічних та особистісних складових потенціальних професійних здібностей, особливостей їх розвитку і трансформації у різних вікових періодах під впливом тієї чи іншої навчальної, предметної та суспільної діяльності. Однак, не менш важливими є знання світу професій, тих вимог, які вони ставлять до людини, їх рівня розвитку для досягнення високого рівня професійної майстерності, компетенції, професіоналізму в цілому.
Інженерно-психологічна та ергономічна експертиза [33; 34].

Інженерно-психологічна експертиза включає:

– інженерно-психологічні вимоги до техніки: робочого місця оператора, систем відображення інформації, органів управління;

– інженерно-психологічні вимоги до зовнішнього середовища;

– інженерно-психологічні вимоги до проектування систем "людина–машина": людина як компонент системи у процесі проектування СЧМ; послідовність урахування інженерно-психологічних факторів;

– Інженерно-психологічна оцінка систем "людини–машина": оцінка надійності СЧМ; оцінка інформаційного навантаження оператора; економічна оцінка СЧМ;

– інженерно-психологічні основи організації праці: режим праці та відпочинку; професійна підготовка оператора; контроль стану й ефективності роботи оператора.
У разі експертизи аварійності щодо людського фактора експертній оцінці піддають:

1) рівень і повноту врахування ролі професійно-значущих факторів індивіда (особистості) щодо конструкції робочого місця (наприклад, пілота, водія автотранспорту, диспетчера );

2) зміст і структуру діяльності фахівця;

3) способи виконання дій;

4) особливості інформації для прийняття рішення;

5) робочу позу, робочий темп;

6) функціональні навантаження протягом зміни, їх динаміку;

7) режим праці та відпочинку;

8) організацію діяльності, стиль управління.
Судово-психологічна експертиза [14; 16; 19; 20 ].

З допомогою судово-психологічної експертизи можна отримати дані щодо особливостей психічної діяльності та поведінки людей, які мають суттєве значення стосовно судово-правових висновків, зокрема, показань свідків, потерпілих, звинувачуваних, коли вони викликають сумніви і можуть впливати на рішення слідчих, судів, адвокатів та ін. учасників досудового й судового процесу.

Нині існують широкі можливості для проведення судово-психологічної експертизи. До компетенції судово-психологічної експертизи можуть бути віднесені такі питання: 1) встановлення дієздатності неповнолітніх, в яких мають прояв тимчасові затримки у психічному розвитку, здатності повного усвідомлення значення своїх учинків, а також рівня володіння собою; 2) встановлення можливості виникнення в суб'єкта в конкретній ситуації психічних станів, які можуть суттєво ускладнювати виконання професійних функцій при управлінні сучасною технікою, визначити, в якому стані міг перебувати індивід у момент настання якоїсь події ( випадку ), здійснення власних дій; 3) виявлення в суб'єкта індивідуально-психологічних особливостей, які могли суттєво вплинути на зміст і спрямованість його дій ( вчинків ) у конкретній ситуації.
Експертиза конфліктних ситуацій [2; 3; 7; 16; 21; 37].

Експертиза конфліктів розглядається як особливий вив експертиз, коли виникає потреба виявлення обумовлюючих факторів конфлікту, розкриття його прихованих складових, уточнення правових нюансів. Конфліктологічна експертиза проводиться на тлі протистояння ( або боротьби ) сторін, які мають різні інтереси ( часто зовсім не сумісні ).

Експертиза включає: 1) вивчення документів, що містять економічну, демографічну, екологічну ,географічну інформацію, дані про політичні партії та громадські організації регіону, про криміногенну ситуацію, а також рівень безробіття та різні місцеві негаразди, які можуть стати дестабілізуючим фактором; 2) конфіденційні бесіди з місцевими працівниками місцевих органів влади, соціальних і комунальних служб, які добре обізнані з місцевими (регіональними) проблемами; 3) аналіз публікацій у місцевій пресі за певний період.

На основі зібраних матеріалів експерти можуть виявити глибинні чинники конфлікту й можливі його наслідки, установити фактори, що можуть вплинути на його перебіг і динаміку, побудувати моделі запобігання ускладнення ситуації, вихід її з під контролю.



Розділ 4. МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ

4.1. Загальні та спеціальні методи психологічної експертизи [5; 9; 15; 21; 23; 36].

До методів психологічної експертизи відносять як традиційні методи психологічних досліджень ( бесіда, аналіз документації, анкетування, спостереження, експеримент, вимірювання, різні опитувальники і тести ), так і специфічні методи ( експертні оцінки, метод парних порівнянь, вивчення матеріалів особової справи, медичної книжки, бортових журналів, чорних скриньок т. ін.).

Для підбору конкретних методів (методик) мають бути чітко сформульовані мета, предмет, сфери проведення експертизи (виробництво, транспорт,освіта, менеджмент, маркетинг т.ін., конкретизовані цілі використання результатів: (1) для прогнозу успішності професійної діяльності; ( 2 ) для психологічного впливу (або) втручання; ( 3 ) для прийняття правових, адміністративних рішень; ( 4 ) для прогнозу розвитку малих груп і колективів.



Метод незалежних експертних оцінок – це метод, що передбачає винесення суджень (кількісних оцінок з використанням балів чи порядкових рангів ) декількома експертами незалежно один від одного з подальшою статистичною обробкою, узагальненням й формулюванням зважених оцінок, які можуть бути використанні у експертному висновку.

Метод парних порівнянь полягає в тому, що перед експертом ставиться завдання провести порівняння досліджуваних об'єктів "попарно", встановлюючи у кожній парі порівнянь щось найбільш важливе, визначальне, виключне ( для якогось з них ). Усі можливі "пари об'єктів експерт подає у протоколі експертної оцінки, записуючи кожне з порівнянь, наприклад, об'єкти – 1,2; об'єкти – 2,3. Протокол може складатися і в формі матриці ( таблиці ). Через опозицію та конкуренцію

порівняння об'єктів у кожній парі експерт висловлює думку щодо переваг одного з них. Інколи експерти приймають рішення про однакову важливість обох об'єктів. У окремих випадках при великій кількості об'єктів, що досліджуються, на результати парних порівнянь впливають психологічні (суб'єктивні ) чинники, тобто перевагу дістає просто більш бажаний, а не правдивий об'єкт. У подібних випадках треба проводити подвійне (або повторне ) парне порівняння.



4.2. Емпіричні методи у психологічній експертизі [8; 18; 24; 26; 27; 31; 32].

У психологічній експертизі можуть бути використані ( в залежності від її завдань ) різні методи. Наводимо перелік основних в їх числі:

– метод занурення;

– метод узагальнення незалежних характеристик;



  • метод аналізу продуктів діяльності;

  • контент-аналіз у ( або семантичної ідентифікації );

  • мозкового штурму;

  • семантичного диференціалу;

  • реконструкції (або відтворення);

  • метод експерименту в експертизі;

  • метод моделювання;

  • методи спеціальної діагностики: вимірювання сенсорної чутливості, креативності;

  • соматографічні методи;

  • експертні оціни стійкості професійної мотивації;

  • методи сенсомоторної реабілітації;

  • вимірювання параметрів фізичного середовища;

  • оперативність прийняття рішення людиною-оператором;

  • виявлення чинників міграції робочої сили;

  • дослідження виробничого травматизму;

стандартизовані опитувальники і тести:

  • діагностика адаптивних можливостей людини;

  • діагностика нахилів до стресу;

  • діагностика рівня емоціонального вигорання;

  • діагностика рівня невротизації;

  • методика вимірювання ригідності;

  • опитувальник НПН (ознаки нервово-психічного напруження);

  • методика вимірювання рівня тривоги;

ЛІТЕРАТУРА
1. Положення про експертизу психологічного і соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних закладах Міністерства освіти і науки України / Наказ МОНУ № 330 від 20.05.2001 р.

2. Алешина Ю.Е., Гозман Л.Я., Дубовская Е.М. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений. – М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1987.

3. Акофф Р. Искусство решения проблем. – . 1982.

4. Белый Б.И. Тест Роршаха. Практика и теория/ Под.ред. Л.Н. Собчак. –СПб.: Дорваль, 1982.

5. Братусь С.Л. Введение в гуманитарную экспертизу образования. – М.: Смысл, 1999.

6. Вайнберг Дж., Шумекер Дж. Статистика / Пер. с англ. Под ред. И с предисл. Н.Ш. Амирова.– М.: Статистика, 1979.

7. Виленский О.Г. Врачебно-трудовая экспертиза при психических заболеваниях. –К.: 1979.

8. Гірник А., Бобро А. Конфлікти: структура, ескалація, залагодження. К.: Видавництво Соломії Павличко "Основи", 2003.

9. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. 2-е изд.. – Л.: Изд-во Ленинг. Ун-та, 1988.

10. Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы. – М.: Наука, 1970.

11..Китаев-Смык Л.А. Психология стресса.– М.: Изд-во "Наука", 1983.

12. Климов Е.А. Психология профессионального самоопределения. – Ростов-на-Дону: Изд-во "Феникс", 1996.

13. Кобаяси Н. Введение в нанотехнологию/ Н. Кобаяси. – Пер. с японск. – М.: БИНОМ. Лаборатория знаний, 2007.

14 Коновалова В.Е., Шепитько В.Ю. Основы юридической психологии: Учебник. – Харьков: Одиссей, 2006. – К.: Либідь, 2002. – 264 с.

15. Корнилова Т.В., Смирнов С.Д. Методологические основы психологии. – СПб.: Питер, 2008.

16. Кратохвил С. Психотерапия семейно-сексуальных дисгармоний. Пер. с чешск. – М.: Медицина, 1991.

17. Мануель Кастельс, Пека Хіманен. Інформаційне суспільство та держава добробуту Фінська модель. Наукове видання. – Київ: Ваклер, 2006

18. Навайтис Г. Семья в психологической консультации. – М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО "МОДЭК", 1999.

19. Нагаев В.В. Основы судебно-психологической экспертизы: Учебное пособие для вузов

М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000.

20. Нор В.Т., Костицкий В.М. Судебно-психологическая экспертиза в уголовном процессе. – К.: Вища школа, 1985.

21. Осипова А.А. Общая психокорекция: Учебное пособие для студентов вузов. – М.: ТЦ "Сфера", 2000.

22. Основи практичної психології / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. 3-тє вид., стереотип. – К.: Либідь, 2006.

23. Оргазизационно-методические проблмы опроса. Анализ документов. Наблюдение.

Эксперимент. – М.: Наука, 1998.

24. Основы психологии: Практикум / Ред-сост. Л.Д. Столяренко. Изд. 4-е. доп. и перер.

– Ростов-на-Дону: изд.-во "Феникс", 2003.

25. Практикум по общей, экпериментальной и практической психологии: Учеб. Пособие.

Под общ. Ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. – СПб.: Питер, 2000.

26. Практикум по психологии профессиональной деятельности и менеджмента: Уч. Пособие для студ. Высш. Учеб. Заведений. – М.: "Академия", 2001.

27. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Уч. Пособ. / Ред.-составитель Д.Я.Райгородский.– Самара: Изд. Дом "Бахрах-М", 2000.

28. Принципы отбора детей во вспомагательные школы. – М.: 1973.

29. Проективная психология / Пер. с англ. – М.: Апрель Пресс, 2000.

30. Психологические особенности детей и подростков с проблемами в развитии. Изучение и психокорекция / Под ред. Проф. У.В. Ульенковой. – СПб.: Питер, 2007.

31. Психология и психофизиология индивидуальных различий. Сб. ст. Отв. Ред. А.А. Смирнов. – М.: Педагогика, 1977.

32. Смирнов Б.А.,Е.В. Долгополова. Психология деятельности в экстремальных ситуациях.2-е изд. Испр., доп.– Х.: Тзд-во Гуманитапный Центр, 2007.

33. Справочник по инженерной психологии/ Под ред. Б.Ф. Ломова. – М.: Машиностроение, 1982.

34. Трофімов Ю.Л. Інженерна психологія: Підручник.– К.: Либідь, 2002.

35. Фултон Джозефина. MENSA Тесты на гениальность/ Пер. с англ. – Х.: Книжный Клуб,

2005.


36. Шошин П.Б. Метод експертных оценок. – М.: 1987.

37. Эйдемиллер Э.Г., Юстицкис В. Психология и психотерапия семьи. 2-е изд. Расш. и допол. – СПб.: Питер, 2000.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка