Інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Метою ведення бухгалтерського обліку



Сторінка1/11
Дата конвертації02.01.2017
Розмір2.47 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК ІІ

(ЧАСТИНА ІІ)

 

ВСТУП

Основною метою створення національної системи обліку була реалізація міжнародних принципів і методів бухгалтерського обліку, вдосконалення діючої системи, а також відповідність організації обліку економічній ситуації сьогодення.

Бухгалтерський облік – процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Зовнішні та внутрішні користувачі потребують інформацію про діяльність підприємства для прийняття рішень. Відтак, бухгалтерський облік поділився на два види: фінансовий облік, який має за мету надання інформації зовнішнім користувачам, та управлінський (внутрішньогосподарський) облік, який забезпечує збирання й опрацювання інформації відповідно до потреб внутрішніх споживачів.

Організація фінансового обліку на підприємстві – це система методів, способів та заходів, які забезпечують оптимальне функціонування такого обліку та подальший його розвиток.

Основними напрямами організації фінансового обліку на підприємстві є:

                       вибір раціональної форми ведення бухгалтерського обліку, виходячи з особливостей його фінансово-господарської діяльності підприємства;

                       застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, який визначає методологію обліку у всіх сферах фінансово-економічної діяльності підприємства і який є основою складання робочого плану рахунків підприємства;

                       ведення облікових документів та регістрів бухгалтерського обліку згідно вимог чинного законодавства;

                       організація внутрішнього обліку та внутрішнього контролю на підприємстві;

                       організація проведення інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків на підприємстві;

                       визначення основної продукції (основних робіт, послуг) підприємства, а також супутніх видів продукції (робіт, послуг);

                       облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) та вибір системи калькулювання її собівартості;

                       забезпечення майбутніх витрат та платежів;

                       порядок використання нерозподіленого прибутку підприємства тощо.

Виходячи з вищенаведеного, фінансовий облік – це сукупність правил та процедур, що забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства, установи, організації про його фінансовий стан та відповідність вимогам діючого законодавства.

Фінансовий облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації.

Організація фінансового обліку та процес складання і подання фінансової звітності регулюються державою з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів; удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Для підготовки спеціаліста з обліку і аудиту студенту необхідно надати глибокі знання з фінансового обліку та прищепити вміння застосовувати їх практично.

Фінансовий облік як навчальна дисципліна для раціоналізації його вивчення та методичних засад викладання цієї дисципліни поділений на дві навчальні дисципліни: “Фінансовий облік (частина І)” та “Фінансовий облік (частина ІІ)”.

Навчальна дисципліна “Фінансовий облік (частина І)” вивчається студентами протягом п’ятого семестру, а навчальна дисципліна “Фінансовий облік (частина ІІ)” – протягом шостого семестру.



Основна мета викладання дисципліни “Фінансовий облік (частина ІІ)” є надання студентам знань та вмінь з фінансового обліку пасивів підприємства та їх відображення у його фінансово-господарській діяльності.

Головна задача дисципліни “Фінансовий облік (частина ІІ)” – глибоке вивчення студентами системи діючого законодавства щодо регулювання організації та ведення бухгалтерського обліку на підприємствах України, методології обліку операцій з пасивами підприємства; обліку доходів підприємства від здійснення фінансово-господарської діяльності, розрахунку прибутку підприємства, здійснення розрахунків підприємства з різними кредиторами та державою по податках та платежах тощо, розгляд питань обліку як частини інформаційного процесу використання облікових даних в прийнятті управлінських рішень.

В процесі вивчення дисципліни з урахуванням інтегрованих вимог до навчальної дисципліни студент повинен знати:

                       закони України, укази Президента України, постанови, розпорядження, рішення Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Державної податкової адміністрації по питаннях регулювання господарської діяльності підприємства;

                       положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші нормативно-правові акти Міністерства фінансів України щодо порядку ведення бухгалтерського обліку пасивів підприємства, а також методичні документи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади відносно галузевих особливостей застосування положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

                       порядок формування власного капіталу підприємства;

                       порядок оформлення операцій і організацію документообігу по змінах статутного капіталу;

                       порядок формування та використання резервного капіталу та нерозподіленого прибутку;

                       специфічні прийоми, що застосовуються в фінансовому обліку власного капіталу підприємства;

                       методику формування забезпечення наступних витрат і платежів;

                       порядок отримання та витрачання коштів цільового фінансування;

                       критерії віднесення доходів і витрат до відповідного звітного періоду;

                       порядок відображення доходів підприємства від різних видів діяльності;

                       порядок оформлення операцій і організацію документообігу обліку поточних та довгострокових зобов’язань підприємства;

                       оформлення операцій і організацію документообігу обліку розрахунків підприємства;

                       правила проведення інвентаризації зобов’язань;

                       специфічні прийоми, що застосовуються в бухгалтерському обліку зобов’язань підприємства;

                       методику обліку зобов’язань підприємства, їх класифікацію;

                       організацію аналітичного обліку зобов’язань підприємства;

                       діючі методики розрахунку сум податків і платежів до бюджету, державних бюджетних та позабюджетних фондів;

                       ведення кадрової документації на підприємстві;

                       відображення по рахунках бухгалтерського обліку операцій по оплаті праці;

                       методику складання та подання внутрішньої та зовнішньої звітності підприємства та відображення в ній інформації про стан зобов’язань підприємства тощо.

В результаті вивчення навчальної дисципліни “Фінансовий облік (частина ІІ)”, а також урахування вищезазначеного студент повинен вміти:

                       вести бухгалтерський облік операцій з пасивами підприємства, дотримуючись єдиних методологічних принципів, встановлених діючим законодавством;

                       відображати в обліку операції формування власного капіталу підприємства;

                       оформляти операції і здійснювати документообіг по змінах статутного капіталу;

                       відображати в обліку операції формування та використання резервного капіталу та нерозподіленого прибутку;

                       використовувати специфічні прийоми, що застосовуються в фінансовому обліку власного капіталу підприємства;

                       відображати в обліку операції формування забезпечення наступних витрат і платежів;

                       відображати в обліку операції отримання та витрачання коштів цільового фінансування;

                       відображати в обліку операції отримання доходів підприємства від різних видів діяльності;

                       відображати в обліку фінансові результати діяльності підприємства;

                       вирішувати ситуаційні задачі, які можуть поставати перед бухгалтером під час роботи по операціях із власним капіталом підприємства та забезпеченнями;

                       відображати по рахунках бухгалтерського обліку операції по розрахунках з постачальниками та підрядниками, іншими кредиторами підприємства;

                       відображати по рахунках бухгалтерського обліку операції по довгострокових та поточних зобов’язаннях підприємства;

                       відображати по рахунках бухгалтерського обліку операції по розрахунках по податках і платежах, розрахунках за страхуванням;

                       відображати по рахунках бухгалтерського обліку операції по розрахунках по оплаті праці робітників підприємства;

                       вести аналітичний облік операцій по розрахунках та зобов’язаннях підприємства тощо;

                       вирішувати ситуаційні задачі, які можуть поставати перед бухгалтером під час роботи з обліком розрахунків та зобов’язань підприємства.

Дисципліна “Фінансовий облік (частина ІІ)” має тісний зв’язок з дисциплінами, що передують її вивченню – “Бухгалтерський облік”, “Теорія економічного аналізу”, “Фінансовий облік (частина І)”. Водночас, ця навчальна дисципліна передує вивченню наступних дисциплін: “Бухгалтерський облік в галузях народного господарства”, “Управлінський облік”, “Організація обліку”, “Аудит”, “Контроль і ревізія”, “Практикум по бухгалтерському обліку”, “Облік зовнішньоекономічної діяльності підприємства”, що сприяє кращому їх засвоєнню.

Конспект лекцій з навчальної дисципліни “Фінансовий облік (частина ІІ)” складено для надання студенту необхідної методичної допомоги щодо організації раціональної та ефективної роботи по вивченню дисципліни та підготовки до практичних занять та складання екзамену.

Після вивчення дисципліни “Фінансовий облік (частина ІІ)” студенти складають екзамен. До екзамену допускаються студенти, які відвідували лекційні заняття, вивчили теми на достатньому рівні, працювали на практичних заняттях, виконали курсову роботу з дисципліни.

 

 

Модуль №1 “ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСТУПНИХ ВИТРАТ І ПЛАТЕЖІВ”



 

ПЛАН

1.1. Облік власного капіталу підприємства та цільового фінансування.

1.2. Облік доходів і фінансових результатів діяльності підприємства.

 

1.1. Облік власного капіталу підприємства та цільового фінансування

 

Питання для вивчення:

1.                    Власний капітал підприємства та його складові частини.

2.                    Облік статутного капіталу та його змін.

3.                    Облік неоплаченого капіталу.

4.                    Облік пайового капіталу.

5.                    Облік додаткового капіталу.

6.                    Облік резервного капіталу.

7.                    Облік вилученого капіталу.

8.                    Облік нерозподілених прибутків (непокритих збитків).

9.                    Облік цільового фінансування та цільових надходжень.

 

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань; власні джерела підприємства, які без визначення строку повернення внесені засновниками або залишені ними (засновниками) на підприємстві з уже оподаткованого прибутку.

Власний капітал складається із:

                       статутного (зареєстрованого) капіталу;

                       пайового (зареєстрованого) капіталу;

                       додаткового вкладеного капіталу;

                       неоплаченого капіталу;

                       резервного капіталу;

                       страхового капіталу;

                       нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) минулих років;

                       вилученого капіталу.

Складові власного капіталу відбивають суму, яку власники (засновники) передали в розпорядження підприємства як внески чи залишили у формі нерозподіленого прибутку, або суму, що її підприємство одержало у своє розпорядження ззовні (від інших підприємств) без повернення.

Показник – власний капітал – один з найістотніших і найважливіших для підприємства показників, оскільки відбиває такі характеристики:

                       забезпеченість коштами для функціонування підприємства;

                       кредитоспроможність підприємства;

                       його платоспроможність.

Власний капітал засновників (учасників) поділяється на дві частини:

1)                   реєстрований;

2)                   нереєстрований.

Перший – це статутний або пайовий капітал. Другий – додатковий, резервний, страховий капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Формування статутного (пайового) капіталу за рахунок вкладів засновників – обов’язковий елемент установчих документів підприємства. Сума статутного (пайового) капіталу підлягає обов’язковій реєстрації в державному реєстрі господарюючих одиниць. Рішення про збільшення (зменшення) також обов’язково має реєструватися. Сума статутного (пайового) капіталу за балансом підприємства не може бути відмінною від тієї, що зареєстрована у державному реєстрі. Невкладені кошти засновників (учасників) відбиваються в пасиві балансу.



Статутний капітал – це зареєстрована вартість простих і привілейованих акцій для акціонерних товариств та розмір статутного капіталу для інших підприємств, зафіксований у статутних документах.

Джерелами формування статутного капіталу господарських товариств є грошові та матеріальні внески засновників, які оцінюються в гривнях.

Відомості про розмір та порядок створення статутного капіталу, розміру часток кожного із засновників (учасників), складі та порядку внесення вкладів вказуються в засновницьких документах.

Господарськими товариствами визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

До господарських товариств належать:

                       акціонерні товариства;

                       товариства з обмеженою відповідальністю;

                       товариства з додатковою відповідальністю;

                       повні товариства;

                       командитні товариства.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.

Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій.

У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства також у межах несплаченої суми.

До акціонерних товариств належать: відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.



Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника документах.

Повним визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

Установчий договір про повне товариство, крім вищенаведених умов, повинен визначати розмір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства.

Ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників.

Командитним товариством визнається товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників). Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

Мінімальний розмір статутного фонду за загальним правилом становить:

                       для акціонерних товариств – не менше 1250 мінімальних заробітних плат;

                       для товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю – не менше 100 мінімальних заробітних плат.

Для товариств, які будуть створені в 2008 році, розмір статутного фонду в залежності від дати створення не може бути наступних сум:


Період створення у 2008 році

Мінімальний розмір статутного фонду

Акціонерного товариства

Товариства з обмеженою відповідальністю

січень-березень

643750 грн.

51500 грн.

квітень-вересень

656250 грн.

52500 грн.

жовтень-листопад

681250 грн.

54500 грн.

з грудня 2008 року

756250 грн.

60500 грн.

 

Крім того, законодавством щодо конкретних видів господарських товариств (за родом діяльності) встановлені спеціальні правила по мінімальному розміру статутного фонду, зокрема:

а) для банківських установ (ст. 31 3акону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р. №–2121–111, далі – Закон про банки):

                       для місцевих кооперативних банків – 1000000 євро (перерахування статутного фонду у гривні проводиться за курсом НБУ на день укладення установчого договору);

                       для комерційних банків, що здійснюють свою діяльність, на території однієї області – 3000000 євро;

                       для банків, що здійснюють діяльність на території всієї України – 5000000 євро;

б) для страхових компаній – 1000000 євро за обмінним валютним курсом валюти України для компаній, що здійснюють ризикові види страхування, а для страхових компаній зі страхування життя – 1500000 євро (ст. 29 3акону України “Про страхування” від 07.03.96 р. №–85/96–ВР із змінами та доповненнями) та ін.

Бухгалтерський облік статутного капіталу підприємства починається з дати реєстрації підприємства у Державному реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності і закінчується у день його виключення з Державного реєстру.

Для обліку та узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу підприємства використовується рахунок 40 “Статутний капітал”:

40 “Статутний капітал”



Дебет

Кредит

 

Сальдо на початок звітного періоду

зменшення (вилучення) статутного капіталу

збільшення статутного капіталу

Оборот за звітній період

Оборот за звітній період

 

Сальдо на кінець звітного періоду

 

Сума кредитового сальдо по рахунку 40 повинна відповідати розміру статутного капіталу, зафіксованому у статутних документах підприємства і відображається в балансі підприємства.

Сума зареєстрованого статутного капіталу відображається по Дт 46 “Неоплачений капітал” та Кт 40 “Статутний капітал”.

Аналітичний облік ведеться за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про стан та рух статутного капіталу використовується журнал-ордер №7.

Зміни розміру статутного капіталу проводяться у встановленому чинним законодавством порядку і тільки після внесення відповідних змін в установчі документи та перереєстрації товариства.

Збільшення статутного капіталу може бути здійснено лише після здійснення всіма учасниками внесків повністю. Статутний капітал господарських товариств (крім акціонерних) може збільшуватися за рахунок:

                       додаткових внесків учасників;

                       належних учасникам дивідендів;

                       нерозподіленого прибутку.

Для прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства необхідна згода всіх його учасників та відсутність заперечень з боку кредиторів цього підприємства.

За умови зменшення статутного капіталу при виході (виключенні) учасника зі складу товариства обов’язково вносяться зміни до засновницьких документів і відбуваються розрахунки з учасником. Йому повертається сума його внеску до статутного капіталу, вартість частини майна, що пропорційна його внеску до статутного капіталу, частка прибутку, отриманого підприємством у поточному році, або інакші розрахунки, передбачені договором засновників та статутними документами.

В акціонерному товаристві формування статутного капіталу відбувається шляхом випуску певної кількості акцій однакової номінальної вартості. При створенні акціонерного товариства акції можуть бути розповсюджені відкритою передплатою (у відкритих акціонерних товариствах) або розподілом між засновниками (в закритих акціонерних товариствах).

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал при умові, що раніше випущені акції повністю оплачені за вартістю, не нижче номінальної.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства здійснюється шляхом:

                       збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості (за рахунок внесків засновників, дивідендів, індексації основних засобів);

                       збільшення вартості акцій (за рахунок внесків засновників і учасників товариства, індексації основних засобів);

                       обміну облігацій на акції цього емітента (на загальну номінальну вартість облігацій, які обмінюються на акції).

Зменшення статутного капіталу акціонерних товариств здійснюється шляхом:

                       зменшення вартості акцій;

                       зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості через викуп їх у власників з метою анулювання.

До моменту реєстрації господарського товариства кожен із учасників повинен внести в статутний капітал підприємства не менше 30% вказаного в статутних документах вкладу. Повністю учасник повинен внести свій вклад не пізніше року з дня державної реєстрації товариства. У разі невиконання цих зобов’язань на користь товариства сплачуються за час прострочення 10% річних з недонесеної суми, якщо інше не передбачено засновницькими документами.

Для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства призначено рахунок 46 “Неоплачений капітал”:

46 “Неоплачений капітал”



Дебет

Кредит

Сальдо на початок звітного періоду

 

заборгованість засновників (учасників) за внесками до статутного капіталу

погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу

Оборот за звітній період

Оборот за звітній період

Сальдо на кінець звітного періоду

 

 

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) підприємства.

Списання сум, отриманих за підпискою (при створенні акціонерного товариства) на зменшення неоплаченого капіталу відображається по Дт 68 “Розрахунки з іншими операціями” та Кт 46 “Неоплачений капітал”; погашення заборгованості засновників та акціонерів з підписки (в залежності від виду внеску) відображається по Дт 10 “Основні засоби”, 12 “Нематеріальні активи”, 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”, 30 “Каса”, 31 “Рахунки в банках”, 35 “Поточні фінансові інвестиції”, 20 “Виробничі запаси” та Кт 46 “Неоплачений капітал” тощо.

При використанні підприємством журнально-ордерної форми обліку для узагальнення інформації про неоплачений капітал підприємства використовується журнал-ордер №7.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка