Інформаційні мережеві технології в науці та освіті



Скачати 180.84 Kb.
Дата конвертації22.04.2017
Розмір180.84 Kb.


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ПРАВА

Кафедра гуманітарних наук

Реферат на тему:

«Інформаційні мережеві технології в науці та освіті»

виконали:

студентки ІІ курсу

факультету правознавства

Групи Д –25

Волошина Вікторія, Міхневич Марина

План:

Вступ…..…………………………………………………………………...2



  1. Історичні аспекти розвитку інформаційних технологій в педагогічній галузі науки……………………………………..…….…3

  2. Інформаційні мережі - невід'ємна складова розвинутого суспільства……………………………………………………………..10

  3. Використання мережевих технологій в освіті та науці……………..14

    1. Використання мережевих технологій у наукових дослідженнях……………………………………………………….…14

    2. Використання мережевих технологій в освітніх цілях……………..15

Висновок……………………………………………………………….….17

Список використаної літератури……………………………………..….19



Вступ

Процеси світової глобалізації охопили практично усі сфери людської діяльності: економіку, культуру, інформаційний простір, технології та управління і багато інших. Це дало змогу говорити про розвиток відкритого інформаційного суспільства, з притаманним йому мережевим способом взаємодії між людьми в усіх напрямках їх діяльності. Результатом цього процесу виявилося, наприклад, створення віртуальних компаній, працівники яких можуть перебувати в різних куточках світу і вести спільний бізнес за допомогою «віртуального офісу», поява засобів масової інформації нового типу, розвиток електронної комерції, виникнення «персоніфікованої реклами», поліпшення соціальної адаптації інвалідів, за рахунок можливості працювати, не виходячи з власної домівки, та багато іншого. Щоб скористатися результатами, які надає відкрите інформаційне суспільство, необхідно бути членом інформаційної мережі, мати відповідну інфраструктуру і сучасні засоби комунікації. Користувачі мережі повинні бути обізнаними в цій сфері, яка для більшості непрофесіоналів є новою. Наведені фактори, поряд з певною психологічною інертністю, є гальмівними для багатьох практичних працівників і навіть для значної частини науковців і освітян на шляху приєднання до очевидних досягнень світової цивілізації. Нещодавно цій проблемі присвятила своє засідання президія Національної академії наук України.



1. Історичні аспекти розвитку інформаційних технологій в педагогічній галузі науки

Друга половина XX століття подарувала людству ряд блискучих досягнень у галузі цифрової електронної обчислювальної техніки. Її становлення і розвиток характеризувалися стрімкими темпами. Адже завдяки появі комп'ютерів інформація, якою володіє людство, стала своєрідною сировиною для виробництва багатьох продуктів: нових знань, управлінських рішень, наукових прогнозів, статистичних зведень, усіляких рекомендацій, висновків тощо. Причому, на відміну від фізичної сировини (корисних копалин, пального та ін.), інформація у міру її використання не тільки не зникає, а навпаки, поповнюється новою, являючи собою ;сировинну; базу інтелектуальної праці, що постійно розширюється. Борсук

Піонерами електроніки виявилися англійці - у 1942-43 роках в Англії за участю Алана Тьюринга (Alan Turіng, 1912-1954) була створена ОМ "Колоссус". Завершальну крапку в створенні перших ЕОМ поставили, майже одночасно, у 1949-52 рр. вчені Англії, Радянського Союзу і США, які створили ЕОМ із програмою, що зберігалася у пам'яті: Моріс Уілкс - ЕДСАК (Maurіce Wіlkes, 1913, Electronіc Delay Storage Automate Computer EDSAC) - електронний автоматичний комп'ютер на лініях затримки, 1949 р.; Сергій Лебедєв (1902-1974) - Мала електронно лічильна машина "МЭСМ", 1951 р.; Ісаак Брук - М1, 1952 р.; Джон Мочлі і Преспер Еккерт, Джон фон Нейман - ЕДВАК (John von Neumann, 1903-1957, Electronіc Dіscrete Varіable Computer EDVAC) 1952 р.

Отже, перший етап розвитку інформаційних технологій, який припав на середину 60-х років, одержав назву "автоматизованої обробки даних". Початкова концепція застосування інформаційних технологій чітко орієнтувалася на використання нових технічних і програмних засобів обробки даних з метою скорочення чисельності службовців та накладних витрат.

Користувачам первинної інформації стало зрозумілим, що орієнтуватися у необроблених масивах первинних даних великих обсягів є достатньо складною та рутинною справою. Тому цілком очевидно, що наступним кроком у розвитку інформаційних технологій стало створення автоматизованих систем обробки інформації. Для другого етапу розвитку знань про інформаційні технології, пік якого прийшовся на сімдесяті роки, були характерними інформаційні системи управління (Management Іnformatіon System), які забезпечували автоматизацію процесів формування та оцінки даних про діяльність організації з метою надання менеджерам точної і своєчасної інформації про стан поточних справ. Ткачук

Сучасними успіхами комп'ютеризації та інформатизації світова спільнота зобов'язана мільйонам талановитих учених, інженерів, робітників, які створили нові покоління комп'ютерів, їхнє програмне забезпечення, потужні інформаційні мережі.

За рубежем - у країнах Західної Європи і США - ця прогалина в публікаціях про становлення та розвиток цифрової електронної обчислювальної техніки вже заповнена. Тут з'явилося багато книг, статей у періодичних виданнях, створенні музеї де експонуються комп'ютери перших поколінь.

У колишньому Радянському Союзі цей процес затягнувся. Лише в 90-і роки ХХ століття, з розпадом СРСР, почалося розсекречування багатьох раніше виконаних у даній галузі робіт і з'явилася можливість досліджувати й оцінити творчий внесок вітчизняних учених, інженерів, виробничників у світовий процес становлення та розвитку обчислювальної техніки.попова

На даний час термін "інформатика" усе частіше заміняється більш змістовним терміном "інформаційні технології" (ІТ), що позначає, з одного боку, розробку, проектування і виробництво комп'ютерів, периферії й елементної бази для них, мережевого обладнання, алгоритмічного і системного програмного забезпечення, а з іншого боку - їхнє застосування в системах різного призначення.

Основоположником ІТ в Україні й у колишньому Радянському Союзі став В.М.Глушков, засновник всесвітньо відомого Інституту кібернетики НАН України, що носить зараз його ім'я.(Глушков)

Що стосується елементної бази, багато в чому визначальної в розвитку комп'ютерів, то варто сказати, що розміри електронних компонентів наближаються до межі - 0,05 мікрона.

Проте, істотно нових і ефективних елементів ще не з'явилося. Не дивлячись на те, що в цій галузі ведуться численні дослідження.

Інформатизація означає впровадження нових технологій, елементів, які підвищують якість і ефективність праці, навчання та якнайшвидший доступ і отримання інформації. Одним із компонентів інформатизації є автоматизація, яка дозволяє створити ефективний і комфортний сервіс у пошуку інформації. Усі ці зміни привносять комп'ютери, локальні обчислювальні мережі комп'ютерів і програмні системи, які працюють на них.(Кремень В. Інформаційно-комунікаційні технології в освіті і формування інформаційного суспільства// Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. - 2006. - №6. - С. 5-9)

Інформатизація суспільства забезпечує:

- активне використання інтелектуального потенціалу суспільства, сконцентрованого в друкарському фонді, що постійно розширюється, і науковою, виробничою і інших видах діяльності його членів;

- інтеграцію інформаційних технологій з науковими і виробничими технологіями, стимулюючу розвиток всіх сфер суспільного виробництва, інтеллектуалізацію трудової діяльності;

- високий рівень інформаційного обслуговування, доступність будь-якого члена суспільства до джерел достовірної інформації, візуалізацію інформації, що представляється, істотність використовуваних даних.

Вживання відкритих інформаційних систем, робить доступними величезні масиви інформації, що дозволяє удосконалити механізми управління суспільством, сприяє гуманізації і демократизації суспільства. Процеси, що відбуваються у зв'язку з інформатизацією суспільства, сприяють не лише прискоренню науково -- технічного прогресу, інтелектуалізації всіх видів людської діяльності, але і створенню якісно нового інформаційного середовища, що забезпечує розвиток творчого потенціалу індивіда.марков

Одним з пріоритетних напрямів процесу інформатизації сучасного суспільства є інформатизація освіти. Цей процес ініціює:

- вдосконалення механізмів управління системою освіти на основі використання автоматизованих банків даних науково-педагогічної інформації, інформаційно-методичних матеріалів, а також комунікаційних мереж;

- вдосконалення методології і стратегії відбору вмісту, методів і організаційних форм навчання, виховання, відповідних завданням розвитку особи в сучасних умовах інформатизації суспільства;

- створення і використання комп'ютерних методик для тестування, діагностики, контролю і оцінки рівня знань студентів.Роберт

Процес інноваційних змін у педагогіці розпочався досить давно (40-50-ті роки минулою сторіччя) й до наших днів набув широкого розмаху якісного розмаїття, наслідком якого спочатку було створення технічних, аудіовізуальних, електронних засобів навчання, а востаннє десятиріччя і комп'ютерної підтримки навчального процесу. Появу педагогічних технологій названо четвертою революцією в освіті (після створення шкіл, використання в навчанні письмового слова і винайдення книгодрукування).

Насамперед цей процес привів до появи в педагогічній термінології нового терміна - "педагогічні технології". Хоча з'явився він не одразу. Дослівний переклад терміна - "технологія" означає: "техно" -- майстерність, мистецтво; "логос" -- вчення, поняття. [Кнодель Л.В. Педагогіка вищої освіти: Посіб. Для магістрів. - К.: Вид. ПАЛИВОДА., 2008. 136 с.,С-25]

Сам термін "педагогічні технології" уперше з'явився у 20-ті роки минулого століття у працях педагогів, які його тлумачили по-різному:

а) як сукупність прийомів і засобів, спрямованих на продуктивну організацію навчання;

б) як уміння користуватися навчальним та лабораторним обладнанням.

У 70-ті роки термін "педагогічна технологія" набув якісно нового звучання, основу якого становила оптимізація навчального процесу на ґрунті нових досягнень не лише техніки, а й психолого-педагогічної науки. Нині очевидним є те, що відбувся синтез досягнень психології, педагогіки, конкретних методик навчання з технічними засобами навчання, й педагогічна технологія набула статусу дидактичного терміна.

Поняття "педагогічні технології" у літературі трактується по різному. В деяких випадках технологія ототожнюється з процесом навчання або виховання, тоді як процес є основним, стержневим компонентом технології, але не адекватним по функціональним особливостям. У матеріалах ЮНЕСКО педагогічна технологія визначається "як системний метод створювання, застосування і визначення всього процесу викладання та засвоєння знань з врахуванням технічних і людських ресурсів та їх взаємодії, метою яких є оптимізація освіти"[Селевко Г.К. Современные образовательные технологи. - М.: Нар. Образование, 1998.,С-15]. Це визначення відповідає поняттю "цілісного педагогічного процесу", якій застосовується у педагогічній літературі.

Аналіз літературних джерел дозволяє стверджувати, що існує значна кількість визначень педагогічної технології, в яких її трактують через-методи, прийоми, засоби, принципи та методики навчання. Понятійний апарат численних видань містить різні дефініції поняття "педагогічна технологія", з 70-х років XX ст. поняття "педагогічна технологія" входить до змісту педагогічних словників .

Генезис поняття "педагогічна технологія" можна простежити, зіставивши терміни, які застосовувались в різні роки. Генетично першим був термін "технології в освіті". Його запропонували "технарі", тобто викладачі й вчені в галузі технічних наук. Пояснити це можна, по-перше, тим, що йшлося про застосування непедагогічних виробництв і процесів у навчанні, а, по-друге, тим, що аналогія проводилася з виробничими технологіями. Технології в освіті розглядались як такі, що спрямовуються на виробництво і застосування навчального обладнання (починаючи з дошки та крейди і закінчуючи технічними засобами навчання).[Семчишин М. Тисяча років української культури: Історичний огляд культурного процесу. К. 1993 ,с 88].

На підставі аналізу літературних джерел зазначаємо різноманітність суджень і підходів до визначення поняття "педагогічна технологія" й водночас бачимо в них загальні ознаки:

- цільову орієнтацію;

- попереднє проектування процесу навчання з урахуванням дидактичних цілей і прогнозованих рівнів засвоєння навчального матеріалу;

- орієнтацію на тих. хто вчиться; проектування не лише викладацьких дій педагога, а й характеру його взаємодії зі студентами чи учнями з навчальному процесі;

На ідеях програмованого навчання розвинулися і сформувалися інформаційні технології, а точніше -- комп'ютерні технології. Це справді сучасні перспективні для української середньої та вищої школи освітні технології. Тож є підстави для висновку, що передбачена Карнегі п'ята -- технологічна революція в освіті -- розпочалась і в Україні.[Стрельников В. Інновації в обладнанні й унаочненні сучасної школи// Шлях освіти. Науково-методичний журнал. К.; педагогічна преса, 2202.-№1, с. ЗЗ]

Якщо педагогічна технологія у певних умовах забезпечує високі результати навчання, виховання і розвитку студентів чи учнів, розпочинається її активна пропаганда як самими творцями, так і методистами. Але загального визнання педагогічні технології набувають лише в разі досягнення не менш вагомих результатів при відтворенні їх у інших умовах, на іншому підґрунті. Тільки після цього можна вважати нововведення педагогічною технологією.[Ярошенко О. педагогічна технологія як дидактична категорія. -2005.№4,с 14]


  1. Інформаційні мережі - невід'ємна складова розвинутого суспільства

Аналізуючи стан використання мережевих технологій у більшості академічних установ і навчальних закладів, президія НАНУ зазначила, що він є майже критичним. Як правило, установи академії, як і її президія, не мають своїх корпоративних мереж. У кращому випадку вони виділили декілька телефонних ліній для роботи з різними провайдерами Інтернету. Швидкість передачі даних по цих лініях не перевищує 56 Кбіт/с, що значно нижче мінімальних потреб для обміну інформацією наукового характеру. Тим часом не гарантується ні якість передачі даних, ні ефективність пошуку інформації, а номенклатура сервісів мереж практично зводиться лише до користування електронною поштою. Використання у такій ситуації можливостей обчислювальних ресурсів міжнародних наукових центрів, здійснення наукових досліджень у режимі віртуальних лабораторій, проведення дистанційного навчання виключено, оскільки це передбачає обмін і обробку аудіо-, відео- і графічної інформації великих обсягів в інтерактивному режимі. Водночас в усіх розвинутих країнах світу відбуваються процеси суто протилежного характеру. Зокрема, ринок інформаційних технологій у цих країнах щорічно зростає на 10%, більш ніж утричі розширюється комп'ютерна мережа Інтернету. Завдяки Інтернет-технологіям, міжнародним та національним академічним комп'ютерним мережам стало можливим дистанційне навчання та наукові проекти, в яких одночасно беруть участь тисячі дослідників із десятків країн (наприклад, проект у галузі фізики ядерних часток СЕRN). Необхідною умовою приєднання України до цих здобутків та створення відкритого інформаційного суспільства є наявність розвиненої телекомунікаційної інфраструктури, проведення досліджень як технічних, так і соціальних аспектів її застосування.

За показником універсальності та масштабами розповсюдження комп'ютерні мережі можна умовно розділити натри групи:

1. Глобальна комп'ютерна мережа Інтернет - це всесвітня мережа, інформаційне та інтелектуальне наповнення якої охоплює всі сфери людської діяльності.

2. Національні комп'ютерні мережі Інтранет, як правило, будуються в межах кордонів однієї країни і наповнюються інформацією і знаннями, що відносяться до певної сфери діяльності цієї країни. Найбільш поширеними прикладами таких мереж, що створені в багатьох розвинених країнах світу, є національні мережі науки і освіти, мережі, що відносяться до космічної діяльності, мережі спеціального призначення та інші. Зокрема, в Європі налічується 23 науково-освітянські мережі. Вони об'єднуються в загальноєвропейські наукові мережі, головними з яких є GEANT та SINSEE (Scientific Information Network South East Europe).

3. Корпоративні комп'ютерні мережі, які створюються для групи компаній або організацій і наповнюються даними і знаннями, що належать до специфічної сфери їх діяльності. Характеризуючи масштаби розповсюдження світової інформаційної мережі Інтернет, необхідно зазначити, що на сьогодні загальна кількість її індивідуальних користувачів перевищила 800 млн., а кількість так званих хост-серверів (головних серверів) - 197 млн. Важливо, що ці цифри прогнозувалися лише на кінець 2003 р. Серед географічних доменів найвищого рівня кількість індивідуальних користувачів Інтернету і кількість головних серверів найбільша у США, Японії, Великій Британії, Німеччині.

На превеликий жаль, Україна, в якій був створений перший у континентальній Європі комп'ютер, за цими показниками поступається Росії в 15-30 разів, Німеччині майже на два порядки, а порівняння з Сполученими Штатами Америки взагалі втрачає сенс. Світовий розподіл головних серверів за категоріями користувачів показує, що комерційні організації, провайдери послуг та заклади науки і освіти разом володіють понад 90 відсотками цих систем порівняно з будь-якими іншими категоріями.

Європейський ринок у галузі інформаційних технологій і електронної комерції становить лише третину відповідного ринку США. Ситуація погіршується надто високими тарифами на комунікації у Європі, а також зростаючою нестачею підготовлених фахівців (якщо сьогодні їх дефіцит становить 800 тис, то у 2003 році це число може подвоїтися). Виникає закономірне запитання: чому розвинені країни додатково до Інтернету змушені створювати національні чи корпоративні телекомунікаційні мережі в певних сферах діяльності? Чи не може Інтернет взяти на себе функції інших видів мереж і повністю замінити їх?

Відповідь: може, але це недоцільно. Пояснюється це наступним.

1. Національні і корпоративні мережі мають власне інформаційне середовище в певній сфері діяльності, яке характерне для конкретної країни або конкретної групи компаній чи організацій.

2. У зв'язку з тим, що національні та корпоративні мережі не потребують використання серверів та каналів зв'язку глобальних мереж, обсяги інформації, якою обмінюються користувачі, в перших двох групах мереж можуть бути значно більшими, а вартість цього обміну піддається суттєвому зниженню.

3. У національних та корпоративних комп'ютерних мережах досягається значно вищий ступінь захисту інформації, ніжу глобальній мережі Інтернет.

4. Для забезпечення оптимального доступу до інформації, що розміщується на інформаційних серверах національних чи корпоративних мереж, їх інформаційна і технічна (телекомунікаційна) складова створюється за єдиними принципами, на єдиній технологічній платформі.

Водночас користувачам національних і корпоративних мереж автоматично забезпечується доступ до глобальної мережі Інтернет.


  1. Використання мережевих технологій в освіті та науці.

3.1 Використання мережевих технологій у наукових дослідженнях.

Серед наукових сфер, в яких відбувається безпосереднє застосування мережевих технологій, можна виділити такі. Інформаційні технології в галузі екології, охорони навколишнього середовища, медицини і біології. Вони пов'язані, насамперед, з методами оцінювання параметрів навколишнього середовища, методами аналізу та прогнозування катастроф, технологіями оцінки ризику екологічно небезпечних виробництв, аналізу прогнозування і прийняття рішень у зв'язку з надзвичайними ситуаціями, системами проектування екологічного обладнання, системами діагностики та прийняття рішень у медицині і біології, в тому числі з застосуванням телемедичних технологій. Особливо гостро постали ці проблеми після чорнобильської катастрофи.

Важливий напрямок застосування мережевих технологій у науці - організація роботи віртуальних дослідницьких лабораторій. Це дозволяє залучати вчених з різних куточків світу для проведення досліджень безпосередньо в своїх лабораторіях з наступним обміном інформацією через комп'ютерну мережу.

Ще одним практичним напрямком застосування мережевих технологій є електронна комерція, в тому числі на ринку технологій, ноу-хау, наукової продукції. Цей вид діяльності особливо важливий для української науки, промисловості і технологій, які мають посісти відповідне місце в структурі світового ринку. У сукупності з електронною комерцією трансфер високих технологій дозволить Україні вийти на світову арену як рівноправному партнерові.



3.2 Використання мережевих технологій в освітніх цілях.

Безпосереднє застосування комп'ютерних мереж у сфері освіти пов'язано з розробкою новітніх освітніх та навчальних програм, застосуванням Інтернет-технологій у навчальному процесі, створенням електронних бібліотек, довідково-інформаційних систем, систем менеджменту в освіті, автоматизацією та інформаційним супроводженням документів про освіту (система «Освіта»), використанням спеціалізованих банків даних і знань, дистанційним навчанням. Однією з найбільш характерних освітніх технологій з точки зору необхідності застосування інформаційних мереж є дистанційне навчання. До основних рис дистанційного навчання слід віднести: дистанційна форма навчання - не альтернативна, а доповнює її; дистанційне навчання не знає географічних і політичних кордонів; ця форма навчання є масовою і в той же час індивідуальною, тобто кожен учень здобуває знання, необхідні саме йому, із швидкістю, йому властивою; ця форма навчання має виключно мотиваційну основу, тобто вона ефективна для людей, зацікавлених придбати знання як «товар» з метою подальшої їх реалізації для здійснення професійної кар'єри.

З точки зору розвитку економіки і світового розподілу праці ця технологія навчання приваблива тим, що: є високо динамічною щодо потреб ринку праці, який швидко змінюється; ця форма значно перевершує традиційну щодо можливостей отримання необмежених обсягів знань із світових баз даних і баз знань; дистанційна форма навчання має неперевершену швидкість оновлення знань.

На національному рівні до системи дистанційного навчання належать: координуючі і забезпечуючи організації, центри дистанційного навчання і професійної орієнтації, заклади освіти та наукові установи, розробники та слухачі цієї системи, інфраструктура інформаційної мережі URAN, єдині каталоги, банки даних і знань, інформаційні ресурси. Системна методологія дистанційного навчання будується на принципах оболонок. Такі оболонки являють собою систему зі своєю внутрішньою структурою і зв'язками. В оболонці змінюється тільки змістовна частина - інформаційне наповнення і організаційна інформація. Інші загальносистемні модулі оболонки залишаються без змін.

Інтерактивне спілкування студента з викладачем відбувається в двох режимах:

1) синхронному (оn-lіnе) у формі дискусії, семінару, конференції;

2) асинхронному (оf-lіnе) у формі електронного листування (е-mail) або шляхом проведення форумів.

Тим часом студент може знаходитися вдома, на робочому місці або в комп'ютерному класі, одержуючи лекційний матеріал, проходячи тестування, спілкуючись з викладачами через телекомунікаційну мережу. Очними елементами залишаються лише лабораторні сесії (для окремих навчальних програм); екзаменаційні сесії (іспити, заліки) та захист дипломних проектів.



Висновок

Відкритий доступ до інформації та знань має ключове значення для розбудови суспільства, для всебічного та гармонійний розвитку кожного індивіда, спільнот, націй і усього людства.

Систематичне збереження накопичених знань, безперешкодний доступ до результатів науково-дослідницької діяльності та активна наукова комунікація є необхідними чинниками наукового прогресу і розвитку людства; використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій відкриває нові творчі можливості, усуває бар’єри у повноцінній науковій взаємодії і творенні знань як загальнолюдського надбання.

Легкість пошуку, зручність обробки й використання, доступність матеріалу у цифровій формі у відкритих науково-дослідницьких архівах створює унікальні можливості для наукового розвитку знань із меншими витратами таких не відновлювальних ресурсів, як час і творча енергія, а також створює можливості для якісного представлення результатів дослідницької діяльності, що збільшує вплив науки у суспільстві, підвищує престиж вчених і науково-освітніх організацій.

Необхідність запобігання відставанню у розвиткові науки, нагальна потреба ефективної конкуренції на глобальному ринку знань вимагають інтеграції у глобальні інформаційні науково-освітні системи, посилення взаємного обміну та збагачення знаннями у науковій взаємодії та співпраці, передумовою для яких є відкрита наукова комунікація, безперешкодний доступ до інформації і знань.

Законодавчі гарантії охорони інтелектуальної власності на результати наукових досліджень покликані сприяти загальному доступу до інформації, поширенню знань, стимулюванню ініціативи та творчості.

Покращення доступності інформаційно-комунікаційних технологій для здобуття інформації та знань, поліпшення комунікаційної грамотності широких верств населення, розвиток інформаційного наповнення (контенту) є запорукою розвитку суспільства знань, що потребує партнерських відносин і узгодження дій державного, громадського та приватного секторів для збереження й примноження знань, поліпшення їхньої доступності.

Підсумовуючи сказане, слід зазначити, що європейський та світовий досвід у галузі створення засобів інформаційного забезпечення та інформаційних освітніх мереж є важливим інструментом пошуку інформації для освітян. Створення належних інформаційних мереж для вітчизняних освітян сприятиме ефективному та дієвому поєднанню людського потенціалу та інформаційних ресурсів, що найбільш ефективно відображує основні положення вчення В.І. Вернадського про ноосферу та інформаційне єднання людства на основі ефективного використання знань. Створення інформаційних мереж сприятиме озброєнню українських освітян новітньою фаховою інформацією, сприятиме наданню доступу до різних інформаційних джерел, що існують у світі.



Список використаної літератури

  1. http://bestreferat.ru/referat-168404.html

  2. http://revolution.allbest.ru/pedagogics/00215177_0.html

  3. http://revolution.allbest.ru/pedagogics/00035943.html

  4. http://zn.ua/articles/28775?section=newspaper#article





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка