І.І. Мечникова Інститут математики, економіки і механіки



Сторінка1/4
Дата конвертації05.05.2017
Розмір0.71 Mb.
  1   2   3   4


Грiнченко, Юрiй Леонiдович.

Методичний посiбник з дисциплiни "Методи прийняття управлiнських рiшень" освiтньо-професiйної програми спец. "Менеджмент органiзацiй" / Ю.Л. Грінченко; ОНУ ім. І.І. Мечникова, ІМЕМ. – Одеса: Одеський нац. ун-т iм. I.I. Мечникова, 2010. – 41 с. – Бiблiогр.: с. 41 (15 назв.).

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

Інститут математики, економіки і механіки



Ю.Л. Грінченко

Методичний посібник

з дисципліни „Методи прийняття управлінських рішень”

освітньо-професійної програми спеціальності

7.050201 «менеджмент організацій»

Одеський національний

університет

імені І.І. Мечникова

2010

Методичний посібник складений на кафедрі менеджменту і математичного моделювання ринкових процесів для студентів економічного факультету Одеського національного університету імені І.І. Мечникова освітньо-кваліфікаційного напряму підготовки 7.050201 „менеджмент організацій” відповідно до стандарту і навчального плану із цієї спеціальності. Посібник містить комплекс теоретико-концептуальних розробок та систему «механізм прикладних методів прийняття і реалізації управлінського рішення в умовах сучасного управління».



Автор:
Ю.Л. Грінченко,

кандидат економічних наук, доцент




Рецензенти:
О.В. Садченко, доктор економічних наук
М.П. Чайковська, кандидат економічних наук, доцент
Рекомендовано до друку

Вченою Радою Інституту математики, економіки і механіки ОНУ імені І.І. Мечникова.

Протокол №1 від 9 жовтня 2009 р.

© Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................................4

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ.....................................................................................5
ЗМІСТ ЛЕКЦІЙ КУРСУ..................................................................................................5
Тема 1. Поняття та види управлінських рішень............................................................5

Тема 2. Процес розробки управлінського рішення.....................................................13

Тема 3. Ситуаційний аналіз та прогнозування............................................................18

Тема 4. Економіко-математичні методи прийняття управлінських рішень..............................................................................................................................24

Тема 5. Евристичні та експертні методи прийняття управлінського рішення............................................................................................................................31
КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З КУРСУ...........................................................................40
ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.........................................................41

ВСТУП
Мета дисципліни. Наука керування в цей час має у своєму розпорядженні різні підходи до вивчення й вироблення ефективних методів і прийомів керування організацією, наприклад, функціональним підходом, системним, ситуаційним і ін. Даний курс присвячений вивченню підходу до керування, що полягає в тім, що весь процес керування розглядається як нескінченний ланцюг управлінських рішень.

Ефективність керування залежить насамперед від уміння менеджера розробляти й приймати ефективні управлінські рішення. Уміння менеджера при цьому припускає використання на практиці системного аналізу, економіко-математичного моделювання, раціональних методів планування, успішне виконання основних функцій менеджменту, а також створення ефективних комунікаційних зв'язків і сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі.



Завдання дисципліни. У даному курсі розглядається процес розробки управлінського рішення, що складає з окремих етапів, кожний з яких припускає виконання менеджером певних видів робіт з урахуванням численних факторів, що впливають на ефективність ухваленого рішення. Значна частина курсу присвячена розповсюдженої концепції керування – моделюванню управлінських рішень, що допомагає подолати безліч проблем, пов'язаних із прийняттям рішень у складних ситуаціях, а також розгляду різних методів розробки рішень, адекватних управлінським проблемам. Ціль курсу не тільки в тім, щоб показати, як на практиці застосовуються розглянуті методи й моделі, а, скоріше, дати поняття про можливості науки менеджменту. Особлива увага в курсі приділяється емпіричним методам прийняття рішення, у тому числі експертним оцінкам, які у зв'язку зі зростаючою складністю керування, особливо в умовах невизначеності й рухливості факторів зовнішнього середовища, відіграють важливу роль у процесі розробки управлінських рішень.

Предмет дисципліни: функції рішення в методології й організації процесу керування; типологія управлінських рішень; умови й фактори якості управлінських рішень; моделі, методологія й організація процесу розробки управлінського рішення; цільова орієнтація управлінських рішень аналіз альтернатив дій; аналіз зовнішнього середовища і її впливу на реалізацію альтернатив: умови невизначеності й ризику; прийоми розробки й виборів управлінських рішень в умовах невизначеності й ризику, економіко-математичні та емпіричні методи прийняття рішення, ефективність рішень; контроль реалізації управлінських рішень; управлінські рішення й відповідальність.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН КУРСУ




Тема

Денне відділення

Заочне відділення

лекції

семінари

лекції

годин

годин

1

Поняття та види управлінських рішень

4

2

2

2

Процес розробки управлінського рішення

4

2

2

3

Ситуаційний аналіз та прогнозування

4

2

2

4

Економіко-математичні методи прийняття управлінських рішень

6

2

4

5

Евристичні та експертні методи прийняття управлінського рішення

4

2

4

6

Реалізація та контроль управлінського рішення

4

2

2




В цілому

26

12

16



ЗМІСТ ЛЕКЦІЙ КУРСУ
Тема 1. Поняття та види управлінських рішень
1. Сутність та зміст управлінського рішення

Діяльність будь-якого керівника пов'язана з виконанням управлінських функцій, у тому числі по плануванню, організації, координації й контролю процесів. Ця діяльність реалізується у формі розпорядження, ділової бесіди, інструкції й ін. Особи, наділені правом приймати та реалізовувати рішення, називаються суб'єктами рішення. Це можуть бути фізичні особи (окремі громадяни) або представники юридичних осіб (посадові особи: директор, головний економіст і ін.).



Рішення - це результат розумової діяльності людини, що приводить до певного висновку або до необхідних дій, наприклад, відсутності будь-якої дії, розробки певної дії або вибору дії з набору альтернатив і її реалізація.

Рішення може бути спрямоване на досягнення разових результатів, на створення нових процесів, підтримку процесів, що відбуваються, на припинення діяльності. Керування досягається через розробку й реалізацією різноманітних рішень, від якості й оперативності яких залежить ефективність діяльності організації. Основний вид рішення – управлінське рішення, яке приймається лінійними й функціональними керівниками.



Управлінське рішення — це результат колективної творчої праці, воно завжди носить соціальний, суспільний характер; навіть коли керівник один розробляє рішення, колективний інтелект неявно впливає на цей процес. Праця по розробці управлінських рішень повинна бути високо професійною, такою, що використовує теоретичні й методичні наробітки вітчизняних і закордонних учених, а також накопичений і систематизований практичний досвід.

Не всяке рішення, розроблене й реалізоване керівником, управлінське. Так, рішення пов'язані з технічною стороною діяльності компанії, наприклад, рішення, спрямовані на підведення підсумків її діяльності або оформлення документації, не є управлінськими. Приведемо більше точне визначення терміна «управлінське рішення».



Управлінським (УР) називається рішення, прийняте в соціальній системі й спрямоване на:

стратегічне планування;

керування управлінською діяльністю;

керування людськими ресурсами;

керування виробничою й обслуговуючою діяльністю;

формування системи керування компанії (методологія, структура, процес, механізм);

управлінське консультування;

комунікації із зовнішнім середовищем.

Кожне УР стосується економічних, організаційних, соціальних, правових і технологічних інтересів компанії. Тому до складу критеріїв для вибору найкращого УР варто включати й ті, які відбивають цей набір інтересів компанії.

Економічна сутність УР проявляється в тім, що на розробку й реалізацію будь-якого УР потрібні фінансові, матеріальні й інші витрати. Тому кожне УР має реальну вартість.

Організаційна сутність УР полягає в тому, що до цієї роботи залучається персонал компанії. Для ефективної роботи необхідно сформувати працездатний колектив, розробити інструкції й положення, наділити працівників повноваженнями, правами, обов'язками й відповідальністю, налагодити систему контролю, виділити необхідні ресурси, у тому числі інформаційні, забезпечити працівників необхідними технікою й технологією, постійно координувати їхню роботу.

Соціальна сутність УР закладена в механізмі керування персоналом, що включає важелі впливу на людину для узгодження їхньої діяльності в колективі. До цих важелів відносяться потреби й інтереси людини, мотиви й стимули, установки й цінності, побоювання й тривоги.

Правова сутність УР складається в точному дотриманні законодавчих актів України і її міжнародних зобов'язань, статутних і інших документів самої компанії.

Технологічна сутність УР проявляється в можливості забезпечення персоналу необхідними технічними, інформаційними засобами й ресурсами для розробки й реалізації УР.

УР повинне задовольняти ряду вимог і включати умови їхнього досягнення. Основними вимогами до УР є: своєчасність розробки, прийняття та реалізації УР, наявність механізму виконання, оптимальність – тобто відповідність декільком критеріям ефективності, забезпеченість ресурсами для виконання, гнучкість або варіативність, можливість контролю виконання та досягнення результату, інформаційне обґрунтування, обґрунтованість та зрозумілість для виконавців


2. Моделювання систем управління

Модель являє собою спосіб перетворення вхідної інформації у вихідну. Моделі й моделювання виступають як метод аналізу економічних ситуацій, перевірки виконуваності можливих рішень і оцінки наслідків.

Існує багато методів побудови моделей, спеціальних алгоритмів рішення управлінських завдань за допомогою моделювання. Для різноманітних цілей і на різних рівнях керування використаються моделі, побудовані різними засобами, у рамках яких здійснюється опис фінансових, виробничих, логістичних і маркетингових характеристик підприємства – витрат, доходів, прибутку, інвестицій, виробничих потужностей, каналів постачання й збуту, процесів, функцій, інформаційних потоків, організаційних структур і т.п.

Моделюванняце подання об'єкта у вигляді моделі для одержання інформації про цей об'єкт шляхом проведення експериментів з його моделлю. Моделювання може виступати, по-перше, як пізнавальний процес, що містить переробку інформації, що надходить із зовнішнього середовища, про явища, що відбуваються в ній, у результаті чого у свідомості з'являються образи, уявні моделі, що відповідають об'єктам; по-друге, як процес побудови деякої моделі у вигляді об'єкта-замінника, зв'язаного певними співвідношеннями подоби з об'єктом-оригіналом.

Механізм керування проблемами організації повинен забезпечувати:



  • виявлення й діагностику проблем, що виникають в організації при зміні зовнішніх і внутрішніх умов;

  • співвіднесення їх зі стратегічними й тактичними цілями;

  • аналіз проблем і підготовку управлінських рішень;

  • визначення механізму реалізації рішень;

  • визначення конкретних виконавців серед існуючих структурних підрозділів.

Якщо ж серед існуючих структурних підрозділів організації відсутні підрозділи, здатні ефективно реалізовувати ухвалені рішення, а рішення є життєво важливими для розвитку організації або для досягнення стратегічних або важливих тактичних цілей, то необхідно створення нових підрозділів, здатних забезпечити їхню реалізацію.

Модель рішення проблем в організації – це, насамперед подання механізму керування проблемами. Основним завданням при керуванні взаємодією організації із зовнішнім середовищем є максимальна адаптація організації до зовнішнього середовища, зниження невизначеності положення організації, досягнення її стратегічних цілей.

Приведемо найбільш загальноприйняті класифікації моделей процесу прийняття управлінських рішень.

Дескриптивні й нормативні моделі. Дескриптивні моделі застосовуються для опису властивостей і параметрів процесу прийняття рішень із метою прогнозування його ходу в майбутньому.

Успіх застосування дескриптивних моделей у значній мірі залежить від точності опису законів і закономірностей функціонування об'єкта керування. Нормативні моделі застосовуються для керування процесом прийняття рішень, для формування його сутнісних елементів і його розвитку. Нормативні моделі припускають активну участь у процесі прийняття рішень і його моделюванні учасників процесу прийняття рішень.



Індуктивні й дедуктивні моделі. Індуктивні моделі будуються шляхом узагальнення спостережень по одиничних фактах, які вважаються важливими для ухвалення управлінського рішення.

Якість індуктивної моделі визначається тим, наскільки, з одного боку, вдається спростити опис ситуації ухвалення рішення, а з іншого боку – наскільки вірно вдається відбити основні властивості ситуації. При розробці дедуктивних моделей виходять не з аналізу конкретних фактів, а зі спрощеної системи гіпотетичних ситуацій. Шлях створення моделі – від абстрактного подання управлінської ситуації до її конкретної реальності.



Проблемно-орієнтовані моделі й моделі рішення. Проблемно-орієнтовані моделі будуються на впровадженні нових методів моделювання стосовно до конкретної проблемної ситуації ухвалення рішення. Основне завдання полягає в адаптації нових методів для моделювання конкретного управлінського процесу. Моделі рішення розробляються з урахуванням можливостей проведення експериментів з ними, а також можливостей сучасних управлінських технологій і спрямовані на рішення найважливіших управлінських завдань. Алгоритми, використовувані в цих моделях, визначають специфічні вимоги до умов їхнього застосування й структурі моделей. До числа таких моделей відносяться й моделі, що активно використають економіко-математичні методи рішення управлінських завдань.

Одноцільові й багатоцільові моделі. Нерідко для оцінки альтернативного варіанта рішення необхідно використати декілька різнорідних, незалежних критеріїв, орієнтованих на досягнення різних, часом важко порівнянних цілей. Однак рішення повинне прийматися одне, і найбільш кращий варіант рішення повинен бути обов'язково визначений.

Одноцільовими називаються моделі, коли є одна чітко певна мета, до досягнення якої прагне організація, або кілька цілей, агрегованих у вигляді однієї комплексної мети. В останньому випадку ступінь досягнення мети визначається за допомогою спеціально розроблювального комплексного критерію.

Багатоцільовими називаються моделі, у яких передбачається прагнення до досягнення декількох незалежних цілей, незвідних до однієї комплексної. Існують методи, що дозволяють зіставляти альтернативні варіанти по декількох критеріях і здійснювати їхню оптимізацію. У деяких випадках частина цілей (критеріїв) вдається записати у вигляді обмежень відповідної економіко-математичної моделі.

Одноперіодні й багатоперіодні моделі. Одноперіодні моделі виходять із припущення, що сума оптимальних одиничних рішень в окремі періоди прийняття рішень у цілому за весь період прийняття рішень також дає оптимальне рішення. Цей підхід не завжди виправданий. Іноді виграш на окремому етапі може приводити до більших втрат для організації, якщо розглядати весь період, у якому приймаються рішення.

Багатоперіодні моделі припускають комплексне рішення управлінської проблеми з обліком усього періоду ухвалення управлінського рішення.

Одноперіодні моделі можуть використатися при розробці багатоперіодної моделі з метою більше адекватного подання ситуації ухвалення рішення.

Детерміновані й стохастичні моделі. У детермінованих моделях всі фактори, що роблять вплив на розвиток ситуації ухвалення рішення, однозначно визначені і їхні значення відомі в момент ухвалення рішення.

Стохастичні моделі припускають наявність елемента невизначеності, ураховують можливий імовірнісний розподіл значень факторів і параметрів, що визначають розвиток ситуації.
3. Види управлінських рішень

Будь-яка теорія починається із класифікації об'єкта дослідження, тобто виділення однотипних груп. У результаті була складена наступна класифікація УР:



  • по функціональній спрямованості: щодо планування, організації, активізації, координації, контролю, інформування;

  • по організації: індивідуальні, колегіальні (групові) і корпоративні;

  • із причин: ситуаційні, по приписанню, програмні, ініціативні, сезонні;

  • по повторюваності виконання: однотипні, різнотипні і інноваційні;

  • по масштабах впливу: загальні й часткові;

  • за часом дії: стратегічні, тактичні й оперативні;

  • за прогнозованими результатами: з певним результатом, з імовірнісним результатом;

  • по характері розробки й реалізації: урівноважені, імпульсивні, інертні, ризиковані, обережні;

  • по методах переробки інформації: алгоритмічні, евристичні;

  • по числу критеріїв: однокритеріальні, багатокритеріальні;

  • по напрямку впливу: внутрішні й зовнішні;

  • по глибині впливу: однорівневі й багаторівневі;

  • по обмеженнях на ресурси: з обмеженнями, без обмежень;

  • по способу фіксації: письмові й усні.

Функціональна спрямованість визначається загальною функцією керування, що ініціювала розробку УР. Рішення можуть розроблятися для здійснення планових заходів у компанії або підрозділах. У цих рішеннях визначаються необхідні параметри для стратегічного або тактичного планування діяльності компанії. Велика група УР присвячена організаційним проблемам функціонування компанії, наприклад, удосконалюванню організаційної структури керування, розширенню компанії. Для ефективного керування персоналом розробляються рішення по різних аспектах активізації діяльності працівників компанії. Координуючі УР необхідні для узгодження умов, що змінюються, зовнішнього й внутрішнього середовища для забезпечення можливої гармонізації в діяльності компанії, наприклад, рішення, пов'язані зі змінами закупівельно-збутової політики компанії, змінами в штатному розкладі. Контролюючі УР спрямовані на забезпечення своєчасного виконання виробничих планів і намічених рубежів розвитку, наприклад, рішення про методику проведення внутрішнього аудита бухгалтерського обліку й контролю виконання розпоряджень. Інформативні УР спрямовані на впорядкування інформаційного поля для працівників компанії й надання їм необхідної інформації, наприклад, інформаційний лист керівника компанії до персоналу.

Спосіб фіксації УР може бути письмовий і усний. За регламентом багатьох фірм керівники повинні в письмовій формі надавати найбільш відповідальні УР для економічної й правової експертизи й надалі для виконання. Усні УР теж мають правову силу, їх можна оскаржити в суді, якщо є принаймні два чоловіки, що чули це рішення, озвучене керівником.

При прийнятті УР можуть використатися різні форми розробки: указ, закон, наказ, розпорядження, вказівка, акт, протокол, інструкція, договір, угода, план, контракт, оферта, акцепт, положення, правила, модель.



Указ – рішення глави організації.

Вказівкарішення, що носить методичний, технологічний характер. Вказівка реалізується у формі наставляння або роз'яснення.

Закон – рішення вищої державної влади, що носить загальнообов'язковий і непорушний характер. Наприклад, Конституція країни, Закон про банкрутство, Закон про акціонерні товариства.

Акт – рішення широкого кола державних і громадських організацій. Наприклад, акт про передачу чого-небудь у власність. Акт може бути міжнародним.

Наказ (письмове або усний) – це рішення керівника організації або великого її підрозділу. Наказ обов'язковий для виконання підлеглими й може готуватися з питань, що входять у компетенцію керівника. Це нормативний документ, що повинен зберігатися в архіві; він може бути оскаржений у більше високих управлінських інстанціях або в суді.

Розпорядження – це рішення керівника, не наділеного адміністративними функціями. Розпорядження звичайно стосується питань технології, організації праці й техніки безпеки. Воно обов'язково для виконання безпосередніми підлеглими керівника. Оскаржити рішення можна в лінійного керівника даного підрозділу або організації.

Протокол – рішення про відбиття певних подій, обставин, правил. Наприклад, протокол минулих зборів, дипломатичний протокол.

Інструкція – рішення, що встановлює порядок і спосіб виконання певних дій. Наприклад, інструкція для складання бізнес-плану, інструкція з роботи з персоналом, посадова інструкція начальника бюро технічного контролю цеху.

Договір – рішення про проведення спільних робіт із вказівкою взаємних прав і зобов'язань у комерційних і некомерційних сферах діяльності. Наприклад, договір про портфельні інвестиції, договір кооперації із закордонним виробником, установчий договір про створення компанії.

Угода – рішення, що формує загальну позитивну інфраструктуру для певної діяльності. Наприклад, угода про наміри, угода про запобігання подвійного оподатковування, угода про розділ ринків збуту тощо.

План – рішення, що відбиває мету й конкретні завдання діяльності, засобу, методи й час їхньої реалізації. Наприклад, бізнес-план, план заходів щодо реформування й реструктуризації компанії.

Контракт – рішення, звичайно комерційного характеру, про проведення спільних робіт із вказівкою взаємних прав і зобов'язань. Контракт є підвидом угоди. Наприклад, контракт на поставку комп'ютерів, контракт на виконання робіт, контракт купівлі-продажу.

Оферта – рішення, звичайно комерційного характеру, про пропозицію конкретному (кожному) особі укласти угоду на зазначених умовах. Оферта є однією стороною контракту. Наприклад, оферта на оптові закупівлі побутової техніки, оферта на оптовий продаж деревини.

Акцепт – рішення про прийом пропозиції про висновок угоди на запропоновані в оферті умовах. Акцепт – це друга сторона контракту, оферта й акцепт становлять контракт.

Положеннярішення, що представляє собою набір законів, правил і інструкцій, що регламентують певну діяльність. Наприклад, положення про головного інженера, положення про відділ стандартизації й нормалізації, положення про відділ зовнішніх зносин.

Правила – рішення, що враховує традиції організації й представляє набір пропонованих для виконання сталих норм поводження й діяльності певних груп працівників. Наприклад, правила внутрішнього розпорядку, правила міжнародних перевезень.

Модель якого-небудь процесу або явища – рішення, що включає набір певних елементів і зв'язків, що із заданою точністю відтворює реакції реального процесу або явища на вхідні впливи. Наприклад, модель заводу включає: довідкові дані (наприклад, повні дані про потенційних постачальників і їхню продукцію); імітаційну модель організації; методики економічного розрахунку й прогнозування; інформацію про рішення в аналогічних ситуаціях інших організацій і реальних отриманих при цьому результатах; набір законодавчих актів і ін.

Форми реалізації УР — це ділова бесіда, приписання, переконання, роз'яснення, примус, наставляння, повідомлення, особистий приклад, навчання, порада, ділові ігри (тренінги), наради, засідання, звіт, ділове слово.

Приписанняофіційне повідомлення якій-небудь посадовій особі про обов'язкове виконання наведеного рішення у встановлений строк.

Ділова бесіда – спеціально організована керівником зустріч із підлеглим, групою підлеглих або запрошених фахівців для обміну думками по заздалегідь обговореній темі, актуальної для компанії.

Переконання – ділова бесіда, проведена керівником з метою домогтися в підлеглого необхідних міцних поглядів або понять по змісту УР для його виконання.

Роз'яснення – ділова бесіда, проведена керівником з метою пояснити, зробити більше зрозумілим суть і зміст УР.

Примус – ділова бесіда, проведена керівником з метою усвідомлено змусити працівника виконати УР шляхом погроз або підвищеної винагороди.

Наставляння – ділова бесіда, проведена керівником з метою навчити, передати досвід для успішного виконання УР.

Повідомлення – ділова бесіда, проведена керівником з метою передачі додаткової інформації, необхідної для виконання УР.

Особистий приклад – дії керівника в середовищі підлеглих по заздалегідь підготовленому сценарії для розвитку в них ефекту наслідування у техніці виконання УР.

Навчання – ділова бесіда, проведена керівником з метою дати нові знання або інформацію для виконання УР.

Порададілова бесіда, проведена керівником з метою поділитися власними поглядами на шляху виконання УР. Порада не є обов'язковим для виконання підлеглим.

Ділова гра (тренінг) – спеціально організована інтенсивна діяльність працівників по розробці й реалізації УР на основі імітаційних моделей реальних процесів. У процесі ділової гри закріплюються навички РУР багаторазовим повторенням однотипних ситуацій, методів і технологій РУР.

Наради – колективні ділові бесіди, проведені керівником з метою оперативного доведення до підлеглих конкретних завдань, використання колективного розуму, обміну інформацією й накопиченим досвідом для виконання важливих УР.

Засідання – вузько професійні наради для рішення в основному організаційних питань (наприклад, засідання профкому, засідання президії й т.д.).

Звіт – рішення фахівця про результати індивідуальної або колективної роботи з виконання УР. Звіт може бути письмовим і усним.

Ділове слово – тверде рішення керівника, дане підлеглому в усній формі, підкріплене авторитетом керівника як серед підлеглих, так і серед вищестоящого керівництва.
Контрольні запитання до теми 1.

  1. Надайте визначення рішенню.

  2. Які властивості має управлінське рішення?

  3. Якою є структура сутності УР?

  4. Назвіть види моделей систем управління.

  5. Надайте класифікацію УР.

  6. Якими є способи фіксації УР.

  7. Якими є форми реалізації УР.



  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка