І ще раз про документологію с. В. Литвинська



Скачати 129.71 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір129.71 Kb.
УДК 002.2 (045)
І ЩЕ РАЗ ПРО ДОКУМЕНТОЛОГІЮ
С. В. Литвинська
У статті проаналізовано становлення документології як наукової і навчальної дисципліни провідними українськими і закордонними науковцями на початку ХХІ століття, розглянуто наукові і навчально-методичні напрацювання з документології та їхнє значення на сучасному етапі.
Ключові слова: документологія, теорія документа, методологія, документознавство, фундаментальна наука, інституціоналізації науки.
AND AGAIN ABOUT DOKUMENTOLOGY
S. V. Lynvyns’ka

The article analyzes the formation dokumentology as a scientific and academic discipline and leading Ukrainian and foreign scientists in the early twenty-first century, considered scientific and educational achievements of dokumentology and their meaning today.
Keywords: dokumentology, theory of a document, methodology, documentation, basic science, the institutionalization of science.
На початку ХХ ст. в науковий обіг поняття документології ввів П. Отле [13], який започаткував науку про документ – документацію, а її теоретичну частину запропонував іменувати документологією. Згодом відбулися певні трансформації цієї науки. В Україні генезис документології датовано кінцем ХХ ст. – початком ХХІ ст. й помарковано інтенсивними науковим дискусіями, що характерно для інституціоналізації нової науки. Важливими для становлення документології в Україні й за кордоном стали праці Ю. М. Столярова [4; 23–26], Н. Б. Зинов’євої [5], С. Г. Кулешова [6; 7], Н. М. Кушнаренко [8–11; 22], Ю. І. Палехи [14; 15], О. А. Плешкевича [16; 17], А. А. Соляник [11; 22], М. С. Слободяника [18–21], Г. М. Швецової-Водки [3; 27–29] та ін. Сучасні науковці хоч і апелюють до «Трактату про документацію» П. Отле [13], однак сприймають документологію неоднозначно, репрезентуючи різні підходи до визначення об’єкта, предмета, мети, завдань, структури цієї науки.

Слушною є думка щодо документології, висловлена В. В. Бездрабко, «…що конституювання засвідчується також наявністю інституціонально-організаційних форм наукової діяльності (навчальні заклади, академічні установи, університетські кафедри, дослідні товариства та центри, періодичні, неперіодичні та серійні відання тощо), формальної (галузь, дисципліна, міждисциплінарні стики) та неформальної структури науки, соціокультурних, інтелектуальних передумов, чинників і середовищ її функціонування, теорії та методології і т. д. З огляду на це, складно говорити, що документологія відбулася, навіть при наявності активних прихильників на рівні промоції її перспективності» [1, с. 403–404].

Аналізуючи сучасний стан конституювання документології, Ю. І. Палеха зазначає: «При полярних поглядах на місце та структуру документології у М. С. Слободяника, С. Г. Кулешова та О. А. Плешкевич їх об’єднує те, що зазначена наука може мати місце після доопрацювання і що необхідно ще певний час для її узагальнення. В той же час ініціатори нового підходу (Ю. М. Столяров та Н. М. Кушнаренко,) вважають, що чекати для документології кращих часів не має сенсу» [14]. Науковець також оприлюднив своє бачення цієї науки: «Документологія може бути подана як комплексна фундаментальна система знань, що вивчає проблеми формування і створення документів, виробляє сукупність уніфікованих прийомів, технологій і засобів роботи з документованою інформацією» [Там же]. Оглянуті наукові дискусії свідчать, що процес конституювання документології триває, незважаючи на певну складність і суперечливість.

Метою нашої розвідки є узагальнення знань про становлення документології як наукової і навчальної дисципліни провідними українськими і закордонними науковцями на початку ХХІ століття.

На початку 90-х рр. ХХ ст. до вирішення проблеми інституалізації документології як наукової та навчальної дисципліни звернувся авторитетний російський бібліотекознавець і документознавець Ю. М. Столяров, який розробив навчальну програму з дисципліни «Документологія» та впровадив цю дисципліну в Московському державному університеті культури і мистецтв» [2].

Документологічні ідеї Ю. М. Столярова були активно підтримані й розвинуті провідним українським науковцем Н. М. Кушнаренко. Наразі Н. М. Кушнаренко трактує документологію як фундаментальну науку, «яка вивчає загальні проблеми документа в його широкому розумінні». Вона вказує, що між документологією і документознавством як науковими і навчальними дисциплінами існує системне співвідношення – «загальне-часткове» [11]. На думку Н. М. Кушнаренко та А. А. Соляник, документології належить окреме місце між загальнопрофесійними дисциплінами як теорії та методо­логії документознавства, мета якої — сформувати в майбутніх фахівців сис­тему наукових уявлень про найзагальніші принципи та закономірності функціонування документа в системі соціальних комунікацій, забезпечити опанування методів наукового пізнання документальних явищ [22]. Уже кілька років у Харківській державній академії культури саме А. А. Соляник викладає навчальну дисципліну «Документологія», зміст якої зорієнтований на поглиблене вивчення теорії, методології документознавства й закономірно­стей розвитку документного середовища ноосфери.

Вагомий внесок у розвиток документології зробила Г. М. Швецова-Водка. Вона розглядає документологію як «комплекс (підкреслення наше. – С. Л.) наукових дисциплін, які вивчають систему документальних комунікацій» [28, с. 66 ]. У структурі цього комплексу автор виокремлює «…такі комплексні науки, як теорія журналістики (наука про підготовку інформації), документознавство (наука про підготовку документа), архівознавство (наука про архівну справу), бібліологія або книгознавство (наука про книжкову справу)» [27].

Важливо, що Г. М. Швецова-Водка, окрім ґрунтовних наукових розвідок з документології, видала навчальний посібник «Документознавство» [27] і навчально-методичний посібник «Документологія» [3], в якому подала опис документології як навчальної дисципліни, сформулювала мету і завдання її викладання, вимоги до знань, умінь та навичок студентів у результаті вивчення цієї дисципліни. Так, зміст і структура навчальної дисципліни «Документологія» складаються з двох модулів, які містять сім тем. Перший модуль «Теорія документальних комунікацій» об’єднує такі теми:

– «Розвиток поглядів щодо поняття «документологія»»,

– «Документальна комунікація як вид соціальної інформаційної комунікації»,

– «Склад системи документальних комунікацій».

Другий модуль «Теорія документних ресурсів» структуровано з чотирьох тем:


  • «Документні потоки та масиви»,

  • «Документні ресурси»,

  • «Документальна комунікаційна система у забезпеченні життєвого циклу документа»,

  • «Закони документології».

Також запропоновано тематику семінарських занять, які проводяться за розкладом після лекцій з відповідної теми, а саме:

– «Сучасні концепції щодо статусу та структури документології»,



  • «Види комунікацій. Система документальних комунікацій»,

  • «Документні потоки, документні масиви та документні ресурси»,

  • «Документальні комунікаційні системи (ДКС) та їх документні ресурси»,

  • «Закони та закономірності документології».

Логічно структурованим і повним є список публікацій (налічує 742 найменування) до історіографії документології, що складається зі статей, монографій, підручників та навчальних посібників тощо.

Своєчасним і вкрай потрібним для вивчення документології є ще одна наукова праця Г. М. Швецової-Водки «Документознавство: словник-довідник термінів і понять» [28], в якій відображено стан сучасної термінології, яка перебуває на етапі свого активного розвитку. У словнику подано визначення і тлумачення понад тисячі документознавчих термінів та понять, що є важливим для опанування і вільного володіння термінологічним апаратом науки про документ. Зазначені видання Г. М. Швецової-Водки необхідні як для розуміння розвитку документології, так і для викладання цієї дисципліни у вищих навчальних закладах.

Зважаючи на те, що документологія як наукова і навчальна дисципліна посилює теоретичну й фахову підготовку студентів спеціальності 7/8.02010501 «Документознавство та інформаційна діяльність», С. В. Литвинська розробила методичні рекомендації до практичних занять і самостійної роботи для майбутніх документознавців [12]. Навчальний матеріал дисципліни «Документологія» структурований за модульним принципом (два навчальні модулі), що розкриває історію, історіографію, теоретико-методологічні засади документології. Змістове наповнення навчально-методичного видання спрямовано на те, щоб студенти (магістри) оволоділи систематизованими знаннями про: історичні етапи становлення та розвитку документа й науки про документ; історіографію документології; типологію документа, основні документологічні терміни та історію становлення і розвитку документологічної термінології, загальні й часткові закони документології, загальну класифікацію і методи досліджень документів. Це сприятиме виробленню у них таких фахових умінь і навичок: самостійно застосовувати набуті теоретичні й практичні; обґрунтовувати власну думку з дискусійних проблем документології; класифікувати різні види документів за сутнісними озна­ками їх поділу, використовуючи сучасні загальні класифікації документів; на практиці застосовувати знання загальних і часткових законів документології; критично оцінювати сучасні концепції структурування доку­ментології як наукової і навчальної дисципліни та обґрунтовувати її міждисциплінарні зв’язки; використовувати дослідницький інструментарій методологічного апарату документології, застосовуючи загальнонаукові та спеціальні методи у документологічних дослідженнях тощо.

Проте наразі дійсно найвагомішою подією на шляху інституціоналізації документології стало видання у 2013 р. навчального посібника «Документологія» [25], в якому оприлюднено повну версію документологічної концепції Ю. М. Столярова, авторитетного послідовника ідей П. Отле. Так, саме Ю. М. Столяров розробив курс «Документологія» для підготовки документознавців, книгознавців, бібліотекарів-бібліографів. Ще у 1993 р. в тематичному плані та програмі курсу «Документознавство», розроблених для слухачів Вищих бібліотечних курсів РДБ, була опублікована його перша версія цієї дисципліни як загальної теорії документа [2]. В 1999 р. видано другу версію програми цієї дисципліни за назвою «Документологія» [4]. За майже двадцятирічний період невтомних наукових пошуків науковець оприлюднив близько сотні наукових і навчально-методичних праць, в яких обґрунтував предмет, завдання, місце документології в системі наук, розробив закони документології тощо. Він активно розроблював проблеми дефініювання документологічних понять, з’ясування сутності, функцій, аспектів статусності, особливостей складових і класифікування документа.

У навчальному посібнику Ю. М. Столярова «Документологія» [25] висвітлено концептуальні питання документології як фундаментальної узагальнюючої науки про документ в усіх його проявах. Тематична структура видання складається з двадцяти лекцій, змістове наповнення яких логічне, концептуально цілісне, проблемне, системне й аргументоване.

Обґрунтуванню фундаментального статусу документології присвячено матеріал другої лекції посібника. Автор стверджує, що цілісна система знань про документ як специфічний цивілізаційний феномен потрібна для досягнення практичної мети у будь-якій сфері суспільної діяльності, де використовується документ як засіб соціальної комунікації. «Оволодіння всезагальною теорією документа робить освіту майбутнього фахівця дійсно вищою, університетською», – пише Ю. М. Столяров [25, с. 28] (переклад наш. – С. Л.).

Крім того, авторитетний вчений слушно зазначає, що будь-яка наука є «мисленням у поняттях», які відображають суттєві ознаки певного процесу чи об’єкта. Саме поняття утворюють вихідний пункт науки, є засобом оволодіння науковими знаннями і вираження результатів пізнання. Тому вивчення проблем документологічної терміносистеми надзвичайно актуальне, а знання чітких дефініцій базових термінів обов’язкове для фахівців. Прикладом цього є вироблення дефініцій для терміна «документ», які б не суперечили одна одній. Важливо, Ю. М. Столяров аргументовано не тільки розкрив соціальне значення документа, але й пояснив сутність загальних законів документології, зумовлених функціонуванням документа в системі соціальних комунікацій. Адже вчення про закони і закономірності є кульмінацією теорії науки. Проте науковець не тільки сформулював кілька базових законів, але й пояснив особливості їхньої дії та наслідків з них.

Багато уваги Ю. М. Столяров приділив розкриттю сутності та складових документа, вивченню його еволюції, класифікування, функціонування тощо.

У своїй досить докладній рецензії навчального посібника «Документологія» провідні українські науковці Н. М. Кушнаренко і А. А. Соляник акцентували увагу на еволюції документологічного світогляду його автора, новаторстві підходів, скрупульозному і глибокому переробленні концептуальних засад загальної теорії документа. Вони сформулювали такий важливий висновок: «Відзначивши масштабність і глибину теоретичних узагальнень Ю. М. Столярова, окреслені ним перспективні напрями досліджень, необхідно визнати, що викладена у його навчальному посібнику концепція документології – це тріумф документологічної наукової думки на сучасному етапі її розвитку. Автор переконав нас, що документологія як наука не тільки відбулася, але й знаходиться на етапі свого піднесення і на неї чекають нові досягнення» [11] (переклад наш. – С. Л.).

Отже, незважаючи на суперечливі й навіть антагоністичні погляди сучасних українських та закордонних науковців на сутність документології, потрібно визнати, що за майже двадцятирічний період для її інституціоналізації наразі зроблено багато, зокрема відзначимо Ю. М. Столярова, Н. М. Кушнаренко, А. А. Соляник, Г. М. Швецову-Водку та ін. Вважаємо переконливим аргументом на користь цієї науки той факт, що вона розвивається паралельно як наукова і навчальна дисципліна у вищих навчальних закладах. Не стільки наукові дискусії теоретиків, як практичне реалізування концепції документології як окремої науки в навчальному процесі, створення навчальних програм з цієї дисципліни, публікація навчальних і навчально-методичних видань, а також залучення магістрів до наукових обговорень її дискусійних питань динамізують цей процес та формують цілком реальні перспективи її розвитку як фундаментальної науки про документ. І можливо саме документології стосуються пророчі слова І. В. Гете: «Теорія, мій друже, суха, але зеленіє дерево життя».


Використані джерела
1. Бездрабко В. В. Документознавство в Україні: інституціоналізація та сучасний розвиток : монографія / В. В. Бездрабко. – К. : Четверта хвиля, 2009. – 720 с.

2. Документоведение / Ю. Н. Столяров // Высшие библиотечные курсы : тематический план и программы / Рос. гос. б-ка; Отд. по орг. и методике обучения и повышения квалификации библиотечных кадров РГБ. – Москва, 1993. – С. 59–67.

3. Документологія : навч.-метод. посіб. для студ. вищ. навч. закл. напряму 8.020105 «Документознавство та інф. діяльність» / Рівнен. держ. гуманітар. ун-т; авт.-уклад. Г. М. Швецова-Водка. – Рівне, 2011. – 111 с.

4. Документология / Ю. Н. Столяров // Высшие библиотечные курсы Российской государственной библиотеки : учеб. план и программы . – М., 1999. – С. 8–24.

5. Зиновьева Н. Б. Документоведение : учеб.-метод. пособие / Н. Б. Зиновьева – М. : Профиздат, 2001. – 208 с.

6. Кулешов С. Г. Новий погляд на структуру документознавства / С. Г. Кулешов // Вісн. Кн. палати. – 2003. – № 10. – С. 24–27.

7. Кулешов С. Г. Документологія як навчальний курс та наукова дисципліна / С. Г. Кулешов // Студії з архів. справи та документознавства, Укр. наук.-дослід. ін.-т архів. справи та документознавства, Європ. ун-т. – К., 2006. – Т. 14. – С. 58–61.

8. Кушнаренко Н. М. Внутріпредметна і міжпредметна інтеграція дисциплін документознавчого циклу / Н. М. Кушнаренко // Вісн. Харк. держ. акад. культури. – Х., 2003. – Вип. 11. – С. 106–14.


9. Кушнаренко Н. Н. Документоведение : учеб. – 8-е изд., стер. [Текст] / Н. Н. Кушнаренко – К. : Знання, 2008. – 459 с.

10. Кушнаренко Н. М. Спеціальне документознавство: навч. посібник для дис­танційного навчання / Н. М. Кушнаренко, Ю. В. Трач; [за наук. ред. Г. М. Швецової-Водки] ; Відкритий міжнар. ун-т розвитку людини «Україна». – К. : Ун-т «Україна», 2010. — 280 с.

11. Кушнаренко Н. Н., Соляник А. А. Документология как фундаментальная наука: факт институционализации [Електронний ресурс] / Н. Н. Кушнаренко, А. А. Соляник // Обзоры. Рецензии. – Режим доступа: http://www.gpntb.ru/ntb/ntb /2014/1/ ntb_1_11_2014.pdf. – (15.02.2014). – Загл. з экрана.

12. Литвинська С. В. Документологія : методичні рекомендації до практичних занять і самостійної роботи / С. В. Литвинська. – К. : НАУ, 2014. – 32 с.

13. Отле П. Библиотека, библиография, документация : Избранные труды пионера информатики / П. Отле. – М. : ФАИР-ПРЕСС, Пашков дом, 2004. – 350 с.

14. Палеха Ю. І. Перехід від документознавства до документології [Електронний ресурс] / Ю. І. Палеха // Персональний сайт Юрія Івановича Палехи. – Режим доступу: http://dilo.kiev.ua/pvddd.html. – (10.03.2014). – Загол. з екрана.

15. Палеха Ю. І. Документологія як синергічна дисципліна [Електронний ресурс] / Ю. І. Палеха // DOK.UCOZ.COM. – Режим доступу: http://dok.ucoz.com /publ/dokumentologija_jak_sinergichna_disciplina/1-1-0-12. – (10.03.2014). – Загол. з екрана.

16. Плешкевич Е. А. Документология как научная дисципліна: потребность или искушение? / Е. А. Плешкевич // Библиография. – 2007. – № 5. – С. 32–44.

17. Плешкевич Е. А. Современные проблемы документоведения : обзор в преддверье юбилея / Е. А. Плешкевич // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2006. – № 4. – С. 25–37.

18. Слободяник М. С. Документологія: зміст, перспективи / М. С. Слободяник // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. – 2004. – № 4. – С. 4–9.

19. Слободяник М. С. Документологія як наукова і навчальна дисципліна / М. С. Слободяник // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльніст: проблеми науки, освіти, практики : матеріали Міднар. наук.-практ. конф., Київ, 25–26 трав. 2004 р. / Держ. акад. кер. кадрів культури і мистецтв. – К., 2004. – С.12–15.

20. Слободяник М. С. О концепциях и структуре документоведения / М. С. Слободяник // Інформаційна освіта та професійно-комунікативні технології ХХ століття : матеріали VI Міжнар. наук.-практ. конф., Одеса, 12–14 верес. 2013 р. / Одеський нац. політехнічний ун-т. – Одеса, 2013. – С.18–26.


21. Слободяник М. С. Проблемное поле документологических исследований / М. С. Слободяник // Документ как социальный феномен: сб. матер. IV Всерос. науч.-практ. конф. с междун. участием, Томск, 29–30 окт. 2009 г. – Томск: ТГУ, 2010. – С. 16–20.

22. Соляник А., Кушнаренко Н. Концептуальні засади викладання дисциплін документознавчого циклу // Вісн. Кн. палати. – 2001. – № 1. – С. 25–27.

23. Столяров Ю. Н. Документология: Программа для студентов, обучающихся по специальности «Документоведение и документационное обеспечение управления» / Моск. гос. ун-т культуры и искусств. – М., 2004. – 19 с.
24. Столяров Ю. М. Від діловодства – до документознавства, від документознавства –до документології / Ю. М. Столяров // Вісн. Харк. держ. акад. культури. – 2004. – Вип. 14. – С. 96–162.

25. Столяров Ю. Н. Документология : учеб. пособие / Ю. Н. Столяров. – Орел : Горизонт, 2013. – 370 с.

26. Столяров Ю. Н. О новой научной дисциплине – документологии – и ее предмете // Інформаційна та культурологічна освіта на зламі тисячоліть: Матеріали міжнар. конф. до 70-річчя ХДАК / Харк. держ. акад. культури. – Х., 1999. – Ч. 2. – С. 66–71.

27. Швецова-Водка Г. М. Документознавство : навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка. – К. : Знання, 2007. – 398 с.



28. Швецова-Водка Г. М. Документознавство : словник-довідник термінів і понять : навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка. – К. : Знання, 2011. – 319 с.

29. Швецова-Водка Г. М. Розвиток поглядів щодо поняття «документологія» / Г. М. Швецова-Водка // Термінологія документознавства та суміжних галузей знань : зб. наук. пр. // Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. – К., 2009. – Вип. 3. – С. 68–75.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка