І. П. Ющук Рідна мова Поглиблене вивчення



Сторінка9/90
Дата конвертації03.04.2017
Розмір5.06 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   90

§ 9. Культура мовлення і мовний етикет

Культура мовлення полягає в його нормативності, дохідливості й естетичності.

Культура мовлення передбачає насамперед дотримання літературної норми. Літературна норма — це загальноприйняті й закріплені в словниках та мовних кодексах (у правописі, підручниках, посібниках) тлумачення значень слів та правила вимови, написання й поєднання їх у речення. Наприклад, відповідно до літературної норми слід казати украї́нський, а не “укра́їнський”, взагалі, а не “вопше”, дякую вам, а не “дякую вас” тощо. Літературна норма ґрунтується на внутрішніх законах мови і на традиції. Літературну норму людина засвоює, вивчаючи мову в школі, читаючи відповідну літературу, особливо художню, слухаючи радіо і телепередачі.

Будь-яке висловлювання повинно бути дохідливим, ясним, зрозумілим для слухачів. Дохідливість мовлення досягається точністю вираження думки, почуттів, волевиявлень за допомогою точно дібраних слів і конструкцій речень, правильним поділом висловлювання за допомогою більших і менших логічних пауз на смислові частини, відповідною розстановкою логічних наголосів. Нові, незвичні думки, положення, терміни потрібно аргументувати, розтлумачувати. Культура мовлення несумісна з багатослів’ям, неточністю у вживанні слів, фальшивою патетикою, образливими висловами, вульгарщиною.



Естетичність мовлення полягає в реалізації законів милозвучності мови, дотриманні оптимального темпу і звучності мовлення. Велике значення при цьому має використання лексичних і синтаксичних синонімічних засобів, що дає змогу уникнути нудної одноманітності, а також міміка, жести, поза.

Якщо з погляду граматики щось може бути сказане правильно або неправильно, то з погляду культури мови — не тільки правильно чи неправильно, а й точно чи неточно, доречно чи недоречно, виразно чи невиразно, ясно чи неясно, естетично чи неестетично.

Обов’язковою складовою частиною мовної культури є мовний етикет.

Мовний етикет — це постійні слова й вислови ввічливості, які прийнято вживати під час спілкування з людьми, та правила поведінки при цьому.

Мовний етикет українського народу вироблявся протягом багатьох століть. Він відображає доброзичливість, взаємоповагу, шанобливе ставлення один до одного в стосунках між людьми. Мовний етикет дає змогу встановити потрібний контакт із співрозмовниками. Вживання тих чи інших мовних формул етикету, до яких належать звертання, привітання, прощання, вибачення, прохання, вдячність, знайомство, згода, відмова, співчуття тощо, залежить від конкретних ситуацій спілкування.

Звертання до співрозмовника — найчастіший знак мовного етикету. Тут слід звернути увагу на такі два моменти.

По-перше, серед українців прийнято звертатися на “ви” до старших (до батьків та інших членів сім’ї допускається також звертання на “ти”), до незнайомих та малознайомих людей, до співробітників, зокрема й нижчих за посадою, до чужих дітей старших від шістнадцяти років (до менших звертаються на “ти”). Звертання на “ти” виражає близькі чи товариські стосунки між людьми. Звертання на “ти” до старших або незнайомих людей свідчить про низький культурний рівень такого співрозмовника.

По-друге, потрібно називати того, до кого звертаємося. До товаришів та ровесників чи молодших від себе звертаємося на ім’я в кличному відмінку: Марійко, Віталію. До старших прийнято звертатися на ім’я й по батькові в кличному відмінку: Маріє Михайлівно, Миколо Андрійовичу. Можна й не називати по батькові, але тоді перед іменем слід ставити слова пане, пані: пані Маріє, пане Миколо. До незнайомих людей належить звертатися словами: пані, пане, добродійко, добродію. Ті ж слова ставляться і в офіційних звертаннях перед ім’ям і по батькові або лише перед прізвищем чи назвою посади: пані Ольго Михайлівно, добродію Ковальчук, пане Президенте, пане полковнику. Якщо є жінки й чоловіки, то слід спочатку звернутися до жінок, потім до чоловіків.

Крім того, у певних випадках прийнято вживати такі звертання:

а) шановні пані́ й панове, шановні учасники зібрання (конференції, наради тощо), шановні колеги, шановне товариство — на початку виступу перед аудиторією;

б) дорогі друзі — на початку виступу перед знайомими людьми, перед однодумцями;

в) превелебний отче, ваша святість — до духовної особи;

г) шановна пані (добродійко), шановний пане (добродію), вельмишановний пане, високоповажаний пане — в офіційних чи напівофіційних листах.

Для привітання при зустрічі на вулиці, на роботі, в офіційних і побутових умовах використовують такі слова й вислови:

а) добрий ранок, доброго ранку, добрий день, добридень, добрий вечір, добривечір, доброго здоров’ятрадиційні, найпоширеніші; скорочена відповідь “добрий” на ці привітання вважається неввічливою;

б) здоров, здоров був, здорові були — розмовні, між ровесниками;

в) здрастуй, здрастуйте — просторічні;

г) вітаю, привіт — невимушені;

ґ) моє шанування — жартівливе;

д) радий (рада) вас бачити, як ся маєте — вишукані; на ці привітання відповідають: дякую, мені дуже приємно; дякую, добре;

е) скільки літ, скільки зим — розмовне, між ровесниками, якщо давно не бачилися.

Першим вітається той, хто заходить у приміщення, молодий перший вітається зі старшою людиною, чоловік — із жінкою.

Прощання має теж різні варіанти:

а) до побачення — традиційне, найпоширеніше;

б) до зустрічі, бувай здоров, бувайте здорові, бувай, бувайте — розмовні, до ровесників;

в) щасливо, усього найкращого, на все добре, у добрий час, хай вам щастить, щасливої дороги — доброзичливі побажання;

г) прощай, прощайте — кажуть, коли розстаються надовго або й назавжди;

ґ) на добраніч, доброї ночі — кажуть, розстаючись, увечері.

Прохання виявити поблажливість, простити провину виражають такими словами й висловами:

а) пробач, пробачте, вибач, вибачай, вибачте, вибачайте — традиційні, найпоширеніші; вислови “пробачаюсь”, “вибачаюсь” — нелітературні;

б) прости, простіть, прошу пробачення, прошу вибачення, прошу пробачити, прошу вибачити — емоційні;

в) даруйте, даруйте на слові, вибачте на слові, пробачте на цьому слові під час розмови за слово, за думку;

г) перепрошую — застаріле.

Просто прохання виражають словами: будь ласка, будьте ласкаві, зробіть ласку, коли ваша ласка, про́шу, прошу́ вас, уклінно прошу́.

Знайомство відбувається за допомогою таких висловів: дозвольте познайомитися з вами, мені дуже приємно познайомитися з вами, мене звати...

Вдячність передають словами: дякую, дякую вам, дуже дякую, красно дякую, я вдячний (вдячна) вам, дуже вам вдячний (вдячна), спасибі.

При згоді кажуть: з задоволенням, з радістю, з дорогою душею, охоче. При відмові вживають вислови: на жаль, мені шкода, але…, пробачте, але…

У вживанні слів мовного етикету велике значення має інтонація, з якою їх промовляють, міміка, жести, поза.

Від культури мови залежить культура порозуміння між людьми. Висока культура мови забезпечує високу культуру мислення. Культура мови — одна з найістотніших ознак загальної культури людини.


33. Прочитайте уривок з п’єси М.Старицького “За двома зайцями” і, орієнтуючись на мову персонажів, визначте культурний рівень кожного з них. Свої висновки обґрунтуйте.

П р о н я. Рикомендую вам мого хорошого знакомого.

Г о л о х в о с т и й (кланяється з пристуком). Свирид Петрович Голохвастов з собственною персоною. Позвольте до ручки? (Цілує.)

Я в д о к і я П и л и п і в н а. Дуже раді! Вас уже так хвалили дочка наша, Проня Прокоповна... Дуже раді, просимо!

Г о л о х в о с т и й. Проня Прокоповна по ангельской добротє, так і понімаєм, мерсі! (До Прокопа Свиридовича.) Честь імєю рикомендувать себя: Свирид Петрович Голохвастов!

П р о к і п С в и р и д о в и ч. Дуже, дуже радий, що бачу розумного чоловіка; розумного чоловіка послухать — велика втіха! Дуже раді! Просимо, сідайте!

П р о н я (томно). От кресло: прошу, мусью!

П р о к і п С в и р и д о в и ч. Позвольте спитати: ви синок покійного Петра Голохвостого, що цилюрню держав за Канавою?

П р о н я. Ви, папонько, не знать как говорите; їхня хвамілія Голохвастов, а ви какогось хвоста вплели!

Г о л о х в о с т и й. Да, моя хвамілія натиральна — Галахвастов, а то необразованна мужва коверкаєть.

П р о н я. Разумєється.

Я в д о к і я П и л и п і в н а (до старого). Бач, я казала, що не той! А який розумний!

П р о к і п С в и р и д о в и ч. Вибачайте, добродію, ми люди прості, що чули... Так ви, значить, не його, не цилюрника синок?

Г о л о х в о с т и й (змішавшись). То єсть по натурє, значить, по тєлу, как водиться; но по душе, по образованності, дак ми уже не та хворма...

П р о н я. Авжеж, образованний человєк: хіба-развє можна його рівняти до простоти?

Я в д о к і я П и л и п і в н а. Куди вже там?!


34. Прочитайте подані речення й визначте в них вислови мовного етикету.

1. — Прощайте, дякую! — він [Соловей] до Осла озвався. — Прощай! — сказав Осел. — Навідайсь ще коли, бувай здоров, небоже! (Л.Глібов). 2. — Спасибі вам, серце, за добре слово. Хай вам Господь помагає, де тільки лицем обернетесь (М.Коцюбинський). 3. — Помагайбі вам! — поздоровляю вас з великим понеділком, — промовила Палажка. 4. — Поможи нам, Боже, довести діло до кінця, а ти, дочко, будь щаслива й здорова. 5. — Щасти вам, Боже, на все добре, на ввесь ваш вік, на ввесь ваш рід, на ваших дітей, на ваших унуків і правнуків (З тв. І.Нечуя-Левицького). 6. Тимофій неголосно промовив до людей: — То почнемо добре діло? — З Богом, Тимофію, з Богом, — відповіло йому кілька голосів (М.Стельмах). 7. — Дай, Боже, вам, панночко вечір добрий! (Г.Квітка-Основ’яненко).


35. Прочитайте уривок із п’єси І.Нечуя-Левицького “На Кожум’яках”. Знайдіть і випишіть вислови мовного етикету. Поясніть, яке значення вони тут мають.
В хату входять м і щ а н к и; деякі з кошиками, деякі убрані в празникову одежу.

М і щ а н к и. Добридень вам, Горпино Корніївно! З днем вашого янгола поздоровляємо вас! Дай вам, Боже, чого ви тільки забажаєте собі з неба! А вашій дочці пошли, Боже, гарного жениха.

Оленка й Гострохвостий осміхаються.

Г о р п и н а. Сідайте ж, щоб старости сідали в мене.

Деякі сідають.

Г о с т р о х в о с т и й (до гостей). Ой кумки мої, голубки мої, цокотушки мої! От пиріжки так пиріжки у Горпини Корніївни! Недурно вас тут повнісінька хата! Знаєте й ви, де раки зимують!

О д н а м і щ а н к а. Та й чи не жартливий же з біса оцей язикатий панич, та ще й гарний! Не зачіпайте нас, бо як причепимось усі, то мусите нам ставити могорича!

Г о с т р о х в о с т и й. А зачіпайте мене! Я дуже люблю, як молодиці мене зачіпають... але тільки молоді, чорнобриві, такі, що тільки моргни, та й... гм...

М і щ а н к и. Хи-хи-хи! Оцей панич наговорить три мішки гречаної вовни! Хи-хи-хи! Весела мати родила вас, веселий і син вдався.

Г о р п и н а (до гостей, що стоять). Але чого ж оце ви стоїте? Сідайте ж у мене, будьте ласкаві. Сідайте, кумо! Сідайте, свахо! Сідайте, кумасю! Прошу покірно, кумко!..

Т і с а м і і б у б л е й н и ц я М а р т а.

М а р т а (входить з кошиком на руці). Добридень вам, Горпино Корніївно! Ой, вибачайте мені, кумцю-голубцю! Бігала з бубликами та трохи не пробігала ваших святих іменин. Насилу згадала!

Г о с т р о х в о с т и й. А таки не пробігала, згадала.

Б у б л е й н и ц я. Авжеж! Чи то можна поминути хату моєї дорогої кумоньки. (Цілується тричі з Горпиною.) Поздоровляю вас, моє серце, з вашими іменинами. Дай вам, Боже, з неба, чого вам треба, чого тільки ви просите в Бога. Добридень вам, Оленко! (Цілується.) Добридень вам, сусідки! (Цілується з гістьми.)


36. Прочитайте подані міркування й підготуйте свій виступ на тему “Як нам досягти добробуту” або “Культура мовлення і культ праці”.

Ось уже багато років заздрісно поглядаємо в бік Західної Європи — “живуть же…” І прагнемо в себе запроваджувати “європейські стандарти”, щоб було, “як у них”. Кажемо: ось у них учні не так завантажені в школі, як у нас, вчаться без особливого напруження. Щось подібне хочемо зробити й у себе. Японський варіант, коли “трудоголіками” стають ще у школі, нас чомусь не приваблює.

Хочемо бути багатими, але не любимо навіть говорити про те, що благополучне життя можна побудувати лише завдяки масовому “трудоголізму”. Чи часто нагадуємо собі, що сьогоднішній європейський комфорт є результатом напруженої праці багатьох поколінь? У Західній Німеччині, коли треба було подолати глибоку кризу, відмовилися від більшості святкових днів. В Україні ж свята ніхто не відміняє, навпаки, вишукуються можливості їх примножити.

Хочемо бути культурним народом і водночас полегшуємо собі навчання — від шкільних творів, вважай, відмовилися, спокійно спостерігаємо за зниженням рівня грамотності й літературної освіченості. У нас немає культу праці. І ніхто навіть не прагне виховати його. А добра філологічна освіта дається важкою працею (Г.Клочек).


Запитання для узагальнення вивченого
1. З яких трьох компонентів складається мова і яка їхня роль у мові?

2. У чому полягає ієрархічна організація будь-якого висловлювання?

3. Які основні компоненти містить текст?

4. Що таке синтаксична єдність і яка її структура?

5. Як об’єднуються речення між собою в синтаксичній єдності і в тексті?

6. Які є етапи в побудові тексту?

7. Які вимоги ставляться до структури, змісту й мовного оформлення тексту?

8. Як добір тих чи інших мовних засобів залежить від сфери спілкування?

9. Які стилі розрізняють у сучасній українській мові і які їхні характерні особливості?

10. Що таке риторика і яка її роль у суспільстві?

11. Які вимоги ставляться до публічного виступу?

12. У чому полягає культура мовлення і яка її роль у міжлюдському спілкуванні?



ЛЕКСИКА




1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   90


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка