І. П. Ющук Рідна мова Поглиблене вивчення



Сторінка22/90
Дата конвертації03.04.2017
Розмір5.06 Mb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   90

§ 23. Орфоепія

У процесі говоріння діють дві тенденції: мовець, з одного боку, прагне полегшити собі вимовляння звуків, а з другого ― намагається чіткіше донести їх (тобто всі їхні ознаки) до слухача, щоб той правильно зрозумів його. Отже, звукова організація мовлення ― це певною мірою компроміс між названими двома тенденціями. З цього випливає ще одна важлива ознака мовлення ― його милозвучність.

В українській мові протягом багатьох століть виробилася чітка вимова звуків та звукосполучень, яка забезпечує максимальне взаємопорозуміння між людьми і водночас добре пристосована до роботи органів мовлення. У ній переважає тон (голос): до складу слів входить приблизно 40 відсотків голосних і стільки ж сонорних та дзвінких, глухі тут становлять лише п’яту частину всіх звуків, при чому дзвінкі в ній, як правило, не оглушуються, а глухі перед дзвінкими звучать дзвінко. Не випадково українську мову вважають однією з наймилозвучніших мов світу.

Система правил літературної вимови звуків у різних фонетичних позиціях та звукосполученнях, а також наголошування слів та інтонування речень називається орфоепією. Дотримання правил орфоепії полегшує мовне спілкування людей і забезпечує милозвучність мовлення.

Трапляються два типи вимовних помилок: під впливом діалектів і під впливом писемної форми слів.

І. Під впливом діалектів бувають такі порушення орфоепічних норм:

1) вимова ненаголошеного голосного [о] як [а] або [у]: [дарóга] або [дурóга] замість [дорóга], [малакó] або [мулукó] замість [молокó];

2) змішування [и] та [і]: [к’іслий] замість [кислий], [х’ітрий] замість [хитрий], [г’ірло] замість [гирло], [шис΄т΄] замість [ш’іс΄т΄] ;

3) оглушення дзвінких приголосних і сонорного [в] у кінці слова та перед глухими: [хл΄іп] замість [хл΄іб], [сат] замість [сад], [морóс] замість [морóз], [стéшка] замість [стéжка], [мохти] замість [могти], [кроф] замість [кроў], [лáфка] замість [лáўка];

4) вимова щілинного [ж] на місці зімкнено-щілинного [дж]: [рáжу] замість [рáджу], [провожáти] замість [проводжáти].

5) дуже м’яка вимова м’яких зубних [с΄], [ц΄], [з΄], [дз΄] з наближенням до шиплячих: [с΄ш΄óмий], [прáц΄ч΄а], [з΄ж΄áбра], [дз΄дж΄об];

6) м’яка вимова шиплячого [ч]: [ч΄ай], [ч΄ýти], [шч΄ýка], [шч΄окá]; шиплячі пом’якшуються лише перед [і] та перед закінченнями іменників середнього й ІІІ відміни жіночого роду: [но́ч’і], [н΄і́ч’:у], [жо́ўч’у], [ломáч’:а];

7) поява призвуків [ц΄] та [дз΄] у м’яких зубних [т΄] і [д΄]: [т΄ц΄агти́], [т΄ц΄і́ло], [д΄дз΄áкуйу]; несильний призвук [ц΄] є нормативним лише в звукосполученні [с΄т΄]: [с΄т΄ц΄іна́], [ко́рис΄т΄ц΄];

8) вимова запозиченого звука [ф] як звукосполучення [хв] : [хвáбрика] замість [фáбрика]; і навпаки: [ф’іст] замість [хв’іст];

9) неправильне наголошування деяких слів та форм на зразок: [випáдок] замість [ви́падок], [будé], замість [бýде], [йдéмо] замість [йдеимó] і под.

ІІ. Під впливом написання бувають такі порушення орфоепічних норм:

1) побуквене прочитання дієслівних кінцівок –шся, -ться: [сни́шс΄а], [сни́т΄с΄а], [сн΄а́т΄с΄а] замість [сни́с΄:а], [сни́ц΄:а], [сн΄а́ц΄:а];

2) роздільне прочитання буквосполучень дж, дз, що позначають один звук: [насад-жуйу], [нагород-жувати] замість [наса́джуйу], [нагоро́джувати]; роздільно прочитуються ці буквосполучення лише тоді, коли д належить до префікса, а ж, з ― до кореня: [п’іддж-живи́ти], [наддз-звича́йний];

3) вимова підряд двох звуків [тс]: [бра́тство] замість [бра́цтво], [солда́тс΄кий] замість [солда́ц΄кий] тощо.

Ці та інші вимовні помилки утруднюють адекватне сприймання мови й часто роблять її не зовсім милозвучною.


94. Прочитайте вголос подані парами слова, правильно промовляючи звуки.

1. Полити ― палити. Мостити ― мастити. Просувати ― прасувати. Золити ― залити. Компанія ― кампанія. 2. Копати ― купати. Коток ― куток. Вкосити ― вкусити. Зобастий ― зубастий. Порох ― порух. 3. Грим ― грім. Бик ― бік. Кинь ― кінь. Загин ― загін. Мовчить ― мовчіть. Мий ― мій. Виє ― віє. 4. Гадка ― гатка. Казка ― каска. Гриб ― грип. Паз ― пас. Мимохідь ― мимохіть. 5. Воджу ― вожу. Ладжу ― лажу. Каджу ― кажу. Саджу ― сажа. Загороджу ― загорожу. 6. Грав ― граф. Рив ― риф. Шавка ― шафка. Фастів ― хвастав. Фірма ― хвіртка. Форпост ― хворост. 7. Вчаться ― праця. Вчиться ― криниця. Щулиться ― вулиця. Дивіться ― дільниця. Вчишся ― піднісся. Боїшся ― узлісся.



95. Виразно прочитайте уривок, правильно вимовляючи всі звуки.

― А ти знаєш, ― сказав Володька, ― у Бондаренчихи налилися вже ранні яблука, а стара попхалася на базар. Їй-право!

― Та ну!

― Правду тобі кажу.

― Ні, не хочу, ― відповів Рубін. ― У мене, брат, стільки всячини за плечима, що не знаю, як мене й терпить Каленик Романович. По за́в’язку! Рад, а не можу. Кажеш, поспіли?

― На весь провулок пахтять. Ось ходім.

― Понюхати? Ну що ж, понюхати можна. Ходім.

Рубін відклав книжку і пішов за при́ятелем не на вулицю, а кудись через перелази і дірки в огорожах. Вийшли вони в глухий завулок. Завулок біг круто вниз, весь заріс кущами білої акації.

Стежка йшла по само́му дну ярочка, бо цей провулок був разом з тим і сточищем, куди весною і в грози збігали потоки води. Садиби й сади по схилах не спускалися низько, а обережно спинялися своїми огорожами по самі́й бровці ярочка.

Хлопці, як вийшли в завулок, так і загубилися в заростях акації, гігантських будяків і дикої лози. Зовні ці зарості здавалися непролазними джунглями, насправді ж при землі вони були попробивані десятками доріжок, рухатися по яких здебільшого доводилося рачки…

Сад Бондаренчихи від моря акацієвих джунглів відділяла лише сяка-така огорожа з дроту, заліза та дощечок з дерев’яної тари… Все тут було скопане, прополене, вигладжене, висмикане, полите, підв’язане. Стежечки́ Бондаренчиха поси́пала білим піском, в тіні під грушею біліли вискреблені до восково́го кольору лавочка і стіл.

Над усією красою світило сонце, пролітав вітрець, гойда́ючи гілки више́нь, яблунь і груш.

Краєвид зачарував Рубіна. Та ось вітрець обернувся і війнув не в садок, а з саду. І зразу ніздрі Рубіна затрепетали. Ні з чим не зрі́вняний аромат першого яблука пролинув над світом. Рубін втяг повітря і занімів. За огорожею, за десять метрів від неї, підносилася вгору яблуня, обважена плодами, що нагинали гілки до землі.

Стовбур, вибілений до сяйва розпеченого заліза, світився проти сонця, він був низький, і перша гілка відходила од нього за півтора метра від ґрунту. Щоб вона не відчахнулася під вагою фруктів, Бондаренчиха підперла її дубовою розсохою. Три молоді пружні гілки і на них десяток яблук опускалися до само́ї землі. Не треба було навіть рук підіймати! Стань рядом, зривай і клади за пазуху (І.Сенченко.)


96. Прочитайте вірш уголос. Зверніть зокрема увагу на правильне прочитання буквосполучень –ться і –шся.

Днів щасливих ніколи не вдасться забуть.

Рук не вдасться забуть, що мене обнімають.

Губ не вдасться забуть, що любов мою п’ють,

Що любов мою п’ють

І ніяк не спивають.


Бо як серце моє відпочинку не зна,

Як воно ані вдень, ні вночі не змовкає,

Так в любові моїй не дістанешся дна,

Не дістанешся дна,

Не добачишся краю.
В теплий вирій летять восени журавлі,

В теплий вирій летять, а весною вертають.

Та любов зостається на рідній землі,

Та любов зостається

І нас зігріває!

(Є.Гуцало.)


97. Прочитайте вголос скоромовки, ні разу не збившись.

1. Через грядку гріб тхір ямку. 2. Сидить Прокіп ― кипить окріп, пішов Прокіп ― кипить окріп. Як при Прокопові кипів окріп, так і без Прокопа кипить окріп. 3. Їхали крамарі, стали на горі та й забалакались про Прокопа, про Прокопиху і про маленькі Прокопенята. 4. Наш полковник полковникував, поки виполковникувався. 5. Перепел підпадьомкає, перепілка перепідпадьомкає, а маленькі перепеленята перепідпідпадьомкають.


Запитання для узагальнення вивченого

1. Що таке фонетика і яка її роль у мові?

2. Як ми розпізнаємо фонеми в мовленнєвому потоці?

3. Схарактеризуйте систему голосних фонем української мови.

4. Назвіть групи приголосних фонем за участю тону й шуму та за місцем перепони під час творення їх.

5. За якими чотирма принципами позначають звуки на письмі?

6. Які позиції фонем сильні, а які слабкі? Відповідь обґрунтувати прикладами.

7. Що таке орфоепія?

8. Які порушення орфоепічних норм української літературної мови ви спостерігаєте в своєму оточенні?
Вимова і правопис приголосних

1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   90


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка