І. П. Ющук Рідна мова Поглиблене вивчення



Сторінка14/90
Дата конвертації03.04.2017
Розмір5.06 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   90

§ 15. Вузьковживана лексика. Застарілі слова й неологізми

Загальновживані слова відомі всім носіям літературної мови. Однак у складі лексики є й такі слова, які знають і якими користуються лише люди певної професії, певної території, певної соціальної групи. Це терміни, професіоналізми, діалектизми, жаргонізми, а також застарілі слова й неологізми.



Терміном називається слово або словосполучення, що позначає поняття з якої-небудь галузі знань — науки, техніки, економіки, суспільно-політичного життя, мистецтва тощо: іменник, прикметник, спосіб дієслова, дільник, частка, чисельник, знаменник, гіпотенуза, катет, перпендикуляр, сольфеджіо, піано, фуга, молекула, протон, електрон.

Термін чітко окреслений і однозначний у своїй термінологічній системі. Наприклад, у звичайному мовленні слово корінь має значення не тільки “підземна частина рослини” (корінь сосни), а й “ нижня частина чого-небудь, що міститься в тілі” (корінь зуба), “головна причина чого-небудь” (корінь зла), використовується в усталених зворотах дивитися в корінь, пускати корінь, рубати під корінь тощо. У мовознавчій науці корінь — це “головна частина слова без афіксів”, у математиці корінь — це “величина, що при піднесенні її до певного степеня дає дане число” і тільки.

Добре розвинута, впорядкована й унормована термінологія сприяє розвиткові науки, технічному прогресові.

Слова, що побутують тільки в мові людей певної професії, називаються професіоналізмами.

Наприклад, у мові хліборобів поширені слова оранка, зяб, боронування, культивація, косовиця; у мові металургів — вагранка, шихта, мульда, льотка, сляб, блюмінг, прокат; у видавничій справі — шрифт, курсив, петит, верстка, вичитка, коректура.

Слова, що вживаються тільки жителями певної місцевості, називаються діалектизмами. Наприклад: трепета (осика), бистрець (потік), ґазда (господар), туск (жаль), яр (весна), навидіти (любити) — у мові українців, що живуть у Карпатах; когут (півень), п’ястук (кулак), файний (гарний), таний (дешевий) — у мові представників Івано-Франківщини; пательня (сковорода), хопта (бур’ян), рівчак (струмок), пантрувати (стежити) — у мові подолян; живець (джерело), мигунка (блискавка), пучка (палець), хупавий (гарний), кукібний (дбайливий) — у мові вихідців з Чернігівщини; гомоніти (говорити), кип’яч (окріп), зобува (взуття), гарман (тік), ріпа (картопля) — у мові людей з південно-східної частини України.

Діалектизми утруднюють спілкування між людьми з різних місцевостей. Тому їх слід уникати.

Письменники іноді використовують діалектизми в творах, найчастіше в мові персонажів, щоб краще передати місцевий колорит. Такі діалектизми пояснюються у виносках або наприкінці книжки. Іноді вони зрозумілі й з контексту. Діалектизми нерідко є джерелом збагачення літературної мови.



Жаргонізми — слова, властиві мові певного соціального середовища. Наприклад, серед частини молоді побутують слова бакси “долари”, штука “тисяча”, черепи “свої хлопці”, шпора “шпаргалка”, кинути “ошукати”, засипатися “не скласти іспиту”, кльово “дуже добре”. Більшість жаргонізмів — загальновживані слова, яким надано іншого, специфічного значення.

Застарілі слова є двох видів: історизми й архаїзми.



Історизми ― слова, що вийшли з активного вжитку тому, що зникли позначувані ними явища. Сюди належать назви давніх станів, посад (кріпак, дворянин, поміщик, боярин, війт, жандарм, осавула, бурмістр, соцький, бунчужний, хорунжий, нарком, політрук); назви давніх установ (ратуша, магістрат, райком, партком); назви колишніх професій (лучник, списник, кожум’яка, дігтяр, чумак, камердинер, лакей); назви застарілих знарядь праці, зброї (соха, ступа, жорна, кайло, сагайдак, ратище, мушкет, гаківниця, фальконет, пістоль); назви не вживаних тепер предметів одягу (жупан, кирея, кунтуш, чумарка, кобеняк, свита, бекеша, ліврея, кацавейка, каптур, крайка, плахта, запаска, очіпок); назви старовинних грошових одиниць та одиниць мір (дукат, червінець, шаг, шеляг, злотий, рубель, аршин, сажень, верства, десятина, гарнець, пуд, фунт); назви зниклих народів, племен (гуни, печеніги, половці, ятвяги, варяги, поляни).

Історизми не мають синонімів. Історизми використовують у художніх творах та наукових працях, у яких описуються події і факти минулих історичних епох.



Архаїзми ― слова, які вийшли з активного вжитку тому, що їх з різних причин витіснили інші слова. Наприклад, замість давніх слів чадо, уста, десниця, зигзиця, ректи тепер ми вживаємо слова дитина, губи, права рука, зозуля, сказати.

Архаїзми мають синоніми: чоло ― лоб, перст ― палець, отчий ― батьківський, бран ― полон, уповати ― надіятися, отверзати ― відкривати, вельми ― дуже, всує ― даремно.

Архаїзми використовують у художній літературі й публіцистиці переважно з метою створення піднесеного, урочистого настрою або для вияву іронії, сарказму, зневаги чи створення гумористичного ефекту, вдаваного пафосу.

Неологізми — нові слова в мові: бартер, менеджмент, рекетир, факс, телетайп, конверсія, дилер, імідж, податківець, безпіщанка. Неологізми бувають загальнонародні й індивідуально-авторські.

Загальнонародні неологізми, тільки-но з’явившись, набувають поширення серед більшості носіїв мови (ваучер, бронедвері, чипси, бомж). Вони, проте, із зміною суспільних умов, розвитком науки й техніки, можуть перейти в історизми, як це свого часу сталося зі словами колгосп, радгосп, трудодень, партгрупорг, стахановець, грамофон тощо.

Індивідуально-авторські неологізми властиві мові окремих письменників. Вони творяться з метою надати предметам і явищам свіжі образні назви: блискотінь, бистроплин, краплинь, дощовиця, весновій, сніговерть, сміхобризний, міднодзвонний, громоносний, невситенний, зашовковитися, акордитись, успадкоємити, знедуховніти, яблуневоцвітно, трояндно. Такі неологізми, як правило, не стають загальновживаними, а так і залишаються в тому чи іншому творі письменника.
56. Прочитайте речення. Визначте, до якого розряду за вживанням належать виділені слова, і спробуйте пояснити їхнє значення. Чому тут вжито ці слова?

1. Полюють зайців в основному трьома способами: з підйому, з-під собак-гончаків і на засідах. 2. Ви стаєте на путі, де має бігти заєць, і мажете по ньому. 3. Та якої ж фабрики ружжо вам посовітувати? 4. Готи посідали горішній Крим, а гуни — степовий. Налітали потім на Крим (степовий) і авари, і турки, і хозари 5. А вам, — я знаю! — вам щоб усе зразу, як на долоні: щоб і історія, й географія, й етнографія… Щоб і флора, й фауна… (З тв. Остапа Вишні). 6. Арфами, арфами — золотими, голосними обізвалися гаї самодзвонними… 7. Думами, думами — наче море кораблями, переповнилась блакить ніжнотонними… 8. Сестру я Вашу так любив — дитинно, злотоцінно (З тв. П.Тичини).


57. Прочитайте уривок. З’ясуйте, як за допомогою спеціально дібраних слів письменниця майстерно передає настрій і дух давньої доби — часів правління княгині Ольги (945—964). Які це слова? Які з них вузьковживані?

Великого не буває без суєтного. Тому велике і мізерне вереміїться в одному колобігу веремен, і не збагнути простому умом, де вічне, а де минуще. Недарма на світі з’являються пророки і вчать: розорюйте свої перелоги, і Бог дощем проллє на вас правду. Вічне і велике тоді підніметься в чистоті своїй, струсить сміття мізерності, а нечестивці згинуть від безчестя свого. Тож поки що нікуди не подітися від малих, дріб’язкових клопотів. Та як без них? Без них ніби немає й життя, бо немає боріння великих прагнень з дрібними справами.

У плині своїх днів і трудів княгиня й не думала — се велике, а се мале. Все видавалося їй значним. Все потрібно було лагодити й долати, до всього прикладати своє серце.

Ось і Гліб повернувся із Преслави. Привів кількох книжних людей і будівничих-здателів. Набачився там церков і монастирів — хоче й тут вибудовувати такі ж. Ольга й сама здавна мріяла звести свою невеличку церквицю, в якій би під склепінням витала для неї тиша і мудрість. О, як потрібна для неї та порадниця — тиша і мудрість! Не вистачає сил на все, що діється навколо: над урвищем ставить нові кам’яні палати, неподалік веліла розширити майдан для Бабиного торжка — щоб більше гостей сюди приходило, поки лежить ще санна дорога, веліла мечникам княжим по селах і градках зібрати данину. Князь-муж ще на полюдді у дреговичів і смолян, доки прийде, тут усе буде по-господарськи влаштовано. Треба і про схолу поклопотатись — негоже княжичу Глібу самому навчати отроків, на те є багато писемних і книжних людей… (Р.Іванченко).


58. Знайдіть професіоналізми в поданих нижче уривках з повісті Панаса Мирного “Лихі люди” і, орієнтуючись на них, яке висловлювання належить письменнику Телепневі, бунтареві Жуку, помічникові прокурора Шестірному, майбутньому попові Попенку, рибалці. Свої міркування обґрунтуйте.

1. Може, і погуляю який там рік або два, поки вишукаю багатшу попівну та кращу парафію; а там — пострижуся. 2. Колись було закинеш раз невід — насилу витягнеш; а тепер бовтаєшся-бовтаєшся цілу ніч, змокнеш, виморишся, як собака; а що того влову? 3. І у простого народу є пісня, казка… Ти вчиш його найлегше хліба добути, а я звертаю людську увагу на страшні картини нужди та горя, буджу жаль у серці… 4. Я довго, Петре, думав над цим і додумався ось до чого: не можна просьбою — бери силою! Бийся! борися, — а бери, добувай! 5. Сідайте… розкажіть нам усе, що ви знаєте в цій справі, у якій мені довелося з вами в такому сумному місці зустрітися… Ви відмовляєтеся від щиросердечного зізнання?


59. Розпитайте своїх рідних, знайомих, які діалектні слова їм відомі. Ці слова запишіть разом з поясненнями їхнього значення, при цьому зазначте також місцевість, де їх ще вживають.

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   90


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка