І. П. Ющук Рідна мова Поглиблене вивчення



Сторінка11/90
Дата конвертації03.04.2017
Розмір5.06 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   90

§ 11. Слово і його лексичне значення

У нашій свідомості існує суцільна картина світу, тобто все, що ми будь-коли бачили, чули, сприймали, зберігається в нашій пам’яті. Із цієї картини ми можемо виділити будь-який предмет чи явище, уявити його окремо й зосередити на ньому увагу, наприклад, уявити яблуко. І ось коли з цим образом яблука в нашій свідомості стійко поєднається набір звуків [йаблуко], виникає слово з певним лексичним значенням. У пам’яті утворюється стійкий образ даного набору звуків (образ слова [йаблуко])‚ який щоразу‚ коли ми його чуємо‚ викликає в нашій уяві образ того самого предмета (образ яблука). І навпаки, коли ми бачимо предмет, то зіставляємо його з образом, який зберігається в нашій пам’яті, і через цей образ пригадуємо слово, пов’язане з ним.

Зв’язок між словом і реальним предметом (чи явищем) здійснюється так: вимовлене або написане словообраз слова в нашій свідомості — узагальнений образ предмета в нашій свідомості — реальний предмет.

Лексичне значення слова — це той узагальнений образ предмета (чи явища), який воно викликає в нашій уяві. А вже за тим узагальненим образом ми впізнаємо конкретні предмети (чи явища) в реальній дійсності. Наприклад, коли ми чуємо слово вогонь, уявляємо язики полум’я (це лексичне значення цього слова) і починаємо шукати очима, де ж той уже не уявний, а справжній вогонь.

Слово і називає конкретні предмети (чи явища)‚ і узагальнює водночас. Словом книжка ми можемо позначити й саме цю книжку (Подай мені книжку)‚ і книжку взагалі (Книжка — джерело знань).

Проте ступінь узагальнення в різних категоріях слів неоднаковий. Наприклад, слово троянда може називати конкретну квітку (Троянди — білу, кремову й червону — я зрізав, не без жалю і вагань. — М.Рильський) і може називати будь-яку квітку цього класу (Нимидора розцвіла, як повна троянда. — І.Нечуй-Левицький). Тим часом слово квітка називає не лише троянди, а й жоржини, чорнобривці, рожі, нагідки тощо. А слово рослина ще більш узагальнює: воно охоплює не лише квіти, а й траву, кущі, дерева. Відповідно й у нашій уяві, коли ми чуємо ці слова, постають то більш-менш конкретні, то різною мірою узагальнені образи.

Слова і їхнє лексичне значення ми засвоюємо змалку, чуючи їх від найближчого оточення, а потім — спілкуючись з іншими людьми, читаючи книги. Щоб люди правильно розуміли одне одного, потрібно, щоб в усіх, хто живе в певному суспільстві, при тих самих словах в уяві виникали ті самі образи.

За значенням слова бувають:

а) повнозначні, які називають предмети (людина, учитель, ведмідь, горобець, земля, будинок, стілець, дощ, вітер, думка); їхні ознаки (розумний, добрий, свіжий, теплий, давній); дію і стан (працювати, сидіти, міркувати, дбати, розвиватися, чорніти); обставини (швидко, глибоко, давно, пізно, праворуч, навмисне, згарячу); коли ми чуємо ці слова навіть поза реченнями, в нашій уяві виникають певні, більш-менш конкретні образи;

б) вказівні, які не називають явищ, а лише вказують на них і стають зрозумілі тільки в контексті, в поєднанні з іншими словами: займенники (він, той, такий, стільки); числівники (сім, двадцять чотири, мільйон); вигуки (ой, ах);

в) службові, які вказують на різні зв’язки між явищами: прийменники (на, з, під), сполучники (і, або, тому що), частки (навіть, ось, же).

2. Крім того, слова поділяються:

а) за походженням — на українські й іншомовні;

б) за кількістю значень — на однозначні й багатозначні;

в) за стилістичним забарвленням — на стилістично нейтральні й стилістично забарвлені;

г) за сферою вживання — на загальновживані й вузьковживані;

ґ) за взаємними відношеннями — на антоніми, синоніми, омоніми, пароніми.

До словникового складу мови входять також фразеологізми й крилаті вислови.


41. І. Прочитайте народну казку “Чотири королі”. Поясніть, як у ній описано лексичне значення чотирьох неназваних слів.

В одного короля було чотири сини. Любив він усіх чотирьох однаково і не знав, котрому з них передати своє королівство. Зібрав король одного разу синів і каже їм:

— Діти мої! Я вже старий і хочу вибрати з-поміж вас собі наступника. Для того щоб знати, які ви на розум, кожен з вас якийсь час керуватиме королівством. Королем буде той, який покаже себе найкращим.

Прийшла черга на молодшого сина. Коли син почав правити, сонце радісно засвітило, трава зазеленіла, потоки зашуміли, дерева почали розвиватися, вишні, яблуні зацвіли, трави запахли квітами. Немало радості приніс цей син людям.

Прийшла черга на другого сина. Почали ниви зерном проростати-наливатися, діти купались у ріках, вівці й корови паслися на луках, люди косили пахучі трави, сушили сіно. На деревах достигали плоди. Полюбилося й таке правління людям.

Покликав король третього сина. Коли цей почав володарювати, дерева змінили зелений лист на золотий. Сади рясніли червонобокими яблуками й жовтими грушками, виноградом. Скріпили вози з поля, повні збіжжя…

Прийшла черга й до четвертого — найстаршого сина. Покрив він землю, щоб відпочила, білим широченним покривалом — кінця-краю йому не видно. Полетіли з горбків санчата, понісся веселий хлоп’ячий і дівчачий сміх.

Покликав король синів своїх і каже їм так:

— Мої дорогі діти! Ви показали свій великий хист! Ваше правління мені полюбилося! Тому я гадаю, що буде добре вам володарювати разом.

І відтоді правлять королівством усі сини — кожний по четвертині року.

ІІ. Текст запишіть під диктовку (попросіть кого-небудь, щоб продиктував його вам), написане уважно звірте з надрукованим і помилки, якщо вони трапляться, виправте.

ІІІ. Дайте власний опис лексичного значення тих чотирьох неназваних слів.


42. Прочитайте вислови. З’ясуйте, які нюанси значення, які почуття передають слова, про які тут іде мова.

1. Вона раптом грайливо мені рукою на прощання, па-па, та й подріботіла тротуаром така самовпевнена, владна, цілісна. Господи, таж “па-па” кажуть близькій людині… (С.Процюк). 2. А по суспільстві розповзається бізнес — слово, жирне, наче нафтова пляма (П.Вольвач). 3. Пригадую, коли в Спілці письменників дискутувалася назва самого політичного об’єднання — чи це має бути “Фронт” або “Рух”, — я обстоював назву “Рух”. Чому? Бо у слові “фронт” завжди вчувається конфронтація. А нам треба було найширшого залучення тих, хто тоді щиро вболівав за нашу перспективу… (П.Мовчан).


43. Визначте різницю в значенні виділених слів. Чи можна їх сплутувати, чи не зміниться від цього зміст висловлювань?

1. Треба його [народ] бачити всюди: серед села, серед поля, у його праці тяжкій, забавках веселих, у його стосунках між собою, в його сім’ї (Панас Мирний). 2. Племінник не дуже любив свого дядю, але мусив підтримувати тісні родинні взаємини (О.Іваненко). 3. Міжнародні відносини на Близькому Сході поволі нормалізуються (З газети). 4. Співчутливе ставлення до неї невідомих їй людей особливо вразило Ольгу (А.Шиян). 5. Почалась якась складна гра з новими, несподіваними учасниками, які до хімії не мають ніякого відношення (Ю.Шовкопляс).


44*. Прочитайте речення і спробуйте пояснити значення виділених слів — назв різних частин будівлі. За відповіддю наприкінці книжки перевірте, чи правильно ви розумієте їхнє значення.

1. Нимидора сіла на призьбі й заплакала, потім подумала, встала й пішла на причілок 2. Церква без бань, продовгаста, на фасаді підіймається дзвіничка оригінальної архітектури. 3. На хаті заблищали крокви і лати, наче сухі ребра. 4. Сволоки в низеньких кімнатках неначе понависали над головами гостей (З тв. І.Нечуя-Левицького). 5. Улас розшукав книжку в бур’яні і заховав за бантиною. 6. Підвішена під стелею лампа сполохано блимає (З тв. Григорія Тютюнника). 7. З хати вже вирвані лутки дверей і вікон, і вона, біла, дивиться на світ проваленими страхітливими очима (О.Довженко).

* До вправ, позначених зірочкою, наприкінці книжки подано відповіді.
45. Прочитайте загадки. Проаналізуйте, як у них описано лексичне значення слів.

І. 1. Нашу стелю у червінці мати вбрала, ні одна ще їх дитина не дістала (Небо і зорі). 2. Без рук, без ніг, тільки з рогами, а ходить попід небесами (Місяць). 3. Стоїть дерево серед села, а в кожній хатці по гіллячці (Сонце і промені). 4. Довго нема мене — в’яне все, а як пройду — знов оживе (Дощ). 5. Через гору дорога, а кінців її знайти не можна; світ її видить, а піти нею не піде (Веселка).

ІІ. Без загадок мова прісна, як борщ без солі, то я завжди присолюю свою мову. Моя жінка Мартоха спершу страх як дратувалась, коли я затівав із нею таку балачку.

— Корова без ніг, без тіла скирту соломи з’їла.

— Яка корова? — не тямить.

Сама товста, рука тепла, а рот червоний.

— Хто такий? — супить брови.

— І не кінь, і не пес, їсть дрова, як овес.

— Білим світом заклинаю, Хомо, скажи, що в тебе на мислі.

— Про піч кажу тобі, Мартохо, вже паливо вигоріло, треба трохи полінячок підкласти. Завжди їсть, а ніколи сита не буває (Є.Гуцало).


46. Слова запишіть у три колонки: 1) повнозначні; 2) вказівні; 3) службові.

Обрій, усе, думати, аби, без, удень, льон, алло!, із, однак, рясний, вона, тільки, два, скоро, але, навіть, зелений, той.

Ключ. З других букв виписаних слів прочитаєте початок вислову Демосфена, який закінчується словами: “.. нікчемне й пусте”.

1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   90


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка