І. П. Ющук Рідна мова Поглиблене вивчення § 18. Антоніми Слова, протилежні за значенням, називаються антонімами



Скачати 47.44 Kb.
Дата конвертації22.04.2017
Розмір47.44 Kb.
І.П.Ющук

Рідна мова

Поглиблене вивчення

§ 18. Антоніми
Слова, протилежні за значенням, називаються антонімами.

Антоніми виступають парами і завжди належать до однієї якоїсь частини мови: день — ніч (іменники), денний — нічний (прикметники), розвиднятися — смеркати (дієслова), удень — уночі (прислівники).

Багатозначне слово може мати не один, а кілька різних антонімів. Це залежить від того, у сполученні з якими словами воно виступає: старий кінь молодий кінь; старий будинок — новий будинок; стара олія — свіжа олія.

За походженням антоніми бувають:

1) різнокореневі: великий ― малий, легкий ― важкий, спека ― мороз, мужність ― боягузтво, любити ― ненавидіти;

2) однокореневі: надія ― безнадія, спокій ― неспокій, орієнтація ― дезорієнтація, логічний ― алогічний, раціональний ― ірраціональний; особливо багато їх серед дієслів: відчинити ― зачинити, увійти ― вийти, навантажити ― розвантажити, недосолити ― пересолити.

Слова з не- тільки тоді антонімічні, коли ця частка творить нове слово з новим значенням: правда ― неправда (брехня), друг ― недруг (ворог), воля ― неволя (рабство). Антоніми з не- виражають меншу міру протиставлення, ніж різнокореневі антоніми: багатий ― небагатий (убогий), легко ― нелегко (важко), правда ― неправда (брехня). Але такі похідні слова з не-, як гарячий ― негарячий, швидко ― нешвидко, не є антонімічними, вони передають не протилежні значення, а значення з різним ступенем вияву якості.

Антоніми бувають загальновживані (постійні) і контекстуальні. Загальновживані антоніми мають протилежне значення й поза контекстом (сум — радість); контекстуальні ж набувають протилежного значення лише в контексті внаслідок переносного вживання слова. Наприклад, у вислові М.Рильського Не бійтесь заглядати у словник: це пишний яр, а не сумне провалля завдяки контекстові сприймаються як антоніми пари слів пишний — сумний, яр — провалля.

Антоніми використовуються в прислів’ях, приказках, дотепах: Порожня бочка гучить, а повна ― мовчить. Чужого доброго не гудь, а свого поганого не хвали. Антоніми входять до складу багатьох фразеологізмів: ні живий ні мертвий, ні холодно ні жарко, ні туди ні сюди, ні в сих ні в тих, і сміх і гріх, рано чи пізно, наліво і направо, пройти крізь вогонь і воду, змінити гнів на милість; ні богові свічка, ні чортові кочерга.
69. У поданих реченнях визначте постійні й контекстуальні антоніми.

1. Близько день! В новій славі сонце просіяє, згине ніч! (Леся Українка). 2. В дні ясні й суворі, і в труднощах, і в радості, і в горі я все своє життя — щасливий був (І.Муратов). 3. Спочивають добрі люди, що кого втомило: кого — щастя, кого — сльози, всіх нічка покрила (Т.Шевченко). 4. Я чую тривогу; скажи, що сталось? Я ні жива, ні мертва! (І.Карпенко-Карий). 5. Не жартуй наді мною, будь ласка. І, говорячи, не мовчи (В.Симоненко). 6. Хлопці трохи помовчали, але перегодя знов почали балакати спершу тихо, а далі все голосніше, а потім зовсім голосно. 7. Їм здавалось, що вони не жили, а тільки животіли на чужині, тиняючись в наймах по усяких місцях (З тв. І.Нечуя-Левицького).


70. До кожного конкретного значення прикметників тихий, чистий, поданих у словосполученнях, доберіть антоніми із слів, що в дужках.

І. Тихий голос, тихе читання, тихий вечір, тиха вулиця, тиха погода, тихе море, тихе життя, тиха хода. (Вітряний, голосний, гучний, розбурханий, сильний, шумливий, швидкий, неспокійний).

ІІ. Чисті руки, чисте небо, чиста вода, чистий голос, чистий аркуш паперу, чистий спирт. (Хмарний, хрипкий, списаний, розведений, брудний, каламутний).
71*. Вставте пропущені в прислів’ях антоніми.

1. З самого початку думай, який буде … 2. Краще смерть на полі, ніж … в неволі. 3. Краще гірка правда, ніж солодка … 4. Шануй старих — … тебе пошанують. 5. Білі ручки … роботи не люблять. 6. Де багато слів, там … діла. 7. Язиком густо, а на ділі … . 8. Гірко зароблене … їсться. 9. Добре довго пам’ятається, а … ще довше. 10. Сказати легко, та зробити … .


72..І. Випишіть окремо постійні й контекстуальні антоніми.

Націоналізм — це філософія виживання і буття нації, тоді як шовінізм — це філософія поневолення і гноблення інших націй. В основі націоналізму — національна ідея, в основі шовінізму — великодержавно-імперський інтерес. Націоналізм починається з любові до свого, шовінізм — із ненависті до чужого. Мета націоналізму — свобода своєї нації, мета шовінізму — поневолення іншої. Націоналізм трактує інтернаціоналізм як міжнаціональні взаємини на засадах рівності націй, шовінізм перетворює інтернаціоналізм у засіб денаціоналізації народів і підпорядкування їх імперській чи великодержавній ідеї. Для націоналістів національні ознаки інших, їхні святині, символи, традиції тощо — об’єкт поваги і пошанування: для шовініста — це те, що необхідно негайно знищити, викорінити і замінити своїм. Націоналізм облагороджує членів своєї нації, шовінізм веде свій народ до морального звиродніння. Націоналізм народжує подвижників, мучеників і героїв; шовінізм — убивць, грабіжників, яничарів, холуїв. Опора націоналізму — найбільш свідомі, чесні і порядні люди; опора шовінізму — людська підлота. Націоналіст завжди бореться, щоб відстояти своє; шовініст — щоб загарбати чуже (В.Іванишин).

ІІ. Текст запишіть під диктовку (попросіть кого-небудь, щоб продиктував його вам), написане уважно звірте з надрукованим і помилки, якщо вони трапляться, виправте.
73. І. У будь-якій доповіді, лекції, статті виділяються основні положення та аргументи й міркування, які обґрунтовують і уточнюють ці положення. Коротко сформульовані основні положення певного тексту (без додаткових аргументів та міркувань) називаються тезами. Тези, як правило, передують створенню тексту; ними, як підсумок, може й завершуватися текст. Прочитайте тезисний виклад основних думок, яким завершується праця видатного українського педагога Г.Ващенка “Виховний ідеал”, і за цим зразком складіть тези §1 “Рідна мова” з цього підручника.

Молодь мусить чітко усвідомлювати, в чому благо Батьківщини.

Благом для неї є:

1. Державна незалежність, можливість для українського народу вільно творити своє політичне, соціальне, господарське і релігійне життя.

2. Об’єднання всіх українців, незалежно від їх територіального походження, церковної належності, соціального стану і т.ін., в одну спільноту, що пройнята єдиним творчим прагненням і високим патріотизмом.

3. Справедливий державний устрій, який би підтримував лад у суспільстві, в той же час забезпечував особисті права і волю кожного громадянина і сприяв розвиткові й прояву його здібностей, спрямованих у бік громадянського добра.

4. Справедливий соціальний устрій, при якому зникала б і неможлива була б боротьба між окремими групами суспільства.

5. Високий рівень народного господарства й справедлива організація його, що забезпечувало б матеріальний добробут всіх громадян, було позбавлено елементів експлуатації.

6. Розквіт духовної культури українського народу: науки, мистецтва, освіти. Піднесення її на такий рівень, щоб Україна стала передовою країною у світі.

7. Високий релігійно-моральний рівень українського народу, реалізація в житті вчення Христа.



8. Високий рівень здоров’я українського народу, зведення до мінімуму всяких посеред нього хвороб і виродження.

ІІ. Які антоніми можна дібрати до ключових слів у вище наведених положеннях?


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка