І основні питання. Актуальність теми



Скачати 462.3 Kb.
Сторінка1/4
Дата конвертації24.03.2017
Розмір462.3 Kb.
  1   2   3   4
Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького
Кафедра пропедевтики дитячих хвороб
Тези лекцій з дисципліни «Пропедевтика педіатрії»

Для студентів ІІІ курсу медичного факультету
МОДУЛЬ 1: «РОЗВИТОК ДИТИНИ»

Тема 1. Педіатрія як наука про здорову і хвору дитину, її місце в системі загальної медицини. Основні історичні етапи розвитку педіатрії в Україні. Принципи організації і методи лікувально-профілактичної допомоги дітям в Україні. Періоди дитячого віку, їх характеристика і особливості. Новонароджена дитина. Фізіологічні і перехідні стани в періоді новонародженості

План лекції

1. Тема і основні питання. Актуальність теми

2. Лекційний матеріал

2.1. Педіатрія як наука про здорову і хвору дитину. Основні історичні етапи розвитку педіатрії

2.2. Принципи організації і методи лікувально-профілактичної допомоги дітям в Україні

2.3. Періоди дитячого віку

1. Внутрішньоутробний період триває 259-293 дні (37-41 тиж):



  • фаза ембріонального розвитку, що триває перші 8 тиж

  • фаза фетального (плацентарного) розвитку: раннього – 9-28 тиж, пізнього – 29 – 40 тиж.

2. Інтранатальний період

3. Позаутробний (постнатальний) розвиток.

Період новонародженості:

Період грудного віку:

Переддошкільний період:

Дошкільний період (4 – 6 років):

Молодший шкільний вік (7 – 11 років):

Старший шкільний вік (12 – 17 років):

2.4. Новонароджена дитина

2.4.1.Поняття «доношена», «недоношена», «переношена» дитина

2.4.2. Критерії морфофункціональної зрілості новонародженої дитини

2.4.3. Фізіологічні і перехідні стани в періоді новонародженості



  • Синдром «щойно народженої дитини»

  • Транзиторна гіпервентиляція

  • Транзиторний кровообіг

  • Транзиторні порушення метаболізму в міокарді

  • Транзиторна поліцитемія

  • Статевий криз: фізіологічна мастопатія, десквамативний вульвовагініт, метрорагія, набряк зовнішніх статевих органів

  • Транзиторні особливості функції нирок: олігурія, альбумінурія, сечокислий інфаркт нирок

  • Транзиторний дисбактеріоз кишок і транзиторний катар кишок

  • Фізіологічна втрата маси тіла

  • Транзиторне порушення теплового балансу: гіпотермія, гіпертермія

  • Проста еритема

  • Токсична еритема

  • Транзиторна гіпербілірубінемія і фізіологічна жовтяниця

2.5 Шкала Апгар

2.6. Висновки

3. Заключна частина
Тема 2. Фізичний та психомоторний розвиток дітей різних вікових груп. Принцип і методи оцінки фізичного розвитку дітей. Поняття про акселерацію розвитку дітей. Основні гіпотези і механізми акселерації. Семіотика порушень фізичного та психомоторного розвитку дітей.

Актуальність теми

Основні методи дослідження фізичного розвитку:


  • Соматометрія

  • Соматоскопія

  • Фізіометрія

Основні методи оцінки фізичного розвитку:

  • метод орієнтовних розрахунків

  • метод антропометричних стандартів

За підсумками оцінки фізичного розвитку виділяють 5 його меж:

  • Середній  якщо відхилення антропометричних показників знаходяться у межах

  • 7% від середньої величини (Х  7%) за емпіричними формулами

  • одного стандартного відхилення (М  1σ) за сигмальними таблицями

  • показники у межах середньої центильної зони (25 – 75 центиль)

  • Вище або нижче середнього  якщо показники знаходяться у межах

  • 8 – 20% від середньої величини (Х  8 – 20%) за емпіричними формулами

  • від 1 до 2 стандартних відхилень (М  1 – 2 σ) за сигмальними таблицями

  • зони центилів займають проміжки від 75 до 90 (вище середнього) і від 10 до 25 (нижче середнього)

  • Високі або низькі  якщо показники знаходяться у межах

  • понад 20% від середньої величини за емпіричними формулами

  • понад 2 стандартних відхилення (М   2 σ) за сигмальними таблицями

  • зони від 3 до 10 (низькі) і від 90 до 97 (високі) центиля

Табл. Cхема оцінки гармонійності розвитку дітей (за Нечитайлом Ю.М.)

Перцентильні коридори або сигмальна оцінка

Маси тіла

Перцентильні коридори або сигмальна оцінка зросту

3 – 10%

або Х - 1-2

10 – 90%

або Х  

90 – 97%

або Х + 1-2

90 – 97%

або Х + 1-2

Низький різко дис­-

гармонійний розвиток з надміром маси тіла



Средній дисгармо­ній­ний розвиток з надміром маси тіла

Високий гармонійний розвиток

10 – 90%

або Х  

Низький дисгармоній­ний розвиток з надміром маси тіла

Середній гармонійний

Високий дисгармо­ній­ний розвиток з дефіцитом маси тіла

3 – 10%

або Х - 1-2

Низький гармонійний розвиток

Середній дисгармо­ній­ний розвиток з дефіцитом маси тіла

Високий різко дис­гар­мо­нійний розви­ток з дефіцитом маси тіла

Поняття про акселерацію та ретардацію
Семіотика порушень фізичного розвитку

Затримка росту у дітей у багатьох випадках є поліетіологічною. Можна виділити наступні причини відставання у рості:

  • Спадково-конституційна низькорослість (низький ріст батьків)

  • Ендокринопатії

  • Хромосомні захворювання (синдром Дауна, ШерешевськогоТернера)

  • Хронічні захворювання різних органів та систем (соматогенний нанізм)

  • Порушення травлення, всмоктування і засвоєння поживних речовин (муковісцидоз, целіакія)

  • хвороби обміну (фенілкетонурія та ін.).

  • нераціональне, неповноцінне харчування

  • затримка росту на грунті ураження росткової зони кісток

  • психосоціальна низькорослості.

Надмірно високий зріст може бути:

  • конституційним (гіганти батьки)

  • зумовлений підвищеною продукцією соматотропного гормону − найчастіше при аденомі гіпофіза

  • гіпофункцією статевих залоз – високий ріст супроводжується євнухоїдним синдромом

  • при синдромі Марфана характерний високий ріст, арахнодактилія, підвищена рухомість суглобів, схильність до вивихів.

Недостатня маса тіла

  • незбалансоване харчування (аліментарні гіпотрофії)

  • анорексія (на фоні важких хронічних захворювань, при насильному годуванні, неврогенна анорексія)

  • синдром мальабсорбції, інші захворювання шлунково-кишкового тракту (туберкульоз кишківника, хронічний ентерит, виразково-некротичний коліт)

  • ендокринні захворювання (цукровий діабет, нецукровий діабет, гіпертиреоз, хронічна недостатність кори наднирників  хвороба Адісона)

  • глисні інвазії

  • гнійно-септичні захворювання

  • злоякісні пухлини

У дітей першого року життя знижена маса тіла  гіпотрофія  у залежності від клінічних проявів та величини дефіциту маси ділиться на 3 ступені важкості.


Клінічні

Ознаки

Ступені гіпотрофії

І

ІІ

ІІІ

Дефіцит маси тіла

11-20%

21-30%

30%

Загальний стан

Задовільний

Середньої важкості

Важкий

Стан підшкірно-жиро­во­­­го шару

Стоншений на животі

Стоншений на животі, тулубі, кінцівках

Цілковито зникає

Тургор тканин

Помірно знижений

Знижений

Різко знижений

Еластичність шкіри

Помірно знижена

Різко знижена

Відсутня

Відставання у рості

Відсутнє

На 1-3 см

На 3-5 см

Психомоторний розвиток

Відповідний до віку

Сповільнений

Значно відстає

Імунологічна реактивність

Збережена

Знижена

Різко знижена

Толерантність до їжі

Не змінена

Знижена

Різко знижена

Надмірною масою тіла

  • Паратрофія

  • Ожиріння

У залежності від механізму розвитку ожиріння розрізняють його форми

  • конституційно-екзогенне

  • церебральне

  • ендокринне

  • змішане

Розрізняють 4 ступені ожиріння:

І – 15 – 29 % надмірної маси тіла

ІІ – 30 – 40 % надмірної маси тіла

ІІІ – 50 – 100 % надмірної маси тіла

ІV – понад 100 % надмірної маси тіла

Нервово-психічний розвиток дітей першого року життя

(складено на основі шкали розвитку Griffits – GES)



Вік

міс

Моторика

Координація

Слух / мова

Особистість /

емоції

1

У вертикально­му положенні кілька секунд утримує голову

Тягне руку до рота, смокче її



Ненадовго фіксує погляд на предметі

(іграшці, що видає звук)




Крім плачу, видає інші короткі звуки

Прислухається до звуків

Коротко усміхається


Заспокоюється, якщо взяти на руки

Радо купається



2

Тримає голову у положенні на животі

Слідкує за рухомим предметом, спершу при горизонтальному русі, пізніше – при вертикальному

Шукає джерело звуку очима

Прислухається до музики



Усміхається тривало

Видає звуки (агукає) у відповідь на звертання



3

У положенні на животі піднімає не лише голову, але й груди

Тримає іграшку у руці

Розглядає свої руки, грається пальцями


Слідкує за предметом, що рухається по колу

Тягнеться рукою до запропонованої іграшки



Шукає джерело звуку з рухами голови

В агуканні з’являються 2 різні звуки



Слідкує за рухами особи

Моторна та емоційна “буря” у відповідь на звертання



4

Утримує голову при підніманні за руки у сидяче положення

Постійно утримує

Голову у вертикальному положенні


Бере рукою запропо­нований предмет


Повертає голову у напрямку звуку

Лепече або перестає плакати, коли чує музику



Фіксує увагу на особі, що говорить

Радіє, коли з ним граються



5

Перевертається з одного боку на інший

Утримує голову та плечі при підніманні за руки у сидяче положення



Може взяти іграшку зі столу

Тягне іграшки до рота

Може утримати в руках ложечку


Лепече при ніжному звертанні

Насторожується при незвичних звуках



Тягнеться при намірі взяти його на руки

Кидає одну іграшку, щоб взяти іншу



6

Може перевертатись зі спини на живіт

Тягнеться до власних ніг, грається ними

При підтримці сидить


Маніпулює іграшками, розмахує ними

Маніпулює ложечкою і горнятком



Реагує на своє ім’я

Сам тягнеться до матері, коли хоче, щоб його взяли на руки

7

Самостійно сидить

Пробує повзти вперед рухами тулуба



Слідкує за іграшкою, що падає

Вдаряє одним предметом об інший

Перекладає предмет з одної руки в іншу


Прислухається до розмови, пробує “приймати участь”

Може пити з горнятка, якщо йому його тримати

Розрізняє близьких і чужих

Кидає одну з двох іграшок, щоб отримати третю


8

Стоїть при підтримці, переставляє одну ногу перед другою (хід)

Маніпулює одночасно двома предметами



При захопленні предметів протиставляє перший палець іншим, ізольовано маніпулює великим і вказівним пальцями

Тривало повторює склади

Прислухається до тихих звуків (напр., годинника)



Реагує на своє відображення у дзеркалі

Допомагає тримати горнятко при питті




9

Може повзати вперед і назад

Піднімається на ноги і стоїть, якщо може за щось триматись

Тривало сидить на підлозі і грається


Кидає предмети

Намагається брати дрібні предмети вказівним і першим пальцями (часткове пінцетне захоплення)




Виразно говорить одне або два слова – “мама”, “тато” або ін,


Виражає свою симпатію


10

Добре повзає, опираючись на руки і коліна

Робить приставні кроки вбік, тримаючись за щось (меблі)



Може взяти дрібний предмет з гладкої поверхні (повне пінцетне захоплення)

може щось показати вказівним пальцем



“Розмовляє” зі собою, коли залишається сам


Підтримує гру - плескає у долоні (тосі-тосі)

11

При підтримці пробує ходити

Пробує самостійно їсти ложечкою з горнятка

Приглядається до картинок



Виразно вимовляє 2 слова

Знаходить захований при ньому предмет

Сам ховає іграшку (напр., у коробку)



12

Вилазить на низьку сходинку

Може тримати олівець, робить спроби щось ним намалювати

Впізнає своє ім’я

Виразно говорить 3 – 10 слів



Виконує прості дії на прохання (напр., “Дай мені горнятко”)

Інтегральна оцінка психомоторного розвитку – коефіцієнт розвитку (QD)

DQ визначають за шкалою Stanford-Binet Intelligence Scale (1972) та D. Wechsler (1965):

ВПР

D
Q = х 100 ,



КВ

ВПР – вік психічного розвитку

КВ – календарний вік

Оцінку QD проводять за шкалою:



Величина QD

Рівень розвитку

> 130

Дуже високий

120 – 129

Високий

110 – 120

Нормальний високий

90 – 110

Середній нормальний рівень

80 – 89

Слабкий нормальний рівень

70 – 79

Межові випадки

< 69

Знижений рівень

Рівні затримки нервово-психічного розвитку дітей

Рівень QD

Ознаки

Межові випадки

70 – 79


У дітей можуть бути проблеми з засвоєнням шкільної програми. Не завжди оволодівають нею, але можуть досягнути певного рівня професійної підготовки. Переважно адекватні у соціальному відношенні.

Незначно знижений

69 – 51


Більшість потребує навчання у спеціальних школах, де досягають задовільних результатів. Можуть жити самостійно, не потребують опіки.

Помірно знижений

50 – 36


Навчання у спеціальних школах спрямоване на оволодіння навичками самообслуговування і деякими загальними знаннями. Потребують опіки.

Знижений

35 – 20


Можуть оволодіти мінімальним обсягом навичок самообслуговування. Потребують постійного нагляду, часто у відповідних закладах. Мовні навички обмежені.

< 20

Потребують постійного всебічного нагляду, не всі оволодівають мінімальним обсягом навичок самообслуговування. Мовні навички відсутні або мінімальні.



МОДУЛЬ 2 «АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ, МЕТОДИКА ОБСТЕЖЕННЯ ТА СЕМІОТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ У ДІТЕЙ»

Тема 1. Анатомо-фізіологічні особливості нервової системи у дітей. Семіотика основних захворювань нервової системи у дітей

План


1. Тема і основні питання. Актуальність теми

2. Лекційний матеріал

2.1.Внутрішньоутробний розвиток нервової системи

2.2.Вади розвитку нервової системи у дітей

2.3. Основні періоди функціонального розвитку у дітей

2.4. Основні неврологічні симптомокомплекси

2.4.1. Загальномозкові симптоми і синдроми


  • Порушення свідомості: кома, сопор, сомноленція, аменція

  • Біль голови: циркуляторний, механічний, токсичний, рефлекторний, психогенний

  • Головокружіння

  • Блювота

  • Напади судом (як загальномозкові прояви!)

2.4.2. Менінгеальний синдром

  • скарги: болі голови + декілька разова блювота (не залежить від прийому їжі, після блювоти болі ↓); гіперакузія, фотофобія, гіперестезія

  • об’єктивно: “поза лягавого собаки” (закинута голова, витягнутий тулуб, втягнений живіт, руки притиснені до грудної клітки, ноги підтягенені до живота); позитивні менінгеальні с-ми (ригідність потиличних м’язів, симптоми Керніга, Брудзинського, Лесажа)

2.4.3. Гіпертензійний та гіпертензійно-гідроцефальний синдром

  • скарги: болі голови, часті зригування, блювота (переважно вранці), головокружіння, оглушенність

  • об’єктивно: мозковий крик, менінгеальні симптоми позитивні, тремор підборіддя і повік, позитивний с-м Грефе, застійні явища на очному дні

    • у дітей раннього віку: збільшення розмірів черепа, розходженння швів черепа, розширення вен на голові, вибухання і пульсація тім’ячка

  • рентгенографія черепа: пальцевидні вдавлення, розширення входу в турецьке сідло

Вроджена гідроцефалія:

  • збільшений обвід голови при народженні

  • порушена пропорція голова-тулуб

  • розходження швів черепа, великі тім’ячка

  • високе і нависаюче чоло

  • напівзакриті повіки

  • виражена судинна сітка на скронях, чолі

  • відставання у психічному розвитку, адинамія

2.4.4. Судомний синдром

  • н/н: асфіксія, пологова травма, гіпоглігемічна кома, правець, ядерна жовтяниця

  • діти грудного віку: спазмофілія, фебрильні – з 4-6 міс (на фоні Т̊>38), інфекційного походження, обмінного х-ру

Епілепсія

  • Grand mal: тонічні судоми до 1 хв → клонічні судоми до 5 хв + піна з рота, мимовільні дефекація, сечовиділення →оглушення→глибокий сон

  • Petit mal: короткочасне (5-6 с) відключення (абсанс), раптове але короткочасне ↓м’язевого тонусу, може бути падіння

2.5. Дитячий церебральний параліч

  • геміплегія

  • диплегія спастична (хвороба Літтла)

  • тетраплегія

  • екстрапірамідна – гіперкінетична і дистонічна

  • атактична (мозочкова)

2.6. Висновки

3. Заключна частина


Тема 2. Морфологічні і функціональні особливості шкіри та її похідних у дітей. Особливості будови підшкірної клітковини. Загальна семіотика основних її змін. Семіотика захворювань шкіри і уражень підшкірної клітковини

Вступ. Актуальність теми.



АФО шкіри у дітей різного віку

Функції шкіри

  • захисна

  • механічний захист

  • бактерицидний захист

  • орган чуття (рецепторна функція)

  • терморегулююча

  • обмінна, підтримка гомеостазу

  • вітаміносинтезуюча

  • секреторна

  • екскреторна

  • ферментативна

  • дихальна

  • резорбційна

  • пігментоутворююча

Семіотика ураження шкіри

Зміна забарвлення:

  • блідість

  • фізіологічна (конституційна, глибоке розташування шкірних капілярів, багато клітковини, спазм судин шкіри)

  • патологічна (анемія, шок)

  • локальна (порушення артеріального притоку крові)

  • гіперемія

  • фізіологічна (новонароджений, фізичне навантаження, збудження, гнів, сором)

  • патологічна (гіпертермія, поліцитемія)

  • локальна (опіки)

  • ціаноз (загальний, місцевий)

  • центральний (тетрада, тріада, пентада Фалло, транспозиція магістральних судин) – "теплий", пов’язаний з поступленням у велике коло кровообігу змішаної крові)

  • периферичний ("холодний", венозний), пов’язаний зі застоєм крові в мікроциркуляяторному руслі

  • метгемоглобінемія (отруєння метгемоглобін утворюючими сполуками – нітрати, нітрити, нітролаки та емалі, амінобарвники)

  • локальний – при венозному застої при збереженому артеріальному притоку (наприклад, синдром верхньої порожнистої вени)

  • жовтяниця (гемоліз, гепатити, холестаз)

  • несправжня жовтяниця – вживання великої кількості моркви, томатів, апельсинів, мандаринів, каротин відкладається у першу чергу в епідермісі, тому найбільш інтенсивне забарвлення спостерігається там, де шар епідермісу найгрубіший – на долонях та підошвах, тоді як на слизових, де епітелій дуже тонкий, жовтяниця не спостерігається).

  • пігментація шкіри

  • гіперпігментація (дифузна: УФО, Адісонова хвороба, хронічний гіпертиреоз, гіпопітуїтаризм

  • локальна (меланоз – веснянки, родимі плями)

  • альбінізм

  • вітіліго – набутий пігментний дефект виникає у будь-якому віці і характеризується наявністю де пігментованих білих плям різного розміру та форми з чіткими межами, можуть спонтанно виникати і зникати

Висипання

  • анамнез – наявність гарячки, свербіння, локалізація та етапність висипань, харчовий, медикаментозний, сімейний алергологічний анамнез

  • на шкірі – екзантема, на слизових – енантема

  • первинні (на незміненій шкірі), вторинні – на місці первинних

  • порожнинні – без порожнинні

  • запальні – геморагічні – пігментні

До первинних слід віднести висипки, які з'являються на незміненій шкірі: пляма, папула, пухир, міхурець, міхур, пустула, горбик, вузол. Первинні елементи поділяються на порожнинні, заповнені гнійним або геморагічним вмістом (пухир, міхурець, міхур) та непорожнинні (пляма, папула, вузлик, горбик). До вторинних відносяться висипки, які з'являються внаслідок еволюції первинних елементів: ерозія, садно, тріщина, виразка, рубець, лусочка, кірки, ліхеніфікація, вегетація, вторинна пігментація

Синдроми ураження шкіри

    • Синдром сидеропенії

    • Екзантеми при інфекційних захворюваннях

    • Екзантема неінфекційного генезу

    • Синдром Лайєла

    • Синдром Стівенса-Джонсона

    • Алергічний (атопічний) дерматит

АФО підшкірно-жирової клітковини

Семіотика ураження підшкірно-жирової клітковини:


  • Склерема і склередема

  • Набряки

    • При серцевій недостатності

    • При нирковій патології

    • При білковому голодуванні

    • При ендокринній патології

    • Локальні набряки

    • Скриті набряки


Тема 3. Анатомо-фізіологічні особливості кістково-м’язової системи у дітей. Семіотика уражень і захворювань кістково-м’язової системи

Актуальність теми



АФО м’язової системи у дітей

Семіотика ураження м’язової системи

Ступінь розвитку м’язів – слабкий, знижений, підвищений

Тонус м’язів – гіпотонія, гіпертонус

Об’єм пасивних та активних рухів



Сила м’язів

Спадкові нервово-м’язеві захворювання

Прогресуючі м’язеві дистрофії

  • м’язева дистрофія Дюшена (Duchene)

  • м’язева дистрофія Беккера (Becker)

  • офтальмоплегічна міопатія

  • спінальні і невральні аміотрофії

Непрогресуючі м’язові дистрофії

Хвороби нейромускулярних синапсів

  • Ботулізм

  • Міастенія (Myastenia gravis).

У дітей можливі три форми:

Міотонія Томсена

Вроджена м’язова кривошия

Вроджена клишоногістьклінічні прояви:

    • опущення зовнішнього та підйом внутрішнього краю ступи (supinatio)

    • положення згинання в гомілково-ступневому суглобі (equinus)

    • приведення переднього відділу ступи (adductus) перегин стопи (inflexus).


АФО кісткової системи

Семіотика ураження кісткової системи
  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка