Харківська національна академія міського господарства с. А. Александрова Професійно-комунікативна компетентність Тексти лекцій



Сторінка3/3
Дата конвертації31.12.2016
Розмір0.63 Mb.
1   2   3
ТЕМА 6. ДІЛОВІ ПЕРЕГОВОРИ В ТУРІНДУСТРІЇ



1. Моделі переговорів як форми ділового спілкування у сфері туризму.

2. Стратегія і тактика ведення переговорів у сфері туризму.
Переговори - процес взаємодії декількох взаємозалежних сторін, який здійснюється з метою досягнення власних інтересів. Головним у переговорах є вирішення проблеми, однак на це рішення впливають відносини між сторонами, можливості й прагнення сторін, вплив особистих інтересів на інтереси команди, ефективність внутрігрупових дискусій при знаходженні консенсусу тощо. Тому переговори не зводяться просто до комунікації, а вимагають враховування специфіки механізму переговорів.

Основні види переговорів:

1. Вертикальні переговори - наприклад, з вищими інстанціями. Вони можуть бути як офіційними, так і неофіційними.

2. Горизонтальні переговори. Вони бувають між членами власної команди для вироблення консенсусу і між членами протилежних команд.

3. Несанкціоновані – неофіційні.

4. За розширеним столом - у підкомісіях, робочих групах тощо.

5. Переговори на вищому рівні - проходять між керівниками команд для того, щоб принести своїм командам можливі варіанти розгляду проблем.

Етапи подачі позиції в процесі переговорів припускає послідовність вирішення наступних завдань:

- взаємне уточнення інтересів та їхнє обговорення (у тому числі висунення аргументів на підтримку власних поглядів, їх обґрунтування);


  • узгодження інтересів та вироблення домовленостей (виявлення меж ймовірної домовленості);

  • стратегія ведення переговорів - поведінка на переговорах, спосіб досягнення цілі;

  • тактичні прийоми

Як правильно скласти комерційну пропозицію.

Комерційна пропозиція виконує декілька функцій:



  • інформує Вашого потенційного партнера про ті товари або послуги, які Ви йому пропонуєте, містить ціни та інші умови;

  • переконує партнера в тому, що саме Ваш товар найкраще задовольняє його вимоги й потреби;

  • створювати загальне сприятливе враження від Вашої фірми.

На етапі підготовки комерційної пропозиції необхідно отримати наступну інформацію:

  1. мотиви та потреби Вашого потенційного партнера;

  2. терміновість цієї потреби;

  3. хто приймає рішення;

  4. пропозиції конкурентів.

При складанні письмової комерційної пропозиції слід звернути увагу на наступні моменти:

  • ясність. Майже всім діловим людям не подобається, коли їхній робочий час витрачається марно;

  • чіткий наголос на вигодах для партнера;

  • комерційна пропозиція повинна викликати у партнера довіру.

Цілі повинні бути конкретними, доступними, поділеними на довгострокові й короткострокові.

У процесі підготовки до переговорів треба дізнатися якомога більше про партнера. Чітко визначити предмет переговорів. При цьому, важливо зрозуміти, чому партнер звернувся саме до Вас, яких переваг він очікує

Ця інформація дає можливість проаналізувати власні сильні й слабкі сторони, оцінити власну позицію і позицію партнера.

В основі психологічної підготовки необхідно покласти такі твердження:



  • переговори - це процес плідного спілкування, а не протистояння;

  • ваші партнери - це справді партнери, а не противники;

  • усі запитання можна вирішити, якщо для того є добра воля;

  • командна гра вирішує все;

  • успіх переговорів у значній мірі залежить від сумлінної підготовки;

  • успішна участь у переговорах - спосіб просування по службових сходах.

Сценарій переговорів

План (сценарій) переговорів включає в себе всі моменти майбутньої події, починаючи з перших привітальних слів і закінчуючи моментом прощання.

У загальному вигляді у план треба включити наступні моменти:


  • знайомство;

  • обмін початковою інформацією;

  • попередня психологічна оцінка другої сторони;

  • початок переговорів з визначенням порядку денного та цілей зустрічі;

  • процес переговорів з визначенням рольової участі членів Вашої команди;

  • визначення шляхів виходу із складної ситуації;

  • поведінка Вашої команди в перервах (обмін інформацією, обговорення, аналіз та ймовірна заміна стратегії, встановлення дружніх стосунків з партнерами);

  • умови завершення переговорів (при досягненні цілі або за лімітом часу);

  • визначення умов і місця наступної зустрічі, якщо це потрібно.

Стратегії і тактика ведення переговорів

Фахівці в області психології спілкування відзначають, що перш ніж сісти за стіл переговорів, необхідно виробити чітку стратегію і тактику, усвідомити можливі труднощі й максимально підготуватися до них.

Така стратегія містить у собі:

• уважне вивчення особистісних характеристик і особливостей майбутнього співрозмовника по переговорах, його ділових та особистих інтересів, характерних способів ведення переговорів;

• створення сприятливої атмосфери для переговорного процесу, своїх висловлювань та аргументації, ефективних прийомів впливу на співрозмовника;

• продумування «шляхів відступу» і нейтралізації зауважень у свою адресу;

• підготовку ефектного завершення переговорів.

Особливе значення в реалізації стратегії має початок переговорів. Його метою є вироблення правильного й коректного відношення до співрозмовника за допомогою вирішення наступних завдань: установлення контакту з партнером; створення приємної атмосфери спілкування; пробудження інтересу до ваших пропозицій; з'ясування побажань іншої сторони; забезпечення переходу до діалогу.

На початок переговорів впливає і зовнішній вигляд представників сторін. Тут мова йде не стільки про одяг, скільки про перше враження про людину: його смаки, етику, загальну культуру.

Необхідно дотримуватись рекомендацій з приводу зовнішнього вигляду. Для жінки – це помірність, акуратність, відповідність обстановці; для чоловіка - елегантність, охайність і простота.

Велике значення в ході переговорів має дотримання персонального простору. Якщо інша людина порушує цей простір, «вторгається» в нього, то подібний акт сприймається його «власником» як виклик, неповага, образа з усіма наслідками, що випливають звідси. У кожної людини персональний простір має свої розміри. Експериментально доведено: у нетовариських, невротичних, тривожних і невпевнених у собі співрозмовників він, як правило, більший, а в партнерів товариських і урівноважених, упевнених у собі і своїх діях - менший.

Під час ділової розмови крім дистанції важливе значення мають взаємне розташування і кут нахилу корпуса співрозмовників.

Особливе значення має правильна постановка запитань, уважне слухання та аналіз жестів і поз співрозмовника, саме за цим криються задуми і зміст переданої інформації.

Як показує переговорна практика, щирий інтерес і такт, проявлений до партнера, як правило, є самим дорогим внеском в успіх ділової зустрічі. Особливо важливим є вміння своєчасно промовчати в кульмінаційний момент зустрічі, коли в розмову втручаються емоції, роздратування або навіть гнів. Психологія рекомендує три основні правила мовчання в ході переговорів: якщо ваш співрозмовник роздратований; якщо ви роздратовані самі; якщо ви говорили довго й темпераментно, щоб дати змогу іншій стороні висловитися в тому обсязі часу, що їй необхідний, а вам щоб здійснити самоконтроль і заспокоїтися.

Уміння уважно слухати дозволяє більш точно зрозуміти співрозмовника. До причин, які можуть вести до нерозуміння в процесі переговорів, відносяться:

1. Неточність висловлення.

2. Недосконалість перекодування думок у слова і речення.

3. Недоречне використання професійних термінів.

4. Невірне тлумачення наміру співрозмовника.

5. Використання іноземних слів.

6. Неповне інформування партнера.

7. Швидкий виклад інформації.

8. Наявність значеннєвих розривів і стрибків у ході думки. Неповна концентрація уваги.

9. Невикористання різних каналів сприйняття.

10. Витіюватість думки. Ще древні говорили: хто ясно мислить, той ясно викладає.

11. Наявність логічного протиріччя в тезі.

12. Інтонація. Фахівцями доведено: якщо людині що-небудь пояснювати на підвищених тонах, то розуміння буде заблоковано.

Найкраще взаєморозуміння між мовцем і слухаючим наступає тоді, коли партнери в процесі ведення переговорів задають один одному багато питань. Щоб зворотні зв'язки були міцними й стійкими, треба дотримуватись наступних рекомендацій:

1. Ведучи переговори, варто звертатися до партнера не знеособленно, а промовляти його ім'я та по батькові хоча б один раз за три-чотири хвилин спілкування.

2. Стежити за тим, щоб зоровий контакт із партнером був надійним.

3. За всіх часів і епох посмішка в спілкуванні була й залишається візитною карткою і безмовною репутацією ділової людини.

4. Звертаючись до співрозмовника, залишайтеся людиною з природними емоціями.

Домігшись того, щоб співрозмовник розумів вас у ході переговорів, необхідно прагнути, щоб він прийняв ваші пропозиції. В основі неприйняття речень лежить протилежність інтересів, яка може бути реальна і уявна. У будь-якому діловому спілкуванні всі зусилля партнерів необхідно направляти насамперед на те, що їх поєднує, на пошук спільних інтересів, треба виробляти в собі здатність бачити ситуацію такою, якою вона представляється опоненту.

Наступною умовою, що сприяє успіху в переговорах, є вміння читати немовну інформацію. Відомо, що підробити мову рухів тіла практично неможливо, тому що тут одразу виявиться невідповідність між жестами, мікросигналами й сказаними словами



Наведемо деякі групи жестів, описані американськими фахівцями в галузі комунікації Д. Hюренбергом і Г. Калеро.

Жести відкритості. Серед них можна виділити наступні: розкриті руки долонями вгору (жест, пов'язаний із щирістю і відкритістю), потискування плечима, що супроводжується жестом відкритих рук (позначає відкритість натури), розстебнення піджака (люди відкрито і дружньо розташовані до вас - часто розстібають піджак під час розмови і навіть знімають його у вашій присутності). Hаприклад, коли діти пишаються своїми досягненнями, вони відкрито показують руки, а коли відчувають свою провину або насторожені, ховають руки або в кишені, або за спину. Фахівці помітили також, що під час успішного ходу переговорів їхні учасники розстібають піджаки, розпрямляють ноги, пересуваються на край стільця до столу, який відокремлює їх від співрозмовника.

Жести захисту (оборонні). Ними реагують на можливі погрози, конфліктні ситуації. Коли ми бачимо, що співрозмовник схрестив на грудях руки, варто переглянути те, що ми робимо або говоримо, тому що він починає відходити від обговорення. Руки, стиснуті в кулаки, також означають захисну реакцію мовця.

Жести оцінки. Вони виражають замисленість і мрійність. Наприклад, жест «рука до щоки» - люди, що спираються щокою на руку, звичайно занурені в глибокий роздум. Жест критичної оцінки - підборіддя спирається на долоню. вказівний палець витягується уздовж щоки, інші пальці - нижче рота (позиція «почекаємо-подивимося"). Людина сидить на краєчку стільця, лікті на стегнах, руки вільно звисають (позиція «це чудово!"). Нахилена голова - жест уважного слухання. Так, якщо в більшості слухачів в аудиторії голови не нахилені - значить група в цілому не зацікавлена тим матеріалом, що викладається. Почісування підборіддя - жест «добре, давайте подумаємо") використовується, коли людина зайнята ухваленням рішення. Жести з окулярами (протирає окуляри, тягне до рота дужку окулярів тощо - це пауза для міркування.

Походження туди-сюди – жест, що позначає спробу розв'язати складну проблему або прийняти важке рішення. Пощипування перенісся свідчить про глибоку зосередженість напруженої думки.

Жести нудьги. Вони виражаються у постукуванні ногою об підлогу або клацанні ковпачком авторучки. Голова в долоні. Машинальне малювання на папері. Порожній погляд -"Я дивлюся на вас, але не слухаю".

Жести залицяння, «причепурювання». У жінок вони виглядають як пригладжування волосся, поправлення зачіски, одягу, розглядання себе в дзеркалі; погойдування стегнами, схрещування ніг, поглажування себе по ікрах, колінах, стегнах; балансування туфлі на кінчиках пальців ("у вашій присутності я почуваю себе затишно"), у чоловіків - поправлення краватки, запонок, піджака, випрямлення всього тіла, рух підборіддям униз тощо.

Жести підозри й скритності. Рука прикриває рот - співрозмовник старанно приховує свою позицію щодо обговорюваного запитання. Погляд убік – свідчить про скритність. Ноги або все тіло звернені до виходу - вірна ознака того, що людина хоче закінчити розмову або зустріч. Потирання носа вказівним пальцем - знак сумніву (інші різновиди цього жесту - потирання вказівним пальцем за вухом або перед вухом, потирання очей)

Жести домінантності-підпорядкованості. Перевага може бути виражена у привітальному рукостискання. Коли людина міцно потискує вам руку і повертає її так, що долоня лежить поверх вашої, він намагається виразити щось подібне до фізичної переваги. І навпаки, коли він протягує руку долонею вгору, значить він готовий прийняти підпорядковану роль. Коли рука співрозмовника при розмові недбало засунута в кишеню піджака, а великий палець при цьому зовні - це виражає впевненість людині у своїй перевазі.

Жести готовності. Руки на стегнах - перша ознака готовності (його часто можна спостерігати у спортсменів, які очікують своєї черги виступати). Варіація цієї пози в положенні сидячи - людина сидить на краєчку стільця, лікоть однієї руки і долоня іншої спираються об коліна (так сидять безпосередньо перед укладанням угоди або. навпаки, перед тим, як встати й піти).

Жести перестраховки. Різні рухи пальців відбивають різні відчуття: внутрішній конфлікт, побоювання. Гризе авторучку або олівець. Інші жести цієї групи - переплетені пальці рук, коли великі пальці потирають один одного; пощипування шкіри; зрушення спинки стільця перед тим як сісти.

Для жінок типовий жест додання внутрішньої впевненості – повільне й витончене підняття руки до шиї.



Жести фрустрації. Їх характеризує короткий переривчастий подих, що нерідко супроводжується неясними звуками начебто стогону, мукання тощо; тісно обплетені, напружені руки - жест недовіри й підозри (той, хто намагається, зчепивши руки, запевнити навколишніх у своїй щирості, звичайно не має успіху), руки тісно стискують одна одну - людина потрапила в «клопіт» (наприклад, повинна відповідати на запитання); поглажування шиї долонею (у багатьох випадках, коли людина захищається) - жінки звичайно в цих ситуаціях поправляють зачіску.

Жести довірливості. Пальці з'єднані на зразок купола храму (жест «купол"), що означає довірливість, егоїстичність або гордість.

Жести авторитарності. Руки з'єднані за спиною, підборіддя підняте Взагалі, якщо ви хочете дати зрозуміти свою перевагу, треба тільки фізично піднятися над опонентом - сісти вище його, якщо ви розмовляєте сидячи, чи встати перед ним.

Жести нервозності. Покахикування, прочищення горла (той, хто часто робить це, відчуває невпевненість, занепокоєння), лікті ставлять на стіл, утворюючи піраміду, вершина якої - кисті рук, розташовані прямо перед ротом, подзвякування монетами в кишені, що вказує на заклопотаність з приводу наявності або недостачі грошей; посмикування себе за вухо - ознака того, що співрозмовник хоче перервати розмову, але стримує себе.

Жести самоконтролю. Руки, заведені за спину й сильно стиснуті. Інша поза - сидячи в кріслі, людина схрестила щиколотки та натискує руками на підлокітники. Жести цієї групи сигналізують про бажання впоратися із сильними почуттями й емоціями.

Методи завершення переговорів:

1. Природне завершення характерне при тривалих ділових стосунках і взаєморозумінні між партнерами.

2. Пряме завершення – найбільш простий метод: прямо дізнатися у партнера чи згоден Він укласти угоду.

3. Завершення на основі альтернатив - один з найефективніших методів, тому що він не передбачає негативної відповіді й полегшує Вашому партнеру прийняття позитивного рішення.

4. Завершення на основі уступки

5. Метод підсумовування вигод



6. Завершення за припущенням.

7.Метод тиску.

Далі домовляйтеся про Ваші наступні дії, що очікуються і з Вашого, і з боку партнера.

Кульмінацією ділового спілкування є аргументація і доказ. Високий рівень аргументації вимагає професійного володіння відповідною технікою і тактикою. Техніка – це вміння наводити своєчасні логічні аргументи на підтвердження тези, а тактика - вибирати з них психологічно діючі в конкретній ситуації і саме до цього співрозмовника.

Для вираження суті справи в ході переговорів слід користуватися відомим правилом: «Якщо у вас є що сказати, найкраще - сказати саме те, що ви хочете». Для цього із самого початку треба з’ясувати, що ви збираєтеся доводити або розвивати іншій стороні. Все повинне бути чітко сплановане заздалегідь, зважено, мати ясну спрямованість. Ви маєте добре усвідомити ту ключову думку, що лягає в основу вашого мовлення. Все інше - факти, приклади, докази тощо будуть доповнювати й розвивати вашу головну думку (тезу). Але ніщо не повинне заслоняти те, задля чого створюється мовлення. Причому за твердженням повинні слідувати аргументація і доказ.

Відомо, що в практиці переговорів існують прямі та непрямі прийоми прискорення прийняття угод.

Суть прямого прискорення полягає в тому, щоб каталізувати процес переговорів шляхом постановки перед партнером запитань закритого типу й таким способом досягти поставленої мети. Як правило, цей спосіб ефективний тоді, коли відуваєте впевненість в успіху переговорів.

Більш надійним з погляду кінцевого результату є метод «непрямого прискорення». У практиці переговорів існує чотири способи непрямого прискорення з вироблення угоди:

1. Гіпотетичний підхід. Багато співрозмовників відчувають страх перед тим, як взяти на себе відповідальність - прийняти рішення. Тому таких партнерів необхідно готувати до фінальної частини ділового спілкування завчасно. У даній ситуації треба говорити про умовне рішення, щоб, з однієї сторони, зняти напруження з опонента; з іншого - дати можливість поступово звикнути до прийнятої угоди.

2. Поетапні рішення. Суть цього способу зводиться до фіксації окремих деталей угоди ще до моменту вироблення загального рішення.

3. Альтернативні рішення. Ефективність «поетапних рішень» можна підсилити за допомогою комбінування його з технікою альтернативних рішень. При цьому важливо, щоб альтернативи влаштовували обидві сторони однаково.

4. Ключове переломне запитання. Дієвість цього прийому зводиться до тимчасового звільнення опонента від психологічного тиску, тягаря відповідальності за допомогою постановки переломного запитання. На поставлене запитання партнер завжди прагне відповісти точно. Думки його в цей час автоматично перемикаються з рішення, яке йому необхідно прийняти.

Кожний з розглянутих методів результативний сам по собі, але комплексне їхнє використання ще більш ефективне.
ТЕМА 7. КОМУНІКАЦІЇ В МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ
Комунікація в умовах Інтернет

Головна мета комунікації в умовах Інтернет, як і будь-якої комунікації, полягає в обміні інформацією різного роду. Засоби передачі інформації від людини до людини в даному разі також розділяються на вербальні й невербальні символи і знаки, але велика кількість засобів невербальної комунікації стають недоступними, наприклад, жести, міміка, погляд, рухи, тощо. Це створює деякі ускладнення у спілкуванні й впливає на поведінку окремих людей, на їхні вербальні прояви в Інтернет.

Успіх у комунікації залежить від уміння ефективно володіти трьома визначальними категоріями: логікою, психологією і мовленням.

Діалог у мережі



Діалог - це процес взаємного спілкування, коли відбувається постійна зміна ролей. Якщо хтось із партнерів відмовляється від своїх реплік, то діалог перетворюється в монолог.

Діалог в Інтернет можна спостерігати в різноманітних телеконференціях, проведених у режимі реального часу (чати, відео, телеконференції). Однак у ході переписки по електронній пошті (якщо вона досить інтенсивна) часто використовується прийом "цитування", коли обмін репліками партнерів за перепискою більше нагадує діалог, ніж монологічні висловлення.

Психологи виділяють два класи діалогів:

інформаційний (коли до початку спілкування між партнерами є розрив у знаннях);

інтерпретаційний (коли знання у партнерів приблизно рівні, але одержують різну інтерпретацію).

Для ділової бесіди характерні: диференційований підхід до предмета обговорення з урахуванням комунікативної мети, швидкість реагування на висловлення партнерів, критична оцінка думок, аналітичний підхід до обліку та оцінки обговорюваних проблем, відчуття власної значущості у вирішенні порушеної в бесіді проблеми.

Типовий електронний лист

Незважаючи на активний розвиток мультимедійних комунікаційних засобів, завдяки яким користувачі Інтернет можуть спілкуватися один з одним у режимі реального часу, основною формою спілкування в мережі як і раніше залишається електронна пошта. При формальному спілкуванні по Інтернет електронні листи складають відповідно до норм і принципів оформлення ділової документації. При цьому важливо пам'ятати про правила телекомунікаційного етикету, прийняті в Інтернет.

Електронне лист завжди починається зі звертання:

загального нейтрального (коли ви звертаєтеся до групи осіб або не знаєте точного імені одержувача) Приклад: Шановні колеги! Шановні співробітники!;

прямого (коли ви знаєте ім'я людини).

Після звертання складають основний текст, у якому можна умовно виділити три частини:



Перше речення (або пари речень) - коротке формулювання основної теми, мети листа.

Друга, основна частина - розвиток теми, повідомлення найбільш важливої інформації.

Третя частина - прощання, заключні репліки, в яких намічаються запитання, дати зустрічей і подальших обговорень тощо.

На завершення ставлять електронний підпис. Він може бути коротким (коли вказують тільки ім'я та прізвище), а може повідомляти про відправника більш-менш повну інформацію, наприклад, ім'я, посада, місце роботи, адреса електронної пошти, адреса звичайної пошти, адреса веб-сайту, на якому представлена інформація про користувача або установу, де він працює, телефони (домашній і робочий), факс тощо.

Електронний лист повинен бути не дуже довгим і легким для прочитання. Якщо до нього додають які-небудь документи, то їх прикріплюють до листа у вигляді вкладок (найчастіше, у заархівованому вигляді, - для економії часу на передачу).

Серед електронних листів особливе місце займають так звані представницькі листи, які використовуються для подання, знайомства, зав'язування контактів по мережі. Представницький лист повинен бути простим, але цікавим для одержувача. Його пишуть в такій формі:

Головна ідея листа.

Загальне подання - ім'я й прізвище.

Професія, займана посада, місце роботи.

Місце, де живе автор листа (чим воно знамените, які природні й культурно-історичні пам'ятники є поблизу тощо.).

Контактна інформація (повний електронний підпис).

Особливості організації телеконференцій в Інтернет

Телеконференціями називають велику групу різноманітних служб і сервісів Інтернет, призначену для комунікації користувачів. Виділяють наступні види телеконференцій:

асинхронні телеконференції - конференції, в яких обмін інформацією відбувається у відстроченому режимі (по електронній пошті);

синхронні телеконференції - конференції в режимі реального часу, що дають можливість обміну як текстовою, так і візуальною та голосовою інформацією.

Головною перевагою асинхронних телеконференцій є те, що вони не вимагають присутності всіх учасників конференції в один і той же час час, що дуже зручно в тому разі, якщо учасники конференції перебувають у різних часових поясах або не можуть одночасно перебувати за комп'ютером у встановлений для конференції час. Дані конференції також, зручні для тих користувачів, кому потрібен більший час на обмірковування своїх виступів, хто хоче додатково попрацювати над відповіддю, проблемою, піднятою в рамках конференції, або якщо мова спілкування на конференції не є рідною мовою учасника.

Найпоширеніші форми асинхронних телеконференцій це Списки розсилання (discussion lists). Вони дають змогу розсилання електронного повідомлення одночасно декільком адресатам за заздалегідь складеним адресним списком. Списки розсилання зручні при організації роботи порівняно невеликої групи користувачів.

Розрізняються наступні види синхронних конференцій:



Чати - інтерактивне спілкування в режимі реального часу з використанням спеціальних поштових програм. Це інтенсивне спілкування, що становить певні труднощі для тих користувачів, хто погано володіє клавіатурою. Чати ефективні для невеликих груп учасників - від двох до п'яти чоловік. При необхідності, якщо в чаті повинні брати участь більше п'яти чоловік, треба заздалегідь чітко обмовляти послідовність виступів, хід дискусії та правила спілкування учасників одного з одним.

Аудиоконференції. Перспективні при організації групової роботи, а також для трансляції лекцій і семінарів, проведених експертами в конкретній предметній області.

Відеоконференції - поєднують звук і зображення, будучи найбільш близькими до реальної форми дистанційного спілкування.

Етика при проведенні чату

Крім загальних вимог етики, при проведенні чату його учасники повинні дотримуватися наступних правил:

проявляти повагу і доброзичливість до співрозмовника. Забороняється своїм мовленням завдавати співрозмовнику різного роду збиток, образу, виражати зневагу. Слід уникати прямих негативних оцінок особистості партнера по спілкуванню. Чемно ставитися до співрозмовника. Ввічливість повинна бути не перебільшеною, а відповідною до даної ситуації. Тобто необхідно враховувати стать, вік, соціальний стан учасника дискусії. Рекомендується пом'якшувати своє мовлення, знімати зайву категоричність.

Не випинайте власне "я". Мовцеві потрібно бути скромним у самооцінках, не нав'язувати співрозмовнику власні думки й оцінки, спробувати переконати його. Потрібно вміти стати на позицію партнера по спілкуванню.


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ


  1. Власова Т.И., Данилова М.М., Шарухин А.П. Профессиональное и деловое общение в сфере туризма».- СПб.: ДАРК, 2005.

  2. Гойхман О.Я., Надеина Т.М. Основы речевой коммуникации.-М.: Инфра-М.,1997.

  3. Емельянов Ю.Н. Обучение паритетному диалогу. - Л., 1991.

  4. Карнеги Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей.-М.: Комета, 1990.

  5. Калтунова М.В. Язык делового общения. – М.: Экономика, 2000.

  6. Куницына В.Н., Казаринова Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение. – СПб.: Питер, 2001.

  7. Матеріали TACIS, 2004.

  8. Седова Л .Н. Национальные особенности ведения деловых переговоров. - Харьков: ХГЭУ,2002.

  9. http://ivanovo.ac.ru/

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
Тексти лекцій з дисципліни «Професійна комунікативна компетентність» 5 курсу всіх форм навчання (для студентів 5 курсу всіх форм навчання напряму підготовки «Туризм», спеціальностей 7.050401 – «Туризм», 7.050402 – «Готельне господарство»).

Укладач: Александрова Світлана Анатоліївна

Редактор: М.З. Аляб`єв
Комп’ютерний набор і верстка: Александрова С.А.

План 2008, поз.475Л.



Підп. до друку 25.09.2008

Формат 60х84 1/16

Папір офісний.

Друк на ризографі.

Обл.-вид. арк. 2,9

Ум.-друк арк. 2,4

Замовл. №

Тираж 50 прим.




61002, Харків, ХНАМГ, вул. Революції, 12.

Сектор оперативної поліграфії ЦНІТ ХНАМГ

61002, Харків, вул. Революції, 12.



1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка