Hah україни В. І. Семчик, П, Ф, Кулинич



Сторінка1/42
Дата конвертації05.03.2017
Розмір7.91 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   42


Міністерство освіти і науки України Інститут держави і права ім. В. М. Корецького

HAH України Київський університет права HAH України



В. І. Семчик, П, Ф, Кулинич, М. В. Шульга

ЗЕМЕЛЬНЕ




України


Підручник

Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник



для студентів вищих навчальних закладів
Київський Університет права



ББК 67.9(4Укр)307я73 СЗО

Гриф надано Міністерством освіти і науки України (лист № 1.4/18-Г-314 від 5 лютого 2008 р.)

Рецензенти:

Малишева Н. Р. академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук;

Костицький В. В. член-кореспондент Академії правових наук України,

доктор юридичних наук, професор;

Погрібний О. О. академік Академії правових наук, доктор юридичних

наук, професор

Авторський колектив:

Семчик Віталій Іванович доктор юридичних наук, професор, член-ко­респондент HAH України, академік Академії правових наук України, завідувач відділу правових проблем аграрного, земельного та еколо­гічного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького HAH України (вступ, розділи 1, 2, 4, 5, 10, 14);

Кулинич Павло Федотович кандидат юридичних наук, старший науко­вий співробітник відділу правових проблем аграрного, земельного та екологічного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького HAH України (розділи 3, 8, 9, 11, 12, 13, 17, 18, 19, 20, 21, 22);

Шульга Михайло Васильович доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, завідувач кафед­ри екологічного права Національної юридичної Академії імені Ярослава Мудрого (розділи 6, 7, 15, 16)

СЗО Семчик, В. І.

Земельне право України : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / В. І. Семчик, П. Ф. Кулинич, М. В. Шульга. К.: Вид. Дім «Ін Юре», 2008. —600 с.

ISBN 978-966-313-400-0.

Підручник підготовлено відповідно до програми курсу земельного права вищих юридичних закладів. Висвітлюються теоретичні питання земельного права, земель­не право як галузь у системі сучасного права України і навчальна дисципліна. Роз­глядаються предмет, принципи, витоки і система земельного права, дається характе­ристика земельно-правової норми і земельного правовідношення та його елементів, права власності на землю і права землекористування, набуття та припинення прав на землю, приватизації земель, правового режиму земель сільськогосподарського при­значення, житлової і громадської забудови, промисловості, транспорту, зв'язку, лісогосподарського призначення і водного фондів, а також правових питань укріп­лення в галузі використання та охорони земель, земельного кадастру і землеустрою, гарантій прав на землю, правової охорони земель, захисту прав на землю та юри­дичної відповідальності за порушення земельного законодавства.

Видання розраховане на студентів юридичних спеціальностей вищих навчаль­них закладів, може стати у нагоді студентам та викладачам економічних, сільсько­господарських, кооперативних вузів та факультетів.

ББК 67.9(4Укр)307я73+67.307я73
ISBN 978-966-313-400-0 © Семчик В. І, Кулинич П. Ф., Шульга М. В., 2008

© Видавничий Дім «Ін Юре», 2008

ЗМІСТ

Вступ 9


ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА 17

Розділ 1. Предмет, принципи і система

земельного права 19


  1. Поняття і предмет земельного права 19

  2. Методи регулювання в земельному праві . 26

  3. Функції земельного права 31

  4. Принципи земельного права 36

  5. Співвідношення земельного права

з суміжними галузями права 44

6. Система земельного права 53

Розділ 2. Історія земельного права України 58

1. Земельно-правові відносини на території України в період феодалізму до скасування кріпосного права у 1861 р 58

2. Характеристика правового режиму земель
в Україні від скасування кріпосного права

до встановлення радянської влади (1861-1917 рр.) .... 62

3. Становлення і розвиток земельного права в Україні

в період з 1917 р. до 1991 р 67

4. Земельна реформа і розвиток земельного права
України після 1991 р 74

Розділ 3. Джерела земельного права 84



  1. Поняття і види джерел земельного права 84

  2. Конституція України як джерело земельного права ... 91

  3. Закони як джерела земельного права України 93

4. Підзаконні нормативно-правові акти

як джерела земельного права 99

5. Міжнародні договори як джерела земельного

права України 107

Розділ 4. Земельні правовідносини 108


  1. Поняття, зміст і види земельних правовідносин 108

  2. Земельно-правові норми 113

  3. Класифікація і види земельних правовідносин 117

  4. Суб'єкти земельних правовідносин 119

  5. Об'єкти земельних правовідносин 123

  6. Виникнення, зміна та припинення земельних правовідносин 128

  7. Правовий механізм реалізації

земельно-правових норм 130

Розділ 5. Право власності на землю 137

1. Конституційні засади права власності на землю в Україні 137


  1. Поняття та зміст права власності на землю 142

  2. Земля як об'єкт права власності 147

  3. Суб'єкти права власності на землю 50

  4. Форми власності на землю в Україні 157

  5. Права та обов'язки власників земельних

ділянок 169

7. Набуття та припинення права власності

на землю 176

Розділ 6. Право землекористування та його види 182



  1. Поняття і зміст права землекористування 182

  2. Суб'єкти та об'єкти права землекористування 184

  3. Види права землекористування 188

  4. Особливості права постійного землекористування ... 191

  5. Набуття та припинення права землекористування ... 194

  6. Права та обов'язки землекористувачів 199

Розділ 7. Право оренди землі 205

1. Поняття та юридичні ознаки оренди землі 205



  1. Правове регулювання оренди земель сільськогосподарського та

іншого призначення 207

  1. Договір оренди земельної ділянки 211

Розділ 8. Право земельного сервітуту 218

1. Поняття права земельного сервітуту.

Види земельних сервітутів 218


  1. Приватні земельні сервітути 220

  2. Публічні земельні сервітути 230

  3. Підстави та порядок виникнення права

земельного сервітуту 232

5. Підстави та порядок припинення права

земельного сервітуту 235

Розділ 9. Право добросусідства 237



  1. Поняття права добросусідства та його зміст 237

  2. Способи забезпечення права добросусідства 244

  3. Підтримання та відновлення

меж земельних ділянок 245

Розділ 10. Гарантії прав на землю 248



  1. Поняття та особливості гарантій прав на землю 248

  2. Способи захисту земельних прав на землю

та їх реалізація 252

3. Земельно-процесуальне забезпечення гарантій

права на землю 257

4. Відшкодування збитків власникам землі

та землекористувачам 271

5. Вирішення земельних спорів 278

Розділ 11. Державне управління у сфері використання

та охорони земельних ресурсів 287

1. Поняття та функції державного управління

у сфері використання та охорони земель 287



  1. Моніторинг земель 289

  2. Планування використання та охорони земель 291

  3. Встановлення цільового призначення

земельних ділянок 293

5.Нормування та стандартизація у сфері використання та охорони земель 302



  1. Землеустрій 305

  2. Ведення державного земельного кадастру 308

  3. Державна реєстрація прав на землю 311

  4. Державний контроль за використанням та охороною земель 313

10. Справляння плати за землю . 321

Розділ 12. Правове регулювання обігу земельних ділянок 328



  1. Поняття та види обігу земельних ділянок 328

  2. Правочини щодо земельних ділянок 335

  3. Продаж земельних ділянок на конкурентних засадах 341

  1. Викуп земельних ділянок для суспільних потреб .... 344

  2. Примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності 347

Розділ 13. Правова охорона земель 349

  1. Поняття і зміст правової охорони земель 349

  2. Суб'єкти й об'єкти правової охорони земель 355

  3. Рекультивація земель 361

  4. Консервація земель 363

  5. Особливості правової охорони ґрунтів 368

  1. Юридична відповідальність за порушення законодавства про

охорону та використання земель . . 371

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА 381

Розділ 14. Правовий режим земель

сільськогосподарського призначення 383



  1. Поняття, цільове призначення та склад земель сільськогосподарського

призначення 383

  1. Правовий режим земельних ділянок державних сільськогосподарських

підприємств та організацій . . . 390

  1. Особливості правового режиму земель сільськогосподарського

призначення, наданих для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 399

  1. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення,

наданих для ведення особистого селянського господарства та підсобного господарства
несільськогосподарських підприємств 411

5. Відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва 423

Розділ 15. Правовий режим земель у межах населених пунктів 428


  1. Загальні засади та особливості правового режиму земель у межах

населених пунктів 428

  1. Поняття і склад земель житлової та громадської забудови 434

  2. Порядок використання земель житлової

та громадської забудови 438

  1. Використання земель громадянами у межах населених пунктів 446

  2. Особливості права власності на землю та права землекористування

у межах населених пунктів 451

Розділ 16. Правовий режим земель промисловості, транспорту,

зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення 454


  1. Загальна характеристика правового режиму земель промисловості,

транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення 454

  1. Правовий режим земель промисловості 458

  2. Правовий режим земель транспорту 462

  3. Правовий режим земель зв'язку 471

  4. Правовий режим земель енергетики 473

  5. Склад і використання земель оборони

та іншого призначення 475

Розділ 17. Правовий режим земель природно-заповідного фонду й іншого природоохоронного призначення 481

1. Поняття та склад земель природно-заповідного фонду й іншого

природоохоронного призначення .... 481



  1. Особливості правового регулювання охорони та використання земель

окремих об'єктів і територій природно-заповідного фонду 494

Розділ 18. Правовий режим земель оздоровчого призначення 505



  1. Загальна характеристика земель оздоровчого призначення та їх

правового режиму 505

  1. Правове регулювання охорони і використання земель оздоровчого

призначення в межах окремих зон округів санітарної (гірничо-санітарної) охорони 515

Розділ 19. Правовий режим земель рекреаційного призначення 521

1. Поняття та склад земель рекреаційного призначення 521

2. Правове регулювання використання та охорони окремих земель

рекреаційного призначення. 525

Розділ 20. Правовий режим земель історико-культурного

призначення 534


  1. Поняття та склад земель історико-культурного призначення 534

  2. Правове регулювання використання та охорони земель історико-

культурного призначення 543

  1. Право власності на землі історико-культурного призначення та право

користування ними 551

Розділ 21. Правове регулювання охорони та використання

земель лісогосподарського призначення 555


  1. Поняття та склад земель лісогосподарського призначення 555

  2. Право власності на землі лісогосподарського призначення та право

користування ними 563

Розділ 22. Правове регулювання охорони і використання земель водного

фонду 578


  1. Поняття та склад земель водного фонду 578

  2. Правові вимоги щодо охорони та використання земель водного фонду 582

3. Право власності на землі водного фонду та право користування ними 589

ВСТУП
Земельне право — одна з провідних галузей української системи права, правової науки і навчальна дисципліна. Як галузь правової науки земельне право базується на відповідній галузі земельного законодавства, яке, в свою чергу, відображає процес економічної, аграрної та земельної політики держави, визначеної переходом від планово-регульованої до ринкової економіки. З часу проголошення Україною у 1991 р. незалежності та започаткування розбудови суверенної держави українські законодавці мали дати відповідь на важливі політичні, економічні й соціальні питання, у стислі строки розробити і прийняти ряд законодавчих актів, які б фундаменталь­но змінили структуру суспільства та економіки, врегулювали нові суспільні відносини між людьми.

В основі економічної політики лежить проведення економічної, зокрема аграрної і земельної, реформи. Перебудовні процеси, ре­формування економіки були проголошені у другій половині 80-х років ще за часів колишнього СРСР. Але до 1991 р. існувала правова система, яка забезпечувала функціонування планової еко­номіки, державного сектору промисловості, колгоспно-радгоспного ладу у сільському господарстві, виключно державної власності на землю та інші природні ресурси. Земля надавалася сільськогоспо­дарським товаровиробникам і громадянам лише у постійне чи тим­часове користування. Землекористувачами були також підприєм­ства, організації та установи відповідних галузей народного госпо­дарства, соціальної сфери.

Процес земельної реформи в Україні, спочатку за умов відсут­ності належної економічної політики, історично веде свій відлік з 24 серпня 1991 р., тобто з дня прийняття Верховною Радою України

Акта проголошення незалежності України1. Однак перебудовні процеси в економіці, зокрема у земельних відносинах, розпоча­лися дещо раніше — з дня прийняття Верховною Радою УРСР 16 липня 1990 р. Декларації про державний суверенітет Украї­ни2. З дня проголошення незалежності на території України по­чали застосовуватися переважно Конституція і закони України. В Україні була започаткована своя правова система.

Після проголошення незалежності були внесені численні по­правки до Конституції УРСР, Цивільного кодексу УРСР, інших за­конодавчих актів, прийнято багато нових законів. При цьому була припинена дія Конституції УРСР у регулюванні економічних відно­син. Зокрема, Законом УРСР «Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української PCP» від 24 жовтня 1990 р. було припинено дію глави 2 «Економічна система», глави 16 «Державний план економічного і соціального розвитку Української PCP» та гла­ви 17 «Державний бюджет Української PCP» на строк до прийняття нової Конституції3. Конституція УРСР уже не відображала існую­чих реалій у суспільному житті та в економіці.

В умовах, що склалися, починаючи з 1990 p., було схвалено ряд законів про регулювання суспільних відносин у різних сферах суспільного життя. Всі вони, однак, повинні були мати загальну юридичну базу, якими є Конституція і Цивільний кодекс України. Ці вимоги стосуються не лише України, а й будь-якої іншої держа­ви. Порівняємо законодавчу систему з деревом, корінь і стовбур якого відображають Конституцію і Цивільний кодекс, а кожна гілка — певну сферу суспільних відносин зі своїм кодексом, своїми специфічними законами і підзаконними актами. Гілки дерева жив­ляться від кореня і стовбура, і якщо українські парламентарі з 1990 р. ростили нове дерево, яке відрізнялося від того, що було раніше, то треба визнати, що ріст кореня, стовбура і гілок був неод­норідним. Завжди важко прищепити нові гілки до старого стовбура. Таке дерево буде недовговічним, краще зростити нове.


1 ВВР. —1991. —№38. —Ст. 502.



2 ВВР УРСР. — 1990. — № 31. — Ст. 429.

3 ВВР УРСР.— 1990. — №45. — Ст. 606.

Практика засвідчила, що через тривалу відсутність консти­туційної бази і нового Цивільного кодексу українському законодав­ству були притаманні неповнота, недосконалість і колізії. Проте розвиток галузевого, зокрема земельного, законодавства створив передумови для розробки і прийняття в 1996 р. Конституції Украї­ни, розроблення проекту нового Цивільного кодексу України, Гос­подарського кодексу України, а потім їх прийняття у 2003 р., фор­мування правової системи держави.

18 грудня 1990 р. було прийнято Земельний кодекс УРСР1, внаслідок чого земельні відносини набули нового змісту. Відтоді зе­мельні ділянки надавалися громадянам України для ведення се­лянського (фермерського) господарства, особистого підсобного гос­подарства, а також для індивідуального житлового будівництва, в довічне успадковуване володіння або користування.

Приватна, колективна і державна форми власності на землю були введені Законом України «Про форми власності на землю» від ЗО січня 1992 р.2 і підтверджені Земельним кодексом України в ре­дакції від 13 березня 1992 р.3 З прийняттям 25 жовтня 2001 р. нового Земельного кодексу України започатковано новий етап розвитку земельного права та його правових інститутів. Виходячи з необхід­ності приведення Земельного кодексу у відповідність до Консти­туції України, в ньому міститься низка правових новел, якими суттєво змінюється правове регулювання земельних відносин, більш чітко розмежовані повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин, більш повно визначений склад земель, поділ їх на кате­горії. У Земельному кодексі України були передбачені наміри щодо посилення гарантій і захисту прав на землю громадян та юридичних осіб, по-новому визначені права на землю іноземних громадян, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб. Прийняттям цих ос­новоположних актів земельного законодавства було започатковано формування сучасного земельного права України.


1 ВВР УРСР.— 1991. — №10. — Ст. 98.



2 ВВР. — 1992. — № 18. — Ст. 225.

3 ВВР. — 1992. — № 25. — Ст. 354.

Земельне право, регулюючи суспільні земельні відносини, має властиву йому структуру — предмет, систему, джерела, суб'єкти й об'єкти права, зміст правових відносин, методи правового регулю­вання, форми і способи правової охорони.

Головна ж особливість земельного права полягає в тому, що предметом його є суспільні земельні відносини, які обумовлені спе­цифічними властивостями землі як об'єкта суспільних відносин у тій частині, в якій вони регулюються нормами земельного права.

Специфіка землі полягає в тому, що вона посідає особливе місце в життєдіяльності людини і є єдиним місцем для проживання людей, тварин і всіх живих організмів. Крім цього, земля є найважливішим компонентом навколишнього природного середовища, виступає як просторовий операційний базис, як територія держави, регіону, на­селеного пункту, є найголовнішим засобом виробництва у сільсько­му господарстві й об'єктом товарного обороту, специфічним об'єктом майнових відносин.

Різне економічне, екологічне, географічне і соціальне призначен­ня землі як об'єкта земельних відносин виділяє землю серед усіх інших об'єктів матеріального світу і потребує самостійного правово­го регулювання. Земля може бути об'єктом права приватної і колективної, комунальної і державної власності, хоч не є результа­том людської діяльності. З цих позицій земля є надбанням усього людства. В межах території України земля згідно зі ст. 13 Консти­туції України є об'єктом права власності Українського народу. Вод­ночас Конституція України гарантує право власності на землю.

Згідно зі ст. 14 Конституції України право власності на землю на-бувається громадянами, юридичними особами та державою ви­ключно відповідно до закону.

Може виникнути питання: чи немає протиріччя в тому, що земля є об'єктом права власності народу і водночас — об'єктом права влас­ності громадянина, юридичної особи, держави? Відповідь на це пи­тання дає земельне право, якщо розглядати земельні правовідноси­ни крізь призму суб'єктно-об'єктного складу і з'ясувати, кому нале­жить земля і хто здійснює правомочності власника (хто виступає суб'єктом права власності).

Оскільки статті 14, 36, 41 Конституції України визнають за гро-, мадянами та юридичними особами право власності на землю і га­рантують це право, то природно, що органи державної влади і місце­вого самоврядування зобов'язані забезпечувати конституційне право громадян і юридичних осіб на землю й охороняти його. У статті 78 Земельного кодексу України закріплено, що земля в

Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Земельний кодекс України не передбачає наявність в Україні права колективної власності. Суб'єктами права власності на землю відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України 2001 р.1 є:

а) громадяни та юридичні особи — на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо


або через органи місцевого самоврядування, — на землі комуналь-
ної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи


державної влади, — на землі державної власності.

Право приватної власності громадян України на землю встанов­лено ст. 78 Земельного кодексу України. Відповідно до ст. 5 Земель­ного кодексу України 1990 р. земля могла належати на праві колек­тивної власності групі громадян. Але від їх імені єдиним суб'єктом права власності виступає створена ними юридична особа, зокрема колективне сільськогосподарське підприємство, сільськогосподар­ський кооператив, садівницьке товариство, сільськогосподарське акціонерне товариство. Перелік суб'єктів права колективної влас­ності на землю був вичерпним. Це означає, що кожен член юри­дичної особи окремо не є суб'єктом права власності. Правомочності права власності здійснювали органи управління юридичної особи, найвищим з яких були загальні збори членів юридичної особи.

Земля може належати на праві комунальної власності тери­торіальним громадам села, селища, міста, які управляють на­лежним їм майном безпосередньо або через утворені ними орга­ни місцевого самоврядування (ст. 143 Конституції України).

Особливість правового статусу сільських, селищних, міських рад полягає в тому, що згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України вони розпоряджаються землею.



  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   42


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка