Гостра дихальна недостатність



Скачати 48.05 Kb.
Дата конвертації08.12.2016
Розмір48.05 Kb.

Гостра дихальна недостатність


Легені виконують не тільки дихальну функцію, а і інші функції, в силу яких втягуються в різноманітну патологію других органів і систем. Тому невідкладні стани у пульмонології треба розділити на 3 групи захворювань:

  1. Важка стадія або загострення захворювань легень ( астматичний статус, легенева кровотеча, тотальна пневмонія і інші).

  2. Втягнення легень у патологічний процес при критичних станах, пов'язаних з первинною патологією іншої системи ( респіраторний дістрес – синдром у дорослих, серцева астма, кардіогенний набряк легень і інші).

  3. Ураження системи дихання при раптових захворюваннях других систем

( апное і гіповентиляція при захворюваннях нервової і м'язевої систем, тромбемболія легеневої артерії, травма грудної клітки, тощо).

Незалежно від групи, до якої відноситься те чи інше із названих захворювань і станів, всі вони ведуть до гострої дихальної недостатності – синдрому, який вимагає невідкладних заходів інтенсивної терапії, а також застосування спеціалізованих методів, які залежать від характеру ураження органів дихання.

Мета сьогоднішньої конференції – ознайомити її учасників з тими захворюваннями, які вимагають невідкладної допомоги і її надання до поступлення хворого у спеціалізований заклад.

Гостра дихальна недостатність – це такий стан, при якому максимально задіяні всі компенсаторні механізми системи зовнішнього дихання організму, але вони недостатні для забезпечення нормальної оксигенації крові і виведення вуглекислоти.

Поняття “дихальна недостатність” розглядається лише як зовнішнє дихання, тобто процес газообміну між атмосферою і легеневими капілярами, в результаті якого проходить насичення венозної крові киснем. Епітет “гостра” дихальна недостатність може тлумачитись двояко: це і раптове виникнення дихальної недостатності і її поступовий розвиток до критичних станів.

Розрізняють первинну ГДН і вторинну ГДН.

Первинна ГДН наступає при розвитку патологічного процесу в респіраторних структурах легень, повітряпровідних шляхах, при порушенні функції дихальних м'язів, порушенні цілісності каркасуі грудної клітки.

Причини первинної ГДН:



  1. Больовий синдром, який не дає можливості хворому проводити нормальні дихальні екскурсії. Він щадить грудну клітку. Екскурсія ребер, діафрагми обмежена на хворій стороні. Необхідні знеболюючі, наркотики, які пригнічують дихальний центр і в результаті страждає функція зовнішнього дихання.

  2. Масивні гострі запальні процеси в легеневій паренхімі – пневмонії, а також ателектази. Страждає вентиляція при збереженні кровотоку. Наступає виражене шунтування справа наліво.

  3. Шокова легеня – наступає порушення мікроциркуляції, страждає перфузія. Шокова легеня – це відповідь легень на любий вид шоку.

  4. Набряк легень.

  5. Порушення легеневого кровотоку при тромбемболії в системі легеневої артерії.

  6. Порушення трахеобронхіальної прохідності ( обтурація дихальних шляхів сторонніми тілами, пухлинами, набряком слизової, гематомами, аспірацією крові або блювотних мас, “мокрі легені” при порушенні процесів відкашлювання – хворі топляться у власному секреті, порушенні водного балансу – сухість слизових).

  7. Порушення механіки дихання ( порушення цілісності каркасу грудної клітки – перелом ребер, грудини; пневмоторакс, особливо тотальний; позаплевральні впливи – парез шлунка, кишківника, функціональна недостатність м'язів – міастенія, поліневрит, поліомієліт, правець, наслідки отруєння фосфороорганічними речовинами, дія міорелаксантів і т.д.).

При вторинній ГДН патологічні зміни первинно виникають і локалізуються в органах і системах, які не входять в анатомо-фізіологічний комплекс зовнішнього дихання, який втягується в патологічний процес вторинно. Наприклад, порушення вентиляції при черепно-мозковій травмі, ураження головного і спинного мозку, при нирковій і печінковій недостатності, сепсисі, перитоніті, тощо.

ГДН – це стресовий стан для організму, при якому стимулюється адреналова система і іде викид катехоламінів в кров. Катехоламіни спазмують артеріоли, в результаті чого порушується мікроциркуляція, а також реологічні властивості крові. При сповільненому кровотоку частинки крові зсідаються, на них випадає фібрин, вони затримуються в окремих капілярних зонах, утворюючи секвестри. Такий стан називається дисемінованим внутрішньосудинним згортанням крові. В масштабах цілого організму дисеміноване внутрішньосудинне згортання зменшує об'єм циркулюючої крові, наступає гіповолемія, зменшується серцевий викид, спазмується багато артеріол. Гіпоксія викликає гіпоксемію: зниження парціального тиску кисню в альвеолах призводить до спазму легеневих артеріол. Це так званий рефлекс Ейлера – Лільєстранда.

Клініка ГДН обумовлена симптомами гіпоксії і гіперкапнії.

Є 3 стадії гострої дихальної недостатності:

Перша стадія: частота дихання – 24/хвилину, незначна тахікардія, підвищення артеріального тиску. Ціаноз слизових появляється при фізичному навантаженні. Показники насичення крові киснем в спокої без відхилень від норми, хоч організм змушений вже більше працювати для таких показників: рО2 – 70-100 мм.рт.ст; рСО2 – 36-44 мм.рт.ст; НвО2 – 93-97%.

Друга стадія: частота дихання – 25-30/хвилину, тахікардія, підвищення артеріального тиску. Ціаноз слизових. Зниження показників насичення киснем крові до 90%, парціального тиску кисню – 60 мм.рт.ст.

Третя стадія: частота дихання – 35- 40/хвилину і більше. Видно як перенапружуються дихальні м'язи, включається в акт дихання додаткова мускулатура. При порушенні центральної регуляції дихання, ураженні дихальних м'язів або ушкодженні грудної стінки у хворого працюють лише м'язи шиї і судорожно рухається гортань. Ціаноз або сіра блідість - землистий колір холодної, покритої липким потом шкіри. При анемії може бути різка блідість, а не ціаноз. При отруєнні ціанідами або окисом вуглецю колір шкіряного покрову рожевий, не дивлячись на важкий ступінь ГДН. Яскраво червона гіперемія обличчя з підвищеною вологістю шкіряного покрову є ознакою гіперкапнії, що переважає над гіпоксією. Тахікардія – частота серцевих скорочень 120-140 за 1 хвилину, але брадикардія небезпечніша, бо є загроза фібриляції шлуночків. Артеріальний тиск підвищений, а потім гіпотензія або навіть і колапс, що пов'язано з гіповолемією і зниженням серцевого викиду. Крім того, відмічається зниження діурезу, іноді парез кишківника, утворення гострих ерозій і виразок слизових харчотравного тракту.

Про важкий ступінь ГДН говорить рО2 – 60 мм.рт.ст. НвО2 – 75%, рСО2 – більше 50 мм.рт.ст. Зниження рН до 7.2 і нижче ( норма 7.38 – 7.44). Характеризувати величину рН як один із критеріїв ГДН доцільно тому, що рівень рН залежить і від накопичення вуглекислоти ( респіраторний ацидоз) і від накопичення недоокислених метаболітів у зв'язку з гіпоксією

( метаболічний ацидоз).

Основні принципи і методи лікування:



  1. При любій формі і ступеню ГДН необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів на всіх рівнях – від ротової порожнини до бронхіол.

  2. Забезпечити адекватну вентиляцію – другий ведучий принцип терапії ГДН, який включає дві групи методів: застосування спеціальних режимів спонтанної вентиляції або перехід на штучну вентиляцію легень.

  3. Антигіпоксична терапія - оксигенотерапія.

  4. Спеціальна терапія, направлена на лікування основного захворювання, проводиться одночасно з ліквідацією ГДН як синдрому.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка