Головне територіальне управління юстиції у Чернівецькій області



Скачати 344.16 Kb.
Дата конвертації16.04.2017
Розмір344.16 Kb.




Головне територіальне управління юстиції у Чернівецькій області

Відділ систематизації законодавства, правової роботи та правової освіти Управління реєстрації нормативно-правових актів, правової роботи та правової освіти



Правова освіта учнів: цілі, завдання, шляхи реалізації

м . Ч е р н і в ц і ,

2 0 1 6 р і к

З М І С Т


1.

В С Т У П ……………………………………………………………………………………

2













2.

Розділ І.

Необхідність правового виховання школярів …..

3 – 4













3.

Розділ ІІ.

Мета і завдання правової освіти і виховання школярів ................................................................

5 – 7













4.

Розділ ІІІ.

Форми і методи правової освіти школярів ………

8 – 15













5.

Розділ ІV.

Правова культура людини ………………………………..

16 – 18













6.

ВИСНОВОК

……………………………………………………………………………..

18 - 19













7.

Список використаних джерел …………………………………………………

20


В С Т У П

На даному етапі формування громадянського суспільства в нашій державі на чільному місці знаходиться проблема виховання громадянина України, здатного жити в правовій державі. Саме тому сьогодні багато науковців, викладачів, вчителів звертаються до проблеми визначення психолого-педагогічних засад правового виховання та правової освіти дітей.

Основою демократичного ладу в правовій державі є людина, для якої демократія є природним середовищем задоволення її особистих та суспільних запитів. 

Сучасна демократія вимагає від особи не лише знання правових основ, законів та законодавчих норм, а й політичної активності, усвідомлення нею власної ролі і значення у житті суспільства та відповідальності за долю своєї держави. 

Правовій освіті та вихованню громадян України сьогодні конче необхідно приділяти особливу увагу з боку всього суспільства, держави, її установ та інституцій.

Питання правової освіти та правового виховання школярів особливо актуальне у зв'язку з тим, що недавно прийнятий кримінально-процесуальний кодекс, який передбачає в нашій країні створення дитячих судів, що розглядатимуть справи неповнолітніх, яким виповнилося одинадцять років. Отже, є потреба серйозно зайнятись правовим вихованням як у старших так і у молодших класах школи.

Правові погляди мають бути засновані на загальних правових знаннях та уявленнях про державу і право, про правові відносини між людьми, про конституційні права та обов'язки особистості. Важливо, щоб ці знання і уявлення правильно відображали певні правові норми.

Одним із аспектів усебічного розвитку особистості є висока правова культура. Адже не можна вважати фізично здорову людину гармонійно розвиненою, коли вона, маючи широкі знання, добре працюючи або навчаючись, порушує закони, права. Здатність людини розуміти правила співжиття і вимоги законів та відповідним чином поводитися не є вродженою, вона формується під впливом спеціальних виховних заходів, є наслідком спілкування з іншими людьми, участі в різних видах діяльності.

Правове виховання — виховна діяльність школи, сім'ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів.

Необхідність організації правового виховання учнівської молоді зумовлена розбудовою Української держави, існування якої немислиме без відповідного рівня правової культури її громадян, інтенсивною трансформацією правової системи, необхідністю подолання правового нігілізму та правової неграмотності.



РОЗДІЛ І. НЕОБХІДНІСТЬ ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

Правові погляди мають бути засновані на загальних правових знаннях та уявленнях про державу і право, про правові відносини між людьми, про конституційні права та обов'язки особистості. Важливо, щоб ці знання і уявлення правильно відображали певні правові норми.


Одним із аспектів усебічного розвитку особистості є висока правова культура. Адже не можна вважати фізично здорову людину гармонійно розвиненою, коли вона, маючи широкі знання, добре працюючи або навчаючись, порушує закони, права. Здатність людини розуміти правила співжиття і вимоги законів та відповідним чином поводитися не є вродженою, вона формується під впливом спеціальних виховних заходів, є наслідком спілкування з іншими людьми, участі в різних видах діяльності.

Правове виховання — виховна діяльність школи, сім'ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів.

Необхідність організації правового виховання учнівської молоді зумовлена розбудовою Української держави, існування якої немислиме без відповідного рівня правової культури її громадян, інтенсивною трансформацією правової системи, необхідністю подолання правового нігілізму та правової неграмотності.

У Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності написано, що "визначальною характеристикою громадянської зрілості та громадянського виховання є розвинена  правосвідомість - усвідомлення своїх прав, свобод, обов'язків, ставлення до закону та державної влади". Правосвідомість охоплює знання, почуття, волю, уяву, думку і сферу підсвідомого духовного досвіду особистості.

Правосвідомість відтворює через систему своїх уявлень цінності та принципи правової дійсності, яка склалася у певних історичних, соціальних, політичних та економічних умовах.Право здійснює свій регулятивний влив на людей, впливаючи на їхню свідомість.

Державна програма правової освіти населення гарантує кожному право на правове виховання, поєднуючи його із загальною середньою і професійною освітою, естетичним, економічним, політичним, вихованням. У цьому нормативному акті передбачено завдання про обов'язкове правове виховання, починаючи з дошкільного віку.

Правове виховання не ставить за мету дати професійні правові знання, воно лише передбачає дати базу, яка б дала змогу законно вчинити в тій чи іншій правовій ситуації.

Правомірна поведінка особи можлива лише після активного впливу правового виховання та характеризується певною особливістю вирішення завдань. Велике значення має підготовка, рівень засвоєння особою правових знань. Також важливу роль відіграє внутрішнє бажанняпідлітка до засвоєння правових знань та співвідношення своїх вчинків з нормами права.

Правове виховання ефективне лише тоді, коли чітко визначені принципи гуманності, систематичності, послідовності здобуття правових знань, наявні практичний зв'язок права з реальним життям слухачів (симуляція), органічна єдність правового та морального виховання, високої кваліфікації кадрів.

Необхідність проведення та вдосконалення правового виховання в сучасній загальноосвітній школі пояснюється тим, що воно сприяє розвитку: міцної бази знань угалузі права й політики (прав людини і демократії); уміння критично мислити іспілкуватися з людьми; позитивного ставлення до громадянських дій та ініціатив і верховенства права; бажання й здатності брати участь у суспільному житті.

Створення міцної бази знань втілюється в тому, що навчально-виховна програма, що містить правові основи надає найбільш необхідні у повсякденному житті кожної людини практичні знання про право та його галузі, про державний устрій і владу, про юридичні організації, юридичну професію, про правові та інші мирні процедури розв’язання життєвих проблем, про права та обов’язки громадянина. Всі ці знання роблять людину компетентним громадянином. Дає можливість учням використовувати свої правові знання і розуміння правової системи в практичних ситуаціях, з якими вони стикаються в повсякденному житті.

Розвиток критичного мислення та вміння спілкуватися з людьми сприяє розвитку в учнів навичок критичного мислення. Ці навички потребують ретельного аналізу висловлювань і позицій. Для того щоб люди могли відповідально та ефективно брати участь у демократичному управлінні державою, необхідно виробляти в них стратегії об’єктивного, сумлінного та конструктивного ставлення до питань і рішень, що торкаються їхнього громадського та приватного життя.

Необхідність проблеми правового виховання школярів на сучасному етапі, крім цього, зумовлена наступними основними факторами:

по-перше, однією із сторін всебічного розвитку особистості є наявність у неї високої культури поведінки, адже не можна вважати фізично здорову людину культурною, коли вона, маючи ґрунтовні знання, добре працюючи або навчаючись, порушує норми моралі чи законів;

по-друге, в Україні спостерігається тенденція зростання дитячої злочинності, поширення злочинності серед неповнолітніх випереджає її загальне зростання, при цьому вона "омолоджується".

Тому здійснення правовиховної роботи з учнями є доцільним з перших днів перебування дитини у школі .


РОЗДІЛ ІІ. МЕТА І ЗАВДАННЯ ПРАВОВОЇ ОСВІТИ І ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ
Формування духовного світу людини, особливо молодої, має актуальне значення для побудови незалежної Української держави з власним державним устроєм, соціальними відносинами і правовою системою. Після проголошення незалежності в Україні розпочався процес переходу до ринкових відносин, який і досі відбувається не послідовно і суперечливо. Деформації в економічній сфері породжують деформовану свідомість, бездуховність і свавілля в різних сферах життя суспільства, особливо в середовищі молоді, що дуже небезпечно для державної розбудови, створення її економічної, політичної та духовної бази.

Ефективним засобом боротьби проти зазначених негативних явищ є формування у підростаючого покоління високої культури, зокрема правової. Високі моральні принципи, естетичні смаки, політична культура молодої людини формуються в нерозривному зв'язку з оволодінням необхідним обсягом правових знань і юридичних норм.

Основні цілі правового виховання в нашій країні — навчити дітей правових знань, прав та обов’язків громадян у демократичній державі, формувати громадську культуру, засновану на повазі до прав і свобод людини. Враховуючи найважливішу роль права в громадянському суспільстві, кожному громадянину необхідно знати, як функціонує держава, як впливають на особу закони держави, як громадяни можуть впливати на політику і життя своєї громади і держави в цілому.

Правова освіта та правове виховання - це спеціалізована, систематична підготовка людей до суспільного життя в умовах демократії.

Правова освіта та правове виховання - це складна динамічна система, що поєднує:

- правові знання, на основі яких формуються уявлення про організацію життя громадян в політичному, правовому, економічному, соціальному та культурному середовищі демократичної держави;

- громадські чесноти - норми, установки, цінності та якості, притаманні громадянину демократичного суспільства.

Правова освіта і виховання є широким комплексом освітніх і виховних зусиль. Україна - держава молода, її правові норми ще тільки встановлюються.

Правове виховання є невід'ємною частиною громадянського виховання.

Школа визнається осередком формування громадськості, що має сприяти розвитку демократичної, політичної культури, формуванню громадянської компетентності політико-правових знань, політичних умінь, гідності та відповідальності у молодих людей, усвідомленню і прийняттю ними демократичних принципів життя аа пріоритету прав людини.

Мета правової освіти та правового виховання - створення умов для формування особистості громадянина України, якому притаманні правова культура, усвідомлені цінності свободи, прав людини, відповідальність, готовність до компетентної участі у громадському житті.

Мета – важливий інтегруючий компонент системи освіти і навчання. Це зумовлюється основними педагогічними закономірностями, відповідно до яких вона є тим основним важелем, що визначає напрямок розвитку, зміст, організаційні форми, методи й результат навчання. Сьогодні, в умовах становлення в Україні громадянського суспільства та розбудови соціальної, правової держави, правова освіта набуває особливої актуальності, а у зв’язку з виробленням принципово нової освітньої парадигми, в основі якої – особистісно-орієнтований, діяльнісний, компетентністний підходи, нагальною є проблема чіткого визначення мети та завдань шкільної правової освіти.

Мета шкільної правової освіти специфікується великою кількістю та ієрархічністю складних за характером взаємозв’язків. Вона обумовлюється:

1) загальною метою освіти, визначеною у Законі України «Про освіту», Державній національній програмі «Освіта», Національній доктрині розвитку освіти;

2) метою загальної середньої освіти (Закон України «Про загальну середню освіту», Концепція загальної середньої освіти;

3) метою правової освіти (Національна програма правової освіти населення);

4) метою шкільної суспільствознавчої освіти (Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти).

У свою чергу, мета шкільної правової освіти детермінує цілі шкільних правознавчих курсів, їх розділів та тем, цілі кожного уроку та персональні (персоніфіковані) цілі навчання правознавства, які стосуються конкретного учня й відображають його особисті прагнення, наприклад, підвищення рівня навчальних досягнень, участь в олімпіаді з правознавства певного рівня й перемога, участь у роботі МАН тощо. Визначення цілей останнього виду набуває особливої актуальності в контексті реалізації особистісно-орієнтованого підходу в практику сучасної школи.

У процесі навчання правознавства в основній і старшій школі учнів необхідно навчити пізнавати правові явища та зв’язки між ними, тобто – правовому мисленню, яке є процесом опосередкованого й узагальненого відображення правових явищ в їх істотних властивостях, зв’язках і стосунках. Актуальність розвитку правового мислення зумовлюється особливостями пізнання людиною навколишнього світу, відповідно до яких останній пізнається за допомогою відчуттів та безпосереднього сприйняття різноманітних предметів і явищ. Право належить до таких явищ, якості якого неможливо споглядати, відтак, воно пізнається тільки через мислення. В основі правового мислення – теоретичні правові знання, практичні вміння й навички, здатність орієнтуватися в проблемних (в юридичному сенсі) ситуаціях. Щоб пізнати правові явища і зв’язки між ними, людині потрібно зрозуміти сутність та соціальне призначення таких явищ, уявити їх зміст і характерні ознаки, абстрагуватися від безлічі конкретних життєвих ситуацій. Шляхом мислення потрібно створити ідеальний зразок того чи іншого правового явища, наприклад, поняття, принципів, функцій, форми права чи механізму правового регулювання.

Завдання правової освіти та правового виховання:

- сприяти становленню активної позиції учнів щодо реалізації прав і свободи людини;

- надати основні правові знання, сформувати мотивацію та вміння, необхідні для відповідальної участі молоді в громадському житті;

- створити умови для набуття учнями досвіду громадянської дії, демократичної поведінки та конструктивної взаємодії.

У школі необхідно закласти в учнів основи правової свідомості як важливої передумови правової соціалізації (адаптації) й творчої самореалізації особистості. У контексті дослідження сутності та змісту правосвідомості на увагу заслуговують погляди І. Лернера щодо історичної свідомості, формування якої є метою шкільної історичної освіти. Екстраполюючи їх на шкільну правову освіту, стверджуємо, що правова свідомість як її мета не зводиться до сукупності достовірних знань, засвоєних та визнаних індивідом. Правові знання утворюють лише потенційний предметний зміст правової свідомості й мають пройти крізь емоційне сприйняття і набути особистісного сенсу. 146 Відповідно, правова свідомість, крім правових знань, включає систему цінностей, установок та переконань особистості у галузі регулювання суспільних відносин правом.

Шкільна правова освіта повинна сприяти усвідомленню учнями цінностей права, прав і свобод людини, формуванню у них умінь оцінювати чинне право з огляду на його відповідність національним та загальнолюдським цінностям, які закріплені в міжнародних документах. У результаті навчання правознавству в свідомості учнів має сформуватися переконаність у справедливості й доцільності вимог правових приписів та готовність дотримуватися їх повсякденно; вони повинні усвідомлювати невідворотність особистої відповідальності за конкретний негативний вчинок.

Метою шкільної правової освіти, як з’ясовано вище, охоплюється формування правового мислення, основ правової свідомості, правової культури й правомірної поведінки (активності) в учня. Цей процес є складним і відбувається в особи впродовж усього життя під впливом різноманітних чинників об’єктивного й суб’єктивного характеру.

РОЗДІЛ ІІІ. ФОРМИ І МЕТОДИ ПРАВОВОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ
Формування протягом багатьох років концепцій у галузі правової освіти, а також різних методичних прийомів, за допомогою яких були досягнуті ті чи інші цілі правового навчання, дозволили констатувати факт нарождення відносно молодої сфери знання – методики правової освіти.

Методика правової освіти – це сукупність методичних прийомів, методів і моделей, за допомогою яких формуються вміння й навички поведінки людей у правовій сфері, головним завданням якої залишається: знайти, описати й оцінити способи навчання, які виявилися би дуже ушпішними та досягли добрих результатів. Предметом будь-якої методики завжди виступає педагогічний процес.

Методика правової освіти вивчає способи діяльності в галузі правового навчання – методи, які можуть бути різноманітнішими, проте всі вони дозволяють зрозуміти, як навчити сучасного учня орієнтуватися в правовому полі.

Слід зауважити, що методика правової освіти – це не тільки наука, а й справжнє мистецтво, оскільки жодні теоретичні дослідження або практичні рекомендації ніколи не замінять того різновиду методичних прийомів, які народжуються стихійно-емпіричним шляхом. Проте доведено, що максимально результативний досвід створюється саме на основі знань науки, а не всупереч ним.

Така методика покликана озброїти цілим арсеналом професійних засобів, прийомів, методів навчання.

У галузі правової освіти вироблено свою систему методів, яка дозволяє розв’язувати основні завдання правового виховання учнів. У цьому зв’язку методи розглядаються як способи взаємопов’язаної діяльності, спрямовані на досягнення цілей правової освіти, виховання та розвитку учнів.

Основні принципи правової освіти і виховання

Зв'язок із практичною діяльністю:

передбачає пріоритетність зорієнтованості учнів на навички соціальної взаємодії, вміння самостійно аналізувати різноманітні ситуації, перш за все у своєму життєвому середовищі, вміння самостійно приймати рішення і діяти у правовому полі;

зорієнтованість на позитивні соціальні дії, що означає цілеспрямованість громадянської освіти на соціальні очікування учнів, виховання потреби вчитися громадськості протягом усього життя;

демократичність означає виховання духу соціальної солідарності, справедливості, вміння конструктивно взаємодіяти з суспільством, з колективом, передбачає гуманістичні відносини між педагогами й учнями, атмосферу взаємоповаги та довіри у шкільному колективі, учнівське самоврядування, відкритість і зв'язок школи з іншими соціальними угрупуваннями (сім'єю, дитячими і молодіжними організаціями, засобами масової інформації, церквою та ін.);

плюралізм означає виховання поваги до засад політичної, ідеологічної, етнонаціональної різноманітності; виховання толерантного ставлення до різних світоглядних, політичних доктрин, релігійних переконань, уникання екстремістських поглядів і поведінки у житті шкільного колективу.

При реалізації змісту правової освіти і правового виховання в школах-інтернатах необхідно дотримуватись:

- особистісно зорієнтованого підходу, за якого в центр навчально-виховного процесу ставляться інтереси особи учня. Центральною ідеєю правової освіти при цьому є виконання "Декларації прав людини", а зміст її спрямовується на виховання, громадянина демократичного суспільства, патріота України, який будує свою діяльність на основі визнання абсолютної цінності прав людини. Особистісно зорієнтований підхід при формуванні змісту правової освіти передбачає врахування вікових особливостей учнів, розробку змісту кожного конкретного етапу навчання і виховання за віковою вертикаллю у взаємозв'язаному контексті всього змісту освіти і виховання;

- діяльність підходу, який визначає спрямування змісту правового виховання на формування вмінь, що забезпечують розвиток соціальної активності особистості. Цей підхід реалізується шляхом створення навчальних, виховних ситуацій, в яких апробуються на практиці засвоєні загальнолюдські та громадянські цінності. Реалізація цього підходу здійснюється через роботу шкільного співуправління шляхом реалізації глобальних проблем через локальні на основі позитивного досвіду участі учнів в окремих акціях, проектах тощо.

Принципи правового виховання - обумовлені найважливішими закономірностями суспільного розвитку і механізму правового регулювання нормативно-регулятивні основи, засади, вихідні положення, ідеї, які є орієнтирами, що мають найвищу імперативність і загальнозначущість, визначають процеси формування правової свідомості, правової і професійної культури, законослухняності, правомірної поведінки та соціально-правової активності особи.

З огляду на мету та зміст правового виховання необхідно виокремити його загальні і спеціально-професійні принципи. До загальних належать: гуманізм, законність, демократизм, науковість, об'єктивність (правдивість), зв'язок з життям, доступність, популярність, відкритість, систематичність, системність, цілеспрямованість, доцільність.

Серед спеціально-професійних принципів правового виховання виокремлюють стосовно:

1) змісту правового виховання:

- особистісно-орієнтаційний принцип, що полягає насамперед у тому, щоб вся система освіти, навчання і виховання працювала на формування особистості, але не шкодила інтересам навчального закладу, держави, суспільства;

- принцип об'єктивності, який передбачає, що у правовиховній роботі особливу увагу звертають на об'єктивні закономірності формування особистості, її індивідуальні можливості, позитивні чинники, виключають формальний, поверховий характер;

- принцип цілісності правовиховного процесу, що ґрунтується на комплексному використанні поряд із правовим усіх видів виховання: морального, патріотичного, в т. ч. й професійного, поєднання цілеспрямованого формування професійних якостей з вихованням особистості;

- принцип зв'язку теорії правовиховного процесу з практичною професійною діяльністю, що виявляється у вихованні особи відповідно до реальних життєвих вимог;

2) організування правовиховного процесу:

- принцип доцільності навчання та правового виховання, який передбачає, що навчальний та правовиховний процес повинен бути побудований відповідно до психолого-педагогічних закономірностей засвоєння правових і професійних знань, навичок і вмінь;

- принцип нероздільності навчання та правового виховання з розв'язання освітніх, навчальних, виховних і розвиваючих завдань;

- принцип свідомості й активності щодо правильного використання самостійної підготовки;

- принцип єдності навчальної, практичної і дослідницької діяльності, широкого використання освітнього, навчального та виховного потенціалу навчального закладу;

- принцип створення належних умов для формування та становлення особистості;

- принцип нероздільності правового виховання та правового самовиховання;

- принцип правового виховання в колективі і через колектив;

- принцип вимогливості та поваги до особистості вихованців;

- принцип комплектування форм, методів правового виховання у поєднанні з використанням інтенсивних технологій;

- принцип планування проведення правовиховних заходів. Принципи правового виховання є науковою основою змісту правового виховання, та встановлюють параметри і межі його дії; відображають тенденції розвитку правового виховання, вказують, на що передусім має бути спрямована правовиховна робота та її вплив.

Функції правового виховання - напрями впливу на свідомість, волю та поведінку особи, потреба існування якого породжує необхідність здійснення правового виховання як організованого процесу.

Вони відображають найважливіші, характерні елементи, ознаки, закономірності і спрямовані на виконання завдань, які ставляться перед правовим вихованням в умовах сьогодення. Для з'ясування змісту функцій правового виховання необхідно класифікувати їх відповідно до напрямів реалізації кожної. До основних функцій правового виховання належать: пізнавальна, регулятивна, охоронна, ідеологічно-виховна, практико-прикладна, прогностично-евристична, комунікативна, профілактична. Реалізують функції за допомогою засобів.



Засоби правового виховання - організована методична система, яка об'єднує предмети, технічні можливості, шляхи передання змісту правових норм, інформації, тобто все те, що використовується для реалізації та досягнення правовиховної мети.

У правовиховній роботі використовується багато засобів правового виховання, серед яких визначальними є: правові акти; засоби масової інформації (радіо, телебачення, газети, журнали); культурно-освітні заклади (кінотеатри, театри, будинки культури, клуби); наукова і навчальна література.

Втілюється виховний процес у формах виховання.

Форми виховання - засоби організації виховного процесу, в яких реалізується взаємодія вихователя і вихованців у різних умовах.

У поєднанні з методами виховання форми виховання оптимізують роботу і допомагають досягти мети. Форми правового виховання впорядковують за такими критеріями:

1) за призначенням, метою, змістом: загальні (правова освіта, правова пропаганда, правова агітація тощо), спеціальні (службова підготовка, правова практика, проведення науково-практичних семінарів);

2) за кількістю охоплення осіб: масові, групові, індивідуальні;

3) за впливом: індивідуальні, опосередковані, безпосередні. Основними формами правового виховання є: правова освіта (навчання), правова пропаганда, правова агітація, правова просвіта, індивідуально-виховна робота, правова практика, правове самовиховання.

Правова освіта (навчання) конкретний вид навчального процесу, під час якого під керівництвом досвідчених юристів громадяни оволодівають правовими знаннями, навичками, вміннями застосування правових норм. Для реалізації основних завдань правової освіти необхідно широко використовувати можливості правової пропаганди, яка посідає важливе місце серед форм правового виховання.

Правова пропаганда - цілеспрямована діяльність з формування у членів суспільства високого рівня правосвідомості та правової культури, роз'яснення правової політики, поширення правових знань, ідей, іншої правової інформації з допомогою засобів масової інформації та інших форм доведення правової інформації до широкого загалу.

Правова агітація - форма правового виховання, що полягає у правовому впливі на правосвідомість і настрої членів суспільства через колективні та індивідуальні співбесіди, виступи на мітингах, зборах за допомогою преси, телебачення тощо (В. Котюк).

Правова просвіта - діяльність із надання певних знань з питань права і законодавства, роз'яснення чинного законодавства. Пов'язана із правовим навчанням і пропагандою, але не зводиться до них.

Індивідуально-виховна робота - форма правового виховання, що надає змогу всебічно вивчити особистість вихованця, рівень його правової свідомості та правової і професійної культури, знайти підхід до нього з метою розвитку правового світогляду.

Правова практика є одним з вирішальних та обов'язкових елементів, що забезпечує здобуття особою належного кваліфікаційного рівня та отримання диплома юриста за спеціальністю "правознавство", її метою є оволодіння на основі набутих теоретичних знань практичними навичками та вміннями, які необхідні у майбутній професійній діяльності, вона передбачає формування поважного ставлення до праці, обраного фаху.

Правове самовиховання - це цілеспрямована, повсякденна, систематична діяльність людини з оволодіння правовими знаннями, формування позитивних правових мотивів і настанов, навичок правомірної поведінки, що полягає в самостійних зусиллях, спрямованих на вироблення звички до активної правомірної поведінки (М. Супрун). Сутність правового самовиховання полягає передусім у самостійному ознайомленні та опрацюванні положень, норм та принципів Конституції України, основ галузей права, чинного законодавства, всіх правових приписів.

Важливе місце в процесі правового виховання посідають його методи. Вони обумовлюють характер відносин між вихователями та вихованцями і допомагають досягти мети у правовиховній роботі.



Методи правового виховання - сукупність способів і прийомів правовиховного впливу" які забезпечують реалізацію та досягнення мети виховання.

У юридичній та педагогічній науці до основних методів правового виховання зараховують: переконання, заохочення, примус, приклад, вправи, змагання, спостереження.



Метод переконання забезпечує гуманний вплив вихователя на свідомість, почуття і волю вихованців невербальними і вербальними засобами з метою формування у них активної позиції та позитивних якостей особистості.

Метод заохочення - це комплекс прийомів і засобів морального і матеріального стимулювання кращих результатів різнобічної діяльності особи, її успіху у вихованні.

Метод примусу охоплює систему прийомів і способів, за допомогою яких вихователь примушує вихованця розвивати і вдосконалювати свої кращі якості й відмовлятися від шкідливих звичок.

Метод прикладу - це цілеспрямований, планомірний, систематичний та системний вплив на свідомість і поведінку особи сукупністю позитивних особистих прикладів з боку вихователів, а також усіма іншими видами позитивного прикладу.

Метод змагання у правовиховній роботі дає змогу створити атмосферу здорового суперництва, рівняння на лідерів, стимулювання співпраці між усіма учасниками правовиховного процесу, а також, що дуже важливо, забезпечує згуртованість, взаємоповагу та взаєморозуміння в колективі.

Метод спостереження передбачає цілеспрямовану, систематичну та системну, відповідно до раніше розроблених планів чи програм, фіксацію тих явищ, феноменів, які цікавлять педагогів з метою їх опрацювання, дослідження, аналізу й подальшого використання у практичній правовиховній діяльності.

Вибирати та застосовувати у правовиховній роботі ефективні методи слід з урахуванням особливостей визначення мети освіти, навчання, виховання, в т. ч. і правового виховання у вузі; встановлення атмосфери співробітництва між учасниками правовиховного процесу та належних відносин між ними; усвідомлення завдань, мети, змісту правовиховної роботи; професійної, методичної, теоретико-практичної підготовки, педагогічної майстерності, особистісних якостей вихователів та інших учасників правовиховного процесу; рівня правової свідомості та правової і професійної культури, підготовки суб'єктів, їх освіченості, розвиненості, вихованості, зокрема правової; матеріально-технічного забезпечення вузу, наявності обладнання, навчальних посібників тощо.

Використання у правовиховній роботі прогресивних засобів, форм та методів правового виховання допоможе донести до свідомості вихованців варіанти дій, які закріплені в положеннях, нормах, принципах Конституції України, законах держави та в інших правових приписах, а також закріплених у суспільній свідомості і схвалених нею.

Процес правового виховання можуть ускладнювати суттєві недоліки:

1) недостатність теоретичних розробок, які стосуються проблеми правового виховання окремих категорій; відсутність спеціальних державних програм, які враховували б специфіку окремих груп населення;

2) декларативний характер правовиховної роботи, тобто поверхове проведення, відображення основних правовиховних заходів на папері, що призводить до негативних наслідків;

3) повільне подолання правового нігілізму. Неповага та невиконання законів, положень, норм і принципів Конституції України та інших соціальних норм притаманна значній кількості громадян, установ та організацій.

Не повністю враховано правові потреби людей, тобто відповідні державні та громадські органи, організації та установи, педагоги та вихователі поверхово доводять до громадян ті правові знання, які їм будуть потрібні у роботі, навчанні та повсякденному житті. Отже, рівень правовиховної роботи не повною мірою відповідає вимогам часу, суспільним перетворенням, які відбуваються в державі.



Зміст правового виховання

Одним із завдань, яке має бути розв'язане системою правового виховання є забезпечення функціональної правової вихованості. Тому зміст виховання в школі-інтернаті, групі продовженого дня має бути спрямований на здобуття учнями знань, вмінь, досвіду правових дій, громадянських переживань, що забезпечують успішність реалізації інтересів особистості у всіх сферах життя.

Ідеї прав людини мають бути основними та наскрізними в системі всього шкільного життя, в його формальних та неформальних проявах.

Правове виховання в школах повинно здійснюватись засобом цілеспрямованого впливу на організацію навчально-виховного процесу за такими напрямами:

- Створення тематичного курсу спілкування. Ознайомлення школярів з елементами правової освіти починається вже в школі І ступеня на годинах спілкування.

У середніх і старших класах на таких бесідах треба давати учням певні знання щодо теоретичних засад демократії, історичного досвіду і життя сучасних демократичних суспільств, взаємозв'язку політичної та економічної системи, прав людини і механізмів їх захисту.

- Введення змісту правового виховання до вже існуючих шкільних заходів. 

Розробка і впровадження тематичних блоків у процесі виховної роботи. можливе введення окремих елементів змісту правового виховання при організації дозвілля і відпочинку школярів.

- Організація правового виховання під час позакласної та позашкільної діяльності.

Для цього застосовуються найрізноманітніші форми та методи роботи: традиційні зустрічі з працівниками правоохоронних органів, з викладачами правових дисциплін, ВНЗ, екскурсії та експедиції, які мають право виховання спрямування, диспути, дебати, заходи змагального характеру. Це дає можливість учням набути безпосереднього досвіду в реалізації прав і свобод людини, сформувати організаційні та комунікативні вміння.

- Організація демократичного шкільного життя.

Школа як цілісний інститут є середовищем реалізації правової освіти і виховання. Правові навички діти засвоюють, беручи участь у повсякденному житті школи, спільноти, громади. При цьому школа може виступати як модель світу дорослих. Практичною школою демократії має стати учнівське самоврядування.

Ефективне правове виховання можливе лише за реалізації прав і свобод людини в самій школі. Стиль спілкування, зокрема між адміністрацією та вчителями має бути для учнів практичним прикладом толерантності, взаємоповаги, відкритості, демократизму. Педагог повинен поважати людську гідність учня, його право на власну думку. Необхідно залучити до співпраці зі школою батьків (якщо такі є), культивувати серед них правову культуру.

Успішність здійснення правової освіти та правового виховання значною мірою визначається методами, які використовуються педагогом в процесі роботи. Пріоритетну роль у громадянській освіті відіграють активні та інтерактивні методи, що стимулюють творчість, ініціативу, самостійне та критичне мислення.

Можна використовувати також традиційні: лекції, диспути, бесіди, самостійна робота з періодикою, написання рефератів, учнівські доповіді, повідомлення.

Застосування наведених форм і методів правого виховання створює умови для формування в особистості поведінкових норм, здатності адаптуватися до нових соціальних умов, орієнтуватися в них, захищати свої права, поважати інтереси і права інших.

Правове виховання може бути ефективним лише за умови створення правового простору в класі та школі на засадах взаємної довіри, поваги до прав і свобод, толерантності, забезпечення умов для розвитку в учнів почуття власної гідності.

Одним із основних аспектів правовиховної роботи навчального закладу є формування у школярів правової культури.

Для того щоб процес правового виховання був успішним, потрібно залучати всі вищезгадані методи. При цьому ключовим питанням у процесі здійснення правового виховання є співвідношення методів переконання та примусу, заохочення та стягнення. Це має відбуватись виходячи з індивідуальних особливостей суб'єкта, який виховується, з урахуванням віку, психічних особливостей, особистого досвіду, навколишнього середовища тощо.

Процес правового виховання завжди має бути індивідуальним.

Правове виховання — цілеспрямований постійний вплив на людину з метою формування в неї правової культури й активної правомірної поведінки.
Правова культура людини

Правова культура людини унікальна і полягає в тісному зв'язку основних її частин (знання законів - відношення до закону - поведінка).


Оволодівши в шкільні роки основами правових знань, учні протягом усього свого подальшого життя будуть збільшувати їхній обсяг, поглиблювати їх, тісніше зв'язувати з життям, з трудовою і суспільною практикою.

У школах має бути розроблено наскрізну систему бесід та тематичних годин з морально-правового, патріотичного виховання учнів. Правове виховання учнів у школах не повинно зводитись до ознайомлення їх з деякими питаннями кримінального права, з "літерою" закону. Працівники правоохоронних органів, виступаючи перед дітьми, не тільки висвітлюють конкретні злочини, механізми їх скоєння і розкриття, а й аналізують їх, дають морально-правову оцінку негативним вчинкам, підкреслюють невідворотність відповідальності за скоєння.

Особлива увага приділяється проблемі виховання в учнів поваги до тих, хто охороняє порядок і закон. З цією метою доцільно було би проводити екскурсії учнів у відділок міліції, на пост ДАІ, організувати зустріч з представниками правоохоронних органів (кримінальної міліції, прокуратури).

Здійснення правовиховної роботи з дітьми вимагає використання негативних прикладів, щоб показати недоцільність їх наслідування. По-перше, важливо не зловживати такими прикладами, щоб в учнів не сталося враження про навколишнє середовище як про сукупність тільки негативних явищ.

По-друге, треба домагатися колективного осуду негативних проявів, які мають місце в класі чи школі.

По-третє, якщо учні не розуміють суті негативного вчинку, є потреба розвінчати його на конкретних прикладах, зокрема зрозумілих і відомих їм, показати його аморальність.

По-четверте, необхідно розкрити учням шкідливість і аморальність окремих звичок, які призводять до окремих негативних вчинків.

По-п'яте, особлива виховна цінність у залученні школярів до посильної діяльності у боротьбі з проявами морального зла. Така орієнтація дає можливість формувати у школярів "імунітет" проти морального зла.

Крім того, слід зазначити, що "імунітет" проти морального зла формується також у дітей, що потребують підвищеної педагогічної уваги та схильні до правопорушень.

Складовою правового виховання є превентивне виховання школярів. Профілактика правопорушень неповнолітніх вимагає своєрідного підходу і до вибору методів та форм виховної роботи. У превентивній роботі рекомендується застосовувати такі методи, що сприяють формуванню у школярів умінь та навичок правомірної поведінки. Досвід переконує, що часто учні в певних ситуаціях діють неправомірно, тому що не мають досвіду, а теоретичні знання не спрацьовують. Тому дітей частіше треба ставити в ситуацію всеобучу того чи іншого типу поведінки, організовувати різноманітні рольові ігри привчати дотримуватись правил людського співжиття.

Слід наголосити на ще одному профілактичному аспекті діяльності учнів. Вони повинні розуміти користь знань, вмінь, отриманих у школі, для свого майбутнього. Це розуміння дасть можливість подолати такі моральні явища, як шпаргалки, намагання обманути педагога, обікрасти самого себе.

Попередження правопорушень серед школярів це справа не тільки дорослих, а й самих школярів. Вони повинні, по змозі, залучатися до цієї справи. Це реалізується в діяльності дитячого самоврядування, комісії з попередження правопорушень, де беруть участь діти. Випадки неадекватної поведінки, які трапляються в учнівському колективі, обговорюються на класних зборах, на робочих шкільних лінійках.

З дітьми, що потребують підвищеної педагогічної уваги вихователем, соціальним педагогом, педагогом-організатором проводиться індивідуальна робота згідно з планом (додаток № 1). 

Правовиховна робота з учнями не може не враховувати тих умов, які склалися в їхніх сім'ях. Виявлення сімей, які продукують цю категорію неповнолітніх, вивчення стилю стосунків між батьками та дітьми, між подружжям, морально-психологічного клімату сім'ї допоможе налагодити контакти ж членами сім'ї.. відновити її виховні можливості. Робота вихователя з такими батьками надто складна і вимагає окремої розмови. Ця робота не завжди дає бажані результати і тоді доводиться вдаватися до радикальних заходів.


Формує відповідну правомірну поведінку в учнів стиль педагогічної діяльності і ставлення до них вчителя, вихователя. Якщо педагог не поспішає на заняття, якщо на уроці, на занятті дітям нудно, нецікаво, то чи можна чекати від учнів сумлінного ставлення до навчання, дисциплінованості, відповідальності? Якщо педагог недоброзичливий, нетактовний, то й учні негативно ставитимуться до нього, чинитимуть опір його виховному впливові. Цей негативний досвід вони переносять на ставлення до батьків і старших взагалі. Звідси і напрошується необхідність розробити своєрідний кодекс правил для вчителя, вихователя.

У межах шкільного співуправління необхідно розробити правила поведінки для учнів, а також правила внутрішкільного розпорядку та положення про чергування, затверджені Радою школи.

Слід зазначити, що часто правопорушення скоюються не через велике бажання зробити щось недобре, не через нестаток матеріальних благ в сім'ї, а через те, що підліток не вміє організувати свій вільний час, не може реалізуватися в навчальній та позаурочній діяльності. Виховну роботу в школі можна організовувати за методикою колективної творчої діяльності, коли діти самі планують, самі готують, розробляють хід свят, виховних заходів, їх сценарії, проводять їх та аналізують досягнення і невдачі, результати. Особливістю проведення таких заходів є зайнятість кожного учня в тій чи іншій мірі, відповідальність кожного учня за якусь окрему ділянку роботи, що сприяє вихованню в учня соціальної активності, допомагає йому реалізувати себе, самоствердитися, вчить правильно і з користю для себе організувати свій вільний час.

В И С Н О В О К
Конституція України (ст. 1) характеризує Україну як суверенну, незалежну, демократичну, соціальну, правову державу. Наша країна стоїть на шляху розвитку правової держави. Тому цілком закономірно, що перед школою стоїть завдання виховати правосвідомого громадянина.

Запровадження цієї концепції обумовлено необхідністю систематизації діяльності школи та сім’ї, спрямованих на формування у підлітків високого рівня правової культури та правової свідомості.

Ідея правової освіти та виховання полягає в тому, що людина має правовий статус і вступає в правові відносини з суспільством, а отже, має права і обов’язки. Одна з найгостріших людських потреб – бути захищеним у правовому плані – може бути реалізована завдяки правовій освіті та вихованню громадян.

Концепція правовиховної роботи в школі грунтується на науково-правовій базі, яку складають: Загальна декларація прав людини, Декларація прав дитини, Конвенція ООН про права дитини, Конституція України, Закон України „Про освіту”, „Про загальну середню освіту”, Державна національна програма „Освіта. Україна ХХІ століття”, Національна програма „Діти України”, відповідні укази Президента України тощо.


Система правової освіти та виховання в школі – це складна динамічна, залежна від економічних, політичних і соціальних чинників модель реалізації основних напрямків діяльності школи, що вимагає взаємообумовленості та взаємозв’язку елементів правоосвітнього та правовиховного процесів, передбачає широке коло й активну позицію всіх задіяних суб’єктів, здійснюючи позитивний вплив на них; покликана створити умови для розвитку правового мислення в учнів і забезпечити цілеспрямоване формування в дітей звички діяти відповідно до закону.


Правова освіта - невід'ємна частина загальної культури громадянина, умова формування правосвідомості. Життя у цивільно-правовому суспільстві формує правову свідомість (позитивне або негативне) незалежно від того, чи відбувається це стихійно або цілеспрямовано в рамках правової освіти. Але правова освіта є запорукою того, що право стане регулятором життя індивіда, а не перешкодою на його шляху реалізації своїх особистих завдань. У сучасних умовах саме правова освіта може стати найважливішим фактором розвитку особистості, становлення громадянського суспільства і демократичної правової держави в сучасній Україні, громадяни якої зможуть жити в соціально-правовому згоді один з одним і з державою. 

Важливість правовиховної роботи немає потреби доводити. Якщо кожна людина змалечку засвоїть, що вона є людиною, особистістю, що вона має людські права, честь і гідність, може вільно висловлювати свої думки, тільки тоді вона зможе впливати на перебіг подій у суспільстві і брати участь у побудові дійсно незалежної демократичної держави.

Виховання дитини не можна відкласти на потім, її потрібно виховувати сьогодні, щоденно, творчо розвивати і давати правові знання, щоб вона була обізнана у своїх правах і обов'язках і знала, що чекає її у разі скоєння правопорушення.

Правова освіта та правове виховання молоді мають перебувати в центрі уваги не тільки педагогів і правників, а й держави та суспільства. Правова та нормативна бази повинні сьогодні вдосконалюватися відповідно до вимог реального життя. Дієво і чітко має працювати механізм реалізації прав і свобод особистості, об’єктивно даватися оцінка протиправної та кримінальної поведінки неповнолітніх, з’ясовуючи при цьому причини правопорушень та шукати шляхи і засоби запобіганню їм. Особлива роль у цьому належить превентивним заходам. Нехтування вихованням взагалі і правовим зокрема, недотримання чітко законодавства призводить, за словами видатного педагога Яна Амоса Коменського, до загибелі людей, сімей, держав і всього світу.

З-поміж актуальних проблем нашого суспільства, вагомою була і залишається саме пробле- ма правової освіти та правового виховання учнівської молоді. Завданням правової освіти є не лише реалізація освітньої функції, а й практично-виховне спрямування, оскільки сучасна школа має дати учневі не тільки правові знання, а й сформувати його уміння, навички, життєву пози- цію, систему цінностей, компетентність, яких потребує розбудова громадянського суспільства та правової держави. Важливе значення у формуванні національної правової свідомості та правової культури має саме правова освіта учнів загальноосвітніх навчальних закладів.



Правова освіта має впливати на розум і почуття учнів, підказувати їм шляхи правильної поведінки в тій чи іншій життєвій ситуації, спрямовувати поведінку і вчинки дітей у рамки законності.

Отже, пра вова освіта школярів має державне значення, а тому повинна мати не лише освітню функцію, але і виховну.




Список використаних джерел


  1. Євтушенко Р. Розвиток правової освіти – необхідна умова побудови правової держави //Історія України. – 2003. - № 9. – С. 18 – 25

  2. Запорожан І., Фібула М. Право виховна робота на уроках // Початкова школа. – 1996. - № 6. – С. 22 – 24

  3. Зорнік Т. формування громадянської свідомості учнів під час вивчення правознавства //Історія України. – 2003. - № 7. – С. 27 – 31

  4. Кащенко В. Всеукраїнська конференція з проблем викладення цивілістичних дисциплін. Правове життя // Право України. – 1994. - № 9. – С. 90 – 95

  5. Концепція громадянської освіти в Україні. Актуальність громадянської освіти в Україні // Директор школи. – 2001. - № 20. – С. 7 – 10

  6. Короткова Л., Вихров О. Правознавство – дисципліна обов’язкова // Рідна школа. – 1996. – № 3. – С. 55 – 57

  7. Куксенко С. Створення позитивної мотивації навчальної діяльності школярів під час вивчення правознавства // Історія України. – 2002. - № 47. – С. 25 – 27

  8. Ляшенко І. Розвиток критичного мислення учнів на уроках правознавства // Історія України. – 2002. - № 13. – С. 9 – 10

  9. Марченко М. Організація пізнавальної діяльності учнів під час вивчення правознавства // Історія України. – 2003. - № 1. – С. 24 – 27

  10. Машіка В. Нетрадиційні методи навчання // Юридичний вісник України. – 1998. – 9 – 15 липня. – С. 6

  11. Машіка В. Рольові ігри на уроках правознавства // Історія України. – 2002. – № 41. – С. 27 – 28

  12. Машіка В. Формування методичних прийомів при формуванні правових термінів і понять // Історія в школах України. – 2001. - № 4. – С. 19 – 23

  13. Машіка О. Нетрадиційні методи, форми та прийоми навчання в курсі "Основи правознавства" // Історія в школах України. – 1999. - № 4. – С. 26 – 29

  14. Михальчук В. Системний підхід до вивчення правознавства в школі // Історія України. – 2003. - № 13 – С. 25 – 26

  15. Пометун О., Ремех Т., Гейко І. Практичне право: методичний посібник з курсу 8 (9) класу. – К., 2001. – 136 с.

  16. Правовое образование в школе: проблемы и перспективы // основы государства и права – 1999. - № 2. – С. 27 – 31

  17. Савка О. Активізація пізнавальної діяльності учнів на уроках правознавства // Історія України. – 2002. - № 15. – С. 8 – 9

  18. Труфанова О. Організація групової роботи на уроках правознавства // Історія України. – 2003. - №5. – С. 22 – 25




База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка