Геодезія методичні вказівки та контрольні завдання



Скачати 330.59 Kb.
Дата конвертації22.04.2017
Розмір330.59 Kb.

Міністерство освіти і науки України


Херсонський гідрометеорологічний інституту

Одеського державного екологічного університету

ЗАТВЕРДЖЕНО

на засіданні методичної ради

технікуму

“_____”___________2005 р.

Протокол № ____________

Голова _________В.В.Ірклій




ГЕОДЕЗІЯ

Методичні вказівки та контрольні завдання


для студентів заочного відділення.

Спеціальність 5.070606 «Метеорологічні та

гідрологічні спостереження».

Спеціалізація 5.070606.02 «Гідрологічні та

гідрохімічні спостереження»

РОЗГЛЯНУТО

на засіданні циклової комісії

гідрологічних дисциплін

“____” ____________ 200 _ р.

Голова _________Зарудня Г.М.


2005 р.


Загальні вказівки
Програма предмета “Геодезія” передбачає вивчення основ сучасної геодезії та набуття знань, умінь і практичних навичок по проведенню геодезичних і топографічних робіт, що виконуються на гідрометеорологічній мережі.

Вивчення курсу базується на знаннях студентів з математики, фізики, топографічного креслення.

В результаті вивчення курсу студенти повинні:

1. Оволодіти теоретичними знаннями в обсязі програми.

2. Знати будову приладів, принцип дії геодезичних приладів, самостійно виконувати їх перевірку.

3. Вміти самостійно виконувати зйомки незначних ділянок місцевості.

4 .Нівелювати рівневимірювальні пристрої, репери, земну та водну поверхню та інше.

5. Обробляти дані геодезичних вимірювань.

6. Вміти користуватися планом та топографічною картою.

7. Притримуватися правил техніки безпеки при виконанні геодезичних робіт.



Порядок вивчення курсу.

Перед виконанням контрольної роботи студенту потрібно вивчити теоретичний матеріал, користуючись рекомендованою літературою та методичними вказівками.

Під час вивчення програмного матеріалу необхідно притримуватися необхідного порядку:


  1. Ознайомитись із питаннями теми, вивчити їх за підручником з урахуванням методичних вказівок і додаткової літератури.

  2. Відповісти на питання самоконтролю.

3. Виконати контрольну роботу. Відповіді на її питання повинні бути чіткими, грамотними, супроводжуватися схемами, малюнками. При виконанні практичних робіт необхідно використовувати бланковий матеріал, зразки, якщо розміщенні в методичних вказівках та в підручниках.

Виконана контрольна робота висилається до технікуму для перевірки.

Під час екзаменаційної сесії студент повинен під керівництвом викладача виконати лабораторні та практичні роботи і прослухати курс лекцій.
Розділи і теми контрольного завдання.

Вступ.

Розділ 1. Звгальні відомості з геодезії.


    1. Плани та карти.

    2. Зображення рельєфу місцевості на планах та картах.

    3. Орієнтування.

    4. Прості виміри на місцевості.

Розділ 2. Теодолітне знімання.

    1. Прилади та методика знімання.

    2. Обробка матеріалів теодолітного знімання. Побудова плану.

Розділ 3. Нівелювання.

3.1. Прилади та методика знімання.

3.2. Обробка та оформлення результатів нівелювання.

Розділ 4. Тахеометрія.

4.1. Прилади, що використовуються при тахеометричному зніманні. Виконання тахеометричного знімання.



    1. Обробка матеріалів тахеометричного знімання.

Розділ 5. Мензульне топографічне знімання.

5.1. Мензула та кіпрегель.

5.2. Виконання мензульного знімання.
Розділ 6. Барометричне нівелювання.

6.1. Барометричне нівелювання.

6.2. Окомірне знімання.

Програма та методичні вказівки по розділах курсу.

Вступ.

Розділ 1. Загальні відомості з геодезії.

Тема 1.1. Плани і карти.

Предмет «Геодезія». Короткі відомості з історії «Геодезія». Загальні відомості про знімання місцевості.

Форма та розміри Землі. Головна рівнева поверхня. Висоти точок земної поверхні. Координати, що застосовуються в геодезії: географічні, прямолінійні, полярні.

Масштаби: чисельний, лінійний, поперечний. Поняття про план та карту, розбіжності між ними.

Вимірювання довжин ліній та визначення площин за топографічною картою.

Курвіметр, палетки, планіметр, їх будова, призначення, робота з ними.



Практичне заняття № 1

Побудова лінійного та поперечного масштабів, користування ними.



Лабораторна робота № 1

Визначення ціни поділки клітчатої палетки. Визначення площини палеткою.



Лабораторна робота № 2

Вивчення будови планіметру. Визначення ціни поділки планіметру.



Лабораторна робота № 3

Визначення площини по карті за допомогою планіметру.


Методичні вказівки:

При вивченні вступу необхідно одержати чітке поняття про значення геодезії, її розвиток та роль в різних галузях народного господарства особливо при гідрометеорологічних роботах.

При вивченні теми 1.1. Плани і карти, слід звернути увагу на поняття рівнева поверхня, геоїд, еліпсоїд обертання. Ознайомитись з абсолютними відносними і умовними висотами точок земної поверхні.

Необхідно уяснити, що таке координати сущність географічної, прямолінійної та полярної системи координат, а також, що таке масштаб, точність масштабу, навчитися користуватися масштабами. Треба також добре засвоїти, в чім різниця між планом і картою. Беручи до уваги різні способи обчислення площі на плані, необхідно засвоїти їх суть, випадки застосування та точність.

Література: [1] §1.1, 1.2, 1.4, 1.5, 1.6, 1.10, 1.11.

[2] § 1, 3, 4, 5, 6, 7, 11, 12.


Питання для самоперевірки.

  1. Що таке геодезія і її значення в народному господарстві?

  2. Що вивчає вища геодезія і топографія?

  3. Основні етапи розвитку геодезії.

  4. Яку форму має Земля?

  5. Що називається рівневою поверхнею?

  6. Що таке абсолютна і відносна висоти точки?

  7. Географічні, прямокутні та полярні координати точки. Як їх визначення?

  8. Що таке масштаб? Числові, лінійні та поперечні масштаби.

  9. Що таке план і карта, яка різниця між ними?

  10. Як вимірюється площина палеткою?


Тема 1.2. Зображення рельєфу місцевості на планах та картах.

Головні форми рельєфу та методи їх зображення на картах. Горизонталі, їх властивості і види. Аналітичний та графічний методи інтерполяції.

Інженерні задачі, що можуть бути вирішені за топокартою.

Практичне заняття № 2

Проведення горизонталей між точками з відомими висотами.


Методичні вказівки.

Вивчаючи тему, необхідно уяснити способи зображення рельєфу на планах та картах. При зображенні рельєфу необхідно звернути увагу на вивчення властивостей горизонталей і зображення окремих форм рельєфу горизонталями.

Література: [1] § 2.6, 2.7.

[2] § 20 - 22.


Питання для самоконтролю.

  1. Які існують способи зображення рельєфу на планах та картах?

  2. Що таке горизонталі?

  3. Що таке висота перерізу місцевості?

  4. Як показуються на карті чи плані за допомогою горизонталей основні форми рельєфу: гора, котловина?

  5. Які основні властивості горизонталей?

  6. Для якої мети використовують берг-штрих?

  7. Які горизонталі можна провести між точками з відмітками 125,1 м і 117,3 м, якщо висота перерізу становить 1 м.


Тема 1.3. Орієнтування.

Поняття про орієнтування. Кути орієнтування: азимути, румби. Схилення магнітної стрілки. Взаємозв’язок між кутами орієнтування. Кути прямі та зворотні.

Бусолі, їх види, будова та вивірка. Вимірювання азимутів та румбів за допомогою бусолі.

Лабораторна робота № 4

Вивчення будови бусолі, її вивірка. Вимірювання азимутів

та румбів за допомогою бусолі.
Методичні вказівки.

При виконанні зйомок на незначних дільницях місцевості необхідно знати направлення лінії на місцевості відносно дійсного чи магнітного меридіана. Це направлення визначається за допомогою кутів орієнтування азимута чи румба. Необхідно чітко знати, що таке азимут і румб, запам’ятати формули зв’язку між цими кутами. Для вимірювання магнітних азимутів або румбів на місцевості використовують бусоль і компас.

Література: [2]§ 29, 32.
Питання для самоконтролю.

1. Що таке азимут, румб ?

2. Яка залежність між азимутами і румбами ?

3. Обчислити румби, якщо азимути направлення наступні: 50о 15' ; 135о 30'; 205о 00' ; 310о 45'. (Відповіді: ПнСх: 50о 15' ; Пд.Сх: 44о 30' ; Пд.Зх: 25о 00';

Пн.Зх: 49о 15').

4. Обчислити дійсний азимут, якщо магнітний азимут 250о 15', схилення магнітної стрілки східне 4о 12' (Відповідь: 254о 27').

5. Назвіть основні частини бусолі, компаса.

Розділ 2. Теодолітне знімання


Тема 2.1. Прилади та методика знімання

Призначення теодолітного знімання та прилади, що застосовуються при ньому. Теодоліти родини Т-30, їх будова, призначення та конструктивні особливості. Головні частини теодолітів. Головні вивірки теодолітів. Штативи.

Приведення приладу в робочий стан. Методика виміру горизонтального кута та магнітного азимута за допомогою теодоліта. Журнал виміру горизонтальних кутів.

Виконання теодолітного знімання : підготовчі роботи, рекогносцирування, створення планового обгрунтування. Знімання ситуації різними методами.


Лабораторна робота № 5


Вивчення будови теодоліту. Зняття відліків теодолітом.

Лабораторна робота № 6


Вимірювання горизонтальних кутів та азимутів теодолітом.

Методичні вказівки


Для вимірювання кутів застосовують такий прилад , який називають теодолітом. Користуючись приладом та описом його в підручнику, необхідно вивчити основні частини теодоліту, їх призначення.

Треба засвоїти основні перевірки теодоліту і вивчити методику вимірювання горизонтальних кутів та магнітних азимутів теодолітом. необхідно засвоїти порядок запису показників в журналі.

Знімання ситуації виконується полярним методом, кутовою засічкою, методом перпендикулярів.

Література: [1] § 5.1, 5.2, 5.4, 5.6.

[2] § 78 – 81, 85, 86, 88.

Питання для самоконтролю:





  1. Перерахуйте основні складові частини теодоліта.

  2. Що таке візирна вісь зорової труби?

  3. Як виконується перевірка циліндричного рівня на теодоліті?

  4. Як приводиться теодоліт в робочий стан?

  5. Як вимірюється горизонтальний кут теодоліта?

  6. Як вимірюється магнітний азимут теодоліта?

  7. Склад робіт при виконанні теодолітного знімання.


Тема 2.2. Обробка матеріалів теодолітного знімання. Побудова плана.

Перевірка даних польових вимірювань. Ув’язка кутів. Визначення дирекційних кутів /азимутів/ сторін в замкнутих теодолітних ходах.

Пряма геодезична задача. Приріст координат та їх визначення. Ув’язка приросту координат. Визначення координат теодолітного ходу. Таблиці приросту координат. Відомість координат, правила їх заповнення.

Побудова координатної сітки за допомогою лінійки Дробишева або ЛБЛ та циркулем-вимірювачем. Нанесення вершин теодолітного ходу на план по координатам. нанесення ситуації на план. Правила оформлення плану теодолітного знімання.



Практичне заняття № 3

Заповнення геодезичного журналу результатами вимірів.

Обробка журналу.

Практичне заняття № 4

Заповнення відомості координат вихідними даними.

Обчислення азимутів, румбів та горизонтальних прокладень.

Практичне заняття № 5

Обчислення приросту координат та їх ув’язка.

Обчислення координат теодолітного ходу.

Практичне заняття № 6

Побудова координатної сітки. Накладка вершин теодолітного

ходу на план по координатам. Накладка ситуації з абрисів.

Накреслення та оформлення плану.


Методичні вказівки

Заключною частиною теодолітної зйомки є обробка польових матеріалів і складання плану. Для закріплення знань по даній темі необхідно обробити матеріали теодолітної зйомки в контрольній роботі, яка включає в себе ув’язку кутів, обчислення приросту координат та обчислення координат пунктів теодолітного ходу в відомості координат та побудова плану.

Література: [1] § 7,6-7,8
Питання для самоконтролю:


  1. Що називається кутовою нев’язкою полігону? Як її розподіляють?

  2. За якими даними обчислюються азимути сторін полігону?

  3. Що таке приріст координат? Як вони обчислюються?

  4. Як обчислити допустиму нев’язку в приростах координат?

  5. Як побудувати координатну сітку за допомогою циркуля-вимірювача?


Розділ 3. Нівелювання

Тема 3.1. Прилади та методика нівелювання

Призначення та види нівелювання. Способи геометричного нівелювання. Висотні репери.

Рейки для нівелювання, зняття відліків за рейками. Нівеліри, їх будова , вивірки. Приведення приладів в робочий стан.

Нівелювання 5-го класу /технічне/ і підготовчі роботи, рекогносцирування, закріплення пікетажу з веденням пікетажного журналу, вимірювальні роботи. Журнал технічного нівелювання.

Нівелювання 4-го класу. Застосування ватерпасу на крутих схилах. Особливі випадки нівелювання: передача позначки через водні перепони, по кризі та болоту; нівелювання повздовжнього профілю водної поверхні; нівелювання рівневимірювальних пристроїв на гідрологічному посту; визначення нуля барометра; нівелювання поверхні дільниці.

Лабораторна робота № 7


Вивчення будови нівелірів. Виконання відліків. Вивірки приладів.

Лабораторна робота № 8


Виконання геометричного нівелювання.

Лабораторна робота № 9

Нівелювання рівневимірювальних засобів гідрологічного поста.



Методичні вказівки.


Нівелювання, задача якого полягає в визначенні перевищень між точками місцевості, а потім їх висот, виконує велику роль в гідрометеорологічних роботах.

Матеріал добре викладений в підручнику [1].

Вивчаючи тему, необхідно засвоїти методи нівелювання і їх суть (геометричне, тригонометричне. фізичне, механічне).

Необхідно ознайомитись з нівелірами, навчитись виконувати їх вивірки, знімати відліки за рейкою, приводити нівелір до робочого стану.

Література: [1] § 9.1, 9.2, 9.6, 9.7, 9.9, 9.13.

[2] § 100, 101, 104, 109, 117, 127.



Питання для самоконтролю:


  1. Суть різних методів нівелювання: геометричного, тригонометричного, фізичного, механічного.

  2. В чому суть способів геометричного нівелювання “із середини” та “вперед”? Які переваги способу “із середини”?

  3. Які класи нівелювання існують я яка їх точність?

  4. Перерахуйте основні складові частини нівеліра.

  5. Як виконуються перевірки нівеліра?

  6. Яка послідовність зняття відліків за рейкою при нівелюванні ІV класу?


Тема 3.2. Обробка та оформлення результатів нівелювання.

Обробка журналів нівелювання (КГ – 64, КГ- 65): станційний контроль, посторінковий та ходовий контроль, ув’язка перевищень, визначення відміток точок. Обробка результатів нівелювання гідрологічного поста.


Практичне заняття № 7


Обробка журналу КГ- 64. Обробка матеріалів нівелювання

гідрологічного поста..


Методичні вказівки.

При виконанні нівелювання ведеться журнал нівелювання. Зразки журналів приведенні в підручнику [1] с. 276 – 277. В журналі обчислюють перевищення h і відмітки точок. При обробці журналу необхідно виконати станційний, посторінковий та ходовий контроль. Після ув’язки перевищень визначити відмітки зв’язуючих точок через перевищення, а проміжних через горизонт приладу.

Лытература: [1] § 9.11, 9.13, 9.14.

[2] § 115, 117.

Питання для самоконтролю:


  1. Як обчислюється перевищення між зв’язуючими точками?

  2. Що таке горизонт приладу і як його обчислити?

  3. Як виконується посторінковий контроль?

  4. Як визначити допустиму нев’язку при нівелюванні ІVкласу?

  5. Як обчислюються відмітки і приводки паль?



Розділ 4. Тахеометрія


Тема 4.1. Прилади , що використовуються при тахеометричному зніманні. Виконання тахеометричного знімання.

Призначення тахеометрії. Особливості будови теодолітів – тахометрів. Визначення місця нуля та кутів нахилу. Формули для обчислення кутів нахилу.

Будова далекоміру. Формули для визначення відстаней та горизонтальних прокладень.

Тригонометричне нівелювання. Визначення перевищень за формулами, графіками, таблицями.

Методика виконання тахеометричного знімання. Підготовчі роботи та рекогносцирування. Прокладення тахеометричного ходу. Знімання ситуації та рельєфу. Ведення тахеометричних журналів. Кроки.

Лабораторна робота № 10


Находження місця нуля вертикального круга.

Вимір та визначення кутів нахилу.


Лабораторна робота № 11


Вимір відстаней далекоміром. Визначення перевищень

тригонометричним нівелюванням.



Методичні вказівки


При вивченні тахометричного знімання необхідно з’ясувати її суть, розібрати формули для визначення перевищень горизонтальних прокладень.

На мережі гідрометстанцій і постів частіше використовуються теодоліти Т-30, 2Т-30, будова яких вивчалась в темі 3.1. Згадайте будову вертикального круга теодоліта, запам’ятайте його вивірку (визначення місця нуля вертикального круга). Засвойте методику вимірювання вертикального кута теодолітом [1 ] с.153.

Література: [1] § 11.1, 11.2, 11.4.

[2] §141 – 143.



Питання для самоконтролю:


  1. В чому заключається суть тахеометричного знімання?

  2. Що таке місце нуля вертикального круга? Як воно визначається?

  1. 3. Обладнання далекоміра у теодоліта.

4. На який відлік наводять зорову трубу при визначенні кута нахилу?

  1. 5. Який принцип тригонометричного нівелювання?

  2. 6. Як виконується орієнтування лімба по лінії тахеометричного ходу?



Тема 4.2. Обробка матеріалів тахеометричного знімання

Обробка журналу тахеометричного ходу. Обробка журналу тахеометричного знімання. Складання плану та його оформлення.

Практичне заняття №8


Обробка журналу тахеометричного знімання.

Практичне заняття № 9

Складання плану в горизонталях


Методичні вказівки.

При тахеометричному зніманні польові вимірювання записують в журнал “Тахеометричне знімання”. Перевищення визначають за допомогою тахеометричних таблиць або за формулою:

h = S. tq φ

Відмітки точок в журналі визначають за формулою:

Hn = Hст ± h

Література: [1] § 11.5, 11.7.

[2] § 144.

Питання для самоконтролю

  1. Як визначаються кути нахилу за повною формулою?

  2. Як визначаються кути нахилу за робочою формулою?

  3. За якою формулою визначається перевищення?

  4. Як визначається горизонтальне прокладення?


Розділ 5. Мензульне топографічне знімання.

Тема 5.1. Мензула та кіпрегель.

Суть мензульного знімання. Основні прилади та пристосування мензульного комплекту: мензула, бусоль, центрувальна вилка, рейка, кіпрегель. Їх вивірка.

Номограмні кіпрегелі, їх призначення та конструктивні особливості. Основні частини кіпрегеля. Перевірка кіпрегеля.

Установка мензули на станції. Побудова горизонтального кута. Визначення перевищень та горизонтальних прокладень по номограмам та кутам нахилу.



Лабораторна робота № 12

Вивчення будови мензули та кіпрегеля, їх вивірка.



Лабораторна робота № 13

Установка мензули на станції. Робота з кіпрегелем.


Методичні вказівки

На мережі гідрологічних станцій мензула може використовуватися для зйомки дільниці гідрологічного поста, а також при виконанні гідрометричних робіт.

Будова мензули та кіпрегеля викладено в підручнику. Необхідно ознайомитись з будовою цих приладів, навчитися приводити мензулу в робочий стан, вивчити вивірки мензули та кіпрегеля. Номограмні кіпрегелі КА-2 та КН використовують для визначення перевищень та горизонтальних прокладень.

Література: [1] § 12,1-12,3


Питання для самоконтролю:

  1. Суть мензульно-топографічної зйомки.

  2. Будова мензули.

  3. Вивірки мензули та кіпрегеля.

  4. Для чого використовують мензульну бусоль?

  5. Будова кіпрегеля КА-2, визначення перевищень та відстаней.

  6. Як визначається місце нуля вертикального круга?


Тема 5.2. Виконання мензульного знімання.

Підготовчі роботи. Підготовка планшету до знімання. Рекогносцирувальні роботи. Створення планового обгрунтування. Ув’язка перевищень, визначення відміток.

Знімання ситуації та рельєфу. Способи знімання ситуації. Журнал мензульного знімання, його заповнення та обробка. Оформлення планшету.
Методичні вказівки

Мензульна зйомка виконується в тій же послідовності, як й інші зйомки. А саме, спочатку створюється зйомочне обгрунтування, а потім виконується зйомка. Зйомка виконується в основному полярним способом кутових засічок.

Література: [1] § 12,4-12,6
Питання для самоконтролю:


  1. Як виконується планове та висотне обгрунтування для мензульної зйомки ?

  2. Як виконується центрування, нівелювання та орієнтування планшета ?

  3. Як виконується зйомка ситуації полярним способом ?

  4. Який порядок роботи на станції при зйомці ситуації та рельєфу ?


Розділ 6. Барометричне нівелювання та окомірне знімання.

Тема 6.1 Барометричне нівелювання.

Суть барометричного нівелювання. Барометричні формули. Прилади і пристосування, що використовуються для барометричного нівелювання. Находження точок.

Виконання барометричного нівелювання.
Методичні вказівки

При барометричному нівелювання перевищення між точками визначається за різницею тиску, який вимірюється в точках. Крім цього вимірюється температурою повітря в точках нівелювання. Перевищення обчислюється за барометричними формулами.

Література: [1] § 13,1-13,2
Питання для самоконтролю:


  1. В яких випадках і де виконується барометричне нівелювання ?

  2. Які прилади використовуються при барометричному нівелюванні ?

  3. Як обчислюється перевищення і відмітка точки ?

  4. В який час дозволяється виконувати нівелювання ?


Тема 6.2. Окомірне знімання.

Суть окомірного знімання. Види окомірного знімання та прилади, що використовуються при ньому.

Методи вимірювань при окомірному зніманні.
Методичні вказівки

Окомірне знімання виконується в тих випадках, якщо інструментальну зйомку виконати неможливо. Окомірна зйомка виконується як і інші – спочатку обгрунтування, а потім виконується зйомка місцевості. Відстань вимірюють кроками, а ситуацію знімають полярним способом , способом перпендикулярів та кутових засічок. Для цього використовують візирну лінійку.

Література: [1] § 14,4
Питання для самоконтролю:


  1. В якій послідовності виконується окомірна зйомка гідрологічного поста ?

  2. Які прилади використовуються при окомірному знімання ?

  3. Як утворюється планове обгрунтування для окомірного знімання ?

  4. Як побудувати масштаб кроків?

  5. Як орієнтується планшет за компасом?


Контрольна робота № 1


  1. Побудувати лінійний масштаб з основою 2 см. Користуючись масштабом,

відкласти на ньому відрізки в різних масштабах. Дані для цього необхідно

взяти з таблиці 1 відповідно до варіанту студента.

Таблиця 1




Масшта-би

Масштаби

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

1 : 10000

840

740

680

630

690

640

760

582

718

730

1 : 5000

350

330

280

345

410

410

335

360

431

375

1 : 2000

168

144

136

148

154

104,8

172

110

98

150

1 : 1000

84

68

66

64

82

101

63

82

71

86

1 : 500

42

35

40

31,5

38

36

34,5

40,9

24,5

37,2

1 : 200

18

14,4

14

11,9

13

15,4

15,6

14,8

11,4

11,7

1 : 100

7

6,4

7,1

7

6,9

7,2

6,8

5,5

6,4

7,4




  1. Побудувати поперечний масштаб з основою 2 см. Користуючись масштабом

побудувати відрізки в різних масштабах. Дані для цього завдання необхідно

взяти з таблиці 2 відповідно до варіанту студента.

Таблиця 2




Масшта-би

Масштаби

0

1

2

3

4

5

6

7

8

9

1 : 10000

746

906

880

726

860

748

864

774

786

832

1 : 5000

467

411

393

470

389

483

390

337

431

489

1 : 2000

169,6

172,4

171,6

180,4

146

158,4

186,4

144,8

168,8

155,6

1 : 1000

84

86,2

80,8

88,2

86,2

108,8

74,4

65,8

59,6

74

1 : 500

39,9

42,5

36,6

39,4

44

43,3

44

38,4

40,5

43

1 : 200

17,6

16,4

15,6

18,4

16,9

14,9

16,4

16,8

10,8

14,4

1 : 100

8,6

8,3

9,4

16,8

5,9

7,8

8,7

9,7

5,5

10,3

Виконуючи це завдання, студент повинен навчитися користуватись поперечним масштабом. Для цього він повинен побудувати поперечний масштаб і відкласти на ньому декілька відрізків в різних масштабах.


Порядок виконання завдання:

На аркуші креслярського паперу (формату А-4) побудувати прямокутник розмірами 12х2 см. На великих сторонах АВ і CD відкласти відрізки по 2 см – основи масштабу. Крайні відрізки АО і CN поділити на 10 рівних частин. Потім з’єднати верхні і нижні поділки похилими лініями: перша поділка зверху з’єднуються з нульовою знизу і т.д. Після цього бокові відрізки прямокутника АС і BD також поділити на 10 рівних частин і з’єднати протилежні поділки.


Мал. 1 Поперечний масштаб і приклад

оформлення виміряної лінії
В результаті такої побудови найменший відрізок PQбуде найменшою поділкою поперечного масштабу = 0,01а або 0,2 мм.

Практично точність відкладення відстаней по такому масштабу рівна половині найменшої поділки, тобто 0,1 мм.



Приклад:

Відкласти в масштабі 1:5000 відстань 284,67 м.

В цьому випадку 1 см на плані відповідає 50 м на місцевості. Але ж в основі масштабу лежить 2 см, то одна основа буде рівна 100 м, мала поділка 10 м, а найменша – 1 м, а точність масштабу 0,5. Отже відкладаючи відстань в масштабі 1:5000 потрібно округляти до 0,5 м.

Відкладаючи 284,67 м, беремо вимірником дві основи (200 м), потім ліву голку переводимо вліво на 8 поділок (80 м) і піднімаємося вгору на 4,5 поділки, при цьому ліва голка повинна підніматися по трансверсалі, а права – по вертикалі і обидві голки повинні зупинитись на одному рівні.



  1. Дати відповідь на питання.




Варіант

Зміст питання

1.

2.
3.

4.

5.

6.


7.

8.

9.



10.

Висоти точок земної поверхні. Системи висот.

Координати, що застосовуються в геодезії: географічні, прямокутні, полярні.

Плани та карти. Розбіжності між ними.

Методи зображення рельєфу місцевості на планах та картах.

Способи вимірювання довжин та площин за картою.

Кути орієнтування: азимути, румби. Взаємозв’язок між кутами орієнтування.

Горизонталі, їх властивості і види.

Бусолі, їх види та вівірка.

Вимірювання азимутів та румбів за допомогою бусолі.

Кути орієнтування: азимути, румби.Взаємозв’язок між кутами орієнтування.





4. Виконати практичну роботу № 2. Провести горизонталі між точками з

відомими відмітками.
Дано: відмітки точок за результатами геодезичної зйомки (додаток 1).

Необхідно: провести горизонталі через віломі відмітки з висотою перерізу 5 м.
5. Дати відповідь на питання.


Варіант

Зміст питання

1.

2.

3.



4.

5.

6.



7.

8.

9.



10.

Будова теодоліта Т-30 (2Т-30).

Головні перевірки теодолітів.

Методика виміру горизонтального кута теодолітом.

Методика вимірювання магнітного азимута теодолітом.

Склад робіт при виконанні теодолітного знімання.

Призначення нівелювання. Способи геометричного нівелювання.

Нівеліри Н-3, їх будова.

Основні перевірки нівеліра.

Послідовність виконання нівелювання.

Методика виміру магнітного азимута теодолітом.





  1. Виконати практичну роботу № 3-6. Обробка матеріалів теодолітного

знімання. Складання плану.
Дано: 1. Результати вимірювання горизонтальних кутів (табл. 3, 4).

2. Абрис (додаток 2).



Необхідно: 1. Обчислити відомість координат.

2. Побудувати план теодолітної зйомки.

Таблиця 3

Виміряні кути і горизонтальні прокладення ліній замкнутого полігону.



№ вершин

Варіанти

1

2

3

4

5

Виміряні кути

Горизонтальні прокладення

Виміряні кути

Горизонтальні прокладення

Виміряні кути

Горизонтальні прокладення

Виміряні кути

Горизонтальні прокладення

Виміряні кути

Горизонтальні прокладення

1


























2



41,66



100,80



125,35



50,30



44,19

3



228,56



44,92



51,08



145,70



135,21

4



122,75



136,71



137,41



35,16



31,53







119,36




44,02




36,30




135,99




116,96




6

7

8

9

10

1


























2



128,29



43,94



30,93



125,35



51,63

3



26,80



213,42



124,61



51,08



140,55

4



132,82



113,63



47,52



137,41



39,95







53,94




126,66




146,34




36,30




124,60

Таблиця 4

Азимути лінії 1-2

Варіанти

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10






















Обчислення координат точок замкнутого полігону.

Виписати вихідні дані в відповідні відомості координат, при цьому треба слідкувати, щоб виміряні кути та координати точок були проти своїх вершин, тобто в одній строчці з ними, а дирекційні кути і горизонтальні прокладення ліній в строчках між вершинами. Не слід вести обчислення в “чернетках”, а потім переписувати – це призводить до помилок.



Обчислення кутової невязки полігону починається з того, що знаходиться сума виміряних кутів (гр.2) та їх теоретична сума:

,

де n – кількість горизонтальних кутів.

Кутову нев’язку полігону знаходять так:

.

Для оцінки одержаної нев’язки знаходять граничну (допустиму) кутову нев’язку за формулою:



.

Якщо виконується умова , то нев’язку із зворотнім знаком розподіляють на всі виміряні кути, при чому в кути з короткими сторонами вводяться дещо більші поправки. Величини поправок записують над значеннями хвилин кожного кута, потім обчислюють виправлені кути, які враховуються при обчисленні дирекційних кутів. Кутові величини і їх поправки обчислюються з точністю до .



Обчислення дирекційних кутів сторін полігону виконуються за формулою:

,

де , - наступний та попередній дирекційні кути відповідно;



- наступний виміряний виправлений кут правий по ходу.

Далі обчислюють румби, маючи дирекційні кути, користуючись малюнком 2 та формулами залежності r від a.


Пн.Сх: r1 = a1 Пд.З: r3 = a3 - 1800
Пд.Сх: r2 = 1800 - a2 Пн.З: r4 = 3600a4

Пн

IV І



r = 3600a r = a
Зх Сх

r = a - 1800 r= 1800 - a

III II


Пд

Мал. 2. Азимути та румби

Румби записують проти своїх дирекційних кутів, перед значенням румба ставлять його найменування, наприклад: ПдЗ: і т.д.

Обчислити прирости координат за формулами:

.

Обчислення можна виконувати за допомогою таблиць приросту координат, таблиць натуральних значень тригонометричних функцій та мікрокалькуляторів, або ж за допомогою комп’ютерів, маючи програми.

Обчислення прирощень, їх поправок, а такожкоординат точок, виконати з точністю до 0,01м. Перед тим, як знаходити числові значення прирощень, необхідно визначити їх знак (“+” чи “-”) за румбами, щоб не допустити прорахунків знак “+” опускати не слід.

Підрахувати невязки приростів. Для цього слід знайти окремо суми приростів додатніх та від’ємних. В замкнутому полігоні теоретичні суми приростів повинні бути рівні:

Значення суми та , що відрізняються від нуля, будуть нев’язками та відповідно. Таким чином нев’язки обчислюються за формулами:



Обчислити абсолютну невязку полігону за формулою:



.

Обчислити відносну лінійну нев’язку полігону: ,

де Р – периметр полігону, м.

Повинна виконуватись наступна умова: .

Якщо ця умова дотримується, то можна виконувати лінійну ув’язку полігону. Для цього нев’язку і розподіляють у вигляді поправок на прирощення координат. Поправки розподіляють пропорційно довжинам ліній зі знаком зворотнім знаку нев’язки:

,

де Р - периметр, м;



d - довжина лінії, м.

Поправки округлюються до 0,01м.

Для замкнутого теодолітного ходу сума виправлених приростів кординат повинна дорівнювати 0.

По даним координатам першого пункту обчислити координати останніх пунктів теодолітного ходу за формулами:


.

Побудова плану теодолітної зйомки.

Побудувати координатну сітку на ватмані формату А-4 за допомогою лінійки та циркуля-вимірювача: проводимо дві перетинаючі лінії-діагоналі майбутнього прямокутника. Від точки перетину діагоналей відкласти будь-які відрізки – вершини майбутнього прямокутника. З’єднати вершини, отримавши опорний прямокутник. В рамках опорного прямокутника побудувати прямокутну сітку зі стороною 2 см. Підписати сітки відповідно масштабу. Нанести на координатну сітку усі вершини полігону.

Відповідно абрису нанести на план ситуацію. Оформити план.

7. Виконати практичну роботу №7. Обробка матеріалів нівелювання гідрологічного поста (журнала КГ-64).

Дано: 1. Відліки по рейці за результатами нівелювання гідрологічного поста відповідно до варіанту студента (додаток 3).

2. Умовні відмітки реперів, відстані від репера до свай.



Необхідно: обробити журнал нівелювання та побудувати профіль гідрологічного поста.

Порядок виконання:



  1. Виконати станційний контроль результатів нівелювання.

  2. Виконати посторінковий контроль.

  3. Ув’язати перевищення та визначити відмітки паль через перевищення та горизонт приладу.

  4. Скласти таблицю “Прийняті дані”.

  5. Побудувати профіль гідрологічного поста.


Література.

Основна:

  1. Кудрицкий Д.М. Геодезия.-Л.: Гидрометиздат, 1982.

  2. Модринский Н.И. Геодезия.-Л.: Гидрометиздат, 1972.

  3. Наставление гидрометеорологическим станциям и постам, вып. 6, ч.1. – Л.: Гидрометиздат, 1978.

  4. Правила по технике безопасности на топографо-геодезических работах. –М.: Недра, 1973.


Додаткова:

1.Топографическое черчение (Под ред. П.Е.Лебедева). М.: Недра, 1975.



Склала викладач Г.М.Зарудня


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка