«Галілео Галілей»



Скачати 57.59 Kb.
Дата конвертації29.12.2016
Розмір57.59 Kb.
«Галілео Галілей»

(Передача сімдесят третя)

18 серпня 2012 р. Автор: О. Денисенко
1-й чол. голос: «Галілео Галілей».

2-й чол. голос: - Глава сімдесят третя.
Звучить Calliope для лютні Вінченцо Галілея у виконанні Андреа Доміані.
Диктор: - Ця лютнева музика кінця XVI ст. належить відомому італійському теоретику музики, композиторові та лютністу Вінченцо Галілею. Він був одним з перших, хто зажадав повернути зовнішньо приємній, але переважно безпристрасній музиці раннього ренесансу притаманний античності афект, чуттєвість, що для Вінченцо Галілея проявлялася у мелодії, яку він вважав головним виразником музичної думки у творі. Для свого часу він творив революцію у музичному мистецтві своєї епохи, так само, як її творив своїми науковими відкриттями і його син – Галілео Галілей.

Він народився 15 лютого 1564 р. за одними джерелами – у Пізі, за іншими у Флоренції. Останню він все життя обожнював так само, як і його батько – збіднілий флорентійський дворянин, який усе шляхетство свого духу вклав у музику, яку страшенно любив, і свого сина Галілео.



Іменем цього великого чоловіка названо і аеропорт у Пізі, і кратери на Місяці і Марсі, і Галілеєві супутники Юпітера, і одиниця прискорення. І це не лише тому, що Галілей був основоположником експерименту, як наукового методу у фізиці і, взагалі, - у науці, не лише тому, що він був відкривачем закону інерції і законів руху тіл по нахиленій площині і тіл кинутих під кутом до горизонту. До речі, він перший склав таблицю кутів пострілів з гармати. Він так само відкрив і сформулював закон складання рухів і закон постійного періоду коливання маятника. Йому належить іще й відкриття закону вільного падіння тіл, яким він не тільки заперечив постулат Аристотеля про те, що тіла падають з різним прискоренням, величина якого залежить від величини маси тіла, а й проілюстрував його перед науковою публікою, влаштувавши своєрідну демонстрацію роботи відкритого ним закону, жбурляючи ядра різної ваги з нахиленого вершечку Пізанської вежі.
1-й чол. голос (кричить з вежі): - Calmati E partono dalla torre! E poi anche toccare! («Заспокойтеся! І відійдіть подалі від вежі! А то ще зачепить!»)

Свист, обурливі вигуки натовпу внизу біля вежі: «Bravo, Aristotelе!»

1-й чол. голос: - Dare due core! Un peso in chilogrammi e con essa il peso di cinque chilogrammi kernel! («Кидаю два ядра! Одне вагою у кілограм і разом з ним ядро вагою у п'ять кілограм!»)

Обидва ядра, кинуті одночасно - одночасно і падають з гуркотом на бруківку біля вежі. Чути гуркіт металу об камінь і спантеличені вигуки пізанської професури.
Диктор: - Саме у Пізанському університеті, у якому Галілей працював з 1589 р., він написав наукову працю, що так і звалася – «Про рух». У ній він спростував існуюче близько двох тисяч років аристотелівське вчення про падіння тіл і природу руху взагалі, згідно з якою рух відбувається тільки тому, що природа не терпить порожнечі. Останнє твердження Аристотеля весь час бентежило Галілея. І він взявся його перевіряти експериментально. І в результаті відкрив силу, зміну швидкості чи прискорення й поняття інерції. Ще замолоду, навчаючись в університеті у Пізі, він так само, як і всі студенти, не довіряв новій коперниківській системі світу.
1-й чол. голос: «Я був переконаний, що нова система – чистісінька дурниця. Я питав багатьох, що були зі мною на лекціях, і зрозумів, що для них лекції ці слугували невичерпним предметом для насмішок».
Диктор: - Так писав Галілей у листі до уславленого гуманіста, маркіза Ґвідобальдо дель Монте про своє початкове ставлення до Коперника. Але коли у 1608 р. голландський окулярний майстер Іоанн Ліпперстей винайшов підзорну трубу, Галілей миттю схопився за цей винахід і вже у 1609 р. сконструював перший у світі телескоп. У який же захват він прийшов, коли навів його спочатку на Місяць і побачив на ньому гори, що підтвердило припущення Коперника, що всі планети схожі на Землю. Потім Галілей відкрив, що навколо Юпітера обертаються чотири супутники так само, як Місяць навколо Землі. В такий спосіб слідом за Миколаєм Коперником була експериментально й остаточно доведена помилковість тодішніх уявлень про Землю, як про єдиний центр обертання небесних тіл. Згодом, змайструвавши тоновані фільтри, Галілей розгледів Сонце…
Звук спалаху, що вибухає і звучить мільярдами протуберанців.
Диктор: - … І о диво! Воно оберталось довкола своєї вісі! І що найголовніше – Сонце, яке в релігійному розумінні було символом чистоти – мало на своїй поверхні чорні плями!..

Коли ж Галілей роздивився Чумацький Шлях і пересвідчився, що це не сяюча стрічка на зоряному небі, а скупчення зірок, - він одразу осягнув неймовірну грандіозність Всесвіту. А ще він переконався, що Коперник був правий, і що навряд чи уся космічна безмежність, яка відкрилася йому у телескоп, може обернутися за добу навколо крихітної матінки Землі. І у березні 1610 р., коли Галілей повернувся на посаду професора до Флоренції з Падуанського університету, у якому пропрацював майже 20 років, він видає твір під назвою «Зоряний вісник», де описує усі свої астрономічні відкриття. Ця робота справила враження грому серед ясного неба. Вона в буквальному сенсі сколихнула світ і тим самим привабила до себе увагу головного ордену Святої інквізиції – домініканців, уявлення яких базувалися на постулатах Аристотеля про цілковиту незмінність небесних тіл. Наступні трактати Галілея «Розмірковування про тіла, що перебувають у воді» і «Листи про сонячні плями», у яких він обстоював першорядну роль наукового пафосу і чуттєвого досвіду вченого, ще більше загострили його стосунки з Церквою, яка почала звинувачувати його у відступленні від Святого Письма. Почалися переслідування, які перетворили усе подальше життя Галілея у суцільні виправдання перед папою і інквізицією. Ані величезний науковий авторитет, ані близьке знайомство з кардиналом Барберіні, який невдовзі був обраний Папою Урбаном VIII, не врятували геніального вченого від переслідувань.


2-й чол. голос: - Ваш Галілей наважився писати те, чого не повинен, та ще й про такі важливі і небезпечні питання, які не можна порушувати у наш час!
Диктор: - Такими словами обурювався з приводу видання у 1632 р. книги Галілея «Діалог про дві головні системи світу» папа Урбан VIII, бо ж кожен нелінивий, хто відкривав цей видатний твір, упевнювався у повному крахові системи Птоломея і починав усвідомлювати блискучу логічність світобудови Коперника. Щоб збагнути силу мужності Галілея, варто лишень полічити: починаючи від 1610 по 1632, цілих 22 роки він перебував під пильним наглядом інквізиції. І лише опіка герцога Тоскани Фердинанда ІІ, який удостоїв його звання «першого математика» університету, захищала його від арешту.
Звук маятника, що розгойдується, змішується з кроками варти і брязкотом зброї.
Диктор: - Однак після виходу у 1632 р. знаменитого галілейського «Діалогу про дві найважливіші системи світу – птоломеєвої і коперникової» папі Урбану VIII «добрі люди» нашептали, що в образі схоласта Сімплічіо, який відстоював точку зору Птоломея, у цьому творі великий астроном зобразив саме його, Папу. І гніву понтифіка не було меж. «Діалоги» були негайно заборонені. А самого Галілея, якому тоді було вже 69 років, не зважаючи на епідемію чуми, що лютувала в Італії, було доставлено до Рима 13 лютого 1633 р. Виявивши милість до свого колишнього друга, яким ще кілька років перед тим був для папи Урбана VIII Галілей, ученого старця утримували не в тюрмі інквізиції, а в домі тосканського посланника. Суд тривав більше двох місяців. Чотири жорстоких допити врешті зламали волю великого вченого. І 22 червня 1633 р. у переповненому залі трибунал Святої інквізиції виніс вирок:
2-й чол. голос: - Оголошуємо тебе, Галілею, за все, що сказано вище і повідане тобою, підозрюваним сим Святим судом у єресі. як одержимого брехливою і противною Священному і Божественному Писанню думкою, ніби Сонце є центром земної орбіти і не рухається зі сходу на захід, а Земля є рухомою і не є центром Всесвіту!
Диктор: - Задля ще більшого приниження великої людини, його примусили стати на коліна і голосно і чутно на усю залу промовити слова зречення.
1-й чол. голос: - Я, Галілео, син покійного Вінченцо Галілея з Флоренції, віком сімдесяти літ, прийшовши самовільно у цей суд і уклонивши коліна перед вами, високопреосвященні кардинали, відрікаюся, хулю і проклинаю єретичні думки мої, що названі вами…»
Диктор: - Відомі крилаті слова, які нібито він сказав відразу після зречення: «І все ж таки вона крутиться», були приписані Галілею біографами пізніше. Бо навряд чи він міг їх промовити на самому процесі у залі інквізиційного трибуналу. Та й усі останні роки Галілео перебував під домашнім арештом на своїй віллі в Арчетрі поблизу Флоренції. Йому дозволялося спілкуватися тільки з ріднею і учнями, серед яких були відомі на весь світ учені: Еванджеліста Торічеллі і Вінченцо Вівіані. У 1638 р. Галілей повністю осліп і до самої смерті, що спостигла його 8 січня 1642 р., просив своїх учнів детально описувати йому зоряне небо, яке вони вночі, потайки від приставлених наглядачів, розглядали у сконструйований їхнім вчителем телескоп.

Католицька Церква скасувала рішення про осуд Галілео Галілея аж у 1971 році.


1-й чол. голос: «Галілео Галілей».

2-й чол. голос: - Українське радіо.






База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка