Г. С. Сковороди Н. П. Нестеренко, О. О. Полозова, П. Б. Ткач, С. О. Белевцова українська мова за професійним спрямуванням: професійна комунікація навчальний посібник



Сторінка4/8
Дата конвертації30.12.2016
Розмір1.74 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

2. Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посіб. / Н. В. Ботвин. – К. : АртЕк, 1999. – 258 с.


3. Дорошенко С. І. Методичні рекомендації до написання дипломних і магістерських робіт з української мови і методики її викладання / С. І. Дорошенко. – Х. : ХНПУ, 2005. – 20 с.

4. Зубков М. Г. Сучасна ділова мова за професійним спрямуванням: Навч. посіб. / М. Г. Зубков. – Х. : Факт, 2006. – 496 с.


ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 4

УКЛАДАННЯ ТЕКСТІВ НАУКОВОГО СТИЛЮ


План

  1. Анотування і реферування наукових текстів.

  2. Реферат як жанр академічного письма. Складники реферату.

  3. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.


Блок завдань
Вправа 1. Укласти анотацію фахового підручника, орієнтуючись на теоретичні положення, викладені в таблиці.


Анотація (лат. annotatio – зауваження, помітка, від annoto – позначаю) – коротка, стисла характеристика змісту статті, книги, рукопису, яка готується самим автором або ж видавництвом.

У цьому різновиді роботи подаються найосновніші положення відповідної анотованої праці. Анотація складається з інформації про: автора, тему, форму роботи; тип роботи, місто, рік; кількість сторінок.

Обсяг анотації: до 0,5 машинописного тексту (до 1200 друкованих знаків (із пробілами)); обсяг анотації має бути 20 рядків (із них, зазвичай, 5 рядків – вихідні дані, 15 рядків – власне текст). У кінці анотації обов’язково зазначають користувачів, яким рекомендовано роботу.

ЗРАЗОК

Шевчук С. В. Російсько-український словник ділового мовлення / С. В. Шевчук. – К. : Вища шк., 2001. – 351 с.

У словнику подано переклад як загальновживаних слів, так і термінологічної лексики з ділової сфери спілкування. Розглядаються також словосполучення, що становлять певні труднощі під час перекладу. Словник укладено відповідно до норм сучасної української літературної мови.

Для студентів, викладачів вищих навчальних закладів, учителів шкіл, а також для всіх, хто працює з текстами офіційно-ділового стилю.


Варто пам’ятати!

Не вживайте надто довгих речень, бо їх набагато важче зрозуміти, ніж короткі. Чергуйте довгі речення з короткими.

Не знеособлюйте речення, не зловживайте третьою особою однини і множини. Наприклад, «було проведено...», «були заплановані подальші заходи» тощо.

Не бійтеся вживати форму першої особи множини. Тим самим ви наблизите виклад до рівня знань слухачів, зробите його доступнішим, пожвавите безособовий опис. За тим описом слухачі зможуть уявити діяльність певних осіб: «Ми провели...», «Ми запланували заходи».

Не переобтяжуйте свою мову іншомовними словами, професійними термінами, абстрактними поняттями. Можливо, слухачі не мають достатнього рівня професійних знань і доповідь залишиться для них незрозумілою (причина – ви не зуміли донести до них інформацію зрозумілою для них мовою).

Не зловживайте зайвими подробицями, які заступають головне в розповіді.

Не можна надмірно стисло висловлювати важливі думки, бо вони промайнуть повз увагу слухачів. Особливо це стосується переліку по пунктах. Слід мати на увазі, що приклад або порівняння легше запам'ятати, ніж просто назване твердження чи думку.



Вправа 2. Запишіть текст анотації відповідно до норм сучасної літературної мови. Укажіть на характер помилок.

Ця стаття рекомендується фахівцям, які бажають досягти успіху в своїй діяльності. Дуже корисна буде та інформація котру дає не тільки автор, а й авторитетні підприємці, які користуючись своїм досвідом допоможуть у формуванні власного себе. Але не тільки хороші знання і досвід допоможуть у формуванні власного іміджу, потрібно дбати і про психологічне здоров'я і про зовнішній вигляд. За допомогою чітко сформованої активної життєвої позиції і знання про самопрезентацію, вміння нею користуватися, допоможуть Вам досягти успіху в житті.



Вправа 3. Прочитайте анотації. Чим відрізняються подані нижче анотації? Назвіть ті, в яких подається просто інформація, а в яких містяться елементи оцінки. Чому, на вашу думку, вони вводяться до анотації?
Бобров В. Я. Основи ринкової економіки: Підручник. – К.: Либідь, 1995. – 320 с.

У підручнику вперше в Україні, виходячи з надбань світової та вітчизняної економічної думки, викладено новий курс «Основи ринкової економіки». Дається ґрунтовне тлумачення найважливіших категорій і законів ринкового механізму. Особлива увага звертається на розкриття суті таких нових для нашої економіки понять як менеджмент, менеджер, маркетинг та ін. Теоретичні положення і висновки пов’язуються із сьогоднішніми завданнями України в умовах переходу її економіки до ринку, ілюструються таблицями, графіками, схемами. Підручник містить докладний термінологічний словник.

Для студентів вищих навчальних закладів.
Богдан С. К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. – К.: Рідна мова, 1998. – 475 с.

В основі кожної національної культури лежить мовний етикет народу. Оскільки народ – це своєрідний, створений тільки йому притаманними фарбами образ, серед багатьох чинників, котрі є складовими цієї «фарби», мовний етикет – чи не найяскравіший тон на загальному тлі національних особливостей. Українці в цьому плані – нація своєрідна і унікальна, котра впродовж багатьох віків дбала про скарбницю мовного етикету і поповнювала її все новими перлами, добутими з самої глибини душі.

Написана в розважливому тоні, надзвичайно тонко і водночас доступно, пропонована увазі читача книга має стати своєрідною «настільною книгою» з мовного етикету для кожної української родини.

Книга пропонується викладачам вузів і загальноосвітніх закладів, вихователям, студентам, школярам, працівникам сфери обслуговування, громадським і державним діячам.

Буркут І. Г. Військові традиції і сучасність. – Чернівці, 1998. – 160 с.


Історія українського війська у контексті традицій збройних сил інших держав – основний зміст пропонованої книги. З неї читач дізнається про походження військових звань, відмінність знаків, почесних нагород і священних знамен. Цікаво подаються маловідомі екзотичні види озброєнь і техніки, військові анахронізми. Очевидна перевага і цінність книги в багатому і пізнавальному ілюстрованому матеріалі.
Вправа 4. Уважно прочитайте теоретичні положення. Використовуючи здобуті знання, напишіть реферат на одну з тем, запропонованих після таблиці.


Реферування – процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, що полягає в аналізі первинного документа, знаходженні найвагоміших у змістовому відношенні даних (основних положень, фактів, доведень, результатів, висновків). Реферування має на меті скоротити фізичний обсяг первинного документа за збереження його основного смислового змісту, використовується у науковій, видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.

Реферат – це письмова (інколи усна) робота, метою якої є стислий аналітичний виклад інформації про зміст інших (іншої) робіт.

Зазвичай такий вид роботи пропонується виконувати як додатковий спосіб накопичення учнями й студентами інформації під час вивчення певної навчальної теми чи розділу. Тому на сьогодні усталилася думка, що реферування полягає лише в оглядові літературних або наукових (науково-технічних) робіт із певного питання, із чим важко погодитися. Насправді цей вид роботи обов’язково повинен містити елемент глибокого науково-порівняльного й аналітико-синтетичного осмислення певних питань, у ньому мусять бути висвітлені як погляди попередників щодо того чи іншого питання, так і позиція особи, яка реферує, стосовно проблеми.

Важливість формування вмінь і навичок реферування є запорукою того, що всі інші види наукових робіт (курсові, дипломні проекти) зможуть бути виконані успішніше й на високому фаховому рівні, адже фактично кожна навчально-наукова письмова робота передбачає, що її автор попередньо ознайомився з напрацюваннями в досліджуваній галузі й виявив, що розглядуваний аспект проблеми ще не знайшов своєї ґрунтовної розробки.

Варто пам’ятати!

Ваша навчально-наукова робота (курсова, дипломна) може перетворитися на «велосипед», який ви щойно вигадали, якщо не буде здійснено попереднього етапу – реферування, саме під час проходження якого вам стане зрозуміло, чи варто цей «велосипед» вигадувати, чи краще для нього запропонувати лише яскраві «прапорці на кермо».





Рекомендовані теми рефератів:

  1. Тенденції розвитку української мови на сучасному етапі.

  2. Комунікативні ознаки культури української мови.

  3. Мовні норми української мови.

  4. Труднощі української словозміни та словопоєднання.

  5. Соціопсихолінгвістичний аспект культури мови.

  6. Ґендерні аспекти спілкування.

  7. Невербальні засоби спілкування.

  8. Особливості нейролінгвістичного програмування.

  9. Сучасні технології «паблік рілейшнз».

  10. Мовні засоби переконування.

  11. Мовленнєві, стилістичні, композиційні й комунікативні принципи презентації.

  12. Дискусія, полеміка, диспут як різновиди суперечки.

  13. Особливості текстів кадрово-контрактних документів.

  14. Термінологія обраного фаху.

  15. Становлення й розвиток наукового стилю української мови.

  16. Засади анотування й реферування наукових текстів.

  17. Науковий етикет.

  18. Наукова дискусія та її правила.

  19. Калькування елементів близькоспоріднених мов.

  20. Переклад термінів.

  21. Мовний етикет, його різновиди.

  22. Мовні кліше під час ведення переговорів.

  23. Національно-мовні особливості слів-звертань у європейських народів.

  24. Мовленнєві вміння, необхідні для успішного спілкування.

  25. Переклад як особливий вид комунікативної діяльності.

  26. Особливості мовної ситуації на Сході України.

  27. Поняття білінгвізму. Мовна ситуація в Харкові.

Вправа 5. Зробити аналіз виступу (захист реферату, доповідь), скориставшись поданим планом:
План

Тема (чи зрозумів її доповідач, чи повністю розкрита тема, чи виділена основна думка?).

Кому адресований виступ і як підпорядковані цьому всі засоби мовлення доповідача?

Будова виступу (вступ, основна частина, висновки, логічність і послідовність у викладі думок, словниковий запас доповідача, тон, інтонація)?

Чим аргументовані думки (факти, приклади, деталізація)?

Які прийоми для доведення своїх думок використав доповідач (порівняння, аналогія, протиставлення, приклади з життя)?

Ваші зауваження, поради.
Вправа 6. Прочитайте правила укладання статті. Визначте особливості структури та використані мовні засоби однієї зі статей за вашим фахом.


Стаття – це науковий і публіцистичний твір невеликого розміру в збірнику, журналі, газеті. Вона є результатом мисленнєвого процесу, у якому поєднуються аналіз, структурування, формулювання та висловлення думок.

Як науковий і публіцистичний твір стаття містить думки, судження, спостереження автора. Стаття може мати різний обсяг. У тексті статті робляться посилання на використані джерела.



Реквізити:

1. Назва.

2. Текст, що складається з таких частин:


  • вступ;

  • основна частина;

  • висновок.

3. Відомості про автора.

4. Місце написання (якщо потрібно).

5. Дата (при потребі).

Оформлення статті (наявність дати та місця написання, розташування та форма підпису) залежить переважно від вимог друкованого органу, куди її подано.

Якщо ви вирішили написати статтю, спершу зосередьтесь на з’ясуванні таких питань:

1. Головна тема статті.

2. На кого розрахована стаття (хто буде користувачем вашого повідомлення).

3. Допоміжні засоби, якими ви можете скористатися під час написання статті.




Вправа 7. Попередньо проглянувши подану нижче статтю, проаналізуйте її за поданим планом.
План

1. До якого виду можна віднести цю статтю?

2. Які мікротеми можна в ній виділити?

3. Як автор будує статтю?

4. Що є важливим для автора, а що – для вас, читача?

5. Укажіть, які основні ідеї та положення викладено автором у статті?


Скіфи, у суспільно-політичному житті яких провідну роль відігравала воєнна справа, були одним із перших, відомих за писемними джерелами, народів на теренах України. Всебічне вивчення і аналіз їх військової організації та воєнного мистецтва викликані сучасними потребами розвитку вітчизняної воєнно-історичної науки, необхідністю поглиблення знань про героїчне минуле нашої Батьківщини для удосконалення військово-патріотичного виховання. Хоча саме скіфи були кочовим іраномовним народом, проте створене ними державне утворення було багатоетнічним і включало значну частку землеробського населення давніх українських земель. У стародавньому світі скіфське військо здобуло славу непереможного. Ця слава, пройшовши століття, закріпилась за нашими предками – давніми слов’янами. Ще в роки Нестора-літописця Київську державу іноді називали Велика Скуфь. Бойові традиції українського війська мають тисячолітні коріння. Саме з цих позицій важливо осмислити значення та встановити роль і місце скіфської доби в українській та загальносвітовій воєнній історії.

Крім того, аналіз професійних, технічних та організаційних засад воєнного мистецтва скіфів, а також форм і способів збройної боротьби, що модифікувалися упродовж століть, прокладає своєрідний духовний місток між минулим і сучасним Збройних Сил. Сьогодні, коли змінюються організаційні структури, активніше використовуються малі тактичні групи, відбувається стирання різниці між оборонними і наступальними діями, ближній бій витісняється «дальнім дистанційним (безконтактним) боєм», важливо дослідити, як відбувались аналогічні зміни в минулому.

На основі вивчення та аналізу писемних джерел, даних археології, спеціальних робіт з максимально можливою достовірністю реконструювати структуру скіфського війська, його організаційні засади, характер і види озброєння, виявити особливості прийомів і способів ведення воєнних дій та їх забезпечення для наукового узагальнення і використання раціональних елементів з багатовікової історії скіфського війська в сучасній практиці військового будівництва: навчанні військових кадрів, військово-патріотичному вихованні, що й становить мету дослідження.

Визначена мета передбачає виконання таких завдань:

1) дослідити кількісний і якісний склад війська, його організаційні структури та функціональні компоненти, систему комплектування та управління, розробити періодизацію становлення та розвитку війська скіфів;

2) встановити основні принципи тактики та особливості стратегії скіфського війська, дослідити питання здійснення забезпечення підготовки та ведення воєнних дій.

За скіфської доби відбувся перехід до масового використання заліза в Південно-Східній Європі. Із заліза та сталі виготовлялися основні види скіфського озброєння. Майстерність скіфських ремісників: металургів, ливарників, ковалів, зброярів забезпечила високі бойові якості зброї. Основні види озброєння, створені в скіфський час, у подальшому застосовувались протягом двох тисяч років, аж до раннього середньовіччя.

Військовій організації скіфів були притаманні тричленний поділ та побудова на родоплемінній основі. Скіфське царство складалося з басилій. Одна з них включала території царських скіфів і очолювалась верховним царем всієї Скіфії. На чолі двох інших стояли представники царського роду. Кожна басилія, в разі потреби, формувала своє з’єднання. Його склад визначався кількістю загонів, що виставлялись областями-архе та номами. Загони номів могли нараховувати від кількох сотень до 2-3 тис. воїнів. Загін підрозділявся на менші структурні компоненти, основу яких складали роди. Ці підрозділи, у свою чергу, формувалися із сімейно-родинних груп, що комплектувалися воїнами із числа найближчих родичів та друзів-побратимів. Разом з тим, слід зазначити, що у скіфів військо ще не набуло чіткої і уніфікованої структури.

Максимальні «мобілізаційні ресурси» Великої Скіфії в період її найбільшої могутності, з урахуванням військових контингентів підвладних племен, могли сягати 160–270 тис. воїнів. Протее дії скіфського війська більшого ніж 30 тис. у письмових джерелах не згадуються.

У скіфів отримали розвиток два роди війська: кіннота і піхота. Кіннота поділялась на важку та легку і була основним родом війська. Вона могла самостійно виконувати стратегічні завдання. Хоча в науці існує думка, що важка кіннота з’явилася лише в часи сарматів і парфян, сучасні археологічні данні дозволяють стверджувати, що цей рід війська використовувався вже у скіфський період.

Скіфське військо складалось з професійної частини (дружини) і ополчення. При незначних конфліктах перша діяла без участі ополчення. У разі серйозної потреби мобілізувалося все доросле чоловіче (частково жіноче) населення. За цих умов дружина ставала ядром війська. Певні військові контингенти скіфів виступали в ролі союзників та найманців грецьких і азіатських держав. Крім виконання звичайних бойових завдань, на них могли покладатись також специфічні: боротьба з морськими десантами, створення загороджувальних загонів, поліцейські функції та ін.

Аналіз виникнення і розвитку військової організації дозволяє запропонувати її періодизацію. I період (VII – VI ст. до н.е.) – зародження та становлення скіфського війська. Основні воєнно-політичні події, які тоді відбувалися: «здобуття Батьківщини» в Північному Причорномор’ї, переможні походи до Передньої Азії, Центральної Європи, відбиття персидської агресії. II період (V ст. до н.е.) – стабільності і розвитку. Завершується оформлення комплексу скіфського озброєння. Формується професійний компонент війська, виникають підрозділи важкої кінноти. Скіфська могутність забезпечує сталу воєнно-політичну обстановку в Південно-Східній Європі. III період (IV ст. до н.е.) – найвищого підйому. Тоді завершеного вигляду набула військова організація скіфів, установилася система прийомів і способів ведення бойових дій. На початку III ст. до н.е. Велика Скіфія, а разом з нею і її військова організація припиняє своє існування.

Підсумовуючи розглянуті в розділі питання слід зазначити, що саме в скіфський час на теренах Південно-Східної Європи відбуваються кардинальні зміни в озброєнні. На основі масового використання заліза створюється досконала зброя та захисні засоби. Це було передумовою виникнення та функціонування могутньої воєнної організації скіфів, яка стала стрижнем соціального устрою суспільства упродовж кількох століть. Вищеперераховані чинники стали запорукою воєнних успіхів скіфів та основою для розвитку їх воєнного мистецтва (В.М. Грицюк).
Блок завдань і питань для самоконтролю


  1. З’ясуйте відмінності між анотуванням і реферуванням наукових текстів.

  2. Назвіть складники реферату.

  3. Перерахуйте вимоги до наукової статті.



Література

1. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови / Н. Д. Бабич. – Львів : Світ, 2003. – 431 с.


1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка