Формування у юнаків та дівчат готовності до сімейно-побутової праці



Скачати 239.08 Kb.
Дата конвертації07.11.2016
Розмір239.08 Kb.
Кіровоградський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка

Даник Аліна Анатоліївна
УДК 37.018.1: 37.035.3

ФОРМУВАННЯ У ЮНАКІВ ТА ДІВЧАТ

ГОТОВНОСТІ ДО СІМЕЙНО-ПОБУТОВОЇ ПРАЦІ

У ПРОЦЕСІ РОДИННОГО ВИХОВАННЯ
13.00.01 - теорія та історія педагогіки

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук


Кіровоград – 1998

Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Черкаському державному

університеті імені Богдана Хмельницького
Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор

Омеляненко Віталій Лукич,

Черкаський державний університет

імені Богдана Хмельницького,

професор кафедри педагогіки і

соціальної роботи.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Кузь Володимир Григорович,

Уманський державний педагогічний

інститут імені П. Тичини, ректор;
кандидат педагогічних наук, доцент

Калініченко Надія Андріївна,

Кіровоградський обласний інститут

удосконалення вчителів, завідувач

кафедри педагогіки і психології.
Провідна установа: Вінницький державний педагогічний

університет імені М. Коцюбинського,

Міністерство освіти України,

кафедра педагогіки.
Захист відбудеться “ 25 ” грудня 1998 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.01 у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка за адресою: 316050, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка.

Автореферат розісланий “ 24 ” листопада 1998 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Задорожна Н.О.


ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність i доцільність дослідження. В Україні відбуваються докорінні зміни, які пов’язані з переходом до нових економічних відносин та національним відродженням усіх сфер життя суспільства. Вони вимагають нових підходів до вирішення проблем освіти й виховання підростаючого покоління на засадах народності.

Українська нацiя має давню i самобутню iсторiю та оригiнальну систему виховання, вiдшлiфовану багатовiковим досвiдом народної мудростi. Вона зумовлена етнопсихологічними особливостями та культурно-історичним надбанням українців. Тривалий час національний підхід до виховання поступався класово-партійному, однак історичний досвід ще раз підтвердив, що педагогічна система, відірвана від національних коренів, позбавлена майбутнього. Створена самим народом, вона, за словами К.Д.Ушинського, має ту силу, якої нема в найкращих системах, що грунтуються на абстрактних ідеях або запозичені в інших націй.

Українські національні виховні традиції живляться передусім із джерел сімейної педагогіки, а тому на етапі відродження національної самобутності українського народу актуальною для дослiдження є проблема трудової пiдготовки юнакiв і дiвчат у процесi родинного виховання, формування у них готовностi до сiмейно-побутової працi.

Відомо, що перші настанови батькам та вихователям щодо підготовки молоді до самостійного трудового життя є у творах грецького філософа Демокріта і київського князя Володимира Мономаха. До цього питання також звертались у своїх працях соцiалiсти-утопiсти Ш. Фур’є, Т. Кампанелла, Р. Оуен, педагоги Я.А. Коменський, М.О. Корф, Й.Г. Песталоццi, С.Ф. Русова, К.Д. Ушинський, класики літератури і громадські діячі Г.С. Сковорода, Л.М. Толстой, І.Я. Франко, Т.Г. Шевченко.

Педагогічні аспекти проблеми трудового виховання молоді широко досліджувались у 20-і та на початку 30-х років нинішнього століття (П. Блонський, А. Калашников, М. Пістряк, І. Розанов, Я. Чепіга). Особливо слід відзначити внесок діячів освіти радянського перiоду: А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського, С.Т. Шацького.

Питання трудової підготовки дiтей у сiм’ї привертали увагу педагогів дожовтневого перiоду: П.Ф. Каптерєва, У. Кравченко, I. Нагребецького, В.В. Поворинської. За радянських часів дослідження в цій галузі значно активізувались у 50-60-i роки (Є.А. Аркін, К.З. Асатурова, Б.Ф. Баєв, М.І. Коба, Т.О. Маркова, В.І. Петрова, І.О. Печернікова) та у 80-90-і (І.Д. Бех, О.Л. Кононенко, Н.В. Лавриненко, С.Д. Максименко, В.С. Набожко).

Вивчення народних традицiй виховання у вiтчизнянiй педагогіцi починається з робiт О. Духновича та К.Д. Ушинського. Значний внесок у дослідження надбань народної педагогіки зробили Г.С. Виноградов, Г.Н. Волков, Є.І. Сявавко, М.Г. Стельмахович.

З народними традицiями трудового виховання знайомлять етнографiчні розвiдки, які інтенсивно проводились в Україні у кінці минулого і на початку нинішнього століття. У той час, зокрема, вийшли друком книги Н. Заглади, З. Кузелі, М. Максимовича, В. Милорадовича. Значний інтерес, з точки зору нашого дослідження, викликають також роботи О. Воропая, Н.К. Гаврилюк, С. Килимника, В.Г. Кузя, Г. Маковій, Ю.П. Ступака, опубліковані в останні роки.

Традицiї родинного виховання в Українi частково висвiтленi у працях з української iсторiї та культури М. Голубця, І. Крип’якевича, В. Січинського, Н. Хойнацької.

Психологічні аспекти проблем трудового виховання підростаючого покоління розробляли І.І. Бак, І.Д. Бех, В.В. Богословський, О.В. Моляко, Ф.І. Іващенко, Є.О. Климов, В.А. Крутецький, Е.А. Фарапонова.

Роботи М.І. Дяченка, Л.А. Кандибовича, В.Т. Дорохіної, С.І. Равиковича, Е.А. Фарапонової, виконані переважно у 70-і роки, висвітлюють питання готовностi особистостi до трудової дiяльностi.

Аналiз психолого-педагогiчної лiтератури свідчить, що проблема формування у юнакiв та дiвчат готовностi до сiмейно-побутової працi у процесi родинного виховання до цього часу не стала предметом спецiального вивчення. Актуальність теми зумовлена невідповідністю між прагненням більшої частини молоді до створення сім’ї та наявним рівнем готовності юнаків і дівчат до сімейно-побутової праці, що є запорукою стабільності родини. Провідним соціальним інститутом, який здійснює підготовку дітей до сімейно-побутової праці й несе основну відповідальність за їх виховання, є сім’я. У цьому плані спостерігаємо наявність протиріччя між потребою батьків у відповідних психолого-педагогічних знаннях і рівнем досліджень шляхів та засобів формування у дітей готовності до побутової праці, вироблення позитивного ставлення до неї.

Пошук шляхів і умов формування означеної якості особистості зумовив вибір теми дисертації “Формування у юнаків та дівчат готовності до сімейно-побутової праці у процесі родинного виховання”. Вона є складовою науково-дослідної теми кафедри педагогіки і соціальної роботи Черкаського державного університету, затверджена вченою радою Інституту педагогіки АПН України, узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні.

Українська народна педагогіка нагромадила величезний досвід у царині трудового виховання. Сучасна ж педагогічна наука здійснює пошук ефективних шляхів і засобів вирішення завдань формування гармонійної особистості, її підготовки до трудової діяльності у всіх її проявах. Робота носить історико-педагогічний характер, оскільки необхідно актуалізувати педагогічні знання, національні виховні традиції, вироблені не одним поколінням наших співвітчизників, які формували у свідомості підростаючого покоління культ праці і забезпечували достатню підготовку молоді до трудової діяльності у побуті.

Об’єктом наукового аналізу є процес формування у юнаків та дівчат готовності до сімейно-побутової праці у сфері родинного життя.

Предмет дослiдження – педагогічні умови, що забезпечують ефективний характер формування готовності юнаків і дівчат до сімейно-побутової праці на засадах народної педагогiки.

Мета роботи – проаналізувати стан і проблеми формування готовності юнаків та дівчат до сімейно-побутової праці в сучасній українській родині та обгрунтувати доцільність застосування досвіду народної педагогіки у розв’язанні сучасних виховних проблем.

В основу дослідження покладена концепція про необхідність врахування національних особливостей процесу соціального становлення особистості, його безперервність з погляду наступності поколінь, спіралевидний характер, коли викристалізуваний досвід наших попередників стає основою, надбанням і запорукою соціально-психологічного розвитку майбутніх поколінь, процесу соціального успадкування.

В основу дослідження покладено гіпотетичне припущення про те, що актуалізація багатовікового досвіду української народної педагогіки в царині трудового виховання, творче осмислення форм, методів і принципів цієї роботи може бути основою для розв’язання проблем, які виникають у процесі формування готовності юнаків та дівчат до сімейно-побутової праці в сучасних родинах.

Реалізація вказаної мети з огляду на означений об’єкт, предмет і гіпотезу наукового пошуку зумовили необхідність розв’язання таких основних завдань:

· визначити зміст і окреслити основні компоненти поняття “готовність особистості до сімейно-побутової праці”;

· розробити критерії та перевірити експериментальним шляхом стан сформованості у випускників шкіл готовності до сімейно-побутової праці;

· дослідити умови трудової підготовки дітей у сучасних родинах;

· узагальнити основні шляхи, форми та засоби підготовки молодого покоління до трудової діяльності в галузі побутової праці, вироблені українською народною педагогікою, та науково обгрунтувати доцільність їх застосування у сучасних сім’ях.

Теоретико-методологічну основу наукової роботи склали психолого-педагогiчнi положення про закономiрностi процесу розвитку особистості на рiзних етапах онтогенезу, єднiсть бiологiчних та соцiальних факторiв у її формуваннi; науково-педагогiчнi уявлення про зумовленiсть характеру виховання вимогами соцiально-економiчного та культурно-iсторичного розвитку суспiльства, особливостями національних традицій.

Методи дослiдження: теоретичний аналіз філософської, психолого-педагогічної, етнографічної літератури; емпіричні методи: бесіди, анкетування, тестування, експертні оцінки, методи якісного та кількісного аналізу результатів досліджень.

Робота виконувалась упродовж 1989-1997 рокiв. У її ході можна виділити чотири етапи. На першому етапі (1989-1994 рр.) опрацьовано фiлософську, психолого-педагогiчну, етнографічну лiтературу з даної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, гiпотезу та завдання дослiдження, розроблено методику і критерії для діагностики рівнів сформованості готовності випускників шкіл до сімейно-побутової праці, окреслено основні компоненти цієї якості особистості.

На другому етапі (1995-1996 рр.) здійснено визначення стану готовності сучасних юнаків і дівчат до сімейно-побутової праці та досліджено педагогічні умови, що склались у сім’ях у плані підготовки дітей до цього виду діяльності.

На третьому етапі (1996-1997 рр.) проведено аналіз народних традицій, що побутують в Україні та у деяких інших державах, яким притаманні національна стабільність і колорит, з метою визначення основних форм, шляхів, методів і засобів підготовки підростаючого покоління до сімейно-побутової праці. Проаналізовано також підходи сучасної психолого-педагогічної науки до проблем трудового виховання молоді.

На четвертому етапі (1997-1998 рр.) оформлено дані дослідження, впроваджено їх у практику в процесі читання лекцій з історії педагогіки, теорії виховання, народної педагогіки у Черкаському державному університеті імені Богдана Хмельницького та Черкаському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників, участі в роботі міського методичного кабінету, підготовлено наукові статті, визначено перспективи подальших наукових пошуків.

Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягають в обгрунтуваннi змiсту поняття “готовнiсть до сiмейно-побутової працi”, визначенні його структури та встановленні критеріїв для діагностики стану її сформованості у випускників шкіл, а також в узагальненнi шляхiв, форм і методiв трудового виховання, якi вироблені українською народною педагогікою, в науковому обгрунтуванні доцільності їх застосування у сучасних родинах.

Практичне значення роботи вбачається в тому, що її теоретичнi положення та результати можуть бути використані науковими працiвниками, якi вивчають проблеми народної педагогіки й трудового виховання, викладачами педагогічних вузів для читання лекцiй з iсторiї педагогiки та спецкурсiв з трудового виховання, народної педагогіки, класними керiвниками та вихователями дошкільних закладів у системi педагогiчної освiти батькiв.

Інформаційна база дослідження включає фольклористичні, етнографічні, історичні, літературні матеріали, у яких висвітлені народні традиції виховання, а також теоретичні й практичні розробки українських та зарубіжних фахівців, що розкривають психолого-педагогічні аспекти проблеми трудового виховання молоді.

Вірогідність та обгрунтованість наукових положень і висновків забезпечена правильним методологічним підходом до вивчення процесу формування у підростаючого покоління готовності до сімейно-побутової праці, відповідністю наукового апарату предметові дослідження та застосуванням методики експерименту, адекватної поставленим завданням.

Особистий внесок здобувача полягає в обгрунтуванні теоретичних положень, що характеризують процес формування у молоді готовності до сімейно-побутової праці, у виявленні особливостей його здійснення в сучасній родині, в аналізі основних принципів, шляхів, форм, методів виховної роботи в означеному напрямку, які склались в українській народній педагогіці, в експериментальному дослідженні стану сформованості означеної якості у випускників шкіл.

Апробація та впровадження результатів дослідження.

Результати наукової роботи обговорювались і апробувались на науково-практичній конференції (м. Вільнюс, 1989 р.), республіканських педагогічних читаннях (м. Харків, 1991 р.), на міжвузівській науково-практичній конференції “Інтеграція науки у систему підготовки учителів” (м. Черкаси, 1995 р.), науково-практичній конференції викладачів та аспірантів Черкаського державного університету і Черкаського інженерно-технологічного інституту (м. Черкаси, 1995 р.), науково-практичних конференціях “Традиції і сучасність у шкільній освіті” (Санкт-Петербург, 1996 р.), “Освіта в житті дорослої людини” (Санкт-Петербург, 1997 р.), на засіданнях кафедри педагогіки і соціальної роботи Черкаського державного університету та кафедри педагогіки Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників, на методичних об’єднаннях учителів обслуговуючої праці м. Черкаси. Результати дослідження висвітлені у дванадцяти статтях. Чотири статті опубліковані у співавторстві. Особистий внесок здобувача в їх написання полягає у представленні результатів аналізу фольклористичних, етнографічних матеріалів, що висвітлюють надбання народної педагогіки у царині трудового виховання, а також в узагальненні наукових положень, викладених у педагогічних працях українських та зарубіжних вчених, які вивчали питання трудової підготовки підростаючого покоління. Шість статей опубліковано у фахових виданнях, зареєстрованих ВАКом України.

Обсяг і структура дисертації.

Дисертація, загальним обсягом 208 сторінок, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (162 найменування). У дисертації вміщено 7 таблиць, 7 рисунків, 13 додатків (28 сторінок).
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначено мету, об’єкт, предмет і завдання дослідження, сформульовано його робочу гіпотезу, вірогідність, наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, подано відомості про апробацію результатів, викладено особистий внесок здобувача, зроблено стислий огляд літератури з проблем трудового виховання молоді, формування готовності до сімейно-побутової праці.

У першому розділі “Концепції трудового виховання у надбаннях світової народної та наукової педагогіки” розглядається історичний досвід та тенденції трудового виховання дітей у педагогічних системах народів світу: англійців, росіян, японців.

У ході дослідження встановлено, що, за традиціями народної педагогіки, процес трудового виховання має починатися у сім’ї з прилучення дітей до побутової праці. Поступово, відповідно до віку і статі, вони повинні освоювати ті види робіт, які входять у коло чоловічих та жіночих обов’язків. Система підготовки дітей до побутової праці, що склалась в англійських сім’ях, відзначається залученням як хлопчиків, так і дівчаток до трудової діяльності у сфері побуту, формуванням ставлення до неї, як до заняття, гідного представників усіх суспільних верств. Акцентується увага на виробленні різнобічних трудових умінь та навичок. Такі ж заняття, як садівництво, городництво, догляд за домашніми тваринами, користуються найбільшою пошаною. На відміну від англійських, японські традиції передбачають залучення переважно дівчаток до участі у сімейно-побутовій праці. Пріоритет надається оздобленню помешкання, обслуговуванню членів сім’ї.

Досвід зарубіжних країн, особливо Японії та Англії, свідчить, що збереження і відтворення національних традицій трудового виховання молоді є одним із провідних чинників економічного зростання держави, утвердження нації у світовому співтоваристві. Цей фактор, на нашу думку, важить не менше, ніж раціональні умови організації виробництва.

У першому розділі також розкрито наукові засади вирішення проблем трудового виховання підростаючого покоління в їх історичному розвитку. Радянський період характеризувався тим, що керівництво школою у справі трудового виховання молоді було переведене у ранг державної політики. Партійна ідеологія спрямовувала розвиток освіти у напрямку її політехнізації, поєднання шкільного навчання з продуктивною працею в умовах реального виробництва. Як свідчить аналіз партійних постанов, директив та державних документів, спроби наблизити загальноосвітню школу до виробництва були неодноразовими, оскільки щоразу не давали бажаних наслідків. На зближення з виробництвом освітян спрямовували “Основні напрямки реформи загальноосвітньої і професійної школи”. Національна ідея соціально-психологічної підготовки молоді до праці була спотворена і зруйнована. Практично не проводились наукові дослідження з проблем народної педагогіки, народних традицій трудового виховання, а також психологічних закономірностей цього процесу. Особистість з її внутрішніми потребами й духовними запитами планувалось підпорядкувати інтересам суспільного виробництва.

Українська педагогічна наука розвивалась у рамках вітчизняної, однак більш тяжіла до вивчення народних педагогічних традицій. На необхідність врахування національних традицій у сімейному та громадському вихованні націлюють педагогів та батьків роботи О. Духновича, І. Нагребецького, К.Д. Ушинського, С.Ф. Русової.

Вивчення можливостей сімейного виховання у підготовці молоді до самостійного трудового життя стало тенденцією розвитку науково-педагогічних пошуків останніх двох десятиліть. Означені проблеми розробляли у своїх працях: Б.Ф. Баєв, М.І. Коба, О.Л. Кононенко, Н.В. Лавриненко, С.Д. Максименко, В.М. Махінов, Т.І. Мацейків, Л.П. Петрук, В.П. Постовий, Л.Д. Руденко, В.О. Стрельчук, Г.Г. Сутріна.

У другому розділі дисертації “Формування готовності юнаків та дівчат до сімейно-побутової праці в сучасній українській родині” розкрито наукові підходи до трактування поняття “готовність особистості до діяльності”, визначено поняття “готовність до сімейно-побутової праці”, проаналізовано основні її компоненти, критерії для діагностики рівнів сформованості даної якості. У розділі узагальнено також результати експериментального зрізу стану готовності сучасних юнаків і дівчат до сімейно-побутової праці та розкрито педагогічно доцільні умови діяльності батьків з підготовки до неї дітей.

У ході проведеного аналізу педагогічної та психологічної літератури ми встановили різні підходи до трактування поняття “готовність до діяльності”. Це і певний комплекс здібностей до неї (Г.С. Костюк, С.Л. Рубінштейн), і оволодіння усіма її компонентами: мотиваційним, орієнтаційним, процесуальним, організаційним, оцінним (А.К. Громцева), і певний внутрішній стан, настроєність на діяльність (Т.В. Буленко), і сплав якостей та властивостей особистості (А.В. Крутецький, К.К. Платонов, Р.В. Карташова). Визначивши готовність до сімейно-побутової праці як інтегративну якість, що передбачає сформованість комплексу необхідних знань, практичних умінь та навичок стосовно сімейно-побутової праці і співвідноситься з психологічною структурою, моральними цінностями особистості, ми виділили в ній такі компоненти: особистісно-моральний, мотиваційний, вольовий, емоційний, пізнавальний і практичний.

У ході дослідження встановлено, що необхідно посилити увагу педагогів і батьків до формування у дітей позитивного ставлення до побутової праці, озброєння їх практичними уміннями та навичками, теоретичними знаннями, необхідними для участі у цьому виді діяльності. У сучасних юнаків та дівчат недостатньо вироблені дисциплінованість, самостійність, пунктуальність, уважність, бережливе ставлення до результатів власної праці. Значна частина батьків не вміє залучати дітей до колективних видів робіт, не може при потребі звертатись до власного сина чи доньки за допомогою.

У третьому розділі дисертації “Надбання української народної педагогіки у формуванні готовності дітей до сімейно-побутової праці” висвітлено основні підходи, що склались у сучасній психолого-педагогічній науці до розуміння суті процесу розвитку особистості, у тому числі і соціального розвитку, розкрито роль сім’ї та важливість трудового виховання у забезпеченні цілісності цього процесу.

Соціальний розвиток особистості є таким видом індивідуального перетворення, який відбувається у рамках певних соціальних груп. За народнопедагогічними поглядами, найголовнішим осередком процесу соціалізації дитини є сім’я. Важливу роль відіграють також родина та сільська громада. Сучасні дослідження підтверджують унікальність виховного впливу сім’ї. У цій первинній мікрогрупі відбувається освоєння соціальних ролей, пов’язаних із трудовою діяльністю.

Аналіз народнопедагогічних традицій українців свідчить, що трудове виховання молоді, її підготовка до сімейно-побутової праці, самостійного трудового життя грунтувались на таких принципах:

· природовідповідності, тобто узгодженості виховного впливу з індивідуальними, віковими особливостями, статтю дитини;

· гуманізму, поваги до особистості вихованця;

· опори на позитивні риси у характері;

· гармонійного розвитку особистості, тобто поєднання трудової підготовки дітей із вирішенням завдань розумового, естетичного, морального їх виховання, фізичного та соціального розвитку;

· застосування комплексу методів виховного впливу на особистість з метою її підготовки до сімейно-побутової праці;

· взаємодоповнення виховного впливу сільської громади, родини, сім’ї;

· єдності виховних вимог громади та родини;

· зв’язку виховання з трудовою діяльністю дорослих.

До найголовніших народнопедагогічних методів підготовки молоді до сімейно-побутової праці належать словесні, наочні та практичні. Група словесних методів включає бесіди, розповіді, інструктажі, пояснення, переконування, навіювання, нейролінгвістичне програмування. Методи словесного впливу на особистість реалізувались за допомогою колискових пісень, казок, прислів’їв, приказок, жартів. Наочні методи – це спостереження дітей за працею батьків, участь у різноманітних обрядових дійствах. До практичних методів відносять вправляння дітей у виконанні трудових операцій, допомогу старшим членам родини у сімейно-побутовій праці, самостійне виконання трудових завдань.

Для стимулювання трудової активності дітей застосовувались методи заохочення (гостинці з ярмарку, подарунки, схвалення трудової активності дитини, її кмітливості у праці, а також дитячі заробітки), примусу (погрози та фізичні покарання), попередження і усунення моментів негативного ставлення дітей до сімейно-побутової праці (вмовляння, усовіщення, залякування, навіювання, апеляція до громадської думки під девізом “Сором !”, “Гріх !”, “Сміх !” або ж “Що скажуть люди ?”).

Оволодіння підростаючим поколінням сукупним трудовим досвідом у галузі сімейно-побутової праці в українській народній педагогіці проводилось шляхом спостереження, гри, участі у трудовій діяльності старших, самостійної праці.

Основними формами організації трудової підготовки дітей в українській народній педагогіці є індивідуальні, групові та колективні.

Засоби виховного впливу на молодь можна розділити на матеріальні (іграшки, знаряддя праці, предмети декоративно-ужиткового мистецтва, природа) та нематеріальні (фольклор, народні традиції, церковні та побутові обряди).

Переважну частину традиційних методів підготовки дітей до сімейно-побутової праці, на наш погляд, слід віднести до таких, що не втратили своєї актуальності і в умовах сучасного життя українських родин. На відміну від колишньої доколгоспної селянської родини, у сучасній професійна діяльність батьків відірвана від сфери побуту. Тому варто з максимальною ефективністю використовувати кожну нагоду для залучення дітей до колективних видів праці у родинному колі, для організації їх спостереження за працею дорослих. Потрібно також частіше звертатись до фольклору: прислів’їв, приказок, народних казок, що звеличують працелюбність, старанність, наполегливість.

У висновках узагальнено результати наукової роботи.

1. Дослідження дало можливість визначити готовність до сімейно-побутової праці як якість особистості, що є складним інтегративним утворенням, яке передбачає наявність необхідних знань, практичних умінь і навичок стосовно сімейно-побутової праці, що співвідноситься з психологічною структурою, моральними цінностями вихованця. У структурі готовності юнаків та дівчат до сімейно-побутової праці можна окреслити такі основні компоненти: особистісно-моральний, емоційний, мотиваційний, вольовий, пізнавальний та практичний.

2. Було доведено, що в українських сім’ях зберігається тенденція соціально й педагогічно готувати своїх дітей до сімейно-побутової праці. В цілому переважають педагогічно доцільні умови діяльності батьків з формування цієї якості особистості, проте їх більшість не в повній мірі володіє компонентами педагогічної культури в цій сфері.

3. Науковий пошук дозволив встановити, що в арсеналі української народної педагогіки сформувалась чітка і цілеспрямована система підготовки дітей до сімейно-побутової праці. Вона базується на принципах природовідповідності, гуманізму, поваги до особистості дитини, спрямованості виховного впливу на її всебічний розвиток, комплексності, єдності вимог громади, родини і сім’ї, зв’язку виховання з трудовим життям.

4. Результативність виховання в молоді готовності до сімейно-побутової праці залежить від ряду факторів: утвердження у родинах і соціально-виховних інститутах ідей національного виховання; відродження національних виховних традицій; забезпечення системності в оволодінні батьками відповідними психолого-педагогічними знаннями, національними традиціями щодо підготовки дітей до сімейно-побутової праці.

5. Дослідженням обгрунтовано шляхи актуалізації досвіду народної педагогіки в царині трудового виховання. Це упередження негативного ставлення, психологічна підготовка та раннє залучення дітей до побутової праці. Доцільно використовувати виховні можливості календарної обрядовості. Слід утверджувати у свідомості молоді ставлення до родини як до трудового осередка з чітко окресленими функціями кожного члена.

6. Науковий пошук підтвердив, що проблема формування в юнаків та дівчат готовності до сімейно-побутової праці заслуговує послідовного вирішення з огляду на необхідність всебічного розвитку особистості, утвердження культу праці, стабільності родини як основи економічного зростання держави.

У додатках вміщено листи для опитування респондентів, розроблені для проведення експериментального дослідження стану сформованості у юнаків та дівчат готовності до сімейно-побутової праці.

Дослідження не вичерпує проблеми і передбачає подальший пошук ефективних форм, засобів і методів підготовки молодих людей до сімейно-побутової праці в нових соціально-економічних умовах життєдіяльності родини із збереженням національних надбань у царині народної педагогіки.



Основний зміст дисертації викладено

у таких публікаціях:
1. Даник А.А. Виховний ідеал в українській етнопедагогіці //Інтеграція науки у систему підготовки учителів: Матеріали міжвузівської наук.-практ. конф. молодих викладачів та аспірантів. – Част.1. – Черкаси, 1995. – С.28-31.

2. Архипова С.П., Даник А.А. Українська етнопедагогіка про врахування особливостей віку і статі дитини при її підготовці до сімейно-побутової праці у системі родинного виховання //Інтеграція науки у систему підготовки учителів: Матеріали міжвузівської наук.-практ. конф. молодих викладачів та аспірантів. – Част.1. –Черкаси, 1995, – С.97-100.

3. Даник А.А., Чернова Л.П. Етнопсихологічні аспекти трудового виховання у японській народній педагогіці //Збірник статей аспірантів та пошукачів ЧІТІ, 1995. – №2. – С.38-40.

4. Даник А.А., Чернова Л.П. Українська етнопедагогіка про засоби трудового виховання у сім’ї //Збірник статей аспірантів та пошукачів ЧІТІ. – 1995. – №2. – С.41-43.

5. Даник А.А., Литвин О.В. Розвиток ідеї трудового виховання підростаючого покоління у педагогічній спадщині С.Ф.Русової //Збірник статей аспірантів та здобувачів Черкаського інженерно-технологічного інституту. – Черкаси, 1995. – №3. – С.53-56.

6. Даник А.А. Некоторые аспекты активизации познавательной деятельности учащихся на уроках обслуживающего труда при изучении моделирования швейных изделий //Традиции и современность в школьном образовании: М-лы научно-практ. конф. – Ч.2. –Санкт-Петербург, 1996. – С.100-102.

7. Даник А. Діагностика готовності випускників шкіл до сімейно-побутової праці //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. – Серія 3: Педагогіка і психологія. – 1998. – №3. – С.3-8.

8. Даник А. Вироблення у дітей позитивного ставлення до праці засобами української народної пісні //Мистецтво та освіта . – 1998. – №2. – С.24-25.

9. Даник А. Практична готовність юнаків та дівчат до трудової діяльності //Наукові записки кафедри педагогіки Харківського державного університету: Зб. наук. пр. – Вип.3. – Харків: Основа, 1998. – С.118-122.

10. Даник А. Діагностика ставлення юнаків та дівчат до побутової праці //Придніпровський науковий вісник. Педагогіка та соціологія. – 1998. – №45 (112). – С.11-16.

11. Даник А. Підготовка дітей до побутової праці в англійській сім’ї //Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володими-ра Винниченка. – Серія: гуманітарні науки. – Вип.12. – Кіровоград: КДПУ. – 1998. – С.10-13.

12. Даник А. Мотиви трудової діяльності юнаків та дівчат //Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. – Серія: педагогічні науки. – Вип.14. – Кіровоград: КДПУ. – 1998. – С.114-117.

Даник А.А.Формування у юнаків та дівчат готовності до сімейно-побутової праці у процесі родинного виховання.– Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01. – теорія та історія педагогіки. Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, Кіровоград, 1998.

Визначено поняття “готовність до сімейно-побутової праці”, його основні компоненти та критерії для діагностики рівнів сформованості. Практично досліджено стан готовності сучасних юнаків та дівчат до означеного виду праці, педагогічні умови діяльності батьків з формування цієї якості у дітей.

Матеріали дослідження дають теоретико-педагогічні передумови для підвищення ефективності підготовки юнаків та дівчат до сімейно-побутової праці у процесі родинного виховання як важливого фактора зміцнення сім’ї на основі досвіду української народної педагогіки.

Ключові слова: готовність до сімейно-побутової праці, українська народна педагогіка, родинне виховання.

Даник А.А. Формирование у юношей и девушек готовности к семейно-бытовому труду в процессе семейного воспитания. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - теория и история педагогики. Кировоградский государственный педагогический университет имени Владимира Винниченко, Кировоград, 1998.

Определено понятие “готовность к семейно-бытовому труду”, его основные компоненты и критерии для установления уровней его сформированности. Практически исследовано состояние готовности современных юношей и девушек к данному виду труда, педагогические условия деятельности родителей по формированию этого качества у детей.

Материалы исследования дают теоретико-педагогические предпосылки для повышения эффективности подготовки юношей и девушек к семейно-бытовому труду в процессе семейного воспитания как важного фактора укрепления семьи на основе опыта народной педагогики.

Ключевые слова: готовность к семейно-бытовому труду, украинская народная педагогика, семейное воспитание.

Danyk А.А. Formation of the readiness for the family every day life in youth and girls in the process of family upbringing. - Manuscript.

The thesis is presented for a degree of Candidate of Pedagogical Science in the field of 13.00.01.- the Theory and History of Pedagogics. Kirovograd State Pedagogical Univercity of Volodymyr Vynnychenko, Kirovograd, 1998.

It has been defined the notion “the readiness for family everyday work”, its main components and criteria of the defining the levels of its formation. It was practically investigated the state of readiness of the contemporary youthes and girls for this kind of work, pedagogical conditions of parents’ activity in the formation of threse features of their children.

Materials of ivestigation give a theoretical-pedagogical premises for increasing of the contemporary youth and girls for family everiday work in the process of family upbringing as an im.

Key words: the readiness for family everyday work, Ukrainian ethnopedagogics, family upbringing.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка