Фондова лекція №9 з навчальної дисципліни „Судова медицина та психіатрія” за темою



Сторінка1/3
Дата конвертації05.11.2016
Розмір0.57 Mb.
  1   2   3
Міністерство внутрішніх справ України

Київський національний університет внутрішніх справ

Кафедра криміналістики та судової медицини


ЗАТВЕРДЖУЮ
Начальник кафедри криміналістики
та судової медицини

полковник міліції

В.К. Весельський

“28” серпня 2014 року

ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ № 9

з навчальної дисципліни „Судова медицина та психіатрія” за темою:



Судово-психіатрична оцінка алкоголізму, алкогольних психозів та наркоманій. Профілактика вживання психоактивних речовин

напрям підготовки – 0304 (право)

спеціальність – 6.03040201 (правознавство); 6.030402 (правоохоронна діяльність)

освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр»

Навчальний час 2 години

КИЇВ-2014



Вид лекції: інформаційна (загально предметна)
Дидактичні цілі:
1. Навчальні: домогтися засвоєння знань з організації судово-психіатричних служб в Україні, правового та процесуального забезпечення судово-психіатричної експертизи, зв’язок судової психіатрії з іншими науками.

2. Розвиваючі: розвивати інтелектуальні здібності курсантів, спостережливість, пам’ять і увагу.



3. Виховні: сприяти формуванню масштабного мислення, наукового світогляду, моральних якостей і особистості.
Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:
Забезпечуючі дисципліни психіатрія, судова медицина, кримінальне та цивільне право, законодавство України про експертизи і психіатричну допомогу
Забезпечувані дисципліни судова психіатрія
Навчально-методичне забезпечення лекції:

Наочність: умовні графічні зображення (таблиці, схеми).
Технічні засоби навчання: мультимедійне.

ПЛАН ЛЕКЦІЇ.


  1. Проблемні питання сьогодення, пов’язані зі зловживанням психоактивними речовинами.

  2. Алкоголізм, його визначення та класифікація.

  3. Звичайне, або просте, алкогольне сп’яніння.

  4. Патологічне сп’яніння, побутове пияцтво та хронічний алкоголізм.

  5. Металкогольні (алкогольні) психози та наслідки тривалого вживання спиртних напоїв.

  6. Наркоманії і токсикоманії, їх загальна клінічна характеристика та класифікація.

  7. Клінічні прояви окремих видів наркоманій.

  8. Виявлення споживачів наркотиків та їх судово-експертна оцінка.

.

Рекомендована література.


  1. Абрамов В.А. и соавторы. Основы качественной психиатрической практики. – Донецк: Каштан, 2004.

  2. Берсенев В.А. Трудное детство нервной системы. – К.: СМП “АВЕРС”, 2001.

  3. Беры Э. Введение в психиатрию и психоанализ для непосвященных. – Симферополь, 2001.

  4. Блейхер В.М., Крук І.В. Толковый словник психиатрических терминов. – К.: Здоров’я, 1995.

  5. Білецький Є.М., Білецька Г.А. Судова медицина та судова психіатрія. Навчальний посібник – К.: Юрінком Інтер, 2004.

  6. Гельдер М. Оксфордское руководство по психиатрии. 2 т. – К., 1997, с. 435.

  7. Колоколов Г.Р. Судебная психиатрия. Курс лекций. – М., 2006.

  8. Лекции по наркологии. / ред. Н.Н. Иванец. – М., 2001.

  9. Марчук А.І. Судова психіатрія. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2003.

  10. Медичне право України. Збірник нормативно-правових актів. – К.: Ін Юре, 2001.

  11. Мішиєв В.Д. Сучасні депресивні розлади. – Л.: “Мс”, 2004.

  12. Моховиков А.Н. Судебная психиатрия: Учебн. пособие. - изд. 2-е испр. и доп. – Одесса: Юридична література, 2002. – изд. 3-е испр. и доп. – Одесса: Юридична література, 2004.

  13. Напреєнко О.К. Психічні розлади у надзвичайних ситуаціях. В кн.: А.Ю. Дубицький та ін. Медицина катастроф. – К.: Курс, 1999.

  14. Нитруца М.И., Нагнибеда А.Н. Психиатрическая помощь на догоспитальном этапе. – С.-Пб., 2000.

  15. Психіатрія. Підручник для вищих медичних навчальних закладів. / За ред. О.К. Напрієнко. – К.: Здоров'я, 2001.

  16. Сыропятов О.Г. Судебная и пенитенциарная психиатрия. Руководство для психиатров, клинических психологов и юристов. – К.: Здоров’я, 1998.

  17. Шостакович Б.В. Основы судебной психиатрии. – М., 2005.


ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ:

1. Проблемні питання сьогодення, пов’язані зі зловживанням психоактивними речовинами.

В умовах сучасного науково-технічного прогресу необхідно володіти комплексом медично-біологічних і соціальних якостей, які визначають її надійність у професійній діяльності.

Шкідливі звички негативно впливають на здоров'я особи, її активність, розумову та фізичну працездатність, на оперативне мислення, порушують увагу, пам'ять. А звички, які в подальшому фіксують патологічний потяг, пристрасть, рано чи пізно руйнують не тільки психіку але і весь організм, особливо небезпечні, так як не дозволяють людині розвинутися, як особистості, досягти вищого суспільного положення.

Проблема вживання нікотину, алкоголю чи інших наркотичних речовин полягає в тому, що особа не може самостійно об’єктивувати свій психічний стан під впливом фармакологічної речовини (“п’є, як всі”). З цим пов’язано те, що, наприклад, при спробі працевлаштування перевага віддається особі без шкідливих звичок. А легалізація окремих наркотичних речовин в деяких країнах є не що інше, як спроба державного контролю за обігом наркотику з отриманням чималого прибутку до державної скарбниці.

Україна, яка є невід’ємною частиною світової співдружності, не могла довго перебувати поза глобальною епідемією наркоманії. Значущість цієї проблеми у країні наростає з кожним роком. Наша держава вже перетворилася у так звану наркозалежну країну. Але щоб отримати перевагу над хворобою людство повинно перш за все зрозуміти небезпеку цього лиха. Адже у багатьох, особливо у молоді, склалося неправильне уявлення про наркотики. Люди помиляються вважаючи наркоманію розвагою, що відносить у світ “приємних” відчуттів. Вони навіть не підозрюють, які небезпеки приховують у собі ці “задоволення”, які наслідки спричиняють нешкідливі на перший погляд захоплення, до якої життєвої трагедії вони призводять.

Протидія наркоманії і наркобізнесу в державі, недопущення розвитку їх антисоціальних тенденцій, а також регуляторна державна політика в цій сфері є необхідною умовою розвиненого суспільства, важливим фактором його економічного та культурного зростання.

Нелегальне розповсюдження наркотиків охоплює широкі кола нашого суспільства і становить значну загрозу розвитку та добробуту нації. Поширення наркоманії сприяє зростанню рівня злочинності, смертності населення, трагедії сімей та руйнуванню багатьох людських доль. Аналіз причин виникнення та поширення наркоманії вказує на соціальні корені. Виникає ця проблема там, де існують або утворюються для цього передумови в економічній, ідеологічній, культурній та інших сферах діяльності суспільства.

Історія поширення наркотиків підтверджує гіпотезу про те, що масове їх розповсюдження починається в суспільств у визначенні моменти, коли створюється відповідний соціокультурний механізм.

Досить "зручним моментом" для цього є перехідні періоди, епохи модернізації і швидкої трансформації соціальних структур та інститутів влади. Момент руйнації традиційного суспільства є найбільш сприятливим для "запуску" наркоманії та зростання її поширення.

Розповсюдження наркотиків в Україні відбулося хвилеподібно відповідно до історичних умов кожної епохи. У ХХ сторіччі наркотики до нас "проривалися" неодноразово, цьому сприяли певні обставини. Безсумнівно, передумовою цьому були обидві світові війни та відомі соціальні катаклізми (революції, голодомори), які залишили свої негативні прояви.

Війни, голод, розруха, соціальна нестабільність, втрата ідеологічних орієнтирів спричиняли чергові сплески цього явища, а підвищення ролі державної політики регулювання і загального освітнього рівня населення вели до зменшення цієї небезпеки.

У роки після другої світової війни відбулося швидке зростання кількості наркоманів у зарубіжних країнах. В СРСР цей процес залишався в "замороженому" стані, діяли могутні важелі соціального контролю, чималу роль відіграла і так звана "залізна завіса". У 1958 році в наркологічних установах України було зареєстровано всього 450 осіб, які зловживали наркотиками лікарського призначення. З того часу кількість наркозалежних осіб постійно зростала, але реальний стан речей широко не розголошувався, у тому числі з ідеологічних міркувань.

Протягом останнього десятиріччя ХХ століття рівень наркотизації населення України різко зріс. У 1993 році на обліку перебувало 33,5 тисячі споживачів наркотиків, із них 1,4 тис. - неповнолітніх. А в середині 90-их років офіційна статистика засвідчила 50.000 наркотично залежних осіб. Нині чисельність офіційно зареєстрованих наркоманів становить понад 200 тисяч, у тому числі 5,6 тисячі неповнолітніх, хоч реальна чисельність наркозалежних сягає значно більших величин.

Дані соціологічних досліджень стверджують, що основними мотивами зловживання наркотиками переважно у молодих людей є проста зацікавленість, бажання перевірити на собі їх ейфоричну дію. Втрата моральних цінностей, відсутність духовності серед молоді, поширення моди на наркотики, а також експансія міжнародного наркобізнесу в Україні - все це сприяє подальшій наркотизації населення.

Починаючи з 1995 року, щорічно наркологічний офіційний облік поповнюють біля 20.000 осіб, які вживають наркотичні засоби. Щорічно від наркоманії помирає понад 1.000 осіб працездатного віку.

Особливо небезпечною є тенденція збільшення кількості споживачів наркотиків серед підлітків та зростання їх криміналізації на тлі низької ефективності медичної допомоги наркохворим, вкрай обмеженого використання сучасних програм їх психосоціальної реабілітації та адаптації в суспільстві.

На сьогоднішній день причина розвитку наркоманії розглядається як комплекс етіологічних факторів: біологічних, психологічних та соціальних чинників. Особливе значення набуває виховна робота, насамперед серед підлітків та молоді. На жаль, слід зазначити, що на даний час відсутня єдина державна політика з даної проблеми.

Особливо важливе значення набуває знання основ наркології для співробітників органів внутрішніх справ. Негативні тенденції та протиправні дії супроводжують поширення наркотиків. З метою набуття певного імунітету до даної хвороби, яка поширюється в суспільстві, для правильної організації роботи та протидії криміналітету, розповсюдженню немедичного вживання психоактивних речовин, необхідне набуття достатнього рівня знань.

Пильність, рішучість, витримка, вміння швидко орієнтуватися в обстановці і суворе дотримання вимог Закону України "Про міліцію" при затриманні осіб, можливих наркоманів, підозрюваних у вчиненні злочину, дозволить забезпечити власну безпеку співробітників МВС та захистити постраждалих.

Під час проведення огляду та обшуку затриманих слід знати особливості перебігу різних форм та стадій наркоманій, особливості протиправної поведінки таких хворих, що, відповідно, дасть можливість з гідністю виходити зі складних ситуацій.



2. Алкоголізм, його визначення та класифікація.

Алкоголізм для суспільства є однією з найактуальніших медико-соціальних проблем. Це пов’язане з тим, що в наслідок широкого розповсюдження серед населення звички вживати спиртні напої і збільшення осіб, що зловживають алкоголем, наноситься величезна шкода не лише здоров'ю громадян, а й усьому суспільству в цілому.

Гострі отруєння етиловим алкоголем займають перше місце серед всіх смертельних отруєнь (понад 60%).

Алкоголь є сильною клітинною (протоплазматичною) отрутою, здатною викликати тяжкі патологічні зміни у всіх тканинах і органах, і в першу чергу його токсична дія впливає на центральну нервову систему. Ступінь отруєння залежить від багатьох причин, в першу чергу від дози токсину, наявності сурогатних домішок, маси тіла, віку, стану шлунково-кишкового тракту, активності ферментних систем. Лише 10% алкоголю виводиться (з повітрям і сечею) з організму в незміненому виді.

Під терміном "алкоголізм" слід розуміти захворювання, яке виникає внаслідок тривалого вживання спиртних напоїв, що призводить до розладів здоров'я людини, яка п’є, її поведінки, професійно-трудових навиків і порушення стосунків з оточуючими.

Алкоголізм - прогресуюче захворювання, яке проявляється патологічним потягом до спиртних напоїв (психічна і фізична залежність), розвитком абстинетного синдрому у випадку припинення вживання алкоголю, в подальшому - стійкими соматоневрологічними розладами і психічною деградацією.

Алкоголізм завжди супроводжується різнобічними соціальними наслідками, несприятливими як для самого хворого, так і для суспільства.

Аналіз великої кількості випадків алкоголізму свідчить про те, що перше знайомство з алкоголем відбувається в ранньому віці. Так, за даними літератури 40% дітей 6 років і 60% десятирічних знають алкоголь на запах. Діти отримують уявлення про спиртні напої, спостерігаючи за поведінкою своїх батьків, родичів, знайомих. Перші випадки вживання алкоголю часто спостерігаються в підлітковому віці. Мотивом є зацікавленість, самоутвердження, мавпування дорослих.

Етиловий спирт (етанол, винний спирт, етиловий алкоголь) безколірна летка рідина з характерним запахом і пекучим смаком. Змішується у всіх пропорціях з водою. Етиловий спирт широко застосовується в медичній практиці, промисловості, лабораторіях і в побуті, входить до складу різноманітних спиртних напоїв. Токсичність спиртних напоїв в основному залежить від кількості етилового алкоголю. Сивушні масла підсилюють токсичність напоїв. Алкогольні напої промислового виготовлення містять мінімальну кількість сивушних масел. У напоях, виготовлених в домашніх умовах міститься багато шкідливих домішок (близько 1,57%). В останні роки працівники МВС розкривають "підпільні заводи" по виробництву кустарних алкогольних напоїв (вино, горілка, коньяк, шипучі вина), де використовуються різноманітні спирти що, безумовно, призводить до тяжких отруєнь і навіть до смерті споживачів таких напоїв.

Гостра алкогольна інтоксикація (алкогольне сп’яніння) являє собою симптомокомплекс психічних, вегетативних і неврологічних порушень, обумовлених дією алкоголю. Алкоголь легко проникає через біологічні мембрани і легко розчиняється в жирових тканинах. При пероральному вживанні всмоктування алкоголю відбувається вже в порожнині рота, близько 20% всмоктується у шлунку, решта - в кишківнику. З кров'ю алкоголь розноситься по всьому організму. Інтенсивність цього процесу визначається багатьма факторами: площею контакту алкоголю зі стінкою шлунково-кишкового тракту і її васкулярізацією, швидкістю евакуації вмісту із шлунку в кишківник, міцністю алкогольних напоїв, кількістю вжитого алкоголю, якістю і кількістю їжі, супутніми хворобами, активністю обміну речовин.

Алкоголізм формується поступово, виростаючи із епізодичного вживання алкоголю. На відміну від медичних наслідків алкоголізму, які виникають у більшості випадків за досить тривалим зловживанням спиртними напоями багато соціальних наслідків можуть формуватися на його ранніх стадіях. Це зв’язано, передусім, з психотропною дією алкоголю і сп’янінням, які він викликає.

Варто розрізняти гострі стани сп’яніння, що викликаються прийомом алкоголю, і наслідки хронічного зловживання ним.

Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду (МКХ-10) порушення пов'язані з вживанням алкоголю складають окрему групу алкогольних психічних розладів і відносяться до розділу F 10. Їх поділяють на такі розлади:

І. Гостра алкогольна інтоксикація.

а. Просте алкогольне сп’яніння.

б. Змінені (атипові) форми простого алкогольного сп’яніння.

в. Патологічне сп’яніння.

ІІ. Побутове пияцтво.

ІІІ. Хронічний алкоголізм.

ІV. Металкогольні психози.


3. Звичайне, або просте, алкогольне сп’яніння.

Це стан, що є результатом отруйної одноразової дії алкоголю перш за все на головний мозок - частіший вид гострої алкогольної інтоксикації. Ступінь виразності і форми психічних, неврологічних і вегетативних порушень при цьому залежить від дози прийнятого спиртного, віку, соматичного стану, психологічних особливостей особи, її емоціонального стану, міцності напою і форми його прийому.

Розрізняють три ступені тяжкості алкогольного сп’яніння.

При легкому ступені сп’яніння алкоголь викликає ослаблення процесу активного (коркового) гальмування, що призводить до зниження контролюючої дії кори мозку і проявляється в добре відомих ознаках сп’яніння: відчуття тепла в усьому тілі, фізичної та душевної наснаги, підвищеною балакучістю, нестриманістю, підсиленням жестикуляції, втратою почуття такту, зайвою рухливістю, неточними рухами. З'являється схильність до жартів і бешкетництва або ж дратівливість, упертість і причепливість, схильність до конфліктів і агресії, що супроводжується лайкою.

При середньому ступені сп’яніння, яка виникає за умови наростаючої дії алкоголю з його подальшим прийомом уражається і процес збудження, що виявляється пригніченням нервової діяльності. Настрій змінюється від веселого, ейфоричного до роздратування, незадоволення. З'являється надмірне відчуття образи, різко порушується ходи та інші рухи, мова стає уповільненою і невиразною. Настрій пригнічений, з відчуттям нудьги, жалю до себе, з'являються "п’яні сльози". Підвищується поріг слухового сприйняття, тому мова стає голоснішою. Рухи стають некоординованими. Мислення стає непослідовним, судження поверхневі, без будь-якого аналізу.

У цій стадії сп’яніння спливають давні психогенні переживання, образи, що легко реалізуються в скандалах, бійках, дебошах. У деяких осіб може виникнути нудота, блювота, особливо на початку вживання спиртних напоїв. Середній ступінь сп’яніння змінюється глибоким сном, після якого знижується працездатність, з'являється слабкість, роздратованість або пригнічений стан, спрага, відсутній апетит.

При тяжкому ступені сп’яніння виникають стани глибокого оглушення, а іноді сопору чи коми, що можуть закінчитися смертю. Різко виражені неврологічні порушення: атаксія, м’язова атонія, дизартрія. Такі особи важко розуміють, що їм кажуть, відповідають недоречно, мова нерозбірлива, вираз обличчя - застиглий, погляд - блукаючий. Порушується орієнтація в просторі і в часі, знижується гострота зору. Слабшає серцева діяльність, знижується артеріальний тиск, температура тіла. Можуть спостерігатись спонтанна дефекація і сечовиділення. Надалі настає глибокий наркотичний сон. Сп’яніння тяжкого ступеню супроводжується повною амнезією. В коматозному стані необхідні негайні медичні заходи для виведення алкоголю з організму, підтримки діяльності серцево-судинної системи. Час, який необхідний для повного відновлення попереднього самопочуття, збільшується з віком пацієнта і тривалістю алкоголізації. В більшості випадків відновлення самопочуття затягується до двох діб після вживання алкоголю.

Атипові форми простого алкогольного сп’яніння. На відміну від простого алкогольного сп’яніння в окремих ситуаціях спостерігаються нетипові випадки, які умовно поділяють на такі форми: дисфоричну, параноїдну, істеричну та депресивну. Описання вище перерахованих атипових форм сп'яніння важливе, так як саме в таких випадках найчастіше спостерігається криміногенна агресивна поведінка затриманих.

Фактори, які можуть привести до атипових форм простого алкогольного сп’яніння різноманітні. Це можуть бути наслідки ураження головного мозку, ранній вік початку вживання алкоголю, одночасний прийом алкоголю і окремих лікарських препаратів, соматичні захворювання які супроводжуються астенією, недосипанням, недоїданням, перевтомою чи супутніми психічними хворобами.



Дисфорічна форма алкогольного сп'яніння. В окремих випадках раптово на фоні звичайних ознак сп’яніння з'являється злість, агресивність. настрій пригнічений, з відчуттям нудьги, Сп'янілий відчуває дискомфорт. Злість розповсюджується на всіх оточуючих, виникають сварки. Такий стан може тривати декілька днів. Така форма сп’яніння розвивається найчастіше при посттравматичному ураженні головного мозку.

Параноїдна форма алкогольного сп’яніння. Характеризується появою підозрілості, дратівливості, пригніченості, схильністю до конфліктів і агресії, збудженості, висміювання. Посилюється мовна збудженість, сп'янілі викрикують окремі фрази або слова, які засвідчують про уявну небезпеку для них.

Ця форма сп’яніння розвивається при таких супутніх захворюваннях як паранояльна і епілептоїдна психопатія.



Істерична форма простого алкогольного сп’яніння. У хворого на фоні алкогольного сп’яніння вникають розлади поведінки, характерні для істеричного неврозу. Спостерігаються сцени відчаю, туги, які фіксуються на власному "я" і мають яскраве емоційне забарвлення. Характерна демонстративність рухів, які посилюються у випадку співчуття зі сторони оточуючих і проходять при відсутності «глядачів». Нерідко скоюються демонтративні суїцидальні спроби, які не призводять до завершеного самогубства.

Депресивна форма простого алкогольного сп’яніння. У цьому випадку у п'яного розвивається стійкий подавлений настрій. З'являється відчуття тривоги та відчаю, виникають ідеї самозвинувачення, які супроводжують період інтоксикації і можуть завершуватися діями реального суїцидального спрямування.
4. Патологічне сп’яніння, побутове пияцтво та хронічний алкоголізм.

Патологічне сп’яніння може виникнути лише в окремих випадках, не залежить від дози алкоголю та маніфестується своєрідним розладом психічної діяльності у вигляді сутінкових розладів свідомості з маренням, галюцинаціями, значною руховою активністю.

Патологічне сп’яніння виникає раптово. Хворі в такому стані дуже небезпечні, вчиняють агресивні, жорстокі безглузді злочини, тим більше, що при цьому зберігається спроможність до здійснення окремих спонтанних дій (наприклад, фіксація холодної зброї і нанесення нею ударів, користування вогнепальною зброєю).

Виділяють дві форми патологічного сп’яніння: епілептоїдну і параноїдну, або маревну.

Основними симптомами патологічного сп’яніння є раптова і гостра хвороблива зміна свідомості, в результаті чого порушуються і викривляються процеси сприйняття, втрачається контакт із навколишнім світом, настає відрив від дійсності, звужується коло уявлень. Свідомість заповнюється хворобливими переживаннями, що мають відчуття страху, загрози для себе, жаху. Виникають галюцинаторно-маревні переживання і маревні трактування навколишніх подій. Вчинки хворих повністю відірвані від дійсності й обумовлені лише фабулою марення.

Окрім раптового початку хворобливого стану патологічне сп’яніння супроводжується короткочасним перебігом, відсутністю явних зовнішніх ознак сп’яніння, Триває патологічне сп’яніння від декількох хвилин до декількох годин. При цьому спостерігається маревна оцінка оточення, автоматичний характер рухів, відсутність бажання спілкуватися з оточуючими людьми, своєрідне порушення свідомості з деперсоналізацією і дезорієнтацією в просторі, вигуки окремих фраз з подальшим сном і амнезією. Доза вжитого алкоголю для настання цього виду сп’яніння, як правило, може бути невелика. Однак, важливим є те, що патологічне сп'яніння виникає у осіб, які вперше в житті вживали алкоголь після виснажливого і тривалого фізичного труда. Найчастіше ця форма сп’яніння виникає у чоловіків, які перенесли черепно-мозкову травму, хворих на епілепсію, а також при психопатії. Виникненню патологічного сп’яніння сприяють певні фактори: недоїдання, вимушене тривале безсоння, психічне або фізичне перевантаження, висока температура оточуючого середовища та фізична перевтома. За психічними розладами відхилення у випадку патологічного сп'яніння відповідають сумерковому синдрому.



Побутове пияцтво - це шкідлива звичка, яка може перейти в хворобу - алкоголізм. Основні показники побутового пияцтва - частота і кількість алкоголю. Вони є основними факторами, які в подальшому породжують психологічні, медичні, соціальні і біологічні проблеми, пов'язані з алкоголем.

Пияцтво є продромальною стадією алкоголізму, яке умовно можна поділити на такі групи:

1. Випадкове вживання алкоголю. Характеризується відсутністю фізичної і психічної залежності, толерантність до напоїв мінімальна (від декількох разів на рік, до декількох разів на місяць, доза 50-150 мл 40% алкоголю.

2. Помірне вживання алкоголю. Потреба в алкоголі виражена слабо, толерантність помірна. Контроль над дозою випитого зберігається. Частота епізодів 1-4 рази на місяць. Одноразова доза становить 150-250 мл у перерахунку на 40% етиловий спирт.

3. Систематичне пияцтво (алкогольна акцентуація). З'являється залежність від алкоголю. Толерантність висока. Частота епізодів 1-3 рази на тиждень, доза понад 250,0-500,0 мл.

В окремих випадках, втрачається контроль над дозою випитого, спостерігаються неадекватні поступки, пов’язані з розгальмованістю коркових процесів і зникненням самокритики і самоконтролю. Переносимість великих доз пояснюється ще достатнім запасом ферментів ( в першу чергу алкогольдегідрогенази, яка розщеплює алкоголь, але запаси якої поступово виснажуються). Третя група осіб з алкогольною акцентуацією тісно переплітається з компенсованою (першою) стадією хронічного алкоголізму, тобто хворобою: алкогольною наркоманією.



Хронічний алкоголізм. На формування алкогольної залежності впливають такі фактори: соціальний тобто культурний і матеріальний рівень життя; біологічний: тобто вроджений, так як близько 30% дітей, батьки яких зловживали алкоголем, стають потенціальними алкоголіками та психологічний, до яких відносять психоемоціональні особливості, здатність до соціальної адаптації і протистояння стресам.

У хворих на алкоголізм формуються ознаки наркотичної залежності, загальними ознаками якої є: патологічна тяга до алкоголю, алкогольний абстинентний синдром і алкогольна деградація особи. Крім того, розвиваються ознаки хронічного отруєння токсином.

Найбільш поширеним загальноприйнятим є поділ хвороби на три стадії захворювання.

У першій (початковій або компенсаторній) стадії хвороби розвивається залежність від алкоголю, яка носить характер психічної. Хворі недостатньо усвідомлюють свої дії, намагаються використати будь-яку можливість, щоб задовольнити патологічну пристрасть, шукають будь-який привід для випивки, хоч і намагаються в очах оточуючих виправдати своє пияцтво різними обставинами. У випадку відсутності можливості випити відчувають роздратованість, незадоволення собою і оточуючими. У цій стадії спостерігається зниження сприйняття критики. Особи втрачають здатність контролювати кількість випитого, запам’ятовувати події. Поступово зростає толерантність, яка супроводжується зникненням захисного блювотного рефлексу. Добова доза спиртних напоїв становить понад 1 літр вина чи 500 мл. горілки. Тривалість першої стадії найчастіше триває від 1 до 5 років.

Отже, у першій стадії захворювання спостерігаються такі важливі симптоми алкоголізму, як завуальований але непереборний патологічний потяг до алкоголю, втрата кількісного контролю, зростання толерантності до алкоголю (збільшення звичайної дози) і розвиток алкогольної амнезії.

У другій (розгорнутій або класичній наркоманічній стадії) хворобливий потяг до алкоголю посилюється. Головна її діагностична ознака - абстинетний синдром. У цій стадії всі симптоми, які спостерігалися у першій стадії, посилюються і в організмі перебудовується обмін речовин. Наявність алкоголю стає необхідним для підтримки обмінних процесів, тобто виникає фізична залежність. Якщо в організм хворого не поступає звична доза алкоголю, виникає хвороблива реакція - абстинетний синдром (синдром похмілля). Ранком, наступного дня після випивки, з'являється головний біль, пітливість, серцебиття, слабкість, розлади координації рухів і ходи. В нічний час спостерігається безсоння, сновидіння страхітливого характеру. Допомогти наркоману можна черговою дозою алкоголю, що значно поліпшує або цілком усуває абстинетний стан. На даній стадії толерантність до алкоголю досягає максимуму. Добова доза може досягати 1,5-2 л. горілки і протягом декількох років залишається постійною, тобто може перевищувати летальну (смертельну) дозу для не наркомана. На цьому етапі хвороби з'являються зміни особистості хворого та ознаки деградації особи. Хворі стають грубими, егоїстичними, відкрито ігнорують інтереси сім'ї, колективу, суспільства. В їхній поведінці з'являється цинізм, грубий (алкогольний) гумор. Значно погіршується пам'ять, увага, мислення стає одноманітним, вузьким, без узагальнень, з поверхневими асоціаціями. Відношення до себе стає некритичним. У половини хворих сім'я розпадається. Трудова дезадаптація проявляється втратою працездатності, частими адміністративними порушеннями, деякі хворі змушені змінювати місце роботи або втрачати роботу.

Для розгорнутої стадії алкоголізму класичними є порушення серцево-судинної системи, жирова дистрофія печінки, гастрит. Тривалість стадії становить 3-5 років.

Третя стадія алкогольної наркоманії (кінцева, термінальна або стадія декомпенсації) розвивається непомітно і характеризується повною втратою контролю за спожитими алкогольними напоями. Навіть невелика доза алкоголю викликає непереборне бажання добути його ще за будь-яку ціну, навіть незаконним шляхом.

На цій стадії декомпенсації відбувається зниження толерантності до алкоголю. Спочатку зменшується разова доза, яка викликає стан сп’яніння, але добова доза залишається високою. В подальшому зменшується і одноразова і добова доза, хворий переходить до вживання менш міцних напоїв. Виникає своєрідна алкогольна деградація, що проявляється втратою відчуття відповідальності за близьких, втратою критичного ставлення до своєї поведінки, неохайністю в одязі та побуті. У некомпенсованій стадії алкогольної наркоманії особливо ярко проявляються грубість, брехливість, цинізм, амнезія, знижується інтелект та втрачається працездатність.

Абстинетний синдром на цій стадії відрізняється значною тривалістю, психічними і фізичними порушеннями. Алкогольна амнезія відноситься не до окремих проміжків, а до всього періоду алкогольного сп’яніння. Спостерігаються також тяжкі ураження внутрішніх органів як кардіопатія, гепатити, цирози, панкреатити, гастрити, поліневропатії. Хворі починають п’яніти від невеликих доз алкоголю (50-100 мл. горілки).

Часто в перебігу алкоголізму спостерігаються запої. Хворі, будучи не в змозі боротися з абстиненцією в інший спосіб, день в день знову і знову змушені вживати алкоголь. Вони покидають роботу, пропивають останні гроші, продають речі, можуть скоювати злочини. Запої появляються вже в другій стадії алкоголізму, і можуть продовжуватися декілька діб і навіть тижнів. Вийти самостійно зі стану запою хворі, як правило, не можуть. Необхідний серйозний зовнішній стимул або госпіталізація наркомана.

Іноді запійне пияцтво спостерігається як одна з форм ускладнення розладів потягів (расстройств влечений, дизбулії). Звичайні стани, коли у хворих відсутня тяга до спиртного і навіть, навпаки, відчувають до нього огиду, чередуються з періодами непереборного потягу до алкоголю, що проявляється безпробудним, нестримним пияцтвом. У цих випадках говорять про дипсоманію.
5. Металкогольні (алкогольні) психози та наслідки тривалого вживання спиртних напоїв.

Це психічні розлади які є ускладненням хронічного алкоголізму. За клінічними проявами їх поділяють на гострі та затяжні або хронічні, які виникають на другій і третій стадії алкоголізму. На відміну від алкогольного психозу термін "металкогольний психоз" передбачає те, що їх причиною є не тільки безпосередня дія алкоголю на мозок, але і ураження внутрішніх органів з порушенням обміну речовин, викликаних хронічною ендогенною інтоксикацією. У чоловіків психози виникають частіше ніж у жінок (4:1).

Розрізняють такі основні види металкогольних (алкогольних) психозів:

1. Алкогольний делірій.

2. Алкогольний галюциноз.

3. Алкогольне марення ревнощів.

4. Алкогольне марення переслідування.

Алкогольний делірій ("біла гарячка") - в повсякденній психіатричній практиці зустрічається найчастіше. Виникає алкогольний делірій через 20-48 годин (може виникати через 3-7 діб) після останнього прийому алкоголю або різкого зниження дози алкоголю у хворих, з хронічним алкоголізмом

В продромальній стадії, яка найчастіше триває два дні, спостерігаються розлади сну з частими пробудженнями, кошмарними сновидіннями, страхами, серцебиттям, пітливістю. Психоз виникає гостро - ввечері, у нічний час або вдосвіта. На першому місці в клінічній картині виступають яскраві зорові галюцинації, що з'являються на фоні розладів свідомості і порушення орієнтації в навколишньому середовищі і часі. Хворий бачить себе в іншій обстановці, виникають істинні галюцинації в формі великої кількості комах, дрібних тварин, зміїв, чортів, мишей, риб, пацюків, тарганів, клопів, фантастичних чудовиськ та інші зорові галюцинації, які як правило, поєднуються зі слуховими, тактильними, нюховими і носять загрозливий характер. Спостерігається страх, тривога. Хворий збуджений, намагається будь-яким чином рятуватися від переслідувачів, обороняється, ховається, тікає, нападає. В такому стані алкогольний наркоман дуже небезпечний для себе і оточуючих.

Алкогольний делірій супроводжується неврологічними і соматичними симптомами: спостерігаються розлади рухів, координації, тремор рук, голови, гіперрефлексія, м’язова гіпотонія, гіпергідроз, гіперемія обличчя, підвищення температури тіла, серцебиття, коливання артеріального тиску, збільшення печінки, пожовтіння склер. Можуть розвинутися явища серцево-легеневої недостатності, що інколи призводить до смерті. Тривалість білої гарячки від 3 до 7 діб і завершується тривалим глибоким сном. Після гострого періоду протягом декількох днів спостерігається слабкість з відразою до алкоголю. У хворого зберігаються уривчасті спогади про період психозу.

Алкогольний галюциноз - це друга за частотою група металкогольних психозів, яка виникає у дещо старшому віці (після 40 років). За перебігом галюцинози поділяються на гострі, затяжні, хронічні і маревні.

Частіше за все галюциноз виникає на фоні стадії абстиненції. Провідним симптомом у клінічній картині є слухові галюцинації, які виникають, як правило, увечері і вночі, в тому числі і під час засинання. Спочатку у хворого з'являються акоазми, фонеми (свист, шум, шипіння, окремі слова або короткі фрази). Потім з'являються вербальні галюцинації. Хворий чує "голоси", що сварять, ображають його, обіцяють розправитися, погрожують йому вбивством. Під впливом подібних галюцинацій хворі можуть поводитись неадекватно (але відповідно до істинної галюцинації), вчиняють агресії, суїцидні спроби, безглузді вчинки. Особливу небезпеку представляють голоси імперативного змісту. Свідомість при цьому практично залишається ясною. Хворий стверджує що його переслідує "банда", якою керують конкретні особи. Афект на висоті галюцинозу проявляється тривогою, відчаєм, страхом. Превалює рухома самооборона, хворий звертається до міліції чи СБ України. Симптоми психозу підсилюються ввечері або вночі. Редукція психічних розладів проходить критично, після глибокого сну, рідше поступово. Психоз триває тижні, до місяця.



Алкогольне марення ревнощів. Зустрічається виключно у чоловіків у віці біля 50 років, характеризується первинним паранойяльним маренням. Зустрічається у осіб з психопатичними рисами характеру. Хворі переконані в подружній невірності, Марення спочатку виникає епізодично, лише в стані сп’яніння чи похмілля. Хворі починають стежити за дружинами, зустрічати їх після роботи, повернення з магазину, влаштовують огляди і перевірку одягу, білизни. Часті телефонні дзвінки інтерпретують у вигляді марення. Поведінка хворих грубо неадекватна. Знаходять "коханців" серед людей, які значно молодші їх. Деякі хворі звертаються в різні інстанції зі скаргами на свою дружину, з проханням зберегти сім'ю, заявляють, що дружина витрачає гроші сім'ї на коханців, не турбується про дітей, про дім. Вони замикають дружин, йдучи на роботу, одягають "пояси вірності". Іноді вчиняють напади на вигаданих "коханців". Поведінка хворих є небезпечною для їх дружин, так як вони навіть потрапивши в психіатричну лікарню, уміло дисимулюють марення, просять пробачення у них. Але нерідко при зовні правильній поведінці хворі скоюють вбивства своїх дружин. У походженні алкогольного марення велику роль відіграють порушення статевої функції, зокрема посилення під впливом алкоголю статевого потягу при зниженій потенції.

Алкогольне марення ревнощів продовжується роками, і навіть при повному утриманні від алкоголю у таких хворих марення ревнощів може редукованим, тобто повторюватися.



Алкогольне марення переслідування - психоз з переважанням образного марення, афекту страху, рушійного збудження і окремих сенсорних розладів. Подібно до алкогольного делірію такий психоз розвивається наприкінці похмілля, рідше - в кінці запою. Після втоми, тривоги у хворих раптово виникає афект страху, манія переслідування. Такі хворі напружено слідкують за поведінкою, мімікою, жестами оточуючих, за почутими словами чи фразами. Всю навколишню дійсність вони сприймають лише в межах розвинутої маревної фабули. В розмовах, в рухах вони бачать лише загрозу для себе, в руках оточуючих їм вбачається зброя (ніж, мотузка, пістолет). Збудження носить характер оборони, вони раптово тікають, кличуть на допомогу стрибають з вікон, транспорту, не зважають на висоту і ризик. Вони є небезпечними для себе і оточуючих, так як можуть покалічити себе чи оточуючих, або загинути. В вечірній і нічний час у них виникають елементарні зорові і слухові ілюзії. Алкогольне марення переслідування триває від декількох днів до декількох тижнів.

Всі випадки алкогольного психозу потребують невідкладної наркологічної або психіатричної допомоги. Госпіталізація таких хворих в інші відділення районної чи обласної лікарні протипоказане, в першу чергу із-за неможливості забезпечити такому хворому ізоляцію від суспільства з забезпеченням постійного кваліфікованого стороннього нагляду.



Наслідки тривалого вживання спиртних напоїв.

Не дивлячись на значне поширення різних алкогольних напоїв навіть у відмінних національних культурах світу, з наукової точки зору етиловий спирт є універсальним розчинником і отрутою № 1 на планеті. У людському організмі немає жодного органу, який був би нечутливий до цієї отрути, що пояснюють тим, що етиловий спирт в першу чергу руйнує цитоплазму будь-якої клітини. Саме тому алкоголізм надзвичайно поліморфічний за своїми клінічними ознаками.

Цікаві результати були отримані під час дослідження, яке було проведене понад 20 років тому (Gordis E., Alkohol and health. 7-th Spec.Rep. USA Congr. Rockville 1990, p.289). Результати патанатомічного дослідження (розтину) трупів осіб, котрі за життя достовірно зловживали алкоголем, засвідчили, що у 66% випадків були ознаки ураження периферичних нервів, у 55% - абсцеси печінки чи хронічні гепатити, у 49% - флебіти, тромбози чи варікозні ураження венозної системи. З понад тисячі випадків у третини хворих були підтверджені захворювання центральної нервової системи (переважно спинного мозку та мозочка), у кожного п'ятого хворого – різні захворювання внутрішніх органів. Крім того, частими супутніми захворюваннями алкоголізма виявляються вірусний гепатит чи СНІД.

Ураження шлунково-кишкового тракту мають деякі особливості. Перш за все, шлунково-кишковий тракт раніше за інші органи зустрічається з алкоголем. Тому характерними є рефлюкс-езофагіти, гастріти, виразкова хвороба шлунка та 12-палої кишки, панкреатити, гепатити, цирози печінки.

Токсичний вплив алкоголя на серцево-судинну систему обумовлений порушенням коронарного кровотоку, утворенням мікро- та макронекрозів, порушенням синтеза білка в міокарді, розладами серцевого ритму, розвитком гіпоксії міокарда. В загальному алкоголізм призводить до прогресування гіпертонічної хвороби, коронарокардіосклероза, хронічної серцевої недостатності.

Алкоголь суттєво впливає на імунну систему. Якщо одноразова інтоксикація стимулює фагоцитоз, то повторна аккоголізація знижує захисні антиінфекційні механізми організму. Кінцевим результатом таких змін є розвиток схильності до інфекційних захворювань або аутоімунних розладів.

Вживання алкоголю негативно впливає на кровотворну систему. Токсичний вплив на еритроцити, розвиток анемії, та, особливо, мікроцитозу, є настільки специфічним, що на виявленні змінених клітин крові базується один з методів діагностики хронічного вживання етанолу. Іншим негативним моментом є зменшення кількості тромбоцитів, порушенням системи згортання крові та схильністю до кровотеч.

Значну роль алкоголь здійснює на ендокринну систему. Ще на початку вивчення впливу етанолу на людський організм в експерименті на тваринах було виявлено, що навіть одноразове введення алкоголю суттєво знижує кількість гормону росту в крові, відновлення якого спостерігається лише через 6 годин. А тривале вживання алкоголю, навіть у осіб без ознак алкоголізму, у третини випадків супроводжується зниженням функції статевих залоз, атрофією яєчок, зниженням лібідо та ерекції, затримкою ейякуляції, імпотенцією та гінекомастією у чоловіків, а у жінок – порушенням менструального циклу, виникненням спонтанних абортів. Разом з тим, якщо алкоголізм у чоловіків розвивається у старшому віці, то статева функція довше залишається інтактна.

Алкогольні ураження нирок найчастіше проявляються гломерулонефрітом або пієлонефрітом. На початку вказані захворювання носять як правило сприятливий непрогресуючий перебіг. Слід також зазначити і те, що при алкоголізмі часто виявляються супутні інфекційні ураження сечового міхура та уретри.

Неможна не відмітити ураження дихальної системи при тривалому вживанні етанолу. Це обумовлено двома основними причинами: безпосереднім впливом етанолу на альвеоли, так як легені виділяють алкоголь як в незміненому вигляді, так і продукти його розпаду (ацетальдегід), а також внаслідок порушення чутливості ковтального рефлексу, що супроводжується підвищеною небезпекою аспірації частинок їжі. З часом в легенях розвивається пневмофіброз та емфізема легень. Порушується вентиляція легень, пневмонії часто набувають затяжного перебігу з ускладненнями у вигляді абсцесів та плевритів.


  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка