Фондова лекція №7 з навчальної дисципліни „Судова медицина та психіатрія” за темою



Скачати 497.62 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації15.12.2016
Розмір497.62 Kb.
1   2   3

В) Розлади мислення.

Мислення – це вища форма пізнавальної діяльності людини, це узагальнене пізнання об’єктивної реальності за допомогою слів і понять. Воно тісно пов’язане з мовою, тобто другою сигнальною системою. Процес мислення складається з аналізу і синтезу, порівнянь і узагальнень, абстракції і конкретизації з наступним переходом до формування понять. Продуктом мислення є поняття, судження, умовиводи. Розлади мислення спостерігаються при різноманітних психічних захворюваннях, супроводжуючи практично будь-який психічний розлад.

Прискорене мислення – легкість появи і збільшення кількості асоціацій, що виникають неспинно. Іноді прискорення мислення досягає інтенсивності “скакання ідей”, коли відбувається безупинна зміна однієї незакінченої думки іншою. Спостерігається при маніакальних станах, шизофренії й органічних психозах.

Уповільнене мислення – число асоціацій зменшується, і вони виникають із складностями. Свідомість збіднена уявленнями, їхній зміст одноманітний. Хворі говорять у таких випадках, що вони одуріли або отупіли. Спостерігається при депресіях, нудьзі, гнобленні.

Незв’язане (інкогерентне) мислення це втрата спроможності до утворення асоціативних зв’язків, до поєднання сприйняттів, уявлень, понять до відображення дійсності в її зв’язках і відношеннях; втрата спроможності до елементарних узагальнень, до аналізу і синтезу. Мова являє собою набір непов’язаних за змістом або граматичними ладом слів. Спостерігається при шизофренії.

Докладне мислення – асоціації, що виникли, надовго не можуть зникнути зі свідомості і тим самим заважають появі нових асоціацій. Продуктивність мислення знижується. Характерно застрявання на несуттєвих деталях, другорядних моментах, невміння виділити головне. Спостерігається при епілепсії, травматичних і органічних ураженнях головного мозку.

Резонерське мислення (“марне мудрування”) – при формально правильній побудові міркувань виявляється переважання дрібних, незначних деталей, всім відомих істин, які висловлюються у формі моралі при убогості понять. Як правило, поєднується з багатослівністю. Резонерство – це міркування заради міркування.

Презервація мислення – це порушення мислення, коли на тлі загального ускладнення асоціативної діяльності домінує одна якась думка або одне уявлення. При такому мисленні на різні за змістом запитання дається одна і та ж відповідь. “Як ви себе почуваєте?” – Погано. “Що у вас болить?” – Погано. Спостерігається при кататонічній формі шизофренії.

Розірване мислення характеризується порушенням логічної послідовності суджень. Зникнення змістовних зв’язків між реченнями, його окремими частинами, фразами, при цілості граматичного ладу мови. Спостерігається при шизофренії.

Формальне мислення позбавлене змісту. “Цей годинник стоїть?” – Ні, він висить. “Як ви потрапили до лікарні?” – Через двері.

Марення – помилкове, хибне переконання, судження, умовивід, що виникає без відповідних підстав і не відповідає дійсності. Воно не піддається корекції, незважаючи на те, що суперечить дійсності і всьому попередньому досвіду хворого. Марення протистоїть найвагомішому доказу, чим відрізняється від простих помилок судження. При виникненні марення має місце порушення на вищому етапі пізнавального процесу, тобто на рівні суджень і умовиводів. За наявності марення в хворого виникають “нове існування, нове орієнтування у світі, новий світогляд” (А.В. Снежневський). Зміст маревних ідей черпається з явищ зовнішнього світу і внутрішніх переживань і, як правило, стосується ставлення самого хворого до навколишніх людей, суспільства, самого себе. Однією з особливостей марення є його безупинне прогресування. Розрізняють такі види марення:

- інтерпретивне (первинне), марення, при якому розладжується абстрактне мислення та страждає логічне, раціональне пізнання, патологічному тлумаченню піддаються усі оточуючі події. При правильному відображенні предметів і явищ викривлено сприймаються їх внутрішні зв’язки і відношення. Таке марення завжди логічно обґрунтоване і докладне. Якщо це марення ще недостатньо систематизоване, воно називається паранояльним.

У тих випадках, коли марення переслідування, впливу, отруєння набувають достатньо злагодженої системи (хворі впевнені, що за ними слідкують, їх переслідують вороги) і ці хворобливі розлади сполучаються з галюцинаціями, говорять про параноїчний етап інтерпретативного марення чи параноїд.

Якщо психічна хвороба має прогредієнтне протікання і марення стають безглуздими з характером фантастичності, говорять про парафренний етап інтерпретативного марення чи парафренію.

Первинне матерня стійке, прогресивне у своєму розвитку.

- чуттєве (образне, вторинне), марення яке є порушенням не лише раціонального, а і чуттєвого пізнання. Маревні ідеї фрагментарні, непослідовні, фантастичні. Їх нерідко супроводжують розлади сприйняття у вигляді галюцинацій, емоційні розлади і потьмарення свідомості. Мислення при цьому непослідовне, фрагментарне. Чуттєве марення нерідко супроводжується страхом, розгубленістю, тривожністю. До чуттєвого марення відносять: марення самозвинувачення, самоприниження, гріховності, осуду, інтерметаморфози, двійника, нігілістичне.



За змістом розрізняють:

Марення ревнощів (подружньої невірності) – непохитне переконання в тому, що особа, з якою хворий перебуває в подружніх або інтимних взаємних, зраджує йому з однією або декількома особами. Виливається часом у жорстокі насильницькі дії, в убивство близької людини.

Іпохондричне марення (марення хвороби) – непохитне переконання особи у наявності в неї важкого або невиліковного захворювання. Виливається часом у насильницькі дії проти медичних працівників.

Марення переслідування – хибне переконання особи в тому, що її думки, почуття і вчинки піддаються впливу зовнішньої сили, що у ряді випадків має точне визначення – вплив людей, гіпнозу, електрики, атомної енергії, ультразвуку, радіохвиль.

Марення відношення (ставлення) – непохитне переконання хворого в тому, що усе оточуюче має до нього відношення.

Марення отруєння – хворий переконаний в тому, що для заподіяння шкоди фізичному стану або з метою його знищення таємно застосовуються всілякі отруйні речовини, які додаються в уживану хворим їжу, сипляться на предмети, меблі або одяг, яким він користується, або розпорошуються в повітрі у тих помешканнях, де він знаходиться.

Марення збитку – непохитне переконання у свідомому заподіянні хворому матеріальної шкоди, найчастіше шляхом псування, підміни або викрадення особистих речей, меблів або продуктів харчування.

Марення винахідництвапереконання в тому, що зроблено теоретичне або практичне відкриття, яке має надзвичайне або навіть універсальне значення, а його впровадження облагородить людство.

Марення високого походження – хворі “точно” знають, що справжні батьки не ті, яких вони знають з дитинства, а особи, що займають дуже високі посади.

Марення величі – неправдоподібне, грандіозне перебільшення хворим своїх духовних і фізичних сил, здоров'я, соціального стану і пов’язаних із ними можливостей.

Марення еротичне (любовне) – непохитне переконання в тому, що певна особа, яка перевершує хворого у своєму соціальному стані, має до нього любовну пристрасть і намагається будь-яким способами, навіть такими, що можуть завдавати хворому шкоду, привернути увагу цієї особи.

Марення сутяжне – ідея боротьби за відновлення “потоптаної справедливості”, зокрема захисту порушених прав хворого.

Марення інтерметаформози (інсценування) – проявляється у висловлюваннях хворого про те, що усе оточуюче змінене, “несправжнє”, люди переодягнені, а оточуючі предмети – декорація і т. ін.

Марення самозвинувачення і гріховності – непохитне переконання у вчиненні тяжких, аморальних вчинків.

Марення самоприниження переконання в тому, що моральні і фізичні здібності хворого мають тільки негативні властивості.

Марення зубожіння – хворий переконаний у швидкому або вже наявному позбавленні всіх матеріальних благ.

Марення двійника – помилкове впізнавання осіб.

Нігілістичне марення – марення збитку з іпохондричним маренням.

Хворі з маревними ідеями становлять небезпеку для суспільства. Характер суспільно небезпечних дій хворих цілком визначається характером маревних переживань.

Від маревних ідей потрібно відрізняти надцінні ідеї і маревні фантазії.

Надцінні ідеї відрізняються від марення тим, що їхнім джерелом є реальні факти, конкретні події і переживання, що мали місце в житті хворого. Однак їм надається нерозмірне значення. Вони завжди – в тісному зв’язку з емоційними переживаннями хворого і зникають разом із нормалізацією стану. Нерідко це ідеї ревнощів, винахідництва, значимості в суспільстві.

Маревні фантазії – це поява в умовах ситуації, яка травмує психіку (арешт, слідство, утримання під вартою), різноманітних за змістом висловлювань, у яких є в наявності ідеї величі, переслідування, збитку, самозвинувачення і т. ін. Порівняно з мареннями вони позбавлені непохитного переконання, мінливі у своєму складі, залежать від зовнішніх моментів, часто відображають затаєні страхи і бажання; супроводжуються розрахованою на оточуючих поведінкою з елементами гри і театральності; зникають під впливом зовнішніх умов, наприклад, при переведенні з в’язниці до лікарні.

Нав’язливі стани – мимоволі і непереборно виникаючі думки, уявлення, спогади, сумніви, страхи, потяги, рухи, дії, побоювання, хворобливий характер яких усвідомлюється, критично оцінюється і з якими суб’єкт постійно прагне боротися.

Нав’язливості тією чи іншою мірою опановують свідомістю хворого, відбиваються на його поведінці, але ніколи не стають основою світогляду, а постійно служать джерелом незадоволеності, внутрішньої несвободи. Хворий не може їх позбутися, нав’язливості стають непереборними. Вони характеризуються сталістю.

Нав’язливі стани спорадично можуть виникати і в здорових людей. Вони спостерігаються переважно в людей боязких, соромливих, іноді в перехідному віці. Появі нав’язливих станів можуть сприяти нервове збудження, втома. Вони бувають при неврозах, психопатіях, енцефалітах, на початкових стадіях шизофренії.
Г) Розлади свідомості.

Свідомість – це складна інтегруюча (об’єднуюча) діяльність головного мозку, що забезпечує тонку орієнтовану реакцію у місці, часі, власній особистості і готовність до активної цілеспрямованої і планомірної діяльності.

Свідомість – це цілісний процес, вища форма відображення людиною навколишнього середовища (дійсності), що включає усі форми психічної діяльності (відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, увагу, почуття, волю), і регулює взаємовідносини особистості з навколишнім світом.

Коли говорять про ясну свідомість, то припускають, що людина в основному правильно орієнтована в оточенні, часі, усвідомлює свої дії.

У практичній психіатрії говорять, що хворий перебуває в ясній свідомості в тому випадку, коли він повідомляє паспортні дані про себе, знає, де знаходиться, якщо він орієнтований у навколишньому середовищі, у часі, впізнає оточуючих, якщо розуміє, осмислює звернені до нього запитання і правильно на них відповідає. Навіть тоді, коли в хворого є маревні ідеї, нав’язливі стани, ейфорія або депресія, він може перебувати в ясній свідомості.

Розлади свідомості різні за своїми проявами. Але вони мають і спільні ознаки:


  1. Відчуженість від реального світу, яка виражається в нечіткому сприйняття оточуючого, утрудненні фіксації чи повної неможливості сприйняття, нерідко реальне відображено лише у вигляді окремих нав’язливих фрагментів.

  2. Більш або менш виражена дезорієнтація в часі, місці, ситуації, оточуючих особах.

  3. Порушення процесу мислення у вигляді незв’язності з послабленням чи повною неможливістю суджень.

  4. Утруднення запам’ятовування подій, які мали місце, і суб’єктивних хворобливих явищ.

Виділяють два основних види розладів свідомості:

Перший вид характеризується вимиканням свідомості різного ступеня виразності: сомноленція, просоночний стан, оглушення, сопор, кома. У основні його лежать будь-які інтоксикації (отруєння токсинами, інфекція, загальне виснаження) або травми мозку.

Другий вид розглядається як стан потьмарення свідомості: делірій, аменція, онейроїд, сутінковий стан, сомнамбулізм, транс, абсанс. У основі його лежать будь-які ендогенні причини, що викликають глибокі зміни хімізму в нервовій паренхімі (епілепсія, шизофренія, органічні ураження ЦНС, абстиненція та ін.).

Сомноленція – найбільш легкий ступінь порушення свідомості, коли до свідомості доходять тільки сильні подразники, а на слабкі немає майже ніякої реакції.

Просоночний стан – нагадує стан людини, яку розбудили від глибокого сну і яка ще недостатньо орієнтується в місці і часі.

Оглушення характеризується уповільненням і ускладненням усіх психічних процесів. Хворі перебувають у забутті, лежать із відкритими очима, рухи їх убогі, бідні. На звичні подразники вони або повністю не реагують, або реагують на більш сильні і повторні подразники. Такі хворі бездіяльні, на запитання відповідають із затримкою, односкладово, неточно. Орієнтація в оточенні ускладнена, ставлення до нього частіше байдуже. Спогади про цей стан у них частково зберігаються.

Сопор – глибокий, патологічний сон, при якому хворі реагують тільки на сильні болючі подразники стогоном або гримасою болю і цілком не реагують на словесні подразники.

Кома – повне відключення свідомості без ознак психічної діяльності. До хворого не доходять ніякі подразники зовнішнього світу. Відсутні як безумовні, так і умовні рефлекси, порушуються серцева діяльність і дихання.

Після виходу хворого зі стану стопору і коми настає повна амнезія. Усі раніше описані стадії відключення свідомості можна спостерігати в зворотному порядку під час виведення хворого з коматозного стану.



Делірій характеризується психомоторним збудженням, достатком яскравих, образних зорових галюцинацій та ілюзій, що мають, як правило, сценоподібний характер, маревним тлумаченням навколишньої дійсності (марення переслідування, впливу), дезорієнтуванням у часі й оточенні при зберіганні орієнтування у власній особистості. Настрій і поведінка хворих залежать від змісту галюцинацій (бачать страшні фантастичні зображення, великих і дрібних звірів, цілі сцени, при цьому враження таке, що перед очима швидко прокручують кіноплівку з цими страшними баченнями). Інтенсивність деліріозних розладів підсилюється увечері і вночі. Тривалість їх буває від декількох годин до декількох днів. Після закінчення делірій спогади зберігаються лише частково. Спостерігається при алкогольних психозах, інфекціях, інтоксикаціях, травмах.

Аменція розвивається на фоні тяжких інфекційних і хронічних затяжних захворювань, що виснажують. Це стан психічної сплутаності. Клінічно проявляється у втраті орієнтації в оточуючому, часі і власній особистості, психомоторному збудженні. Думки нескладні, плутані. Хворі вимовляють уривчасті фрази, набір слів, контакт із ними установити неможливо. Вони розгублені, метушливі, збуджені. Може супроводжуватися уривчастими маревними ідеями і галюцинаціями. Триває агенція від декількох годин до декількох тижнів або місяців. Після закінчення спостерігається амнезія.

Онейроїд (сновид ний розлад свідомості) характеризується напливом фантастичних переживань, що найчастіше перелітаються з реальною дійсністю. У хворих не відзначається вираженого рухового збудження. Спостерігається подвійне орієнтування, хворий бачить все ніби з боку. Після закінчення психозу хворі розповідають, що в ті періоди вони були свідками і діючими особами грандіозних подій дійсного або далекого, іноді доісторичного минулого (міжконтинентальні і міжпланетні подорожі, картини середньовічних і атомних війн, загибель світів і їхнє відродження). Цей стан може тривати дні, тижні. Після онейроїду повної амнезії не настає.

Сутінкове затьмарення свідомості має найбільше судово-психіатричне значення. При ньому свідомість ніби звужується і фіксує лише частину явищ, процесів, що відбуваються в довкіллі. На тлі різко перекрученого сприйняття навколишнього виникають яскраві зорові галюцинації, маревні ідеї, що супроводжуються яскраво вираженими хворобливими афективними реакціями стражу, гніву, злості, безпричинної люті і т. ін. Зберігається спроможність окремих зв’язаних дій, які самим хворим не усвідомлюються і які мають автоматичний характер (обходять перешкоди, перелазять через тин, можуть швидко бігти). Іноді бувають рухові розлади. При сутінковому стані можуть бути вчинені тяжкі без мотивні протиправні дії. Загальним елементом сутінкового затьмарення свідомості є раптовість настання і припинення. Триває воно від декількох хвилин до декількох днів або (рідше) тижнів. Спостерігається при епілепсії, травмах головного мозку, патологічному сп’янінні. Спогади про минуле відсутні (повна амнезія).

Сутінкове затьмарення свідомості може протікати і без продуктивної симптоматики (без марення, галюцинацій, афективних порушень) у вигляді сомнамбулізму і трансу.



Сомнамбулізм (снохода, лунатизм) виникає під час сну. Вночі хворий піднімається з ліжка і робить іноді досить складні автоматичні дії: одягається, бродить по кімнаті, піднімається на горище або виходить на вулицю тощо, після чого повертається в кімнату, лягає в постіль і продовжує спати. Свої дії хворі не усвідомлюють, а прокинувшись, нічого не пам’ятають. Буває у дітей і підлітків. Спостерігається у хворих на епілепсію.

Транс виникає в стані, коли хворий не спить. Хворий робить цілеспрямовані дії, про які надалі не пам’ятає.

Абсанс – короткочасне, але глибоке порушення свідомості. Промова або будь-яка дія на час зупиняється, хворий ніби застигає, а потім знову повертається до перерваної діяльності. Спогадів у хворих не залишається.
Д) Розлади емоційної сфери та вольової діяльності.

Емоції – це переживання, які пов’язані із задоволенням або незадоволенням потреб. Потреба – це необхідність у будь-чому, незадоволення якої викликає негативні емоції. Розрізняють матеріальні, або природні, потреби (їжа, сон, сексуальні потреби в т. ін.) і духовні, або суспільні потреби, що відображають інтелектуальні, моральні, естетичні потреби особистості.

Емоції виражають те або інше ставлення людини до явищ, що відбуваються. Емоції мають велике значення в житті людей. Психічні процеси постійно супроводжуються тими або іншими емоціями. Робота, яка виконується з приємними емоціями, може довго не викликати стомлення і навпаки. На організм людини постійно впливають подразники з навколишнього світу і внутрішніх органів, залежно від ставлення до яких виникають ті або інші емоційні переживання, що, у підсумку, визначають настрій людини.



Настрій – це певної тривалості емоційний стан, що додає забарвлення всім іншим переживанням. У кожної людини він може коливатися у відомих межах протягом доби.

Однією з форм емоційної реакції людини на впливи зовнішнього середовища є афекти: фізіологічні і патологічні.



Афекти – сильні емоційні пориви, що супроводжуються руховими реакціями. Вони пов’язані зі зниженням здатності самовладання, керування своїми діями і стримування своїх вчинків. Виділяють стенічні (радість) і астенічні(сум, переляк, туга) афекти.

Фізіологічні афекти виявляються в пубертатному періоді, у юнаків, у жінок при вагітності, клімаксі, післяпологовому періоді, в період інволюції. При фізіологічному афекті свідомість особи не затьмарена.

Патологічні афекти супроводжуються тимчасовим вимиканням або глибоким затьмаренням свідомості. Під час такого стану людина може вчинити суспільно небезпечні дії. Це – лють, гнів, відчай, жах. Спостерігається в осіб, що перенесли травматичні ураження головного мозку, при органічних захворюваннях ЦНС, епілепсії, прогресивному паралічі, психопатіях.

Керування афектами значною мірою залежить від моральних якостей особистості, від стійких форм поведінки, виховання, життєвого досвіду. Чим більше розвинуті вольові якості людини, тим рідше виникає і слабше протікає афект.



Ейфорія – піднятий, радісний настрій, захопленість, посилення потягів і легковажність. Усе оточуюче сприймається в райдужних кольорах. У такому стані хворі усім задоволені, багато сміються. Спостерігається при прогресивному паралічі, маніакально-депресивному психозі, при вживанні наркотиків.

Депресія – знижений, пригноблений, меланхолійний настрій, який коливається від смутку, суму до вираженого афекту туги. Весь світ стає безрадісним, сірим, усе сприймається в похмурих тонах. Дуже часто з’являється прагнення до самогубства. Хворі потребують нагляду. Депресія супроводжується різними тяжкими для хворого фізичними відчуттями (передсерцева туга – відчуття тиску і стиснення в над шлунковій ділянці; уповільнення дихання, болісні запори). Спостерігається при маніакально-депресивному психозі, пресенільному психозі, шизофренії, реактивних станах.

Слабодухість – підвищена емоційна виснажливість, несталість, що виражається у швидкій зміні протилежних настроїв. Вона виражається у швидкому переході від стану благодушності до слізливості, від слізливості до підвищеного настрою зі схильністю до жартів. Ця емоційна лабільність тісно пов’язана з поверхневим характером емоцій. Спостерігається при черепно-мозкових травмах, атеросклерозі, нейросифілісі, хронічному алкоголізмі.

Благодушність – почуття пасивного достатку, що, як правило, виявляється на тлі недоумства.

Дисфорія – похмурий, тужно-злісний, незадоволений настрій, який часто раптово виникає і так само раптово зникає. Емоції набувають характеру малорухомості, інертності; раз виникнувши. Ті бо інші емоції – страху або гніву – надовго визначають настрій хворого. Крім того, у хворих можуть раптово, за типом пароксизму, виникати виражені афекти гніву, люті, що перетворюються нерідко на дії і вчинки, небезпечні для оточуючих. Спостерігається при епілепсії, психопатіях, черепно-мозкових травмах.

Апатія – угасання, поступове збіднення емоцій. Йде паралельно з наростанням недоумства. Спочатку страждають вищі емоції, які пов’язані із суспільним відносинами: почуття відповідальності за доручену роботу та ін., а потім поступово розпадаються емоції, які пов’язані з життям у сім’ї, ставленням до найближчих родичів. Нижчі емоції, які пов’язані з підкорковою діяльністю, зберігаються тривалий час: емоції гніву, голоду, лібідо й ін. Серед них раніше знижуються і зникають сексуальні емоції.

Повна втрата емоцій називається емоційною тупістю. Це відсутність спроможності реагувати на зовнішні події радістю або сумом. Хворі байдужі до свого становища, до оточуючого, не будують ніяких планів на майбутнє, ні у чому не виявляють зацікавленості, байдужі до співчуття близьких людей. Спостерігається при шизофренії, деяких органічних захворюваннях головного мозку.



Паратімія – афект, якісно і кількісно не відповідний і неадекватний причині, що його викликала.

Під вольовою діяльністю прийнято розуміти такі дії, які спрямовані на досягнення свідомо поставленої мети, що виражається у вчинках, поведінці, жестах тощо. Воля людини лежить в основі її поведінки. Судження про те, що людина думає, переживає, почуває, засновані виключно на її поведінці, повних висловленнях, вчинках, міміці, жестах.



Воля – це спроможність людини до свідомої, цілеспрямованої або довільної діяльності, спроможність доводити початку справу до кінці, незважаючи на наявні складності і перешкоди.

У складному вольовому акті розрізняють такі фази чи ступені:

а) спонукання до діяльності, що виражається в прагненнях і бажаннях (за багатством спонукань ми характеризуємо людину як ініціативну чи безініціативну);

б) усвідомлення ряду можливостей досягнення мети, боротьби мотивів у виборі тих чи інших вчинків і дій і прийняття рішення (оцінюючи людину, ми говоримо у такому разі: рішуча чи нерішуча);

в) виконання прийнятого рішення, здійснення самих дій (при оцінці людини у такому разі ми говоримо: наполеглива чи ненаполеглива).

При різних психічних захворюваннях можуть проявлятися різноманітні порушення вольових функцій. Вони можуть бути переважно поділені на три великі групи: підвищення, зниження і перекручення (збочення) вольової діяльності.

Найбільш чітко порушення вольової діяльності виявляються при психомоторному збудженні. Воно відрізняється від інших видів збудження (кататонічного) прагненням до діяльності. Хворий не просто збуджений, він постійно прагне до діяльності. Його мова перебуває в повній логічній відповідності до діяльності і ситуації. Його міміка і рухи дуже виразні. Збудження супроводжується підвищеним самопочуттям і інтелектуальною продуктивністю. Таке підвищення вольової діяльності називають гіпербулією. Спостерігається в маніакальній фазі маніакально-депресивного психозу.

У депресивній фазі маніакально-депресивного психозу, а також при депресіях іншого походження спостерігається симптом гіпобулії – хворобливого зниження вольової активності, що проявляється в млявості, зниженні рухової активності, деякій нерішучості, бездіяльності, послабленні уваги, збідненні мислення, властивих хворим на неврози. Хворі не виявляють інтересу ні до якої діяльності, годинами сидять в одній позі, на питання відповідають тихим голосом, односкладовими фразами (зниження сили волі).

Різке ослаблення ініціативи, слабість чи повна відсутність спонтанних спонукань називають абулією (відсутність сили волі). Спостерігається при органічних ураженнях головного мозку.

Перекручення (збочення) вольової діяльності (парабулія) подані різними симптомами, що у найбільш повному вигляді спостерігаються в рамках кататонічного синдрому (кататонічного ступору і кататонічного збудження), але можуть спостерігатися й окремо.

Нерідко рухова загальмованість набуває форми повного припинення рухів, як би “заклякання”, що має назву кататонічного ступору. При ньому повністю відсутній контакт із хворим. Хворі не відповідають на запитання (мутизм), не виконують елементарних завдань і, як правило, не виявляють свого емоційного стану, створюючи враження байдужих, апатичних.

Для кататонічного ступору притаманні певні клінічні симптоми:

а) активний негативізм – хворі роблять протилежне тому, про що їх просять;

б) пасивний негативізм – хворі не виконують прохань і вимог;

в) симптом “воскової гнучкості” – збереження наданої пози;

г) симптом “повітряної подушки”;

д) симптом “хоботка” – витягнуті вперед у вигляді трубки губи.

Кататонічний ступор потрібно відрізняти від депресивного і психогенного ступорів.

Депресивний ступор характеризується тим, що поза хворого, вираз обличчя відображають афект, емоцію туги. Хворі зберігають можливість хоча би мінімального контакту зі зовнішнім світом.

При психогенному ступорі можна вловити наявність емоційних, вегетативних реакцій (вираз страху, переляку, тривожного очікування, прискорення пульсу, пітливість, розширення зіниць).

При депресивному і психогенному ступорі відсутні симптоми воскової гнучкості, негативізм, симптоми “повітряної подушки”, “хоботка”.

Іноді кататонічний ступор може переходити в кататонічний ступор. Поведінка хворого характеризується прагненням до рухів, але хворий збуджений у межах свого ліжка, причому рухові акти одноманітні, стереотипні: хворий підхоплюється, лягає, плескає в долоні, проробляє те саме коло рухів, у яких немає змісту і цільової спрямованості. Кататонічне збудження часто має імпульсивний характер. Контакт із хворим установити, як правило, не вдається. На запитання хворий або зовсім не відповідає, або відповіді його неадекватні, як і вся поведінка.

До перекручення вольової діяльності належать імпульсивні явища (імпульсивні дії і імпульсивні потяги), які на відміну від нав’язливостей реалізуються неминуче, без внутрішньої боротьби й опору і являють велику небезпеку для оточуючих і самих хворих.

Імпульсивні дії вчиняються без контролю свідомості, виникають при глибокому порушенні психічної діяльності. Вони раптові, немотивовані і безглузді. Хворі раптово кидаються бігти, стрибають із потягу під час руху, нападають на людей, б’ють усіх підряд, руйнують все, що потрапляє їм під руку. Зненацька починають співати, кричати, декламувати, кидаються на підлогу, крутяться, б’ються головою об стіну, калічать себе, намагаються покінчити із собою. Часто хворі це сприймають як підпорядкування якійсь силі, чужій волі.

Імпульсивні потяги – гострі прагнення, які виникають час від часу, опановують розум, підкоряють собі всю поведінку хворого, суперечать його інтересам і не можуть ним контролюватися. До імпульсивних потягів відносяться: дипсоманія, дромоманія, клептоманія, піроманія, “симптом Плюшкіна”.

Дипсоманія – приступ запою, що виражається в раптомову, непереборному потягу до алкоголю.

Дромоманія (вагобондаж, поріоманія) – прагнення до зміни місця, до поїздок, бродяжництва. При цьому хворі не мають ніяких певних цілей, конкретних планів. Виникає в зв’язку з дисфоріями в епілептиків, психопатів, органіків.

Клептоманія – пристрасть до крадіжок, непереборний потяг хворих узяти будь-які предмети, що часто не мають для них ніякої цінності і які надали викидаються, даруються, повертаються потерпілим. Часто страждають жінки в період менструації, вагітності, статевого дозрівання.

Піроманія – прагнення до підпалу, що робиться без прагнення заподіяти зло, завдати шкоди. Спостерігається в період статевого дозрівання.

Симптом Плюшкіна” - патологічний потяг до збирання і накопичування усіляких викинутих, непотрібних предметів, речей, тари й іншого різноманітного мотлоху. Виникає найчастіше в старечому віці.

До хворобливих порушень вольової діяльності відносяться: розлади потягів (інстинктів) у вигляді посилення, послаблення або перекручення (збочення).

Потяги, або інстинкти, являють собою складні безумовні рефлекси. Це найбільш елементарні психічні рухи, спрямовані на задоволення потреб. У нормі вони гальмуються, регулюються (харчовий, статевий, захисний та ін.).

Посилення харчового рефлексу може виражатися в надмірному вжитку їжі (при олігофренії, старечому недоумстві, шизофренії), перекручення (збочення) його – у прагненні до ковтання сторонніх предметів, у вживанні власних екскрементів. Посилення захисного рефлексу призводить до агресивності, послаблення його – до того, що хворі не застосовують ніяких заходів самозахисту при зустрічі з небезпекою, перекручення – до заподіяння собі ушкоджень. Аномалії статевого потягу можуть виражатися в посиленні (при маніакальних станах) або послабленні (при важких депресіях), а також у перекрученні (у психопатичних осіб та хворих на шизофренію).

Статеві збочення (перекручення, перверзії) засновані на розладі статевого інстинкту і зводяться до одержання статевого задоволення не від гетеросексуального (між чоловіком і жінкою) статевого акту, а від інших дій (гомосексуалізм, садизм, мазохізм, ексгібіціонізм, фетишизм, трансвестизм, педофілія, геронтофілія, плюралізм, зоофілія, некрофілія, вуайеризм й ін.).

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка