Фондова лекція №7 з навчальної дисципліни „Судова медицина та психіатрія” за темою



Скачати 497.62 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації15.12.2016
Розмір497.62 Kb.
  1   2   3


Міністерство внутрішніх справ України

Київський національний університет внутрішніх справ

Кафедра криміналістики та судової медицини


ЗАТВЕРДЖУЮ
Начальник кафедри криміналістики
та судової медицини

полковник міліції

В.К. Весельський

“28” серпня 2014 року


ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ № 7

з навчальної дисципліни „Судова медицина та психіатрія” за темою:


Причини виникнення психічних розладів та захворювань. Симптоматологія психічних захворювань

напрям підготовки – 0304 (право)

спеціальність – 6.03040201 (правознавство); 6.030402 (правоохоронна діяльність)

освітньо-кваліфікаційний рівень «Бакалавр»

Навчальний час 2 години

КИЇВ-2014

Вид лекції: інформаційна (загально предметна)
Дидактичні цілі:

1. Навчальні: домогтися засвоєння знань з організації судово-психіатричних служб в Україні, правового та процесуального забезпечення судово-психіатричної експертизи, зв’язок судової психіатрії з іншими науками.

2. Розвиваючі: розвивати інтелектуальні здібності курсантів, спостережливість, пам’ять і увагу.

3. Виховні: сприяти формуванню масштабного мислення, наукового світогляду, моральних якостей і особистості.


Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:
Забезпечуючі дисципліни психіатрія, судова медицина, кримінальне та цивільне право, законодавство України про експертизи і психіатричну допомогу
Забезпечувані дисципліни судова психіатрія
Навчально-методичне забезпечення лекції:

Наочність: умовні графічні зображення (таблиці, схеми).

Технічні засоби навчання: мультимедійне.


ПЛАН ЛЕКЦІЇ:
1. Загальні поняття про психічні захворювання, причини їх виникнення та характерні типи перебігу.

2. Симптоматологія психічних розладів.

А) Розлади відчуття та сприйняття.

Б) Розлади пам'яті.

В) Розлади мислення.

Г) Розлади свідомості.

Д) Розлади емоційної сфери та вольової діяльності.

Є) Розлади уваги.

3. Основні психопатологічні синдроми.

4. Особливості поведінки психічно хворих і підхід до них.



Рекомендована література.


  1. Абрамов В.А. и соавторы. Основы качественной психиатрической практики. – Донецк: Каштан, 2004.

  2. Берсенев В.А. Трудное детство нервной системы. – К.: СМП “АВЕРС”, 2001.

  3. Беры Э. Введение в психиатрию и психоанализ для непосвященных. – Симферополь, 2001.

  4. Блейхер В.М., Крук І.В. Толковый словник психиатрических терминов. – К.: Здоров’я, 1995.

  5. Білецький Є.М., Білецька Г.А. Судова медицина та судова психіатрія. Навчальний посібник – К.: Юрінком Інтер, 2004.

  6. Гельдер М. Оксфордское руководство по психиатрии. 2 т. – К., 1997, с. 435.

  7. Колоколов Г.Р. Судебная психиатрия. Курс лекций. – М., 2006.

  8. Лекции по наркологии. / ред. Н.Н. Иванец. – М., 2001.

  9. Марчук А.І. Судова психіатрія. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2003.

  10. Медичне право України. Збірник нормативно-правових актів. – К.: Ін Юре, 2001.

  11. Мішиєв В.Д. Сучасні депресивні розлади. – Л.: “Мс”, 2004.

  12. Моховиков А.Н. Судебная психиатрия: Учебн. пособие. - изд. 2-е испр. и доп. – Одесса: Юридична література, 2002. – изд. 3-е испр. и доп. – Одесса: Юридична література, 2004.

  13. Напреєнко О.К. Психічні розлади у надзвичайних ситуаціях. В кн.: А.Ю. Дубицький та ін. Медицина катастроф. – К.: Курс, 1999.

  14. Нитруца М.И., Нагнибеда А.Н. Психиатрическая помощь на догоспитальном этапе. – С.-Пб., 2000.

  15. Психіатрія. Підручник для вищих медичних навчальних закладів. / За ред. О.К. Напрієнко. – К.: Здоров'я, 2001.

  16. Сыропятов О.Г. Судебная и пенитенциарная психиатрия. Руководство для психиатров, клинических психологов и юристов. – К.: Здоров’я, 1998.

  17. Шостакович Б.В. Основы судебной психиатрии. – М., 2005.


ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ:
1.Загальні поняття про психічні захворювання, причини їх виникнення та характерні типи перебігу.

Психічні хвороби є наслідком складних і різноманітних порушень діяльності різних систем організму людини з переважним ураженням головного мозку, особливо його вищих відділів.

Психічні захворювання (психози) – це порушення психіки, що виявляється в порушеннях сприйняття, пам'яті, мислення, інтелекту, емоцій, волі, загальної поведінки, які виникають при первинному ураженні мозку або вторинному, у зв’язку із захворюванням інших органів і систем.

Причини психічних захворювань досить різноманітні, причому не для всіх хвороб вони встановлені, точне походження деяких із них поки що не розкрито (шизофренія, маніакально-депресивний психоз, деякі форми епілепсії).

Значне місце серед відомих науці причин психічних захворювань займають гострі і хронічні інтоксикації (отруєння). Серед інтоксикацій перше місце за частотою посідає алкоголь, зловживання яким може призвести до виникнення алкогольних психозів. Психічні розлади викликаються вживанням наркотичних речовин – гашишу, морфію, опію та ін. Бувають іноді психози і від отруєння промисловими та побутовими отрутами (ртуть, свинець, бензин, тетраетил-свинець, чадний газ), а також при неправильному вживанні деяких лікарських препаратів (акріхіну, атропіну, резерпіну, гормональних препаратів).

Психічні захворювання виникають також внаслідок самоотруєння організму продуктами порушеного обміну речовин (аутоінтоксикація), що виробляються в організмі при порушенні функції ендокринних залоз, атеросклерозі мозку, діабеті, пухлинах, авітамінозах та інших захворюваннях. Багато вчених дотримуються тієї точки зору, що аутоінтоксикація має значення у виникненні шизофренії.

Психічні захворювання можуть виникнути в результаті інфекції, що уражає із самого початку ЦНС (мозок) і викликає менінгіти, менінгоенцефаліти, епідемічні енцефаліти, а також у результаті загальної інфекції (тифи, малярія, грип, післяпологова інфекція й ін.).

Психічні порушення викликаються фізичними травмами мозку (пораненнями, струсами, стисненнями і забоями мозку).

Іноді психічні захворювання виникають як реакція на соціальне потрясіння та тяжку психічну травму (переляк, тяжке горе і т.д.) – це психогенні причини. Вони можуть стати причиною раптової, гострої шокової і тривалої хвороби для окремої конкретної людини, якщо такі потрясіння стосуються честі, гідності, престижу, сім’ї чи службової кар’єри тощо. Особливо гострі травми пов’язані з загрозою життю особи чи її близьких.

Психічні розлади можуть бути обумовлені порушеннями нервової системи плоду у внутрішньоутробному періоді або під час пологів. Ці порушення служать причиною ряду форм уродженого недоумства, а також деяких інших дефектів розвитку психіки.

Істотна роль у виникненні, розвитку і перебігу певних психічних хвороб належить патологічній спадковості, яка виявляє свій вплив при несприятливих факторах і складних умовах життя. Нерідко передаються нащадкам психічні захворювання, що належать до групи олігофреній. Але ця пряма передача хвороби від батьків дітям стосується лише незначної частини психічних захворювань.

Набагато частіше має місце спадкова схильність, що реалізується через вплив різних додаткових несприятливих чинників. Правда, за такої схильності ризик захворювання для близьких родичів хворого, безсумнівно, перевищує середню імовірність даного захворювання серед усього населення. Однак загроза захворювання не є фатальною. Ризик захворювання для нащадка збільшується, якщо патологічна спадковість є в обох батьків. Сюди відноситься шизофренія (якщо хворіє один із батьків, імовірність захворювання дітей спостерігається і 16,4% випадків, якщо обидва батьки – 33,9% випадків); маніакально-депресивний психоз, деякі форми епілепсії.

Необхідно пам’ятати, що психічні захворювання виникають за наявності певних умов, які сприяють їх клінічному прояву. Це можуть бути тривалі розумові чи фізичні пере навантаження, хронічне безсоння, значне ослаблення організму внаслідок хвороби тощо.

Початок захворювання може бути бурхливим, іноді поступовим, непомітним для оточуючих. Деякі хвороби розвиваються швидко і закінчуються повним одужанням. Такими можуть бути окремі алкогольні психози, гострі психози при інфекційних захворюваннях, гострі реактивні стани та ін. При млявому початку захворювання протікає повільно, набуває хронічного характеру, що призводить до необоротного дефекту психіки, а саме до формування недоумства. В перебігу психічних захворювань бувають ремісії – стани, коли цілком або частково зникають симптоми хвороби, а потім ознаки хвороби з’являються знову. Деякі хвороби протікають приступоподібно – циклічно.

Наслідком психічних захворювань може бути повне одужання, поліпшення стану (ремісія). Іноді хвороби є невиліковними, які призводять до деградації особи.
2. Симптоматологія психічних розладів.

Діагноз психічного розладу встановлюється в результаті психіатричного огляду особи і не може базуватися на незгоді особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, правовими, релігійними, культурними цінності ями або на будь-яких підставах, безпосередньо не пов’язаних зі станом її психічного здоров'я.

Загальна частина вчення про психічні хвороби (симптоматологія) є найважливішим розділом психіатрії, що знайомить із низкою спеціальних термінів і понять.

Симптоматологія має своїм завданням різнобічне вивчення окремих ознак психічних захворювань – симптомів і певних їх споріднених об’єднань, що мають закономірні внутрішні зв’язки – синдромів. Психічні хвороби мають прояв у понад як 300 симптомах і синдромах.

З виявлення симптомів і синдромів починається обстеження психічно хворих. У клінічній картині симптоми і синдроми трапляються в різноманітних співвідношеннях і варіантах, що вивчаються при діагностиці захворювання.

У психічній діяльності людини можна умовно виділити три її сторони, що нерозривно пов’язані між собою: 1) пізнавальну діяльність; 2) емоції, за допомогою яких виявляється ставлення людини до навколишніх явищ, до того, що займає її мислення; 3) вольові процеси, що найтіснішим способом пов’язані з діяльністю людини.

При всіх психічних захворюваннях у першу чергу виявляються порушення пізнавальної діяльності. Ці розлади виражаються у порушенні процесів сприйняття навколишнього світу, порушенні уваги, перебігу уявлень, розладах мислення, синтетичної діяльності мозку з розвитком маревних ідей і нав’язливих станів, у зниженні інтелекту і розвитку недоумства.

Перш за все пізнавальна діяльність людини пов’язана з відчуттями і сприйняттями. Відчуття і сприйняття – це складові елементи об’єктивної істини. Відчуття – це найбільш елементарна реакція мозку, що відбиває окремі властивості, ознаки предметів, явищ (колір, запах, форму, розмір). Сприйняття – це більш високий ступінь пізнання навколишнього світу, складний комплекс відчутті з аналізом і синтезом, з урахуванням свого досвіду, спогадів, уявлень, що полягає у відбитку не тільки окремих ознак предмета, а його цілісності. Сприйняття – це відображення предметів і явищ оточуючої дійсності, що безпосередньо діють на органи відчуття. Уявлення – це слід колишнього відчуття або сприйняття.


А) Розлади відчуття та сприйняття.

Гіперстезія – загострена чутливість до зовнішніх подразників, які в нормі залишаються непоміченими. Хворі не переносять яскравого світла, голосних звуків (гіперакузія), гострих запахів (гіперослія), дотику до тіла (гіперстезія) тощо. Все це викликає болючу реакцію і важко переноситься хворими.

Гіпостезія – понижена чутливість. Все сприймається в тьмяних тонах, звуки послаблені, не сприймається запах і смак їжі тощо. Ці розлади бувають при астеноневротичних станах, органічних ураженнях головного мозку, істерії.

Анестезія – відсутність відчуття певними аналізаторами (больовим, запаховим, зоровим).

Агнозія (невпізнання) – стани, при яких хворі бачать предмети, але не можуть визначити їх колір, форму, призначення, не пізнають знайомі звуки, запахи і предмети за тактильними відчуттями.

Сенестопатії – різнорідні неприємні, обтяжливі і просто нестерпні відчуття (стягування, натягування, переливання, печіння, лоскотання, свердління, булькання, перевертання, болю), які виникають у різних поверхнях тіла чи у внутрішніх органах, нерідко без визначеної локалізації і важко піддаються чіткому опису. Спостерігаються при шизофренії, депресії, ряді інтоксикацій.

Ілюзіїпомилкове, перекручене, порушене сприйняття, переважно зором і слухом, предметів або явищ, що реально існують, тобто таке сприйняття, при якому подразник є, але сприймається він спотворено, неправильно. Найчастіше виникають вони на тлі зміненої емоційної напруги (афектах) або свідомості як провісники гострих психотичних станів. Можуть спостерігатися й у практично здорових людей, особливо в стані стомлення, страху чи напруженого чекання. Ілюзії поділяються (за органами почуттів) на: зорові, слухові, смакові, нюхові і тактильні.

Зорові ілюзії можуть бути простими за своїми проявами і повсякденними за змістом (висячий одяг сприймається як людська фігура; гілка, що нахилилася, - як простягнута рука або дуло зброї). Виникають вони, як правило, в сутінках і при поганому освітленні, на тлі тривожного настрою. Зорові ілюзії фантастичного змісту називаються парейдоліями. Квітка, що стоїть на вікні, сприймається як екзотична, збільшених розмірів рослина; навколишні предмети – як фантастичні істоти; окремі візерунки шпалер перетворюються в сцени незвичайних подій. Парейдолії частіше виникають на тлі різкої тривоги, страху, при початкових станах потьмарення свідомості.

Слухові ілюзії за частотою посідають друге місця після зорових. Вони можуть бути простими – шум дощу сприймається як шепіт; окремі звуки – як постріли. При вербальних (словесних) ілюзіях у сторонніх розмовах або звуках суб’єкт чує окремі слова на свою адресу, що мають осудливий або загрозливий зміст, в передачах по радіо чи телебаченню чують звинувачення на свою адресу тощо. Для них притаманний афект напруженої тривоги і підозрілість.

Галюцинації – мимоволі виникаючі на хворобливій основі предметні сприйняття без наявності реального об’єкта, без якогось зовнішнього подразника, які сприймаються хворим за реальну дійсність. Хворий сприймає те, чого насправді немає. Виникають галюцинації при утворенні в корі головного мозку осередку застійного збудження.

Виділяють зорові (оптичні), слухові (акустичні), нюхові, смакові і тактильні (дотикальні) галюцинації.



Зорові галюцинації (бачення) можуть бути простими і складними, одноманітними і змішаними, чіткими і нечіткими, кольоровимі і безбарвними, натуральних розмірів, зменшеними і збільшеними в розмірах, рухомими і нерухомими. Якщо, змінюючи одна одну, зорові галюцинації мають складний зміст, їх називають сценоподібними або кінематографічними, а якщо переважають бачення пейзажів – панорамними.

Зорові галюцинації притаманні для психозів, що гостро виникають, бурхливо протікають і супроводжуються потьмаренням свідомості. Їх супроводжують афект тривоги, страху, люті, рідко – захоплення і зацікавленість. Поведінка хворих визначається характером зорових галюцинацій, під впливом яких вони можуть скоювати різного роду суспільно небезпечні діяння.

Слухові галюцинації, які виникають у формі елементарних, невербальних (немовних) обманів, називаються акоазмами (шум, окремі звуки, шипіння, постріли). Коли хворий чує окремі слова або фрази – це фонеми (вербальні, словесні галюцинації). Хворі часто їх називають голосами. Останні можуть належати знайомим і незнайомим особам; чоловікам, жінкам і дітям; бути тихими і голосними, що оглушають; що знаходяться на одному місці і що наближаються або віддаляються. Зміст словесних галюцинацій різноманітний: лайка, образа, обвинувачення, погрози, глузування, захист, заспокоєння, порада, попередження, розпорядження (імперативні), реєстрація вчинків хворих (що коментують дії).

Слухові галюцинації типові для повільно протікаючих, підгострих і хронічних психічних захворювань; виникають, як правило, на тлі ясної свідомості. Вони супроводжуються подивом, здивуванням, страхом, а також різними вчинками: пошук того, кому належить голос, втеча, оборона, напад; вчиненням небезпечних дій, спрямованих проти самого себе (при імперативних галюцинаціях).



Нюхові галюцинації – це уявні від ледве відчутних до задушливих, неприємні або приємні запахи (гниття, смаленого, нечистот, газів, квітів, смачної їжі і т. ін). Спостерігаються, як і слухові, найчастіше при шизофренії.

Смакові галюцинації – це неприємні або приємні смакові відчуття, що виникають у роті без прийому їжі.

Тактильні галюцинації – це неприємні відчуття, що виникають у шкірі або під шкірою (лоскотання, повзання, стискання, стікання рідини) – по типу сенестопатій.

Описані галюцинації називаються істинними (справжніми). Вони характеризуються проекцією зовні і реальністю для людини, що їх переживає.



Псевдогалюцинації (помилкові галюцинації),Описані В.Х. Кандинським у 1890 р., не мають характеру об’єктивної реальності і проекції зовні. Хворі ставляться до них як до чужих, зроблених кимсь ззовні. Вони позбавлені реальної чуттєвості, відчуття реальності. Вони позбавлені реальної чуттєвості, відчуття реальності. Такі галюцинації начебто існують зсередини, у самій людині, і не виходять зовні. Значення псевдогалюцинацій важливе тому, що вони багато в чому несуть і ознаки маревних ідей. Сполучення їх із маренням впливу і переслідування утворює синдром Кандинського-Клерамбо.

Поведінка в момент переживання галюцинацій значною мірою залежить від того, як хворий до них ставиться: критично чи некритично. Про критичне ставлення говорять у тих випадках, коли вони оцінюються як хворобливі прояви. Іноді хворі приховують їх від оточуючих. Про некритичне ставлення говорять тоді, коли галюцинації (голови або образи) приймаються за реально існуючі. У подібних випадках поведінка хворого нерідко визначається змістом галюцинацій.



Гіпнагогічні галюцинації – зорові образи або слухові обмани, що виникають при засипанні, з закритими очима або в дрімотному стані. Вони можуть спостерігатися у здорових людей при вираженому стомленні; нерідко вони є провісниками інтоксикаційних та інфекційних психозів.

Психосенсорні розлади – порушення сприйняття просторових відношень, ваги власного тіла, його форми, величини, оточуючих предметів тощо. Відмінність цих порушень від ілюзій в тому, що реальні предмети сприймаються чи різко зменшеними (мікропсія), чи, навпаки, різко збільшеними (макропсія), чи перекрученими (дисмегалопсія).

Розлади схеми тіла (аутометаморфопсія) – викривлене відчуття форми свого тіла, рук, ніг, власної ваги, розташування тіла в просторі.

Метаморфопсії – викривлене сприйняття розмірів і розташування в просторі реально існуючих предметів.

Дереалізація – зовнішнє оточення сприймається хворим як примара, безкольорове, силуетне. З’являються сумніви щодо реальності існуючого світу, предметів, людей. Близькими за змістом є феномени “ніколи не баченого”, наприклад, знайома місцевість виглядає незнайомою; і “раніше баченого”, коли в незнайомій місцевості виникає непоборне відчуття того, що раніше людина тут вже була, все це бачила.
Б) Розлади пам'яті.

Пам’ять – це властивість мозку сприймати, фіксувати, зберігати і відтворювати враження, відомості, сукупні факту минулого життєвого досвіду. Пам’ять – це запас образів, уявлень, понять, знань, що ми придбали в житті.

Складові елементи пам’яті: запам’ятовування, утворення “сліду” у мозку; зберігання в мозку того, що було раніше відбито; відтворення того, що збереглося в пам’яті, і впізнавання.



Пам’ять людини пов’язана зі сприйняттям, мовою, мисленням, емоціями.

Гіпермнезія – патологічне посилення (загострення) пам'яті. Хворі можуть із незвичайною легкістю відтворити різні події, що часто не мали істотного значення в їхньому житті, і розповісти про них з найдрібнішими подробицями, водночас факти великої важливості можуть випадати з їхньої пам'яті; або цитувати великі розділи або глави посібників. Спостерігається при маніакальному стані.

Гіпомнезія (дисмензія)послаблення, загальний занепад пам'яті. У цих випадках тією чи іншою мірою втрачається спроможність відтворювати події минулого, причому втрата цієї спроможності поширюється від дійсного до минулого. Хворі легше відтворюють те, що було давно, ніж події недавнього часу. Спостерігається при органічних захворюваннях головного мозку, атеросклерозі.

Амнезія – відсутність пам'яті (безпам’ятство), випадання з пам'яті подій, що стосуються певних періодів (часу). Виділяють ретроградну, антероградну, антероретроградну і фіксаційну амнезію.

Ретроградна амнезія – випадання з пам'яті минулих спогадів і подій, що безпосередньо передували розвитку порушень психічної діяльності у формі потьмарення свідомості або несвідомого стану. Поширюється на періоди (час) від декількох хвилин до багатьох років. Спостерігається при старечому психозі, після інсультів, травм голови, отруєнь чадним газом.

Антероградна амнезія – втрата спогадів про події, які відносяться до періоду, який безпосередньо настає за закінченням несвідомого стану, потьмарення свідомості, деякі інші психічні розлади. Охоплює проміжки часу від хвилин до годин, днів, рідко тижнів. Спостерігається при епілепсії в період психічних еквівалентів.

Антероретроградна амнезія – випадання з пам'яті ряду подій – як таких, що передували хворобливому стану, так і таких, що протікали за ним.

Фіксаційна амнезія – втрата спроможності запам’ятовувати і зберігати в пам'яті поточні події навіть на дуже короткий термін (на декілька хвилин). У хворих виникає дезорієнтація в часі, місці й особах. При цьому пам’ять на минуле до якогось етапу захворювання зберігається. Спостерігається при алкогольному поліневротичному психозі (синдром Корсакова).

Парамнезії – якісні порушення пам'яті, що виражаються в неправильних, помилкових спогадах або обманах пам'яті. Спостерігаються при органічних захворюваннях головного мозку, старечому недоумстві, старечих психозах, алкогольному поліневриті. Найбільш важливим є: псевдоремінісценції, конфабуляції і криптомнезії.

Псевдоремінісценції – зсув у часі подій, що мали місце в дійсності, неможливість відтворення послідовності подій.

Конфабуляції (помилкові спогади) – заміщення провалів пам'яті вимислом; повідомлення про події, яких насправді не було.

Криптомнезії – таке порушення пам'яті, при якому переважно страждає процес впізнавання. Вичитані з книг або почуті від будь-кого думки сприймаються як власні або навпаки.

Амнестична афазія – порушення процесу відтворення. Спостерігається при судинних і органічних захворюваннях головного мозку.

У судово-психіатричній практиці розлади пам'яті виступають важливим аргументом, особливо коли вирішується питання про те, чи може дана особа виступати в якості свідка. Суспільно небезпечні дії внаслідок розладів пам'яті вчиняються порівняно рідко. Такі хворі можуть залишити відкритим газ, забути виключити електроприлади і т. ін., в результаті чого виникають отруєння, вибухи, пожежі. Чимале значення має такий чинник, як “розлад пам'яті” у цивільному процесі, коли виникає необхідність давати висновок про дієздатність тієї або іншої особи.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка