Фізіологія вагітності. Перинатальна охорона плода



Скачати 230.01 Kb.
Дата конвертації17.11.2016
Розмір230.01 Kb.


Міністерство охорони здоров’я України

Харківський національний медичний університет

Кафедра акушерства та гінекології №2

«



Тези лекції
Тема: Фізіологія вагітності. Перинатальна охорона плода.

Автор : професор Ю.С.Паращук



План

  • Фізіологічні зміни в організмі жінки під час вагітності.

  • Перинатальна охорона плода.

  • Діагностика вагітності в ранні терміни.

  • Методи дослідження вагітних жінок в пізні терміни.

  • Акушерська термінологія.

Зміст

Вагітність — це процес, при якому продукт запліднення (концептус) імплантуєть­ся в матку або, інколи, в інші місця організму, вагітність закінчується пологами або спонтанним, або медичним абортом і супроводжується численними фізіологічними змінами в більшості органів і систем жіночого організму.

Розвиток плодово-материнських взаємовідношень. Після запліднення розвиток ва­гітності керується бластоцистою, ембріоном, плодом та екстраембріональними тка­нинами. Біомолекулярна комунікаційна система встановлюється між зиготою — бластоцистою — ембріоном — плодом і матір'ю, яка діє від моменту перед нідацією до розродження, триває протягом періоду грудного годування і, деякою мірою, цей зв'я­зок продовжується все життя. Раніше вважали, що ця система є однонаправленою і спрямована на постачання живильних речовин від матері до плода. Тепер відомо, що плід також відсилає матері численну інформацію, тобто ця система є двонаправленою.

Плодово-материнські взаємовідношення є важливими для успішної імплантації бластоцисти, розпізнавання матір'ю вагітності, імунологічного сприйняття зародка (концептуса), підтримки й адаптації матері до вагітності, живлення і дозрівання пло­да, і, можливо, ініціації пологів. Ці фізіологічні процеси ініціюються ембріонально-фетальними тканинами і модифікують материнську відповідь.



Плодово-материнська комунікаційна система має дві основні ланки. Однією з них є плацентарна ланка, функціональними компонентами якої є живильні, ендокринні та Імунні процеси. Другою є паракринна ланка, функціональні компоненти якої спря­мовані на імунологічне сприйняття та підтримання вагітності, гомеостаз амніотичної рідини і фізичний захист плода.

Плацентарна ланка: транспорт живильних речовин та гормонів. Плацента (вор­синчастий трофобласт, синцитій) відіграє вирішальну роль у транспорті живильних речовин від матері до плода. Плацента також є найважливішою ендокринною тка­ниною під час вагітності, яка продукує плацентарні стероїдні гормони з їх материнсь­ких і плодових попередників. Проксимальними анатомічними частинами плацентар­ної гілки (транспорт живильних речовин та ендокринна функція) плодово-материнсь­кої комунікаційної системи є плодова кров, синцитій і материнська кров. Плацентація людини є гемохоріоендотеліальною. Мікроворсинчаста поверхня синцитіотрофобласта безпосередньо омивається материнською кров'ю, тимчасом як плодова кров є обмеженою плодовими капілярами, які проходять у плацентарних ворсинках. Отже, плодова кров є відділеною від синцитіотрофобласта стінкою плодових капілярів, ме­зенхімою ворсинок і цитотрофобластом. За нормальних обставин прямий контакт материнської та плодової крові відсутній.

Паракринна ланка: плодові оболонки та парієтальна децидуальна оболонка. Про­тягом зростання ембріона та екстраембріональних тканин амніон і гладкий хоріон розвиваються як міцні безсудинні оболонки, які наближаються одна до одної і при­лягають до внутрішньої поверхні парієтальної децидуальної оболонки, яка не зайня­та плацентою. Це анатомічне впорядкування дає початок паракринній ланці плодо­во-материнської комунікаційної системи. Проксимальними анатомічними частина­ми паракринної ланки плодово-материнської комунікаційної системи є амніотична рідина, амніон, гладкий хоріон і парієтальна децидуальна оболонка. Зв'язок між пло­дом і матір'ю здійснюється через складові частини амніотичної рідини (сеча плода, легеневий секрет). У зворотному напрямку продукти децидуальної оболонки і, дея­кою мірою, компоненти материнської крові потрапляють до амніотичної рідини і, зрештою, до плода шляхом інспірації та заковтування амніотичної рідини. Деякі про­дукти децидуальної оболонки, наприклад пролактин, мають перевагу при потраплянні в амніотичну рідину. З іншого боку, вазоактивні пептиди, фактори росту, які синте­зуються амніоном, також виділяються в амніотичну рідину і потрапляють до плода.

Динамічна роль плода при вагітності. Плід більше не розглядається як пасивний елемент вагітності. Він відіграє в цьому «оркестрі» дуже важливу роль. Біо­хімічне забезпечення імплантації контролюється продуктами бластоцисти і трофобласта. Інвазія материнського ендометрія і кровоносних судин керується біологічно активними речовинами, які синтезуються трофобластом. Розпізнавання вагітності стає можливим завдяки сигналам, які генеруються трофобластом і взаємодіють з яєч­никами матері. Імунологічне сприйняття напівчужорідного плода стає можливим зав­дяки регуляції експресії трофобластом лімфоцитарних антигенів людини (hитап lymphocyte antigen, НLА). Подальший розвиток вагітності забезпечується внеском пло­да у синтез трофобластом стероїдних гормонів. Адаптаційні зміни органів і систем матері під час вагітності пов'язані з впливом речовин, що утворюються і секретуються плацентою. Висловлюється думка, що плід Ініціює процес розродження в терміні по­логів.

Класичні симптоми й ознаки вагітності


Передбачувані

Ймовірні

Достовірні

1. Нудота і блювання

1. Зміни форми, розміру

1. Ідентифікація ембріо-

2. Почастішання сечови-

та консистенції матки

на і плода при ультра-

пускання

2. Збільшення живота

звуковому дослідженні

3. Стомлюваність

3. Анатомічні зміни

2. Ідентифікація серце-

4. Відчуття вагітною

шийки матки

вої діяльності плода

рухів плода

4. Скорочення Брексто-

3. Реєстрація рухів пло-

5. Затримка менструації

на — Гікса

да лікарем

6. Зміни у молочних за-

5. Балотування




лозах







7. Ціаноз слизової обо-







лонки піхви та шийки







матки







8. Збільшення пігмента-







ції шкіри і поява смуг







вагітності







Зміни розміру, форми та консистенції матки. Протягом перших кількох тижнів мат­ка збільшується переважно у передньозадньому діаметрі (починаючи з 5-6 тиж), пізніше вона стає кулястою і в терміні 12 тиж. має діаметр близько 8 см. Отже, при бімануальному дослідженні збільшення матки можна виявити з 5-6-го тижня вагіт­ності. У 6-8 тиж. гестації проявляються зміни консистенції шийки матки: вона розм'­якшується, цервікальний канал дещо розкривається і може пропускати кінчик паль­ця; шийка стає більш рухливою (ознака Губарева — Гаусса).

Ознака Гегара. В терміні 6—8 тиж вагітності при бімануальному гінекологічному дослідженні можна виявити розм'якшення перешийка.

Ознака Гентера І — поява гребенеподібного виступу на передній поверхні тіла матки вздовж середньої лінії, який не поширюється на дно, задню поверхню матки і шнйку матки.

Ознака Гентера II — гіперантефлексія матки, пов'язана з розм'якшенням її пере­шийка; з'являється з 7-8-го тижня вагітності.

Ознака Снегірьова — скорочення матки «під пальцями»- під час бімануального гіне­кологічного дослідження.

Ознака Піскачека — збільшення ділянки дна матки на боці імплантації (помітно з 5-6-го тижня вагітності).

Анатомічні, фізіологічні, біохімічні адаптаційні зміни в організмі жінки при вагіт­ності є вираженими і стосуються всіх органів і систем. Численні зміни виникають з моменту фєртилізації і тривають протягом усієї вагітності. Більшість з них є відпо­віддю на фізіологічні стимули, що надходять від плода. Після пологів і періоду лак­тації материнський організм повертається до того стану, який існував до вагітності.



Матка. Протягом вагітності маса матки прогресивно збільшується з 70 г до 1100 г, об'єм порожнини матки зростає з 10 мл до 5-20 л (у 500-1000 разів). Збільшення мат­ки протягом вагітності відбувається за рахунок розтягування і гіпертрофії м'язових клітин, тимчасом як утворення нових міоцитів є обмеженим.

Протягом перших місяців вагітності гіпертрофія матки стимулюється переважно дією естрогенів, і, можливо, прогестерону. Після 12 тиж зростання розміру матки зу­мовлюється також тиском зростаючого плода. В перші місяці вагітності стінки мат­ки є товстими, а напередодні пологів товщина стінки тіла матки не перевищує 1,5 см, що дозволяє пальпувати частини плода.

Наприкінці вагітності при вертикаль­ному положенні жінки поздовжня вісь матки збігається з віссю площини входу в таз. При горизонтальному положенні вагітної матка лежить на хребтовому стовпі та при­леглих до нього аорті і нижній порожнистій вені. Підняття матки в черевну порож­нину звичайно супроводжується її декстроротацією у зв'язку з присутністю в лівій половині живота ректосигмоїдного відділу товстої кишки.

Матково-плацентарний кровотік. Постачання плода найбільш важливими для ро­сту і метаболізму речовинами, так як і виділення продуктів метаболізму, залежить від адекватної перфузії міжворсинчастого простору плаценти. Плацентарна перфузія за­лежить від кровотоку через маткові та яєчникові артерії. Матковий кровотік збіль­шується з 2 % у невагітних до 10 % у терміні пологів і досягає 450-650 мл/хв. Зрос­тання маткового кровотоку зумовлене вазодилатацією І збільшенням кількості судин. Під час маткових скорочень інтенсивністю 50 мм рт. ст. швидкість маткового крово­току зменшується на 60 %, тимчасом як кровотік у пупковій артерії плода не зазнає значних змін.

Шийка матки. Протягом вагітності спостерігається прогресуюче розм'якшення і ціаноз шийки матки, починаючи з 5 тиж. після запліднення. Ці зміни пояснюються збільшенням васкуляризації та набряком шийки, а також гіпертрофією і гіперплазією шийкових залоз. Хоча шийка матки має деяку кількість м'язових волокон, основним її компонентом є сполучна тканина. Шийка матки зазнає перебудови колагенвміщу-ючої сполучної тканини і досягає 12-разового зменшення механічної резистентності в терміні пологів.

Молочні залози. Більшість вагітних відчувають збільшену чутливість або болючість, нагрубання молочних залоз з перших днів вагітності. Після другого місяця вагітності починається збільшення молочних залоз, під шкірою виділяються розширені вени. Естрогени більшою мірою стимулюють ріст протокової тканини, прогестерон — гіпер­трофію альвеол молочних залоз. Соски стають більшими, розширюються ареоли, які характеризуються глибокою пігментацією і еректильною здатністю, збільшуються за­лози Монтгомері (гіпертрофовані сальні залози) молочних залоз. Через кілька місяців починається вироблення І виділення молозива жирної жовтуватої ріди­ни. Кровообіг молочних залоз збільшується максимально наприкінці вагітності, що спрямовано на підтримку процесу лактації. Встановлення процесу лактації залежить від синергічної дії естрогенів, прогестерону, пролактину, плацентарного лактогену, кортизолу та інсуліну.

Протягом вагітності можуть спостерігатися численні зміни шкіри. Кровообіг у шкірі збільшується у 5-7 разів. Смуги розтягнення, або стрії, рожевого чи пурпур­ного кольору, з'являються внизу живота, на грудях, стегнах і пов'язані з розтягнен­ням шкіри. Після пологів смуги набувають сріблястого чи білого кольору. Гіперпігментація шкіри є наслідком збільшення рівня естрогенів і меланцитостимулюючого гормону; вона з'являється найчастіше навколо пупка, вздовж білої лінії живота, в ділянці промежини. На обличчі може виникати хлоазма (chloasma gravidarum) — маска вагітності.



Шкірні невуси збільшуються за розмірами, пігментація їх посилюється. Потові та сальні залози посилюють свою секреторну діяльність, можуть утворюватись вугрі, акне (аспe vиlgaris).

Метаболічні зміни

Збільшення маси тіла. Збільшення маси тіла при вагітності (близько 12,5 кг) зу­мовлене зростанням матки та її вмісту, молочних залоз, збільшенням об'єму циркулю­ючої крові та позасудинної позаклітинної рідини, а також «материнським резервом» — відкладанням жиру і протеїнів, зростанням внутрішньоклітинної рідини.

Водний обмін. Протягом вагітності спостерігається затримка води матір'ю, що по­в'язано зі зменшенням осмолярності плазми крові (до 10 мОсм/кг). Напередодні пологів вміст води у плода, в плаценті та амніотичній рідині становить 3,5 л; інші З л акумулюються внаслідок зростання об'єму циркулюючої крові матері, а також матки і молочних залоз. Отже, загальне збільшення об'єму води в організмі при вагітності перевищує 6,5 л.

Білковий обмін. Кількість протеїнів у продукті концепції, матці та материнській крові зростає більше, ніж кількість жиру та вуглеводів. У кінці вагітності плід і пла­цента містять близько 500 г білків, решта 500 г припадає на матку (контрактильні білки), молочні залози, гемоглобін та білки плазми крові. Але білковий азот при вагіт­ності утилізується лише на 25 %. Амінокислоти, які використовуються для енерге­тичних потреб, не беруть участі у синтезі материнських білків. При збільшенні вжи­вання жирів і вуглеводів для енергетичних потреб вагітна потребує невеликої кількості білка в харчовому раціоні для підтримання позитивного азотного балансу.

Вуглеводний обмін. Нормальна вагітність характеризується легкою транзиторною гіпоглікемією, гіперглікемією, гіперліпідемією і гіперінсулінемією. Так, при прий­манні глюкози матір'ю спостерігається більш тривалий період гіперглікемії та гіперінсулінемії у вагітних з пригніченням утворення глюкагону. Метою цього механізму є підтримка забезпечення плода глюкозою.

Жировий обмін. Протягом вагітності зростає концентрація ліпідів, ліпопротеїнів і аполіпопротеїнів у плазмі крові, що корелює зі зростанням концентрації естрогенів, прогестерону і плацентарного лактогену. Рівень холестеролу ліпопротеїдів низької щільності також дещо збільшується і досягає піка в терміні 36 тиж, що може сприя­ти атерогенезу в подальшому житті.

Мінеральний обмін. Потреби вагітної жінки в залізі значно зростають. Спостері­гається зменшення вмісту кальцію та магнію в сироватці крові, можливо, внаслідок зниження рівня білка у плазмі крові. Вміст фосфатів значно не змінюється.

Кислотно-лужний баланс. Збільшення хвилинної вентиляції легенів під час вагіт­ності сприяє розвитку респіраторного алкалозу за рахунок зниження РСО2 в артері­альній крові. Внаслідок цього рівень бікарбонатів у плазмі крові знижується з 26 до 22 ммоль/л, що дозволяє підтримати рН крові.

Електроліти плазми. Незважаючи на значну затримку натрію (1000 мЕкв) і калію (300 мЕкв) в організмі вагітних, їх вміст у сироватці крові дещо зменшується. По­при збільшення клубочкової фільтрації, екскреція калію і натрію протягом вагітності не змінюється. Отже, прогестерон протидіє ефекту альдостерону.

Зміни серцево-судинної системи при вагітності спрямовані на покращання оксигенації плода. Протягом вагітності серцевий викид зростає на 30-50 % (1,5 л/хв) за рахунок збільшення інотропного ефекту. Матковий кровообіг збільшується до 500 мл/хв. Зростання серцевого викиду починається у першому триместрі з макси­мальним підйомом у терміні 20-24 тиж. і триває до пологів.

Дихальний об'єм (ДО) легенів зростає протягом вагітності на 30-40 %, хоча за­гальна місткість легенів зменшується на 5 % внаслідок підняття діафрагми. Зростан­ня дихального об'єму призводить до зменшення резервного об'єму видиху на 20 %. Хвилинна вентиляція збільшується на 30-40 %, що призводить до зростання альве­олярного та артеріального парціального напруження кисню (РО2) і зменшення пар­ціального напруження вуглексилого газу РСО2 (РСО2 зменшується з 40 мм рт. ст. до вагітності до 30 мм рт. ст. в терміні 20 тиж гестації.)

Протягом вагітності збільшується час спо­рожнення шлунка і зменшується тонус шлунково-стравохідного сфінктера. Ці зміни сприяють розвитку шлунково-стравохідного рефлюксу і, в комплексі зі зниженням тонусу стравоходу, можуть викликати слинотечу; рН слини стає більш кислою, що призводить до подразнення шкіри.

Протягом вагітності розміри нирок збільшуються, сечовід розширюється, що може сприяти розвитку пієлонефриту. Пов'язана з впливом прогестерону дилатація ниркових мисок і сечовода починається в кінці І триместру і зникає після пологів. Ці зміни є більш вираженими з правого боку у зв'язку з декстроротацією матки (компресія правого сечовода і правого яєчникового венозного сплетення).

Об'єм плазми поступово зростає, починаючи з шостого тижня вагітності. В терміні 30-34 тиж об'єм плазми у вагітних збільшується на 50 %, тимчасом як об'єм еритро­цитів — лише на 20-30 %, що призводить до зменшення рівня гематокриту та гемог­лобіну (з 125 до ПО г/л), тобто розвивається так звана «фізіологічна анемія» вагіт­них.



Імунна система. Кількість лейкоцитів протягом вагітності зростає в середньому до 10,5 млн/мл (від 6 до 16 млн/мл). Стрес протягом пологів може призводити до зростання кількості лімфоцитів понад 20 млн/мл. вагітність супроводжується при­гніченням численних гуморальних і клітинно-опосередкованих імунних реакцій, що спрямовано на пристосування організму вагітної до «напівчужорідного» плода.

Ендокринна система. Пролактин. Рівень пролактину протягом вагітності зростає в 10 разів (до 150 нг/мл) і різко знижується після пологів, навіть у жінок, які годують груддю. Основною функцією пролактину є підтримка лактації.

Естрогени, вагітність є гіперестрогенним станом. Зростання рівня естрогенів зу­мовлено їх синтезом у плаценті і, в меншій мірі, в яєчниках.

Хоріонічний гонадотропін. Хоріонічний гонадотропін людини (ХГЛ) складається з α- і β-субодиниць. Плацента синтезує ХГЛ, який підтримує секрецію про­гестерону жовтим тілом вагітності.

Плацентарний лактоген. Плацентарний лактоген (ПЛ), або хоріонічний сомато­тропін людини (ХСЛ), виробляється в плаценті І відіграє важливу роль у постачанні живильних речовин плоду.

Прогестерон спричинює розслаблення гладких м'язів і чинить численні ефекти на шлунково-кишковий тракт, серцево-судинну і сечовивідну системи.

Протягом вагітності змінюється центр маси тіла, що призводить до збільшення крижового лордозу і може супроводжуватися болем унизу спини. Дія релаксину і про­гестерону сприяє розтягненню зв'язок таза, лобкового симфізу (з 28-30 тиж вагіт­ності).

Пренатальний догляд — це уважне, систематичне обстеження вагітних, що пе­редбачає досягнення найкращих результатів для здоров'я матері та плода, метою якого є:


  1. профілактика, скринінг і усунення можливих ускладнень для матері І плода, включаючи соціально-економічні, емоційні, загальні медичні та акушерські фактори;

  2. освіченість пацієнтів щодо фізіології та патології вагітності, пологів, післяпологового і раннього неонатального періоду; рекомендації для покращання здоров'я матері та дитини;

  3. забезпечення адекватної психологічної підтримки з боку лікаря, партнера та
    родини, особливо у разі першої вагітності.

Отже, пренатальний догляд повинен починатись у преконцепційному періоді (пре-концепційний догляд) і закінчуватися через рік після пологів.

Пренатальний догляд включає систематичне амбулаторне обстеження вагітної, яке здійснюється за чітко визначеним планом і передбачає скринінгові тести, що дозволяють виявити будь-які відхилення від фізіологічного перебігу вагітності.

Пренатальний догляд включає:


  • детальне з'ясування скарг вагітної та ретельне збирання анамнезу, виявлення існуючих до вагітності факторів високого ризику захворювань та, в разі необхідності, консультації суміжних фахівців;

  • загальне об'єктивне клініко-лабораторне обстеження вагітних; контроль за масою тіла;

  • зовнішнє акушерське обстеження;

  • внутрішнє акушерське обстеження;

  • пренатальне дослідження стану плода, виявлення можливих ускладнень;

  • рекомендації щодо гігієни, режиму, дієти під час вагітності;

  • підготовку до пологів.

У першому триместрі (при повторному візиті) з'ясовують симптоми вагітності, зміни маси тіла, беруть загальний аналіз крові, сечі. Зменшення гематокриту < 32 % свідчить про анемію, збільшення > 40 % — про гемоконцентрацію. Консультують пацієнток відносно дієти, режиму та гігієни під час вагітності, знайомлять із фізіо­логією вагітності та пологів.

У другому триместрі основну увагу приділяють генетичному скринінгу та вияв­ленню можливих аномалій розвитку плода, що дає можливість у разі необхідності перервати вагітність. Скринінг на рівень альфа-фетопротеїну (АФП) у крові матері звичайно проводять у терміні 15-18 (15-21) тиж гестації. Підвищення рівня АФП (у 2,5 разу вище середніх значень) корелює з вадами розвитку нервової трубки, передньої черевної стінки, шлунково-кишкового тракту і нирок плода, а також не­специфічними несприятливими наслідками вагітності — смертю плода, низькою ма­сою при народженні, плодово-материнською кровотечею); зниження рівня АФП — з деякими формами анеуплоїдії, включаючи синдром Дауна (трисомія 21), синдром Едвардса (трисомія 18) і синдром Тернера (Х0). Чутливість скринінгу на анеуплоїдіго підвищується при одночасному визначенні рівня ХГЛ та естріолу у крові матері (потрійний скринінг).



Генетичний амніоцентез, або біопсія хоріона, з подальшим визначенням каріоти­пу плода виконується вагітним, старшим 35 років, і тим, що мають високий ризик народження дитини із синдромом Дауна (1:270 і вище) та структурними хромосом­ними аномаліями.

Рутинні тести для пренатального скринінгу

Перший візит і І триместр

II триместр

Ш триместр

Гематокрит (Нt),

Альфа-фетопротеїи

Гематокрит, гемоглобін

гемоглобін (НЬ)







Група крові і резус-фактор

Хоріонічний гонадо-

Тест толерантності до




тропін

глюкози

Антитіла до краснухи

Естріол

Аналіз мазка на флору,







гонорею, ПЛР на хламідії

Антитіла до гепатиту В

Ультразвукове дослі-

Тест на резус-антитіла




дження

(у 28 тиж)

Аналіз на ВІЛ, RW

Генетичний амніо-

Шкірні проби на туберку-




центез

льоз

Аналіз мазка на флору,




Рентгенографія грудної

гонорею, ПЛР на хламідії




клітки

Цитологічний аналіз епітелію







шийки матки







Загальний та бактеріологіч-







ний аналіз сечі







Антитіла до вітряної віспи







(за показаннями)







Біохімічний аналіз крові,







коагулограма







Між 18 і 20-м тижнями призначають ультразвукове дослідження (УЗД) для вик­лючення анатомічних аномалій розвитку плода, оцінки об'єму амніотичної рідини (навколоплідних вод), локалізації плаценти; гестаційного віку плода. Оцінюють контрактильну функцію матки, стан шийки матки (можливість передчасного перери­вання вагітності).

У третьому триместрі оцінюють характер скорочень матки (Брекстона — Ґікса). При регулярних скороченнях визначають стан шийки матки (можливість передчас­них пологів). Частота пренатальних візитів збільшується з кожних 2-3 тиж (у пері­од між 28 і 36 тижнями вагітності) до щотижневих візитів після 36-го тижня геста­ційного віку. Неімунізованим пацієнткам з резус-негативним (КЬ-) типом крові в терміні 28 тиж гестації слід призначити 1 дозу антирезусного гамма-глобуліну. Після 32-34 тиж вагітності використовують прийоми зовнішнього акушерського обсте­ження (за Леопольдом) для виявлення положення, передлежання, позиції плода, ступеня вставлення і опущення перед лежачої частини плода в таз.

У третьому триместрі (27-29 тиж.) виконують обов'язкові скринінгові лабора­торні дослідження: загальний аналіз крові (НЬ, Не), біохімічний аналіз крові та коагулограму.

Плацентарна недостатність

Антенатальна діагностика стану плода полягає в оцінці його стану в порожнині матки до початку пологів. Метою антенатальної діагностики є виявлення загрожую­чих станів (гіпоксії, загрози внутрішньоутробної смерті плода), які виникають вна­слідок плацентарної недостатності (переважно недостатності матково-плацентарно­го кровотоку) і вимагають розродження до виникнення небезпечного стану плода.

Плацентарна недостатність — клінічний синдром, обумовлений морфологічними і функціональними змінами в плаценті (порушення стану, росту і розвитку плода).

Виділяють три форми плацентарної недостатності: 1) гемодинамічну, зумовлену порушенням матково-плацентарного і плодово-плацентарного кровотоку; 2) плацен­тарно-мембранну, яка характеризується зниженням можливостей плацентарної мем­брани до транспорту метаболітів; 3) клітинно-паренхіматозну, що пов'язана з клітин­ною активністю трофобласта і плаценти.



Найбільш поширеними методами антенатальної діагностики стану плода є такі:

  1. Підрахування кількості рухів плода матір'ю протягом фіксованих інтервалів часу.

  2. Нестресовий тест (НСТ) — зовнішній моніторинг серцевої діяльності плода, який дозволяє визначити частоту серцевих скорочень плода (ЧСС), варіабельність серцевого ритму та реакцію ЧСС плода і відповідь на його рухи; варіантом НСТ є тест з віброакустичною стимуляцією.

  3. Контрактильний стресовий тест (КСТ) — зовнішній моніторинг ЧСС плода і скорочень матки з визначенням змін серцевого ритму плода у відповідь на маткові скорочення.

  4. Біофізичний профіль плода (БПП) — поєднання НСТ із результатами ультразвукової оцінки кількох біофізичних параметрів плода, що дозволяють точніше визначити і прогнозувати його стан.

  5. Індекс амніотичної рідини (ІАР) — ультразвукове визначення об'єму навколоплідних вод.

  6. Допплерометрія кровотоку плода — ультразвукове допплерівське дослідження швидкості кровотоку в різних плодових судинах.

Підрахування кількості рухів плода є простим, неінвазивним, легким для виконан­ня, доступним і дешевим методом антенатальної діагностики і може виконуватися ма­тір'ю.

Положення плода (situs) — це відношення його осі до осі матки. При поздовжньо­му положенні (99 % випадків) осі плода і матки збігаються, поперечному — перети­наються під прямим кутом, косому — під гострим.

Вид плода (visus) — це відношення спинки плода до передньої або задньої стінки матки. При передньому виді спинка повернута до передньої стінки матки, при зад­ньому — до задньої стінки матки.

Членорозташування плода (habitus) — це відношення кінцівок І голівки плода до його тулуба. Нормальним є зігнуте членорозташування, а саме: голівка зігнута і при­тиснута до тулуба, ручки зігнуті в ліктьових суглобах, перехрещені між собою і при­тиснуті до грудей, ніжки зігнуті в колінних і кульшових суглобах, перехрещені між собою і притиснуті до живота.

Передлежання плода (peraesentatio) — відношення до площини входу в таз тієї час­тини плода, яка пальпується через шийку матки, а під час пологів першою опускається в пологовий канал (передлежачої частини плода); якщо передлежить голівка — це головне передлежання (у 96 % випадків), якщо тазо­вий кінець — тазове передлежання (3,5 %). Якщо голівка плода зігнута до грудної клітки і передлежачою частиною є потили­ця плода — це буде поти­личне передлежання. При різних ступенях розгинан­ня голівки утворюються розгинальні передлежання — тім'яне (передньоголовне), лобове і лицеве передлежання. При сідничному передлежанні до входу в таз вставляються сідниці, ніжки плода витягнуті вздовж тулуба. У разі по­вного тазового передлежання ніжки плода зігнуті у колінних і кульшових суглобах, до входу в таз вставляються і сідниці, і стопи плода. При ножному (або неповному тазовому) передлежанні, перед лежа­чою частиною є ніжки пло­да. При поперечному або косому положенні плода у вхід таза може вставлятись плече плода — плечове передлежання.

Позиція плода (positio) — у класичному акушерстві це відношення спинки плода до бічних стінок матки. При І позиції спинка плода повернута до лівої стінки матки (2/3 випадків); при II позиції — до правої стінки матки (1/3 випадків).
Література

  1. Степанківська Г.К., Михайленко О.Т. Акушерство. – К.: Здоров’я, 2000. – 744 с.

  2. Запорожан В.М., Цегельський М.Р., Рожковська Н.М. Акушерство і гінекологія: Підручник: у 2-х томах. Т.1. – Одеса: Одеський держ мед. університет, 2005. – 472 с.

  3. Акушерство: Підручник для лікарів-інтернів /В.С.Артамонов, М.Г.Богдашкін, Б.М.Венцковський та ін.., за ред. В.І.Грищенка. – Х.:Основа, 1996. – 608 с.





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка