Філософський факультет



Сторінка6/23
Дата конвертації05.11.2016
Розмір4.12 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23
Тема 1. Соціально-історичні та теоретичні чинники

формування філософії Нового часу

Особливості соціально-економічного розвитку в країнах Європи в ХУІІ-ХУІІІ ст. Технічний прогрес та розвиток природознавства. Виникнення нових форм організації науково-дослідної роботи. Методологічна роль механіки та математики у філософії Нового часу. Специфіка співвідношення філософії та релігії. Формування класичного типу раціональності та його основні риси.


Тема 2. Філософія Ф.Бекона

Практичні завдання філософії та науки. Теорія і практика. “Велике відновлення наук”. Класифікація наук. Предмет філософії. Вчення про ідоли (примари) людського розуму. Догматизм і скептицизм. Три шляхи пізнання. Критика Беконом схоластичної логіки та його емпіричний метод. Теорія індукції. Вилучна індукція. Механізм індукції. Допоміжні прийоми індукції. Вчення про “природи” і “форми”. Концепція руху. Вчення про форми як предмет метафізики. Зворотній рух від “форм” до “природ”. Обґрунтування емпіризму. Погляди на суспільне життя. Історична роль філософії Бекона.


Тема 3. Філософський раціоналізм Р. Декарта

Предмет філософії. Картезіанська концепція науки. Раціоналістичний метод. Правила методу. Проблема методологічного сумніву та інтуїції. Метафізичне обґрунтування методу. Вчення про духовну субстанцію та теорія пізнання. Проблема Бога. Вродженні ідеї та проблема хибності. Дуалізм Декарта. Вчення про тілесну субстанцію, природничонаукові погляди Декарта. Космологічна гіпотеза та ідея розвитку. Вчення про організм людини і тварини. Психофізіологічна проблема. Вчення про пристрасті. Етика і естетика. Картезіанство у ХУІІ ст.. Оказіоналізм А. Гейнлікса та Н. Мальбранша. Картезіанство у наступній історії філософії.


Тема 4. Філософія Т. Гоббса

Предмет філософії. Концепція знання та мови у гносеології Т. Гоббса. Номіналістично-емпіричний характер гносеології. Індукція і дедукція, аналіз і синтез. “Віднімання” і “додавання”. Співвідношення часткових методів. Тіла та їх акциденції. Механістична онтологія. Вчення про природу та людину. Антропологія. Людина як суб’єкт моралі. Проблема свободи людини. Вчення про суспільство та державу. Природний та суспільний стани людей. Влада правителя і “природні закони”. Проблема культури. Вчення про релігію. Значення філософії Гоббса в історії філософії.


Тема 5. Атомістична філософія П. Гассенді

Антисхоластична та сенсуалістична гносеологія. Атомістична фізика. Евдемоністична етика. Значення філософії Гассенді у становленні атомістичної наукової програми в філософії та науці Нового часу.


Тема 6. Методологічний раціоналізм і релігійна філософія Б. Паскаля

Природничо-наукові погляди Б. Паскаля. Раціоналістична методологія наукового пізнання. Безсилля розуму перед нескінченністю. Актуальна та потенційна нескінченність. Нікчемність та велич людини. Суперечності існування людини. Релігія як розв’язання усіх суперечностей існування людини. Роль Паскаля в розвитку філософії.


Тема 7. Пантеїзм Б. Спінози

Джерела утворення філософської системи її загальна характеристика. Вічність та інші властивості субстанції. Проблема пантеїзму, атеїзму, матеріалізму. Бог – субстанція – природа. Атрибути субстанції. Модуси: безконечні і конечні. Людина як складний модус. Натура натуранс і натура натурата. Система онтології і діалектика. Випадковість і необхідність. Принципи пізнання. Проблема знання. Чуттєве пізнання. Абстрактне знання. Проблема достовірності знання. Проблема інтуїції та особливості раціоналізму. “Демонстративне пізнання” і проблема істини. Антитеологізм і механістичний детермінізм. Натуралістична антропологія, проблема волі, вчення про афекти. Проблема співвідношення свободи та необхідності. Обґрунтування моралі. Соціальні погляди.


Тема 8. Філософське значення природничо-наукових теорій Ньютона.

Проблема співвідношення науки та філософії в “Початках” Ньютона. Методологічне значення механіки Ньютона. Формування континуальної програми розвитку науки та основних засад експериментального природознавства. Ставлення до філософії і релігії. Історичне значення ньютоніанства.


Тема 9. Філософія Дж. Локка

Предмет філософії. Досвідне походження знання, критика теорії вродженості ідей, понять та норм моралі. Проблема досвіду. Ідеї як безпосередній матеріал знання. Первинні та вторинні якості. Види ідей і проблема суб’єкта. Складні ідеї, ідея субстанції. Проблема загального, вираження загального в мові. Види знання, спроба емпіричного пояснення достовірності знання, види істинності. Чуттєве, демонстративне та інтуїтивне пізнання. Етика Локка. Соціально-філософські та суспільно-політичні погляди Локка. Ідеї Локка в наступній філософській думці.


Тема 10 Плюралістична метафізика Г.Лейбніца

Філософський розвиток Лейбніца, його розуміння предмету філософії. Відношення метафізики до конкретнонаукового знання. Принципи раціоналістичної методології. Метафізика як вчення про Бога і субстанцію. Основні властивості субстанції. Проблема життя, механіцизм і телеологія. Дух самопізнавальний та пізнавальний. Деїстичне вчення про наперед встановлену гармонію. Особливості детермінізму Лейбніца. Діалектичні ідеї. Проблема свободи та теодицея


Тема 11 Філософія Джорджа Берклі

Критика сенсуалістичної гносеології Локка. Вчення про первинні та вторинні якості, взаємодія відчуттів. Вчення про ідеї як джерело знань. Репрезентативна теорія абстракцій. Проблема матеріальної субстанції, існування речей і душ. Єдність і неперервність існування речей. Критерії істинності знання. Проблема причинності. Причинність як символізація. Берклі і механіка Ньютона. Етичне вчення.


Тема 12 Скептицизм Д Юма

Психологізм теорії пізнання Юма. Структура досвіду. Чуттєвість і рефлексія. Вчення про асоціації ідей. Концепція узагальнення. Проблема субстанції. Вирішення Юмом проблеми причинності та її складові частини. Обґрунтування причинності вірою. Антропологічні погляди Юма. Дескриптивна етика. Естетика Д.Юма.


Тема 13 Філософія французького Просвітництва

Поняття Просвітництва, його загальна характеристика. “Розум” просвітників. Просвітництво, історія, традиція. Просвітництво у Франції ХУ111 ст., його антифеодальна спрямованість. Просвітництво і буржуазія. Енциклопедія, виникнення, структура і співробітники. Деїзм Вольтера, його етична теорія. Деїзм і атеїзм. Боротьба Вольтера за віротерпимість. Критика Вольтером “кращого із можливих світів” Лейбніца. Соціально-політичні погляди Руссо. Руссо і енциклопедисти. Педагогічні погляди Руссо. Французький матеріалізм ХУ111 ст., його основні представники: Ламетрі, Дідро, Д’Аламбер, Гельвецій, Гольбах, Кондільяк. Розвиток природознавства у ХУ111 ст., та його вплив на ідеї французького матеріалізму. Вчення французьких матеріалістів про природу, матерію та рух. Розуміння людини та її свідомості, його механістична обмеженість. Теорія пізнання французьких просвітників. Етичні, естетичні та соціологічні теорії французьких матеріалістів.


Тема 14 Філософія німецького Просвітництва

Соціокультурні умови Просвітництва в Німеччині. Фрідріх ІІ і політична ситуація. Основні напрями німецької філософії у період раннього Просвітництва: пієтизм, спінозизм. Місце Х. Вольфа у просвітницькому русі в Німеччині. Основні принципи метафізики Вольфа. Психологія і теорія пізнання, вчення про Бога і телеологія. О. Баумгартен о обґрунтування естетики. Філософські та естетичні погляди Лессінга. “Ідеї до філософії історії людства” І.Г.Гердера. Просвітницькі ідеї в творчості Гете і Шиллера.


Тема 15 Англійське просвітництво

Соціокультурна специфіка англійського Просвітництва. Філософська концепція Дж. Толланда. “Листи до Серени”. Філософський детермінізм А.Коллінза. Гносеологія Д.Гартлі. Вчення про матерію і свідомість Дж.Прістлі. Просвітницькі ідеї в естетиці: Шефтсбері, Хатчесон, Мандевіль. Шотландська школа. Філософія “здорового глузду” Т.Ріда.



РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

ДО ЧАСТИНИ ПЕРШОЇ

Антология мировой философии: В 4-х т. М., 1970. Т. 2.

Асмус В.Ф. Декарт. М., 1974.

Асмус В.Ф. Диалектика необходимости и свободы в этике Спинозы.// Избр. филос. тр. М., 1971. Т. 2.

Асмус В.Ф. Жан Жак Руссо // Историко-философские этюды. М., 1984.

Бекон Френсис. Великое восстановление наук. Соч. Т.1 С.63-68.

Бекон Френсис. Новый органон. Соч. Т.2.

Бекон Френсис. О началах и истоках. Соч. Т.2. С.297-347.

Беркли Джордж. Опыт новой теории зрения. // Беркли Джордж. Сочинения. М., 1978 С. 49-137.

Беркли Джордж. Трактат о принципах человеческого знания. Беркли Джордж. Сочинения. М., 1978. С.149-249.

Быховский Б.Э. Джордж Беркли. М., 1970.

Вейцман Е.М. Социологическая доктрина Томаса Гоббса // Избр. произв.: В 2т. – М., 1965. — Т.2. С.5-45.

Гельвецій К.А. Про людину, її розумові здібності та її виховання. К., 1994.

Гоббс Т. Лефиафан // Избр. произв.: В 2т. – М., 1965. — Т.2.

Грязнов А.Ф. Философия Шотландской школы. М., 1979.

Декарт Р. Метафизические размышления // Избр. произв. М., 1950.

Декарт Р. Первоначала философии // Соч.: В 2-х т. М., 1989. Т. 1. С. 302 – 336, 349 –371.

Декарт Р. Правила для руководства ума // Соч.: В 2-х т. М., 1989. Т. 1. С. 78-91.

Декарт Р. Рассуждения о методе // Соч.: В 2-х т. М., 1989. Т. 1. С. 250-296.

Декарт Р. Рассуждения о первой философии // Соч.: В 2-х т. М., 1994. Т. 2. С. 4-72

Декарт Р. Страсти души // Соч.: В 2-х т. М., 1989. Т. 1. Часть 1.

Дидро Д. Последовательное опровержение книги Гельвеция “О человеке”. // Дидро Д. Соч.: В 2т. М., 1991, Т.2. С. 415-416.

Дидро Д. Размышления по поводу книги Гельвеция “Об уме”. // Дидро Д. Соч.: В 2т. М., 1991, Т.2. С. 44-51.

Жучков В.А. Немецкая философия эпохи раннего Просвещения (конец ХУ11 первая четверть ХУ111 в.). М., 1989.

Заиченко Г.А. Джон Локк. — М.1973.

Кант И. ответ на вопрос: что такое просвещение. // Кант И. Сочинения: В 4т. М., 1993. Т.1.

Кляус Е.М., Погребысский И.Б., Франкфурт У.И. Паскаль. М., 1971.

Коломиец Т.А. Концепция человека вр французском материализме ХУ111 в. К., 1978.

Коников И. А. Материализм Спинозы. М., 1971.

Кузнецов В.М. Французский материализм ХУ111 в. М., 1981.

Кузнецов В.Н, Мееровский Б.В., Грязнов А.Ф. Западно-европейская философия 18 века. М., 1986. Розд.2.

Лейбниц Г. Монадология. Т.1, 413-430.

Лейбниц Г. Начала природы и благодати, основанные на разуме. Т.1, С.404-412.

Лейбниц Г. Новые опыты о человеческом разумении. Т2, С.47-270, 365-525.

Лейбниц Г. Опыты теодицеи. Т.4, С.467-494.

Лейбниц Г. Ответ на размышлении г.-на Бейля о системе предустановленной гармонии. Т1, С326-345.

Лейбниц Г. Письмо к Якобу Томазиоо возможности примирить Аристотеля с новой философией. Т.1, С.85-103.

Лейбниц Г. Размышления об “Опыте о человеческом разумении“ г-на Локка. // Соч. в 4 т.— М.1983 — Т.2. С.546-578.

Локк Д. Два трактата о правлении // Соч. В 3 т. — М.1988. Т3. С.140-384.

Локк Д. Опыт о человеческом разумении // Соч.: В 3 т. – М.1985. Т.1 — Кн..1-3., Т.2 — Кн..4.

Ляткер Я.А. Декарт. М., 1975.

Майоров Г.Г. Теоретическая философия Готфрида Лейбница. М., 1973.

Матвиевская Г.П. Рене Декарт. М., 1976.

Мееровский Б.В. Гоббс. — М., 1975.

Михаленко Ю.П. Бэкон и его учение. М., 1975. С.99-250.

Нарский И.Е. Западноевропейская философия ХУІІ века. М., 1974.

Нарский И.С. Давид Юм. М., 1973.

Нарский И.С. Джон Локк и его теоретическая система. // Соч.: В 3 т. – М.1985. Т.1. С3-78.

Нарский И.С. Западноевропейская философия ХУІІІ века. М., 1973.

Нарский И.С. Западноевропейская философия ХУІІ века. М., 1974.

Нарский И.С. Философия Давида Юма. М., 1967.

Огородник И.В. Философские взгляды Ламетри. К., 1979.

Паскаль Б. Думки про релігію. Львів 1995.

Паскаль Б. Мысли. // Де Лерошфуко Ф. Максимы. Паскаль Б. Мысли. Де Лабрюйер Ж. Характеры. М., 1974.

Паскаль Б. Письма к провинциалу. М. 1998.

Паскаль Блез. Мысли. М., 1995. Фрагменты. 6, 7. 23, 24, 33, 34, 44, 110, 131, 136, 157, 165, 172, 183, 199, 200, 201, 377, 418, 423, 424, 434, 448, 756, 978.

Погребысский И.Б. Г.В.Лейбниц. М., 1972.

Полемика Г.Лейбница и С.Кларка по вопросам философии и естествознания. Л., 1960.

Райл Гилберт. Понятие сознания. М., 2000. С. 21-34.

Реале Джованни, Антисери Дарио. Западноевропейская философия от истоков до наших дней: В 4 т. СПб., 1995. Т.3.

Себайн Джордж Г., Торсон Томас Л. Історія політичної думки. — К., 1997.

Скратон Р. Коротка історія новітньої філософії. Київ, 1998.

Соколов В.В. Бытие, познание, человек и общество в философской доктрине Томаса Гоббса // Избр. произв.: В 2т. – М., 1965 Т.1, — С.3 - 66.

Соколов В.В. Европейская философия ХУ -ХУІІ веков. М., 1984.

Соколов В.В. Спиноза. М., 1973.

Спиноза Б. Этика. // Избр. Произв.: В 2-х т. М., 1957. Т.2. С. 361 – 619

Стрельцова Г.Я. Блез Паскаль. М., 1979.

Субботин А.Л. Френсис Бэкон. М., 1974.

Фейербах Л. Изложение, развитие и критика философии Лейбница // Людвиг Фейербах. История философии. М., 1967. Т.2.

Фишер К. История новой философии: Готфрид Вильгельм Лейбниц. Его жизнь, сочинения и учение. М., 2005.

Хатчесон, Юм, Смит. Эстетика. М., 1973.

Хесле В. Гении философии Нового времени. – М., 1992

Шестов Л. Гефсіманська ніч (філософія Паскаля) // Філософська і соціологічна думка. 1991. №1,2.

Юм Д. Исследование о человеческом познании // Соч.: В 2т. М., 1966, Т.2. Розд.. 1, 12.

Юм Д. Трактат о человеческой природе // Соч.: В 2т. М., 1966, Т.1. С. 89-116, 403-405, 602-625.

Юм. Д. Естественная история религии // Соч.: В 2т. М., 1966, Т.2. 372-386.


КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

  1. Місце філософії Нового часу в поступі європейської філософії.

  2. Обґрунтування Беконом експериментального ставлення до дійсності.

  3. Ф.Бекон про практичні завдання філософії та науки.

  4. Вчення Ф.Бекона про ідоли людського розуму.

  5. Три шляхи пізнання за Ф.Беконом.

  6. Критика Беконом схоластичної логіки та його емпіричний метод.

  7. Теорія індукції Ф.Бекона.

  8. Вчення Бекона про ”природи” та ”форми”.

  9. Специфіка раціоналістичного методу, основні правила методу Р.Декарта.

  10. Проблема методологічного сумніву в філософії Декарта.

  11. Проблема інтуїції в філософії Декарта.

  12. Метафізичне обґрунтування методу Декартом.

  13. Вчення про духовну субстанцію та теорія пізнання Декарта.

  14. Вродженні ідеї та проблема хибності.

  15. Вчення про тілесну субстанцію Декарта.

  16. Дуалізм Р.Декарта.

  17. Природничонаукові погляди Декарта

  18. Оказіоналізм А.Гейнлікса та Н.Мальбранша.

  19. Концепція знання та мови у гносеології Т.Гоббса.

  20. Концепція мови в філософії Т.Гоббса.

  21. Тіла та їх акціденції в філософії Гоббса. Механістична онтологія.

  22. Вчення Гоббса про суспільство та державу.

  23. Антисхоластична та сенсуалістична гносеологія П.Гасенді.

  24. Атомістична фізика Гасенді.

  25. Раціоналістична методологія наукового пізнання в філософії Б.Паскаля.

  26. Нікчемність та велич людини за Паскалем.

  27. Суперечності існування людини та можливість їх вирішення в філософії Б.Паскаля.

  28. Властивості субстанції в філософії Б.Спінози.

  29. Проблема пантеїзму, матеріалізму та атеїзму в філософії Спінози.

  30. Проблема випадковості та необхідності в філософії Спінози.

  31. Особливості раціоналістичного методу Спінози.

  32. Принципи пізнання та проблема достовірності знання в філософії Спінози.

  33. Проблема істини в філософії Спінози.

  34. Антитеологізм та механістичний детермінизм, проблема свободи та необхідності в філософії Спінози.

  35. Обгрунтування моралі та проблема щастя в філософії Спінози.

  36. Проблема співвідношення науки та філософії в методології Ньютона.

  37. Принципи раціоналістичної методології Ляйбниця.

  38. Теорія пізнання та раціоналістична методологія в філософії Ляйбниця.

  39. Основні властивості субстанції в філософії Ляйбниця.

  40. Вчення Ляйбниця про напередвстановлену гармонію.

  41. Проблема свободи та теодицея в філософії Ляйбниця.

  42. Обґрунтування досвідного походження знання в філософії Дж.Локка.

  43. Проблема досвіду в філософії Локка.

  44. Ідея як безпосередній матеріал знання. Проблема первинних та вторинних якостей.

  45. Види ідей в філософії Дж.Локка.

  46. Проблема пояснення достовірності знання, види пізнання в філософії Дж.Локка.

  47. Соціально-філософські та суспільно-політичні погляди Дж.Локка.

  48. Вчення про ідеї як джерело знань в філософії Д.Берклі.

  49. Вчення про первинні та вторинні якості в філософії Берклі.

  50. Репрезентативна теорія абстракцій Берклі.

  51. Проблема існування речей і матеріальної субстанції в філософії Берклі.

  52. Критерії істиності знання в філософії Берклі.

  53. Структура досвіду, чуттєвість та рефлексія в філософії Юма.

  54. Вчення про асоціаціі, та проблема субстанції в філософії Юма.

  55. Проблема причинності та необхідність її обґрунтування в філософії Юма.

  56. Проблема скептицизму в філософії Юма.

  57. Поняття Просвітництва, його загальна характеристика.

  58. Основні проблеми філософії французького просвітництва.

  59. Розуміння людини та її свідомості у французькому матеріалізмі.

  60. Вчення французьких матеріалістів про природу, матерію та рух.

4. ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ

ІСТОРІЯ ФІЛОСОФІЇ ХІХ-ХХ СТ.”



Програма навчальної дисципліни

«Історія філософії 19-20 ст.»
ТЕМА 1. Предмет історії філософії 19-20 ст. Становлення посткласичної філософської парадигми та філософія романтизму
Тема 1.1. Предмет, завдання і структура курсу.

Призначення і предмет курсу. Філософські концепції західної духовної культури, які визначили розвиток філософської думки новітнього часу. Необхідність опрацювання репрезентативних текстів. Структура курсу і її обгрунтування. Послідовність викладу: романтизм, "філософія життя", екзистенціалізм, релігійна філософія (неотомізм, популяризація католицької доктрини, діалектична теологія, російська релігійна філософія), феноменологія, позитивістська філософська традиція (позитивізм, емпіріокритицизм, неопозитивізм, аналітична філософія, постпозитивізм), прагматизм, філософська герменевтика, критична теорія Франкфуртської школи, структуралізм і постструктуралізм, постмодернізм. Культурно-історичні умови формування філософських ідей у ХІХ–ХХ ст. Становлення сучасної філософії [1, с. 22-50]. Внутрішня розірваність світовідчування людини Нового часу. Значущість людської активності. Тенденція індивідуалізму: актуалізація проблем людського існування.

Література:


  1. Бохенский Ю.М. Современная европейская философия. Пер. с нем. – М., 2000.

  2. Гарин И. Воскрешение духа. – Москва, 1992.

  3. Європейський словник філософій. Лексикон неперекладностей. Т.1. Під кер. Б.Кассен. Пер. з франц. – К., 2009.

  4. Зотов А.Ф. Современная западная философия – М., 2001.

  5. Коплстон Ф. История философии. ХХ век. Пер. с англ. – М., 2002.

  6. Мельвиль Ю.К. Пути буржуазной философии ХХ века. – Москва, 1983.

  7. Никоненко С.В. Современная западная философия – СПб., 2007.

  8. Рассел Б. Історія західної філософії. Пер. з англ. – Київ, 1995.

  9. Реале Д. Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Т.4. Пер. с итал. – Санкт–Петербург, 1997.

  10. Скирбекк Г. Гилье Н. История философии. Пер. с англ. – М., 2000.

  11. Скратон Р. Коротка історія новітньої філософії. Від Декарта до Вітгенштайна. Пер. з англ. – К., 1998.

  12. Современная западная философия. Словарь. – Москва, 1991, 2000.

  13. Читанка з історії філософії у 6 кн. Кн.6. Зарубіжна філософія ХХ століття – Київ, 1993.

  14. Philosophie der Gegenwart. In Einzeldarstellungen. - Stuttgart, 1991.

  15. Hьgli A. Luebcke P. Philosophie im 20. Jahrhundert. – Hamburg, 1998.



Тема 1.2. Становлення і розвиток посткласичної філософії. Філософія романтизму

Виникнення і розвиток некласичної філософської парадигми. Подолання спекулятивної раціональності. Песимізм некласичної епохи (А. Шопенгауер, С. К’єркегор). Романтизм як джерело формування некласичної філософської парадигми. Поняття романтизму. Екскурс в етимологічну сферу. Розповсюдженість романтизму: географічний і "жанровий" аспекти. Єдність літературної і філософської романтики. Протилежність романтизму до Просвітництва. Єнський гурток німецьких романтиків [2, с.13-26]. Діяльність гайдельберзького гуртка. Корені народності в культурі. Характерні ознаки філософського романтизму. Вчення про творчу діяльність абсолютного суб’єкта. Ірраціональність в осягненні людини. "Нічна сторона" буття. Культ творця і геніальної особи. Критика міщанської цивілізації (Гофман, Новаліс, Брентано). Філософське обгрунтування романтизму: Фрідріх Шлегель і Шеллінг. Романтична рефлексія над поняттям іронії. Натурфілософія романтизму, ідеал нової культури. Розлад між ідеалом та дійсністю. Цілісність переживання дійсності через інтуїцію. Ідея синтезу мистецтва, науки, філософії і релігії. Синтетичність задуму. Перетворення життя мистецтвом. Вплив романтизму на формування некласичної філософської парадигми (екзистенційної філософії, філософії життя, філософської герменевтики, психоаналізу).

Література:


  1. Амельченко Н. Образ романтизму в творчості К’єркегора // Українська К’єркегоріана. – Львів, 1998. С. 131–136.

  2. Белобратов А.В. Ранний романтизм и иенский кружок романтиков // Белобратов А.В. Березина А.Г. Полубояринова Л.Н. История западноевропейской литературы ХІХ века - М., 2003.

  3. Ванслов В.В. Эстетика романтизма. – М, 1966.

  4. Долгов К. М. От Киркегора до Камю. – М., 1990.

  5. Європейський словник філософій. Лексикон неперекладностей. Т.1. Під кер. Б.Кассен. Пер. з франц. – К., 2009.

  6. Мислителі німецького романтизму. Пер. з нім. – Івано-Франківськ, 2003.

  7. Реале Д. Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Т.4. – Санкт-Петербург, 1997.

  8. Реизов Б.Г. Между классицизмом и романтизмом. – Ленинград, 1962.

  9. Современная западная философия. Словарь. – М., 1991.

  10. Чижевский Д. Романтика // Чижевский Д. Історія української літератури.– Тернопіль, 1994. С.355–364.

  11. Шерех Ю. Інший романтик, інший романтизм // Шерех Ю. Третя сторожа. – К, 1993.

  12. Шульц Г. Новалис, сам свидетельствующий о себе и о своей жизни. Пер. с нем. – Челябинск, 1998.

  13. Boas G. French philosophies of the romantic period. New York, 1964.

  14. Bach R. Tragik und Grosse der deutschen Romantik. Munchen, 1930.

  15. Haering Th. Novalis als Philosoph. Stuttgart, 1954.


ТЕМА 2. “Філософія життя”

Тема 2.1.. Артур Шопенгауер як предтеча “філософії життя”

Життя і творчість. Праці Артура Шопенгауера. Джерела філософії. Світ як уявлення: теорія пізнання. Закон достатньої підстави. Чотири основні види закону достатньої підстави. Метафізика Артура Шопенгауера: світ як воля: проникнення за феноменальність світу; пізнання "речі в собі"; здійснення філософського ідеалу. Недосяжність "речей у собі" для "об’єктивного" пізнання; воля як основа метафізики Артура Шопенгауера; вихід за межі індивіда; універсалізація волі; воля і пізнання. Песимізм як основа світовідчуття Артура Шопенгауера. Світ об’єктивний як "долина страждань і плачу". Пошуки виходу з трагедійності існування. Хибність ідеї прогресу. Антиісторизм. Суспільно-політичний консерватизм. Етика А.Шопенгауера. Атеїстична релігійність.Проблема звільнення від волі до життя. Резигнація і аскетизм. Ідея співчуття. Долання межі між "Я" і "не-Я". Етичний парадокс. Трактування свободи волі як свавілля волі.

Література:


  1. Андреев И.А, Шопенгауэр как философ и моралист – М., 1991.

  2. Быховский Б.Э. Шопенгауэр. – Москва, 1975.

  3. Гардинер П. Шопенгауэр. Философ германского эллинизма. Пер. с англ. – М., 2003.

  4. Меринг Ф. Литературно-критические статьи. Пер. с нем. – Москва–Ленинград, 1964.

  5. Ніцше Ф. Шопенгауер як вихователь // Ніцше Ф. Повне зібрання творів: Критично-наукове видання у 15 томах. Т.1. Народження трагедії; Невчасні міркування. Пер. з нім., Львів, 2004. С.281-356.

  6. Рассел Б. Історія західної філософії. Пер. з англ. – Київ, 1995.

  7. Фишер К. Артур Шопенгауэр.– Москва, 1996.

  8. Хазанов Б. Черное солнце философии Шопенгауэра // Вопросы философии. 2002. №3.

  9. Чанышев А.Н. Человек и мир философии Артура Шопенгауэра. – Москва, 1990.

  10. Шопенгауер А. О четверояком корне закона достаточного основания. Мир как воля и представление. Т.2. – Москва, 1993. Критика кантовской философии.

  11. Шопенгауэр А. Мир как воля и представление. Т.2, – Москва, 1993.

  12. Шопенгауэр А. Избарнные произведения.– Москва, 1992.

  13. Malter R. Arthur Schopenhauer. Transzendentalphilosophie und Metaphysik des Willens, 1991.

  14. Von der Aktualitaеt Schopenhauers. Frankfurt am Main, 1972.



Тема 2.2. “Філософія життя” у ХІХ столітті. Мислення Фрідріха Ніцше
Головні ідеї напрямку. Недостатність раціональності для вироблення цілісного світогляду. Врахування повноти життя. Невіддільність духу від природи. Ірраціоналізм і антисциєнтизм. Міфологічність і релятивність. Неминучість критики та переоцінки цінностей.

Представники "філософії життя": Ф.Ніцше, В.Дільтай, Г.Зіммель, О. Шпенглер, А.Бергсон, Л.Клагес, Е. Юнгер. Ознаки життя: цілісність, динамічність, творчість, індивідуальність. Індивідуальний закон особи – доля (Зіммель). Філософія культури. Витворення об’єктвного змісту життя в історичних подіях (Дільтай), у культурі (Зіммель). Два рівні життя – вітальний і трансвітальний. Філософія історії Освальда Шпенглера. Історичний віталізм. Циклічна теорія світової історії. Концепція культури. Вісім культур світової історії. Три етапи становлення культур. Ознаки цивілізації. Ідеологізація "філософії життя". Критика сучасної цивілізації (Е. Юнгер, Л.Клагес). Міфологізм. Вплив "філософії життя" на формування ідеології неомарксизму. Ідеї "філософії життя" в критичній теорії (Франкфуртська школа).

Філософія Фрідріха Ніцше. Життєвий і творчий шлях Ф.Ніцше. Трагедійність настрою як єднаючий мотив творчості Ф. Ніцше. Діонісійне і аполонічне начала. Творчість як зміст життя у Фрідріха Ніцше: концепція цінності. Культура як смислотворчість; ціннісно-етичний релятивізм; вартісний нігілізм: самоцінність творчості; протест проти суцільної регламентованості буття. перманентність процесу переоцінки цінностей; пов’язаність справжнього змісту життя людини з творчістю, пройнятість креативним пафосом; соціальний дуалізм; протиставлення "панів" та "рабів", особи" та "натовпу"; сильні творчі індивіди; концепція становлення; індивідуальний розвиток особи; розвиток особи як справжня мета творчості. Мученик пізнання: максимальна інтенсифікація життя людини як передумова справжнього пізнання. прагнення відкриття останніх таємниць життя; філософія релігії; тлумачення церкви; смерть Бога; стрибок у новий смисл; позитивна релігійність; міф вічного повторення; ніцшівська цінність надлюдини.

Література:




  1. Аббаньяно Н. “Смерть Бога” и новая мораль // Аббаньяно Н. Мудрость философии. Пер. с итал. – СПб., 1998.

  2. Галеви Д. Жизнь Фридриха Ницше. Пер. с франц. – Москва, 1991.

  3. Гомес Т. Фридрих Ницше. Пер. с исп. – М., 2006.

  4. Гранье Ж. Ницше. Пер. с франц. – М., 2005.

  5. Игнатов А. Черт и сверхчеловек. Предчувствие тоталитаризма Достоевским и Ницше // Вопросы философии. 1993. № 4.

  6. Камю А. Ницше и нигилизм // Камю А. Бунтующий человек. Философия. Политика. Искусство. Пер. с франц. – М., 1990.

  7. Кантор В.К. Достоевский, Ницше и кризи христианства в Европе конца ХІХ – нач. ХХ в. // Вопросы философии. 2002. № 9.

  8. Кутлунин А.Г. Немецкая философия жизни. Критические очерки.– Иркутск, 1986.

  9. Макаренко Г. Музика і філософія: Шопенгауер, Вагнер, Ніцше – К., 2004.

  10. Манн Т. Философия Ницше в свете нашего опыта. Собр. соч., пер. с нем. – Т.10. М., 1961.

  11. Ницше Ф. Сочинения в 2-х т. Пер. с нем. – Москва, 1990.

  12. Ницше Ф. Антихристианин. Сумерки богов. Пер. с нем.– Москва, 1990.

  13. Ніцше Ф. Так сказав Заратустра. Жадоба влади / Пер. з нім.– Київ, 1994.

  14. Ніцше Ф. Повне зібрання творів: Критично-наукове видання у 15 томах. Т.1. Народження трагедії; Невчасні міркування. Пер. з нім., Львів, 2004.

  15. Ніцше Ф. По той бік добра і зла. Генеалогія моралі / Пер. з нім. – Львів, 2002.

  16. Одуев С.Ф. Тропами Заратустры. – Москва, 1997.

  17. Румянцева Т.Г. Фридрих Ницше – Минск, 2008.

  18. Шестов Л. Достоевский и Ницше (философия трагедии) – М., 2007.

  19. Ясперс К. Ницше и христианство. Пер. с нем. – М., 1994.

15. Jaspers K. Nietzsche.- Berlin, 1950.

16. Bollnow O.F. Die Lebensphilosophie. - Berlin-Goettingen. 1958.


Тема 2.3. “Філософія життя” в кінці ХІХ та ХХ століттях: Анрі Бергсон і Освальд Шпенглер

Філософська спадщина А. Бергсона; джерела і стиль філософування. Суперечність між "інтелектуальним" і "інтуїтивним" методами пізнання. Критика інтелектуалізму. Інтуїція як глибинна форма пізнання. Психологічна метафізика А. Бергсона. Динамізм "життя". Індетермінізм. Тлумачення часу. Вчення про тривалість (duree). Протиставлення тривалості та об’єктивного, фізикалістського часу. "Життєвий порив" (elan vital). Замкнена і відкрита душа. Замкнене і відкрите суспільство. Вплив філософії Анрі Бергсона.

Морфологія культури Освальда Шпенглера. Ніцшеанські впливи. Розгляд культури як унікального організму. Протиставлення органічності і механічності, культури і цивілізації. Фаустівський дух західної культури. Вплив Шпенглера на історіософію ХХ століття. А.Тойнбі. Раціовіталізм Ортеги-і-Гассета.

Література:



  1. Аверинцев С.С. Морфология культуры Освальда Шпенглера // Новые идеи в философии. – М., 1991.

  2. Бергсон А. Два источника морали и религии. Пер. с франц. – М., 1992.

  3. Бергсон А. Собрание сочинений. В 4 т. Пер. с франц. – М., 1992-95.

  4. Блауберг И.И. Анри Бергсон // Путь в философию. Антология – М., 2001. С.219-223.

  5. Блауберг И.И. Бергсон и философия длительности // Бергсон А. Собр. соч. Т.1 – М., 1992.

  6. Воронов А.И. Интуитивная философия Бергсона. – М., 1962.

  7. Жильсон Э. Случай Бергсона // Жильсон Э. Философ и теология. Пер. с франц. – М., 1995. С. 89-108.

  8. Ортега-і-Гассет Х. Вибрані твори. Пер. з ісп. – К., 1994.

  9. Ортега-и-Гассет Х. Человек в XV веке // Человек. 1992. №3.

  10. Чанышев А.Н. Философия Анри Бергсона. – М. 1960.

  11. Шпенглер О. Закат Европы. Пер. с нем. Т.1 – М., 1993.

  12. Шпенглер О. Закат Европы. Пер. с нем. Т.2 – М., 1997.

  13. Тойнбі А. Дослідження історії. Пер. з англ. – К., 1995.



ТЕМА 3. Екзистенційне філософування 19-20 ст.

Тема 3.1. Екзистенційна філософія. Основні характеристики напряму

Проблема ідентифікації екзистенційної філософії. Симптоматичність екзистенціалізму для духовної ситуації двадцятого століття. Генеза екзистенціалізму. Предтечі (Б. Паскаль, С. К’єркегор, М.де Унамуно, Ф.М. Достоєвський). Міжконфесійність феномену екзистенціалізму. Основні засади екзистенційної філософії: суб’єктивізм, постулювання унікальності індивіда, трагічність людського існування, значущість "межових ситуацій" для прозрівання людської екзистенції, феноменологічність, динамізм особи, суперечність між індивідом і суспільством. Релігійний і "атеїстичний" варіанти філософії існування. Релігійні екзистенціалісти (С. К’єркегор, Г. Марсель, К. Ясперс, Н. Бердяєв, Л. Шестов, М. Бубер), "атеїстичні" екзистенціалісти (А. Камю, Ж.-П.Сартр, С.де Бовуар).



Література:

  1. Больнов О.Ф. Философия экзистенциализма. Пер.с нем. – СПб., 1999.

  2. Гайденко П.П. Экзистенциализм и проблема культуры.– Москва, 1963.

  3. Дахній А.Й. Людина ХХ століття крізь призму філософії Сьорена К’єркегора // Українська К’єркегоріана. – Львів, 1998.

  4. Коссак Е.Экзистенциализм в философии и литературе. Пер. с польс. – М., 1980.

  5. Кузьмина Т.А. Экзистенциальный опыт и философия // Вопросы философии. 2007. № 12.

  6. Мэй Р. Открытие бытия . Очерки экзистенциальной психологии. Пер. с англ. – М., 2004.

  7. Райда К.Ю. Екзистенціальна філософія. Традиція і перспективи – К., 2009.

  8. Реале Д. Антисери Д. Западная философия от истоков до наших дней. Пер. с итал. Т.4. – Санкт–Петербург, 1997.

  9. Современная западная философия. Словарь. – Москва, 1991, 2000.

  10. Соловьев Э.Ю. Экзистенциализм (историко-критический очерк) // Соловьев Э.Ю. Прошлое толкует нас – М., 1991.

  11. Типсина А.Н. Немецкий экзистенциализм и религия. – Ленинград, 1990.

  12. Финкелстайн С. Экзиcтенциализм и проблема отчуждения в американской литературе – М., 1967.


Тема 3.2. Передекзистенціалізм Сьорена К’єркеґора. Філософська спадщина Сьорена К’єркегора як єдність життя і творчості. Основні риси біографії і їхній зв’язок із філософією. Система псевдонімів як ключовий методологічний момент в осягенні філософії К’єркегора. Неможливість прямого "повідомлення" екзистенційних істин. Значення Сократової маєвтики. Еволюція особи на шляху до Бога: від естетизму до релігійності: естетична стадія існування – початковий етап розвитку індивіда; критика етиком естетичної стадії існування; судовий радник Вільгельм проти естетика "А" ("Або-або"); примарність насолод естетичного рівня екзистенції; морально-етичні установки судового радника Вільгельма; Агамемнон і Авраам як парадигматичні постаті етичної і релігійної стадії існування; релігійна стадія екзистенції; недосяжність і неприпустимість раціоналістичного осягнення релігії. Інтерпретація старозаповітної книги Йова. Ірраціоналістичні мотиви. Авраам і Йов: одиничний перед Богом. Віра силою абсурду, безсилля раціоналізму. Поняття відчаю. Боротьба проти «недільного» християнства. К’єркегор як предтеча екзмстенційної філософії ХХ століття.
Література:

  1. Гардинер П. Кьеркегор. Очень краткое введение. Пер. с англ. – Москва, 2008.

  2. Исаев С. А.Теология смерти. Очерки протестантского модернизма – М., 1991.

  3. Исаев С.А. Исаева Н. Серен Кьеркегор: Лестница в небо – виртуальный проект // Кьеркегор С. Заключительное ненаучное послесловие к “Философским крохам”. Пер. с датс. – Санкт-Петербург, 2005.

  4. Коли О. Кьеркегор. Пер. с франц. – М., 2009.

  5. Кьеркегор С. Страх и трепет. Пер. с датск. – Москва, 1993.

  6. К’єркеґор С. Повторення (уривок). Пер. з нім. // Transfiguratio Преображення. Альманах християнської думки – Львів, 2003.

  7. Кьеркегор С. Заключительное ненаучное послесловие к “Философским крохам”. Пер. с датс. – Санкт-Петербург, 2005.

  8. Левит К. От Гегеля к Ницше. Революционный перелом в мышлении ХІХ века. Маркс и Кьеркегор. Пер. с нем. – СПб., 2002.

  9. Лепп І.Християнська філософія екзистенції. Пер. з франц. – Київ, 2004.

  10. Маланчук Г. Сьорен К’єркеґор та його значення як мислителя // Сьорен К’єркеґор і його роль в інтелектуальному житті Європи. Доповіді міжнародного семінару. Переклади. Матеріали – Львів, 1998.

  11. Тревога и тревожность. Хрестоматия / Сост. и общая редакция В.М.Астапова – М., 2008.

  12. Туренко О.С. Страх: спроба філософського усвідомлення феномена. Монографія – К., 2006.

  13. Шестов Л. Киргегард и экзистенциальная философия (Глас вопиющего в пустыне) – М., 1992.


Тема 3.3. Мартіна Гайдеґґер: фундаментальна онтологія і філософія техніки

Шлях життя і шлях думки. Амбівалентне ставлення до М. Гайдеггера. Місце Гайдеггера у філософському процесі двадцятого століття. Вплив на Гадамера, Фуко, Дерріда та інших філософів. Джерела філософії. Інтерес до досократиків. Важливість феноменології Е. Гуссерля. Екзистенціальне тлумачення феноменології. "Гайдеггер І" і "Гайдеггер ІІ". Проблема духовної еволюції. Тяжіння до систематичності в перший період і схильність до міфологічності "пізнього" Гайдеггера. Фундаментальна онтологія: "Буття і час" у контексті гайдеггерівського філософування; подвійність лейтмотиву гайдеггерівського мислення: поняття про сенс буття і питання про істину (алетейя). Істина як відкритість, розтаємниченість; виведення з потаємності в непотаємність; фундаментальний аналіз ось-буття; ось-буття як буття-у-світі; Мартін Гайдеггер і проблема техніки. Феномен техніки на тлі проблем нігілізму у значенні всесвітньо-історичного процесу; пов’язування явища нігілізму з проблемою техніки. Поняття по-ставу (Ge-stell). Питання співвідношення людини і техніки у філософії Мартіна Гайдеггера.




  1. Аббаньяно Н. Существование человека в мире (Хайдеггер) // Аббаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Пер. с итал. – СПб., 1998.

  2. Адорно Т.В. Отношение к онтологии // Адорно Т.В. Негативная диалектика / Пер. с нем. – М., 2003.

  3. Анц В. Диалог Хайдеггера с традицией // Философия Мартина Хайдеггера и современность – М., 1991.

  4. Бибихин В. В. Предисловие к публикации: М. Хайдеггер «Основные понятия метафизики» // Вопросы философии. 1989. №9.

  5. Бимель В. М.Хайдеггер, сам свидетельствующий о себе и о своей жизни. Урал LTD, 1998.

  6. Гадамер Х.-Г. Пути Хайдеггера: исследования позднего творчества. Пер. с нем. – Минск, 2007.

  7. Гайденко П.П. Учение Канта и его экзистенциалистская интерпретация // Философия Канта и современность. Под общ. ред. Т.И.Ойзермана – М., 1974.

  8. Гайденко П.П. Мартин Хайдеггер: изначальная временность как бытийное основание экзистенции // Вопросы философии, 2006, № 3.

  9. Гарин И.И. Вечность – К., 2007.

  10. Дахній А. Людське існування в горизонті смерті: рефлексія екзистенційного мислення // Вісник Львівського університету. Філософські науки. Вип. 9 – Львів, 2006.

  11. Декомб В. Метафизика эпохи // Декомб В. Современная французская философия: [Сборник] / Пер. с франц. – М., 2000.

  12. Кобець Р.В. Відкритість як предмет філософського дослідження // Ідея культури: виклики сучасної цивілізації / Бистрицький Є.К. Пролеєв С.В. Кобець Р.В. – К., 2003.

  13. Левинас Э. Открывая существование с Гуссерлем и Хайдеггером // Левинас Э. Избранное: Трудная свобода. Пер. с франц. – М., 2004.

  14. Мартін Гайдеґґер очима сучасників – К., 2002.

  15. Матвейчев О. “Новое мышление” позднего Хайдеггера // Хайдеггер М. Что зовется мышлением? Пер. с нем. – М., 2006.

  16. Мотрошилова Н. В. Драма жизни, идей и грехопадения Мартина Хайдеггера // Философия Мартина Хайдеггера и современность. -- М., 1991.

  17. Рено А. Трактовка современности. Хайдеггер // Рено А. Эра индивида. К истории субъективности. Пер. с франц. – СПб., 2002.

  18. Черняков А.Г. Онтология времени: Бытие и время в философии Аристотеля, Гуссерля, Хайдеггера – СПб., 2001.

  19. Figal G. Heidegger zur Einfьhrung. – Hamburg, 1996.

  20. Rentsch T. (Hg.) Martin Heidegger. Sein und Zeit (Klassiker Auslegen 25) – Berlin, 2001.

  21. Thomд D. (Hg.) Heidegger-Handbuch. Leben – Werk – Wirkung – Stuttgart-Weimar, 2003.

  22. Tietz U. Heidegger – Leipzig, 2005.

  23. Vetter H. (Hg.) Siebzig Jahre “Sein und Zeit“. Wiener Tagungen zur Phдnomenologie 1997 – Frankfurt am Main, 1999.



Тема 3.4. Екзистенційна філософія Карла Ясперса.

Філософія Карла Ясперса у контексті духовної ситуації двадцятого століття. Витоки ясперівського мисилення. Інтелектуальна чесність І. Канта і культурна широта Й.-В. Гете як важливі передумови інтелектуальної діяльності Карла Ясперса. Значення Макса Вебера. Онтологія: потрібне членування буття: предметне буття, екзистенція, трансценденція. Концепція "осьового часу". Період 800–200 рр. до н.е. Єдність духовної культури людства: зороастризм в Ірані, конфуціанство і даосизм у Китаї, буддизм і джайнізм в Індії, філософи в Греції, ізріїльські пророки в Палестині. Класифікація історії філософії. Критерії до якості філософських творів: дискурсивність, універсальність, послідовність, слідування заданим правилам. Ясперсова ідея університету. Схоластичний, вчительський і сократичний типи виховання і навчання. Сократичний тип як найпріоритетніший у рамках університету.




  1. Аверинцев С.С. Глубокие корни общности // Лики культуры. Альманах – М., 1995.

  2. Аверинцев С.С.Карл Ясперс // Философский энциклопедический словарь – М., 1989.

  3. Водолагин А.В. Философия и психопатология: творчество К.Ясперса // Вопросы философии. 2006. № 4.

  4. Гайденко П.П. Философия культуры Карла Ясперса // Вопросы литературы, 1972. № 9.

  5. Гайденко П.П. Учение Канта и его экзистенциалистская интерпретация // Философия Канта и современность. Под общ. ред. Т.И.Ойзермана – М., 1974.

  6. Гайденко П.П. Человек и история в экзистенциальной философии К.Ясперса // Ясперс К. Смысл и назначение истории. Пер. с нем. – Москва, 1991.

  7. Губман Б.Л. Смысл истории. Очерки современных западных концепций – М., 1991.

  8. Долгов К.М. Карл Ясперс. Философия экзистенции // Долгов К.М. От Киркегора до Камю – М., 1990.

  9. Єсипенко Д. Соціофілософський досвід К.Ясперса // Філософська думка. 2000. № 1.

  10. Култаєва М. Ідеально-типові конструкти філософського мислення // Філософська думка. 2005. № 2.

  11. Крічлі С. Вступ до континентальної філософії. Пер. з англ. – К., 2008.

  12. Мамардашвили М.К. К проблеме метода истории философии (критика исходных принципов историко-философской концепции К.Ясперса) // Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию – М., 1992.

  13. Мень А. К проблематике «осевого времени» // Мень А. Трудный путь к диалогу – М., 2001.

  14. Перов Ю.В. Проект философской истории философии Карла Ясперса // Ясперс К. Всемирная история философии. Введение. Пер. с нем. – СПб., 2000.

  15. Руткевич А.М. Понимающая психология К.Ясперса // http: www.kiev.philosophy. ru/iphras/library/i_ph_1.html

  16. Сидоренко И.Н. Карл Ясперс – Минск, 2008.

  17. Типсина А.Н. Философия религии Карла Ясперса. Критический анализ – Ленинград, 1982.

  18. Типсина А.Н. Немецкий экзистенциализм и религия – Ленинград, 1990.

  19. Шичалин Ю.А. «Осевые века» европейской истории // Вопросы философии. 1995. №6.

  20. Ясперс К. Психологія світоглядів. Пер. з нім. – К., 2009.

  21. Ясперс К. Ідея університету // Ідея університету. Антологія – Львів, 2002.

  22. Ясперс К. Введение в философию. Пер. с нем. – Минск, 2000.

  23. Ясперс К. Всемирная история философии. Введение. Пер. с нем. – СПб., 2000.

  24. Ясперс К. Смысл и назначение истории. Пер. с нем. – Москва, 1991.

  25. Ясперс К. Ницше и христианство. Пер. с нем. – Москва, 1994.

  26. Schьssler W. Jaspers zur Einfьhrung – Hamburg, 1995.


Тема 3.5. Атеїстичний екзистенціалізм Жан-Поля Сартра і Альбера Камю.

Специфічність атеїстичного варіанту екзистенціалізму. Сартрова суб’єктивістська метафізика як вияв бунтарства проти буржуазних норм. Рецепція онтологічних ідей Гуссерля і Гайдеґґера. Концепція свободи і ніщо у Ж.-П.Сартра. Ситуація закиненості. Свобода як важкий тягар. Свобода і відповідальність. Універсальний характер вибору, незмога від нього ухилитись. Приреченість до свободи, редукція свободи волі до індивідуального свавілля. Антитеза буття-в-собі та буття-для-себе. Невдача спроби бути Богом. Буття-для-іншого. Принципова конфліктність міжлюдських взаємин. Атеїзм Сартра.

Філософська есеїстика А. Камю. Міф про Сізіфа. Неподоланна трагічність людського існування. Питання про сенс людського буття як основне питання філософії. Розуміння абсурду. Співвідношення раціонального та ірраціонального. Колективістська мораль “Чуми”. Обов’язок боротися проти зла. Гуманістичні мотиви. Сприйняття релігії. Бунтівна людина. Солідарність у бунті. Розмежування бунту (revolte) та революції (revolution).
Література


  1. Аббаньяно Н. Человек – несостоявшийся творец собственной судьбы (Сартр) // Аббаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Пер. с итал. – СПб., 1998.

  2. Великовский С. Грани несчастного сознания – М., 1973.

  3. Декомб В. Ничто в «Бытии и Ничто» // Декомб В. Современная французская философия. Пер. с франц. – М., 2000.

  4. Долгов К.М. О встрече с Жан-Полем Сартром и Симоной де Бовуар // Вопросы философии. 2007. №2.

  5. Камю А. Міф про Сізіфа // Камю А. Вибрані твори: у 3-х т. – Харків, 1997. - Т.3.

  6. Камю А. Бунтующий человек. Пер. с франц.– Москва, 1990.

  7. Киссель М.А. Философская эволюция Ж.-П.Сартра. – Ленинград, 1976.

  8. Коссак Е.Экзистенциализм в философии и литературе. Пер. с польс. – М., 1980.

  9. Куцепал С.В. Парадокси нової онтології: на межі Буття і Ніщо (Жан-Поль Сартр) // Куцепал С.В. Французька філософія другої половини ХХ століття. Дискурс із префіксом “пост-” – Київ, 2004.

  10. Лютий Т.В, Нігілізм: анатомія Ніщо – К., 2002.

  11. Лях В. Екзистенційна свобода: вибір і відповідальність (філософська концепція Ж.-П.Сартра) // Філософська і соціологічна думка. 1995. № 5-6.

  12. Ніколаєнко О.Ф. Проблема відчуження в онтологічній концепції Ж.-П.Сартра // Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис. 2003. № 9.

  13. Райда К.Ю. Екзистенціальна філософія. Традиція і перспективи – К., 2009.

  14. Рудинеско Е.Жан-Поль Сартр: психоаналіз на тінистих берегах Дунаю // Рудинеско Е. Філософи в обіймах бурі.- К., 2007.

  15. Сартр Ж.-П. Нудота. Мур.Слова. Пер. з франц. – Київ, 1993.

  16. Сартр Ж.-П. Экзистенциализм – это гуманизм // Сумерки богов. – Москва, 1989.


ТЕМА 4. Релігійні напрями західного мислення другої половини ХІХ-ХХ ст.
Тема 4.1. Філософія неотомізму

Загальні риси неотомізму. Неотомізм і духовна ситуація двадцятого століття. Опозиція до ірраціоналістичних тенденцій у філософії. Тяжіння до універсалізму і цілісності. Здатність інтегровувати різнорідні елементи інших традицій. Відкритість філософії до надприродного як передмова інтегрування у "filosofia perennis". Спрямованість на засвоєння елементів філософських напрямків ХХ століття (екзистенціалізму, неопозитивізму, герменевтики і т.д.) Від томізму до неотомізму. Першопочаткова інтенція Томи Аквінського. Головні особливості неотомістської філософії. Співвідношення теології, філософії і науки. Знання і мудрість. З’єднання старого ортодоксальної позиції в релігійних питаннях із підкресленою повагою до прав розсудку. Несуперечлива єдність даних віри і розуму. Ототожнення буття і Бога. Розрізнення Одкровення і "природного світла" розсудку. Вчення про аналогію буття. Перевага космологічних доказів буття Бога. Людина як єдність душі і тіла.

Філософія Жака Марітена. Концепція інтегрального гуманізму Жака Марітена. "Буття-без-Ніщо". Шостий доказ існування Бога. Через екзистенціальний досвід людського мислення до висновку про безсмертя нашої думки. Мудрість благодаті, мудрість богословська і мудрість метафізична. Критика філософії Нового часу. Уявлення про неї як про занепад і виродження філософської думки, як про свавілля у сферах думки і відчуття. Гуманізм антропоцентричний і гуманізм теоцентричний. Жак Марітен і неотомістська теологія мистецтва. Педагогіка Марітена.

“Методичний реалізм” Етьєна Жільсона. Відродження впливу вчення Томи Аквінського. Гармонізація розуму і віри. Божественне буття як чистий акт існування, його першоініціативи щодо творення розмаїття природного і соціального світу. Розмежування "порядку сутності" і "порядку існування". Філософські заблудження як наслідок абсолютизації відносних уявлень про світ і людину. Звинувачення кантівського критицизму за підміну примату буття приматом пізнання. Критика сциєнтистського поклоніння науці. Значення релігійно-моральних цінностей.

Неотомізм після ІІ Ватиканського Собору. Другий Ватиканський собор і курс на "aggiornamento" (осучаснення). Механізм опосередкування в процесі пізнання. Асиміляція методологічного інструментарію й категоріального апарату кантіанства, феноменології і екзистенціальної герменевтики – характерна риса неотомізму другої половини ХХ століття (Корет, Ранер, де Фріз). Творча активність людини. Діалог церкви і суспільства.
Література:


  1. Аббаньяно Н. Бытие Бога (Жильсон) // Аббаньяно Н. Мудрость философии. Пер. с итал. – СПб., 1998.

  2. Аббаньяно Н. Автономия разума и права веры (Маритэн) // Аббаньяно Н. Мудрость философии. Пер. с итал. – СПб., 1998.

  3. Аверинцев С.С. Жак Маритен, неотомизм, католическая теология искусства // Вопросы литературы. 1968. №10.

  4. Аверинцев С.С. Между средневековой философией и современной реальностью // Жильсон Э. Избранное. Том 1. Томизм. Введение в философию св. Фомы Аквиского – М.; СПб., 1999.

  5. Бохеньский Ю. Духовная ситуация времени // Вопросы философии. 1993. №5.

  6. Быховский Б.Э. Неотомизм – современная философия католицизма // Сборник: Наука и религия. – М., 1957.

  7. Гараджа В.И. Неотомизм – разум –наука. – Москва, 1969.

  8. Губман Б.Л. Метаморфозы неотомистской историософии // Губман Б.Л. Смысл истории. Очерки современных западных концепций – М., 1991.

  9. Губман Б.Л. Жак Маритен // Путь в философию. Антология – М., 2001.

  10. Долгов К.М. Диалектика и схоластика – М., 1983.

  11. Долгов К.М. Жак Маритен, Этьен Жильсон. Антиномии эстетики неотомизма. Долгов К.М. От Киркегора до Камю. – Москва, 1990.

  12. Жильсон Э. Философ и теология. Пер. с франц. – М., 1995.

  13. Жильсон Э. Избранное. Том 1. Томизм. Введение в философию св. Фомы Аквинского. Пер. с франц. – М.; СПб., 1999.

  14. Жильсон Э. Избранное: Христианская философия. Пер. с франц. и англ. – М., 2004.

  15. Жильсон Э. Разум и откровение в средние века. Пер. с франц. // Богословие в культуре средневековья. – Киев, 1992.

  16. Левчук Л. Т. Естетика неотомізму // Левчук Л. Т. західноєвропейська естетика ХХ ст. – Київ, 1997.

  17. Марітен Ж. Нариси з філософії історії // Transfiguratio Преображення. Альманах християнської думки – Львів, 2003.

  18. Маритен Ж. Философ в мире. Пер. с франц. – Москва, 1994.

  19. Маритен Ж. Знание и мудрость. Пер. с франц. – М., 1999.

  20. Миллер Р. Личность и общество. К критике неотомистского понимания личности. – Москва, 1965.

  21. Минкявичюс Я.В. Современный католицизм и его философия. – Вильнюс, 1965.

  22. Сахарова Т.А. От философии существования к структурализму – Москва, 1974.

  23. Hanke J.W. Maritain’s Ontology of the Work of Art – Den Haag, 1973.



Тема 4.2. Популяризація католицької доктрини та теярдизм

Католицька філософія у двадцятому столітті (неотомізм і "неакадемічні" напрямки). Врахування нових реалій соціокультурного і духовного життя. Криза релігійності і церква. Недосконалість світу і недосконалість церкви. Подолання церквою вад людської суб’єктивності. Поняття про церкву. Романо Гвардіні. Прагнення до соборності з іншими, "вростання" в просте і ціле. Релігійне життя як зв’язок живої душі з живим Богом. Вчення про Трійцю. Сходження Святого Духу від Бога-Отця і Бога-Сина. Церква як містичне тіло Христове. Філософська есеїстика Г.К.Честертона: апологія християнства. Навернення до католицизму. Унікальність і непорівнянність церкви. Іван Павло ІІ (Кароль Войтила) і Бенедикт ХVІ (Йозеф Рацінгер). Церква в часи перемін і викликів. Реагування на явища секуляризації.

Вчення П’єра Теяра де Шардена. Впливи А.Бергсона. Опозиційність щодо томістської традиції. Зосередженість на ідеї еволюційності (значення занять палеонтологією). Синтез наукових даних та релігійного досвіду. Людина як підсумок еволюції космічного цілого. Панпсихізм. Поняття «тангенціальної» та «радіальної» енергії. «Радіальна» енергія як природня форма божественної благодаті. «Закон складності свідомості». «Точка Омега» як регулятор і фінальна мета процесу еволюції. Ототожнення космогенезу і христогенезу. Стадії «переджиття», «життя», «думки» і «наджиття». Творення людиною ноосфери. Ознаменування «наджиттям» стану єднання душ людей після завершення історії в космічному Христі. Взаємне розчинення «граду земного» та «граду Божого». Прямування до стану «великої Монади». Ідея єднання науки та містики.
Література:


  1. Тейяр де Шарден П. Феномен християнства // Глобальные проблемы и общечеловеческие ценности. Пер. с англ. и франц. – М., 1990. С.98-105.

  2. Тейяр де Шарден П. Божественная среда. Пер. с франц. – М., 1992.

  3. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. Сб. очерков и эссе. Пер. с франц. – М., 2002.

  4. Бернанос Ж Сохранять достоинство. Пер. с франц. – Москва, 1988.

  5. Гвардини Р. Конец нового времени // Феномен человека. Антология.– Москва, 1993. Також див.: Вопросы философии. 1990. №4.

  6. Гвардини Р. О церкви. Пер. с нем. – Москва, 1995.

  7. Іван Павло ІІ. Переступити поріг надії. – Київ-Львів, 1995.

  8. Енцикліка Fides et ratio Святішого Отця Івана Павла ІІ до єпископів Католицької церкви про співвідношення віри і розуму – Київ-Львів, 2000.

  9. Жицінський Ю. Бог постмодерністів. Великі питання філософії в сучасній критиці модерну. Пер. з польс. – Львів, 2004.

  10. Мень А. Пьер Тейяр де Шарден: христианин и ученый // Тейяр де Шарден П. Божественная среда. Пер. с франц. – М., 1992. С.V-XXIV.

  11. Петровський І.М. Моральнісна теологія Г.К.Честертона // Філософська і соціологічна думка, 1990. №1.

  12. Рацінгер Й. Цінності в часи перемін. Долання майбутніх викликів. Пер. з нім. – Львів, 2006.

  13. Церква і соціальна комунікація – Львів, 2004.

  14. Честертон Г.К. Вечный человек. Пер. с англ. – Москва, 1991.

  15. Kleiber H. Glaube und religioese Erfahrung bei Romano Guardini. Freiburg. 1985.

  16. Teilhard De Chardin P. The Phenomenon of Man. With an Introduction by Sir Julian Huxley – New York, 1959.



Тема 4.3. Діалектична теологія

Зародження діалектичної теології. "Відсвіжування" богословських принципів Сьорена К’єркегора. Тлумачення Карлом Бартом послання ап. Павла до римлян. "Rцmerbrief" як маніфест діалектичної теології. Критика ліберального протестантизму за психологізацію релігії. Поняття "кризи". Вертикальне вторгнення Бога в людську історію. "Historie" і "Geschichte". божественне і людське, віра і релігія, розпад новочасних гуманістичних установок. Абсолютна трансцедентність Бога. Еволюція поглядів К. Барта і еволюція поглядів чільних представників діалектичної теології (Е. Брунера, Р. Бультмана, П. Тілліха, Ф. Гогартена). Діалектична теологія і релігійний екзистенціалізм, їхнє співвідношення.


Література:

  1. Барт К. Послание к Римлянам. Пер. с нем. – М., 2005.

  2. Барт К. Христианин в обществе. Познаваемость Бога. Барменская декларация // Путь. – М., 1992. №2.

  3. Барт К. Очерк догматики. Пер. с нем. – СПб., 2000.

  4. Бультманн Р. Иисус // Путь. – М., 1992. №2.

  5. Брайєн Д. Вступ до філософії релігії.– К., 1996.

  6. Гараджа В.И. Протестантская концепция человека // Буржуазная философская антропология ХХ в.– М., 1986.

  7. Громадка Й.Л. Перелом в протестантской теологии. Пер. с чешск. – М., 1993.

  8. Лезов С. Христианство и политическая позиция: Карл Барт // Путь. – М., 1992. №1.

  9. Исаев С.А. Теология смерти. Очерки протестантского модернизма.– М., 1991.

  10. Beintker M. Die Dialektik in der dialektischen Theologie Karl Barths. 1987.

  11. von Balthasar H.U. Karl Barth. 1976.

  12. Stegemann W. Der Denkweg R. Bultmanns. Darstellug der Entwicklug und Grundlangen seiner Theologie. 1978.



ТЕМА 5. Російська релігійна філософія 19-20 ст.
Тема 5.1. Російське релігійне мислення ХІХ століття. В.С.Соловйов і Ф.М.Достоєвський
Загальні риси російського релігійного мислення. На шляху до самоусвідомлення. Характерні риси російської філософії. Відкриття цільної істини цільній людині. Прагнення до всеохоплюючого синтезу. Значущість етичної проблематики. Основні напрямки російської філософії ХІХ ст. Явище протистояння слов’янофільства і західництва як провідна тама російської мислительної традиції. Значущість філософії історії. Проблема російської ментальності. Філософія слов’янофілів. Олексій Хомяков. Критика німецького класичного ідеалізму. Небезпека матеріалізму. Принцип соборності. Поняття церкви. Особливий шлях Росії. Західницька орієнтація. Петро Чаадаєв. Філософія історії. Шлях Росії, його унікальність і небезпеки. Симпатії до католицизму. "Філософічні листи".
Філософія всеєдності В.С.Соловйова. Своєрідність постаті В. Соловйова. Започаткування оригінальної російської філософії. Запозичення від слов’янофільства ідеї "цільного" знання. Метафізика всеєдності В. Соловйова: вчення про Абсолют, поняття Боголюдства. Абсолютне як остання основа будь-якого буття. Розрізнення в понятті Абсолютних двох полюсів. Бажання Абсолютом свого іншого. Концепція Боголюдства. Виправдання добра: особливості концепції "Боголюдства": вчення про людство як "єдине ціле"; космологічні погляди Соловйова, еволюція поняття Софія: своєрідність, антропологія, андрогінізм; гносеологія Владіміра Соловйова. три основні ідеї пізнання: досвід, розум, "містична сфера"; етика В. Соловйова: виправдання добра. Глибока віра у торжество добра. Софіологічний детермінізм. Неминучість возз’єднання космосу з Абсолютом; естетичні погляди. Теургійна установка. Реальне поліпшення дійсності через естетично прекрасне. Краса як реальність, а не як видимість.
Філософські ідеї у романах Ф.М.Достоєвського. “Післясибірські” романи як антропологічні трактати. Динаміка людського існування. Антиномічні пристрасті людської природи: ідеал Мадонни та ідеал Содомський. Розкриття підпільної психології. Раціоналізація і її зворотній бік. Піднесення ідеї над людиною. Суперечка про Бога і безсмертя душі. Свобода волі індивіда і загальне людське щастя крізь призму поеми про великого Інквізитора. Криза християнства і криза людини. Достоєвський і Ніцше. Проблема самогубства. Образ Кірілова. Ідеал позитивної людини. Образи князя Мишкіна, отця Зосіми і Альоші крізь призму христології. Вплив ідей Достоєвського на формування російської релігійної філософії і французького екзистенціалізму.
Література:

  1. Акулинин В.Н. Философия всеединства. От В.С. Соловьева к П.А.Флоренскому. – Новосибирск, 1990.

  2. Бахтин М.М. Проблемы творчества Достоевского. 5-е изд., доп. – К., 1994.

  3. Бердяев Н.А. Миросозерцание Достоевского // Достоевский Ф.М. Post scriptum. Сборник / Федор Достоевский – М., 2007.

  4. Галактионов А.А. Никандров П.Ф. Русская философия ІХ-ХІХ вв.– Ленинград, 1989.

  5. Зеньковский В.В. История русской философии.– Ленинград, 1990.

  6. Иванов В. И. Религиозное дело Владимира Соловьева // Иванов В..И. Родное и вселенское – М., 1994.

  7. Кантор В.К. Достоевский, Ницше и кризис христианства в Европе конца ХІХ- нач.ХХ в. // Вопросы философии. 2002. №9.

  8. Кантор В.К. Западничество как проблема "русского пути"// Вопросы философии. 1993. №4.

  9. Карякин Ю.Ф. Достоевский и канун ХХІ века – М., 1989.

  10. Кудрявцев Ю.Г. Три круга Достоевского. – 2-е изд., доп. - М., 1991.

  11. Лосев А.Ф. Владимир Соловьев и его время. – Москва, 1990.

  12. Лосский Н.О. История русской философии. – Москва, 1990.

  13. Мочульский К. Гоголь. Соловьев. Достоевский / Сост. и послесл. В.М.Толмачева – М., 1995.

  14. О Достоевском. Творчество Достоевского в русской мысли 1881-1931 годов. Сборник статей. – М., 1990.

  15. Селезнев Ю.И. Достоевский – М., 1985.

  16. Сканлан Д. Достоевский как мыслитель – Пер. с англ. – М., 2006.

  17. Хомяков А.С. Церковь одна // Литературная учеба. 1991. №3.

  18. Чаадаев П.Я. Полное собрание сочинений и избранные письма. – Москва, 1991.

  19. Шафаревич И.Р. Две дороги – к одному обрыву // Новый мир. 1989. №7. Див. також: Позиция. Литературная полемика.– Москва, 1990.

  20. Шестов Л. Достоевский и Ницше (философия трагедии) – М., 2007.

  21. Барабанов В. Русская философия и кризис идентичности // Вопросы философии. 1991. №8.

  22. О Достоевском. творчество Достоевского в русской мысли 1881-1931 годов.– М., 1990.

  23. Померанц Г. Открытость бездне. Встречи с Достоевским – М., 1990.

  24. Соловьев В.С. Сочинения в 2-х томах.– Москва, 1990.

  25. Соловьев В.С. Философия искусства и литературная критика. – Москва, 1991.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка