Філософський факультет



Сторінка17/23
Дата конвертації05.11.2016
Розмір4.12 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   23
Тема 1

Предмет та основна проблематика теорії пізнання

Гносеологія як філософська дисципліна. Діяльність та пізнання як основні форми відношення людини до світу. Співвідношення понять знання та пізнання. Інформація та знання. Проблема походження знання.

Дискусія “онтологізму” та “гносеологізму”: обмеженність цих позицій. Взаємозв’язок онтології та гносеології : взаємне обґрунтування та взаємна проблематизація. Онтологічні передумови гносеології: існування об’єкта, суб’єкта пізнання та пізнавального відношення.

Гносеологія та епістемологія. Специфіка епістемологічного пізнання. Відмінність теорії пізнання та логіки і методології науки.

Поняття су’єкта, об’єкта пізнання та суб’єкт-об’єктних пізнавальних відносин. Гносеологічний та онтологічний аспекти протиставлення су’єкта та об’єкта пізнання. Декартова модель пізнання як суб’ект-об’єктного відношення: фіксація їх розриву. (Об’єкт має зовнішній щодо суб’єкту характер, акт пізнання не впливає на об’єкт). Класичний ідеал пізнання: суб’єкт як знаряддя та містилище для об’єктивного знання. Ідеал об’єктивного знання як основа для панування над об’єктом та його використання. Розрізнення суб’єкта як емпіричного індивіда та як частини розумного цілого для обгрунтування надіндивідуального характеру знання. Поняття трансцендентального суб’єкту. Наївний реалізм (суб’єкт відрізяється і незалежний від об’єкта). Феноменологізм (суб’єкт, що пізнає схоплює не лише об’єкт, але й власні уявлення).

Онтологічне подолання гносеологічної протилежності суб’єкта та об’єкта. Тотожність мислення та буття як умова можливості пізнання. Пізнання ак справжня приналежність істиному буттю (Платон, релігійно-містичні вчення). Пізнання як розкриття власної сутності (Гегель). Ідея діалектичної єдності суб’єкта та об’єкта (Гегель, марксизм) .

Критика суб’єкт-об’єктного відношення в філософії діалогу. Феміністична критика науки як суб’єкт-об’єктного відношення та деконструкція її функції знарядя домінування та підкорення. Фундаментальне пізнавальне відношення суб’ект-об’єкт та проблема інтерсуб’єктивності.

Поняття суб’єкту пізнання та свідомості: подібність та відмінність. Гносеологічний суб’єкт як індивідувльна та надіндивідуальна свідомість. Характеристика свідомості: темпоральність, інтенціональність, ідеальний характер. Свідомість та самосвідомість. Проблема самосвідомості в европейській філософії. Свідомість як “світло”. Ідея “гносеологічної робінзонади” як ствердження автономії індивідуального суб’єкта, наділенного Богом здатністю до достовірного пізнання істини. Авторитети та традиції як носії помилок. Трансцендентальний суб’ект та індивідуальна свідомість. Поппероовська критика розуміння знання як індивідуального психічного стану. Основна ідея Поппера “епістемологія без суб’екта пізнання”.

Основна проблематика гносеології та епістемології. Проблема походження та обгрунтування знань. Проблема пізнаваності світу та меж знання. Проблема істинності знання та його обґрунтування.

Основні гносеологічні програми та стратегії. Наївний реалізм (Берклі), тотожність мислення та буття (Парменід, Гегель), феноменологізм. Гносеологічний оптимізм та гносеологічний песимізм. Агностицизм. Скептицизм. Догматизм. Релятивізм. Основні аргументи скептицизму. Співвідношення понять агностицизму, скептицизму, релятивізму. Чи є скептицизм ірраціональним. Знання як виправдане вірування

Гносеологія та тип культури: Схід та Захід.


Тема 2

Природа знання, його джерела та межі

Що означає знати. Свідомість та пізнання. Пізнання як вихід за межі безпосередньої свідомості. Пізнання як вища форма свідомості. Знання як результат та мета пізнання. Загальна значущість як ознака знання. Безумовність знання: проблема епістемологічного фундаменталізму.

Знання як ментальний стан. Знання як система суджень.

Знання та досвід. Поняття досвіду. Структура досвіду, його види, відношення понять досвіду та знання. Структура досвіду та структура процессу пізнання.

Знання та гадка. Психофізична проблема.

Системний характер знання, його структура. Типи, види, рівні та форми знання. Теоретичне, духовно-практичне та практичне знання. Різноманітність видів знання. Ігрове, особисте,трансцендентне та інш. види знання.

Чуттеве та раціональне знання. Поняття раціональності. Історичні види раціональності. Розсудок та розум як пізнавальні здібності. Знання апріорне та апостеріорне. Дискусія щодо вродженних ідей (Декарт). Едність чуттевого та раціонального в філогенезе та онтогенезе пізнання. Едність чуттевого та раціонального в чуттевому досвіді. Чуттевий досвід як результат передбачень та інтерпретацій. Початком пізнання не може бути “чисте споглядання”, бо чуттевий досвід проникнутий інтерпретаціями. Ієрархія інтерпретацій. Активність суб’єкта чуттевого досвіду. Відкритість чуттевого досвіда для перегляду та переінтерпретації. Апріорні компоненти чутевого досвіду (еволюційна епістемологія: Лоренц, Поппер).

Інтуіція як джерело знання та вид пізнавальної діяльності. Інтуіція як подолання протилежності суб’єкта та об’екта (містика, філософія життя). Інтуіція як результат високої компетентності дослідника. Види інтуіції.: інтелектуальна, містична, чуттева, наукова. Проблема інтерсуб’єктивної перевірки та трансляції інтуітивного знання.


Тема 3

Гносеологічні проблеми в добу античності та середньовіччя.

Метафізична теорія пізнання

Специфіка постановки гносеологічних проблем в добу античності. Проблема співвідношення загального та одиничного та гносеологічна проблематика. Об’єктивістський характер теорії знання. Епістема і докса. Апорії Зенона та їх значення для окреслення проблематики теорії пізнання. Сенсуалізм Протагора, Демокріта, Епікура, Лукреція Карра. Раціоналізм Сократа, Платона, Аристотеля. Раціональне та ірраціональне в пізнанні: теорія анамнезу. Аристотелівська теорія досвіду. Теоретико-пізнавальні особливості античної софістики та скептицизму. Релятивізм та діалектика.

Метафізична цінність знання в середньовічній культурі. Проблема співвідношення знання та віри в середньовічній філософії. Концепція чистої віри (Тертулліан), двоїстої істини (Авввероес, Т. Аквінський), гармонії віри та розуму (Климент Олександрійський, Августин). Середньовічна діалектика та містика (Абеляр та Бернард Клервосський). Гносеологія кафетатична та апофетична ( Максим Сповідник, ісіхазм).

Теорія загального: лінія Платона та Аристотеля (номіналізм, реалізм). Номіналізм та розвиток протонаукового пізнання.

Проблема співвідношення знання та віри в сучасній гносеології. Енцикліка папи Іоана Павла П “Знаня та віра”. Знання, віра, сумнів.
ТЕМА 4

Проблеми пізнання в добу Нового Часу. Раціоналізм

(теоретико-пізнавальний психологізм)

Передумови формування гносеології Нового часу в добу Відродження та Реформації. Гносеологический оптимизм та автономність розуму. Історичні засади “наукового світогляду” та передумови виникнення філософського суб’єктивізму.

Теорія «вченого незнання» Н. Кузанського: чотири ступени пізнання: чуттеве сприйняття, розсудок, розум, інтуїція. Математичний раціоналізм та містика, діалектика в философии Кузанского. Телезіо про досвід та відчуття як джерело пізнання природи. Сумнів як передумова пізнання в гносеології Дж.Бруно. Скептицизм Монтеня. “Філософувати-означає сумніватися”

Розвиток емпіричного методології та математизація знання в діяльності природодослідників (Галілей, Копернік, Мікельанджело)

Психологізм у теорії пізнання. Співвідношення понять суб’єктивізму, натуралізму, психологізму на тлі співвідношення метафізики та теорії пізнання Нового часу. Поняття методу пізнання. Змішання обґрунтування та походження знання. Ідея достовірного першоелементу знання. Епістемологічний фундаменталізм психологізму. Психологізм та принцип онто-гносеологічної відповідності.

Проблеми, з якими стиається раціоналізм при поясненні пізнання: необхідність пояснення передуставленої гармонії, неспроможність пояснити роль досвіда у пізнані, недостатність істин разума для побудови науки, непояснена роль «неясних, нечітких» ідей в розвитку науки.

Радикальний раціоналізм Р.Декарта. Картезіанський дуалізм і джерело достовірності знань. Дедукція як метод пізнання та обґрунтування. Дискусія про спосіб існування вродженних ідей. Суперечності психологістського раціоналізму.

Монадологія та теорія пізнання Ляйбніца. “У розумі не має нічого, чого не було б у відчуттях, окрім самого розуму”.

Панлогізм та субстанціоналізм Спінози. «Немає вроджених ідей, є лише вродженні здібності» Чотири способи набуття знань. Вчення про інтуїцію. Проблема істини. “Істина є мірилом самої себе і брехні”

Кардіоцентризм Паскаля. Поняття серця в пізнанні. Поняття людини як мислячої очеретини.


Тема 5

Проблеми пізнання в добу Нового Часу. Емпіризм

Ф. Бекон як теоретик та фундатор наукового типу мислення. Ф. Бекон про основні причини помилок у пізнанні: вчення про ідоли. “Новий Органон” як нова логіка пізнання дійсності. Сенсуалізм та емпіризм в теорії пізнання Бекона. Вчення про емпіричний метод. Місце індукції в пізнанні.. “Істина – дочка часу, а не авторитету”.

Сенсуалізм Лока та заперечення вроджених ідей. Табула раса. Три джерела пізнання. Локове поняття досвіду (зовнішній та внутрішній). Індукція як метод пізнання та обґрунтування. Поняття ідеї в емпіризмі (прості та складні).

Гобс про місце сенсуалізму та раціоналізму в пізнанні. Сенсуалізм та акциденції. Мовний характер пізнання. Від відчуттів до пізнання завдяки міткам, знакам, іменам, силогізмам. “Істина –дочка розуму”.

Номіналізм Берклі: спосіб існування ідей. Дискусія щодо соліпсизму.

Г’ юм про два вида понять: чуттеві та рефлексійні. Досвідне походження знань. Основні принципи організації чуттевих вражень розумом. Засвоєння ідей через інтуіцію та демонстрацію. Г’м про причиність явищ. Post hoc, ergo propter hoc. Скептицизм Г’юма щодо поняття причини та природної закономірності.

Проблеми, з якими стикаеться психологістський емпіризм: суб’єктивність перцептивного досвіду, проблема первиних та вториних якостей, пошуки “чистого” перцептивного досвіду вільного від інтерпретацій, проблема “інших свідомостей”, труднощі при поясненні наукових законів, принципів математики.
Тема 6

Теоретико-пізнавальний трансценденталізм (Кант, Гегель)

Прагнення Канта створити наукову теорію пізнання. “Коперніканський переворот”, здійснений Кантом в теорії пізнання. Трансценденталізм: розрізнення походження знань та їх обґрунтування. Кантівська критика розуму як обґрунтування розуму, як подолання протилежності між раціоналізмом та емпіризмом. Апріорне знання. Необхідність та всезагальність як критерії апріорності. Поняття синтетичних суджень апріорі. Простір та час - апріорні форми споглядання, умова існування математики. Інтерсуб’єктивний досвід як умова існування чистого природознавства (природа як об’єкт можливого досвіду). Відмінність суджень сприйняття та суджень досвіду. Апріорні категорії розсудку. Зв’язок розсудку та чуттевості в пізнанні. Активна роль розсудку, його вплив на організцію чутевого досвіду. Феномен та ноумен. Річ в собі та річ для нас. Розсудок та розум. Антиномії Канта та межа пізнання. Агностицизм Канта

Незмінність апріорних форм чуттевості та розсудку у Канта та подолання цього припущення в неокантіанстві. Історично визначені культурні форми як апріорі пізнання.

Гегелевське подолання антиномізму Канта. Едність діалектики, логіки та теорії пізнання як основний принцип філософії Гегеля. Поняття досвіду у Гегеля і спекулятивний принцип онто-гносеологічної відповідності. Циклічна епістемологія Гегеля.

Сенсуалізм, та натуралізм Л.Фойербаха. Відчуття як критерій істини. “Я мислю завдяки відчуттям”, пізнаю “лише те, що існує поза моєї голови”.
Тема 7

Проблеми пізнання в модерній філософії

Криза раціоцентризму. Наука як теоретичний чинник кризи філософії у Х1Х-поч. ХХ століття. Спроби вирішити гносеологічні проблеми методами конкретних наук: досягнення та невдачі.

Еволюционізм, біологізм Ніцше та Шпенглера, Фройда, марксизм, інтуітивізм, прагматизм – способи подолання розбіжності між емпіричною реконструкцією походження знань і їх обґрунтуванням.

Критика есенціалізму раціоналізму Гайдеггером, Гуссерлем та Сартром.

Усунення суб’єкту пізнання з теорії пізнання. Засади логічного позитивізму.
Тема 8

Проблеми пізнання в постмодерній філософії

«Стан постмодерну» (Ліотар) та основні засади постмодерної епістемології. Деконструкція логоцентризму класичної гносеології. Критика есенціалізму. Плюралізм та еклектизм як основні принципи постмодерного аналізу знання. Відмова від метанаративів. Постмодерна раціональність: основні риси.

Поняття дискурсу. Дискурс та владні політики. Знання та влада. М.Фуко: від «археології знання» до «волі до істини».

Феміністична критика епістемології. Засади нової феміністичної епістемології.


Тема 9

Проблема істини в теорії пізнання

Істина як онтологічна категорія. Істина як істине буття. Екзістенційна істина. Етичний вимір істини. Істина і правда.

Гносеологічний вимір істини. Істина як цінність та норматив пізнання. Ціннісна природа істини.

Основні концепції істини та проблема критеріїв наближення людини до істини. Кореспондентська теорія істини. Проблема критерію істини: поняття відповідності та відображення. Істина: відображення чи конструювання? Позиція радикального конструктивізму: за та проти. Когерентна теорія істини. Проблема експериментального підтвердження логічної узгодженості тверджень. Несуперечливість як критерій істини та значення протиріч в пізнанні. Попперовське розуміння правдоподібності: сильні та слабкі сторони. Основна ідея “семантичного” взначення істини за Тарським. Прагматистська теорія істини. Чи завжди істина корисна? Чи можуть бути порисні помилки? Проблема критерію корисності (врахування безпосередніх та віддалених наслідків наших дій)

Поділ істини по змісту (об’єктивна істина), по об’єму (абсолютна та відносна істина). Гегель щодо процесуальності істини. Системність та повнота істини. Діалектика істини та помилки. Марксизм про діалектику абсолютної та відносної істини. Практика як критерій істини: за та проти. Види практик як критерію істини: матеріально-виробнича, соціальна, практика наукового пізнання (спостереження та експеримент. Невизначенність практики як критерія істини. Проблема прогресу в пізнанні.

Дискусії щодо істини в сучасній філософії. Гайдегеровська теорія істини. Процесуальність істини та проблема суспільного прогресу. Критика сучасних науково-технічних цивілізацій та гайдеггеровське розуміння істини: істина втрачає статус норматива пізнання, набуваючи статус характеристики буття.

Герменевтика та проблема істини (Гадамер та Рикьор). Веріфікація та фальсифікація.

Концепція плюральної істини в постмодерній філософії.


Тема 10

Проблеми розвитку пізнання

Еволюційна Епістемологія. Звернення до моделі біологічної еволюції. Пізнання як процес розвитку та процес пристосування. Розвиток пізнання шляхом “проб та помилок”. Що забезпечує функцію “природного добору”?. Дискретні моделі розвитку пізнання. Поняття епістемологічної перешкоди та еепістемологічного розриву. Історичний вимір пізнання

Пізнання в соціокультурному контексті. Поняття внутрішньої та зовнішньої соціальності.Соціум як суб’ект пізнання.. Наукові спільноти та наукові інститути як суб’екти пізнання: їх вплив на процес пізнання. Вплив соціальних структур та пізнавальних традицій на умови пізнання та на об’єкт і суб’єкт пізнання . Попперовська концепція “епістемології без суб’єкта”: пошук надіндивідуального, вільного від соціальної детермінації суб’екта пізнання. Попперовська критика уявлень про знання як про “ментальний стан”. “За” та “проти” цієї концепції.

Моделі розвитку пізнання і спрямування цього розвитку.Кореляція між розвитком пізнання, проблемою істини та проблемой пізнання як відображення або конструювання. Розвиток знання як кумуляція нових істин. Метафізичний характер кумулятивістської моделі. Проблема наукових революцій


Тема 11

Мова та пізнання

Проблема сутності мови. Конвенційна чи природна сутність мовних знаків.

Вербальне та невербальне мислення. Взаємозв’язок мови та мислення. Дві моделі мови: холістська (Гумбольдт, де Соссюр, Вітгенштайн, Куайн) та атомарна (Лок, Расел). Взаємозв’язок мислення та мови у цих концепціях. Про характеристики та джерело вроджених ідей. Н. Хомский про вроджений характер мовних правил. Критика Вітгенштайном сенсуалістичного розуміння мови та ідеї приватної мови. Гносеологічні висновки цієї дискусії.

Мова як передумова категорізації світу, оформлення та зберігання інформації. Дискусія щодо ролі мови в пізнанні: як засоба збереження та передачи інформації чи активного агента пізнання. Спосіб існування загального: понятійна форма знання. Знання як зафіксована інформація. Мова як матеріальний носій знань. Мова природна та штучна. Знання як функція комунікації. Мовне та позамовне знання (повсякденне, індивідуальне знання і т.д.)

Проблема значення мовних виразів. Багатоманітність відносин між мовними виразами та позамовною реальністю. Семантичні парадокси та їх значення для гносеології.

Поняття мовної гри. Значення як вживання. Багатоманітність відношень між мовними виразами та позамовною дійсністю. Зв’язок мови з контекстом діяльності.

Куайн щодо невизначенності радикального перекладу. Гіпотеза лінгвістичної відносності Сепіра-Уорфа та її значення для гносеології. Гіпотеза Хомського щодо вродженності мовних правил та її значення для розуміння суб’екта пізнання.

Мова як інструмент пізнання. Ідея аналізу пізнавальних поблем як мовних (аналітична філософія). Ідея меж мови (Вітгенштайн): чи будь-який зміст може бути виражений в мові. Критика тези щодо достовірності внутрішнього досвіду (Вітгенштайн) Критика персональної мови (Вітгенштайн): не мова спираеться на зміст індивідуальної свідомості, але свідомість набуває означенності завдяки мові.

Мова як форма соціального зв’язку: з суспільством, з Іншим. Гендерні аспекти мови.
Тема 12

Еволюція позитивістської епістемології

Поняття «позитивної» філософії (Конт) Історичні корені позитивізму. Позитивізм та раціоналістична традиція. Відмова від цінностей та науковий підхід дофілософії.Еволюціонізм Г.Спенсера.

Концепція «чистого досвіду» Маха. «Принципова координція» Авенаріусу. Принцип економії мислення в емпіріокритицизмі.

Логічний позитивізм Віденського гуртка. Логічний атомізм.Веріфікація.

Лінгвістична філософія: основні засади та принципи.
Тема 13

Наукове знання: специфіка та структура

Наукове пізнання як специфічний вид людської діяльності. Наукове знання та його специфіка (орієнтація на отримання нового знання, наявність визнанних процедур отримання та перевірки нових знань, системна організація). Будене, наукове, поза наукове, ненаукове знання. Наука як система знань, що історично змінюються.

Структура, форми та методи наукового знання.

Емпіричне знання: специфіка та форми. Методи емпіричного пізнання: спостереженя та експеримент. Питання про незалежну мову спостереження. Теоретичне навантаження мови спостерігача: неадекватність сенсуалізму для аналізу емпіричного рівня пізнання.

Теоретичне знання: специфіка та форми. Проблема, ідея, гіпотеза, теорія. Структура та функції (систематизація, поясненны, передбачення, практичне застосування) наукової теорії. Структура наукового пояснення. (дедуктивно-номологічна модель; пояснення на основі теоретичних сутностей, що не можна спостерігати). Проблема теоретичних об’єктів, що не можна спостерігати. Дискусія щодо їх статуса. Реалізм, інструменталізм, редукціонізм. Неможливість редукції теоретичних об’єктів до об’єктів спостереження. Види наукових теорій.

Емпіричні, теоретичні та філософські методи у структурі наукового пізнання.

Співвідношення філософського наукового та соціального пізнання та їх взаємодія.
Тема 14.

Еволюційна епістемологія

Проблема демаркації в філософії К.Попера. Критичний раціоналізм К.Поппера: філософські та логічні передумови фальсифікаціонізму. Фальсифікованість теорії та процес фальсифікації. Концепція об”єктивного знання. Модель розвитку науки за Поппером.

Теорія наукових революцій Куна. Поняття наукової парадигми. Поняття наукової спільноти.

Концепція науково-дослідних програм Лакатоша.

Епістемологічний анархізм П.Фейєрабенда. Принцип проліферації. Проблема неможливості співставлення теорій.
Тема 15.

Філософські засади, ідеали та норми наукового пізнання та їх роль у розвитку науки

Філософські засади, ідеали, норми наукового пізнання. Основні форми пізнавальних ідеалів та норм: ідеали опису та пояснення, ідеали обґрунтування та доведення, ідеали побудови знань. Рівні норм та ідеалів пізнання: загальний (для будь-якого наукового дослідження), особливий (історично визначений), спеціальний (для певної галузі науки). Соціальна детермінація ідеалів та норм наукового пізнання. Функції ідеалів та норм в емпіричному та теоретичному пізнанні.

Рациональність та наукове пізнання. Історичні форми раціональності. Зміна історичних форм наукового пізнання як зміна історичних форм раціональності. Класична-некласична-постнекласична форми раціональності і відповідні їм історичні форми розвитку науки.

Поняття картини світу. Поняття наукової картини світу. Розвиток пізнання та зміна картин світу.


Тема 16.

Проблема обґрунтування наукового знання

Способи обґрунтування знання (критерії науковості). Проблема індуктивного обгрунтування знання. Індуктивний метод Бекона та його відмінність від методів сучасних наук. Методи наукової індукції Міла. “Індуктивний принцип” та питання його обгрунтування. Критика індукції як метода обгрунтування та метода відкриття Поппером. “Контріндукція” Фойерабенда: рекомендація висувати та захищати гіпотези, що суперечать даним досвіду та визнаним теоріям.

Гіпотеко-дедуктивна побудова наукової теорії та питання щодо експериментального підтвердження гіпотез. Відмінність експериментального підтвердження гіпотез від індуктивного виводу. Основні проблеми, при яких досвід не може виступати засобом верифікації: а/ Неможливість перевірити досвідом загальні твердження (Поппер); б/ теоретичне навантаження мови дослідження; в/ залежність фальсифікації від наявності конкуруючих гіпотез та теорій (Фойєрабенд)

Конвенционалізм про достовірне безперечне знання. Конвенціоналізм Пуанкаре. Поппер про твердження, що не можуть бути фальсифіковані внаслідок захисту конвенцією та догматичною настановою. Вітгенштайн: достовірні твердження, ствердженні як “правила гри”, які не підлягають сумніву, бо є основою перевірок інших тверджень. Поняття парадигми Куна.


РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

  1. Голдстейн М., Голдстейн И. Как мы познаем. М., 1984 С. 37-194// /http://kosilova.textdriven.com/narod/studia3/gnoseology/51_goldsteins.htm

  2. Лекторский В.А. Теория познания ( гносеология, эпистемология)// Вопросы философии 1999, № 8

  3. Порус В.Н. Эпистемология: некоторые тенденции // Вопр. философии. 1997, №2

  4. Автономова Н.С.Рассудок, разум, рациональность М. 1988с. 11-64

  5. Лосский Н.О. Чувственная, интеллектуальная и мистическая интуиция. М., 1995

  6. Касавин И.Т. Миграция. Креативность. Текст. Проблемы неклассической теории 7.

  7. Соколов В.В.Средневековая философия М.,1979. С.134-144, 162-165, 177-181, 54-358, 407-414

  8. Асмус В.Ф. Античная философия М., 1976. С.48-56

  9. Декарт Р. Правила для руководства ума. Соч. В 2-х тт. Т.1.С. 78-91, 326 // http://www.krotov.info/lib_sec/05_d/dek/dekart_1_077.htm

  10. Лейбниц Г.В. Новые опыты о человеческом разумении.// http://www.krotov.info/lib_sec/12_l/ley/leybniz_2_047.htm

  11. Спиноза Б. Краткий трактат о Боге, человеке и его счастье.// ihtik.lib.ru/_

  12. Беркли Дж. Три разговора между Гиласом и Филонусом М. 2005 //http://www.i-u.ru/biblio/archive/berkli_tri/00.aspx

  13. Локк Дж. Опыт о человеческом разумении. // Собр. Соч. В 3-х тт.М., 1985. Т.1 С.96-153// http://www.rus-lib.ru/book/37/63/291-304.html

  14. Юм Д. Исследование о человеческом разумении//Собр. Соч. В 2-х тт.Т.2. М.,1996. С.21-68 http://filosof.historic.ru/books/item/f00/s00/z0000269/st002.shtml

  15. Гегель В.Ф. Кто мыслит абстрактно? //http://www.countries.ru/library/texts/kto.htm

  16. Кант И. Критика чистого разума. Предисловие ко второму изданию. М., 1998. – С. 30 – 36 (або: Кант И. Соч. в 6 тт. Т.3. М., 1964. С. 84 – 88). //http://kosilova.textdriven.com/narod/studia3/gnoseology/12_intro.htm

  17. Кант И. Пролегомены ко всякой будущей метафизике… §§ 5 –30,§40 – 44, 57. //http://kosilova.textdriven.com/narod/studia3/gnoseology/12_prol.htm

  18. Фейербах Л.

  19. Бергсон А. Творческая єволюция // http://www.koob.ru/bergson/tvorcheskaya_evolucia

  20. Лосский Н.О. Чувственная, интеллектуальная и мистическая интуиция// http://www.koob.ru/losskiy/chuvstvennaya_intuiciya

  21. Джеймс У. Прагматизм. К..// http://www.philosophy.ru/library/james/pragma.html

  22. Лиотар Ж.-Ф. Ситуация постмодерна// http://lib.ru/CULTURE/LIOTAR/liotar.txt

  23. Постмодерн:переоцінка цінностей. Винниця, 2001. С. 17-42, 259-270, 288-303

  24. Фуко М Воля к истине: по ту сторону воли, Власти и сексуальности http://lib.ru/CULTURE/FUKO/istoria.txt

  25. Гадамер Х-Г.Істина та метод. К., 1990. С. 38-43, 409-432

  26. Джеймс В,Прагматизм К.1995. С. 25-44, 98-117

  27. Хайдеггер М. О сущности истины // Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. М., 1991. С. 8 – 27.

  28. Идеалы и нормы научного исследования. Минск,1992

  29. Кун Т. Структура научных революцій. М 1990

  30. Поппер К Логика и рост научного знания.

  31. Лакофф Дж. Женщины, огонь и опасные вещи: Что категории языка говорят нам о мышлении. М., 2004. С. 28 – 86. //http://my.samara.ru/builder/files/soc/c_26852/2611.html

  32. Остин Дж. Значение слова // Аналитическая философия. М., 1993. С.105 – 121. //http://kant.narod.ru/austin.htm

  33. Уорф Б. Язык, мысль и реальность // Новое в лингвистике. Вып.1. М., 1960. С.135 – 198

  34. Мах Э. Познание и заблуждение. Очерк психологи исследования. Ч.1 Гл. 1-14. М.,

  35. Рассел Б. Философия логического атомизма//http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Rass-fil-log.html

  36. Шлик М. Поворот в философии// Аналитическая философия. Избранные тексты. М.,1993. С.28-49 //http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Shlik.html

  37. Степин В.С., Горохов В.Г., Розов М.А. Философия науки и техники. М., 2006 гл. 8. Эмпирический и теоретический Уровни научного исследования

  38. //http// www.gumer.info/bibliotek_Buks/Science/Step/index.php

  39. Поппер К. Логика и рост научного знания. М.,1983. Гл.5. С.124 – 148. http://kosilova.textdriven.com/narod/studia3/gnoseology/51popper.htm

  40. Степин В.С. Теоретическое знание. М., 2001// http://ru.philosophy.kiev.ua.pers/stepin/index.htm

  41. Лакатос И. История науки и её рациональные реконструкции.// Структура и развитие науки. М., 2001 http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/lacatos.html

  42. Поппер К. Эволюционная эпистемология // Эволюционная эпистемология и логика социальных наук: Карл Поппер и его критики. М.2000. С.57 – 74.

  43. С. Кун Т. Структура научных революций. М., 2001.

  44. Фейерабенд П. Избр. труды по методологии науки. М., 1986. С.375 – 409.

  45. Кун Т. Структура научных революций. М., 1976; Гл.10

  46. Тулмин С. Концептуальные революции в науке// http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Tulmin.htm

  47. Фейерабенд П. Ответ на критику // Структура и развитие науки. М., 1978. С.419 – 455.

  48. Поппер К. Логика и рост научного знания. М.,1983. С. 254 - 280

  49. Сокулер З.А.  Проблемы обоснования знаний. – М., 1988.

  50. Фейерабенд П. Избр. труды по методологии науки. М.,1986. С.160 – 178;


11. ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ

«ФІЛОСОФІЯ СВОБОДИ»
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   23


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка