European Credit Transfer System ects інформаційний пакет 2010/2011 Напрям „ географія”



Сторінка19/20
Дата конвертації05.11.2016
Розмір4.95 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

Не 1.2 Загальна психологічна характеристика студентського віку та студентської групи


Психологічна характеристика студентського віку як періоду пізньої юності або ранньої дорослості. Суперечливості та кризи студентського віку. Типологічні особливості сучасних студентів. Вищий навчальний заклад - один із провідних факторів соціалізації особистості студента як фахівця (адаптація, індивідуалізація, інтеграція)

Змістовий модуль 2.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ І ВИХОВАННЯ У ВИЩІЙ ШКОЛІ ТА УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТІВ

НЕ 2.1. Становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою у навчально-професійній діяльності

Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки. Професіоналізація особистості студента як новоутворення віку: а) професіоналізація пізнавальної сфери; б)формування мотиваційно-професійної спрямованості особистості; в) розвиток «Я-концепції» як показника професійного зростання; г) формування професійних здібностей. Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності. Роль самовиховання в професійному зростанні студента.



НЕ 2.2. Психологічний аналіз учіння студентів.

Студент як суб'єкт власної навчально-професійної діяльності. Роль мотивації в навчально-професійній діяльності. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів та розвиток їх творчого потенціалу як майбутніх фахівців. Психологічні передумови і показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності, причини неуспішності і шляхи їх усунення.



НЕ 2.3. Психологія виховання особистості студента як фахівця з вищою освітою.

Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою та мета, зміст, завдання виховання студентів. Психологічні механізми формування якостей особистості та аналіз відповідних функцій виховання. Основні напрями реалізації виховних функцій у вищому навчальному закладі та їх характеристика.



НЕ 2.4. Психологічний аналіз функцій управління навчально-виховним процесом у вищій школі.

Освіта як система, характерні для неї особливості. Необхідність і об'єктивні можливості управління системою освіти. Психологічний аналіз функцій педагогічного управління.



Змістовий модуль 3.

ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА ВНЗ

НЕ 3.1. Психологічна характеристика науково-педагогічної діяльності та особистості викладача вищої школи.

Психологічний аналіз видів науково-педагогічної діяльності викладачів ВНЗ. Психолого-педагогічна структура діяльності викладача.



НЕ 3.2. Психологія педагогічної комунікативної взаємодії викладача зі студентами.

Психологічна характеристика педагогічної взаємодії. Педагогічне спілкування як форма контактної взаємодії. Труднощі та бар'єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів. Діалогічне спілкування, його психологічна характеристика.



НЕ 3.3. Психологічний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та вирішення.

Протиріччя і конфлікти в педагогічній взаємодії та засоби їх регулювання.

Психологічні передумови запобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту.

Література


  1. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. - К.: центр. Навчальної літератури, 2003. – 316 с.

  2. Вітвицька С.С. Практикум з педагогіки вищої школи: Навч. посіб. за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 396 с.

  3. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486 с.

  4. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник /За ред. З.Н.Курлянд. – К.: Знання, 2005. – 399 с.

  5. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник. – К.: «Академвидав», 2007. – 352 с.

  6. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання. – К., 1993.

  7. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі. – К., 2005.

  8. Васьков Ю.В. Педагогічні теорії, технології, досвід (Дидактичний аспект). - X.: Скорпіон, 2000. - 120 с.

  9. Болюбаш Я.Я. Положення про організацію навчального процесу у вищому навчальному закладі. - К., 1996

  10. Положення про організацію навчального процесу в кредитно-модульній системі підготовки фахівців. - Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В.Гнатюка, 2004. - 48 с.

  11. Авдєєва І.М., Мельникова І.М. Інноваційні комунікативні технології в роботі куратора академгрупи. – К., 2007. – 304 с.

  12. Виховна робота зі студентською молоддю . Навч. посібник. – Одеса, 2006. – 288.

  13. Виховна робота зі студентською молоддю. – Концепція виховної роботи. - Тернопіль, 2001.

  14. Мороз В.Д. Сучасні проблеми управління вищою школою // Педагогіка і психологія. - 2002. - №3.

  15. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи К.: 2000, – 313с.

  16. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования М.: 2005. – 392 с.

  17. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи (Практикум), – К.: 2008, – 333 с.


дисципліна «Вища освіта і Болонський процес»
Всього – 36 год.(1кредит)

Форма контроль – залік


Мета курсу «Вища освіта та Болонський процес» полягає в тому, щоб ознайомити студентів з основними завданнями, принципами та документами, прийнятими в рамках Болонського процесу, сприяти оволодінню студентами методами та засобами запровадження вимог Болонської декларації у систему вищої освіти України.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен



знати:

- поняття «вища освіта», загальні засади формування і функціонування системи вищої освіти та її інститути;

- хронологію та зміст подій з налагодження співробітництва України і ЄС;

- зміст основних документів Болонського процесу,

- механізми адаптації законодавства України до законодавства ЄС; забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах, входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле;

- основні засади науково-технічного співробітництва України та ЄС;

- специфіку функціонування системи вищої освіти у країнах Європи і Америки;

- основні підходи, завдання, принципи та етапи формування Зони європейської вищої освіти;

- характерні особливості ЕСТS, базові елементи системи;

- загальні умови користування ЕСТS, зобов'язання з боку навчального закладу;

- структуру кредитів ЕСТS, їх призначення, зв'язок з академічним навантаженням студента;

- особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS;

- зміст і призначення шкали оцінювання ЕСТS.

- принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України;

- заходи щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.



уміти:

  • аналізувати євроінтеграційні процеси України як чинник соціально-економічного розвитку держави;

  • аналізувати роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами;

  • аналізувати сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії;

  • здійснювати порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи;

  • характеризувати чинники євроінтеграції вищої освіти;

  • аналізувати зміст та послідовність дій для досягнення цілей Болонського процесу;

- формувати зміст та структуру інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту та ін.;

- використовувати європейську систему «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента;

- визначати сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS.
Змістовий модуль 1

Загальні засади формування

Зони європейської вищої освіти

НЕ 1.1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства

України з іншими державами

Європейський вибір України – невід'ємна складова її подальшого розвитку. Хронологія та коротка характеристика подій з налагодження співробітництва України і ЄС. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС – один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства. Науково-технічне співробітництво України та ЄС. Забезпечення участі ЄС у національних дослідницьких програмах. Входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурного розвитку.



НЕ1. 2. Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки

Формування системи вищої освіти Європейських країн. Сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах: Великій Британії, Іспанії, Італії, Німеччині, Польщі, Росії, Франції, США, Японії. Вища освіта України. Доступ громадян до освіти. Заклади освіти. Ступеневість освіти. Кваліфікації. Організація навчання, академічний рік і екзамени. Методи і засоби навчання. Навчання студентів-іноземців. Порівняльний аналіз систем вищої освіти у країнах Європи.



НЕ1. 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу

Євроінтеграція як соціально-економічний процес. Чинники євроінтеграції вищої освіти. Основні підходи та етапи формування Зони європейської вищої освіти. Хронологія подій Болонського процесу. Залучення європейських держав у Болонський процес. Основні документи Болонського процесу:

- Спільна декларація про гармонізацію архітектури, європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію (Сорбонна, 25травня 1998 р.).

- Зона європейської вищої освіти: Спільна заява європейських міністрів освіти (Болонья, 18-19 червня 1999 р.).

- Формування майбутнього. Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій ( Саламанка, 29-30 березня 2001 р.).

- До Зони європейської вищої освіти: Комюніке зустрічі європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту(Прага, 13-19 травня 2001 р.).

- Створення загальноєвропейського простору вищої освіти: Комюніке Конференції Міністрів, відповідальних за Вищу освіту (Берлін, 19-20 вересня 2003 р.).

НЕ1. 4. Основні завдання, принципи та етапи формування

Зони європейської вищої освіти

Гармонізація архітектури системи європейської вищої освіти як основне завдання Болонського процесу. Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкурентоспроможність вищих навчальних закладів Європи, взаємна довіра держав і вищих навчальних закладів, сумісність структури освіти та кваліфікацій на доступеневому і післяступеневому рівнях, мобільність студентів, привабливість освіти.

Основні завдання та принципи створення Зони Європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу): уведення двоциклового навчання; запровадження кредитної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштування випускників та привабливості європейської системи освіти.

Подальші дії для досягнення шести цілей Болонського процесу: прийняття системи легкозрозумілих і адекватних ступенів; прийняття системи двоциклової освіти (доступеневе і післяступеневе навчання); запровадження системи кредитів - системи накопичення кредитів (ЕСТS) або інших сумісних з нею систем, які здатні забезпечити як диференційно-розрізнювальну, так і функції накопичення; сприяння мобільності студентів і викладачів (усунення перешкод вільному пересуванню студентів і викладачів); забезпечення високоякісних стандартів вищої освіти; сприяння європейському підходу до вищої освіти (запровадження програм, курсів, модулів із "європейським" змістом); навчання протягом усього життя; спільна праця вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Зони європейської вищої освіти.


Змістовий модуль 2

Європейська система перезарахування кредитів (ЕСТS)

у вищій освіті України

НЕ1.1. Європейська кредитно-трансферна система та система накопичення (ЕСТS)

Характерні особливості ЕСТS. Базові елементи системи: інформація (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом), використання кредитів ЕСТS (визначення навчального навантаження студентів). Основні документи ЕСТS: інформаційний пакет, навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін.

Загальні умови користування ЕСТS. Зобов'язання з боку навчального закладу.

Кредити ЕСТS: структура, призначення, зв'язок з академічним навантаженням студента (години занять). Особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS.

Координатори ЕСТS: університетський координатор, факультетський координатор.

Зміст та структура інформаційного пакету навчального закладу, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту.

Структура курсу з присвоєння ступенів (структурно-логічна схема, навчальний план). Опис предмета курсу. Опис дисципліни курсу.

Шкала оцінювання ЕСТS. Європейська система «полегшеної шкали оцінювання» навчальних досягнень студента. Сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS.


НЕ1.2. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України

Стратегічні завдання розвитку освіти України. Узгодження і поєднання національних компонентів вищої освіти різних країн із вимогами Болонського процесу щодо створення Зони європейської вищої освіти.

Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі. Відмінність та подібність систем вищої освіти України і Європейських держав.

Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу: адаптація законодавства, структурні зміни освіти, запровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS), проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах III - IV рівнів акредитації.

Основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у навчальних закладах III - IV рівнів акредитації (розроблення структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями; запровадження модульної системи організації навчального процесу, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів; організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів; введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування; створення нового покоління галузевих стандартів вищої освіти; розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей кредитно-модульної системи організації навчального процесу; зарахування на навчання до вищого навчального закладу тільки за напрямами підготовки; вдосконалення наявного та створення нового навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення навчання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу; формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки; введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання).
НЕ1.3. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України

Основні заходи з підготовки та програма проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах ІІІ-IV рівнів акредитації.

Розроблення та експериментальна перевірка технології застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS) в системі вищої освіти України та створення сучасної системи управління якістю освітньої діяльності суб'єктів навчального процесу.

Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах України за кредитно-модульною системою підготовки фахівців. Поняття про кредитно-модульну систему організації навчального процесу як модель організації навчального процесу; заліковий кредит як одиницю виміру навчального навантаження; модуль як задокументовану завершену частину освітньо-професійної програми; змістовий модуль як систему поєднаних навчальних елементів, відповідних певному навчальному об'єктові.

Структура і вимоги до складання основних компонентів КМСОНП: інформаційний пакет; договір про навчання між студентом і вищим навчальним закладом; академічна довідка. Формування та реалізація індивідуального навчального плану студента. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента.

Форми організації навчання в умовах КМСОНП. Організаційно-методичне забезпечення КМСОНП. Контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досягнень студента. Державна атестація студентів. Нормування навчального навантаження студента і викладача.

Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів, переривання їхнього навчання. Стипендіальне забезпечення студентів.
СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


  1. Болонський процес: Документи/ Укладачі З.І. Тимошенко, А.М. Греков, Ю.А. Гамон, Ю.І. Полеха. – К.: Вид.-во Європ. ун.-ту, 2004. – 169 с.

  2. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник./ За ред. В.Г.Кременя. – Тернопіль, 2004. – 384 с.

  3. Журавський В.С., Згуровський М.З. Болонський процес: головні принципи входження в Європейський простір вищої освіти. – К.: ІВЦ Видавництво“Політехніка”, 2003. – 200 с.

  4. Іванюк І.В. Оцінювання освітніх проектів та програм. Навч. посіб. – К.: Таксон, 2004. – 208 с. (Вища освіта в сучасному світі).

  5. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні: інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.

  6. Кремень В.Г. Освіта і наука України: шляхи модернізації (факти, роздуми, перспективи). – К.: Грамота, 2003. – 216 с.

  7. Модернізація вищої освіти України і Болонський процес / Уклад. М.Ф. Степко, Я.Я. Боголюбаш, К.М. Левківський. – К., 2004. – 24 с.

  8. Мороз І.В. Кредитно-модульна система організації навч. процесу: Довідник для студентів. – К.: «Освіта України», 2005. – 90 с.

  9. Мороз І.В. Педагогічні умови запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу. – К.: «Освіта України», 2005. – 278 с.

  10. Організація навчального процесу у навчальних закладах. / Упоряд. О.В. Ситяшенко. – К.: Задруга, 2004. – 338 с.

  11. Основні засади розвитку вищої освіти в контексті Болонського процесу: Документи і матеріали / Упоряд. Степко М.Ф. та ін. – Тернопіль: Вид-во ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. – 188 с.

  12. Поважнянський Л.Л. Сокол Є.І., Клименко Б.В. Болонський процес: цикли, ступені, кредити. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2004. – 144 с.

  13. Сікорський П.І. Кредитно-модульна система навчання: Навч. посіб. – К.: Вид.-во Європ. ун-ту, 2004. – 127 с.

  14. Степко М.Ф., Клименко Б.В., Поважнянський П.Л. Болонський процес і навчання впродовж життя:. – Харків: НТУ «ХПІ», 2004. – 112 с.


дисципліна «Інтелектуальна власність»
Кількість годин:36 год. (1 кредит)

Форма контролю – залік


Пояснювальна записка

1. Мета курсу - формування базових уявлень студентів про інтелектуальну власність, розкриття основних понять та об’єктів, що складають систему інтелектуальної власності, економічних аспектів, таких як оцінка та комерціалізація інтелектуальної власності, а також правової охорони і правового захисту в юрисдикційній та неюрисдикційній формах.

2. Основні завдання: орієнтуватись в питаннях сфери інтелектуальної власності та ефективно використовувати результати своєї творчої та технічної діяльності; розпізнавати порушення своїх прав на результат інтелектуальної діяльності та захищати їх; правильно оцінювати об’єкти інтелектуальної власності та отримувати від них комерційну вигоду; не порушувати прав інтелектуальної власності інших осіб.

Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ),

ЗМ1. Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини:

Основні поняття. Еволюція інтелектуальної власності в Україні. Місце і роль інтелектуальної власності в економічному і соціальному розвитку дер­жави.

Система інтелектуальної власності:

Класифікація об'єктів права інтелектуальної власності. Суб'єкти права інтелектуальної власності. Система законодавства України про інте­лектуальну власність. Державна система правової охорони інте­лектуальної власності. Міжнародна система інтелектуальної власності.

Охорона права на об'єкти інтелектуальної власності:

Мета і принципи правової охорони. Охорона прав на об'єкти промислової вла­сності. Охорона прав на нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності. Охорона об'єктів авторського права і суміжних прав. Охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності за кордоном. Паризька, Бернська та Римська конвенції і їх принципи.

Економіка інтелектуальної власності:

Особливості права інтелектуальної власності як товару. Інтелектуальна власність як нематеріальний актив. Мета і способи комерціалізації прав на об'єкти інтелекту­альної власності. Види ліцензійних договорів та платежів. Договори лізингу та франшизи. Оцінка вартості прав на об'єкти інтелекту­альної власності: підходи та методи. Життєвий цикл об'єкта інтелектуальної власності.

Захист прав інтелектуальної власності:

Дії, що визнаються порушенням права ін­телектуальної власності. Категорії спорів. Форми і порядки захисту права інтелектуальної власності. Способи захисту права інтелектуальної власності: адміністративно-правовий, цивільно-правовий спосіб захисту та кримінальна відповідальність за порушення прав.
Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела:


  1. Понікаров В.Д., Єрмоленко О.О., Медведєв І.А. Авторські права та інтелектуальна власність. Підручник. Х: ВД "ІНЖЕК", 2008. - 304 с.

  2. Цибульов П.М. Основи інтелектуальної власності / Навчальний посібник. – К.: “Інст. інтел. власн. і права”, 2005. – 108 с.

  3. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 336 с.

  4. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П., Популярно про інтелектуальну власність: абетка / За заг. ред. к.е.н. М.В. Паладія. – К.: ТОВ "Альфа-ПіК", 2004. – 56 с.

  5. Дроб'язко В.С., Дроб’язко Р.В. Право інтелектуальної власності: навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с


дисципліна «системний аналіз природоохоронної діяльності»
Кількість годин: 108 год. (4 кредити)

Форма контролю – залік


І. Пояснювальна записка

1.1. Мета даного курсу – навчити студентів застосовувати основні положення системного аналізу у природоохоронному менеджменті для розв’язання еколого-економічних і природоохоронних проблем.

1.2. Головні завдання курсу:

- знати принципами і методами дослідження цілеспрямованих систем, в т.ч. моделювання орієнтоване на аналіз організованих структур в галузі економіки, екології та охорони природи;

- розуміти формальні, неформальні і спрямовані на формалізацію підходи, що спрямовані на вибір альтернатив як основу методології сучасної управлінської діяльності в еколого-економічних дослідженнях і природоохоронній діяльності;

- уміти розкривати основні типи систем управління та оглянути основні моделі світової економіки для розв’язання глобальних екологічних проблем людства .


ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ), література [ ]

ЗМ 1. Класифікація систем та види їх моделей. Моделювання світової економіки.

НЕ 1.1. Класифікація систем та проблеми їх узгодженості із оточуючим середовищем[ 2,3]

Зміст, предмет, методи і значення дисципліни у природоохоронному менеджменті. Системний підхід до розв’язання проблем. Первинна класифікація систем. Узгодженість відкритих систем із середовищем. Проблеми інгерентності економічних систем.

Складання схеми класифікації систем за різними критеріями.

НЕ 1.2. Види моделювання систем та їх математичний опис.[1,2]

Моделювання систем. Вербально-інформаційний опис системи як початковий етап моделювання. Моделі типу “життєвий цикл” та “чорний ящик”. Графічні моделі складу і структури системи. Графи та їх застосування. Статичні і динамічні моделі систем. Математичний опис динамічних систем.

Оцінка життєвого циклу виробничих фондів та розрахунок їх амортизаційних витрат.

НЕ 1.3. Типи систем управління та основні моделі світової економіки для розв’язання глобальних екологічних проблем людства. [1,3]

Системи з управлінням. Моделювання наслідків економічного зростання. Проблеми розвитку і зростання. Глобальні екологічні проблеми і розвиток людства.

Аналіз моделей дослідження світової економіки різних авторів та їх опис.

ЗМ 2. Інформаційно-статистичні аспекти дослідження систем та основні етапи і проблеми системного аналізу.

НЕ2.1. Декомпозиція у моделюванні і системному аналізі.[ 1,2]

Декомпозиція у моделюванні і системному аналізі. Агрегування та пов’язанні з ним поняття теорії систем.

НЕ 2. 2. Проблеми невизначеності і випадковості при моделюванні систем статистичними методами. [1,2]

Роль статистичних методів у моделюванні і дослідженні систем. Проблема невизначеності та випадковості.

НЕ 2.3. Сучасна інформатика та інформаційні аспекти дослідження систем.[ 2,3 ]

Інформація та її передача. Обробка інформації та сучасна інформатика.

НЕ 2.4. Основні етапи системного аналізу та його основні завдання.[2,3]

Завдання системного аналізу. Формулювання проблеми та її проблематика. Виявлення цілей та формування критеріїв. Форми та способи генерування альтернатив та їх роль у системному дослідженні

НЕ 2.5. Проблеми системних досліджень та їх алгоритмізація.[3]

Алгоритмізація системних досліджень. Проблеми реалізації системних досліджень. Вплив типу розв’язання проблеми на реалізацію та етика системних досліджен. Задачі дослідження операцій та їх класифікація.

Поняття вибору, прийняття рішення та основні типи задач вибору. Задачі вибору мовою однокритеріальної (звичайної) та багатокритеріальної оптимізації та оцінки оптимізацій них підходів до вибору. Задачі вибору мовою дослідження операцій. Теорія ігор та її застосування. Експертні та людино-машинні методи вибору. Відбір та формування елітних групп. Прийняття рішень на основі голосування та кооперації. Егалітаризм та утилітаризм.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела літератури:

1. Пономаренко О.І., Пономаренко В.О. Системні методи в економіці, менеджменті та бізнесі. – К.: Либідь, 1995. – 240с.

2. Мороз А.И. Курс теории систем. – М.: Высшая школа, 1987.

3. Перегудов Ф.И., Тарасенко Ф.П. Введение в системный анализ. – М.: Высшая школа, 1989.

4. Теория систем в приложении к проблемам защиты окружающей среды. Под. ред. С.Ринальди. – К.: Вища школа, 1981. – 264с.

дисципліна «Менеджмент природоохоронної діяльності»
Кількість годин: 90 год. (2,5 кредити)

Форма контролю – залік


Мета курсу: закласти основи з теорії та практики управління природокористуванням і природоохоронною діяльністю, показати основні шляхи ефективного управління екобезпекою.

Основні завдання: розкрити теоретико-методологічну основу оптимального управління процесами охорони навколишнього природного середовища, предмет, мету і завдання курсу на сучасному етапі; ознайомити з сучасними методами і діючою організаційною структурою екологічного управління на державному і регіональному рівнях; звернути увагу на управління регіональними природоохоронними програмами та методи підвищення їх економічної ефективності; сформувати у майбутніх спеціалістів вміння й навички застосування правового та економічного механізмів управління.

Методика викладання та методи навчання: В процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема, лекції ( вступні, тематичні, підсумкові), практичні заняття (вивчення правових і нормативних документів, методик обчислення екоподатку, штрафів тощо), тестові завдання, термінологічні диктанти, модульні контрольні роботи, консультації, захист самостійних робіт (рефератів).

Оцінювання: В процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю ( письмові тематичні контрольні роботи, тестування, термінологічні диктанти, усне опитування, захист рефератів і практичних робіт, розв’язування задач), а також здійснюється підсумковий контроль у формі письмового заліку та усного екзамену.

ЗМ 1. Менеджмент природоохоронної діяльності в системі наук, предмет, об’єкт, структура, методи.

НЕ 1.1. Визначення менеджменту природоохоронної діяльності, його зв‘язки з іншими дисциплінами: предмет та об‘єкт вивчення; структура управління природокористуванням і природоохоронною діяльністю; функції, методи і форми управління; принципи екологічного управління.

НЕ.1.2. Господарський механізм природокористування та управління: Зміст, мета, структура, основні завдання господарського механізму природокористування; організаційна структура управління природокористуванням і природоохоронною діяльністю в Україні; апарат державного управління. Важливіші надвідомчі органи управління природокористуванням і природоохоронною діяльністю та їх функції. Органи управління міністерств і відомств.

НЕ 1.3. Планування й прогнозування природокористування і природоохоронної діяльності:

Мета планування, основні його показники. Прогноз як важливіший передплановий документ, його мета,завдання, структура і принципи побудови. Порядок розробки плану з охорони природи і раціонального природокористування та методи його обґрунтування. Цільові комплексні програми як метод управління природокористуванням. Основні етапи підготовки цільових комплексних програм.


ЗМ 2. Основні напрямки екологічного управління.

НЕ 2.1. Контроль і нагляд як основні функції екологічного управління: екологічне інспектування: зміст, мета, завдання, порядок здійснення; державний контроль в галузі охорони атмосферного повітря, водних ресурсів, земельних ресурсів, надр, тваринного та рослинного світу. Держконтроль за дотриманням природоохоронного законодавства; екологічний аудит та його значення для природоохоронної діяльності; об’єкт, мета, завдання і основні вимоги до екологічного аудиту; методи проведення екологічних аудиторських програм; екологічна експертиза в Україні: завдання, об‘єкти та суб‘єкти експертизи, порядок проведення;

НЕ 2.2. Економічний механізм управління природокористуванням і природоохоронною діяльністю: система основних стимулюючих методів економічного механізму. Система управління природокористуванням в розвинутих країнах світу та в Україні; платежі за природні ресурси, їх функції і види; екологічні податки, їх значення, принципи визначення. штрафні санкції; міжнародні стандарти у галузі систем екологічного менеджменту (СЕМ).

НЕ 2.3.. Проблеми та перспективи вдосконалення менеджменту природоохоронної діяльності: екологічна політика України на сучасному етапі та її недоліки. Завдання екологічного менеджменту згідно з еколого-економічною моделлю розвитку Міжнародні стандарти у галузі систем екологічного менеджменту (СЕМ) та їх застосування в Україні. Переваги впровадження СЕМ в Україні.

В результаті засвоєння курсу студенти повинні знати основні поняття менеджменту природоохоронної діяльності та уміти застосовувати їх у реальному житті.
Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела:


  1. БалацькийО., Лук’янихін В., Лук’янихіна О. Екологічний менеджмент: проблеми і перспективи становлення та розвитку //Економіка України.– 2000.–№ 5.–С. 67-73.

  2. Екологічний менеджмент: навч. посіб./ за ред.. В.Ф. Семнова, О.Л. Михайлюк. – К.: Центр навчальної літ-ри, 2004. – 407 с.

  3. Екологічне управління: підручник / В.Я. Шевчук, Ю.М. Саталкін, Г.О. Білявський та ін. – К.: Либідь, 2004. – 432 с.

  4. Екологія і закон: Екологічне законодавство України: У 2-х кн. /Відп. ред. проф. В.І. Андрейцев.- К.: Юрінком Інтер, 1997.– Кн. 1.– 704 с.

  5. Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього середовища. В 10-ти Т.- Чернівці: Зелена Буковина, 1996-2004 р.р.

  6. Кібич І.В. Менеджмент організації природоохоронної діяльності: Навч. посібник. – Чернівці: Рута, 2002. – 104 с.

  7. Сівак В.К., Солодкий В.Д., Робулець С.В. Природоохоронне інспектування: Посібник. – Чернівці: Зелена Буковина, 2004.- 264 с.

  8. Трегобчук В., Веклич О. Необхідність еколого-економічної моделі ринкових реформ в Україні //Економ. України.– 1997.– № 4.– С.12-23.

  9. Шмандій В.М., Солошич І.О. Управління природоохоронною діяльністю: Навч. посібник. – К.: Центр навчал. літ-ри, 2004. – 296 с.

  10. Шматко В.Г., Нікітін Ю.В. Екологія і організація природоохоронної діяльності: Навч. посібник. – К.: КНТ, 2006. – 304 с.

Дисципліна «ГЕОГРАФІЯ ЛЮДСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»
Кількість годин: 108 год. (4 кредити)

Форма контролю – екзамен


І. Пояснювальна записка.

1.1. Мета даного курсу - закласти основи з теорії та практики сучасних тенденцій розвитку географії глобальних проблем людства у тісному зв’язку з еволюцією продуктивних сил, перебудови виробничих відносин в світовому масштабі та процесом глобалізації.
1.2. Головні завдання курсу:

  • розглянути основні концепції сучасних глобальних тенденцій;

  • показати залежність форм розвитку глобалізації від економічного базису суспільства;

  • продемонструвати форми вирішення глобальних проблем;

  • засвоїти знання в галузі інформатизації сучасних процесів та виникнення глобальних проблем;

  • з’ясувати зміст вимог до сучасних форм управління наддержавними організаціями;

  • вивчити особливості локальних конфліктів та їх вплив на геополітику;

  • формувати практичні навички орієнтації у фактичній і статистичній інформації глобального масштабу.

ІІ. Змістові модулі (ЗМ) та зміст навчальних елементів (НЕ)


ЗМ. 1. Людство на рубежі століть

НЕ 1.1. Реальності 21-го століття і глобальні проблеми. Особливості історичних епох. Науково-технічна революція і глобальні проблеми. Джерела глобальних проблем. Транснаціональні економічні комплекси. Наддержавний характер сучасних глобальних проблем. Засвоєння космосу. Показники глобальних проблем. Взаємозв’язок глобальних проблем. Структурні зрушення в економіці. Світова конкуренція. Моделі економічного розвитку. Комплексність глобальних проблем. Проблеми взаємовідносин країн з різним рівнем розвитку. Економічні аспекти мілітаризації економіки. Геополітика і глобальні проблеми. Класифікація глобальних проблем. Глобалістика та її джерела. Концепції сучасних процесів глобалізації. Проблеми інтернаціоналізації економічного життя. Дослідження в галузі глобальних проблем: Римській клуб. Рецепти вирішення глобальних проблем.
НЕ 1.2. Основні глобальні проблеми та їх структура. Метрологічні основи класифікації глобальних проблем. Основні суперечності сучасних економічних систем. Характер продуктивних вил і їх суперечлива форма використання. Основні загрози розвитку цивілізації. Продовольча проблема та форми її прояву в різних країнах. Біотехнології та еволюція продовольчої проблеми. Глобальна еволюція екологічних процесів. Проблема питної води. Забезпеченість ресурсами та проблеми економічного зростання.
ЗМ 2. Проблема війни і мира в сучасній глобалістиці
не. 2.1. Географія озброєнь. Економічні основи процесу озброєння. Суперечності процесу озброєнь. Джерела фінансування процесу озброєння. Світові лідери виробництва озброєнь. Економічна привабливість виробництва озброєнь. Конкуренція на ринку озброєнь. Наслідки переводу озброєнь в космос.

не. 2.2. Мінерально-сировинна криза. Обмеженість ресурсів в економічній теорії. Методи конкуренції за сировинні ресурси. Геополітичні аспекти сировинної кризи. Екологічні наслідки конкуренції на сировинному ринку. Технічний прогрес і раціональне використання ресурсів. Скорочення матеріалоємності продукції, як пріоритет економічного розвитку.

не.2.3. Енергетичні проблеми людства. Географія енергетичних потужностей. Основні центри видобування мінеральних енергетичних ресурсів. Методи боротьби за енергетичні ресурси. Проблема шляхів транспортування енергоносіїв. Енергоносії і проблема світового лідерства. Причини енергетичної кризи. Експорт капіталу в енергетичну сферу. Держава і транснаціональні корпорації в енергетичній сфері. Процес націоналізації енергетичних ресурсів та його глобальні наслідки.

Список рекомендованої літератури

  1. Интернет в международных отношениях.- Международная жизнь,2000, №8-9.

  2. Бажин И. Информационные системы . – М.: ГУ ВШЭ. 2000. – 688 с.

  3. Болотин Б. Международные сравнения. – Мировая экономика и международные отношения, 2006, №10.

  4. Герасимчук В. Стратегічне управління підприємством. – К.: КНТЕУ, 2000. – 360 с.

  5. Генис. А. Книга книг. – Иностранная література, 2005, №10.

  6. Дергачев В.А. Евразийские ворота свободной торговки: из пришлого в будущее. – Одеса:Логос, 1992..

  7. Дергачев В.А. Геополітика. – Киев: ВИРА-Р,2000.

  8. Дугин А. Основы геополітики. – Москва: АРКТОГЕЯ-центр, 2005.

  9. Кочетов Э. Геоэкономика. – М.: Узд-во БЕК, 2004.

  10. Зихард В. Руководить без конфликтов. – М.: Экономика, 1990. – 412 с.

  11. Кадзума Т. Вечный дух пердпринимательства. – К.: Укрзакордонсервис, 2002. – 206 с.

  12. Кисельов А. Теорія і практика сучасного бізнесу. – К.: Либра, 1995. – 337 с.:

  13. Коропецький І. Українські економісти 19 століття та західна наука. – К.: Либідь,1993. – 192 с.


1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка