Дух Ассижу



Скачати 354.03 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації03.04.2017
Розмір354.03 Kb.
  1   2   3






Дух Ассижу

Дух Ассижу

Бенедикт XVI, Папа

Рим

Святіший Отче,



посилаємо Вам серію документальних фотографій і висловів, які свідчать про т.зв. місію Івана Павла ІІ, яка відкрила Церкву духу поганства, духу Нью Ейдж і духу апостазії. За це велике згір-шення і злочин щодо Церкви цей папа мав би бути посмертно екско-мунікований, а не беатифікований. Відкривання дверей для апостазії через поганство почалося декретом ІІ Ватиканського Собору Nostra Aetate (1965). На цей декрет постійно посилаються всі пропагатори „нового євангелія”, передусім всередині Церкви.

Поставмо ессенціальне запитання: Чи цим декретом ІІ Вати-канський Собор відкрив двері синкретизму з поганством? Плоди дають відповідь: Так, відкрив. В цьому випадку цілий Собор є неправдивим, бо виступив проти цілої 2-тисячолітньої традиції Католицької Церкви і проти суті цілого Святого Письма. Якщо хочемо зберегти християнське вчення про непомильність Собору, то треба авторитетно довести і проголосити, що дійшло до зловжиття декрету через нечіткі формуляції. На жаль, папа Іван Павло ІІ своїми вчинками підтвердив погану інтерпретацію Nostra aetate. Вершиною є апоста-тичний жест в Ассижі 1986 і 2002рр. Те, що не йдеться про випадкову помилку, підтверджують і жести, які передували і слідували після Ассижу і таким чином внесли великий хаос до цілої Церкви. По цілому світі поширився цей апостатичний дух, який не пощадив навіть монастирів. Замість свідоцтва про Ісуса, єдиного Спасителя, і про спасіння душ від вічної погибелі через навернення і покаяння, була прокладена протилежна дорога, дорога апостазії! Плодами цієї апостазії всередині Церкви є поширена деморалізація через гомосексуалізм і педофілію, яка заторкнула також ключові місця. Цей дух апостазії спричинив десакралізацію цілої Церкви. Тут не йдеться тільки про поодинокі випадки, але про цілий напрям, який не тільки толерується, але сьогодні йому надається перевага. Це є трагедією. Її має на сумлінні насамперед папа Іван Павло ІІ. Прихильники синкретизму разом з ліберальними теологами створюють великий тиск, щоб Іван Павло ІІ був за будь-яку ціну якнайшвидше проголошений за святого! Що мають на меті? Його беатифікація по суті буде підтвердженням апостатичної лінії, яку показав своїм поганим прикладом Церкві. Беатифікація і канонізація має бути жестом, який заперечить саму суть Церкви і вже не дозволить правдивого Біблійного покаяння. А це злочин, бо така дорога закінчується в пеклі.



Бог в цілій історії старозавітної Церкви карав вибраний народ за духовне чужоложство, тобто синкретизм з іншими релігіями. Це є основна лінія цілого Святого Письма, бо йдеться про основу віри. Або людина відкриється істинному Богові, або буде поклонятися створеним речам і демонам. Таке ж критичне ставлення щодо ідолатрії є і в Новому Завіті. 2000 років ціла християнська традиція також відстоювала цю основну вимогу правдивого відношення до Бога.

Сучасна Церква несе головну відповідальність за моральний розклад Європи, Америки та інших народів. Закони про гомосексуалізм в Євросоюзі має на сумлінні відпала католицька ієрархія. Тому в су-часній добі Бог вимагає від нас найосновнішу річ – покаяння. Церква мусить відвернутися від фальшивої пошани до поганства і від духа невіри, поєднаного з т.зв. історично-критичною теологією. Церква в сучасній добі повинна чинити покаяння, тобто спрямувати усі сили на суть – на навернення і наслідування Господа Ісуса Христа.

Святіший Отче, якщо дасте себе зманіпулювати великим тиском, який на Вас здійснюється, і не відміните заплановану беатифікацію, то і на Вас ляже кара Божої екскомуніки за єдність з іншим єван-гелієм (пор. Гал.1,8-9). Оцим відкрито, перед цілою Церквою, самі себе відділите від Христа, виключите з Церкви і на Вас ляже Боже прокляття. Якщо б Ви померли в такому стані нерозкаяння, то будете на віки засуджений. Усвідомте собі, що маєте 83 роки і Церква на Вас дивиться з великою надією, що розпочнете найважливіше – внутрішню обнову Католицької Церкви. Першим кроком до того мусить бути відміна запланованої беатифікації, і навпаки – прилюдне покаяння за жест в Ассижі і за усе згіршення, яке дав Іван Павло ІІ. Цього від Вас сьогодні хоче не тільки Бог, але й кривавляча Церква.

Далі подаємо документальну частину і заключний лист.



І. Підготовка до Ассижу
Обнімання Івана Павла ІІ з далай-ламою

3 травня 1984р. Іван Павло II сказав: „Ваші предки прийняли надзвичайну духовність – конфуціанство і буддизм. Вони прикрасили їх, жили ними і навіть передали іншим”.

Ісус наказав: „Проповідуйте Євангеліє усім народам…”(Мт.28,19). „Хто увірує, буде спасе-нний, хто не увірує - буде засуджений” (Мк.16,16). Жестом приятельства з далай-ламою Папа дав поганий приклад не тільки ієрархам, але й по-літикам т.зв. християнських народів. Тому сьогодні далай-лама має у світі вже найбільшу популярність, але це є на шкоду хрис-тиянства! Далай-лама вважає себе пере-втіленим богом – демоном. Запитуємо, яка спільна духовність є між Христом і Веліялом? (пор. 2Кор.6,15). Далай-лама пропагує духа Нью Ейдж – фальшиву єдність всіх релігій. Якщо сьогодні християнський апологет буде захищати правдиву віру, то буде покараний ієрар-хією, бо йде всупереч лінії, визначеної Іваном Павлом ІІ.



6 травня 1984р. Папа сказав: „Радо привітав би послідовників буддійської традиції з нагоди їх приготування до святкувань Приходу Господа Будди. Хай ваша радість буде повною.” (L’Osservatore Romano, 14. травня, 1984, ст. 7.)

Дорога Будди є ідолопоклонством, а Папа її підтримує – це злочин!


Іван Павло ІІ в буддійському храмі

Іван Павло ІІ увійшов до храму і по-клонився буддійському патріарху.



В 1984р. протягом своєї другої Азійської подорожі Іван Павло ІІ відвідав буд-дійський храм. Перед цим візитом сказав, що радіє з зустрічі з „Його Святістю, найвищим буддійським патріархом в храмі”. Св. Письмо каже, що „погани служать і приносять жертви демонам, а не Богу!” (1 Кор. 10, 20). Який сенс мав візит Папи на те місце, де свідомо покланяються демонам? Віддання пошани ідо-лопоклонникам є зневагою Христа і згіршенням для найменших. Собор в Ельвірі 305 року проголосив, „що тим, які в дорослому віці після прийняття хрещення увійдуть до поганського храму і будуть вшано-вувати ідолів (пошана до інших релігій), що є смертельним злочином і вершиною зла, не подавати Святого Причастя ані в годину смерті”.

На жаль, Іван Павло ІІ має діаметрально протилежний погляд на поганство і поган, ніж Святе Письмо і ціла християнська Традиція. Хто помиляється? Кого маємо слухати і наслідувати? Папа тут зрадив Христа і Євангеліє! Він стверджує, що нехристиянські релігії є начебто іншими дорогами, які ведуть до спасіння, до спільного бога і спільного отця! Твердження, що поганські релігії є дорогами до спасіння – це єресь. Вчення Церкви каже, що і поганин, який шукає правду, може бути спасенний. Але це цілком відрізняється від твердження, що поганська релігійна система веде до спасіння. Ця система, навпаки, є перешкодою до спасіння, бо вбиває в поганинові Божий голос – сумління. Це відбува-ється з допомогою орієнтальних медитацій і мантр (взивання демонів).



8 серпня 1985р. Іван Павло ІІ молився з африканськими анімістами (чародіями). Іван Павло ІІ так згадує цю зустріч: „Особливо пам’ятною була молитовна зустріч в храмі Діви Марії Милосердної в Лейк Тоґо, де я вперше молився з групою анімістів” (L’Osservatore Romano, 26. серпня 1985, ст. 9)

(Під час перебування в Тоґо вшанував священних змій.)

Якщо б мали наслідувати Папу, то закінчимо разом з чарівни-ками у пеклі: „А чарівникам та ідолянам – їхня частина в озері, що горить огнем та сіркою” (Об.21,8).
Іван Павло ІІ приймає знамення божества Шіви
2 лютого 1986р. (Свято Стрітеня) Папа прийняв на чоло від поганської жриці (сакральної проститутки) знамення апостазії – знамення інду-їстського божества Шіви. Це явна апостазія і згіршення, дане усім християнам. Душа християнина є храмом живого Бога. Однак через поганську ініціа-цію стає мешканням демонів і їх власністю. Апостол Петро, перший Папа, сказав: Бо під небом нема іншого Імені, даного людям, що ним ми мали би спастися” (Ді.4,12). Тут видно, що перший Папа не припускає жодних альтернативних доріг до спасіння. Однак це не є лише його приватний погляд, але погляд цілого Св.Письма і цілої Традиції апостолів, Отців Церкви і святих. Отож ніхто не може бути спасенний через віру в бога Шіву і Раму. „Те, що погани приносять в жертву ідолам, не Богові, а демонам в жертву приносять” (І Кор.10,20). Цим публічним жестом Іван Павло ІІ відпав від істинної віри, заперечив ціле Св.Письмо, усю церковну Традицію і від-крив демонам двері до Церкви. Цим зневажив всі місії та місіонерів і суть цілого християнства. Сам дозволив себе посвятити сатані. Тим, що допустився цього як Глава Католицької Церкви, цілу Католицьку Церкву віддав під владу демонів. Це до неба волаючий злочин. І за це має бути беатифікований і канонізований?
Жриця бога Шіви (сакральна проститутка) вкладає Папі на шию магічний вінець.

Цим жестом Папа добровільно віддає себе під владу демонів. Це не є індиферентна річ. Це є відкриття на демонів через ритуальну форму.




Папа з магічним вінцем серед поганських жриць служить ідолам. Тим дав згіршення всім християнам.

1986р., Індія: Іван Павло ІІ вшанував Ґанді




В березні 1986р. Іван Павло ІІ подорожував до Ною Делі, щоб відвідати місце спалення індуїстського лідера Махатма Ґанді.

Іван Павло ІІ зняв взуття перед пам’ятником Ґанді і сказав: „Сьогодні, як посланець миру, я прийшов на це місце вшанувати Махатму Ґанді, героя людства. Махатма Ґанді вчить, що можна встановити новий світовий порядок… Хай Махатма Ґанді живе на віки!” (Quoted in Abbe Daniel Le Roux, Peter, Lovest Thou Me?, Angelus Press, 1988, ст. 147)
Ґанді не є жодним героєм людства, а що стосу-ється нового світопорядку, то він є батьком Нью Ейдж. Іван Павло ІІ відвідує місце його спалення, на пам’ятник розсипає квіти, вшановує цього антипророка і представника Нью Ейдж і вчиться від нього. Цим виразно вказує, що його позиція є позицією зради і апостазії від Євангелія. Якщо Ґанді живе навіки, то ясно що не в небі, але відповідно до його затверділого відкидання Євангелія, в пеклі!
Папа по суті проповідує, що в Христі нема спасіння, бо начебто знахо-дить відповіді на основні питання в працях індуса Махатми Ґанді: „Я вивчав праці і намагання Махатма Ґанді і знайшов там для себе відпо-віді, відповіді для всіх християн, суттєві відповіді. Індія є великим внес-ком для цілого світу в розумінні людини і сенсу її існування.” Для хрис-тиян життєво важливі відповіді подані у Святому Письмі і в житті святих. Якщо Іван Павло ІІ знайшов життєво важливі відповіді не у Св.Письмі і Традиції, а у ідолопоклонника Ґанді, то це свідчить про його внутрішню апостазію. Жоден святий і правовірний християнин не знайшов і не знайде в Ґанді і в поганській системі індуїстської Індії правдивих відповідей, які стосуються спасіння і сенсу життя. Ці відпо-віді можна знайти тільки і тільки у Христа.
Виступ Івана Павла ІІ (Індія, 1986): „Бог присутній в самому серці людської культури, бо він присутній в людині”. Папа говорить реляти-вістично, так що його слова можна зрозуміти як єресь. Бог присутній в людині через сотворення. Однак ця присутність є і в цілому Його ділі, а якщо це твердження чітко не означимо, то перебуваємо в єресі пантеїзму. Бог є актуально присутній в людині через благодать, так що особа може насправді сказати: „Не живу вже я, а живе в мені Христос” (Гал.2,20). Але таким способом Він не є присутній в поганах і в людях, які перебувають у важкому грісі, в єресі чи в невірі. Треба розрізняти поганську культуру від християнської культури. За поганською куль-турою є дух брехні і смерті, за християнською традицією є Дух правди і життя. Тому вислови Папи є оманливі чи прямо єретичні.
Іван Павло ІІ відзначений масонами

22 березня 1982р. Іван Павло ІІ прийняв B’nai B’rith (масон-ська ложа в Нью Йорку). Нев-довзі цей Папа скасував кару екскомуніки latae sententiae в канонічному праві СІС за у-часть католиків в масонських ложах. Суттю масонства є бунт проти Триєдиного Бога (Отця, Сина і Святого Духа), посвята і служіння сатані. Цим Папа дозволив масонам безкарно займати найвищі місця в Католицькій Церкві. В грудні 1996р. Велика Східна Ложа запропонувала Івану Павлу ІІ свою найвищу нагороду, Орден Галілеї, як вираз вдячності за його заслуги в підтримці масонських ідеалів.
Два масони в фартухах і церковний прелат

Прийняттям масонів до Церкви, аудієнцією і отри-манням від них нагороди Іван Павло ІІ відкрито зрікся Христа. Його жест став прикладом для інших церковних ієрархів, які це братерство ще більше поглиблюють, створюючи з ними єдність. Плодом є сучасний катастрофічний стан Церкви.



Корені духа Ассижу

До кінця першої половини ХХ століття Католицька Церква не брала участі в жодних „діалогах” з поганськими релігіями. Чому? Не тому, що погорджувала поганами чи їх засуджувала, але тому, що добре усвідомлювала, що за поганськими релігіями приховується особова демонічна сила, так як про це говорить на багатьох місцях Св.Письмо (ІКор.10,20-21; Ді.26,18; Втор.18,9-14). Історичним пере-ломом був ІІ Ватиканський Собор (1962-1965), на якому була прийнята нова політика щодо інших релігій. Католики сьогодні помилково вважають, що християнство може збагатитися від різних поганських релігій. Пантеїстичні й анімістичні елементи, які містять ці релігії, поєднані з демонізмом і сатанізмом, протирічать Богу і правді. Через т.зв. „теологію культури” Ватикан прийняв якийсь новий спеціальний синкретизм.




ІІ Дух Ассижу (1986)

Іван Павло ІІ скликав поган і взяв участь в їхніх „молитвах”, в яких звертаються до демонів

З ініціативи Івана Павла ІІ 27 жовтня 1986р. в Італії в Ассижі від-бувалася перша зустріч різних релігій за т.зв. всесвітній мир. В ній взяло участь 150 представників 12-ти релігій. Були присутні буддисти, мусульмани, аборигени з Африки і Америки, зороастристи, сикхи, індуїсти, синтоїсти.

Папа першим виступив зі зверненням, в якому поставив на один рівень християнську молитву до єдиного істинного Бога і т.зв. молитву всіх інших поганських релігій. Він сказав: „Мир є плодом молитви, в якій всі релігії виражають своє ставлення до однієї найвищої сили.”

Тут Папа відкрито обманює. Мир є плодом навернення і покаяння, тобто відвернення від ідолопоклонства, невіри і гріха. Молитва є справ-жня і фальшива. Справжня молитва звертається до єдиного найвищого Бога, а фальшива до демонів. Погани моляться не до Бога, а до демонів (пор. 1Кор.10,20). Іван Павло ІІ своїм словом і жестом допустився єресі й апостазії, дав згіршення і відкрив шлях апостазії для усієї Като-лицької Церкви. Тим самим заперечив учительський уряд Церкви.



Потім Папа надав до диспозиції християнські храми представникам поганських релігій для проведення їх обрядів і „молінь” за мир.

Буддисти молилися в храмі св.Петра в Ассижі. На кивот поста-вили ідола Будди.

Індуїсти зібралися в храмі Санта Марія Маджоре в Ассижі.

Мусульмани зібралися в монастирі св. Антонія.

Американські індіанці молилися в храмі св.Григорія і готували свої люльки миру на вівтарі.

Синтоїсти були в бенедиктинському монастирі.

Насправді, тут йшлося про велику апостазію. Християн-ська віра була поставлена на один рівень з усіма погансь-кими релігіями. Завершенням були спільні молитви, до так званого спільного отця. Папа на закінчення „помолився” Отче наш.

Таким способом Папа підкреслив своє провідне завдання у всесвіт-ньому синкретичному русі Нью Ейдж. Іван Павло ІІ став ініціатором і провідником Вавилону в Ассижі.

Св.Тома Аквінський в „Сумі Теології” Pt.I-II, Q.103, A.4, пише: „Всі обряди є визнанням віри. Людина може здійснювати внутрішній акт своєї віри через жести і слова. В обох випадках, якщо її визнання фаль-шиве, то допускається смертного гріха”. Іван Павло ІІ допустився не тільки смертного гріха, але й кілька кратної прилюдної апостазії!
Статуя Будди, інтронізована на Кивоті




Далай-лама, Будда і демонський ритуал є потрійною гидотою осквер-нення на святому місці (пор. Мт.24,5). Не йшлося тільки про оскверне-ння храму, але й про осквернення цілої Католицької Церкви. Папа Го-норій (VIІ століття) був посмертно екскомуніковнаий за те, що пасивно мовчав на єресі. Папа Іван Павло ІІ має бути беатифікований і каноні-зований за те, що активно впровадив цілий єретичний напрям і духа апостазії до Католицької Церкви. Православні і протестанти запитують: „Чи Католицька Церква є Христовою Церквою, чи стала вже невіс-тою антихриста?”
Буддисти поклоняються перед ідолом Будди

Ідол розміщений на Кивоті в храмі св. Петра в Ассижі, а буддисти проводять тут свій поганський ритуал. Папа надав всім поганам місце для поклоніння ідо-лам у храмах Ассижу.



Далай-лама мантрує в Ассижі т.зв. молитву за мир

Погани моляться до демонів. Приймати „благословення” від далай-лами чи шамана означає відкритися прокляттю і демонічній зв’язаності. Є питанням, чи хвороба Папи протягом останніх семи років його життя не була видимим знаком Божого прокляття і плодом цього „благословення”.

Згідно Божого Закону (див. Книги Царів) Іван Павло ІІ цим стягнув прокляття не тільки на себе, а й на цілу Церкву. Наслід-ком такого прокляття є духовна сліпота і втрата правдивої віри. Більшість католиків, насамперед ієрархії, не роз-різняє пошану до Істинного Триєдиного Бога від пошани до демонів. Вже не бачать різниці між вірою в Христа і поклонінням ідолам. На жаль, в тому стані вже не можуть бути спасенні. Сучасні кардинали і більшість єпископів нездатні визнати віру і зректися єресей. Такою є реальність. Тому15.09.2009р. самі себе виключили з Церкви за свою апостазію, яка є тільки наслідком того, що вже раніше втратили віру.
Боже знамення в Ассижі

26.09.1997р., під час землетрусу над головним вівтарем храму пролама-лась стеля і повністю зруйнувала вівтар. При цьому загинуло двоє францисканців і двоє мирян. На жаль, відпала ієрархія і монахи закрили собі вуха і очі, щоб і надалі крокувати дорогою апостазії, яку відкрив для Церкви папа Іван Павло ІІ. На жаль, ані цей папа-апостат не зупинив свою деструктивну діяльність всередині Церкви! Сьогодні вже ціла Церква паралізована духом апостазії і не-здатна зупинитися і чинити покаяння!



ІІІ Плоди Ассижу
1986-1994рр.: Після 1986 року Ватикан продовжував свою пропа-ганду т.зв. екуменічної міжрелігійної співпраці. Кожного року Ватикан організовує подібні міжрелігійні зустрічі в різних містах Європи.

1987 – підтримано поганську молитовну зустріч в Кйото

1987, 1988 – Рим

1989 – Варшава

1990 – Барі

1991 – Мальта

1992 – Брюссель

1993 – Мілан (провадив М.Горбачов): присутні 300 представників з 42-х релігій світу. Свою зустріч завершили походом через Міланський катедральний храм. Тисячі людей виявили своє зворушення.



Чикаго 1993: Зустріч всіх релігій світу

Протягом 9 днів в готелі Пальмер Хаус відбулася зустріч 6000 представників 250 релігій. Ватикан прийняв цілком офіційну участь. Був присутній секретар Папської ради з міжрелігійного діалогу, архи-єпископ Чикаго, Джозеф Бернардин. В зустрічі взяли участь універса-лісти, буддисти, сикхи, мусульмани, євреї, багаї, зороастристи, індуїс-ти, патоватоми... Американські індіанці провели поганський обряд і викликали духів.

Понад 30 000 слухачів зустрілися у великому парку, щоб почути виступ далай-лами, який ясно виклав синкретистичну мрію цієї ради: „Тільки одна релігія не може задовольнити потреби мільйонів різних людей, тому ми повинні признати існування різних релігій. Це служить на благо людства... Що стосується тибетського буддизму, то ми вже йдемо вперед, здійснюємо обмін монахами. До нас приходять христи-янські монахи і монахині, це все є дуже корисним і прекрасним.”

Як християни могли брати участь в Чиказькому Вавилоні? Ватикан несе грандіозну відповідальність за апостазію в Чикаго. Він співпрацював, виділяв кошти і прийняв цілком офіційну участь. Куди ж дійде упадок Ватикану?


Люрд: Під час Св. Літургії в підземному катедральному соборі в Люрді індуїстки презентували тамільські танці, які натхне-нні поганськими байками і віддають пошану фальшивим богам.

Ассиж 1994: 8 міжрелігійна зустріч знову означала цілосвітовий відпад від християнської віри. Як можна поставити святу християнсь-ку віру на один рівень з єресями і поганськими релігіями світу? Чи святі апостоли взяли б участь в такій загальноєретичній і міжрелігій-ній організації і стали б її членами? Чи дали би згоду на співпрацю з усіма єретиками і поганами світу?

Католицький кардинал Кассіді прочитав привітання папи Івана Павла ІІ: „Співпраця усіх релігій розвивається все глибше і глибше”. Але куди ведуть ці стосунки християн з іншими релігіями? Правда стає релятивною. Новий світопорядок, нова світова духовність і нова світова мораль стають втіленою реальністю. Кардинал наголосив на тому основному, що об’єднує всі релігії – це дух Ассижу.

Яке місце в такому синкретизмі займає наш Господь Ісус Христос? Яка спільність світла з темрявою? Христа з Веліялом? (2Кор.6,15).

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка