Довідковий матеріал з навчальної дисципліни «технології вивчення галузі «суспільствознавство» метою освітньої галузі «суспільствознавство»



Скачати 185.98 Kb.
Дата конвертації09.04.2017
Розмір185.98 Kb.


ДОВІДКОВИЙ МАТЕРІАЛ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ТЕХНОЛОГІЇ ВИВЧЕННЯ ГАЛУЗІ «СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВО»
МЕТОЮ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ «СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВО » Є : Забезпечення розвитку учня як особистості, що керується гуманістичними нормами і цінностями , усвідомлює себе громадянином України та успішно самореалізується в сучасному українському суспільстві .

ЗАВДАННЯ ОСВІТНЬОЇ ГАЛУЗІ «СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВО»:

- забезпечення реалізації можливостей розвитку учня як вільної особистості;

- забезпечення реалізації можливостей розвитку учня як вільної особистості, здатної за допомогою набутих ключових та галузевих компетентностей ефективно самореалізовуватися в сучасному багатоманітному глобалізованому світі;

- навчити особистість брати участь у житті демократичної соціальної правової держави і громадянського суспільства, вчитися протягом усього життя;

- розвиток інтелекту дитини, її критичного та творчого мислення, визначення нею власної ідентичності як особистості, громадянина, члена родини, етнічної, релігійної, регіональної та локальної спільноти;

- формування в учнів почуття власної гідності, поваги до прав людини, гуманістичних традицій та загальнолюдських цінностей, здатності формувати власну етичну позицію та дотримуватися правил соціально відповідальної поведінки.



ПРИНЦИПИ ВІДБОРУ МАТЕРІАЛІВ З СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВА

Проектування змісту курсу «Я у світі» ґрунтується на реалізації принципів, які уточнюють теоретичні вихідні для відбору змісту в зв’язку з віковими можливостями молодших школярів. Це, передусім, принципи світоглядної освіти: людиноцентризму, системності й цілісності, синтетичності, відкритості, плюралізму думок і свободи вибору, поєднання локального і глобального, гармонізації взаємин, стимулювання розвитку й саморозвитку особистості.

А також дидактичні:


  • принцип відповідності цінностей українського суспільства особистісній формі їх існування (до курсу включено не лише елементи знань про навколишній світ і місце в ньому людини, певні способи діяльності, а й досвід особистісного ставлення до навколишнього світу);

  • принцип взаємодії змістової та процесуальної сторін навчання− врахування специфіки діяльності молодших школярів шляхом забезпечення чуттєвого сприйняття, організації активного спілкування дітей із природним і соціальним оточенням, накопичення досвіду ціннісного ставлення до навколишнього середовища;

  • принцип наступності й перспективності в межах предмета та його зв'язок з іншими дисциплінами в системі початкового навчання;

  • принцип концентризму − створення можливостей для того, щоб пов’язати відоме й невідоме , поступово ускладнювати матеріал, розвивати, розширювати, систематизувати уявлення про взаємодію людини з навколишнім світом, формувати досвід стосунків, вправляти в певних уміннях і навичках;

  • принцип здійснення зв’язку з реальністю, якому надається особливе значення, оскільки обмеженість життєвого досвіду дітей потребує постійного залучення й аналізу життєвих вражень.

ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАЛЬНОГО ПРЕДМЕТА «Я У СВІТІ»

У початкових класах через предмет «Я у світі» готується підґрунтя для диференційованого вивчення суспільствознавчої галузі на наступних ланках школи.

Особливості предмета.

1. Розширює смислові горизонти бачення учнів, спрямовує їх на усвідомлення сучасного контексту взаємовідносин людини і суспільства, набуття демократичних цінностей, засвоєння поведінкових еталонів.

2. Порівнянно більшою стає питома вага етико-правової тематики.

3. У змісті предмета першорядними є формування системи ставлень учнів до навколишнього світу, створення умов для вибору ними суспільних цінностей, то і підручник, і урок мають бути нестандартними, позбавлені знаннєцентричності.

4. У змісті, методиці, мотиваційному забезпеченні зберігається наступність між класами, оскільки окремі аспекти частково охоплювались предметами «Основи здоров’я», «Читання»; реалізовувались у позакласній діяльності; системність, перспективність.

5. Діяльність на уроці має приваблювати неадекватністю постановки навчальних завдань, які спрямовані на організацію пошуково-дослідної роботи.



ЗМІСТОВЕ НАПОВНЕННЯ КУРСУ «ЛЮДИНА У СВІТІ»

  1. Предмет охоплює такі теми: «Людина», «Людина серед людей», «Людина в суспільстві», «Людина у світі», що сприяє поетапному усвідомленню учнями єдності компонентів «Я – сімя – школа – рідний край – Україна – світ».

Увага учнів зосереджується на

- усвідомленні суті взаємовідносин людини і суспільства,

- набутті демократичних цінностей,

- адекватному випробуванні різноманітних соціальних ролей,

- засвоєнні поведінкових еталонів.

2. Першорядні елементи змісту, що задають мету реалізації програми:

- Україна – її державотворчі цінності, вироблення громадянських почуттів, поведінкових еталонів;

- зразок для вироблення в учнів власних життєвих стратегій – видатні постаті, успішні люди, патріотично спрямовані, що уміють переборювати життєві труднощі і йдуть до власної мети.

3. У змісті курсу значна питома вага етико-правової тематики, що дозволить у 5-6 класах логічно вводити новий курс етичного спрямування. Увага акцентуєтьсяна просвітницькій діяльності, спрямованій на формування негативного ставлення до протиправних діянь: проведення днів правових знань; використання інтерактивних педагогічних технологій, зокрема ділові та рольові ігри, моделювання життєвих ситуацій, суспільних процесів та процедур, дискусії, робота в групах.

4. Крім раціонально-понятійних компонентів, широко представлено емоційні, що передбачають оцінну діяльність учнів, вибіркове ставлення до об’єкту діяльності, самовираження, самооцінку, відгук на почуте і побачене тощо.

5. Конкретні знання постають як засіб пізнання світу і життєтворчості, а не як кінцева мета.

Основними завданнями є забезпечення активної позиції учня в набутті особистісних цінностей. А через них – суспільно значущих.



6. Максимальна опора на життєвий досвід учнів, який розвивається в процесі взаємодії учня з навколишнім світом.

7. Створення такого соціокультурного середовища, в якому учні мають змогу пропустити через себе норми , приписи, правила, які виправдовують себе в суспільному житті.

8. Розгляд світу і його подій з різних точок зору, з різних рольових позицій.

9. Постійна зміна ролей зумовлює широту поглядів на світ людей, вчинків, поведінки, дозволяє їх розглядати як взаємозумовлені, залежні одне від одного , створює умови для координації різних позицій.

10. Важливо заохочувати звернення учня до власного «Я», до використання життєвого досвіду, до пробувальних дій, переборення труднощів, творення нового знання.

11. Курс об’єктивно має міжпредметний характер, тому в його конструюванні забезпечено самостійне значення, оригінальний зміст, який не дублює соціального і науково-пізнавального матеріалу інших навчальних предметів. Державний стандарт початкової загальної освіти зазначає, що «соціальна і громадянська компетентності як ключові мають міжпредметний характер, інтегруються за допомогою всіх освітніх галузей і спрямовуються на соціалізацію особистості, набуття громадянських навичок співжиття і співпраці у суспільстві, дотримання соціальних норм; соціальна і громадянська компетентності як ключові реалізуються через комплекс компетенцій, які мають специфіку залежно від конкретної галузі, предмета, вікових можливостей учнів;

 12. Предмет має світоглядний зміст, він є ядром виховного впливу на особистість дитини;



13. Проблема добору навчального матеріалу за критеріями: науковості, систематичності і частотності розгляду.

ВИДИ УРОКІВ СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВА ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ

Уроки суспільствознавства розрізняються не тільки за типами, формами, але і за правилами. З точки зору мови «тип», «форма», «вид» є синонімами. Але в педагогіці в основу визначень термінів «форма уроку», «тип уроку», «вид уроку» закладені вихідні ключові слова, які дозволяють їх розрізняти.



Вид уроку визначається способом досягнення поставленої дидактичної мети.

У зв'язку з тим, що уроки поділяються на типи, види і форми.



Поєднання уроків

Тип уроку


Вид уроку

Провідна організаційна форма

Вивчення нового матеріалу

Розповідь, читання, інсценування, заочна подорож, уявна екскурсія, кіно-, теле-, відеоуроки, зустріч з цікавими людьми

Фронтально-індивідуальна


Узагальнення і систематизація знань

Бесіда, дискусія, «мозковий штурм», презентація, урок-суд, інтерв'ю, історичний портрет

Фронтально-індивідуальна


Формування навичок та умінь

Екскурсія, тренінг, гра, телепередача, вправи

Фронтально-індивідуальна

Контроль

Турнір, вікторина, конкурс, олімпіада, аукціон, тест усне опитування, письмова контрольна робота

Групова, індивідуальна


Вид уроку позначають як підтип уроку, що підкоряється конкретній дидактичній цілі, але досягає се своїм, тільки йому властивим, шляхом.

З таблиці видно, що існує достатня кількість підтипів або видів уроків для того, щоб зробити уроки суспільствознавства різноманітними. Очевидно й інше: нетрадиційних уроків більше, ніж класичних (виняток становлять уроки історії, в більшості своїй – комбіновані). Це пояснюється тим, що урок суспільствознавства в початковій школі має такі особливості:

- відсутність чітких часових меж. Наприклад, важко передбачити, з якою швидкістю пройде гра або скільки потрібно часу для малювання плакатів і їх захисту. Час визначається умовно. Тому краще цей урок ставити в розклад останнім;

- нетрадиційна організація простору. Для інсценівок, ігор, тренінгів необхідно вільне місце. Для роботи з підгрупами потрібно перемістити парти. Обговорення загальної проблеми краще робити в колі. Для підготовки простору потрібен час, фізичні сили, інструктування дітей і т.д. Ідеальний варіант учнівської меблі – це парта-стіл на одну людину. Тоді витрати на організацію простору зводяться до мінімуму;

- неможливість проведення різноманітних засобів навчання. До найпростішим можна віднести фломастери, олівці і ватман. Але чаші потрібні ТЗН, ігрова атрибутика;

- незвичний шум. Тут і не може бути тиші як на інших уроках, так як лети обговорюють поставлену задачу, ходять по класу, звертаються по допомогу один до одного або до вчителя;

- особливий емоційний настрій;

- головна мета – виховна, всі уроки спрямовані на виховання громадянина України;

- дає можливість імпровізувати, виявляти ініціативу, самостійно приймати рішення, розкриває творчий потенціал як учнів, так і вчителя;

- не закінчується із дзвінком, а продовжується в житті. І часто знання, особливо до вподоби і етики, вступають у протиріччя з тим, що дитина спостерігає в повсякденному житті;

- вимагає особливої підготовки вчителя.

ТИПИ І СТРУКТУРА УРОКІВ СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВА У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

В сучасних умовах реформування школи педагоги, які пропагують розвивальне навчання, застерігають від універсалізації будь-якої зовнішньої структури уроку. «Разом з тим структура уроку не може бути аморфною, безликою і випадковою. Структура кожного уроку відповідно до його логіки має бути чіткою, зі строгим переходом від однієї частини уроку до іншої згідно з дидактичною метою уроку і закономірностями процесу навчання.

Більшість методистів у початковій школі виділяють такі типи уроків суспільствознавства:

1) вступні (ввідні);

2) предметні;

3) комбіновані;

4) узагальнюючі.

Кожен тип уроку має певну структуру, яка залежить від його цілей, змісту навчального матеріалу, методів проведення і визначається послідовністю взаємопов’язаних етапів уроків.



Етапи розгортання теми:

 1. Діагностичний (вправи на осмислення себе, своїх перспектив).



2. Функціональний або операційний (висунення гіпотез, розв’язування прогностичних задач, розгортання діалогу, розгортання критичної характеристики явища, передбачити різні варіанти розгортання подій, проб лематизація навчального матеріалу через систему задач-ситуацій, використання бінарних опозицій. тощо.

3. Етап практичний і творчої самореалізації учнів (набуття оформлення компетентності у певній сфері життя. Цьому сприяють прийоми типу: навчи мене (презентації соціальних проектів, участь у колективних справах, іграх тощо).

Названі етапи розгорнуто в підручниках для 3-4 класів через методичний апарат. В підручнику обрано варіант подання змісту через сюжетне розгортання, через подію-задачу, історію вчинку, розповіді, що забезпечує наочність,зрозумілість соціальних категорій, зумовлює емоційний відгук на події,явища,факти.

Для переконання учнів у важливості моральних імперативів задіяні бінарні опозиції: добрий вчинок змінює світ на краще, злий-руйнує, нищить. Ввічливість породжує гарне ставлення,грубощі відштовхують від себе.

ПРИЙОМИ РОБОТИ МЕТОДИЧНОГО АПАРАТУ ПІДРУЧНИКА:

придумай іншу кінцівку історії,

візьміть інтерв’ю в учня, який…

знайдіть докази «за» і «проти»…

висуньте припущення про те, що могло б трапитися,якби…

зробіть діараму улюбленої сцени на столі…

перелічіть причини, чому сподобалася і чому не сподобалася…

організуйте аукціон добрих справ…

придумайте нове призначення для…

напишіть оголошення про…

придумайте рекламу

ТЕХНОЛОГІЯ Д. Б. ЕЛЬКОНІНА - В. В. ДАВИДОВА.

У технології Д. Б. Ельконіна і В. В. Давидова робиться акцент на формуванні теоретичного мислення школярів. Вони вчаться, звикають розуміти походження речей і явищ матеріального світу, абстрактні поняття, які відображають їх взаємозв'язок, словесно формулювати своє бачення різних процесів, в тому числі і самого теоретичного мислення.

Навчальний процес спрямований на отримання внутрішніх результатів, що характеризуються досягненням абстрактного рівня мислення. Учень у навчальному процесі займає позицію дослідника, творця, здатного до рефлексії розгляду підстав власних дій. Педагог на кожному уроці організує колективну розумову діяльність – діалоги, дискусії, ділове спілкування дітей.

На першому етапі навчання основним є метод навчальних завдань, на другомупроблемне навчання.

Метод навчальних завдань. Навчальна задача вирішується школярами шляхом виконання певних дій:

- прийняття від вчителя або самостійна постановка навчальної задачі;

- перетворення умов задачі з метою всебічного вивчення об'єкта;

- моделювання окремої риси досліджуваного об'єкта в предметній, графічній і буквеної формах;

- перетворення моделі для вивчення його властивостей;

- побудова системи часткових завдань;

- контроль за виконанням попередніх дій;

- оцінка засвоєння загального способу як результату рішення даної учбової задачі.

Якість і обсяг роботи оцінюються з точки зору суб'єктивних можливостей учнів. Оцінка відображає персональний розвиток учня, досконалість його навчальної діяльності. Особливості змісту навчання відображаються в спеціальній побудові навчального предмета, що організовує пізнання дитиною теоретичних істотних властивостей і відносин об'єктів, умов їх походження і перетворення. Основу системи теоретичних знань складають змістовні узагальнення. Це можуть бути:

- найбільш загальні поняття науки, що відображають причинно-наслідкові зв'язки і закономірності, категорії (число, слово, матерія тощо);

- поняття, в яких виділені не зовнішні, предметно-конкретні ознаки, а внутрішні зв'язки (наприклад, історичні, генетичні);

- теоретичні образи, одержані шляхом розумових операцій з абстрактними об'єктами.

Формування в учнів основних понять навчального предмета будується на основі поступового переходу від абстрактно загального уявлення про формоване поняття до науково-теоретичного. В рамках цього процесу йде конкретизація уявлень, уточнюються істотні ознаки, значення поняття.

Особливості методики в цій системі опираються на організацію цілеспрямованої навчальної діяльності. Цілеспрямована навчальна діяльність відрізняється від інших видів навчальної діяльності, насамперед, тим, що спрямована на отримання не зовнішніх, а внутрішніх результатів, на досягнення теоретичного рівня мислення.

Метод проблемного навчання. Методика навчання будується на проблематизації. Учитель не тільки повідомляє висновки науки дітям, але по можливості веде по шляху відкриття, змушує стежити за діалектичним рухом думки до істини, робить їх співучасниками наукового пошуку.

Навчальне завдання у технології розвивального навчання схожа на проблемну ситуацію. Це незнання, зіткнення з чимось новим, невідомим, а рішення навчальної завдання полягає у відшуканні загального способу дії, принципу вирішення цілого класу аналогічних завдань.

При розвивальному навчанні, як вже зазначалося, якість і обсяг виконаної учнем роботи оцінюється не з точки зору її відповідності суб'єктивному поданням вчителя про сильні сторони, доступності знання учня, а з точки зору суб'єктивних можливостей учня. Оцінка повинна відображати його персональний розвиток, досконалість навчальної діяльності. Тому, якщо учень працює на межі своїх можливостей, він неодмінно заслуговує найвищої оцінки, навіть якщо з точки зору можливостей учня це досить посередній результат. Темпи розвитку особистості глибоко індивідуальні, і завдання вчителя – не вивести всіх на певний заданий рівень знань, умінь, навичок, а вивести особистість кожного учня в режим розвитку.

ГУМАННО-ОСОБИСТІСНА ТЕХНОЛОГІЯ

Ш. О. АМОНАШВІЛІ

Академік РАО Шалва Олександрович Амонашвілі розробив основи педагогіки співробітництва і створив технологію «Школа життя».

Ш. О. Амонашвілі визначав наступні цільові установки технології:

- сприяння становленню, розвитку і виховання в дитині благородної людини шляхом розкриття його особистісних якостей;

- облагороджування душі і серця дитини;

- розвиток і становлення пізнавальних сил дитини;

- забезпечення умов для розширеного і поглибленого обсягу знань і умінь;

- ідеал виховання – самовиховання.

Основні знання та вміння формуються за допомогою спеціального змісту методик і методичних прийомів, серед яких:


  • гуманізм: мистецтво любові до дітей, дитяче щастя, свобода вибору, радість пізнання;

  • індивідуальний підхід: вивчення особистості, розвиток здібностей, поглиблення в себе, радість пізнання;

  • майстерність спілкування: закон взаємності, гласність, його величність «Питання», атмосфера романтики;

  • резерви сімейної педагогіки: батьківські суботи, геронтологія, культ батьків;

  • навчальна діяльність: квазічитання і квазіписьмо, прийоми матеріалізації процесів читання і письма, літературна творчість дітей.

Велику увагу Ш. О. Амонашвілі у своїй діяльності приділяв оцінювання діяльності дитини. Використовувати оцінку необхідно тільки в окремих випадках, в основному переходити до якісного оцінювання: характеристика, пакет результатів, навчання самоаналізу, самооцінка.

Ігрові технології

У педагогічній літературі гра розглядається як будь-яке змагання або змагання між гравцями, дії яких обмежені певними умовами (правилами) і спрямовані на досягнення певної мети (виграш, перемога, приз).

У початковій школі у процесі навчання велика увага приділяється використанню ігрових технологій.

Гра – це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, у якому складається й удосконалюється самоуправління поведінкою.

Більшості ігор притаманні три головні риси:

- вільна розвиваюча діяльність, що вживаються лише за бажанням дитини, заради задоволення від самого процесу діяльності, а не від результату (процедурне задоволення);

- творчий, значною мірою імпровізаційний, дуже активний характер цієї діяльності («поле творчості»);

- наявність прямих чи непрямих правил, що відбивають зміст гри, логічну та тимчасову послідовність її розвитку.

Гра як засіб спілкування, навчання та накопичення життєвого досвіду є складним соціокультурним феноменом. У процесі гри освоюються правила поведінки і ролі в соціальній групі класу, набуваються навички спільної колективної діяльності, накопичуються культурні традиції, внесені в гру вчителями, учасниками, залученими додатковими засобами: наочними посібниками, підручниками, комп'ютерними технологіями.

У сучасній школі ігрова діяльність може використовуватися різними способами:

- в якості самостійної технології для освоєння навчального предмета;

- як елемент більш загальної технології;

- як урок або його частини;

- як технологія позакласної роботи.

Ігрова форма занять створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які виступають як засіб спонукання, стимулювання учнів до навчальної діяльності.

У початковій школі ігри сприяють збагаченню і закріпленню у дітей побутового словника, формування суспільствознавчих уявлень і понять, розвивають пам'ять, увагу, спостережливість, вимогливість.

Ігрова технологія може охоплювати певну частину навчального процесу, об'єднуючи його загальним змістом, сюжетом, персонажем. В ігрову технологію послідовно включаються ігри та вправи, орієнтовані на різні форми засвоєння знань і вироблення основних умінь. Ігровий сюжет розвивається паралельно змісту навчання, допомагає активізувати навчальний процес, сприяє розвитку пізнавального інтересу, відбувається процес самовиховання, що є дуже важливим.



Урок, що проводиться в ігровій формі, вимагає дотримання певних правил.

1. Вчитель повинен ретельно організувати попередню роботу: вибрати форму проведення гри, розподілити ролі, виготовити необхідні атрибути (маски, костюми, карти подорожі, тощо), оформити класний простір (розстановка меблів), вибрати музичний супровід і т. д.

2. Необхідно продумати варіанти переключення уваги дітей і зняття напруги.

3. Якщо потрібно за сценарієм, вибрати компетентне журі (можна з самих дітей, батьків, старшокласників і т. д.).

4. Обов'язково підбити підсумки в кінці гри.

При організації ігрової діяльності на уроці вчитель повинен пам'ятати, що гра повинна сприяти розвитку і особистісних якостей дитини, тому необхідно дотримувати основні принципи організації гри:

- відсутність примусу будь-якої форми при залученні дітей;

- принцип розвитку ігрової динаміки;

- принцип підтримки ігрової атмосфери;

- принцип взаємозв'язку ігрової та неігрової діяльності;

- принцип переходу від найпростіших ігор до складних ігрових форм.

МОЖЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ІКТ В ОСВІТНІЙ ГАЛУЗІ «СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВО».

Напрями застосування ІКТ на уроках освітньої галузі «Суспільствознавство».

1. Пошук та добір навчального матеріалу в Інтернет:

- цікаві факти;

- проблемні ситуації;

- ілюстрації;

- оповідання, вірші, приказки тощо.

2. Створення дидактичного матеріалу:

- карток із завданнями;

- наочних посібників тощо.

3. Унаочнення шляхом мультимедіа:

- правил поведінки;

- національних атрибутів, історичних місць;

- проблемних ситуацій тощо

4. Створення чи добір практичних вправ та навчальних ігор.

5. Тестування.

6. Педагогічні програмні засоби.

«Уроки гарної поведінки» мудра тітонька Сова та її маленькі мультиплікаційні помічники (бешкетники коти) розкажуть й покажуть дітям смішні, але дуже пізнавальні мультфільми. «Уроки гарної поведінки» підкажуть, як правильно поводитися в тій чи іншій ситуації, що таке добре і що таке погано. Тітонька Сова розповість дітям про деякі правила етикету, – як вести себе не можна. Веселі, жартівливі мультфільми про те, як жартували й вередували коти Яша і Кеся, як їх намагалася навчити доброї поведінки тітонька Сова та кішечка Сіма, яким злісним був у дитинстві пес Буля, і що з цього вийшло.

«Азбука дорожньої безпеки» – яскрава мультиплікаційна програма, де тітонька Сова та її помічник домовичок Непослуха розповідають дітлахам про прості і дуже важливі правила дорожньої безпеки, в доступній та ігровій формі пояснюють різні ситуації, які можуть відбуватися на вулиці, в дворі, в автомобілі, метро та міському транспорті.

«Географія-малятко» темою нових уроків у Лісовій школі став один з найулюбленіших та захоплюючих предметів – географія! Тітонька Сова та її маленькі помічники – пустуни-коти Яша, Кеся та Сіма, а також їх друг пес Буля, відкривають малятам безкрайні простори морів та океанів, побувають разом з дітьми на Північному полюсі та в тундрі, у пісках Єгипту і в австралійській пустелі. Яскравий калейдоскоп мультиплікаційних фільмів та веселих віршиків традиційно доповнюють цікаві оповідання тітоньки Сови.

У програмі «Мої домашні вихованці з тітонькою Совою» тітонька Сова та її помічники розповідають і показують дітям мультики про домашніх улюбленців, – кішок, собачок, пташок, рибок. Велика увага приділяється і проблемі попередження дитячої жорстокості по відношенню до тварин.



Анімаційна програма «Пори року» в яскравій та веселій формі розповідає дітям про місяці та пори року. Тітонька Сова та її помічник домовичок Непослуха показують дітям яскраві веселі мультиплікаційні історії, читають віршики про кожний місяць року, співають пісеньку.

У мультиплікаційній пізнавальній програмі «Уроки живої природи» тітонька Сова розповідає дітям про найрізноманітніших тварин. Кожна із серій циклу присвячена одному з представників тваринного світу, його місцю проживання, звичкам, родичам і т.д.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка