Добірка психолого-педагогічних порад для батьків першокласників



Сторінка8/17
Дата конвертації25.11.2016
Розмір2.8 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   17

Скоро до школи. Як налагодити відносини з учителем і навчитися прощатися з дитиною без сліз?

Першокласникам важко звикнути до нового колективу, нового розпорядку дня... Як допомогти маляті адаптуватися і не плакати при розставанні з мамою, як знайти спільну мову з першою вчителькою – про все це ми розповімо в ще одній статті з циклу "Скоро до школи!"

Як навчитися прощатися з дитиною без сліз?

Не затримуйтесь

Чим на довше ви розтягуєте момент прощання - тим важче розлучитися. Скажіть малюкові, що ви будете його чекати біля школи / роздягальні / класу, щоб забрати додому після уроків. Ідіть відразу, як тільки попрощалися і побачили однокласників вашого малюка.

Створіть свій власний ритуал

Можете щоранку цілувати малюка перед тим, як розвернутися і піти. Або можна обійняти і поцілувати. Головне, щоб після певної дії ви йшли. Так і дитина буде готова, що після цього мама йде, і вам буде спокійніше.
Візьміть з собою друга з дому

Зазвичай вчителя першокласників дозволяють приносити з собою в школу улюблену іграшку. Але за умови, що грати нею можна буде тільки на перерві. Запитайте класного керівника своєї дитини, чи можна принести "друга" з дому, щоб було не так страшно? Головне, не беріть найулюбленішу іграшку, тому що ніколи не будете впевнені в тому, що принесете її цілою і неушкодженою додому.


Придумайте систему винагороди

Можна ставити в календарику навпроти кожного навчального дня смайлик: веселий - якщо дитина посміхаючись йде в клас; сумний - якщо малюк вередує і ниє. Наприкінці тижня за певну кількість усміхнених смайликів можна винагороджувати дитину походом в парк, морозивом, або чимось ще, на ваш розсуд.


Зустрітися з однокласниками

Коли ви можете назвати однокласників вашої дитини на ім'я, то школа стає більш знайомою і безпечною в уявленні дитини.

Як налагодити хороші відносини з учителем вашої дитини?

Залишайтеся на зв'язку

У кожного з батьків повинен бути телефон вчителя і навпаки. Про всяк випадок. Ви можете періодично телефонувати вчителю для того, щоб дізнатися, як справи у вашої дитини в навчанні і по поведінці, якщо немає можливості поспілкуватися "наживо".
Приймайте активну участь в житті класу

Супроводжуйте дітей з учителем на колективні поїздки, походи, відвідування театрів, музеїв і т.д. Можете взяти на себе зобов'язання організувати один з таких заходів. Якщо ви не можете взяти на себе ці зобов'язання, запитайте у вчителя, що ви можете зробити, щоб якось приймати участь в житті класу і допомогти вчителеві.


Будьте відкриті для критики

Постарайтеся адекватно сприймати критику вчителя в бік своєї дитини. Є моменти, які класний керівник бачить краще ніж ви. Вислухайте, поговоріть із своєю дитиною, а потім робіть висновки.

Предмети, які можуть полегшити життя школяра
Посібник для починаючих батьків (поради досвідчених батьків)
До простого списку "підручники -щоденник-пенал..." потрібно додати ще дещо (йдеться не завжди про перше вересня, а просто про шкільний період):
1. Письмовий стіл. Зручний письмовий стіл, який ще якимсь чином треба впихнути в наші непорожні дитячі кімнати, де його ще вчора не було. Зараз продаються дуже зручні столи «два в одному»: письмовий і комп'ютерний разом, причому монітор кріпиться внизу, під столом, і дивитися на нього треба через скло. Модель називається TranQuillita Dl081. Чи не зіпсується у дитяти зір? Ні, тому що погляд вниз не напружує шийні хребці.
2. Магнітола або плеєр для того, щоб вивчати мову як всі білі люди. Це не обговорюється ще і тому, що всі однолітки ходять з навушниками і слухають музику, особливо по дорозі в школу і зі школи, а деколи потайком на нудних уроках.
3. Відеомагнітофон. Він потрібний школяру для перегляду відеофільмів за шкільною програмою. Існують також мовні відеокурси, а також прекрасна серія касет про країни і тварин.
4. Телевізор в дитячу кімнату. Школяр вже гідний персонального телевізора, чи не здається вам так? Може він не хоче сперечатися з бабусею, що бажає дивитися серіали, або з татком, який захоплюється футболом. Пару разів поглянувши на підібгані губки дочки або сина, коли перемикаєш програму на свій лад, все ж таки розщедришся на «дитячий» телевізор.


  1. CD, DVD, відеокасети - адже в нас є непогані колекції фільмів класики - якраз за шкільною програмою. Є і на англійській. Хай замість бойовиків діти дивляться того ж Шевченка або Гоголя на відео, це їм не замінить книг, але доповнить їх!

Чому дитина не хоче вчитися?


Дошкільники рідко бувають ледачими - частіше батьки страждають від їх невгамовної активності. Але в школі починаються проблеми, велику частину яких батьки схильні описувати ємким словом "лінь".

Коли хороший дошкільник стає поганим школярем, батьки звинувачують перш за все школу, рідше - дитину, майже ніколи - самих себе. Насправді все якраз навпаки: велика частина проблем так чи інакше спровокована батьками. Небажання вчитися може бути викликане різними причинами. Одні діти втрачають інтерес до навчання вже до другого класу, інші - в четвертому-п’ятому, треті, - в підлітковому віці. Якщо ж дитина не хоче вчитися із самого початку, причина, як правило, в його психологічній неготовності до школи.

Кому не терпиться?

Школа не прагне набирати в перший клас "неготових" дітей, адже їй же з ними мучитися! Малюк теж не рветься завчасно розлучитися зі своєю свободою. Це завжди ініціатива батьків. Фахівці знають, що якості, необхідні для початку шкільного навчання, формуються у більшості дітей до семи років. Бувають, звичайно, п'ятирічки, цілком готові до школи, інші ж дозрівають лише до восьми. Але, як правило, саме в сім років у дитини формується мотивація для переходу від гри до навчання.

Можна по-різному оцінювати готовність дитини до школи. Підхід батьків часто формальний. Букви знає, до десяти рахувати вміє, може прочитати напам'ять вірш - готовий. Такий підхід виник не на порожньому місці. Система конкурсного прийому в хороші, престижні школи спонукає і батьків, і підготовчі групи "натаскувати" дітей до "приймальних іспитів". А хороша дитяча пам'ять дозволяє їм вивчити все що потрібно. При цьому батьки упевнені: головне – пристроїти дитину, а там вже якось все утруситься. Небажання маленького школяра вчитися для них грім серед ясного неба. І незрозуміло, як його заставити. Неготовність до школи якраз і полягає в недоліку мотивації. Тобто розуму йому вистачає. Він в принципі може засвоїти те, що проходять в класі. Але не хоче. Йому нудно сидіти на уроці, нудно готувати домашні завдання.

Часто батьки недооцінюють серйозність положення. Коли шестирічне малятко приходить додому і рішуче заявляє, що в школі йому не сподобалося і ходити туди воно не буде, їм це здається забавним курйозом, який варто переказати рідним і знайомим. Деякі бачать в цьому прояв незалежного характеру. Тим часом це класичний випадок відсутності учбової мотивації. Дитина ще не дограла своє. Вона знаходиться на іншому, не менш важливому етапі розвитку, і потрібно дозволити їй пройти цю частину частина шляху до кінця.

Чому дитина не хоче вчитися?
Пора

Якщо малюкові сім, восьмий, а він до цих пір не готовий до такого серйозного переходу, абсолютно необхідно проконсультуватися з психологом. Дитині із затримкою розвитку потрібні спеціальні програми, особливий підхід. Навчання на спільних підставах їй нічого не дасть, окрім комплексу неповноцінності.

Зовсім інший випадок, коли розвиток в нормі, але не сформована учбова мотивація. Маля як би застрягло в "ігровому" періоді. В цьому випадку за допомогою фахівця можна спробувати перекласти його на інші рейки. Інтерес до навчання у такої дитини можна збудити лише за допомогою гри. Завдання фахівця полягає в тому, щоб поступово замінити ігрову мотивацію на більш дорослішу (для цього розроблені спеціальні методики). Як правило, якщо проблема виявлена в квітні-травні, до вересня дитину можна вивести на рівень нормального свідомого першокласника. В ідеалі всі діти, яким з осені треба приступати до навчання, повинні б ще навесні проходити стандартне тестування на шкільну готовність. Розроблені системи тестів, які дозволяють не лише визначити ступінь зрілості дитини, але і виявити його слабкі місця. І попередити батьків заздалегідь, які саме труднощі можуть чекати їх дитину в школі. А труднощі у різних дітей можуть бути абсолютно різні.
"Здатний, але ледачий"
Дітей цього типу особливо багато у великих містах. Вони націлені на пізнання, на здобуття нової інформації - і отримують від цього задоволення. Схоже, це природжена властивість, хоча, як правило, ті, що оточують досить багато роблять для його розвитку.

Таке маля вирушає в школу, сподіваючись знайти там невичерпне джерело нової інформації. І часто буває розчароване. З'ясовується, що школа досить нудне місце, де доводиться робити багато нецікавих і неприємних речей. Вчитися красиво писати. Повторювати і закріплювати пройдений матеріал. Терпляче слухати відповіді інших дітей. А він не любить і не хоче все це робити, оскільки тут немає новизни, немає задоволення.

Часто ці діти, не дивлячись на хороші розумові здібності, вчаться посередньо і навіть можуть потрапити в розряд невстигаючих. При цьому спрагу нового вони задовольняють в інших місцях - читання, комп'ютер, гуртки...
Соціально орієнтований
Це дитя зовсім іншого складу. Якщо першого цікавить вміст навчання і мало цікавлять оцінки, то це дитя орієнтоване на похвалу, на схвалення. Він може з рівним успіхом займатися самими різними речами, оскільки суть для нього не в предметі, а в тому, щоб все зробити правильно, виправдати очікування дорослих. Він вирушає в школу саме тому, щоб бути хорошим школярем. Незалежно від рівня інтелекту, він непогано справляється з програмою, все виконує і нічого не пропускає.

Такого роду мотивація абсолютно необхідна на початку навчання - і саме її зазвичай не вистачає шестирічкам. Діти, націлені на нову інформацію, і в шість років, і в сім демонструють приблизно однаковий ступінь готовності до школи. Соціально орієнтовані діти дозрівають до семи років.

У молодших класах це цілком благополучна категорія - і батькам нема на що скаржитися. Але настає час, коли схвалення вчителів і батьків втрачає пріоритетність. На перший план виходить схвалення однолітків. У них же можуть бути в ціні зовсім інші досягнення, інші якості. І ось вже дитину як підмінили. Вона не робить уроків, вчиться як-небудь, десь пропадає або базікає годинами по телефону. Загалом, ледаря ганяє. При цьому вона може проявляти велику старанність в тих сферах, які цінуються в його крузі.

Обох описаних типів дітей не можна назвати ледачими. Вони можуть працювати багато і із задоволенням, але при цьому не робити те, що ми від них вимагаємо. Але є діти, до яких визначення "ледачі" притаманне найбільшою мірою. Це діти, яким нічого не потрібно. Їх зараз стало більше.


Це маленькі Обломови, їх всіх влаштовує, аби їх не чіпали. Природжена ця властивість або придбана, сказати важко. Швидше за все те і інше, тобто природжені передумови закріплюються вихованням.

Рушійною силою розвитку дитини є потреба в нових враженнях. Щоб розвиток йшов нормально, необхідно три основні умови: любов і увагу матері або людини, яка її замінює, деякий природний запас енергії у самої дитини і, нарешті, середа, яка забезпечує цій дитині достатню кількість вражень. Діти, які не отримують необхідної уваги і тепла, не отримують нових вражень, зростають пасивними, позбавленими інтересу і ініціативи. Це звичайна проблема приютських дітей.

Але і в благополучних сім'ях може виникнути схожа проблема, якщо дитину дуже опікають, обмежують її ініціативу. При цьому маля з сильною волею бунтує, а поступливіший звикається, стає пасивним, вчиться отримувати задоволення від своєї безпеки, спокою і комфорту. Він вибирає заняття, що не вимагають напруження, не пов'язані з ризиком. Це дуже зручне маля, яке може цілком влаштовувати дорослих. Особливо якщо самі дорослі того ж складу. Або якщо дитина єдина, довгождана, така, що важко дісталася. Тоді тепличне виховання може здаватися матері єдино можливим.

Якщо додатково таке маля всім забезпечене, все отримує раніше, ніж встигає захотіти, то воно не здатне не лише добиватися чогось, але навіть випробовувати сильні бажання. І все б нічого, але приходить час вчитися - і з'ясовується, що у дитини не лише немає жодної мотивації, але і незрозуміло, як її сформувати. Лише і залишається, що робити з ним уроки з першого класу і до закінчення школи. Або наймати людей, які будуть це робити. Але користі від цього небагато. Необхідність напружуватися викликала у нього стійке небажання. Ні життя, ні друг, ні жінка не змогли це здолати.


Чи знаєте ви свого дитяти?
Абсолютно ясно, що питання, як боротися з лінню або що робити з ледачим дитям, не має сенсу. Все залежить від того, яке маля. Як правило, батьки в змозі самі визначити, до якого типу відносяться їхні діти.

Охоче робить те, що йому велять, але сам не проявляє ініціативи, не ставить собі цілей - це один випадок. Тут батькам слід докласти всіх зусиль, щоб розвинути у дитяти інші форми мотивації, поки є час, поки їх слово, їх думка, оцінка ще важливі для нього. Навряд чи він стане коли-небудь таким, як Пожирач Інформації, але може цілком виявляти стійку зацікавленість в якійсь певній області, якщо його вчасно зорієнтувати. Це можуть бути спорт, комп'ютер, спів, танці, ремесла... У будь-якому випадку на той час, як ви перестанете бути для нього авторитетом, він буде оточений дітьми і взагалі людьми, що цінують уміння і досягнення у вибраній області, - і орієнтуватиметься на їхню думку. А значить, у нього буде стимул діяти, зростати.

Активний, допитливий, але не старанний, байдужий до оцінок, не доводить справ до кінця. Цьому дитяті явно не вистачає мотивації досягнення... У нього не так вже багато шансів стати старанним. По-перше, він отримує задоволення від процесу, а не від результату. По-друге, він слабо реагує на похвалу або осуд. Проте з ним можна працювати, використовуючи якраз особливості його натури. Простий приклад: вчитель оголошує, що на екскурсію в канікули поїдуть лише ті, хто добре закінчить чверть. Оскільки екскурсія цікава, то дитя, мабуть, може заради цього попрацювати.

Діти, орієнтовані на результат. Вони отримують задоволення від виконання задуманого. І тому стараються доводити справу до кінця. Здавалося б, прекрасна властивість. Ось вони де - відмінники, лідери, великі учені. Проте сама по собі мотивація досягнення ще нічого не визначає. Все залежить від того, які цілі ставляться, які результати досягаються. Один запускає ракету в космос, інший грабує банк. І діти цього складу можуть бути як з позитивними установками, так і з негативними. Спільне у них лише наполегливе прагнення до результату. Така дитина може абсолютно нехтувати навчанням, якщо воно не входить в сферу її інтересів, не надихає на якісь досягнення. З іншого боку, навіть не володіючи видатними здібностями, малюк може багато чого досягти, якщо його правильно націлити.

Як не треба боротися з лінню
Абсолютно точно не треба боротися з лінню за допомогою ременя, позбавлення прогулянок і інших карних заходів. "Пиляти" дитину теж безглуздо. Інакше її небажання робити уроки може перерости у неприязнь до школи і праці взагалі, а також до вас особисто. Що ж до "пряника", то із цього приводу існують різні думки. Та і пряники можуть бути різними. Дорослі теж, до речі, працюють не безкоштовно. Якщо жодні інші стимули не діють, матеріальний теж може згодитися. Ще краще, якщо ви навчите дитину саму створювати собі стимули і призначати винагороду - це їй допоможе в житті. Для деяких дітей немає кращої винагороди, чим "зробив - і вільний". Теж варіант. Ми з вами щодня до нього удаємося, коли робимо нудні або неприємні справи. Варто сказати про найпоширеніший метод роботи з ледачими учнями, а саме про спільне приготування домашніх завдань. Інші батьки сидять з дітьми за уроками мало не до десятого класу. Мало того, склалася думка, що хороші батьки саме так і повинні поступати. А ті, хто з дітьми не сидить, - люди безтурботні і безвідповідальні. Це украй шкідлива ідея. Готувати з дітьми уроки можна лише перший час, щоб навчити їх прийомам організації праці. Надалі роль батьків зводиться до перевірки і допомоги в разі якоїсь скрути. Якщо першокласник ще не дозрів, неорганізований, не в змозі собою керувати, ви можете сидіти поруч, займаючись якоюсь своєю роботою і наглядаючи за ним. Дорослий повинен розуміти, що його мета звести опіку до мінімуму. До кінця першого шкільного року навчання всі діти повинні вміти готувати уроки самостійно.

Готуємось до школи

Здоровому дитяті легко вчитися

Учбова програма навіть в першому класі дуже напружена, хворіти часу немає, наздоганяти завжди важче, ніж освоювати поступово разом зі всіма.

Ще раз проконсультуйтеся з лікарями, пройдіть диспансеризацію (якщо маля ходить в дитячий сад, диспансеризацію він пройде в саду). З'ясуйте, чи має потребу ваше маля в якому-небудь лікуванні, чи зроблені йому необхідні щеплення. Лікар розповість вам, як правильно загартовувати дитину, щоб до школи вона зміцніла.

Якщо ваше дитя не ходить в дитячий сад, починайте заздалегідь привчати її до режиму життя школяра. Хай вона звикнеться рано пробуджуватися і рано лягати спати. У першій половині дня пограйте в школу, влаштуйте їй "уроки" малювання, читання разом з мамою або бабусею, можна повчити букви, складати слова з кубиків з буквами і так далі Головне не перестаратися - хай все буде в радість.

"Хочу в школу!"

Проведіть екскурсію по школі, пройдіть по двору, загляньте в кімнату першого класу, поглянете як вона оформлена, які там меблі, як виглядає класна дошка. Обговоріть удома, що сподобалося, яке залишилося враження. Поступово у дитини прокинеться інтерес до нового "дорослого" життя. У розмовах з гордістю підкреслюйте "Він у нас вже дорослий, скоро піде в школу". Почніть з приготування: список всього необхідного є при вході в школу.

• Заздалегідь купіть разом з дитиною або подаруйте їй (на день народження, на Новий рік або інше свято) ранець (портфель, сумку). Дозвольте майбутньому першокласникові бути схожим з ним по кімнаті, повернутися перед дзеркалом, з'їздити з ним в гості.

• Поступово наповнюйте ранець необхідними речами, пояснюючи призначення кожної. З ними можна навіть пограти, але під вашим наглядом.

• Разом купуйте зошити і обкладинки для зошитів і книг.

• Займіться устаткуванням робочого місця. Хай маля почне його обживати, розкладе по скриньках зошити, альбоми, олівці. Привчайте дитину самій тут малювати, розглядати картинки, клеїти, ліпити.
Колектив

Якщо дитина ходила в дитячий сад, проблем не буде: вона вже знайома з дисципліною, уміє спілкуватися з однолітками і підкорятися педагогові. "Домашньому" маляті буває важко змиритися, що він не один, не найголовніший, не єдиний, а такий же, як всі останні діти.

• Запишіться в який-небудь кружок, секцію, підготовчі курси, запрошуйте до себе знайомих з дітьми.

• Малюк має бути самостійним: самостійно одягатися, зашнуровувати взуття, збирати портфель

Учити або не учити

Деякі мами вважають, що спеціально учити не треба, що в дитинстві має бути дитинство. Інші, навпаки, завантажують малюка до межі: англійська мова, фігурне катання, танці, малювання, і так далі.

Так треба готувати дитину до школи чи ні? Педагоги і психологи вважають, що обов'язково треба. Лише без примусу і покарань.

Як правильно підготувати дитину до школи і не відохотити до навчання?

По-перше, розвивайте дитині кисть руки: нехай більше малює, пише, вчиться тримати олівець в руці.

По-друге, обов'язково навчіть дитину до школи читати. Читайте йому цікаві книги і запропонуйте дитині читати самій останнє речення на сторінці, останній абзац, кожну четвертую сторінку і так далі Зупиняйтеся кожного разу на "найцікавішому місці", щоб маля захотіло взнати, що далі. Оточіть своїх дітей достатньою кількістю цікавих книжок, відповідайте на всі їх питання, більше спілкуйтеся.

По-третє, будьте терплячі, якщо у малюка щось не виходить, це не означає, що він "нетяма" або "тупиця". Не форсуйте події, ваша праця не пропаде дарма.
Йдемо в школу!

І ось він - перший клас. Візьміть відпустку самі, потім нехай візьме відпустку тато або бабуся, не кидайте все на самоплив, ви потрібні першокласникові.

Будьте в курсі, взнавайте кожного тижня, що дитина вивчає, які у неї успіхи, над чим ще треба попрацювати. Запасіться терпінням, приємно, якщо є успіхи, якщо немає - не трагедія. Робіть уроки разом з дитям, але не перетворюйте домашню роботу на тортури, не виходьте з себе і не виконуйте всю роботу за дитину. Хваліть дитину, навіть якщо результати не дуже хороші. Пам'ятайте, що успіх окриляє і дає сили.
Домашня робота

• Пограйте з дитиною в школу. Хай вона буде вчителем і пояснить вам, як прочитати (написати) слово, вирішити завдання і так далі.

• Можна запросити однокласника разом виконувати домашнє завдання.

• Старші брати і сестри можуть попрацювати репетитором.

Батьки повинні мати повне уявлення про те, що відбувається в школі, бути в курсі всіх подій. Навіть якщо у вашого дитяти скромні успіхи не зневіряйтеся, погана відмітка не покарання, а керівництво до дії. Заняття з дитиною - це нелегка праця, що вимагає терпіння, самовладання і дисципліни, але ви просто зобов'язані допомогти дитині самоутверджуватися, добитися успіхів у всьому і не лише в навчанні.

7 правил, як збирати портфель
Нова канцелярія вже давно куплена і чекає своєї години. Збираючи дитину перший раз в перший клас, хочеться покласти в портфель всі канцелярські багатства. Не поспішайте. Необхідний вміст портфеля вчитель зазвичай озвучує на перших батьківських зборах. А ваше завдання - навчити дитину правильно збирати портфель.

Правило 1: дитина повинна самостійно збирати - розбирати портфель.

Щоб добре орієнтуватися у власному портфелі, дитина повинна збирати - розбирати його самостійно. Інакше, замість того щоб слухати вчителя, він велику частину уроку шукатиме в портфелі необхідні речі. Навіть якщо в портфелі всього одне відділення (хоча в більшості сучасних ранців їх як мінімум три), дитині буде потрібно не меншого 10-15 хвилин, щоб знайти потрібну річ в незнайомих надрах портфеля.



Правило 2: портфель треба збирати щодня.

Щодня в портфелі скупчується безліч непотрібних папірців, крихт і всіляких «цінних», але абсолютно непотрібних в школі речей. Стежите, щоб дитина щодня виймала з портфеля весь вміст, викидав сміття і складав назад в портфель тільки необхідні речі.



Правило 3: нічого зайвого.

Завдання батьків - стежити, щоб дитина не носила з собою зайвої тяжкості. По санітарних нормах, що діють, більше трьох кілограмів піднімати перво- классникам не рекомендується. Окрім покладених за програмою 2-3 підручників і 2-3 зошитів, в ранці першоклашки обов’язково лежатимуть пенал з ручками і олівцями, щоденник, рахункові палички, підставка для книг і сніданок. В результаті набирається якраз близько трьох кілограмів. Перший час батькам доведеться контролювати, що дитина кладе в портфель, а потім він буде це робити самостійно.



Правило 4: гігієнічне приладдя.

Навіть у платних школах туалетний папір часто відсутній, не кажучи вже про муніципальні заклади. Тому в портфелі завжди повинні лежати невеликий рулон туалетного паперу і упаковка вологих серветок. Якщо дитина соромиться діставати в школі туалетний папір, покладете її в непрозорий пакет.


Правило 5: окремі контейнери для їжі.

Практично у всіх школах дітям недостатньо стандартних шкільних сніданків і батьків просять давати дитині з собою додатковий сніданок - декілька бутербродів, сік і печиво. Незалежно від того, яку їжу ви даватимете дитині, для неї потрібні спеціальні контейнери з кришкою, що щільно закривається. Часто батьки упаковують їжу у фольгу або в поліетиленові пакети. Але упакована таким чином їжа може розкришитися. До того ж, якщо носити її без контейнера, весь вміст портфеля пропахет їжею. Поясните дитині, що, перекусивши, він повинен всі обгортки і порожні пакети покласти назад в контейнер і щільно закрити його.


1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   17


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка