Добірка психолого-педагогічних порад для батьків першокласників



Сторінка5/17
Дата конвертації25.11.2016
Розмір2.8 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Пам'ятка для батьків першокласників

  1. Тільки разом зі школою можна добитися бажаних результатів у вихованні і навчанні дітей. Учитель — ваш союзник і друг вашої сім'ї. Зауваження про роботу учителя висловлюйте в школі, на зборах. Не можна цього робити у присутності дітей.




  1. Обов'язково відвідуйте всі заняття і збори для батьків. Якщо не зможете, повідомте про це вчителю особисто або запискою через дитину.




  1. Щодня цікавтеся учбовими успіхами дитини (запитуй те: «Про що цікаве ти сьогодні дізнався на уроках?» замість традиційного: «Яку сьогодні одержав оцінку?»). Радійте успіхам, не засмучуйтесь через кожну невдачу, що сталася, із сином або дочкою.




  1. Регулярно контролюйте виконання дитиною домашніх завдань і надавайте їй, за необхідності, допомогу. Допомога і контроль не повинні бути муштрою, настирливим моралізуванням, що вимотує дитину. Головне - викликати у дитини інтерес до навчання.




  1. Перевіряючи домашнє завдання націлюйте дитину на те, щоб вона уміла доводити правильність виконаної вправи або приклада. Частіше запитуйте: «Чому?». «Спробуй довести свою думку», «Чи можна відповісти інакше?».




  1. Сприяйте тому, щоб дитина брала участь у всіх заходах, що стосуються її, проводяться в класі, в школі.




  1. Старайтесь вислуховувати розповіді дитини (про себе, товаришів, школу) до кінця. Поділитися своїми переживаннями — це природна потреба дітей.






Правила домашньої самопідготовки для батьків майбутнього першокласника, який відстає в засвоєнні матеріалу
• Саджаючи дитину за виконання завдань, привернiть її до себе. Не треба нотацiй: «Ти вiдстаєш, тому будемо займатися разом». Краще скажiть так: «Давай-но, подивимось, що нам задавали? Менi буде дуже цiкаво попрацювати з тобою».
• Не виконуйте всю роботу за дитину, навчатися треба їй, а не вам.
• Не втрачайте надію, якщо сумісна праця не принесла одразу позитивних результатів – відпочиньте, відірвіться, погуляйте на вулиці. А потім знову беріться за діло. Не треба перетворювати її на катування.
• Не докоряйте пiд час занять: «Як ти не можеш зрозумiти! Це ж елементарно!». Краще вiдкладiть заняття до наступного дня. Неможливо отримати миттєвий результат.
• Виберiть оптимальний час для виконання завдань — 16-17 година, коли дитина вiдпочила пiсля школи.
• Завжди починайте iз самого важкого, поки дитина зосереджена, потiм можна виконувати щось легше.
• Якщо дитина погано читає, не змушуйте її робити це. Намагайтеся переконати її читати вголос щодня по 10—15 хвилин.
• Частiше хваліть малюка за будь-якi перемоги, не акцентуйте увагу на невдачах.

Як навчити дитину читати?
Займатися з малюком треба регулярно, але недовго: для початку 5 - 10 хвилин на день буде достатньо, пізніше заняття можна буде продовжити до 30 хвилин. Заняття повинно обов'язково проходити у вигляді гри, тоді вашій дитині буде легко й дуже цікаво.

Для того, щоб освоїти техніку читання без особливих проблем, спочатку треба добре вивчити всі літери. Почати найлегше з кубиків: картинки, зображені на них, допоможуть дитині впізнати знайомий предмет, і з вашою допомогою він навчиться називати букву, будинок - Б, лялька - Л. Потім пограйте з малюком, запропонуйте йому знайти букву Б, але не поспішайте підказувати . Дайте дитині можливість самостійно відшукати кубик з цією літерою, ну а якщо у неї одразу не вийде, то підкажіть їй що буква Б - це будиночок.

Після вивчення літер за допомогою кубиків ще занадто рано переходити до читання, так як кожна літера асоціюється у малюка з певною картинкою. Якщо ви в гостях покажете малюкові вже знайому йому букву, але з іншого картинкою, він не зможе назвати її. Надалі маляті буде дуже важко читати, тому що перш, ніж назвати букву, воно буде подумки згадувати саме свою картинку на кубику, повторювати її назву про себе, а тільки потім, згадавши букву називати її в слух. Саме через це дитина, що знає у 3 роки всі літери з кубиками, в початкових класах може читати дуже повільно.

Тому, вивчати літери з кубика треба не лише за допомогою картинок, але і за допомогою всіх рідних, друзів і просто знайомих вашої родини. Показуючи малюкові букву М, скажіть йому, що це - мама, Т - тато, Р - Рома, твій друг. Головне, щоб ваш малюк дуже добре знав ту людину, з якою ви пов'язуєте ту чи іншу літеру. Потім можна продовжити грати, запропонуйте малюкові знайти мамину букву або татову, не називаючи самої літери. Коли він знайде її, то обов'язково разом з дитиною промовте вголос: "Мамина буква М".


Пізніше почніть складати з кубиків разом з малям прості слова: мама, тато і т.д. Це ще не можна назвати читанням, проте потім вашому малюкові буде набагато легше.
Навіть якщо малюк вже дуже добре засвоїв літери на кубиках, ще не час приступати до читання. Спочатку потрібно придбати першу книгу для вашого малюка - Абетку. Важливо підібрати таку книгу, в якій більше нових зображень поряд з уже знайомими для вашого малюка літерами. Наприклад, якщо на кубику з буквою Л була зображена лялька, то в азбуці на цю ж літеру може бути намальований лев. Це допоможе дитині легше впізнавати літеру не лише за допомогою вивченого раніше зображення на кубику. Добре, якщо на кожній сторінці є не тільки картинка для даної літери, але й маленький віршик із слів, що починаються на цю літеру. Щодня перед сном, повторюючи з малюком вивчені букви, не забудьте прочитати йому і маленький віршик. Це сподобається вашій дитині так само, як і читання казок перед сном, і допоможе їй закріпити вже пройдений матеріал, вивчені нею літери.
Ось тепер, після того як вивчений весь алфавіт, можна починати вчити дитину читати. Для того, щоб приступити до вивчення та засвоєння техніки читання, потрібно придбати іншу книгу. На початку такої книги для читання мають бути приведені склади, що починаються на якусь певну букву, потім прості слова з них, а потім більш складні слова, а в кінці - невеликі речення, складені з цих слів.

Дуже зручно, коли перші склади зображені так: від першої літери до іншої намальовані маленькі сліди або маленький хлопчик, що біжить. Вивчаючи склад, наприклад, «МА», легко можна пояснити дитині, що буква М пішла в гості до букви А, вийшло «МА». Або що хлопчик Міша - М, пішов у гості Ані - А і вийшло «МА».


Потім можна приступати до читання перших простих слів, складених з вивчених вже складів: ма-ма. Читаючи перші прості слова, не забувайте повторювати з малям букви, щоб йому потім було легше перейти до більш довгих і складних слів.
Речення в кінці книги, складені з прочитаних слів, мають бути не дуже великими і містити інформацію, знайому і зрозумілу для малюка. Добре, якщо поруч із такими реченнями є картинки, на яких намальовано те, про що написано в цьому реченні. Це допоможе дитині зрозуміти, що його зусилля не марні, і з величезною радістю усвідомити те, що він абсолютно правильно прочитав це речення.

Вивчивши техніку читання по складах, можна переходити до читання слів і речень, не розбитих на склади. Для цього потрібно купити нові книжки з маленькими віршиками або розповідями. Читаючи з малям маленькі віршики, ви можете розвивати не тільки читання, але й логіку мислення, і навіть пам'ять. Біля кожного віршика, так само, як і в другій книжці біля речень, має бути намальована картинка із зображенням подій, що відбуваються в цьому віршику.

Наприклад, перш ніж приступити до читання такого віршика, спочатку треба детально вивчити все, що зображено на малюнку поруч з ним. Запитайте свою дитину про те, хто намальований на картинці? Що він робить? А ще? Прочитавши перший рядок, разом повторіть його в слух, прочитавши другий рядок, разом повторіть вже два рядки, і перший і другий.

Вашій дитині сподобаються всі віршики з маленької книжки, якщо вони будуть цікавими і зрозумілими для неї, він з радістю прочитає і навіть запам'ятає їх напам'ять. А коли до вас в гості хтось завітає, ваш малюк з гордістю прочитає ці вірші для гостей. Іноді малюки забувають якесь складне або не зовсім зрозуміле для них слово. Не поспішайте підказувати його, а просто скажіть своїй дитині про те, що вона вже велика і вміє самостійно читати. Це підбадьорить її і вона, прочитавши слово, що забула, легко згадає все продовження віршика. Щодня читайте разом нові віршики, повторюйте вже прочитані раніше і обов'язково читайте їх своїм гостям.

До перших казок краще перейти трохи пізніше, ніж до віршиків, адже поки що дитині буде важко зрозуміти та усвідомити великий обсяг інформації. Не забувайте просити малюка розповісти вам своїми словами те, що він прочитав. Це дуже добре тренує пам'ять, а також позитивно впливає на розвиток особистості вашої дитини. І ще не забувайте в процесі навчання читанню хвалити своїх дітей за їх нехай ще поки маленькі, але вже досягнення. Це допоможе їм розвинути не тільки техніку читання, але також впевненість в собі, і в своїх силах. Не забувайте, вашій дитині завжди потрібна ваша підтримка і ваша любов!

"Бесіда з батьками майбутніх першокласників"

У сучасній освіті однією з актуальних проблем є підготовка дитини до навчання в школі. Школа - це абсолютно нове життя для дитини. Вона створює такі форми регламентації життя дитини, з якими малюк ще не стикався. Готувати дитину до школи необхідно, оскільки уникнути пристосування до шкільного життя неможливо, але частково або дуже значно полегшити його - цілком реальне завдання.


У школі дітей чекає незвична, цікава, але дуже нелегка робота. Вона пов'язана не лише з чисто фізичними зусиллями (треба висидіти довгий 35-хвилинний урок), але і з великою нервовою напругою. Адже навчання вимагає певного темпу засвоєння програмного матеріалу і спрямовано на розвиток складної розумової діяльності.
Більшість першокласників успішно опановують шкільну програму, але для частини дітей радість життя в школі захмарилася невдачами. Вони не в змозі спокійно висидіти урок і зосереджено займатися; дуже скоро починають крутитися, відволікатися. Неуважно слухаючи пояснення учителя, діти недостатньо добре і повно осмислюють матеріал, що пояснюється на уроці. В результаті учбова "заборгованість" з кожним днем стає все більше і більше. Не справляючись з навантаженням, постійно випробовуючи невдачі, діти втрачають інтерес до навчання. Це може навіть стати причиною формування негативного відношення до школи, небажання вчитися.
Особливо важкими бувають перші дні (а для частини дітей навіть перші місяці) перебування в школі: в цей час відбувається складний процес пристосування (адаптації) до нових умов. Для періоду адаптації характерні зміни в поведінці: порушується сон, апетит, спостерігаються підвищена дратівливість, замкнутість, плаксивість, невластиве дитині багатослівність або, навпаки, мовчазність та ін. Це усе зовнішні прояви крайньої нервової напруги, які з часом проходять. Діти звикають до ритму шкільного життя, менше втомлюються; повертається гарний рівний настрій, вони охоче спілкуються з батьками і однолітками, з'являється готовність виконати доручення, що виходять за рамки навчання.
Так проходить процес пристосування до школи у більшості дітей. Але для частини першокласників звикання до нових умов виявляється непосильним завданням: вони часто або тривало хворіють, а захворювання ще більше послабляють їх організм.
Чому так по-різному діти реагують на початковий етап навчання? Питання складне. Серед ряду причин що обумовлюють особливості пристосування різних дітей до школи, первинне значення мають стан здоров'я, рівень біологічної зрілості, а також розвиток тих умінь і дій, які потрібні для процесу навчання.

Звідси слідує висновок: дитину треба обов'язково готувати до навчання в школі. Така підготовка включає і зміцнення здоров'я, і своєчасне придбання дітьми необхідних для навчання навичок. Запорука успіху - об'єднання зусиль лікарів-педіатрів, батьків і вихователів.

Таким чином, перша турбота батьків майбутніх першокласників, не відвідуючих дитячий сад, - проведення своєчасного і повного медичного огляду дитини, а потім - виконання усіх призначень лікаря.
Дані медичних оглядів є основою для визначення готовності дитини до навчання в школі. Діти здорові, фізично витривалі, з нормальним фізичним розвитком, з високою опірністю (рідко, неважко і нетривало хворіють) легко переносять адаптацію, без утруднень справляються з учбовим навантаженням. Ослабленість організму, часті захворювання, хронічні хвороби - ось чинники ризику відносно готовності дитини до вступу до школи. До цієї групи відносять також дітей, біологічний рівень зрілості яких відстає від вікового. Остаточно питання про можливість почати навчання в школі з шести років вирішує лікар. І якщо, за його висновками, потрібно рік почекати, батькам не слід домагатися перегляду цього рішення.




Як готувати дитину до майбутнього навчання в школі?

Передусім створіть у себе вдома умови, які сприяють нормальному зростанню, розвитку і зміцненню здоров'я дітей. Чітке і строге виконання режиму дня привчає дитину до певного розпорядку: в один і той же час лягати спати, прокидатися, приймати їжу, грати, займатися. При достатній тривалості нічного і денного сну (у сумі приблизно 12 годин) діти не стомлюються, із задоволенням не лише грають і пустують, але і займаються - малюють, вирізують, виконують нескладні роботи по дому.

Пам'ятайте про користь свіжого повітря - це справжній елексир здоров'я. Приблизно половину часу (тобто близько 6 годин) діти повинні знаходитися в стані активної діяльності. Відомо, що найбільшу користь приносять спільні з батьками заняття. Нехай міцно увійдуть до устрою життя вашої сім'ї ранкова зарядка, лижні і пішохідні прогулянки, екскурсії, походи, посильна фізична праця, купання в річці. Не забувайте і про загартування: воно надійно підвищує опірність дитячого організму. Скільки радості доставить це вам і вашим дітям! Витрати енергії на активне зростання і велику рухову активність повністю компенсуються тільки повноцінним і регулярним харчуванням.

Важливим показником готовності дитини до шкільного навчання є розвиток тонкої моторики, рухових навичок кисті. Чим більше і різноманітніше робота кисті, тим краще і швидше удосконалюються її рухи.

При підготовці дитини до школи важливіше не учити її писати, а створювати умови для розвитку дрібних м'язів руки. Якими ж способами можна тренувати дитячу руку?
Існує багато ігор і вправ для розвитку моторики.
1. Ліплення з глини і пластиліну. Це дуже корисно, причому ліпити можна не лише з пластиліну і глини. Якщо у дворі зима - що може бути краще снігової баби або ігор в сніжки. А влітку можна спорудити казковий замок з піску або дрібних камінчиків.
2. Малювання або розфарбовування картинок - улюблене заняття дошкільників. Звернути увагу потрібно на малюнки дітей. Чи різноманітні вони? Якщо хлопчик малює тільки машини і літаки, а дівчинка схожих один на одного ляльок, то це навряд чи позитивно вплине на розвиток образного мислення дитини. Батькам і вихователям необхідно урізноманітнити тематику малюнків, звернути увагу на основні деталі, без яких малюнок стає спотвореним.
3. Виготовлення виробів з паперу. Наприклад, виконання аплікацій. Дитині треба уміти користуватися ножицями і клеєм.
4. Виготовлення виробів з природного матеріалу: шишок, жолудів, соломи та інших доступних матеріалів.
5. Конструювання.

6. Застібання і розстібання ґудзиків, кнопок, гачків.

7. Зав'язування і розв'язування стрічок, шнурків, вузликів на мотузку.

8. Загвинчування і розгвинчування кришок банок, пляшечок і т. д.

9. Всмоктування піпеткою води.

10. Нанизування намистинок і ґудзиків. Влітку можна зробити намисто з горобини, горішків, насіння гарбуза і огірків, дрібних плодів і т. д.


11. Плетіння кісок з ниток, вінків з квітів.

12. Усі види ручної творчості : для дівчаток - в'язання, вишивання і т. д., для хлопчиків - карбування, випалювання, художнє випилювання і т. д. Навчити наших дітей усьому, що уміємо самі!

13. Перебирання круп: насипати в невеличке блюдце, наприклад, гороху, гречки та рису і попросити дитину перебрати.

14. "Показ" вірша. Нехай дитина показує руками усе, про що говориться у вірші. По-перше, так веселіше, а значить, слова і зміст запам'ятаються краще. По-друге, така маленька вистава допоможе дитині краще орієнтуватися в просторі і користуватися руками.

15. Тіньовий театр. Попросити малюка з'єднати великий і вказівний пальці, а інші розпустити віялом. Диво: на освітленій настільною лампою стіні з'явиться папуга. Якщо розпрямити долоню, а потім зігнути вказівний палець і відкопилити мізинець, на стіні з'явиться собака.

16. Ігри з м'ячем, кубиками, мозаїкою.


Щодня пропонуйте дітям такі заняття! Не поспішаєте за дитину робити те, що вона може і повинна робити сама, нехай спочатку повільно, але самостійно.

Якщо вам вдалося організувати вдома спортивний куточок і малюк може лазити по спортивних сходах, підтягуватися на канаті, перекидатися на турніку, рука у нього буде міцною і твердою. Дайте своїй дитині молоток, пилу, цвяхи і змайструйте разом з ним нехитрий, але корисний виріб - рука дитини придбає упевненість і спритність.

При такому усебічному тренуванні шкільні заняття будуть для дитини не такими стомливими. Корисно перевірити результати копіткої роботи по формуванню руху кисті. Для цього використовуйте тест "вирізування круга", провівши його до початку тренування і після його закінчення.

Усі ці вправи приносять потрійну користь дитині: по-перше, розвивають руки, готуючи до опанування письма, по-друге, формують у неї художній смак, що корисно в будь-якому віці, і по-третє, дитячі фізіологи стверджують, що добре розвинена кисть руки "потягне" за собою розвиток інтелекту.

Якщо дитина важко входить в контакт з однолітками, частіше організовуйте зустрічі з ними, спочатку для ігор, під час прогулянок, а потім для занять та забав вдома. Поступово у дитини вироблятиметься потреба в спілкуванні, а під час спільної діяльності відступлять нерішучість і боязкість. Користь принесуть рухливі ігри, якщо доручати дитині "командні" ролі, залучайте її до праці і не забувайте похвалити за допомогу.

Ваша дитина непосидюча, охоче починає будь-яку гру, будь-яку справу, але не довівши до кінця, береться за щось нове. Малюк не уміє порозумітися з однолітками в іграх оскільки претендує на положення лідера і не може підкорятися правилам гри. Дитина не терпляча, перебиває дорослих, не вислуховує пояснення. Такого малюка треба наполегливо привчати поводитися відповідно до тієї або іншої ситуації, навчити добре і до кінця виконувати завдання. Інакше він просто не зможе увійти до ритму шкільного життя, буде віднесений до "некерованих" дітей і порушників порядку.

На порозі школи чи не найголовніше - навчити дитину самостійності. Адже малюкові доведеться виконувати одне завдання за іншим, приймати рішення вибудовувати особисті стосунки з однокласниками і з учителем, а значить, і нести відповідальність.

У повчальному азарті не забувайте, що ваша дитина поки що дошкільник і тому не намагайтеся усадити його за стіл і по 45 хвилин "займатися" з ним різними навчальними предметами (читанням, математикою, письмом і т.д.).


Ваше завдання - лише правильно оцінити обсяг знань і навичок, якими повинен володіти майбутній учень.
МАТЕМАТИКА
Абсолютно не обов'язково уміти лічити до 100, за великим рахунком, це не представляє особливої складності. Набагато важливіше, щоб дитина орієнтувалася в межах десятка, тобто рахувала в зворотному порядку, умів порівнювати числа, розумів, яке більше, яке менше. Добре орієнтувався в просторі: вгорі, внизу, ліворуч, праворуч, між, попереду, ззаду і т. д. Чим краще він це знає, тим легше йому вчитиметься в школі. Щоб він не забув цифри, пишіть їх. Якщо немає під рукою олівця з папером, не біда, пишіть їх паличкою на землі викладайте з камінчиків. Рахункового матеріалу навкруги предостатньо, тому мимохідь порахуйте шишки, пташки, дерева. Пропонуйте дитині нескладні задачки з життя, що оточує його. Наприклад: на дереві сидять три горобці і чотири синиці. Скільки усього птахів на дереві? Дитина повинна уміти вслухуватися в умову завдання.
ЧИТАННЯ
До першого класу зазвичай багато дітей вже погано-бідно читають, так що ви можете пограти з дошкільником в слова: нехай він назве навколишні предмети, що починаються на певний звук, або придумає слова, в яких повинна зустрічатися задана буква. Можна грати в зіпсований телефон і розкладати слово по звуках. І, звичайно, не забувайте читати. Вибирайте книжку із захоплюючим сюжетом, щоб дитині хотілося дізнатися, що там далі. Нехай він і сам прочитає нескладні фрази.
РОЗВИТОК МОВЛЕННЯ
Обговорюючи прочитане, вчіть малюка ясно виражати свої думки, інакше у нього будуть проблеми з усними відповідями. Коли запитуєте його про що-небудь не задовольняйтеся відповіддю "так або ні", уточнюйте, чому він так думає, допомагайте довести свою думку до кінця. Привчайте послідовно розповідати про події, що сталися, і аналізувати їх. Компанії його однолітків запропонуйте пограти. Наприклад: діти загадують будь-який предмет і по черзі описують тому, що водить, не називаючи задумане слово. Завдання тому, що водить: відгадати це слово. Ті ж, хто загадав слово, повинні як можна ясніше описати загаданий предмет. З м'ячем можна грати в антоніми. "Чорний" - кидаєте ви дитині м'яч, "білий", - кидає дитина вам у відповідь. Так само грайте в їстівне-неїстівне, живе-неживе.
ЗАГАЛЬНИЙ КРУГОЗІР
Багато батьків думають, що чим більше слів знає дитина, тим більше вона розвинена. Але це не зовсім так. Зараз діти буквально "купаються" в потоці інформації, їх словниковий запас збільшується, але важливо, як вони ними розпоряджаються. Прекрасно, якщо дитина може до місця вставити складне слово але при цьому вона повинна знати найелементарніші речі про себе, про оточуючих людей і про навколишній світ: своя адреса (розділяючи поняття "країна", "місто", "вулиця") і не лише імена тата і мами, але їх по-батькові і місце роботи. До 7 років дитина цілком вже може розуміти, наприклад, що бабуся - це мамина або татусева мама. Але, головне, пам'ятайте: все ж таки в школу дитина йде не лише продемонструвати свої знання, але й вчитися.
Виховання дітей - складний процес. Виявіть винахідливість у вибиранні засобів виховання, а головне не забувайте, що одне з найнадійніших засобів - добрий приклад батьків. Частіше повертайтеся пам'яттю у своє дитинство – розказуйте малюкові про свої дитячі роки - це хороша школа життя.
Готуйте дитину до школи наполегливо, розумно, дотримуючи міри і такту. Тоді навчання не буде мукою ні для дитини, ні для вас.


Поради батькам щодо організації святкування першого дня перебування дитини в школі:

- до того, як дитина розплющить очі, прикрасьте її кімнату повітряними кульками, яскравим плакатом із веселим написом;

- покладіть поруч з подушкою яскравий пакуночок з подарунком, який дещо розвіє дитячі хвилювання і, разом з тим, підкреслить важливість події;

- усміхайтеся;

- не повчайте дітей, не хмуртеся, не гнівайтесь, не підвищуйте голос, не залякуйте дитину;

- відкладіть усі свої справи;

- не забудьте сказати своєму малюку, який він має чудовий вигляд і як ви його любите;

коли дитина прийде зі школи, влаштуйте святковий обід.






Бесіда психолога з батьками, бабусями і дідусями майбутніх першокласників
Початок навчання дитини у 1-му класі – це дуже відповідальний і досить складний період у її житті.
Адже дуже багато змін відбудеться у житті дитини: з'являться нові знайомства, як з однолітками, так і з дорослими; нові взаємовідносини; нові обов'язки. Зміниться вид діяльності: зараз основною діяльністю Вашого малюка є гра, з приходом до школи основною діяльністю стане навчання.
Зміниться соціальна позиція дитини: ще сьогодні Ваш малюк є простою дитиною, а завтра – стане учнем з певними обов'язками.
Основною діяльністю дитини стане навчання, яке потребує неабияких зусиль з боку дитини, певних знань, а також певних вмінь та навичок. Все життя буде підпорядковуватись навчанню , школі, шкільним справам.
Безумовно, легше пристосуватись до тих змін у житті, які пов'язані з початком навчання у школі і успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання.
У психології виділяють таке поняття, як «готовність дитини до навчання». Що означає це поняття, з чого воно складається, чим визначається?
Загалом поняття «готовності дитини до школи» розглядається, як комплексне, багатогранне, яке охоплює всі сфери життя та діяльності майбутнього першокласника.
Необхідно одразу розділити поняття педагогічної та психологічної готовності до школи.
Під педагогічною готовністю, як правило, мається на увазі уміння читати, рахувати та писати. Однак сама по собі наявність лише цих вмінь та навичок не є гарантом того, що дитина буде навчатись успішно.
Психологічна готовність до навчання у школі включає такі компоненти:
1. фізіологічна готовність;
2. інтелектуальна (пізнавальна) готовність;
3. емоційно-вольова готовність;
4. соціальна готовність;
5. мотиваційна готовність.
Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоров'я. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосуються до змін, пов'язаних з початком навчання.
Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов'язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам'ять, сприймання, уява.
Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення. А особливо – навчання.
На момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Наприклад, дитина має знати: своє ім'я, прізвище, основні кольори, основні геометричні фігури (трикутник, прямокутник, коло) . Володіти поняттям «більший»- «менший», «вищий»-«нижчий», «ширший»-«вужчий». Бажано, щоб дитина орієнтувалась у просторі (знала де права рука, розуміла поняття «під», «над», «біля», «між»).
Дитина має вміти аналізувати, встановлювати з’вязки, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів та явищ.
Увага є ще одною складовою інтелектуальної готовності. Чим вищий рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес виконання навчальних завдань вимагає більшого зосередження. А для цього бажано тренувати здатність малюка бути уважним, наприклад, за допомогою ігор і спеціальних вправ.
Безумовно, легше буде навчатись тій дитині, у якої гарно розвинута пам’ять.
Дуже бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, уміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини. Достатній розвиток мовлення є ще одною складовою інтелектуальної готовності дитини до навчання.
Достатній розвиток м’язів руки, вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, нанизувати намистинки) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати.
Якщо Ви хочете, щоб Ваш малюк добре навчався, із радістю відвідував школу – допоможіть йому. Читайте малюку книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб малюк переказав прочитане.
Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять із малюком (саме гра перетворює нудне навчання на яскраву, цікаву пригоду), і під час щоденного побутового спілкування. Наприклад, коли Ви гуляєте з малюком, розказуйте йому про те, яка зараз пора року, що відбувається у природі; якого кольору проїхала машина; яке дерево вище, а яке нижче. Розказуйте різні відомості про навколишній світ. Розширювати словниковий запас малюка можна за допомогою гри «Хто більше?»: загадайте якийсь предмет, чи явище, і називайте його ознаки: хто більше назве? Наприклад: «сніг» - білий, холодний, блискучий, іскристий, м’який, ранній, несподіваний, глибокий, дрібний, пухнастий, лапатий і т. д.
Щоб розвинути дрібні м’язи руки, надавайте малюку можливість ліпити, малювати, розфарбовувати розмальовки; вирізати чи виривати пальчиками обведені фігурки. Створюйте разом з дитиною різні фігурки із паличок (можна використовувати навіть сірники – тільки обов’язково під Вашим наглядом). Нехай малюк складе таку саму фігурку, яку склали Ви, спочатку дивлячись на неї (так буде розвиватись сприймання, вміння орієнтуватись на зразок), а потім по-пам’яті (щоб розвивалась пам’ять, Ваші фігурки із сірників спочатку мають бути дуже простими, поступово їх потрібно ускладнювати).
Зараз у книжкових магазинах, на базарах, у кіосках можна придбати велику кількість книжок по розвитку мислення, пам’яті, уваги, сприймання, по підготовці дитини до навчання у школі.
А щоб Ваші ігри з малюком Були успішними, дотримуйтесь важливого правила: під час гри забудьте про те, що Ви авторитетні і всезнаючі мама, тато, бабуся чи дідусь, а перенесіться у власне дитинство і станьте, хоч ненадовго, знову дитиною – будьте для малюка рівноправним партнером у грі, який також може сумніватись, сумувати і щиро радіти із своїх результатів.
Не менш важливою, ніж інтелектуальна готовність, є емоційно-вольова готовність дитини до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусиль для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу.
Чи має Ваш малюк прості, але постійні доручення (наприклад поливати квіти)? Чи прибирає за собою іграшки? Чи застеляє свою постіль (нехай і з Вашою допомогою)? Чи не перебиває Вас під час розмови? Чи має терпіння?
Давши відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтесь, чи сформована у малюка емоційно-вольова готовність.
Наступний компонент – соціальна готовність. Вона містить у собі сформованість у дитині якостей, завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, з вчителькою. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатись, підкорятись інтересам дитячої групи, класу; повага до бажань інших людей.
Взагалі, дитина поводить себе з іншими дітьми у школі так, як бачить це і чує вдома. Тобто дитина у своїх взаємовідносинах з іншими дітьми є дзеркалом того, які взаємовідносини панують у сім'ї. Саме у родині дитина отримує перші зразки спілкування. Якщо дитина вдома є свідком неповаги членів сім’ї один до одного, сварок, бійок, то вона вважає таку поведінку нормальною і сама починає так поводити себе в школі.
Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль – роль школяра.
І тут багато що залежить від Вас, шановні батьки. Не залякуйте малюка школою, фразами подібними до такої: «Ось підеш у школу – там тобі покажуть!»
Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного».
Бажаємо Вам, щоб початок навчання малюка в школі став приємною подією в житті всієї родини .



1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка