Добірка психолого-педагогічних порад для батьків першокласників



Сторінка4/17
Дата конвертації25.11.2016
Розмір2.8 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Якими кольорами малює ваша дитина?

В залежності від того, який колір найчастіше використовує у своїх малюнках Ваша дитина, а також який колір є для неї найулюбленішим, можна виділити різні особливості її характеру.


"Жовті діти"

Мовою кольору, жовтий ? колір духовності, але в той же час і небезпеки. Це люди вільні, оригінальні, інакодумці, а тому небезпечні для тих, хто на перше місце ставить непорушний порядок, необмежену владу. Такі люди найбільше схильні до творчості. "Жовта" дитина ? мрійник, фантазер, казкар, жартівник. Вона любить грати наодинці, любить абстрактні іграшки: камінчики, гілочки, ганчірочки, кубики, пожвавлюючи їх силою своєї уяви. Коли малюк виросте, він буде віддавати перевагу різноманітній, цікавій роботі. Завжди буде у щось вірити, на щось сподіватися, прагнути жити майбутнім. У той же час у нього можуть виявлятися такі риси характеру, як непрактичність, прагнення уникнути ухвалення рішень, безвідповідальність.


"Червоні діти"

Червоний колір ? колір крові, здоров'я, життя, енергії, сили, влади. Ці діти відкриті й активні. Дуже важко батькам з «червоними» дітьми: живими, неслухняними, збудливими, непосидючими, які ламають іграшки. Коли вони виростуть, то висока працездатність визначатиметься прагненням досягти успіху, отримати результат, заслужити похвалу. Звідси наполегливість, егоїзм. Інтереси сьогоднішнього дня для них понад усе. Серед відомих політиків найчастіше зустрічаються «червоно-жовті» (червоний - більш улюблений), серед розумних - «жовто-червоні».



"Сині діти"

«Сині» діти ? повна протилежність «червоним». Недаремно «червоних» дітей можна заспокоїти синім кольором, а «синіх» дітей - червоним. «Синя» дитина - спокійна, врівноважена, любить робити все не кваплячись, докладно. Із задоволенням лежить на дивані з книжкою, роздумує, все детально обговорює. Вона обирає задушевну дружбу з самовіддачею і самопожертвою, тому що, на противагу «червоним» дітям, їй приємно віддавати, а не отримувати. Часто діти обирають синій колір не тому, що вони спокійні, а тому, що в даний момент дуже потребують спокою.
"Фіолетові діти"

Мовою кольору фіолетовий означає ніч, таємницю, містику, споглядання. Такі діти живуть багатим внутрішнім світом і відрізняються артистизмом, вони дуже чутливі. Їх легко загіпнотизувати, вони збудливі. «Фіолетова» дитина прагне справити враження, але при цьому здатна подивитися на себе зі сторони. Вона дуже уразлива, більше за інших потребує підтримки і заохочення.


"Синьо-зелені діти"

Мовою кольору «синьо-зелений» означає воду, лід, холод, глибину, гордість, престиж, марнославство. Даний колір ? індикатор стану нервової системи. У того, кому він подобається, нерви перенавантажені. Така нервова напруга визначається характером людини, або може бути викликана ситуацією, коли людина боїться помилитися, позбутися досягнутих успіхів, викликати в свою адресу критику. Не випадково «синьо-зеленими» є всі чиновники і адміністратори. Тому дуже важливо уберегти «синьо-зелених» дітей від зайвої регламентації. Такій дитині потрібно надати більше свободи, заохочувати ініціативу, замінювати покарання на заохочення, можливо, понизити вимоги (наприклад, не вимагати вчитися тільки на п'ятірки).



"Зелені діти"

«Зелена» дитина вважає себе покинутою і дуже потребує материнської любові. Щоб вона не виросла «зеленою» особою (консервативною, такою, що боїться змін, які у неї асоціюються з втратами), потрібне особливе, творче виховання, розвиток відвертості, інтересу. Такій дитині необхідно почуття захищеності, надійності.
"Помаранчеві діти"

Ці діти легко збудливі, так само, як «червоні» та «жовті», але це збудження не має виходу. І діти веселяться, балуються, кричать без всякої причини. Тому так небезпечний помаранчевий колір: коли до помаранчевого сонця додається помаранчеве небо та ще помаранчева мама ? цей колір стає верескливим, неприємним, він дратує і спустошує.


"Коричневі діти"

У коричневому кольорі помаранчевий глушиться чорним, дискомфорт першого не такий помітний. Приземлений, затишний і навіть приємний в невеликих дозах коричневий колір у «коричневих» дітей стає способом створювати свій світ, надійний і закритий, маленький світ, який даватиме відчуття безпеки. Існує багато причин «коричневого» дискомфорту: слабке здоров'я, сімейні негаразди, участь в драматичних подіях, і, нарешті, розумова неповноцінність.


"Чорні діти"

Чорний колір, як колір загрози, абсолютно протипоказаний дітям. Діти рідко віддають йому перевагу, але якщо дитина віддає перевагу чорному понад усім іншим кольорам - це свідчить про передчасну дозрілість складної психіки і про стрес, який перевернув життя дитини. Чим більше чорний колір подобається дитині, тим сильніша загроза, тим драматичніший стан дитини.


"Сірі діти"

Іншу психологічну картину дає сірий колір, теж протипоказаний дітям. Він означає рутину, безпросвітність, відторгнення, бідність. Найчастіше «сірі» діти дуже тихі, несміливі, замкнуті. «Сіра» ситуація виникає, коли дитину відгородили чи вона сама відгородилася від інших дітей. Якщо людина не може визначити, чи подобається їй сірий колір - це перша ознака втоми.


"Пастельні кольори"

Це типові інфантильні тони, і якщо їх любить дорослий, значить він зберіг в собі «дитину» та пов'язані з цим риси характеру.


Блакитний колір говорить про свободу, безтурботність, схильність до зміни обстановки. Зазвичай його полюбляють хлопчики. Часто з таких хлопчиків виростають моряки або льотчики.
Рожевому кольору зазвичай віддають перевагу дівчатка. "Рожева" дитина зазвичай ніжна, слабка, боязка. Така дитина дуже залежить від оточуючих, потребує постійної підтримки. Коли рожевий колір обирає хлопчик, він як особистість виявляється сильнішим.
Ліловому кольору також, зазвичай, віддають перевагу дівчатка. Він говорить про такі риси характеру як слабкість, ніжність, почуття самотності, беззахисність. «Лілова» дитина часто занурена у свій власний світ і, як правило, дуже артистична.


Поради батькам 1 класу

З початку навчального року привчіть дитину прокидатися раніше, щоб збирання до школи не перетворювалось у щоденні хвилювання. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.


Не підганяйте, розраховувати час - це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили − провини дитини в цьому немає.
Обов'язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка.
Давайте дитині у школу бутерброд, фрукти. Вона в школі працює, витрачає багато сил і енергії.
Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чого-небудь важливого. Запитайте її, чи не передавав вчитель прохань або розпоряджень батькам. Через деякий час дитина привчиться сумлінніше ставитись до своїх обов'язків і стане більш зібраною.
Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без застережень: „Дивись, поводь себе гарно!", „Щоб не було поганих оцінок" та таке інше. У дитини попереду - важка праця.
Забудьте фразу „Що ти сьогодні отримав?!", а краще запитайте: „Про що нове ти сьогодні дізнався?". Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй можливість розслабитись (згадайте, як вам буває важко після напруженого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте.
Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід − зручний момент для цього. Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.

Якщо дитина замкнулась у собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.


Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.
Після школи не змушуйте дитину одразу сідати за виконання завдань, необхідно 1,5 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань - з 15 до 17 години.
Пам'ятайте, що телевізор - ворог № 1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані. Якщо дитина дивиться телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко зосередитись. Бажано дозволяти дивитися тільки дитячі передачі.
На початку навчального року корисно контролювати, як дитина виконує домашні завдання. Перевіряйте, чи правильно вона зрозуміла пройдений матеріал, попросіть її прочитати вголос. У І і II чверті краще це робити щовечора, а в II півріччі контроль можна зменшити до 2-3 разів на тиждень.
Перевіряти не значить „робити замість" − ніколи не підказуйте дитині готових рішень. Обов'язково перевірте, щоб те, що потрібно було вивчити напам'ять, було вивчено добре: точність виконання завдань − важлива умова успішного навчання. Потрібно також впевнитись, що дитина може застосувати набуті знання на практиці. Для цього їй треба запропонувати виконати кілька вправ.
Не треба навантажувати дитину позашкільною діяльністю з самого початку навчального року. Спорт і заняття в гуртках, звичайно, корисні для загального розвитку, але спочатку впевніться, що у дитини вистачить сил і часу. Початок навчального року − період стресу, і перевантаження можуть тільки нашкодити.
Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Усі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось її турбує: головний біль, поганий загальний стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження.
З перших днів навчання вимагайте виконання режиму дня дитиною, щоб вона лягала спати в один і той же час. Сон для школярів має першочергове значення. У І чверті дитина повинна спати не менше 10-11 годин, потім можна скоротити до 9-10 годин.
Якщо дитина засинає не відразу, все одно примушуйте її лягати в ліжко. І не треба думати, що школяр уже достатньо дорослий для того, щоб йому розповідали казки. Використайте спосіб, перевірений століттями: тихо поговоріть з дитиною перед сном, попросіть її що-небудь розповісти чи розкажіть самі. Такі хвилини - одна з не багатьох можливостей для справжнього спілкування.
Знайте, що навіть великі діти (7-8 років) люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь цього робити. Це їх заспокоює, знімає денну напругу, допомагає спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй мають батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.
Батькам необхідне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко проходить, його місце займає втома. Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддайтеся спокусі зробити їй маленьке послаблення. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності. Навпаки, інколи треба похвалити дитину, навіть коли у неї щось не виходить, дати їй невеличкий перепочинок і потім повернутися до виконання завдань.
Ні в якому разі не ставте ваші стосунки з дитиною в залежність від її успішності. Гарні довірливі стосунки і усвідомлення того, що дитина завжди може розраховувати на Вашу підтримку, допоможуть їй налаштуватися на успіх з початку нового навчального дня.
Дитина має відчувати, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте.


Пам'ятка для батьків

- Не поспішайте задовольнити бажання дитини;

- Не намагайтеся виконувати за сина чи доньку будь-яку справу;

- Давайте дитині постійні доручення. Стежте за їх виконанням;

- Не виконуйте за дитину те, що їй доручено, без поважної причини (такою причиною може бути хвороба);

- Навчіться вислуховувати дитину, бути терплячими: не поспішайте закінчити за неї фрази, не перебивайте, не підганяйте;

- Не нав’язуйте синові чи доньці свою думку чи волю: краще аргументовано доведіть, так як ви пропонуєте, буде краще;

- Привчайте дитину до аргументацій своїх вчинків: пропонуйте їй щоразу замислюватися над тим, що вона хоче робити або що робить;

- Спонукайте дитину пізнати довкілля;

- Створіть навколо маляти безпечні умови для його перебування та пізнання (закрийте розетки, заховайте сірники, приберіть скло, яким можна порізатися, тощо);

- Пояснюйте дитині зрозумілою мовою, без сюсюкання та зайвого спрощення, призначення та користь різних речей, правил користування ними;

- Вчасно привчайте дитину до самообслуговування: щоб не викликати протидії вашим домаганням, придумайте ігрові форми, зацікавлюйте, заохочуйте гарними словами, авансуйте її зусилля;

- З найменшого віку привчайте дитину шанувати і любити своїх батьків, дідусів і бабусь, братиків і сестричок: не допускайте самоствердження за рахунок інших; - Пам’ятайте: прикладом для дитини насамперед є її батьки;

- Поважайте свою дитину, не принижуйте її гідності брутальними словами, глузуванням з її незграбності та невмілості, фізичними покараннями;

- Любіть дітей не сліпою. а мудрою любов’ю, яка допоможе їм вирости гарними людьми, вдячними вам і здатними до самореалізації в різних життєвих ситуаціях.


Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Вона полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце у родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам треба пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, в результаті якої дитина пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей дитини); формування правильних моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовність поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Що таке шкільна зрілість? Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.

Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років – це вміння виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, логічно запам’ятовувати, а також розвиток тонких рухів руки і їх координації.


Емоційна зрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і вміння тривало виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

Соціальна зрілість – це наявність у дитини потреби у спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатися у школі.

Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може піти до школи й успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знання, уміння, навички, звички. Безсумнівно, що згодом кожна з них навчиться читати і рахувати і навіть стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність дитини до навчання.

Отже, оскільки шкільна зрілість, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої уразливості.

З метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, стилю спілкування у родині доцільно проводити анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації.
Оцінити підготовленість своєї дитини до школи батькам допоможе наступний тест.

Тест: Чи готова дитина до школи ?


 Чи хоче Ваша дитина йти до школи?
 Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?
 Чи може Ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати конструктор)?
 Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
 Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?
 Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
 Чи вміє вона відміняти іменники за числами?
 Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?
 Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і назад?
 Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
 Чи правильно, що Ваша дитина має тверду руку?
 Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
 Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?
 Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
 Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
 Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля)?
 Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?
 Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?
Кожна позитивна відповідь оцінюється в 1 бал. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх:
15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна легко подолати;
10 – 14 – ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;
9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною і зверніть увагу на те, чого вона не вміє.
Результати можуть Вас розчарувати. Але пам’ятайте, що всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, легко і весело можна виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – з усіма, хто має вільний час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.
10 речей, які мають зробити батьки першокласника 1-го вересня
1. Малюк, швидше за все, хвилюватиметься і сам прокинеться вдосвіта. Прикрасьте його кімнату повітряними кульками, плакатом із веселим надписом.
2. Багато хто з батьків вважає, що подарунки цього дня робити не обов’язково. Між тим яскравий згорток поруч із подушкою трохи розвіє дитячі хвилювання і, з іншого боку, підкреслить важливість події.
3. Звичайно ж, ранець із потрібними речами ви разом з дитиною склали ще тиждень тому. Напередодні 1 вересня варто ще раз зазирнути до нього… і покласти туди якусь дрібничку: чи то кумедний ластик, чи незвичайний олівець. Дитина зрадіє, побачивши таку знахідку!
4. На весь сьогоднішній день забороніть собі повчати дитину, не хмуртеся, не гнівайтеся, не обурюйтеся і не підвищуйте голос!
5. Відкладіть усі справи, візьміть на роботі відгул. Коли малюк вперше переступить шкільний поріг, ви маєте бути поруч із ним.
6. Скажіть своєму першокласнику, який він має чудовий вигляд.
7. Зустрічаючи дитину зі школи, розпитайте її, як пройшов перший день. Поцікавтеся, що вона робила, і обов’язково похваліть за те, що вона трималася впевнено (навіть, якщо вона вмудрилася щось загубити).
8. Увечері влаштуйте святковий чай. З такого приводу запросіть бабусь, дідусів – їм також буде приємно привітати першокласника.
9. Сподіваємося, ви не забудете сказати дитині, як сильно ви її любите.
10. Засинаючи, дайте собі слово бути стосовно дитини й надалі такими ж спокійними та уважними, як сьогодні!




Щоб підтримати дитину необхідно:



  • спиратися на її сильні сторони;

  • уникати акцентування уваги на невдачах;

  • показувати, що задоволені дитиною;

  • прагнути і вміти виявляти любов до дитини;

  • навчити дитину подрібнювати великі завдання на менші, тобто такі, з якими вона може впоратися;

  • проводити з дитиною більше часу;

  • спілкуючись з дитиною, активно використовувати гумор;

  • знати про всі спроби, до яких вдавалася дитина, щоб упоратися із завданням;

  • уміти взаємодіяти з дитиною;




  • дозволяти їй (де це можливо) самій вирішувати проблеми;

  • уникати дисциплінарних заходів;

  • зважати на індивідуальність дитини;

  • виявляти віру у свою дитину;

  • демонструвати оптимізм


1 вересня - День батьківських знань
Боязкість і невпевненість підступають до маляти ще раніше, ніж він наблизиться до порогу своєї майбутньої школи. І це зрозуміло, новий етап в житті дитини, тривога посилюється ще і хвилюванням батьків. Як же слід будувати цей по-справжньому знаменний день?
• Цього дня у дитини з самого моменту просинання має бути хороше самопочуття і піднесений настрій, краще не провокувати напругу. Для цього постарайтеся передбачити такі моменти:
• Вранці підніміть дитину раніше, щоб не поспішаючи, спокійно зібратися в школу. Пам'ятайте, поспіх підсилює тривожність.
• Постарайтеся, нагодувати дитину чимось дуже смачним, його улюбленим блюдом, навіть, якщо вам здається, що це не дуже корисно (можна заради свята зробити виключення). Смачна, з’їдена із задоволенням їжа піднімає настрій.
• Одяг, в який ви нарядили маля, повинен подобатися не лише вам, але і самому першокласникові, при цьому він має бути максимально зручним, щоб дитина не відчувала себе в ній незручно. Ідеально вибирати його разом з дитиною, орієнтуючись на його переваги. Коли людина собі подобається, вона відчуває себе впевненіше.
• Прийшовши в школу, насамперед підійдіть до вчительки, щоб вона трохи поспілкувалася зі своїм майбутнім учнем. Малюк відчує додаткову підтримку.
• Познайомте дитину з ким-небудь з однокласників, з ким йому захочеться. У новій ситуації разом веселіше.
• Покажіть першокласникові, де в школі знаходиться туалет - не потрібно зайвих стресів.
• Після всіх урочистих подій влаштуйте дитині що-небудь особливе, наприклад, похід на атракціони, в кафе, щоб маля відчуло значущість дня.
Школа - новий етап життя дитини, наступний ступінь дорослішання. Важливо, щоб 1-е вересня, перший день школи, пройшов радісно, із захватом, але в той же час, спокійно, з відчуттям, що дитя впорається, що школа не чуже середовище, до якого потрібно пристосовуватися щодуху, а БУДИНОК, де пізнаватимеш нове, будеш зустрічатися з друзями і вчителями, вирішувати проблеми і просто жити. І тоді не буде страху. Бажаю успіху!
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка