Добірка психолого-педагогічних порад для батьків першокласників



Сторінка3/17
Дата конвертації25.11.2016
Розмір2.8 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17

Поради батькам майбутніх першокласників


Впевнені, поради батькам стосовно того, як підготувати дитину до майбутніх навантажень, зробити так, аби її організм не давав збоїв під час навчального процесу і похід за знаннями був їй справді в радість та деяких інших аспектів підготовки до школи, - буде до часу.
Що обмежує успішність дитини

Результат успішного навчання значною мірою залежить від працездатності учня, адже засвоєння навчального матеріалу відбувається тільки в той період часу, коли дитина має "робочий" тонус і може уважно слухати, запам'ятовувати, обдумувати і відтворювати почуте.

Серед причин, які обмежують успішність у навчанні, одне з перших місць посідає загальна ослабленість здоров'я. Фізично ослаблена дитина втомлюється задовго до закінчення заняття, не встигає відпочити за перерву, звичайні для інших учнів вимоги виявляються для неї надмірними. У підсумку накопичується стомлення, а відсутність своєчасного відпочинку призводить до формування хронічної втоми. Особливо важка для дитини ситуація складається при розбіжності очікувань дорослих та її досягнень. Якщо від школяра чекають безумовних успіхів, то неминучі при перевтомі труднощі й невдачі викликають невдоволеність батьків. У підсумку в дитини виникає і підтримується високий рівень тривоги, уявлення про себе, як про безнадійно поганого учня. Це дезорганізує його діяльність і ще більше виснажує. У такому стані дитина не здатна впоратися навіть з тим навчальним навантаженням, яке було цілком їй доступне. А нарікання на лінощі, покарання призводять до того, що вона замикається, стає плаксивою і похмурою, нерідко в неї з'являється негативне ставлення до школи.

На зниження рівня дитячого здоров'я впливають:

- погіршення екологічної обстановки;

- збільшення питомої ваги ‘’синтетичного’’ харчування, насиченого консервантами та барвниками;

- шкідливий вплив електронної та радіотехніки, побутової хімії;

- зменшення фізичних навантажень;

- "стресогенне" напружене міське життя.
Багато дітей схильні до частих застудних захворювань, що не тільки послаблюють організм, а й ведуть до формування осередків хронічної інфекції: хронічних тонзилітів, гайморитів і т.д. Ці захворювання, які, на перший погляд, не є надто небезпечними, насправді стають причиною хронічного отруєння організму і призводять до зниження загального тонусу, працездатності, стійкості до навантажень, у тому числі й розумових. Важливою причиною підвищеної стомлюваності багатьох першокласників є й те, що початок шкільного навчання збігається з періодом інтенсивного зростання, так званим ростовим стрибком. У цей період дозрівання нервової регуляції і серцево-судинної системи часто відстає від бурхливого росту кістково-м'язової системи. Зовні доросла дитина насправді виявляється менш стійкою до різних навантажень до того моменту, доки організм знову набуде гармонійної рівноваги. Тим більш уразливою під час ростового стрибка стає ослаблена дитина. Втім тут є й інша небезпека. Трапляється так, що батьки, надмірно опікуючись хворобливою дитиною, заважають формуванню в неї самостійності, уміння долати труднощі, адекватної самооцінки, що зрештою теж позначається на її успішності.
Як зберегти здоров'я і життєрадісність в умовах навчання.

Перш за все, необхідне співвіднесення рівня вимог та режиму навантажень із реальними можливостями учня, з особливостями його здоров'я і працездатності. Тож завдання батьків - не лише зрозуміти, підтримати, допомогти, коли це необхідно, а й так організувати життя сина чи доньки (а при необхідності й усієї родини), щоб шкільні навантаження не призвели до перевтоми, неврозів, порушень постави та зору тощо.

Варто замислитися про режим дня, головне завдання якого - забезпечити високу працездатність нервової системи (тобто здатність у мінімальні терміни досягти максимальних результатів) у години навчальних занять у школі й удома. Якщо дитина день у день в один і той же час лягає спати і прокидається вранці, обідає після повернення зі школи, сідає робити уроки після прогулянки, то їй легше планувати та розподіляти час, швидко включатися в роботу, успішно виконувати її в більш короткі терміни. Режим дня повинен складатися з навчальних занять у школі та вдома; відпочинку з достатнім перебуванням на свіжому повітрі, рухливих ігор або фізкультурних занять; регулярного повноцінного харчування; повноцінного, достатнього за тривалістю сну.

Недосипання зведе нанівець усі зусилля допомогти в навчанні та зберегти здоров'я учня. Воно різко негативно позначається на стані дитини, насамперед психічному: вона стає легко збудливою, часто відволікається, неадекватно реагує на зауваження, не може зосередитися при роботі. Часте недосипання - одна з причин перевтоми і неврозів у школярів.

А потреба уві сні така: для 6-7-річок - 10-11 годин, для учнів 8 років і старших - не менше 9,5 години. Втім, вона залежить і від стану здоров'я. Так, ослаблені діти, ті, що одужують після захворювань, схильні до підвищеної збудливості або стомлюваності мають потребу в тривалішому сні. Крім того, всім першокласникам на початку навчального року рекомендується спати більше, ніж дітям, адаптованим до систематичного навчального навантаження. Це можна зробити за рахунок 1-1,5-годинного денного сну. Денний сон відновлює працездатність організму більшою мірою, ніж будь-який інший вид відпочинку, навіть краще, ніж такі корисні для дітей ігри на свіжому повітрі. Тож, якщо батькам удасться організувати режим таким чином, щоб школяр міг поспати вдень, його продуктивність під час виконання домашніх завдань помітно зросте, а сам він стане активним і життєрадісним.

Слід обов'язково подбати й про те, щоб дитина щодня проводила достатньо часу на свіжому повітрі, що є потужним оздоровчим фактором, унаслідок якого поліпшується вентиляція легенів, підвищується вміст кисню в крові, нормалізується стан нервової системи. Доведено: якщо дитина перебуває переважно в приміщенні, навіть добре освітленому й забезпеченому джерелом ультрафіолету, в неї швидше втомлюються м'язи спини, знижується вміст фосфору (важливого поживного елементу для нервових клітин) у крові, падає гострота зору.

Зниження рухової активності порушує процеси нормального розвитку, веде до зміни обміну речовин. Тоді як рухова активність тонізує центральну нервову систему дітей, під час руху відбувається активізація нервових клітин усіх ділянок кори головного мозку, підвищується обмін речовин, посилюється виділення гіпофізом гормону росту.

Інша складова успіху - харчування. Практика свідчить, що в багатьох сім'ях батьки стежать за ним менш ретельно, ніж це мало би бути, а в підсумку в їхніх чад виникають порушення апетиту. Для його поліпшення рекомендується давати сирі овочеві салати з рослинною олією, оскільки вони стимулюють вироблення шлункового соку, покращують перистальтику кишечника; варений буряк, малосольні огірки, які мають легку жовчогінну дію, що теж збуджує апетит. Доречною є стимулююча терапія: прогулянки на свіжому повітрі, ігри з водою, заняття фізкультурою. Крім того, їжа завжди буде з'їдена із задоволенням, якщо дитина сама брала участь в її приготуванні. Дуже корисні й такі незаслужено забуті овочі, як ріпа, горох, боби, гарбуз, редиска, і ягоди: смородина, суниця, чорниця, жимолость, малина, обліпиха, плоди шипшини. Вони містять необхідні вітаміни та мікроелементи в оптимальній кількості. Єдине: потрібно привчити дитину обов'язково мити овочі та ягоди і їсти їх чистими руками, щоб уникнути зараження глистами, яке веде до зниження опірності організму.

Таким чином, чим раніше батьки задумаються про зміцнення фізичного стану свого малюка, тим краще. В адекватних умовах дитина стає більш працездатною, активною, життєрадісною, легше справляється з навчальним навантаженням.

Ще кілька важливих моментів.

Слух, зір, постава теж мають бути в зоні особливої уваги батьків.

Для того щоб зберегти слух дитини, необхідно захищати вуха від переохолодження, лікувати навіть несильний нежить, оскільки інфекція може легко проникнути з носоглотки в порожнину середнього вуха й викликати його запалення. Слід оберігати слуховий апарат і від сильного або тривалого подразника. Особливу небезпеку в цьому сенсі становлять навушники: дуже сильна вібрація барабанної перетинки приводить до її розтягнення, втрати еластичності і в подальшому до зниження слуху. Крім того, в навушниках дитина не орієнтується в звуках навколишнього світу, може не почути шум машини, яка рухається, або інші звуки, які сигналізують про небезпеку. Ще слід пам'ятати про те, що при шумі продуктивність фізичної праці падає на 30 відсотків, а розумової - на 60!

Щоб уникнути напруги зору, слід суворо стежити за освітленістю робочого місця дитини: світло має падати зліва і ззаду (у лівші - праворуч), щоб рука не загороджувала роботу. Дуже серйозно треба ставитися й до вибору книжок. Купуючи їх, батькам слід звернути увагу на те, щоб папір, на якому вони видрукувані, був цупкий і непрозорий. Аби перевірити це візуально, треба подивитися на сторінки книжки - на них не повинен просвічуватися текст зі зворотного боку. Крім того, не крейдований, оскільки на такому папері текст відсвічує, що погіршує сприйняття і сприяє порушенню зору. Те саме стосується й паперу для зошитів, в яких лінії (фіолетового, зеленого, блакитного або сірого кольорів) мають бути чітко продруковані й водночас збігатися на суміжних сторінках. Особлива стаття в профілактиці порушень зору - телевізор і комп'ютер. Перегляд телевізора й роботу на комп'ютері необхідно переривати через кожні 15-20 хвилин (рекламні паузи), а відстань від очей до екрана має бути не менше подвійної діагоналі екрана монітора і не менше 1 метра від екрана телевізора.

Неправильна постава справляє негативний вплив на роботу внутрішніх органів: ускладнює роботу шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи, легенів; зменшується життєва ємкість легенів, знижується обмін речовин, унаслідок чого можуть бути поганий апетит, млявість, головні болі, швидка стомлюваність. Дбаючи про правильну поставу своєї дитини, батькам слід пам'ятати, що портфелі й сумки, які носять на одному боці, для школяра не бажані взагалі - їх носіння може призвести до сколіозу. Ідеальним є ранець. Вага повного ранця не має перевищувати 5-6% ваги дитини, щоб вона не сутулилася і не нагиналася вперед. Загальна вага підручників і всього шкільного приладдя (без ваги ранця або портфеля), якщо учень носитиме його на відстань до 3 км, не повинна перевищувати допустимих гігієнічних норм: для 1-2-класників - 1,5-2 кг. Носiння важкого портфеля може викликати порушення постави, спровокувати викривлення хребта i захворювання нирок. Згiдно з санiтарно-гiгiєнiчними нормами шкiльний ранець має бути виготовлений з гiгiєнiчного водовiдштовхувального легкого матерiалу, забезпечений свiтловiдбивачами i еластичними лямками, забезпеченими ремінцями для регулювання довжини. Крім того, на кожному виробі обов'язково має бути проставлене маркування, для якого віку призначений даний ранець. Чим бiльше вiддiлень в ранцi, тим краще. У такому разi в ньому буде бiльше порядку i потрiбну рiч не доведеться дiставати з дна.

І ще одна невеличка, втім, переконані, важлива порада. Чудовий ефект у навчанні дає спів, який не тільки зміцнює м'язи гортані та голосові зв'язки, а й розвиває фонематичний слух, який відіграє важливу роль для правильного вимовляння звуків. Тому, якщо батьки хочуть, щоб дитина була успішна у вивченні іноземної мови, їм варто записати її в хорову студію.



Закони батьківської істини

Закон 1. Цінуйте любов своєї дитини. Пам’ятайте: від любові до ненависті – лише один крок, не робіть необдуманих кроків!
Закон 2. Не принижуйте свою дитину. Принижуючи її гідність, ви формуєте в неї вміння та навички приниження, які вона зможе використати по відношенню до інших дітей. Не виключено, що ними будете ви.
Закон 3. Не погрожуйте своїй дитині. Погрози дорослого породжують нещирість дитини, призводять до страху і ненависті.
Закон 4. Не накладайте заборон, якщо ви впевнені в тому, що зашкодить життю та здоров’ю вашої дитини. У природі дитини – дух бунтарства. Те, що категорично заборонено, дуже хочеться спробувати – не забувайте про це.
Закон 5. Не опікуйтеся своєю дитиною там, де можна без цього обійтися; дайте можливість маленькій людині самостійно зростати.
Закон 6. Не йдіть на поводу у своєї дитини, дотримуйтеся рівноваги між любов’ю й мірою та батьківською відповідальністю.
Закон 7. Розвивайте в собі почуття гумору. Учиться насміхатися над своїми слабостями, дозволяйте своїй дитині сміятися разом із вами. Учіть свою дитину глузувати з себе! Це краще, ніж бути посміховиськом для інших.
Закон 8. не читайте своїй дитині нескінченних нотацій, вона їх просто не чує!
Закон 9. Завжди будьте послідовними у своїх вимогах. Добре орієнтуйтеся у своїх «так» і «ні».
Закон 10. Не позбавляйте свою дитину права бути дитиною. Дайте їй можливість побути бешкетником і непосидою, бунтівником і пустуном. Дитинство мине швидко, а так багато треба встигнути спробувати, перш ніж подорослішаєш. Дозвольте своїй дитині бути нею у дитячі роки, інакше період дитинства триватиме все доросле життя.
Закон 11. Пам’ятайте, що найбільше батьківське щастя – бачити гідних, розумних і вдячних дітей!


Сімейний кодекс щасливої родини


1. Надайте життю можливість протікати природним шляхом, щоб міг розкритися природний потенціал вашої дитини. Адже мета її життя полягає в самозбереженні та реалізації вроджених здібностей з найменшими збитками й при мінімальних невдачах. Щастя − це значною мірою реалізація самого себе, задоволення своїх запитів.
2. Будь-яке тупцювання на місці, будь-яка затримка, пауза, зупинка в розвитку − передумова до поразки у боротьбі за реалізацію дитиною своїх задатків, за творчу самовіддачу. Не заспокоюйте себе тим, що якщо не сьогодні, так пізніше вона себе знайде: минуле неминуче і закономірно входить в сьогодення, а сьогодення − в майбутнє.
3. Більшість наших дітей − «просто діти», рідні, але «звичайні». Не прагніть створити з них вундеркіндів, ставлячи надмірні, непосильні вимоги, орієнтуючи на недоступні їм еталони. Годуйте розум і душу дитини тією «їжею» у якій саме вона найбільше має потребу для росту і розвитку. Дитина повинна частіше отримувати задоволення від того, що вона щось може, чим турбуватися через свою неповноцінність.
4. Здатність створює потребу використовувати цю здатність! Здібності треба розвивати! Вони − не привілей небагатьох. Просто у різних дітей − різні здібності. У кожного свій оптимум − у когось вище, у когось нижче. Визнання первинної неоднаковості − фундамент істинної соціальної справедливості.
5. Щоб підготувати маленьку дитину до життя, треба дати їй надійну систему знань, умінь і навичок. Усе це складе її оснащеність. З оснащеності виникає підготовленість. З підготовленості − здатність цінувати. Із здатності цінувати − рівень культури. Без відповідної бази − культури не буде!
6. Не орієнтуйте навіть найздібнішу дитину на винятковість! На цьому шляху її чекає розлад із самою собою: поряд з нею буде хтось ще більш обдарований, працелюбний, удачливий.
7. Відбутися в житті може тільки активна дитина. Ростите людину дії, людину вчинку. Бездіяльні мозок і м'язи втрачають свою працездатність. Бездіяльність закриває дитині усі шляхи для реалізації природного прагнення творити. Безглузді потреби, що реалізовуються лише в мріях! Страшна активність, спрямована проти інших!
8. Дозволяйте дитині ризикувати! Дозволяйте в справах, що вона виконує, певну долю ризику. Тоді прийдуть сміливість, уміння швидко орієнтуватися, приймати самостійні рішення. Залишайте за дітьми право на помилки! Тільки здійснюючи власні помилки, вони навчаться самостійно їх виправляти.
9. Не повчайте в незнанні! Правильно виховувати може лише той, хто знає свою дитину − розуміє її достоїнства та недоліки, відчуває її настрій, добре орієнтується в її інтересах, смаках, цінностях, звичках, здібностях.
10. Не змішуйте поняття «хороша» і «зручна» дитина! Хороший живе своїми думками і чужими почуттями, тобто самостійний і чуйний. Зручний − це людина, яку дорослі «пристосували» під себе, − слухняна, старанна, така, що беззаперечно підкоряється.
11. Виключите зі своєї практики вираження: «Роби, раз я наказав». Замініть цю форму пред'явлення вимог іншою: «Роби тому, що цього не зробити не можна» або «Роби тому, що це принесе комусь користь». Дитина повинна звикнути до виконання вимог не для щоб догодити зовнішньому розпорядженню (навіть батьківському!), а тому, що вони доцільні, розумні, потрібні.

12. Не прискорюйте штучно розвиток своєї дитини! Не вдавайтеся до крайнощів: свого часу людина, яка підростає, сама зажадає від вас «надбавки». Ось тоді й не відмовляйте їй, «годуєте» її розум, волю і почуття! Батьківська мудрість полягає в тому щоб йти в розвитку за самою дитиною.


13. Потурбуйтеся про те, щоб дитина накопичувала досвід в спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від ваших розпоряджень, зауважень, вказівок, рад. Нехай помалу син або дочка вчаться самі розпоряджатися собою!
14. Довіряйте дитині! Маленька істота доки ще не уміє думати одно, а робити інше. Використовуйте те, що вона робить, з кращого, а не з гіршого боку. Людина, що виросла в довірі, йде по життю спокійно, вона відкрита, доброзичлива і товариська.
15. Будьте терплячі! Ставтеся з розумінням до дитячих проявів: процес розвитку − випробування не лише для нас, батьків, але і для самої дитини. Виховуйте її вимогливою любов'ю. Наша нетерпимість означає невіру в себе. Не вірячи в себе, ми починаємо когось крушити, стаємо агресивними і направляємо свою агресію на того, хто слабкіше нас. Отже, чим ми більш нетерплячі, тим слабкіше, тим менше упевнені у своїй правоті діти.
16. Будьте послідовні у своїх вимогах, але при цьому пам'ятаєте: твердість лінії у вихованні досягається не покараннями, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю. Ніколи не упивайтеся своєю непохитністю! Непохитним бути солодко але небезпечно: твердість не завжди рівнозначна вимогливості, в ній може бути елемент байдужості, жорстокості, вседозволеності.
17. Не ставтеся до дитини зневажливо! Підростаюча людина якомога раніше повинна відчути свою значущість, навчитися поважати себе. Тільки за цієї умови з неї виросте людина з почуттям власної гідності, що поважає гідність навколишніх людей.
18. Не розглядайте дитину як власність, не ростите його для себе, не тіште свою самолюбність, не «привчайте» до себе надмірно синів і дочок! Наше завдання − виростити їх для життя в суспільстві, для життя серед людей.
19. Ніколи не відмовляйте дитині в допомозі! Надавайте їй допомогу-підтримку, допомогу-віру, допомогу-участь. Скласти дитині свою життєву програму і вимагати її неухильного виконання − «ведмедяча послуга»! Ніхто з нас не має права зазіхати на природне бажання дитини прожити своє, а не чиєсь життя!

20. Шукайте істину не в дрібницях: так легко упустити в дитині головне! Намагайтеся осягнути в ній сутнісне. Справа зовсім не в тому, щоб знати, які у нього хода, почерк, улюблені блюда. Важливо зуміти відповісти для себе на питання: чому у кожному конкретному випадку він вчиняє так, а не інакше, що їм рухає.


21. Оцінюючи свою дитину, говорите йому не лише про те, чим ви незадоволені, але і що в нім вас радує. Не звикайте порівнювати його з однокласниками, сусідами, друзями. Порівнюйте те, яким він був учора, з ним же сьогоднішнім. Завжди правильніше порівнювати людину з самим собою.

22. Вчіться відповідальності! Батьківська безпечність − механізм, що створює борги перед долею дитини, перед її сьогоденням і майбутнім. Відповідальні батьки передбачають наслідки своїх слів і дій.

23. Ставтеся до дитинства серйозно! У життя немає чернеток і пауз, немає підготовчих періодів. В кожний момент свого життя дитина або реалізує, або заперечує сама себе! Не забувайте: щоб син або дочка завжди прагнули самореалізуватися, ця їх потреба має бути затребуваною вами! Залишаючись незатребуваною, вона поступово атрофується.
24. Ніколи не говорите, що вам нема коли виховувати свою дитину. Ми виховуємо її способом життя, системою своїх цінностей, спілкуванням з друзями, відношенням до праці і дозвілля, обстановкою свого будинку. Виховуємо своєю присутністю і відсутністю.

25. Виховуйте щасливу людину! Таку, яка в майбутньому зуміє створити власними руками середовище, сприятливе для свого розвитку! Щастя − це не досягнута межа, це процес досягнення одних цілей і постановка інших. Неможливо досягти абсолютної досконалості. Завжди залишається необмежений простір для безперервного вдосконалення.



Кілька порад батькам першокласників

1. Не підганяйте, розраховувати час - це ваш обов'язок, якщо ви цю проблему не вирішили − провини дитини в цьому немає.

2. Обов'язково привчіть дитину зранку снідати. Це важливий момент у запобіганні хвороб шлунка.

3. Давайте дитині у школу бутерброд, фрукти. Вона в школі працює, витрачає багато сил і енергії.

4. Привчіть дитину збирати портфель напередодні ввечері. Перевірте, чи не забула вона чого-небудь важливого. Запитайте її, чи не передавав вчитель прохань або розпоряджень батькам.

5. Через деякий час дитина привчиться сумлінніше ставитись до своїх обов'язків і стане більш зібраною.

6. Проводжаючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без застережень: „Дивись, поводь себе гарно!", „Щоб не було поганих оцінок" та таке інше. У дитини попереду - важка праця.

7. Забудьте фразу „Що ти сьогодні отримав?!", а краще запитайте: „Про що нове ти сьогодні дізнався?". Зустрічайте дитину спокійно, дайте їй можливість розслабитись (згадайте, як вам буває важко після напруженого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте.

8. Після закінчення занять дайте дитині відпочити. Обід − зручний момент для цього. Школяр може розповісти про свій робочий день і у такий спосіб звільнитися від психологічного напруження.

9. Якщо дитина замкнулась у собі, щось її турбує, не вимагайте пояснень, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

10. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

11. Після школи не змушуйте дитину одразу сідати за виконання завдань, необхідно 1,5 години відпочити. Найоптимальніший час для виконання завдань - з 15 до 17 години.

12. Пам'ятайте, що телевізор - ворог № 1 успішного навчання. Не потрібно вмикати його раніше, ніж усі завдання будуть виконані. Якщо дитина дивиться телевізор під час денного відпочинку, то їй буде важко зосередитись. Бажано дозволяти дивитися тільки дитячі передачі.

Перевіряйте, чи правильно вона зрозуміла пройдений матеріал, попросіть її прочитати вголос. У І і II чверті краще це робити щовечора, а в II півріччі контроль можна зменшити до 2-3 разів на тиждень.

14. Перевіряти не значить „робити замість" − ніколи не підказуйте дитині готових рішень. Обов'язково перевірте, щоб те, що потрібно було вивчити напам'ять, було вивчено добре: точність виконання завдань − важлива умова успішного навчання. Потрібно також впевнитись, що дитина може застосувати набуті знання на практиці. Для цього їй треба запропонувати виконати кілька вправ.

15. Не треба навантажувати дитину позашкільною діяльністю з самого початку навчального року. Спорт і заняття в гуртках, звичайно, корисні для загального розвитку, але спочатку впевніться, що у дитини вистачить сил і часу. Початок навчального року − період стресу, і перевантаження можуть тільки нашкодити.

16. Протягом дня знайдіть (намагайтеся знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

17. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Усі розходження щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Коли щось не виходить, порадьтеся з вчителем, психологом. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.

18. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось її турбує: головний біль, поганий загальний стан. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження.

19. З перших днів навчання вимагайте дотримання режиму дня дитиною, щоб вона лягала спати в один і той же час. Сон для школярів має першочергове значення. У І чверті дитина повинна спати не менше 10-11 годин, потім можна скоротити до 9-10 годин.

20. Якщо дитина засинає не відразу, все одно примушуйте її лягати в ліжко. І не треба думати, що школяр уже достатньо дорослий для того, щоб йому розповідали казки. Використайте метод, перевірений століттями: тихо поговоріть з дитиною перед сном, попросіть її що-небудь розповісти чи розкажіть самі. Такі хвилини - одна з не багатьох можливостей для справжнього спілкування.

21. Знайте, що навіть великі діти (7-8 років) люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь цього робити. Це їх заспокоює, знімає денну напругу, допомагає спокійно заснути і відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день і дитина повинна бути готова до нього. А допомогти в цьому їй мають батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати якогось дива від дитини, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочуючи її.

22. Батькам необхідне терпіння. Ентузіазм перших днів швидко проходить, його місце займає втома. Допоможіть дитині зберегти нормальний ритм і не піддайтеся спокусі зробити їй маленьке послаблення. Часті нарікання на дитину чи порівняння з іншими можуть розвинути комплекс неповноцінності. Навпаки, інколи треба похвалити дитину, навіть коли у неї щось не виходить, дати їй невеличкий перепочинок і потім повернутися до виконання завдань.

23. Ні в якому разі не ставте ваші стосунки з дитиною в залежність від її успішності. Гарні довірливі стосунки і усвідомлення того, що дитина завжди може розраховувати на Вашу підтримку, допоможуть їй налаштуватися на успіх з початку нового навчального дня.

24. Дитина має відчувати, що ви завжди її любите, завжди їй допоможете та підтримаєте.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка