Добірка психолого-педагогічних порад для батьків першокласників



Сторінка16/17
Дата конвертації25.11.2016
Розмір2.8 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

Вчимо дитину писати
Поради класовода батькам
• Навчаючи дитину калiграфiчно писати, необхiдно враховувати її iндивiдуальнi особливостi: нахили, особливостi зору (короткозорiсть, далекозорiсть), вiдхилення в моторицi (тремтiння пальцiв, посмикування руки пiд час письма i т. iн.).

• Кожне заняття починається з перевiрки правильностi сидiння дитини, положення ручки або олiвця в руцi, розмiщення зошита на партi або столi та його перемiщення пiд час письма. Це сприяє профiлактицi порушення постави i зору дитини, пiдвищенню працездатностi, формуванню правильного та швидкого письма.

• У процесi занять звертайте увагу на те, наскiльки чiтко дитина обводить контури фiгур, лiнiї вiзерункiв, малює i пише злiва направо.

• Пiд час роботи над написанням лiтер звернiть увагу дитини на елементарний склад букв, допоможiть їй видiляти найпростiшi графiчнi одиницi, проведiть ритмiчне прописування цих елементiв спочатку в повiтрi, а потiм за допомогою ручки.

• Орiєнтуйте маленьких школярiв на правильне з’єднання букв у складах, на дотримання нахилу пiд час написання букв i слiв.

• Навчайте дiтей писати чисто, без помарок, не заходити на поля, не обводити букви двiчi. Таке письмо сприятиме вихованню охайностi, працьовитостi, сумлiнностi та старанностi у виконаннi будь-якої роботи.

• Виконуючи з дитиною роботу з написання слiв, нагадуйте їй про лексичне значення слова та необхiднiсть дотримуватися правил орфографiї.

• Пам’ятайте: безперервне письмо не повинно тривати довше п’яти хвилин.

• Через кожнi 7 - 10 хвилин роботи з прописами необхiдно проводити фiзкультхвилинки тривалiстю 1,5 - 2 хвилини, а також спецiальнi пiдготовчi вправи для розвитку пальцiв, кистi, передплiччя руки.

• Формування графiчних навичок — процес складний i тривалий. Дитина, зображуючи найпростiшi елементи тiєї чи iншої букви, докладаї максимум зусиль, емоцiйно переживає свої невдачi. Тому необхiдно враховувати настрiй дитини, вчасно приходити їй на допомогу.

• Не забувайте похвалити дитину, заохотити її стараннiсть.

• Ваша постiйна увага, пiдтримка та активна допомога в оволодiннi навичками письма нададуть дитинi впевненостi у своїх силах i можливостях.

Джерело: http://teacher.at.ua/

Вивчіть та пограйте з дітьми


Користування предметами (споживання)

Дитина шести років має знати про те, що кожний предмет використовується (споживається) для задоволення потреб людини. Вміти використовувати за призначенням основні предмети, знаряддя праці, речі, прилади, дбайливо до них ставитися, знати місце зберігання кожного. Володіти елементарною культурою споживання продуктів праці інших людей.

Пограйте з дітьми.

– Д/гра “Який предмет потрібен?”

1. Щоб визначати час.

2. Розмовляти на відстані.

3. Спостерігати за зірками.

4. Вимірювати вагу.

5. Міряти температуру.

6. Варити їжу.

7. Намалювати картину.

8. Їсти суп.

9. Чистити зуби.

Виготовлення предметів (виробництво)

Дошкільники мають знати про існування різних виробництв, що виготовляють предмети вжитку, технічні прилади та знаряддя, засоби пересування та зв’язку. Називати деякі з відомих. Розуміти відмінності між виробничою діяльністю дорослої людини та предметно-практичною дитини. Охоче займатися практичною діяльністю, доводити розпочате до кінця.

1. Пограйте з дітьми.

1.Необхідно дати дітям поняття про матеріали, з яких виготовляються предмети: папір, тканина, деревина, метал, глина, скло, пластмаса, гума.

2. Д/гра “З чого зроблений предмет?”

3. (рушник, стіл, ложка, окуляри, ручка, книга, сукня, чашка, лампа, пилка, лінійка, гумка, лялька, м’яч, шорти, ніж, подушка, олівці...)

– Д/гра “Що буває дерев’яним, скляним, гумовим?”

– Д/гра “Що зайве?”

– рушник, наволочка, окуляри, сарафан;

– тарілка, ложка, чашка, цукерниця;

– ніж, каструля, шпалери, таз;

– ваза, ковдра, окуляри, лампочка;

– книга, газета, олівець, зошит;

- лінійка, ручка, зубна щітка, стіл

За матеріалами: http://oipopp.ed-sp.net/ , http:/


Пам´ятка Дитина-Батькам

Не балуйте мене, Ви мене цим псуєте. Я дуже добре знаю, що не обов´язково давати мені все, чого я жадаю. Я просто випробовую Вас.


Не бійтеся бути твердими зі мною. Я віддаю перевагу саме такому підходу. Це дозволяє мені визначити своє місце.
Не покладайтеся на силу у стосунках зі мною. Це привчить мене до того, що рахуватися потрібно тільки з силою. Я відгукнуся з більшою готовністю на ваші ініціативи.

Не будьте непослідовними. Це збиває мене з пантелику і змушує наполегливіше намагатися у всіх випадках залишити останнє слово за собою.


Не давайте обіцянок, які ви не можете виконати, це похитне мою віру у вас.
Не піддавайтеся на мої провокації, коли я кажу або роблю щось тільки для того, щоб просто засмутити вас. Інакше я спробую досягти ще більших «перемог».
Не турбуйтеся надто сильно, коли я кажу: «Я ненавиджу вас». Я просто хочу, щоб ви пошкодували про те, що зробили мені боляче.
Не змушуйте мене відчувати себе молодшим, ніж я є насправді. Я відіграюся на вас за це, ставши «плаксою» і «скиглієм».
Не робіть для мене і за мене того, що я в змозі зробити для себе сам. Я можу продовжувати використовувати вас як прислугу.
Не дозволяйте моїм «поганим звичкам» залучати до мене надмірну частку вашої уваги. Це тільки надихає мене на продовження їх.
Не поправляйте мене у присутності сторонніх людей. Я зверну набагато більше уваги на ваше зауваження, якщо ви скажете мені все спокійно віч на віч.
Не намагайтеся обговорювати мою поведінку в самий розпал конфлікту. За деякими об´єктивними причинами мій слух притупляється в цей час, а моє бажання співпрацювати з вами стає набагато меншим. Буде нормально, якщо ви зробите певні кроки, але давайте поговоримо про це трохи пізніше.
Не намагайтеся читати мені повчання і нотації. Ви будете здивовані, дізнавшись, як чудово я знаю, що таке добре і що таке погано.
Рецепт приготування хорошого уроку

Візьміть дюжину найкращих емоцій. Ретельно відберіть тільки ті, що позбавлені розчарувань, злопам'ятності та злості. Після того, як ви відібрали ці дванадцять емоцій, розділіть їх на п'ять (або шість) уроків, які вам доводиться проводити кожного вашого робочого дня.


Додайте до кожного свого уроку:

12 порцій мудрості,

11 порцій терпіння,

10 порцій хоробрості,

9 порцій працездатності,

8 порцій оптимізму,

7 порцій відданості своїй справі,

6 порцій вільнодумства,

5 порцій доброти,

4 порції відпочинку й турботи про здоров'я,

3 порції гумору,

2 порції такту,

1 порцію віри в кожного свого учня.
Примітка: у пропорціях інгредієнтів можливі варіанти на розсуд того, хто готує.
Для того, щоб додати гостроти та насолоди вашому уроку, додайте до нього ложечку гарного настрою, скибку нерозсудливості, за смаком розваги, обов'язково додайте гри й рясно посипте все гарним добрим гумором. А тепер налийте любов до дітей і збийте все енергійними рухами, не допускаючи застою. Поставте вашу страву на вогонь дитячих сердець. Прикрасьте свою страву посмішками, родзинками та гілочками радості. Перед подачею учням урок сервірується спокоєм, самовідданістю та професіоналізмом учителя.
Чітко додержуйтесь цього рецепту, у точності дотримуючись інгредієнтів страви при підготовці кожного свого уроку.
Приємного вам апетиту, шановні колеги! Апетиту до вчительської праці та творчості!

Особливості організації роботи з 6-річними першокласниками

Вступ


  1. Психологічні особливості дітей шестирічного віку

  2. Готовність дитини до школи

  3. Особливості організації роботи з шестирічними першокласниками

  4. Медико-гігієнічні проблеми збереження здоров’я дітей

  5. Робота з батьками. Психолого-педагогічні поради батькам першокласників

Вступ
Чи можуть залишити когось байдужими ці діти, в яких поєднується розсудливість дорослого з непосидючістю дитини? Яскравий прояв дитячої мудрості та безпосередності

. Так , це вони – шестирічки. “Чомучки” стали школяриками. І вже кілька років ми

чуємо враження вчителів у діапазоні від захоплення до “і що я з ними робитиму?”

І з кожним роком не зменшується, а чомусь збільшується коло проблем. Так.

Не завжди є умови для навчання малюків.

Так ,не всі вони готові до школи. Так. Не завжди ми, вчителі, готові їх прийняти,. Так, так, так, але… Попри всі твердження, спробуємо поглянути на ситуацію з іншого боку. Може, школі подаровано шанс, ще одну можливість побачити дитину такою, якою вона є насправді?

Навчитися приймати її безумовно, не оцінюючи. Бо вже не вдається адаптувати дітей до шкільного життя. Шестирічки вимагають, щоб школа адаптувалася до них.

Останнім часом з’явилося чимало збірників, монографій, статей у періодиці, присвячених проблемам шестирічних першокласників. Ці проблеми також обговорюються освітянами на різних рівнях. Схоже на те, що ця тема ще тривалий час залишається актуальною.

Індивідуалізація виховання і навчання дитина на етапі переходу від дошкільного до початкового шкільного навчання є основним чинником, що забезпечує здійснення особистісно орієнтованої освіти дітей шестирічного віку. Поглиблене дослідження особливостей розвитку дитини, що здійснюється протягом усього періоду дошкільного дитинства, дозволяє побачити причини виникнення особливих досягнень або прогалин у розвитку дитини, встановити відповідні причинно-наслідкові зв’язки та визначити систему подальших психолого-педагогічних заходів. Взаємодія педагогів дошкільної та початкової ланок освіти з питань індивідуалізації передбачає обмін інформацією між ними , побудову педагогічної роботи в системі початкової освіти з урахуванням надбань дошкільного дитинства.

Реформаційні процеси, що відбуваються у вітчизняному освітянському просторі, зумовлюють нагальність розв’язання комплексних соціально-педагогічних завдань, одним із яких є перехід до систематичного навчання дітей з 6-років. Відомо,що одним із найвідповідальніших життєвих циклів людини є дошкільний період, тому інноваційні шляхи творчого розвитку дошкільників сприяють опануванню ними не тільки премудростей шкільної науки, а й науки життя, набувають у сучасних умовах особливого значення.

Дошкільна педагогіка володіє арсеналом засобів підготовки дітей до школи: програми, методики, методичні рекомендації. Але при зарахуванні дітей до школи вчителі скаржаться на недостатню підготовленість майбутніх учнів. Дані досліджень свідчать, що під час психологічного тестування дітей, які йдуть до першого класу, --13% із них мають високий рівень готовності, 65% - середній, 12% - низький. У чому причина таких результатів? Їх багато, але про найважливішу потрібно сказати. Вся система нашої освіти, починаючи з першої ланки – дошкільного виховання, готує дітей до виконавської діяльності через репродуктивні методи навчання, розвиваючи саме виконавські здібності. Проте світ змінюється, науково-технічний прогрес ставить перед людиною інші завдання, а виконавські завдання частіше перекладаються на машини, оскільки мозок людини має звільнятися для творчої праці.

Реформування системи освіти зумовило нові теоретичні й методологічні засади змісту освіти. Стало очевидним, що традиційна підготовка дітей до школи втратила свою перспективу. У наш час набуває цінності особистісне формування дитини.

Сучасний стан підготовки дітей до життя полягає в переорієнтації її змісту від суто навчального та розвивально-соціального, що забезпечує формування творчої особистості і зумовлює необхідність створення умов для її фізичного, психічного та соціального розвитку як складових творчої особистості, передбачених базовим компонентом. Тому маємо всі підстави вважати, що підготовка дошкільників до школи є важливою ланкою для адаптації до шкільних умов, подальшого успішного навчання.

1. Психологічні особливості дітей шестирічного віку

В системі початкової освіти України відбуваються серйозні перетворення. Початкова школа перейшла на чотирирічне навчання. До першого класу прийшли шестирічні діти. Психологами встановлено, що вік від 6 до 7 років є перехідним між дошкільним і молодшим шкільним періодами. Важлива роль дошкільного періоду полягає в досягненні дитиною соціальної зрілості. З приходом до школи змінюється провідна діяльність шестирічного школяра – тепер праця, гра, творчість підпорядковані навчанню.

Робота з шестирічними дітьми передбачає обов’язкове врахування фізіологічних та психологічних особливостей. Деякі з психологічних особливостей маленьких учнів сприяють організації навчального процесу в першому класі, а інші – ускладнюють її. Залежно від характеру впливу цих особливостей на процес засвоєння першокласниками навчального змісту і норм шкільного життя їх можна розподілити на дві групи.

До першої групи належать психологічні особливості шестирічних першокласників, на які педагог може спиратись під час організації навчального процесу. У свідомості шестирічного учня складається ієрархія мотивів. При цьому одним з основних стає мотив встановлення і збереження добрих стосунків із дорослими та іншими дітьми. Учень прагне до визнання з боку дорослого і намагається гарними вчинками заслужити це визнання. Маленький школяр набагато швидше відгукується на прохання і побажання педагога, ніж на жорсткі умови. Власне шкільні норми поведінки ( необхідність піднімати руку на уроці, вставати для відповіді і т. д.) першокласникові краще пропонувати спочатку у вигляді гри за шкільними правилами.

Шестирічний учень ініціативний, намагається відшукати межі для “можна” та “не можна” в поведінці. Для першокласника дуже важливо побачити результати власного зростання як школяра. Маленький школяр прагне все пояснити, прокоментувати, показати, йому подобається запитувати і дізнаватися нове. Першокласник здатний достатньо довго утримувати увагу на тих об’єктах, які йому цікаві.

У другій групі перелічені психологічні особливості шестирічних першокласників, які ускладнюють процес засвоєння ними нового предметного змісту і прийняття норм шкільного життя. Шестирічний учень не може прийняти та засвоїти всі норми шкільної поведінки, часто порушує межі норм. У першокласника знання норм поведінки і оцінка себе відповідно до цих норм часто не збігаються. Маленький школяр прагне в усьому бути першим, але не може при цьому адекватно оцінити свої уміння. Він часто відчуває труднощі у взаємодії з однолітками. Емоційно важко сприймає власні невдачі, але виявляє ініціативу в критиці однолітків.

Психологи (Л.А.Венгер, Я.Л. Коломенський, В.С. Мухіна) у своїх працях розкривають характерні особливості дітей шестирічного віку:

  1. У дітей цього віку достатньо розвинене мовлення

  2. Для них характерна пізнавальна активність.

  3. У шести річок переважає недовільна увага, хоча вони можуть і довільно регулювати свою поведінку, зосереджувати увагу на тому, що їх приваблює.

  4. Це час інтенсивного розвитку пам’яті.

  5. Шестирічки – і реалісти, і фантазери. Їхня уява має велику варіативність та відіграє важливу роль.

  6. Діти дуже довірливі. Мають почуття сорому, гордості. Їхня внутрішня позиція у ставленні до себе: “Я – хороший”.

  7. Прагнення до позитивних взаємин із дорослими організовує поведінку дітей-шестирічок. Бажання заслужити схвалення дорослих і симпатію товаришів є одним із основних мотивів поведінки.

  8. У шестирічок почуття переважають над розумом. Їхнє життя це постійні хвилювання з кожного приводу.

  9. Дітям цього віку не вистачає сили волі. Мотиви “хочу” і “потрібно” вступають у суперечність. Щоб зберегти гарні стосунки з дорослими, дитина інколи обманює.

  10. Працездатність у шестирічок є невеликою, тому для них необхідно створити особливий режим праці і відпочинку, використовувати індивідуальний підхід, постійний медичний нагляд. Особливо негативно впливають на працездатність шестирічок шум і галас.

  11. Діти з готовністю виконують вимоги вчителя. Тому потрібно, щоб педагогічний вплив був спрямований на виховання моральних якостей особливості дитини.

  12. Адаптація до нових умов – складний період для малюків. Вони напружені психологічно і фізично.

  13. За даними досліджень, для шестирічок із нормальним розвитком характерною є висока розумова активність. Проте майже у кожному класі зустрічаються діти із затримкою розумового розвитку. З ними необхідно багато працювати і не ототожнювати їх із категорією розумово відсталих дітей.

  14. Шестирічки люблять веселитися і пустувати. Це їхній природний стан.

  15. Є категорія дітей із невротизмом, неврозом, неврозом страху, неврозом нав’язливих станів, неврозом нетримання сечі (енурез), заїканням. Тільки особлива турбота вчителя, доброзичливий стиль спілкування з цими дітьми в колективі сприятиме попередженню та подоланню їхніх негативних психічних станів.

  16. У цьому віці вже є лідери: справжні і неформальні. Вчителеві дуже важливо спрямувати дітей до справжнього лідера.

  17. Звісно, велике значення для розвитку шестирічок має навчання, але особливе місце в їхньому житті посідає гра. Усвідомлену мету шестирічкам найлегше побачити у процесі гри, Ставлення до гри і правила гри є у цьому віці своєрідною школою соціальних відносин. Гра розвиває здібності дітей аналізувати свої дії, вчинки, мотиви, а також співвідносити їх з діями, вчинками та мотивами інших людей.

Важливе значення для забезпечення особистісно орієнтованого виховання школярів, для розвитку самоповаги у шестирічок має знання ними своїх прав. На жаль, у шкільній практиці цьому важливому аспекту виховання приділяється недостатньо уваги. Учитель разом із дітьми може сформулювати ці права. Це такі як:

  • право на повагу і ввічливе ставлення до себе

  • право на самостійність у виконання завдань учителя

  • право на відпочинок на уроці і на перерві

  • право на гру, фантазію, пустощі

  • право на любов дорослих

  • право на захищеність від негативних впливів

  • право на отримання відповіді дорослих на всі свої запитання

  • право звернутися за допомогою до дорослих

  • право отримати похвалу за добрі справи

  • право не бути заляканим дорослими

  • право не бути покараним фізично


2. Готовність дитини до школи
Готовність дитини до школи вчені умовно поділяють на фізіологічну, інтелектуальну, психологічну і соціальну. Усі складові готовності тісно взаємопов’язані, і недоліки у формуванні будь-якої з них так чи інакше відбиваються на успішності навчання дитини у школі.

Розвиток основних функціональних систем організму дитини і стану її здоров’я складають фундамент шкільної готовності. Одне з першочергових завдань родини полягає в тому, щоб сприяти нормальному фізичному розвитку дитини. Для цього потрібно придбати необхідний спортивний інвентар , створити домашній спортивний майданчик і стимулювати дитину до щоденних занять фізичними вправами, проводити з нею рухливі ігри, прогулянки, вчити плавати, здійснювати процедури для загартовування, стежити за нормальним харчуванням малюка, за регулярним медичним обстеженням тощо.

Інтелектуальну готовність забезпечує оволодіння найпростішими формами мислення, мислительними операціями, розвитком допитливості, ініціативи, самостійності, умінням логічно мислити, формуванням умінь і навичок у плануванні роботи, праця у певному темпі та інше.

Розумова готовність дитини до школи передбачає певний рівень сформованості вміння слухати дорослого й сприймати його вказівки, керуватися ними під час виконання завдань,усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання не зрозуміле, оцінювати свою роботу, досягати бажаних результатів.

Велике значення для успішного навчання має правильність мовлення. Дитина повинна говорити виразно, правильно, грамотно будувати речення, послідовно висловлювати свої думки.

До початку навчання в школі майбутні першокласники повинні опанувати такі поняття: “більше”, “менше”, “однаково”, “стільки ж”, “короткий і довгий”, “старший і молодший”; вміти порівнювати найпростіші множини предметів (геометричні фігури, фрукти тощо). Значне місце повинно зайняти ділове налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто потрібно формувати її психологічну готовність до навчання. Батькам необхідно пам’ятати що основними у цій роботі повинні стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу потрібно будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; постійно переконувати, що навчання в школі - це серйозна праця, в результаті якої дитина дізнаватиметься про щось нове. У жодному випадку не варто залякувати труднощами, що можуть виникнути в процесі навчання. Пам’ятаючи про те, що в школі робота буває не цікава, але важлива яку потрібно ретельно виконувати, необхідно привчати дитину і підкорятися слову “ потрібно”, свідомо орієнтуватися в своїй позиції (“хочу і потрібно”) . Необхідно поступово формувати уміння доводити до кінця розпочату справу, долати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватися невдачею. В індивідуальних бесідах вчителі радять батькам привчати дитину жити і працювати в колективі ровесників, пам’ятати, що особливі труднощі відчувають учні, які ростуть у сім’ї одинаками.

Питання розвитку моторики дітей молодшого шкільного віку привертає увагу психологів та педагогів під час розробки оптимальних способів організації початкового етапу навчання.

Діти 6-літнього віку, які нині навчаються в першому класі, переживають це явище особливо болісно, оскільки їх організм потребує адаптації до статистичного положення тіла під час виконання мікрорухів – пози сидіння.

Останнім часом у психології стає актуальною ідея цілісності тілесного простору дитини впізнанні, який має в собі риси інтегрального сенсорного утворення --- важливого джерела інформації. Образ тіла має ознаки розумової та емоційно-чуттєвої активності, яка відображається в індивідуальній схемі тіла дитини. Цілком очевидно, що формування вищої форми мислення у молодших школярів відбувається відповідно до закону гармонійної єдності макро – і мікрорухів у схемі тіла: перші створюють для активізації емоційно-почуттєвого, а другі - розумового рівнів активності.

Із початком навчання в житті дитини відбувається дуже багато змін. Це нові умови життя та діяльності, нові контакти, нові стосунки, нові обов’язки. Змінюється соціальна позиція: був просто дитиною тепер став школярем. Усе підпорядковується навчанню , школі. Пристосування дитини до школи відбувається не одразу. Це досить тривалий процес, що пов’язаний зі значним напруженням усіх систем організму. Лише через 5-6 тижнів поступово підвищуються та стають більш стійкими показники працездатності, у дитини спадають напруження та тривожність.

Що ж відбувається в організмі дитини в перші дні навчання?

- нестійка працездатність;



  • дуже високий рівень напруження серцево-судинної системи;

  • низькі показники координації різних систем організму між собою;

  • різке зниження навчальної активності;

  • зниження працездатності;

  • до кінця першої чверті маса тіла зменшується 60% дітей
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка