Добірка психолого-педагогічних порад для батьків першокласників



Сторінка11/17
Дата конвертації25.11.2016
Розмір2.8 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   17

Виключати „4-й зайвий" за інструкцією „Що тут зайве?"

  • Розуміти і пояснювати сюжетну картинку із прихованим змістом.

  • Складати розрізні картинки з 4-х та більше частин по вертикалі, горизонталі та навкіс.

  • Складати пірамідку, матрьошку з 7 місць.

  • Складати речення (з 2 слів з заданим словом). Визначити кількість слів у реченні, кількість складів у слові, кількість звуків у слові, послідовність звуків у слові. Розрізняти голосні та приголосні звуки в слові.

  • Вміти визначити наголос в слові, виділити наголошений склад.

  • Вміти утворювати нові слова.

  • Вміти орієнтуватись у просторі: верх-низ, ліворуч-праворуч.

  • Вміти розповідати великі вірші, казки, переказувати прослухані оповідання.

  • Вільно володіти діалогічною та монологічною мовою.

  • Вміти чисто вимовляти всі звуки мови, розмовляти фразами, правильно їх оформлювати, не порушувати структуру складних слів.

  • Бути працездатною, уважною, мати хорошу пам'ять.


    В 6-7 лет ребенок должен уметь:

    Внимание — выполнять задание не отвлекаясь около 15 минут; находить 5-6 отличий между предметами; удержи­вать в поле зрения 8-10 предметов; выполнять самостоятель­но быстро и правильно задание по предложенному образцу; ко­пировать в точности узор или движение.

    Память - запоминать 8-10 картинок; рассказывать по памяти литературные произведения, стихи, содержание кар­тины; повторять в точности текст, состоящий из 3-4 пред­ложений.

    Мышление - определять последовательность событий, складывать разрезную картинку из 9-10 частей; находить и объяснять несоответствия на рисунках; находить и объяс­нять отличия между предметами и явлениями, находить сре­ди предложенных предметов лишний, объяснять свой выбор.

    Математика — называть числа в прямом и обратном порядке; соотносить цифру и число предметов; составлять и решать задачи в ОДНО действие на сложение и вычитание; пользо­ваться арифметическими знаками действии; измерять длину предметов с помощью условной меры; ориентироваться на листе бумаги; определять время по часам.

    Развитие речи - правильно произносить все звуки; опреде­лять место звука в слове; использовать в речи сложные предло­жения разных видов; составлять рассказы по сюжетной картине или по серии картинок, из личного опыта, не менее чем из 6-7 предложений; составлять предложения из 5-6 слов, чле­нить простые предложения на слова; делить слова на слоги.

    Развитие мелкой моторики — свободно владеть карандашом и кистью при разных приемах рисования; изображать в рисунке несколько предметов, объединяя их единым содержани­ем; штриховать или раскрашивать рисунки, не выходя за контуры; ориентироваться в тетради в клетку или в линию; передавить в рисунке точную форму предмета, пропорции, располо­жение частей.

    Ознакомление с окружающим - называть свое имя, фа­милию и отчество, имя и отчество своих родителей; название своего родного города (села), столицы, Родины; последовательность времен года, частей суток, дней недели; называть весенние, летние, осенние, зимние месяцы; отличать хищных животных от травоядных, перелетных птиц от зимующих, садовые цветы от полевых, деревья от кустарников; называть все явления природы, название нашей планеты и спутника Земли.
    Діагностична система вправ і завдань для дослідження психомоторної організації першокласників - шестирічок.
    Питання розвитку моторики дітей молодшого шкільного віку привертає увагу психологів та педагогів під час розробки оптимальних способів організації початкового етапу навчання. Значна кількість розроблених технологій навчання — від традиційної до розвивальної будуються на вивченні мікрорухів (рухів руки) під час формування навичок письма, тим часом як макрорухи (рухи всього тіла, жести, пантоміміка) залишаються прерогативою фізичного виховання. Таким чином, порушується цілісність психомоторної дії, що при зводить до розриву між пізнавальною та руховою діяльністю.

    Діти 6-літнього віку, які нині навчаються в 1 класі, переживають це явище особливо болісно, оскільки їх організм потребує адаптації до статичного положення тіла під час виконання мікрорухів — пози сидіння.

    Останнім часом у психології стає актуальною ідея цілісності тілесного простору дитини в пізнанні, який має в собі риси інтегрального сенсорного утворення — важливого джерела інформації. Образ тіла має ознаки розумової та емоційно-чуттєвої активності, яка відображається в індивідуальній схемі тіла дитини. Цілком очевидно, що формування вищої форми мислення у молодших шко­лярів відбувається відповідно до закону гармонійної єдності макро — і мікрорухів у схемі тіла: перші створюють умови для активізації емоційно-почуттєвого, а другі — розумового рівнів активності.

    Із метою виявлення найважливіших характеристик психомоторної організації дитини, необхідних для успішного навчання в початковій школі, було проведено попереднє обстеження дітей 5—6 років, які вступали до 1 класу.

    Виявилось, що успішність підготовки до навчання дітей 6-літнього віку визначається, головним чином, станом довільної регуляції пізнавальної активності. Перш за все, сюди належать наявність мотивації до учіння, а по-друге — здатність виконувати психомоторні дії відповідно до мовної інструкції та внутрішнього стимулу до дії. Крім цього, важливими характеристиками дітей, які вступають до 1 класу, є мовно-слухова пам'ять, наочно-образне мислення, організація мікрорухів обох рук, стан просторових функцій макрорухів тіла.

    Для дослідження психомоторної організації першокласників застосо­вується діагностична система вправ і завдань.



    1. Аналіз дитячих малюнків — «коміксів», об'єднаних одним сюжетом. Малюнки виконуються чор­ним олівцем у зошиті, аркуш якого поділений на 4 частини.

    Аналізуються також продукти діяльності: малюнки, аплікації тощо. Не­обхідним є також вивчення умінь дітей під час написання елементів букв, цифр і виконання вправ зорово-слухового диктанту.

    2. Формування дій за мовною інструкцією: «На один стук підніми праву руку, на два - ліву», а також інші дії за заданою руховою програмою в схемі тіла.

    3. Дослідження просторової координації за допомогою карток із зоб­раженням рухів згідно з інструкцією: «Зроби так само».

    4. Домальовування деталей предметів на готових малюнках.




    5. Дослідження динамічних рухів тіла за мовною інструкцією: «Покажи рухами форму літери».

    6. Малювання нуликів правою та лівою руками протягом 15 секунд (за В. В.Климентом).

    Результати оцінюються за такими показниками: 10—15 нулів - висо­кий рівень; 7—9 нулів - достатній рівень. Порівняння результатів для лівої та правої рук здійснюється з метою визначення особливостей моторної активності та регуляції дій правою і лівою півкулями головного мозку. Діти виконують завдання на аркуші не розлінованого паперу розміром половини стандарту АЗ.

    7.Запам'ятовування 10'слів: м'яч, сон, тінь, прапор, гра, сосна, річка, світло, собака, сміх.

    8.Складання предметів із геометричних фігур (трикутник, прямокут­ник, квадрат, коло) за зразком.

    9.Розташування предметів у групах відповідно до складу числа; ви­значення складу чисел; малювання схеми складу чисел на заданій формі.

    Контрольна робота

    1. Склад чисел.



    2. Склад числа 7.

    Відповідно до виконаних завдань визначається психомоторний тип го­товності дітей до навчання: діти, які готові до навчання; діти, які умовно готові до навчання; діти, які не готові до навчання.

    Діти, які готові до навчання.

    Потреба в спілкуванні, увага до запитань та завдань, активність і ста­ранність під час виконання завдань, адекватність емоційних реакцій та по­ведінки. В малюванні впевнено вимальовуються лінії: вертикальні, гори­зонтальні, округлі, зигзаги, хвилясті тощо. Чіткість ліній та натиску олівця під час виконання малюнка свідчать про впевненість та силу руки. В малюнках, що виконані у кольорі, переважають насичені кольори, охоплена вся кольорова гама, пере­даються величина, просторові відношення та сюжет. Елементи букв і цифр виконані згідно з поданими зразками. Безпомилкове виконання макро- та мікрорухів за словесною інструкцією. Вміння організовувати рухи в просторі тіла за зразком у дзеркальному відображенні. Відсутність помилок у домальовуванні деталей на малюнках. Уміння показати в динаміці руху заданий образ літери чи цифри, зображення за допомогою жестів форми предметів. Малювання нулів правою та лівою руками з достатнім натиском, ідентичність змальовування елементів букв. Заучування слів за 3—5 спроб. Здатність складати конструкції предметів за зразком, уміння виконувати кон­структивні дії. Розуміння складу числа з двох менших, уміння показати це на різних формах, змалювати.

    Таким чином, у дітей, готових до навчання, спостерігається добре виражена мотивація до активного співробітництва з дорослими під час виконання завдань, розвинена психомоторна активність, мовно-слухова пам'ять. Однак, може відзначатися недостатня сформованість невербальних способів пізнавальної активності (макрорухів, міміки, жестів) наочно-образного мислення та швидкості просторових дій.

    Діти, які умовно готові до навчання.

    Мають добру мотивацію, стабільність і точність виконання завдань, але необхідна наявність певної кількості спроб та рухів за допомогою дорослого, які «підводять» до правильного виконання завдань. У малюванні домінує чіткість виконання прямих ліній, натиск олівця в округлих лініях невпевнений. Кольорова гама бідніша, є кольори, які передають емоційну збудливість і неврівноваженість; сюжетна лінія малюнків простежуєть­ся не завжди, але величина та розташування предметів зберігаються. Елементи букв передаються з просторовими порушеннями; в зошитах із зразками червоного кольору вони вимальовані краще, ніж у друкованих прописах. Це свідчить про емоційну нестабільність. Виконання мікро- та макрорухів за інструкцією відбувається після додаткових повторень. Дзеркальне відображення рухів після 2—3 спроб. Уміння зобразити жестами слова та числа після додаткової інструкції та роз'яснення. Малювання нулів правою та лівою руками із середньою швидкістю, але без дотримання лінії і з порушенням розміру нулів. Так само порушується розмір під час змальовування елементів букв. Заучування слів у середньому за 9 спроб, причому під час запам'ятовування вплітаються інші слова, виникають побічні асоціації. Вміння складати конструкцію предмета з допомогою дорослого, завдяки навідним запитанням. Те ж стосується визначення складу числа, групування елементі в числа та називання суміжних чисел.

    Отже, діти, які умовно готові до навчання, за доброї мотивації та пізна­вальної активності мають недостатню спрямованість психомоторних дій, порушення мовно-слухової пам'яті, виражену потребу в додаткових стимулах діяльності, які надає дорослий у різних формах (заохочення, образне порівняння, емоційна підтримка).

    Ці діти виявляють нерівномірність результатів, яка не залежить від складності завдань: рухові відповіді гальмувались, рука зупинялася, не за­кінчивши рух із подальшим продовженням дії. Такий тип виконання завдань свідчить про дезорганізуючий вилив психоемоційних станів (тривоги, невпевненості тощо).

    На наш погляд, діти, які умовно готові до навчання, мають типологіч­ні характеристики, які виявляються в різних видах психомоторної активності. Це діти з емоційно-почуттєвими та образно-емоційними особливостями психомоторних дій. Виконання навчальних завдань для дітей, які умовно готові до школи, буде успішним тоді, коли вчитель здійснюватиме індивідуальний підхід на основі врахування особливостей психомоторної організації та добиратиме стимули (слово, образ, почуття).

    Діти, які не готові до навчання.

    Діти мають мотивацію до виконання завдань, але в більшості випадків не можуть це зробити без допомоги дорослого. Рухові дії виконуються за стереотипами, діти неспроможні перебудувати програму рухів, словесні інструкції сприймають погано, але здатні повторити рух, який виконує дорослий. У малюванні домінують нечіткі лінії, натиск слабкий, невпевненість у змалюванні округлих форм, лінії переривчасті, кольорова гама одноманітна, містить 2—3 кольори. Нездатність самостійно передати сюжет, просторові відношення та величину предметів. Відзначається безпорадність під час виконання завдань, що супроводжується словами: «Не можу», «Не вмію», «Не знаю». Малювання елементів букв і цифр пов'язане з технічними складноща­ми: діти невміло координують рухи рук, концентрують м'язові зусилля на кінчик олівця. Виконувати макро- та мікрорухи можуть, лише повторюючи показ дорослого, неспроможні передати за допомогою жестів і рухів тіла форму та зміст. Із графічними спробами не можуть впоратися, припускаються порушень у передачі просторових відношень: зменшення розміру та кількості елементів букв. Запам'ятовування слів можливе після тривалих вправ, але утримання в пам'яті всього 6—7 слів з 10. Малювання нулів правою рукою уповільнене, кількість — 2—3, а лівою рукою писати не пробують. На перше місце у дітей цієї групи виходить недостатня пізнавальна активність як у вербальній, так і в невербальній формах, що виявляється у відсутності довільної регуляції психомоторних дій.

    Психомоторне обстеження дає змогу провести аналіз складових пізна­вальної діяльності шестиліток, виявити дітей, не готових до навчання в школі, диференціювати дітей із різними психомоторними можливостями, дати прогноз успішності навчання на найближчий період шкільного навчання та скласти програму індивідуального психомоторного розвитку з використанням вправ і завдань рухового змісту.
    Хибні стратегії підготовки дітей до школи
    Для дитини вступ до школи – це рубіж, який пройти не так легко. Багаторічні спостереження педагогів і шкільних психологів свідчать, що цей етап неминуче пов'язаний зі змінами у психіці дитини. Змінюються сформовані раніше життєві поняття. Дітям, які звикли до певних порядків, потрібен час, щоб пристосуватись до нового темпу і стилю життя.

    Головна, суттєва, часом фатальна помилка підготовки до школи полягає в хибному розумінні природи досягнення шкільної зрілості. Вважається, що коли ми визначаємо шкільну зрілість як здатність виконувати певні види діяльності, то й досягти її можна шляхом вправляння в цих видах діяльності. Необхідно пам’ятати, що завдання тестів для визначення шкільної зрілості є насамперед діагностичними критеріями, які визначають її, а не тими видами діяльності, які її формують і сприяють розвитку дитини.

    Часто під час підготовчих занять дітей змушують сидіти за партами, вправляти руку в малюванні дрібних деталей або читати абетку, вчать рахувати тощо, дрібними порціями відтворюючи те, що чекає на них у школі. Звичайно, такий підхід має певну рацію і певний результат: діти набувають навичок письма, лічби та групової роботи за наказом вчителя. Проте в цьому випадку йдеться про навчання, а не про розвиток. Розвинуться лише ті діти, у яких окремий вид діяльності потрапить до зони найближчого розвитку, тобто ті, у яких певна ділянка мозку «дозріває». Проте серед 5-6-річок їх небагато. Зважимо ще на нерівномірність розвитку кожної окремої дитини. Хтось, приміром, добре опановує себе та здатен виконувати словесні інструкції, знає букви й рахує, проте не може написати літери і цифри, не віддзеркалюючи їх, не може писати в клітинках, плутає лівий і правий бік аркуша.

    Через те що діти виконують діяльність, до якої ще фізіологічно не готовий їхній мозок, настає виснаження. Жодному тренеру не прийде в голову дати п’ятирічній дитині фізичне навантаження як для семирічної – м’язи підірвуться. Мозок – не м’язи, він складніший, наслідками його неприродного навантаження буде не біль, а мінімальні мозкові дисфункції і, як наслідок, деформація психічного розвитку дитини.

    Реакція на раннє навчання може бути відстроченою і надалі виявитися в різноманітних емоційно-особистісних відхиленнях, схильності до частих захворювань, логоневрозії (заїканні), тиках і нав’язливих рухах. Випереджальне навантаження на кортикальні відділи мозку (кору), неминуче при навчанні читання, письма, лічби, через свою енергоємність виснажує субкортикальні відділи (підкоркові). Така дитина на тлі високих досягнень у царині літератури і математики демонструє не сформованість елементарних навичок (невміння зав’язувати шнурки, різати хліб тощо). Тому слід педагогу підходити до планування підготовчих занять з урахуванням цих зауважень.
    Типові помилки підготовки до школи


    • Навчання письма, лічби та читання через примус, за партами.

    • Робота тільки у двомірному просторі: у зошитах, посібниках, на аркушах паперу, в абетках, альбомах.

    • Часом програма формування навичок для першого класу «спускається» аж на навчання п’ятирічних дітей.

    • Захоплюючись тренуванням дрібної моторики, вихователі подекуди забувають про розвиток основних рухових здібностей.

    • Формуючи понятійне мислення, починають одразу з класифікації предметів та явищ, минаючи опис і порівняння, не приділяють уваги базовому процесу – перцепції, тобто сприйняттю якостей об’єктів.

    • Корекційний процес часом набуває характеру муштри, спостерігається наростаюче виснаження внутрішніх компенсаторних функціональних можливостей дитини.


    Вступ до шкільного життя

    Курс для батьків майбутніх першокласників

    Вступ до шкільного життя

    Курс для батьків майбутніх першокласників


    Перший день

    Дитина – майбутній школяр

    1.Лекція «Завдання курсу «Вступ до шкільного життя для батьків майбутніх першокласників».

    Даний курс є органічною частиною методичного забезпечення адаптації майбутніх першокласників до умов шкільного життя (Г.А.Цукерман «Введение в школьную жизнь для будущих школьников»).

    Завдання курсу для батьків:


    • уточнення і корекція уявлень батьків про дитину (вікові закономірності дитячого розвитку, показники готовності до шкільного навчання, особливості провідної діяльності), школу (особливості навчання шести річок) і психолого- педагогічні особливості адаптації дитини до шкільного навчання;

    • ознайомлення зі змістом і завданнями курсу «Вступ до шкільного життя для дітей»;

    • координація організаційно-виховних дій батьків і школи для забезпечення ефективності опанування дітьми зазначеного курсу;

    • виявлення і корекція батьківських очікувань і установок стосовно дітей навчання у початковій школі;

    • надання рекомендацій батькам щодо їхніх організаційно-виховних дій під час опанування дітьми курсу «Вступ до шкільного життя для дітей» і на початку шкільного навчання.

    Формами проведення занять є групова дискусія, груповий аналіз відеоматеріалів, міні-лекція, тренінг, навчальний семінар, групові та індивідуальні консультації.

    2.Групова дискусія «Наші очікування стосовно дитини – майбутнього школяра, школи».

    Хід проведення.

    Батьки поділяються на групи. Бажано заздалегідь приготувати приміщення таким чином, щоб учасники одразу сідали по групах у довільному порядку (за інтересами).

    Перед початком дискусії кожен отримує індивідуальне завдання – упродовж 7-ми хвилин відповісти на два запитання:


    1. Опишіть, що Ви очікуєте від своєї дитини в першому класі?

    2. Чого Ви очікуєте від школи?

    Далі кожна група має сформулювати свою думку щодо очікувань від дитини і школи, дібрати аргументи на захист власної позиції. Організовується групова дискусія.

    Наступний етап – представник від кожної групи озвучує результат обговорення (5-хвилинне повідомлення).



    Рекомендації ведучому.

    Дискусія дозволяє уточнити і глибше усвідомити позиції стосовно можливостей дітей, їхнього розвитку і шкільного навчання. Вона покликана виробити загальну аргументовану позицію. Підставою розподілу на групи є розходження первинної точки зору, одержаної у ході вибору відповіді на запитання: «Яка Ваша позиція стосовно розвитку дитини?» (А – будь-яка дитина може все, важлива лише методика навчання; Б – є індивідуальні особливості дитини, лише з урахуванням цих особливостей можливі бажані результати; В – прогрес у навчанні і розвитку дитини залежить від уроджених якостей, що розкриваються незалежно від методики навчання).



    Підсумком дискусії є усвідомлення необхідності глибше вивчити свою дитину. Часто батьки мають завищені вимоги щодо своїх дітей, їм не терпиться наблизити свою дитину до ідеалу. Тим, хто страждає на цю хворобу (та й дітей мучить), не допоможуть жодні приватні рецепти.

    Батькам, що готові розпочати самолікування, можна запропонувати відповісти на наступні запитання:



    1. Чого конкретно я домагаюся від дитини?

    Відповідь, « щоб училася на « відмінно» не є задовільною, тому що не вказує шляхів досягнення наміченої мети. Набагато продуктивнішим є змістовний аналіз дитячих помилок і труднощів з обов’язковим урахуванням вимог шкільної програми, що часом поблажливіша, ніж вимоги батьків, які не знають вікових норм розвитку.

    2. Чому я прагну до цієї мети?

    Що в моїх вимогах продиктовано турботою про дитину, а що – хвилинним настроєм, марнославством, огляданням на те, що скажуть інші (навіть значимі для мене) люди?

    3. Чи пред’являю ті самі вимоги до себе і своїх близьких?

    Чи вимагаючи, щоб дитина вправлялася в читанні, сама волію проводити час біля телевізора? Привчаючи сина не розкидати речі, не чекаю цього від чоловіка? Домагаючись від дитини чесності, прошу її сказати по телефону, що мене немає вдома? До речі, замисліться, чи поділяєте ви ті шкільні вимоги, які, вслід за вчителем, пред’являєте дитині? Якщо, приміром, особисто вам глибоко байдужа акуратність, за відсутність якої дитині дорікають у школі, то чи варто лицемірно ставати на сторону школи проти дитини і не вимагати від неї того, що для вас не має значення?

    4. Чи хоче дитина того самого, чого хочу я?

    Зазвичай це найслабкіший пункт виховних програм. Усі ми прагнемо бути ковалями дитячого щастя, але не можна виховувати дитину кувалдою і виковувати їй ланцюги з власних планів і принципів.


    1. Чи може дитина досягти наміченої мети?

    Що їй заважає? Може, саме неправильне визначення мети? Необхідно ще й ще раз замислитися: чи чітко я розумію, чому їй важко? Як я можу допомогти?

    А тепер перевірте, чи правильно ви розв’язали це завдання самопізнання. Якщо ваша відповідь сформульована винятково термінами «вона не… (може, хоче, знає, уміє)», перевірте себе ще раз, можливо, ви не були із собою досить відверті.


    Другий день.

    Що таке готовність до шкільного навчання?

    1. Лекція – семінар «Що таке готовність до шкільного навчання? Як допомогти дитині підготуватися до шкільного навчання?»

    Веселі й святково одягнені, з букетами квітів йдуть першого вересня діти до школи. Кожен із них сподівається бути зразковим учнем і отримувати гарні оцінки, любити свого вчителя й школу і взагалі розраховує на цікаве, веселе життя. Поділяють цей радісний настрій і вчителі.: «От мої діти. Які вони всі гарні! Треба тільки знайти до кожного з них свій «золотий ключик».

    Але минає зовсім небагато часу і ми чуємо: «Мамо, а чи довго мені ще ходити до школи? Я вже стомилася…»; «А коли будуть канікули? Все вчимося, вчимося…».

    А з іншого боку можна почути скарги вчителів на труднощі, що виникають у роботі.

    У чому причина невдоволення? Яким дітям важко вчитися і з якими важко працювати вчителю?

    «Чи не рано, - з тривогою запитують мами, - садити шести річок за парти, позбавляти безтурботного дитинства, витівок, ігор?» Може, ми й справді квапимося? Насамперед необхідно розрізняти психологічну непідготовленість до школи, яка можлива й у 7, і в 8 років, і принципову неможливість навчання у 6 років.

    Неготові до шкільного навчання діти завдають учителю найбільше клопоту. Як, правило, саме з цієї категорії « ведуть свій родовід» відстаючі учні. Найчастіше ці діти бувають неуважними на уроці, випадають із загальної роботи класу, нарешті, у них швидко зникає бажання вчитися й інтерес до шкільного життя.

    Як можна визначити психологічну готовність чи неготовність дітей до школи? Що ж таке, за нашими уявленнями, «зрілий дошкільник?»

    «Дошкільну зрілість» можна визначити як цілісний психічний стан дитини дошкільного віку, що характеризується високим ступенем розвитку тих якостей і процесів, що переживають свій розквіт саме в дошкільний період дитинства і для яких цей період є сенситивним. Для 6-річних дітей із гарним психічним розвитком найтиповіший кооперативно - змагальний рівень спілкування з однолітками, довільність у сфері спілкування з дорослим і відкриття дитиною своїх переживань у сфері самосвідомості. Крім того, принципово важливим є :

    -сформовані прийоми ігрової діяльності;

    -розвинені соціальні емоції і високий (для даного періоду) рівень морального розвитку;

    - розвинена уява;

    - високий рівень наочно-образного мислення, пам’яті, мовлення.

    Варто звернути увагу на сам факт недостатньої підготовленості до шкільного навчання значної частини дітей, що приходять до школи. Це створює труднощі для всіх. Важко насамперед самим дітям, важко батькам, важко вчителю та іншим учням класу, змушеним пристосовуватися до спільної навчальної діяльності з цими дітьми.

    Виділяють три основні групи труднощів, з якими зустрічаються неготові до школи діти. Перша група ускладнень стосується системи взаємин і взаємодії з однолітками (невміння слухати товариша і стежити за його роботою, змістовно спілкуватися з однолітками, погоджувати з ними свої дії), друга - сфери спілкування з дорослим (нерозуміння умовності запитань учителя, його особливої позиції, специфічності навчальних ситуацій і навчального спілкування), третя – сфери власної самосвідомості (завищена оцінка своїх можливостей і здібностей, необ’єктивне ставлення до результатів своєї діяльності, неправильне сприйняття оцінок учителя). Ці три групи труднощів відбивають основні сторони психологічної готовності дитини до школи і шкільного навчання. Відповідно і показники психологічної готовності до школи розподіляються на ці групи.

    Як це не парадоксально звучить, саме ранній початок шкільного навчання створює необхідні умови для практичного розв’язання проблеми психологічної готовності дітей до школи.

    Раннє виявлення у дитини будь-яких здібностей нічого не говорить про її готовність чи неготовність до школи. Навіть безсумнівні математичні здібності не можуть бути гарантією успіхів на шкільних уроках математики. Для успішного навчання необхідно ще багато з того, чого в дошкільника поки просто немає.

    Отже, що ж містить у собі поняття психологічна готовність до школи? Компонентами психологічної готовності є інтелектуальна, особистісна, вольова.

  • 1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   17


    База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка