«Джон Уікліф і Ян Гус. Витоки Реформації»



Скачати 53.73 Kb.
Дата конвертації30.12.2016
Розмір53.73 Kb.
«Джон Уікліф і Ян Гус. Витоки Реформації».
Починаючи від IV ст., коли хвилі варварських нашесть на Рим раз по раз руйнували осередки християнства, склалося так, що вплив римського єпископа неухильно зростав. І поступово серед новостворених держав у Західній Європі Рим виступає не лише, як твердиня апостольської віри, але й як центр світової політики. Папа Григорій VII наприкінці ХІ ст. видав коротке зведення прав і переваг римського первосвященика, так званий «Диктат папи», що підкреслював зверхність папи над усім світом. А папа Інокентій ІІІ на початку ХІІІ ст. підкорив Риму ледве чи не всіх монархів Західної і Центральної Європи. Втім, це верховенство католицької Церкви над світською владою тривало недовго. Невдоволення духовним і політичним владарюванням папства стало проникати у всі куточки Європи. І почалося воно у перших містах, де були створені університети: Оксфорді, Празі, Болоньї та Парижі.

Саме тут, ще задовго перед початком Реформації, були викувані ті ідеї, які знищили папську теократію у Західній Європі. І розпочав цей процес викладач Оксфордського університету, великий англійський мислитель і теолог Джон Уікліф.

Вважається, що Уікліф народився близько 1330 року у графстві Йоркшир, і його прізвище походить від назви невеличкого села, яким колись володіли його предки. Глуха англійська північ з похмурим болотистим ландшафтом і бідність, яка його оточувала, безперечно вплинула і виховала у малому Джонові схильність до аскетизму і наполегливість у праці. Він вчився 20 років і лише у 42-а здобув ступінь доктора теології і право проповідувати.

Його проповіді з критикою Папи Римського і перемоги у богословських диспутах були настільки блискучими, що дуже скоро він зайняв не просто високе, а виняткове місце серед англійського духовенства. Англійські прелати володіли багатством утричі більшим доходу англійської корони. Тому нічого дивного не було у тому, що один із синів короля Едварда ІІІ – граф Джон Гентський, герцог Ланкастерський, який мав величезний вплив на справи держави, став поділяти ідеї Уікліфа і наблизив його до себе. На початку 1374 року за розпорядженням короля Едуарда ІІІ Уікліф став настоятелем парафії у Лесторському графстві всього лише за 15-ть миль від Лондона. Це дозволяло Джону Уікліфу одночасно викладати у Оксфорді і часто відвідувати Лондон, де його проповіді були настільки популярними, що збирали тисячі людей.


- Істинне владарювання від Божої благодаті! І право владарювати залежить від істинності правління! Не треба платити податки поганим управителям чи то в церкві, чи то в державі! Король має право на майно в Церкві, тим більше, якщо та його неправильно використовує і вивозить з Англії до Франції, у казну папи римського! І папу можна і треба виправляти і навіть звинувачувати!

- Бо він така сама людина, як і ми всі!
І Уікліфа підтримав не лише народ, а й англійський парламент, що проголосував про зменшення податків, які Британія мала сплачувати Папі Римському. Уікліф написав кілька трактатів у яких обстоював право короля позбавляти кліриків, що скоїли злочини, їхніх джерел прибутків і відділяв Церкву від держави. Зрозуміло, що така діяльність дуже скоро призвела до гонінь проти Уікліфа з боку католицької Церкви. Папа Римський став закидати англійського архієпископа буллами, у яких вимагав засудити єретика і спалити. Але Уікліфа підтримав практично увесь склад викладачів Оксфордського університету, а герцог Ланкастерський Джон Гент заявив на першому процесі, який розпочав проти Уікліфа архієпископ Кентерберійський Седбері:
«Я поквитаюся з усім духовенством Англії, якщо, бодай, волосина впаде з голови Джона Уікліфа!».

У відповідь на церковні звинувачення Уікліф почав перекладати Біблію англійською. Він вважав, що перекладене латиною Святе Письмо незрозуміле простому англійцеві і тому він не може жити за законами Божими. Переклад Біблії він завершив перед самою своєю кончиною. Помер Джон Уікліф у містечку Латтеруерте 31 грудня 1384 року. Його ідеї були особливо підтримані у континентальній Європі. Найбільшим прихильником учення Уікліфа став чех – Ян Гус.

Народився він близько 1371 році у селі Гусинець у Південній Богемії. У 1393 році завершив курс навчання у Празькому університеті і став магістром вільних мистецтв. За кілька років став деканом факультету вільних умінь. Під «вільними уміннями» чеські богослови розуміли філософію античних часів. Його лекції захоплюють студентів. Щоб послухати Гуса, до університету приходять чеські дворяни і церковники. У 1402 його обирають ректором Празького університету. Але Гусові замала університетська аудиторія і він приймає священицький сан, щоб проповідувати мирянам. І в тому ж таки 1402 році його призначають настоятелем Віфліємської каплиці у Празі, де під впливом Джона Уікліфа і за підтримки чеського короля Вацлав IV, який усякими способами боровся з захопленням німцями Чехії, Гус починає проповідувати чеською мовою.

Віфліємська каплиця була єдиною у Празі, де правилося і проповідувалося чеською, а не латиною чи німецькою. Ян Гус на свої проповіді збирав багатотисячні натовпи. Під впливом праць Джона Укліфа він вважав, що Папа Римський не може владарювати над світом, що будь яка влада, у тому числі і церковна має єдиного зверхника – Ісуса Христа. Тому Гус заперечував відпущення гріхів за куплену індульгенцію і виступав, так само, як і Уікліф за чистоту Євангелія. Його підтримували сотні чеських студентів, викладачі і простий люд, так що довкола нього утворилася могутня партія патріотів, кличем яких слугували слова Яна Гуса:


«Чехи мають бути першими в Чехії, як французи у Франції чи німці в Німеччині!».
І врешті чеські професори домагаються того, що Вацлав IV своїм указом скасовує усі привілеї, якими користувалися німецькі викладачі, що працювали у Празькому університеті. І німецька професура разом з студентами-німцями залишає Прагу і переїздить до Лейпцига, де засновує новий університет. Втім, вороги Гуса не дрімали. Папа Римський Іоанн XXIII у 1413 році відлучив Гуса від Церкви і наклав заборону на все місто Прагу проводити богослужіння і проповіді чеською мовою. У Празі почалися стихійні акції протесту. Люди захоплювали храми і відкрито почали виступати проти Папи Римського. Троє ремісників було схоплено німецькими властями і страчено. Народ урочисто поховав тіла страчених у Віфлеємській каплиці і Гус під час проповіді, як завжди, своїм тихим, але твердим голосом, назвав їх мучениками за правду. Папа Римський відразу ж наклав на Яна Гуса анафему і велів у всі святкові і недільні дні під калатання дзвонів проклинати Гуса по всій Європі.
«Віднині ніхто неповинен давати Гусові ані їжі, ані питва, ані прихистку, і місце, на якому він стоїть, піддається забороні!» (De cetero nemo dabit neque cibum neque potum neque Gus tectum, ubi stat sub interdicti!)
Король Вацлав IV під тиском Риму наказав Гусу покинути Прагу. Переховуючись у чеських дворян, що його підтримували, Гус пише свою відому роботу «Про Церкву», в якій обстоює право вилучення церковної землі і майна світською владою, залишаючи церковникам рівно стільки, щоб вони могли безбідно жити. А ще він так само, як і Уікліф, перекладає Біблію чеською мовою. Це до краю розлючує усе католицьке духовенство і Яна Гуса у 1414 році запрошують на Вселенський Собор, який розпочався у німецькому м. Констанц. Гус, котрий отримав він імператора Священної Римської імперії Сигизмунда І охоронну грамоту, вирішує їхати на цей Собор, щоб проголосити і відстояти свої погляди. Але його відразу ж заарештовують, утримують впродовж семи місяців у монастирській в’язниці і піддають інквізиторському трибуналу. Йому було велено покаятися і привселюдно відмовитися від своїх творів, чого він не зробив. Коли ж 6-го липня 1415 року Гуса привели до кафедрального собору Констанца і запропонували відмовитися від своїх поглядів, інакше його відправлять на вогнище, він сказав:
«Я обираю не між життям і смертю, а між правдою і брехнею».
У той же день 6 липня 1415 року Яна Гуса було спалено на вогнищі. Остання фраза, яку він промовив на кострищі, що ледь розгоралося, стала крилатою.
«О свята простота!».
Так звернувся він до злиденної бабусі, яка підкидала до вогнища сухі гілки, щоб те краще розгорілося. З того часу по всій Чехії 6-го липня заведено розпалювати вогні і молитися за душу святого Яна Гуса. Пам’ять про великого борця за чистоту віри живе й в українському народі. Тарас Шевченко написав про Яна Гуса відому поему «Єретик», у якій возславив великого чеха.





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка