Джин Шарп. Звільни себе сам. Як покласти край диктатурі чи іншій формі гноблення: підручник із стратегічного планування дій



Сторінка4/6
Дата конвертації22.04.2017
Розмір0.49 Mb.
1   2   3   4   5   6

Три типи знань (ЧАСТИНА 4)

Три типи знань


Дослідження, спостереження та аналітика кажуть нам, що для розробки компетентної та масштабної стратегії успішної боротьби за свободу потрібні три типи знань:

(1) Знання про конфліктну ситуацію, опонентів, а також суспільство та його потреби.

(2) Поглиблені знання про природу та техніку виконання ненасильницьких акцій.

(3) Знання та здібності, необхідні для стратегічного аналізу, мислення та планування.



Якщо будь-яка група розпочне боротьбу проти диктатури чи іншої системи пригноблення, або хоча б спробує підготувати ґрунтовну стратегію такої боротьби, не маючи цих трьох типів знань, це буде нерозумно і потенційно матиме згубні наслідки.

Розуміючи це, дехто рекомендував збирати разом три групи осіб, кожна з яких володіє одним із цих типів знань, щоб ділитися досвідом із іншими. Існувала думка, що ці три групи разом, перебуваючи в одній кімнаті, можуть укласти компетентну ґрунтовну стратегію. На жаль, зібравши разом три групи осіб, кожна з яких володіє одним із трьох потрібних типів знань, потрібного результату не отримаєш.

Це тому, що певний досвід кожної з груп не вийде за межі цієї окремої групи. Аналітичні здібності, здатні укласти розумну ґрунтовну стратегію, повинні використовувати всі три об’єднані типи знань та міркувань. Необхідно дослідити, як саме ці три типи знань та навиків можна поєднати, щоб укласти компетентний загальний план здобуття влади та демократизації. Це інтегроване знання також потрібне для планування обмежених кампаній, спрямованих на досягнення менш масштабних цілей.

(1) Знання про конфліктну ситуацію, опонентів та суспільство


Люди, що живуть під владою диктатури чи інших форм гноблення, як правило, вже мають суттєві знання про систему, за якої вони мешкають. Відповідно, у їх розпорядженні вже є певний «силовий потенціал». Під силовим потенціалом розуміємо ті якості, ресурси та здібності, мобілізувавши та застосувавши які, група може посилити свою сторону в конфлікті.

Для роз’яснення цих знань можуть стати в пригоді наступні питання:

- Які теми стоять на порядку денному в конфлікті?

- Наскільки важливими є ці теми для кожної зі сторін?

- Чи змінювалися ці питання або інтенсивність їхньої підтримки з плином часу?

- Наскільки легко чи складно буде кожній із сторін піти на поступки іншій стороні?

- Чи є потенційні поступки корисними або шкідливими для тих, хто чинить опір гнобленню?

- У який спосіб населення, що чинить опір, може мобілізувати інших осіб на участь у боротьбі щодо цих тем?

- Як можна використати ці теми задля посилення мобілізації сил опору, послаблення підтримки опонентів та зміни лояльності серед групи опонентів та третіх сторін?

У вигнанців із країни може не бути частини цих знань, проте вони мають інші переваги. У них може бути інформація та ідеї, відсутні у більшості людей, що живуть всередині суспільства.

Оцінюючи поточну ситуацію в країні, може бути корисно підготувати оцінку абсолютних та відносних сильних сторін системи гноблення, а також існуючого та потенційного демократичного руху. У чому опоненти сильні, а в чому слабкі? У чому сильні протестувальники, а в чому слабкі? Це можна зробити шляхом стратегічного оцінювання.



Принципи стратегічного оцінювання пояснені в таких друкованих працях: «Ведучи ненасильницьку боротьбу» ( Waging Nonviolent Struggle), с. 525-541; Роберт Л. Хелві «Про стратегічний ненасильницький конфлікт» (Robert L. Helvey On Strategic Nonviolent Conflict), с. 47-65 та 165-166. Сторінок – 38. Загалом сторінок з цієї теми: 59.

Втім, виконуючи стратегічне оцінювання, слід пильнувати, щоб учасники групи стратегічного планування не зосереджувалися надмірно на деталях стратегічного оцінювання, нехтуючи головними факторами у ситуації загалом.

Головна мета полягає в тому, щоб зрозуміти сили та слабкості обох сторін, джерела їхньої потуги та імовірні напрямки застосування цих потуг обома сторонами у відкритому конфлікті. Як ці сильні та слабкі якості співвідносяться одна з одною? А також – як можна змінити відповідні сильні та слабкі якості кожної зі сторін?

Очевидно, що бажано заздалегідь брати до уваги ті засоби жорстокого придушення чи інших форм контролю, які можуть застосувати опоненти з метою припинення акцій непокори та протесту. Цю інформацію слід враховувати під час планування майбутнього конфлікту.

Іноді режим пригноблення, що зіштовхнувся з потужним опором, може вжити максимальні репресії та насильство. Слід брати до уваги ті психологічні, соціальні , економічні та політичні контрзаходи, які може застосувати опонент. Потрібно також оцінити здатність та бажання населення, що чинить опір, не припиняти боротьбу за свободу, незважаючи на репресії та інші контрзаходи опонентів.

(2) Поглиблені знання про характер та техніки виконання ненасильницьких акцій


Техніку ненасильницьких дій зазвичай погано знають та неналежно розуміють. У багатьох людей є помилкові уявлення з цього приводу. Вони можуть вважати, що добре її розуміють, проте реальність часто виглядає інакше.

У певних аспектах ненасильницька боротьба є дуже простою. У інших – її техніка є вкрай складною. Потрібне більше, ніж просто базове розуміння цього феномену, щоб здійснювати розважливе та ефективне стратегічне планування. Ніхто не здатен скласти масштабну стратегію, яка покладатиме серйозну надію на використання ненасильницьких засобів, або стратегії окремих локальних кампаній без дуже гарного розуміння цієї техніки.

Поширена неадекватність існуючих знань та розуміння цієї техніки означає, що групи та окремі особи, які розуміють імовірну корисність ненасильницької боротьби, не повинні стрімголов кидатися в бій без обережного вивчення ситуації та розважливої підготовки.

Вони також не повинні робити спроб негайно включитися у складання масштабної стратегії загальної боротьби, чи локальної стратегії для окремих компонентів кампанії. Усвідомлення відсутності належних знань може сильно стати в пригоді як захист від спрощених та небезпечних припущень, які можуть спричинити проблеми чи катастрофічні наслідки. Нестача адекватних знань про ці техніки наразі спостерігається практично всюди. Ситуація почала виправлятися в англомовних публікаціях лише в найближчі десятиліття.

Більшість потрібних та доступних знань та навиків, потрібних для участі в стратегічному плануванні – хоч вона і далека від ідеалу – наразі існує у формі друкованих посібників англійською мовою. Іншими мовами доступність цих знань більш обмежена. Крім цього, у інших мовах майже завжди були відсутні точні відповідники в термінології. Поняттєва база та термінологія до цього була вкрай неадекватною чи відсутньою також і в англомовних дослідженнях. Ця ситуація ускладнила переклад існуючої літератури з англійської на інші мови.

Зусилля, спрямовані на отримання нових знань та навиків із ненасильницького опору потребували і створили і нову термінологію, і оновлені визначення. (Див новий технічний Словник громадянської боротьби ( Dictionary of Civilian Struggle) за авторством Джина Шарпа) Це дозволило покращити комунікацію з приводу важливих ключових концептів та ідей («Посібник із перекладу текстів про ненасильницький опір» можна знайти на сайті Інституту Альберта Ейнштейна : www.aeinstein.org). Переклади на кілька іноземних мов і набору ключових термінів, і деяких важливих текстів є в доступі на сайті Інституту Альберта Ейнштейна.

Більшість текстів на тему ненасильницьких дій, які тут рекомендовані, мають одного автора. Прикро, що це саме так, і що тематика ненасильницької боротьби проти гноблення не була вивчена та розглянута настільки повно, як вона цього заслуговує. Добірка літератури, проте, була зроблена на основі її змісту, а не авторської належності. Ми не знайшли еквівалентні дослідження за іншим авторством, які могли б охопити точно той же зміст, що рекомендована тут література. Інші важливі праці з ненасильницьких дій, які тут не наведені, пізніше можуть стати в пригоді як додаткова література.

Добірка рекомендованої літератури укладалася на базі припущення, що читачі найперше будуть зацікавлені у можливому майбутньому застосуванні цієї техніки проти диктатури. Втім, як вже зазначалося вище, ці тексти можуть бути корисними під час підготовки до інших гострих конфліктів, особливо тих, які спрямовані на заміну режимів соціального та економічного гноблення більш справедливою системою влади та урядування.

Пропонування посібників з інструкціями у той час, коли люди вважають себе готовими до боротьби, може викликати в них розгубленість чи навіть роздратування. Така загальна реакція спостерігалася неодноразово. Люди, які думають про застосування ненасильницької боротьби в майбутньому, зазвичай вважають, що вони вже мають адекватне розуміння цього підходу, і тому їм не треба витрачати час на додаткове читання. Як правило, це невірний підхід.

Подібне узвичаєне ставлення, в найкращому випадку, є гарантією неадекватного стратегічного планування, а в найгіршому – призвідником катастрофи.


Стороння допомога?


Деякі люди, усвідомивши, що їм бракує глибоких знань із ненасильницької боротьби, звертаються до третіх осіб по вказівки, що їм слід робити. Вони можуть знайти окремих осіб чи групи, які охоче дають поради і пропонують допомогу.

Втім, приймати ці поради може бути часом не менш небезпечно, ніж вирішувати, як вести подібний конфлікт без глибокого розуміння ненасильницької боротьби. «Зовнішні» експерти не можуть володіти внутрішнім знанням ні певної конкретної конфліктної ситуації, ні поточної політичної ситуації, ні історичного фону. «Сторонні» можуть навіть не мати глибокого розуміння ненасильницької боротьби. Запропоновані ними вказівки можуть бути нерозумними, а це потенційно може завершитися поразкою та масовими жертвами.

На додачу до цього, зовнішня допомога не посилює повноважень. Люди, які отримують поради зі сторони, щоб вирішити власні проблеми, все одно будуть залежати від інших у цих питаннях.

Більше того, рекомендації, надані зовнішніми експертами, можуть іноді зумовлюватися бажанням цієї зовнішньої групи радників у першу чергу досягти власних цілей, а не цілей пригнобленого населення. Часом прохання про рекомендації про те, що саме слід робити учасникам опору, завершується втратою контролю над боротьбою та переходом його до «чужаків». Помилкові та поверхові поради можуть завдати великої шкоди.

Може статися так, що зовнішні сили, які пропонують допомогу групі, що веде ненасильницьку боротьбу, також пропонують гроші учасникам опору, які часто перебувають у фінансовій скруті. У таких ситуаціях слід бути максимально обережними. Така фінансова допомога може пропонуватися окремими особами, організаціями чи установами розвідки. І пізніше може виявитися, що ця фінансова допомога пов’язана із тим чи іншим способом контролю. Якщо з цим контролем погодилися, учасники опору можуть втратити можливість самостійно визначати свій порядок дій. Якщо його відхилили, фінансова допомога може припинитися. Якщо фінансова допомога походить від розвідувальних установ, зміни в політиці спонсорованого уряду можуть спричинити миттєву зупинку фінансування.

На додачу, історія найгірших «брудних фокусів» за участю розвідок та урядів ставить під сумнів доречність будь-яких зв’язків з ними рухів демократичного звільнення, і значно посилює вразливість цих рухів. Оприлюднення того факту, що учасники опору отримували гроші від розвідок, може заплямувати цей рух і посприяти його дискредитації як інструмента ворожого іноземного уряду.

Ці реальні обставини дозволяють краще зрозуміти, чому Ганді був дуже обережним щодо того, щоб учасники опору не залежали від зовнішньої фінансової підтримки.

Де знайти поглиблені знання?


Спроба планувати стратегію майбутнього ненасильницького конфлікту без належного досвіду та знань – це якби сповнений надмірного ентузіазму школяр зайшов би до хімічної лабораторії і почав навмання змішувати незнайомі елементи та сполуки, не прочитавши перед цим книг із хімії. Без поглиблених знань про ненасильницьку боротьбу люди, що рекомендують той чи інший спосіб дій, найімовірніше сильно пошкодять рухові.

Зусилля із розповсюдження знань про ненасильницьку боротьбу повинні керуватися еквівалентом клятви Гіппократа в медицині: «У першу чергу не нашкодь». Щоб узяти це попередження до уваги, потрібно знати, що шкодить застосуванню ненасильницького опору.

Для того, щоб удовольнити потребу в поглибленому розумінні ненасильницьких дій, слід звернути основну увагу на вивчення існуючих досліджень цієї техніки. Ми підібрали рекомендовану навчальну літературу у саме такій рекомендованій послідовності. Буде нерозважливо «висмикувати» з неї окремі тексти, змінювати послідовність читання, замінювати одні книги іншими або взагалі пропускати їх. Згодом може стати в пригоді додаткова, більш різноманітна література, але не зараз. Якщо це не вказано окремо, всі книги є за авторством Джина Шарпа.



Література для початківців

Аналіз вразливих сторін диктатур перед ненасильницьким опором:


«Проти диктатури – із упевненістю» (Facing Dictatorships with Confidence” in Social Power and Political Freedom, С. 91-112. Стор.: 21).

Короткий вступ до ненасильницької боротьби: «Реальні альтернативи є» (“There Are Realistic Alternatives,” С. 1-48. Стор: 48.)

Дослідження реалістичних способів покласти край диктатурі:
«Від диктатури до демократії» (“From Dictatorship to Democracy,” С. viii-x, 1-90. Стор: 93.)

Література для середнього рівня

Аналіз ненасильницьких дій


Роберт Л. Хелві, «Стратегічний ненасильницький конфлікт». (Robert L. Helvey, On Strategic Nonviolent Conflict: С. ix-xii, 1-45, та 67-86. Стор.: 69.)

Більше про ненасильницькі дії в конфліктах:


«Ведучи ненасильницьку боротьбу» (Waging Nonviolent Struggle, С-. 13-65, 359-430. Стор: 125.

Загальна кількість сторінок на цю тему: 436.



Література зі стратегічного планування та обрання методів

Вступ до стратегічного планування


«Політика ненасильницьких дій» (The Politics of Nonviolent Action), С. 492-495; «Ведучи ненасильницьку боротьбу» (Waging Nonviolent Struggle), С. 433-446; Хелві «Стратегічний ненасильницький конфлікт» (Helvey, On Strategic Nonviolent Conflict) С. 87-99. Сторінок: 31.)

Про усунення джерел влади


«Політика ненасильницьких дій» (The Politics of Nonviolent Action), С. 11-12 та 744-755. Сторінок: 14.

Про перерозподіл політичної влади


«Ведучи ненасильницьку боротьбу» (Waging Nonviolent
Struggle), C. 423-430. Сторінок : 8.

Посібник із підготовки стратегії вміщений у тексті «Політика ненасильницьких дій» (The Politics of Nonviolent Action), С. 495-510; та «Ведучи ненасильницьку боротьбу» (Waging Nonviolent Struggle), С. 433-508. Сторінок: 102.

До обговорення того, як підірвати систему гноблення з мінімальними втратами та максимальною ефективністю
«Громадянська влада та політична свобода» (Social Power and Political Freedom), С. 161-179. Сторінок: 19.

Про важливість неурядових організацій


«Громадянська влада та політична свобода» (Social Power and Political Freedom), С. 21-67. Сторінок: 47.

Аналіз зв’язків між технікою боротьби та соціальною структурою

«Громадянська влада та політична свобода» (Social Power and Political Freedom), С.
309-378. Сторінок: 70.

Обговорення додаткових аспектів ненасильницьких дій


Роберт Л. Хелві, «Стратегічний ненасильницький конфлікт"(Helvey, On Strategic Nonviolent Conflict),C. 101-143. Сторінок: 43.

Загальна кількість сторінок на цю тему: 770.

Ця література може надати знання, які стануть у великій пригоді під час планування боротьби проти добре захищених опонентів. Ці опоненти навряд чи віддадуть контроль та владу без боротьби. Розважливі та основані на знаннях дії можуть у цій ситуації значно підвищити шанси здобути успіх з одночасним зменшенням числа жертв.

Ми виходимо з того, що плани опору складаються, принаймні частково, на основі стратегічних оцінок. Під час перебігу потужного ненасильницького конфлікту і потенційні, і насправді задіяні сили обох сторін напевне будуть змінюватися. Через це потрібно буде знову звернути увагу на баланс сил між противниками. Коли реальна сила однієї чи обох сторін зазнала змін, буде доречно провести нову стратегічну оцінку, щоб використати її під час розробки планів нової фази конфлікту.

Раціональна ненасильницька боротьба має більше можливостей, ніж інші методи, досягти звільнення, тому що використання цих технік розповсюджує ефективні сили поміж усього суспільства.

Це розповсюдження відбувається двома способами:

- Населення отримує досвід у використанні цього способу дій, який може, при розважливому застосуванні, бути використаним проти будь-якого існуючого чи майбутнього гноблення.

- Застосування ненасильницького опору посилює та сприяє появі незалежних установ, що перебувають за межами підпорядкування держави. Ці установи та групи можна визначити як «місця сили», місця, де знаходиться сила, і звідки її можна застосувати.

Ці заклади можуть при потребі слугувати базами для організованого опору. Індивідуальні протести та акції непокори можуть бути благородними та героїчними, але успішна боротьба задля ліквідації гноблення потребує спільного опору та спільної непокори.

Втім, тут доречно зробити застереження. Ефективна стратегія не постане автоматично із вивчення цієї літератури. Ця пов’язана між собою добірка може дуже сильно допомогти, але сама по собі вона не дає гарантії, що читачі зможть на її основі скласти розумну стратегію. Тут потрібно ще дещо.

(3) Спроможність мислити та планувати стратегічно


Особи, які бажають спланувати раціональну стратегію ліквідації гноблення, повинні посилити свої здібності у таких напрямках:

- Вони мають вивчити рекомендації з планування стратегій.


- Вони повинні думати самі за себе і планувати розважливо.
- Вони мають бути готові взяти на себе відповідальність.
- Їм слід розвинути здібності до стратегічного мислення та компетентного планування стратегій.

Іншими словами, розробники планів мають думати над тим, як слід діяти групі, щоб ці дії учасників опору дійсно сприяли досягненню їхніх цілей. Все це слід робити в контексті боротьби з диктатурою чи переважаючими за силою опонентами, які імовірно матимуть бажання та змогу застосувати жорсткі репресії.

«Мислити стратегічно» - це значить обрахувати, як діяти реалістично і змінити ситуацію так, щоб при цьому зростала імовірність досягнення бажаної мети. Це дуже сильно відрізняється від простих заяв про бажаність цієї мети чи проголошення опозиційності до чинної системи.

До обрахунків того, як досягти цієї довгострокової мети, входить визначення дій, які слід виконати задля того, щоб наблизити цю бажану мету. Під час планування довготермінової масштабної стратегії потрібно звертати особливу увагу на низку кампаній обмеженого масштабу в складі цього довготермінового конфлікту, які очікуються в майбутньому.

У ці плани потрібно включити те, як має початися довготерміновий конфлікт, як розвиватимуться дії, і в який спосіб суб-стратегії та індивідуальні кампанії, що стосуються обмежених питань, робитимуть внесок на користь досягнення головної мети.

Мислити стратегічно – це означає також навчитися протидіяти діям опонентів або будь-яких груп чи окремих осіб, які прагнуть, щоб ненасильницька боротьба зазнала невдачі.


1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка