Діяльність психологічної служби з профілактики І корекції алкоголізму та наркоманії серед неповнолітніх



Сторінка9/21
Дата конвертації05.11.2016
Розмір2.81 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   21

3.2.4. Групова психокорекція


Під час групових занять з молодшими школярами проводиться цілеспрямована робота за такими напрямками:

• розвиток навичок спілкування,

• прийняття рішень,

• формування довіри до людей,

• формування позитивних взаємостосунків з оточуючими,

• оптимізація «Я-концепції»,

• розвиток самоповаги.

Дітей навчають розрізняти та висловлювати свої почуття, ке­рувати своїм емоційним станом, справлятися із негативними пере­живаннями. Ці навички виступають у подальшому як альтернатива вживанню психотропних речовин у фруструючих ситуаціях.

Психокорекційні заняття, які проводяться в формі групової психологічної роботи, базуються на використанні психотехнічних прийомів і методик, які традиційно належать до таких групових мо­делей: Т-груп, груп зустрічей і груп тренінгу умінь.

Починається робота групи з процедури знайомства: кожна ди­тина називає своє ім'я, розповідає про свої улюблені заняття, місця перебування, їжу, час доби та інші переваги. Далі знайомство про­довжується в ході різних ігор. Наприклад, гра «Свійські тварини», де діти об'єднуються в групи на основі ознаки, що сприймається тільки на слух. Відбувається це так: з заплющеними очима всі ті, хто нявчить, кукурікає, хрюкає тощо, повинні знайти один одного, ви-членивши собі подібних зі загального хору, та об'єднатися в групу.

Одною з важливих задач психокорекції є навчання розпізнан­ню та вираженню почуттів. Дітям на практиці дається уявлення про індикатори теплоти і холодності в процесі спілкування, які означа­ють прийняття чи неприйняття співрозмовника. Обговорюються й обіграються тон голосу, вираз обличчя, поза, жести, доторкання, відстань між співрозмовниками. Як вправа використовується гра, в якій діти за допомогою ляльок зображують гнівну розмову, радість, сум та інші емоційні стосунки.

Ще гра - «Сашко каже»: кожний за командою Сашка мовчки зображує якесь почуття, користуючись тільки тілом і обличчям. На­приклад, Сашко каже: «Дивись здивовано», «Сиди сумно», «Дій як шалений», «Сиди втомлено», «Дивись злякано» тощо. Потім усі ра­зом оцінюють, хто краще виконав команди та чому.

Для формування емоційної довіри також можуть використо­вуватися вправи: «Довірливе падіння», «Колиска довір'я», гра «Зря­чий і сліпий».

Наочне зображення та безпосереднє відчуття полегшення від того, що можна комусь довіритися, з кимсь поділитися своїми по­чуттями, діти отримують, виконуючи вправу «Розділи почуття». Для цього беруть купу картоплин, на яких позначені назви почуттів: страх, радість, сум, гнів, тривога тощо. Дітям дають мішечки 3 зав'язками (паперові або поліетиленові, тканинні), щоб їх можна було носити за спиною. Потім половийа учасників групи кладуть собі у мішечки по 6-8 картоплин і деякий час (хвилин п'ять) носять їх за спиною, розгулюючи кімнатою. Коли діти трохи втомляться, всі стають у коло й, по черзі виходячи до центру, діляться своїми картоплинами-почуттями з тими, у кого мішечки пусті. Коли діти передадуть усі свої картоплини, їм стає зрозумілим, наскільки легше, коли поділишся своїми почуттями. Потім гру продовжує друга половина учасників групи.

Формування звички до аналізу своєї поведінки та навчання стратегії прийняття рішень проходить у вигляді дискусій і рольових ігор. Наприклад, психолог пропонує дітям розіграти ситуацію, де відображена якась типова та знайома всім учасникам групи пробле­ма. Потім йде обговорення того, як краще розв'язати цю проблему. Методом мозкового штурму (який, однак, здійснюється під керівни­цтвом психолога) діти самі створюють схему, за якою можна пред­ставити модель розв'язання всіх проблемних ситуацій:

1) сформулювати проблему;

2) зазначити всі можливі рішення;

3) зазначити наслідки всіх цих рішень;

4) зазначити наявні ресурси, необхідні для виконання дій;

5) прийняти рішення;

6) здійснити дію.

Наступна вправа, призначена для формування навичок само­аналізу та прийняття рішень - «Коробка невдач». Діти спеціально оформляють коробку (або невелику скриньку), куди кожний учас­ник групи може покласти однакові аркушики паперу з описом не­вдалої ситуації (або проблеми), з якою він зіштовхнувся. Папірці не підписані та оформлені так, щоб їхні автори залишилися невідоми­ми. Кожна дитина по черзі входить до пустої кімнати, де стоїть ця скринька, та через щілину опускає туди свій аркуш (як бюлетені в урну для голосування). Після цього скриньку розкривають і навман­ня вибирають папірець з ситуацією для обговорення. Обговорення проходить за схемою, попередньо розробленою дітьми (див. вище).

Психокорекційна робота з дітьми з сімей алкоголіків забезпе­чує їм на заняттях безпечне, виховне соціальне середовище. Тут во­ни можуть навчитися проявляти свої почуття, досліджувати їх, а значить, долати їхню «замороженість». Під час занять діти навча­ються продуктивно спілкуватися та довіряти іншим; аналізувати свою поведінку; розв'язувати проблеми та справлятися зі стресови­ми ситуаціями. У. результаті до підліткового віку в них формується адекватна самооцінка, високий рівень розвитку самосвідомості; підвищується самоповага та ступінь усвідомлення себе як суб'єкта дія­льності.

До початку групових занять психолог на основі попередньої індивідуальної роботи з кожною дитиною формує групу. Число уча­сників - від чотирьох до шести дітей молодшого шкільного віку обох статей. Обов'язкова умова участі в групі - добровільність. За­няття проводяться, як правило, один-два рази на тиждень. Трива­лість курсу залежить від програми. У середньому курс розрахований на 12-15 занять.

Програму психокорекційних занять пише психолог спеціально для кожної групи, ураховуючи індивідуальні характеристики учас­ників, особливості їхньої міжособистісної взаємодії та їхні пробле­ми. Після проходження курсу психокорекції передбачається підтри­муюча терапія, тобто щомісячні зустрічі групи в тому ж складі для розв'язання проблем, які накопичилися, та продовження роботи над собою. При необхідності та за своїм бажанням діти можуть прохо­дити повторні курси психокорекційних занять, але вже за іншою програмою та з іншою групою. Звичайно, буде найкраще, якщо діти зберігатимуть постійний зв'язок з психологом аж до того, поки не стануть самостійними, дорослими людьми.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   21


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка