Діяльність психологічної служби з профілактики І корекції алкоголізму та наркоманії серед неповнолітніх



Сторінка6/21
Дата конвертації05.11.2016
Розмір2.81 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

2.3. Діяльність класного керівника, спрямована на профілактику адитивної поведінки учнів


Зростає роль школи і у зв'язку зі зміцненням негативних явищ у молодіжному середовищі. Без активної й умілої участі школи у профілактиці соціальних хвороб важко розраховувати на успіх у вихованні здорового, в фізичному й моральному відношенні, молодого покоління.

У батьків іноді 2-3 дітей, часто один, а у вчителя 100 і більше учнів. Напрошується запитання: якщо деякі батьки не справляються з однією дитиною, що ж питати з вчителя? Але на те він і вчитель, професіонал – вихователь…

Об'єктивно роль вчителя зараз значно вагоміша, ніж у минулі роки. Раніше багато жінок займались домашнім господарством, вихованням дітей. Тепер вони продовжують вести господарство, але у них немає часу на виховання дітей, весь іде на роботу. Батьки пізно повертаються додому, втомлені. Аналіз бюджетів часу наочно показує, що у сучасних батьків на виховання дітей в будні дні пораховані хвилини, не набагато більше і у вихідні дні. В основному діти належать самі собі та вулиці. Ось чому, не знімаючи відповідальності за виховання з батьків, приходиться говорити про піднесення ролі й відповідальності школи. Вчителю приходиться виправляти гріхи домашнього виховання і багато у чому заповнювати прогалини.

Діяльність класного керівника, спрямована на профілактику адитивної поведінки.

Класному керівнику дедалі частіше доводиться у своїй діяльності стикатися з проблемою ранньої наркотизації учнів. Це вкрай небезпечне явище, що полягає у вживанні різних засобів: тютюну алкоголю, наркотиків, токсичних речовин.

За даними опитування, кожен другий учень старших класів вважає, що ранній вік вживання тютюну в середньому починається з 9-10 років, алкоголю з 11-12, наркотичних та токсичних речовин – також з 11-12 років.

Активними провідниками наркогенної субкультури є так звані важковиховувані діти. Ця ймовірність буде тим більшою, чим більшим авторитетом вони користуються в однолітків.

Класному керівнику при проведенні профілактичних заходів слід враховувати такі питання:

Розвиток адиктивної поведінки (схильності до вживання наркогенних засобів) побудований на механізмі формування психологічної залежності – наркотичному ефекті. При цьому виникає специфічне задоволення від вживання наркотичних засобів – ейфорія, яка потребує постійно зростаючого їх збільшення при вживанні. Адиктивна поведінка містить певний ланцюг вчинків: випадкових – систематичних, аж до появи захворювання.

Наркогенні засоби у середовищі неповнолітніх мають досить виявлену антисоціальну та кримінальну ознаку. Зокрема це стосується використання їх за певних обставин міжособистісного спілкування, у ритуалах, символах, жаргонах підліткової субкультури.

Визначивши коло проблемних учнів, класний керівник має додатково скористатися методами діагностування адиктивної поведінки учнів. Після збору й обробки результатів окреслюється коло учнів, які потребують корекційної і профілактичної роботи.

Пропонуємо анкети і тематику проблемного семінару на допомогу вчителям (додаток №1).

ІІІ. Робота практичного психолога по попередженню та подоланню наркозалежності серед неповнолітніх

3.1. Психопрофілактика алкоголізму та наркоманії

3.1.1. Професійний підхід і результати освітнього моніторингу шкіл міста з проблеми профілактики адитивної поведінки учнів


Недостатня ефективність державних заходів, спрямованих на попередження та подолання ал­коголізму і наркоманії неповнолітніх, пояснюєть­ся тим, що ці заходи грунтуються на досліджен­нях, які вивчають лише вплив та на­слідки дії психотропних речовин на людину. Проте такі підходи не осягають справжніх психо­логічних причин адиктивної поведінки. Необхідність дослідження саме психо­логічного аспекту проб­леми профілактики ал­коголізму та наркоманії неповнолітніх полягає в тому, що цей підхід дає можливість розкрити, з'ясувати закономірно­сті виникнення узалежнення від психотроп­них речовин.

Профілактика адиктивної поведінки непов­нолітніх в Україні відбувається на гро­мадських засадах. Проте дослідження до­водять, що профілактика адиктивної поведінки на непрофесійному рівні не дає бажаних резуль­татів, а часом призводить і до негативного ефек­ту. Замість того, щоб заклика­ти: «Навалимося всім миром на це лихо!», доці­льніше організувати конкретну й кваліфіковану роботу за такими напрямками.

1. Превентивна освіта. Мета цього напрямку в тому, щоб кожна людина, ще не спробувавши жодної психотропної речовини, мала об'єктивні відомості про те, що це таке, які причини і на­слідки вживання цих речовин.

2. Психокорекційна робота з підлітками «групи ризику».

3. Психологічна допомога дітям із сімей, обтяжених алкогольним узалежненням.

4. Психологічна підтримка дружин, матерів або інших близьких людей, що проживають разом з алкоголіком (наркоманом).

5. Профілактика рецидивів наркотичної та алкогольної залежності.

Розкривши психо­логічні механізми фор­мування особистості людини, яка свідомо відмовляється від зло­вживання алкоголем чи наркотиками, ми створимо передумови подолання наркоманії та алкоголізму.

Отже, головне завдання - зробити так, щоб людина сама не бажала вживати психотропні ре­човини. Для цього треба знайти психологічні ме­ханізми формування в особи прагнення до здоро­вого способу життя.

Ми розглядаємо алкоголізм та наркоманію не­повнолітніх як відхилення в розвитку особисто­сті. Вживання психотропних речовин у підлітко­вому віці — наслідок соціальної дезадаптації. То­му необхідною складовою профілактики алкого­лізму та наркоманії є своєчасне виявлення підліт­ків групи ризику, схильних до вживання наркоречовин.



Робота практичного психолога по профілактиці алкоголізму та наркоманії серед підлітків.

Ця робота не повинна бути епізодичною й випадковою. Вона, як ніяк інша, передбачає цілеспрямованість, систематичність, відповідальність й компетентність. Наводимо деякі результати освітнього моніторингу шкіл міста з даної проблеми.


Дані про “групи ризику” учнів 4 – 8 класів м. Кам’янця – Подільського, отримані за результатами соціометричних досліджень ( 2000 рік ).





1

2

3

4

5

6

7

8

10

11

12

15

16

17

Гімн.

Пед.

ліц.

Ш.І.

2



Інт.

с.з.

Інт.

с.ч.

Всього

4кл.




36

20

22

77

61

109




86

32

47

95

110

71




62







10

838

Гр. риз.




-----

1

1

4

2

17




6

2

6

3

10

9




3







1

65 – 7.7%

5кл.

29

22

46

34

77

85

123

56

106

56

70

99

113

70

110

67

20

30

10

1223

Гр. риз.

8

1

1

2

7

2

21

2

16

12

9

3

6

9

8

6

2

5

1

121 – 9,9%

6кл.

39

57

38

32

110

88

115

63

129

54

52

110

131

104

102

45

22

28

8

1327

Гр. риз.

6

5

1

3

7

5

22

3

12

2

5

4

12

10

7

2

1

5

1

113 – 8.5%

7кл.

38

36

40

40

82

83

127

84

108

44

72

101

121

144

102

57

23

14

7

1323

Гр. риз.

4

2

2

3

5

3

25

4

11

7

8

4

7

16

7

7

2

2

2

121 – 9.1%

8кл

44

38

43

51

108

87

117

60

98

48

66

114

124

132

93

35

21

25

10

1314

Гр. риз.

1

1

6

3

7

2

26

4

9

4

4

5

4

8

10

6

3

4

-----

107 – 8.1%

Всього по школі

150

189

187

179

454

404

591

263

527

234

307

519

599

521

407

266

86

97

45

6025

Ризик:

19 – 12,7%

9 – 4,8%

11- 5,9%

12- 6,7%

30-6,6%

14-3,5%

111-18,7%

13- 4,9%

54-10,2%

27- 11,5%

32- 10,4%

19- 3,7%

39- 6,5%

52- 10%

32- 7,9%

24 - 9%

8- 9.3%

16- 16,5%

5- 11%

527- 8.7%


Доповідь на координаційній раді служби у справах неповнолітніх Кам’янець-Подільського міськвиконкому за результатами визначення психологічною службою навчально-виховних закладів адиктивної поведінки старшокласників міста (у першому півріччі 2000р.)

Цілком зрозуміло, що вживання неповнолітніми психоактивних речовин – це показник неблагополуччя суспільства. В нинішній час за всіма міжнародними нормами під зловживанням алкоголем вбачається навіть мінімальне епізодичне вживання спиртних напоїв особами у віці до 21 року. Що стосується інших психотропних речовин, то будь-яке їх вживання (крім медичних цілей) є зловживання. Небезпечність цієї хвороби, яка руйнує психічне і фізичне здоров’я підростаючого покоління і проявляється передусім як прояви порушення поведінки, у тому, що в підлітковому середовищі вона поширюється подібно інфекційному захворюванню: якщо у класі з’явиться хоча б один наркоман, то вже через місяць – другий їх стає троє; якщо у дворі з’явиться питуща молодіжна компанія з 3-4 чоловік, через місяць – другий у ній буде вже 10-12 чоловік. Зрозуміло, що така динаміка спостерігається у тому випадку, якщо немає протидії педагогів, батьків, вихователів, медичних та правоохоронних органів, суспільства.

Психологічна служба в системі освіти теж не може бути осторонь цього болючого питання, оскільки займається виявленням і створенням оптимальних соціально-психологічних умов для розвитку особистості. Згідно “Положення про психологічну службу в системі освіти України” практичний психолог здійснює:


  1. превентивне виховання (формування орієнтації учнів на здоровий спосіб життя та захист психічного здоров’я), профілактику злочинності, алкоголізму і наркоманії, інших узалежнень і шкідливих звичок серед підлітків;

  2. психологічну експертизу і корекцію девіантної поведінки неповнолітніх.

З цією метою шкільні психологи:

  1. проводять ранню діагностику важковиховуваності (з визначення психологічної готовності до навчання в школі), особистісних особливостей та розумового розвитку учнів. На основі цих даних ведуться “Карти особистості” і складаються індивідуальні програми розвитку (в разі потреби);

  2. ведуть облік “важких” дітей, які знаходяться на внутрішкільному обліку і в ІСН, виявляють причини їх відхилень у поведінці і навчанні та проводять відповідну корекційну роботу;

  3. здійснюють прогностику та корекцію психічного розвитку з дітьми “групи ризику”;

  4. проводять просвітницько-пропагандистську роботу по профілактиці вживання наркогенних речовин і правопорушень серед всіх учасників навчально-виховного процесу;

  5. надають психологічну допомогу неблагонадійним сім’ям;

  6. відслідковують найближче оточення учнів, динаміку відносин: “учень – учень”, “учень – батьки”, “учень – педагоги”;

  7. здійснюють профорієнтацію, пов’язану з поширенням тенденції до втрати сенсу життя;

  8. впроваджують принципи гуманізації у навчально-виховний процес (спосіб життя закладу і окремих його груп, взаємини між всіма його учасниками, тощо).

Окремо зупинимося на статистичних даних, отриманих в результаті нещодавнього анкетування учнів 9-11 класів шкіл міста. Анкета на визначення адиктивної поведінки старшокласників дозволила нам у першому наближенні визначити тенденцію, яка склалася по школах і по місту в цілому на предмет схильності до залучення наркоречовин та вживання конкретно тютюну, наркотиків, алкоголю і токсичних речовин. Результати анкетування не претендують на істину в останній інстанції, як і любе психологічне дослідження, але дають змогу планувати свою діяльність і працювати більш ефективно. Оскільки опитування проводилося анонімно, педколектив буде орієнтуватись лише на кількість учнів, а не на персоналії. В арсеналі шкільного психолога достатньо додаткових методик для поглибленої діагностики і подальшої розвивально-корекційної роботи з цим контингентом учнів.

Отже, всього по місту було проанкетовано 2451 учень 9-11 класів. З них:



  • мають негативне ставлення до вживання наркотиків 1081 учень (45,9%);

  • ризик залучення до вживання наркогенних речовин вірогідно існує (тобто теоретично припустим) у 1156 учнів (49%);

  • не виключне епізодичне вживання у 111 учнів (4,7).

Що стосується вживання наркогенних речовин, то маємо таку картину:

  • тютюн вживають 660 учнів (26,9%);

  • наркотик – 53 учня (2,1%);

  • алкоголь – 589 учнів (24%);

  • токсичні речовини – 31 учень (1,3%);

  • нічого не вживають 1284 дітей (56,6%).

Тобто на першому місці серед наркотиків по вживанню тютюн, на другому – алкоголь, на третьому – наркотик, на четвертому – токсичні речовини.

А конкретно по школах цифри свідчать про слідуючий рейтинг:



По наркотиках:

місце школа кількість учнів

1 13 9


2 5 7

3 15, 16 по 6

4 9, ліцей по 5

5 6,кол.№ 4 по 4

6 7,10, 17 по 3

7 3, 11 по 2

Не вживають: ЗОШ № 1, 2, 8, 12, гімназія, вечірня школа, інтернат № 2,

спецшкола-інтернат тг/вух, спецшкола-інтернат сл/зор.


По токсичних речовинах:

1 5 7


2 13,15 по 5

3 6,кол.№4 по 3

4 7,10,ліцей по 2

5 3,9 по 1

Не вживають: ЗОШ № 1, 2, 8, 10, 12, гімназія, 16, 17, ліцей, вечірня

школа, спецшкола-інтернат тг/вух, спецшкола-інтернат сл/зор



По тютюну:

1 16,5 55

2 6 50

15 48


3 ліцей 41

7 40


4 гімн.,17,10,13,8,2,веч.шк.,3,9 від 35 до 28

5 1,4 від 20 до 23

Немає жодної школи, де б учні не вживали тютюн.

По алкоголю:

місце школа кількість учнів

1 7 80


2 6 59

15 57


4 55

3 5 44


16 39

17 37


4 13 35

9 32


2 28

5 ліцей 24

3 20

Не вживають тільки в спецшколі-інтернаті тг/вух



Згідно відповідей учнів 9-11 класів, рейтинг відносно графи “нічого не вживаю” виглядає таким чином:

1 ліцей 202

2 гімназія 130

15 111


3 8,5,10,16 від 95 до 87

4 12,17,6 від 73 до 66

5 7,1,2 від 49 до 37

На перший погляд може викликати здивування, що наприклад, в школі з великою кількістю дітей, які зовсім нічого не вживають, є достатньо тривожні показники щодо вживання різних видів наркогенних речовин.

Це пояснюється тим, що здебільшого у споживачів відсутня звичка дотримуватись одного виду наркогенної субкультури. І як правило, вживання носить комбінований характер.

В ході анкетування виявилася така тенденція, що чим старше діти, тим менше відсоток вживання наркоречовин. Самі старшокласники вважають, що ранній вік вживання тютюну в середньому починається з 9-10 років, алкоголю з 11-12 років, наркотичних та токсичних речовин – також з 11-12 років. Серед тих, хто спробував або вживає наркотики більше хлопчиків, але є достатньо і дівчаток.



Рекомендації:

І. По скільки активними провідниками наркогенної субкультури є так званні важковиховувані учні, слід посилити взаємозв’язок і наступність в роботі з ними практичного психолога, вчителів, батьків, адміністрації та інших соціальних установ, які займаються проблемами молоді. Такі діти повинні бути в полі зору, мати наставників, повинні бути зайняті в гуртках, в клубах за інтересами, задіяні в загальношкільних і класних ключових справах, які потребують колективних зусиль. Педагогам слід вміти визначати, знати і враховувати особистісні особливості своїх вихованців для того, щоб визначивши коло проблемних учнів за допомогою психолога, зуміти здійснювати той самий індивідуальний підхід до них, про який майбутнім вчителям говорять ще на самій першій лекції в інституті.

ІІ. Превентивну освіту слід проводити в трьох напрямках:


  1. через засоби масової інформації;

  2. в ході вивчення шкільних предметів;

  3. як окремий самостійний учбовий предмет.

(1). Доцільне використання методів непрямого впливу (вплетене повідомлення, приєднання тощо), створення буклетів за типом коміксів, плакатів з антирекламою з приводу вживання наркоречовин, радіо- та телепередач, відеосюжетів та відеокліпів, комп’ютерних ігор, навіть наклейок.

(2). Вчителям і зараз рекомендується акцентувати увагу на шкідливості поганих звичок. Але вони це роблять (або не роблять) за своїм уподобанням. Інша справа, якщо ця умова буде обов’язковою, починаючи вже з початкової школи.

(3). Спеціальні заняття з превентивної освіти доцільно включати в курс валеології. Вони повинні сприяти умінню учнів зробити правильний вибір в ситуаціях, що стосуються здоров’я, виховувати почуття відповідальності за своє здоров’я та за свою поведінку, яка впливає на здоров’я.

ІІІ. Для учасників навчально-виховного процесу організувати зустрічі з спеціалістами, працівниками реабілітаційних центрів.

IV. Провести роботу серед учнів 4-8 класів по визначенню кола учнів “Групи ризику”, які потребують особливої уваги психолога.
І н ф о р м а ц і я

про роботу психологічної служби шкіл міста

по профілактиці адиктивної поведінки школярів

за ІІ півріччя 2000 року.

В рамках означеної проблеми практичні психологи діяли за такими основними напрямками роботи:



  1. сприяння створенню оптимальних умов для збереження психічного здоров’я та всебічного розвитку дітей різних вікових груп;

  2. підвищення рівня психологічної грамотності педагогів, батьків, учнів;

  3. пропаганда форм і методів психологічного захисту дітей, здорового способу життя (профілактика шкідливих звичок, культу жорстокості, правового нигілізму, соціально-психологічна реабілітація учнів);

  4. діагностика для пізнання особистості дітей з метою використання її результатів у навчально-виховному процесі;

  5. допомога вчителям щодо психолого-педагогічної корекції когнитивної та емоційно-вольової сфери учнів;

  6. професійна орієнтація учнів (пов’язана з поширенням тенденції до втрати сенсу життя);

  7. відслідковування наступності у роботі вихователів дитячих садків і вчителів початкових класів та педагогів-предметників, які працюють на різних ступенях навчання у школі з метою дотримання вікових, психолого-фізіологічних вимог щодо проведення навчально-виховних заходів;

  8. допомога класним керівникам у застосуванні технології діяльності з учнівським колективом (за результатами методу соціометричних вимірів);

  9. відстеження принципів гуманізації навчально-виховної роботи (способу життя закладу і окремих його груп, взаємин між всіма учасниками навчально-виховного процесу).

Виходячи з цих завдань було проведено:

  1. звітування психологів про наявність дітей “групи ризику” серед учнів 4-8 класів шкіл міста і роботу з ними;

  2. аналіз і узагальнення статистичних даних про:

  • рівень психологічної готовності дітей до навчання в школі;

  • рівень розумового розвитку учнів 5-х, 8-х, 9-х, 11-х класів;

  1. контроль за “важкими” дітьми, які перебувають на внутрішкільному обліку і в ІСН (розроблено “Таблицю результативності роботи з дітьми, схильними до правопорушень”);

  2. пропагандистсько-просвітницька робота з населенням лекторської групи практичних психологів по профілактиці важковиховуваності та правопорушень серед учнівської молоді;

  3. семінар для психологів на тему: “Робота практичного психолога по профілактиці і подоланню залежності підлітків від алкоголю та наркотичних речовин;

  4. засідання “Школи психологічної майстерності” по проблемі спільної діяльності практичного психолога, класного керівника і вчителів-предметників з важковиховуваними дітьми, угрупуваннями та учнівським колективом в цілому;

  5. консультативно-методична допомога педагогам та батькам з питань навчання та виховання школярів;

  6. корекційно-відновлювальна та розвивальна робота з дітьми, які мають відхилення у навчанні та поведінці (індивідуально і в групах);

  7. учнівський моніторинг на предмет виявлення наявності сприятливих умов щодо шкільного життя.

Стосовно останнього, то останнім часом, викликають тривогу тенденції до погіршення фізичного та психічного здоров’я дітей, пов’язані, на жаль, з перебудовними процесами в освіті. Однією з основних позицій на користь нової парадигми освіти є позбавлення дітей від перевантаження. Однак, як свідчать самі учні:

  • вчитись стало набагато важче;

  • не вистачає часу на відпочинок і заняття за інтересами;

  • вдома приходиться одночасно готуватись з різних предметів, а об’єм самостійної пошукової роботи збільшився;

  • учіння по суботах призводить до хронічного недосипання та неспроможності організму до відновлення життєвих сил;

  • викликає роздратування та апатію до навчання той факт , що раніше п’ятірку було отримати значно легше, ніж зараз 12 балів; і те що не у всіх дітей є підручники;

  • збільшення кількості систематичних контрольних, заліків, самостійних завдань, тестування; причому, буває одночасно з різних предметів і без попередження.

На підставі викладеного можна внести такі РЕКОМЕНДАЦІЇ:

1. В зв’язку з інтенсифікацією навчальних занять налагодити погодження між

учителями щодо форм домашніх завдань та класної роботи з контролю

знань, вмінь і навичок учнів.



  1. Збільшити увагу на прояви дитячих негараздів, які мають місце у навчанні і поведінці учнів ще в молодшій школі.

  2. Організувати проведення психолого-педагогічних консиліумів по проблемним дітям з метою доведення відомостей про їх особистісні особливості всім вчителям, а також дотримання єдиних вимог щодо індивідуального підходу до них.

  3. Виходячи із державної орієнтації на особистість учня та з позицій особистісно-орієнтованої моделі навчання і виховання, над якою працюють всі навчально-виховні заклади міста, надавати практичним психологам можливість вести варіативну частину – курс факультативних занять з психології (з самопізнання, саморозвитку, самовиховання, формування навичок релаксації, самонавіювання, аутотренінгу, психологічного захисту, позитивного мислення, спілкування тощо).

  4. Провести серед молодших підлітків діагностику вад особистісного розвитку.

  5. Провести серед старших підлітків анкетування на виявлення світоглядних орієнтацій молоді.


Опитування учнів ЗОШ № 17 на тему: “Алкоголь, наркотики, дозвілля”.


  1. Чи вважаєте для себе прийнятним вживання:

  • алкоголю: “так”- 10% “ні” – 20% “інколи” – 70%

  • наркотиків: “так” – 3% “ні” – 94% “інколи” – 3%

2. Як ви ставитеся до тютюнопаління: позитивно – 20%

негативно – 43%

мені все одно – 37%

3. Чи є серед ваших друзів такі, що:



  • вживають алкоголь: “так” – 74% “ні” – 3% “інколи” – 23%

  • вживають наркотики: “так” – 3% “ні” – 47% “інколи” – 23%

  • палять: “так” – 90% “ні” – 3% “інколи” – 7%

4. Ваш вік: 15 років – 43%

16 років – 57%

5. Стать: жіноча – 33%

чоловіча – 67%

6. Що на вашу думку спонукає підлітка до вживання алкоголю, наркотиків:


  • “цікавість” - 47%

  • “особисті проблеми” - 10%

  • “бажання виділитися” - 23%

  • “бажання бути схожим на свого “кумира”,

“старшого товариша” - 13%

  • “тому, що не мають чим зайнятись” - 7%

  • “інше (що саме)” - 0%

7. Чи вважаєте Ви, що проведення лекцій, кінолекторіїв позитивно впливає на

свідомість підлітка по недопущенню вживання наркотиків, алкоголю:

“так” – 17%

“ні” – 33%

“цього недостатньо” – 50%

“пропоную” – 0%



  1. Де на Вашу думку в нашому місті молодій людині можна гарно провести вільний час:

  • бібліотека - 3%

  • спортивний зал - 10%

  • дискотека МЦ “Юність” - 17%

  • дискотека “Союз” - 7%

  • під час проведення міських свят - 23%

  • секції, гуртки - 10%

  • інше (де саме):

дискотека “Матриця” - 27%

за персональним комп’ютером - 3%



Результати опитування учнів 11 класів шкіл міста за анкетою “Світоглядні орієнтації молоді”. (2000-2001 н.р.)

Кількість опитаних учнів 641





Зміст анкети:



Кількість


%

1

Чи вважаєте Ви, що набуті в школі знання допоможуть Вам самостійно вирішувати життєві проблеми?

  • так;

  • ні;

важко відповісти.

324


122

195


50,5


19,0

30,5


2

Який з нижчеперерахованих факторів має найбільший вплив на формування Вашого світогляду?

  • сім’я;

  • школа;

  • товарищі, друзі;

  • література і мистецтво;

  • преса, телебачення, радіо;

  • релігія;

  • кохана людина;

  • поїздки за кордон;

355


114

282


48

147


51

135


47

55,4


17,7

44,0


7,4

23,0


8,0

21,0


7,3

3

Чи вважаєте Ви за необхідне планувати?

  • 1. Своє життя:

  • зовсім не потрібно;

  • очевидно, це потрібно;

  • це необхідно.

  • 2. Свою професійну кар’єру:

  • зовсім не потрібно;

  • очевидно, це потрібно;

  • це необхідно.

  • 3. Свій вільний час:

  • зовсім не потрібно;

  • очевидно це потрібно;

  • це необхідно.

  • 4. Взаємини між близькими та друзями:

  • зовсім не потрібно;

  • очевидно це потрібно;

це необхідно.

1.

89



254

298


2.

35

224



382

3.

184



217

240


4.

198


191

252







13,8

39,6


46,6



5,4

35,0


59,6

3.

28,7



33,8

37,5


4.

30,8


29,7

39,5


4

Яким Ви уявляєте себе через 15-20 років?

  • висококваліфікованим спеціалістом;

  • безробітним;

  • матеріально забезпеченою людиною;

  • всебічно освіченою людиною;

  • людиною, яку поважають;

  • керівником колективу, організації, фірми;

  • політичним діячем;

власником землі, нерухомості;

181


24

279


110

210


96

24

46


28,2


3,7

43,5


17,1

32,7


15,0

3,7


7,1

5

Як Ви оцінюєте власний рівень набутих знань у порівнянні зі своїми колегами по навчанню?

  • високий;

  • вище середнього;

  • середній;

  • нижче середнього;

  • низький;

незадовільний.

66

266



270

26

11



2

10,2


41,5

42,1


4,0

1,7


0,5

6

Чи задовільняє Вас освітній рівень шкільної освіти?

  • задовільняє повністю;

  • задовільняє в цілому;

  • задовільняє частково;

  • не задовільняє.

107


167

311


56

16,6


26,0

48,5


8,9

7

Які предмети Ви вважаєте за необхідне вилучити з шкільної програми?

  • математику;

  • фізику;

  • хімію;

  • ОБЖД;

  • зарубіжну літературу;

  • історію.




91

99



102

63

20



15

14,2


15,4

16,0


9,8

3,1


2,3

8

Які предмети Ви вважаєте за необхідне додатково ввести у шкільну програму?

  • психологію;

  • другу іноземну мову;

  • економіку;

  • етикет;

  • етику сімейного життя, статеве виховання, екологію;

релігію.

130


60

57

73



41

24


20,2


9,3

8,9


11,3

6,4


3,7

Сучасний рівень розв'язання психологічних аспектів проблеми профілактики алкоголізму та наркоманії неповнолітніх заснований на таких принципах:

1. Інформацію про шкідливість вживання пси­хотропних речовин не слід подавати дітям ізольо­вано, у вигляді лекцій.

2. Комплексне і систематичне викладання всіх знань у галузі превентивної освіти має стати ча­стиною обов'язкового навчання у школі, розпочи­наючи з молодших класів.

3. Превентивна освіта повинна передусім ви­ховувати в учнів почуття відповідальності за своє здоров'я та за свою поведінку, яка впливає на їх­нє здоров'я.

4. Превентивна освіта не повинна фіксуватися на якійсь одній ізольованій інформації, а має охо­плювати всі фактори, що впливають на здоров'я.

5. У ході превентивної освіти пропаганда тверезості повинна концентруватися не на фіксації шкідливих наслідків вживання алкоголю, а на реальних перевагах, які дає тверезе життя.

Викладання курсу превентивної освіти слід проводити не в традиційній формі, а створювати умови для самостійної, творчої діяльності учнів з розпізнання і здобуття знань, побудови логіч­них висновків.


Одним з найважливіших аспектів психологічної профілактики є ознайомлення учнів з непоправимими наслідками вживання алкоголю та наркотиків, вироблення "психологічного захисту" до цих небезпечних звичок.

В профілактичній роботі шкільному психологу особливу увагу слід зосередити на:



  • розвитку в учнів таких важливих в житті навиків, як вміння протистояти впливу ровесників;

  • спілкуванні з дорослими (включаючи членів сім'ї);

  • зверненні за допомогою при вирішені проблем;

  • допомозі іншим;

  • усвідомлені особистої відповідальності;

Вирішити ці задачі психолог зможе тільки маючи відповідну систему у роботі, комплексний план міроприємств по антиалкогольній й антинаркотичній профілактиці. В ній можуть бути передбачені лекції для учнів ( 1 раз в 3-4 місяці), бесіди ( 1 раз в 2-3 місяці), диспути ( 1-2 р. в рік), рольові ігри ( 1-2 р. в рік), лекції для батьків ( 1 р. в 2-3 місяці), анкетування й тестування.

Різновидність запропонованих форм дасть змогу здійснити багатоплановий вплив на учнів, покращити розуміння й сприйняття ними тої чи іншої інформації. При цьому психологу слід пам'ятати, що вибір методу впливу повинен враховувати те, який фактор ризику сприяв виникненню пристрасті до наркотичної речовини.

Всі фактори ризику можна розподілити на 2 групи – особистісні й соціальні.

Під особистісними розуміють особливості темпераменту, характеру, рівня тривожності й моральних якостей. До них можна віднести:



  • ускладнену алкоголем спадковість;

  • підвищену навіюваність, схильність до наслідування;

  • риси емоційної нестійкості;

  • підвищену збудливість й замкненість (так звану акцентуацію особистості);

  • психічні розлади з відхиленням захоплень (прагнення до бродяжництва, гомосексуальних тенденцій);

  • деякі хронічні соматичні захворювання (туберкульоз та ін.);

  • важке проходження перехідного вікового періоду – 13-16 років (пубертат);

  • недостатність довготривалих мотивації в період формування особистості, прагнення реалізувати тільки найближчу мету, пов'язану з відчуттям задоволення, що не вимагає зусиль;

  • відчуття самотності, непотрібності , ізоляції й розчарування.

До соціальних факторів відносяться ті умови, в яких безпосередньо відбувається формування особистості ( сім'я, учнівський колектив) і може відбутися зіткнення з психоактивними речовинами, що призведе до виникнення залежності.

До таких факторів можна віднести:



  • раннє залучення до алкоголю;

  • часті застілля, які спостерігає дитина;

  • важкі постійні конфлікти в сім'ї, неповна сім'я;

  • відсутність певної уваги зі сторони батьків або навпаки, надмірна опіка;

  • вживання психоактивних речовин в найближчому оточенні конформної молодої людини;

  • залежність від компанії, в якій вживають психогенні речовини;

  • емоційний стрес в сім'ї або у навчальному закладі;

  • низьке задоволення життям.

До проміжних між особистісними та соціальними факторами ризику можна віднести прогули й втечі зі школи й дому, погану успішність, ранню криміногенність.

Знання цих факторів дасть змогу психологу краще зорієнтуватися в основних напрямках профілактичної роботи в конкретному навчальному закладі, у виборі тих чи інших форм роботи, їх змістовному забезпеченні.

Наводимо алгоритм діяльності практичного психолога з підлітками, схильними до адитивної поведінки.


  1. Проведення спостережень, тестувань, обстежень, анкетувань, опитувань серед школярів.

  2. Виявлення учнів групи ризику та схильних до адиктивної поведінки.

  3. Надання рекомендацій їх вчителям і батькам.

  4. Співпраця з класним керівником та вчителями-предметниками по виробленню спільних дій щодо цих дітей.

  5. Відповідний взаємозв’язок з батьками.

  6. Профілактична робота з класним колективом.

  7. Поглиблена діагностика з учнями, які потребують особливої уваги.

  8. Корекційно-відновлювальна та розвивальна робота з ними.

  9. Залучення учнів групи ризику до активної участі у заняттях за інтересами, загальношкільних, класних, ключових і корисних справах тощо.

  10. Зворотній зв’язок зі всіма учасниками навчально-виховного процесу щодо цих учнів.

Практика показує що набуття і закріплення соціального досвіду й життєвих установок на здоровий спосіб життя і безпечну поведінку є значно ефективнішими в ході спілкування підлітків між собою. Однією із форм, більш адекватних до сучасного життя є Концепція освіт “рівний – рівному”, коли молода людина оволодіває знаннями, набуває соціального досвіду в ході спілкування з ровесниками.

Що стосується учнів молодшої школи, то особливими компонентами профілактики алкоголю й наркоманії на даному віковому етапі є:



  • вивчення особистості учня, особливостей його психічного розвитку;

  • вивчення сім'ї, в якій росте учень, з метою визначення типу сімейного виховання дитини;

  • виявлення сімей, де батьки або один із батьків, будь-хто з інших членів сім'ї, проживаючих в одній квартирі з учнем, зловживає спиртними напоями.

Основу занять з превентивної освіти становлять психолого-педагогічні методики видатних вітчизняних та зарубіжних авторів. Інформацію наведено таким чином, щоб показати шкідливість наркотичних речовин, наслідками руйнівного впливу яких стають погіршення і втрата здоров'я, моральна деградація, зниження працездатності, втрата сімейного щастя, скоєння правопорушень і перехід на хибний шлях злочинності; пояснити механізм дії речовин і отрут рослинного походження на органи і системи, зокрема їх негативну дію на мозок, розкрити механізм формування хворобливої пристрасті, швидкого звикання до, алкоголю, наркотиків. Інформація викладається таким чином, щоб забезпечити усвідомлення підлітком ідеї небажаності будь-якого експериментування з наркотичними речовинами.

Основні поняття для засвоєння: наркотичні речовини, тютюн, алкоголь, наркотики, реклама, види реклами, розповсюдження, правильне рішення, наслідки вживання, залежність (соціальна, психічна, фізична), наркоманія, відповідальна поведінка, життєві цінності, відповідальне ставлення, сімейні проблеми, ризикована поведінка, аргументована відмова, ризик, соціальне середовище, звичка, хвороба, здоров'я, здоровий спосіб життя, психотропні речовини, суб'єктивні фактори, проблеми.


Пропонуємо:

3.1.2. Комплекс матеріалів з попередження вживання наркотичних речовин


  1. Програма “Алкоголь та інші наркотичні речовини” (6 занять) – Додаток №2

  2. Тренінги “Профілактика наркоманії серед підлітків і молоді” (3 програми, розраховані на 1,5 години; 1 день; 3 дні) – Додаток №3

  3. Тести і анкети на визначення афективної поведінки – Додаток №4

  4. Тематика і зміст бесід по профілактиці наркоманії і алкоголізму серед школярів – Додаток №5

  5. Лекції з пропаганди здорового способу життя – Додаток №6

  6. Інформаційні матеріали, ігри і вправи, які можуть бути використані для будь-якої теми з проблеми алкоголізму та наркоманії – Додаток №7

3.1.3. Профілактика рецидивів наркотичної та алкогольної залежності


Не можна не розглянути ще питання профілактики наркозалежності.

Більшість концепцій розглядає залежність від алкоголю та наркотиків як захворюван­ня хронічне, в якому рецидив - це законо­мірне явище. Проте досвід роботи з хворими на наркоманію та алкоголізм свідчить, що володію­чи певними навичками профілактики рецидивів, пацієнт має реальну можливість уникати їх. По­долання рецидиву захворювання, тобто набуття здатності пацієнтом стримувати розвиток хворо­би, є найголовнішим завданням лікувального та реабілітаційного процесу.

За роки зловживання алкоголем та наркотика­ми життя залежної особи переміщується в напря­мку тих звичок, ситуацій, форм поведінки, що сприяли зловживанню чи підтримували його. Як­що пацієнт починає одужувати, для нього дуже важливо змінити хворобливі звички, відмовитися від тих ситуацій, людей, речей, форм поведінки, які можуть сприяти поверненню хвороби. Але відмова від старих звичок спрацює тільки тоді, коли вони будуть замінені новими. Тому мета за­нять, спрямованих на профілактику рецидивів, — допомогти пацієнту усвідомити фактори ризику, які є для нього загрозою в плані повернення до зловживання, і знайти альтернативні форми по­ведінки.

Профілактика рецидиву захворювання почи­нається з першого дня перебування пацієнта на лікуванні і практично продовжується усе життя. Вона будується на виробленні вміння хворим по­бачити свій рецидив завчасно і виконати певні дії, які допомагають його уникнути.

Існує велика кількість симптомів, що свідчать про повернення рецидиву. Підвищується чутли­вість хворого до дії стресових ситуацій. Навіть незначні проблеми бачаться йому як такі, що не­можливо вирішити. З'являються і поглиблюють­ся депресивні почуття. Хворий починає відчува­ти сором перед іншими людьми за своє минуле життя, знижується самооцінка. Він самоізолюєть­ся, уникає спілкування з іншими, почуває себе са­мотнім, навіть будучи в оточенні людей. Спроби налагодити контакти з боку інших осіб сприймає негативно. Почуття безвиході проекціюеться на майбутнє, жалість до себе переповнює хворого. Причини всіх своїх невдач бачаться у зовнішніх факторах. Хворий звинувачує весь світ, відчуває себе жертвою обставин. Брехня виступає як ін­струмент для досягнення своїх цілей. Хворий вже не контролює ситуацію. Зрив (повернення до зловживання) стає логічним завершенням такого розвитку подій. Проте зриву можна уникнути, розпізнаючи та блокуючи розвиток рецидиву.

Робота над профілактикою рецидивів включає в себе комплекс занять, що розкривають емоційні стани, звички, форми поведінки хворого, які становлять для нього загрозу в плані повернення рецидиву. Визначаються також "загрозливі" лю­ди, місця, речі, ситуації. Особлива увага приді­ляється визначенню "застережних сигналів ре­цидиву хвороби, розвитку вмінь конструктивно виражати свої емоції та поводитися асертивно.

Обговоренню теми "Профілактика рециди­вів" присвячено 30 годин — 5 занять по 6 годин кожне. Заняття представлені у додатку №8.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка