Діяльність психологічної служби з профілактики І корекції алкоголізму та наркоманії серед неповнолітніх



Сторінка5/21
Дата конвертації05.11.2016
Розмір2.81 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

2.2. Сім’я як фактор формування адитивної поведінки дітей


Але на жаль, є сім’ї, які сприяють формуванню адитивної поведінки дітей. Чому так трапляється?

Найважливішою частиною внутрішньосімейних відносин є емоційне спілкування, яке складається із 3-х компонентів:



  • когнітивного (сприйняття емоцій та почуттів партнера);

  • суб’єктивного (переживання міжособистісних стосунків);

  • експресивного (вираження емоцій по відношенню до партнера – вербальне та невербальне).

Як впливає це спілкування на формування в дітей залежності від психоактивних речовин?

Здорова сім’я, де батьки, виконуючи функції вихователя, наставника, контролю, підтримки, перешкоджає тим самим вживанню дітьми н.р. Але існує два типи сім’ї, які спонукають до виникнення адиктивної поведінки.



І – сім’я з грубими порушеннями в спілкуванні між батьками та дітьми;

ІІ – сім’я, де один з батьків алкоголік або наркоман.

В І випадку дефект в спілкуванні виникає з раннього дитинства через нестачу та бідність емоційного спілкування матері та дитини (в результаті чого у дитини пізніше розвивається алекситимія – труднощі з вербалізацією почуттів). Також поштовхом для дефекту може стати заохочення – поштовх з боку батьків в формі висловлювань типу “він у нас дурник, ха-ха”, “вона у нас нечупара, ха-ха”. І дитина, яка виросла з такими установками, виконує сценарні предписання батьків “вбий себе”, використовуючи для цієї цілі алкоголь або наркотик. Крім того, у дитини з віком формуються навички самоспостереження та вербального звіту про свої емоції. Якщо дитина навчилась висловлюватись, виражати свої емоції, вона стає більш терпимою до своїх переживань. Інакше ефект залишається в глибині, сприймається як погрожуючий, підсилює небезпечність інфантильних мрій. Особливу тривогу це представляє в момент, коли інфантильний зв’язок з батьками повинен закінчитись та змінитись на зрілі зв’язки з іншими людьми. Розрив близькості підлітка з батьками викликає і без того, як правило, депресивні переживання, а невербалізованість робить цю депресію такою, яку важко перенести. Підліток може почати боротися з нею за допомогою алкоголю та наркотиків. Дослідження показують, що наркоречовини, замінивши підлітку мати як об’єкт прив’язаності носять, як і мати, амбівалентний характер: з одного боку підтримують, з іншого – представляють загрозу.

Виділяють 4 типи сімей з порушеннями емоційного спілкування, які спонукають виникненню наркологічних захворювань.


  1. Сім’я з травматизацією дітей, де діти, які зазнали насилля, особливо з боку батьків, можуть потім ідентифікувати себе або з агресором, або з жертвою. Але і в тому і в нашому випадку почуття болю, сорому, жаху залишаються, та можуть стати причинами адиктивної поведінки.

  2. “Нав’язлива” сім’я – де батьки нав’язують себе дитині, нав’язливо контролюють її поведінку, що викликає в ній сором та злобу. У таких батьків існують нереалістичні очікування відносно дітей. Тоді може виникати маска фальшивої ідентичності, лицемірні ролі в якості захисту. Неспіввідношення своєму справжньому “я” можуть компенсаторно призвести до вживання наркоречовин.

  3. “Брехлива” сім’я – в результаті постійної брехні, яка культивується в сім’ї, домінуючою емоцією в дитини стає сором, відбувається деперсоналізація, втрачається відчуття реальності. Наростаюче відчудження, фальшивість відносин в сім’ї можуть стати одним із факторів звикання до наркотиків.

  4. “Непослідовна, ненадійна сім’я” – в ній що сьогодні хвалиться, назавтра критикується, що хвалить батько, то сварить мати. В результаті порушується стабільність “сверх-я”, що може призвести до порушення соціалізації дитини та зловживання н.р.

Крім цього, виділяються також конфлікти: сварки батьків, розлучення, гіпо- та гіперопіка як фактори формування накрозахворювань підлітків.

В ІІ випадку, коли один з батьків хворий на наркоманію чи алкоголізм, слід говорити про співзалежність, тобто про поведінку, яка має дві сторони:



  • спроби здорового члена сім’ї пристосуватись до залежного від психоактивних речовин;

  • перешкода залежного своєю поведінкою продуктивному розвитку особистості.

Діти в такій сім’ї, як правило, приймають одну із слідуючих ролей:

  • “герой сім’ї” або відповідальна дитина – захищає своїх родичів від батьків-наркоманів;

  • “жертовний баран” або “бунтівник” – поводить себе погано, щоб відволікти увагу від сімейних проблем, зв’язаних із зловживанням наркотиків батьками;

  • “сумирна” або “загублена” – допомагає сім’ї тим, що нічого не вимагає.

  • “клоун”, “блазень” або “улюбленець” сім’ї” робить те ж саме за допомогою блазнірства.

Згодом:

  • “герой” може стати трудоголіком;

  • “жертовний баран” – вигнанцем суспільства;

  • “загублена дитина” – захворіти на депресію;

  • “клоун” – залишитись на все життя блазнем, якого ніхто не сприймає всерйоз.

(про корекційну роботу з цими дітьми дивись на сторінці 31-35 )

Особливо негативну роль відіграє приклад батьків по зловживанню алкоголю або наркотиків.

Дослідження показують, що підліток 11-14 років не імітує свого батька-алкоголіка, а до 17 років негативне відношення до батька змінюється на позитивне, і з’являється позитивна установка на вживання алкоголю.

Часто для таких сімей характерна недостатність їжі і одягу, атмосфера боязливого чекання сварок, конфліктів, бійок, розлучень, страх і сором дітей за батьків. Все це дуже негативно впливає на їх відношення, психологічний стан, розвиток особистості. Причому, у жінок і дівчат афективні порушення внаслідок вживання алкоголю більш виражені, ніж серед юнаків і чоловіків, а відносини в діадах “мама-дочка” більш емоціогенні і конфліктні, ніж в діадах “мати-син”. Інтенсивність переживань негативних емоцій (страх, гнів, сум, сором) підвищена, а позитивних – знижена (радість, повага, співчуття); знижено точність розпізнавання емоцій у іншої людини по невербальній експресії – такі порушення емоційної активності і емоційного спілкування як у алкоголіків так і у наркоманів. Тому принципи профілактики цих захворювань повинні бути єдиними.

Мають деяку особливість відносини в діаді “мати без залежності – дочка-алкоголічка”. Головним фактором тут виступають негативні емоції. Причому для матері характерний виражений батьківський стрес, який включає в себе стан депресії, соціальної ізоляції, почуття батьківської неспроможності. У дочки ж зниження точності розпізнавання негативних емоцій, очевидно, є одним із захисних факторів, які дозволяють зберегти позитивні відношення до матері. Корекція цього дефекту небажана, так як може погіршити їх відносини.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка