Діяльність психологічної служби з профілактики І корекції алкоголізму та наркоманії серед неповнолітніх



Сторінка20/21
Дата конвертації05.11.2016
Розмір2.81 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21

5. Експериментальне вживання алкоголю

Спочатку розглядаємо експериментальну стадію. Підлітки часто експериментують з алкоголем. Вони спостерігають, як внаслідок вживання алкоголю змінюється настрій. Підлітки вчаться отримувати від випивки приємні відчуття. Іноді вони почувають себе добре, але як правило відбувається протилежне. Їм трапляється пережити неприємні моменти від вживання алкоголю - на похмілля їх нудить, болить голова. Негативні наслідки вживання алкоголю можуть викликати огиду до вживання алкоголю, а іноді можуть привести до рішення зовсім не пити.

Але великій кількості підлітків-експериментаторів таланить відчути задоволення від вживання алкоголю. Такі наслідки викликають бажання продовжувати експериментування та прискорюють перехід до наступної стадії - помірного вживання алкоголю.

Помірне вживання алкоголю

Підлітки, котрі вживають алкоголь, роблять це задля з метою відчувати себе зручно у компанії. Вони добре розуміють, як почуватимуть себе після випивки, і тому п'ють тільки тоді, коли у цьому є потреба. Певною мірою в них зберігається здатність самоконтролю стосовно того, коли і скільки можна випити. Але підлітки не стають сталими помірними споживачами алкоголю. Багато тих, хто п'ють, не знають міри. Вони п'ють надто багато. Часто вони випивають п'ять або навіть більше порцій підряд. Це надмірно.

Призвичаювання до вживання алкоголю

Третя стадія - вживання алкоголю з метою заспокоєння. На стадіях експериментального та помірного вживання підлітки прагнуть досягти виникнення приємних відчуттів або позбутися негативних. Наприклад уявіть

собі дівчину, яка тільки що сильно посварилася зі своїми батьками. Вона дуже розлючена і сердиться як на своїх батьків, так і на себе. Можливо, у неї ще й інші проблеми. Дівчина виправдовує себе тим, що її батьки винні у тому, що вона напилася. Насправді ж, вона намагається позбутися негативних емоцій за допомогою алкоголю.

Інший приклад: хлопець збирається на вечірку. Там буде багато дівчат та незнайомих людей. Він мріє справити гарне враження. Він може відчувати нервозність, занепокоєння та сором'язливість. Це нормально, бо такі почуття становлять частину нашого щоденного життя. Але хлопець вирішує трохи випити, щоб їх подолати. Він сам призначає собі "лікування". Він вживає алкоголь для того, щоб позбутися нервозності, занепокоєння, сором'язливості.

На цій стадії підлітки поступово втрачають контроль над собою. Вони п'ють через проблеми, з якими стикаються, часто надають великого значення "вечіркам". Їм здається, що їхня репутація залежить від кількості випитого. Вони можуть навіть хвалитися своєю здатністю випити, задля чого тренують свою фізичну витримку щодо впливу алкоголю. Внаслідок такого тренування їх організм починає потребувати більшої кількості алкоголю для досягнення звичного ефекту. Це є головною застережливою ознакою розвитку проблеми, пов'язаної з вживанням алкоголю, а, можливо, і алкоголізму. Все більше життєвої енергії вони втрачають на вечірки та випивку.

Хімічна залежність від алкоголю

Кінцевою стадією вживання алкоголю е хімічна залежність. На цій стадії люди втрачають контроль над собою. А втрата контролю є головною ознакою цієї стадії. Це не означає, що той, хто має хімічну залежність від алкоголю, кожного разу п'яніє. Іноді така людина виглядає так само, як і та, яка п'є помірно, і, деякою мірою, контролює себе. Вона часто витрачає багато енергії для того, щоб створити подобу нормального самопочуття перед батьками та друзями.

Але головним є те, що коли хвора на хімічну залежність від алкоголю людина вдається до пияцтва, неможливо передбачити тривалість цього періоду або кількість алкоголю, яка буде спожита.

Основною мотиваційною компоненту є самолікування. Хворий на хімічну залежність не отримує задоволення від його уживання. Найбільше, що він отримує - це короткі періоди фізичного та емоційного полегшення болю. Причиною пияцтва є прагнення досягти доброго самопочуття.


6. "Наслідки вживання наркотиків"

Експериментування з наркотиками становить особливу загрозу для підлітків. Воно тісно пов'язане з особливостями розвитку фізіологічної, психічної, соціальної систем.

У зв'язку з фізіологічними особливостями організму у підлітків дуже швидко розвиваються наркотична залежність, набагато швидше ніж у дорослих.

Зовнішні вияви стану наркотичного сп'яніння визначаються як ейфоричні або апатичні - залежно від виду вживаної наркотичної речовини.

Зокрема, під впливом опіуму у людини підвищується настрій, з'являється благодушність, ейфоричне розслаблення, незворушність, байдужість до ситуаційних чинників. Можна побачити також різке звуження зіниць, буро-жовтий наліт на язику.

Вживаючи наркотичні дози снодійних і седативних препаратів або транквілізаторів, препаратів коноплі та ефедрину, людина перебуває у стані, що зовні нагадує алкогольне сп'яніння.

Спостерігається збудження, підвищена рухливість, нестійка увага, некритична оцінка ситуації та своєї поведінки, непередбаченість емоційних реакцій, метушливість, набридливість. Підвищений настрій є нестійким і швидко може перетворитись на невдоволення, гнів, тривогу, страх, паніку. Характерним є порушення координації рухів, що дуже нагадує алкогольне сп'яніння (але без запаху спирту).

Знаходячись під дією наркотику, в людини спостерігаються різні симптоми, характер яких залежить від того, наскільки сильною в речовина. Проте можна з легкістю помітити спільні для всіх наркотиків ефекти, такі як ковтання слів, або незв'язна мова, провали пам'яті, негігієнічний вигляд і недбалість одягу.



Прояви станів наркотичного сп 'яніння внаслідок вживання різних видів наркотиків

Маріхуана: червоні очі, сухість у роті, значний апетит. Мислення та оперативна пам'ять можуть бути пошкоджені. Може бути порушена координація рухів.

Гашиш: прискорюється пульс, з'являється "палаючий" рум'янець, головокружіння, нудота, легка тривога, лякливість. Людина стає збудженою, неспокійною, непосидючою, постійно змінює позу. Такий стан триває, як правило, 10—15 хвилин, а потім або переходить в другу фазу, або завершується - курець відчуває тільки легке головокружіння, слабкість, сонливість.

Друга наркотична фаза настає у досвідчених наркоманів при відповідному настрої на отримання максимального наркотичного кайфу. В другій фазі негативні емоції і відчуття зникають, замість них виникає емоційний підйом, людина стає радісно - збудженою, комунікабельною. Проте, у змісті мовлення спостерігається порушення мозкових процесів.

Кокаїн та крек: розширені зіниці та нежить. Частота дихання та серцебиття прискорена. Ті, хто вживає кокаїн, страждають від безсоння, втрати апетиту, параної та припадків.

Препарати побутової хімії: (дистильований ефір, хлороформ та інші) після нетривалого вдихання парів подібних препаратів виникає головокружіння, шуми чи дзвін у вухах. Стан приголомшеності. Перебуваючи у стані сп'яніння від дій токсичних речовин, підліток погано розуміє, що з ним відбувається, недостатньо орієнтується в просторі, стає сонливим, пасивним, на запитання відповідає з великою затримкою, або взагалі не відповідає. Людина хаотично рухається, робить гримаси, реагує не на співрозмовника, а на свої галюцинації, при цьому радісний настрій може раптово змінюватись злістю, страхом, тугою, агресивністю.

Інгалянти: (веселящий газ, аерозольні розпилювачі, розчинники, ін.) вдихання їх приводить до нудоти, чхання, кашлю, кровотечі з носа, втрати апетита і порушення координації рухів, деякі Інгалянти також призводять до головного болю і мимовільного виділення мочі та калу. Сп'яніння від інгалянтів триває недовго - від ЗО хвилин до 3 годин, в залежності від речовини. Закінчується цей стан відчуттям слабкості, розбитості у всьому тілі, головним болем, сонливістю.

LSD: розширені зіниці, галюцинації, прискорене серцебиття і високий артеріальний тиск, втрата апетиту, безсоння. Ті, хто вживають LSD, мають незв'язну мову, в'ялі рухи і погану координацію.

Героїн: Відчуття ейфорії, після якої часто слідує сонливість і блювота. Такі наркомани мають звужені зіниці, їх очі сльозяться, сверблять. Інші наркотики групи опію: Зовні стан наркотичного сп'яніння проявляється у незворушності, байдужості до оточуючих, ліні. На відміну від стану алкогольного сп'яніння, коли людина збуджена, активна, прагне до спілкування, після прийому наркотиків групи опію наркоман прагне до усамітнення, відходу від всього, що може подразнювати чи турбувати.
7. "Наркотики і молодіжні групи"

Серед головних причин дитячої та підліткової наркоманії чинне місце посідає вплив оточення, друзів та компанії. Потрапивши у компанію, де вживають наркотичні речовини, підліток часто починає вживати наркотики, тому що боїться бути "білою вороною". Для нього дуже важливо увійти до компанії та пристосуватися до неї, адже, якщо підлітка "визнали своїм", він відчуває залежність і підтримку компанії, друзів.

Саме в цей час вплив товаришів може бути особливо сильним на думки, поведінку, дії. Підліток може не помічати і не відчувати цього. Коли товариші і друзі починають курити сигарети, вживати алкогольні напої або наркотики, досить важко сказати: "Ні, Я не хочу". Він може злякатися втратити друзів, компанію. У цій важкій ситуації важливо вміти зробити правильний вибір.

Установки на вживання наркотиків особливо швидко формуються під тиском негативного оточення. Таким значимим оточенням для підлітків стає негативно спрямована група однолітків. Залучення до норм таких груп (субкультурних норм) здійснюється через:

навіювання - через молодіжну філософію вільного поводження з наркотиками, провокуючі знання;

відчуття — задоволення від участі у незвичних групах;

свідомість — в залежності від ставлення оточуючих і групи, коли спонукання до вживання є обов'язковою умовою знаходження у групі.

Визначеність установок особистості вживати наркотичні речовини виявляється в появі якісно нових механізмів групової поведінки і психічної активності, які орієнтують її на здійснення відповідно до ціннісних субкультурних норм.

Розвиток простого механізму мотивації забезпечується переключенням емоційного відношення до наркотиків на набуті ними в досвіді стимули їх вживання.

Наркомани зі стажем знають, що назад вороття майже не буває, але ніхто з них зупиняти навичка не буде. Вживання наркотиків має ще нерегулярний характер. У цей період особа здобуває потребу ділитись наркотиками, переказувати іншим міфи наркосубкультури. Для підлітка стає характерним певний альтруїзм по відношенню до одноліток з наркотичною орієнтацією. Вони бажають "відкрити очі" своїм друзям, залучити їх до "наркотичного кайфу", поділитись наркотичним засобом, навчити його вживати. Це явище називається прозелітизмом. Водночас, відбувається його рольове визначення в наркогрупі. Визначається "хто є хто". Слабкі стають "шістками", "кроликами". Сильні - "діловими". Відтак з'являються проблеми поведінкового характеру. Вони відповідають визначеним у наркогрупі ролям. При цьому, загальною метою стає придбання наркотика.

Для субкультурних груп характерна спільна психічна залежність. Вона характеризується наявністю особливого психологічного стану референтної групи - контактного (комунікативного) "наркотичного кайфу". Молода людина приймає відведену для неї роль у груповій диференціації. Контактний наркотичний кайф - це збочена симпатія, що виникає у новачків до своїх товаришів по нарковживанню. Може проявлятись при зустрічі з незнайомими наркотизованими особами. Дуже швидко зав'язують приятельські стосунки, ставляться один до одного без упереджень, допомагають один одному. Контактний наркотичний кайф визначається особливим емоційним піднесенням під час групового вживання наркотиків. Споглядання за товаришем, який споживає наркотик, може принести задоволення. Якщо молода людина працює, то на свої гроші купує наркотики і для товаришів. Якщо ні, то може скоїти аморальний або кримінальний вчинок, аби тільки добути для себе і групи гроші чи необхідну дозу наркогенного засобу. У такому стані людина починає позбуватись прихильності рідних. Може вдатися до

пограбування своїх близьких. У разі неможливості задовольнити потреби своїх друзів, відчуває провину, знижує самооцінку.

Тільки перші ін'єкції не викликають страху у споживачів. Через певний час, молода людина починає розуміти про що саме йшлось - про "систему", "торбу". Опинитись у "системі", "торбі" на жаргоні споживачів наркотиків означає стати узалежненим від наркотика. Це означає включення у жорсткий системний ритм життя: "Наркотик - людина". Підкорити всю свою волю, знання і бажання для його добування, оскільки у разі відсутності наркотика наступає фізично і психологічно тяжкий стан - абстиненція.

У випадку, коли молоді люди тільки починають вживати наркотики, вони не достатньо поінформовані про такі речі, як "брудна голка", "брудне введення", "передозування". Вони покладаються на тих, в кого є "досвід". Така поведінкова інфантильність дорого коштує. Саме тому останнім часом зросла кількість ВІЛ - інфікованих підлітків, які інфікувались через спільну голку або спільну рідину у наркогрупі.


8. Алкоголізм і родовід

Родовід алкоголіка - завжди дуже сумна історія.

Є таке поняття - закон трьох поколінь. В його основу покладено дослідження французького психіатра Морреля, який вивчав деградацію поколінь алкоголіків. Він дійшов висновку, що до четвертого покоління алкоголіків потенціал їх родоводу вичерпується. Рід закінчується. Вікопокоління - це етап від дитини до дитини. Родився, виріс, створив сім'ю, народив дитину. Цикл замкнувся. Цей термін становить приблизно 25 років.

Сто років тому американський лікар Дагдель зайнявся вивченням генеалогічного дерева шести в'язнів однієї з нью-йоркских в'язниць. Злочинці були родичами. Вчений розшукав їх родоначальника, який жив у XVIII столітті. Ним виявився гіркий п'яниця. Його потомство нараховувало 709 чол., з яких 77 - злочинці (у тому числі 12 - вбивці, 85 - дегенерати (основна причина -алкоголь), 174 - повії, 18 - господарі будинків розпусти, 206 - жебраки.

Не менш "яскраве" потомство п'яниці і повії, котра народилась у 1741 р. Серед її потомства 834 чол., з яких 168 - повії, 181 - жінки-розпусниці, 76 -волоцюги, 84 - вбивці, 140 - злодії і фальшивомонетники, 105 - шахраї і кишенькові злодії. То, що п'яниці народжують деградуюче потомство, що ця неповноцінність може передаватись наступним поколінням, відомо давно. Під впливом алкоголю виникає і поглиблюється виродження. Перше покоління -падіння моральності при посиленому вживанні алкоголю. Друге покоління -звичайне пияцтво, приступи оскаженіння, втрата розумових здібностей. Третє покоління - тупість, ідіотизм, безпліддя.

Необхідно відзначити і такий вид алкогольного ураження, як алкогольний плід, тобто дитина, народжена жінкою-алкоголічкою. Цьому явищу в останні десятиліття приділяється велика увага у зв'язку з ростом жіночого алкоголізму, однак перші публікації на цю тему з'явились ще 100 років тому. Давно відомі

випадки, коли в крові новонародженого на момент його народження виявляють високу концентрацію етанолу.

Ось данні обстеження 820 дітей із сімей, де батьки п'яниці і алкоголіки. З них 39 народилися недоношеними і загинули, 16-мертвонароджені, 121 -померли немовлятами, 38 - з фізичними вадами, що призвели до непрацездатності, 145 - психічно ненормальними, 55 - з послабленим імунітетом до хвороб.

Лише близько 15% дітей, народжених від батьків-п'яниць нормально розвиваються психічно і фізично. Четверо з п'яти так чи інакше виявляються неповноцінними. У ста випадках у всіх дітей, які народилися після 6-8 років пияцтва батька, а тим більше матері, визначається розумова неповноцінність. Тут алкоголь не лишає жодних надій.

Слід пам'ятати, що неповноцінні чи імунопослаблені діти завтра стануть дорослими і самі матимуть дітей. А це реальна і страшна загроза генофонду нації.


9. "Як вміти відмовлятись в ситуації тиску"

Зростання підлітків багато у чому залежить від того, як вони виявляють свою поведінку.

Психологи дослідили таке явище і визначили, що першопричини проблеми закладені в самій поведінці людей. В модулі "Психологія і взаєморозуміння" докладно йшлося про види існуючої поведінки: пасивної, агресивної, асертивної.

Було визначено, що люди можуть взяти під контроль ситуацію ризику тільки у тому випадку, коли поводяться усвідомлено і впевнено. Поняття "асертивна поведінка" є запозиченим, але воно дуже влучно характеризує поведінкову позицію підлітків по відношенню ризикових ситуацій.

В контексті проблеми наркоманії слід пам'ятати, що ризикова поведінка може стати наслідком того, що підліток не може відповідально повести себе в ситуації провокування або примушення до вживанні наркотиків.

Вчені визначили, що пасивна та агресивна поведінка є найбільш ризикованою по відношенню до негативних явищ. Вона може спричинити втрату оцінки ступеня ризику, а відтак повести за собою негативні наслідки.

Пасивні підлітки опиняються в ризикованих ситуаціях тому, що:

" піддаються впливу більш наполегливих людей;

" не вміють відстояти свою позицію, впевнено сказати "ні", хоча можуть і розуміти негативні наслідки своєї покори;

• невпевнено виказують свою незгоду;

• не наважуються висловити свої дійсні почуття;

• виявляють розгубленість у ситуаціях тиску;

• виявляють боязливість;

• неспроможні висловити почуття і емоції, щодо певних осіб.

" Такі підлітки не тільки стають жертвами обставин, але часто не здатні виявити свої кращі почуття: дружби, любові, благородства.

Таким підліткам важко відстоювати свою позицію відмови одноліткам або старшим за віком, коли ті насміхаються над ними, погрожують, примушують, наполягають.

Пасивна поведінка є причиною згоди на вживання наркотиків. Агресивна поведінка також провокує до скоєння непередбачуваних за

наслідками вчинків. Агресивні підлітки почувають себе самовпевнено в

ситуаціях ризику і, тим самим, не здатні контролювати ситуацію.

Агресивні підлітки опиняються в ризикованих ситуаціях тому, що:

• самі створюють ризиковану ситуацію;

• ведуть себе без застережень з малознайомими людьми;

• провокують інших до ризику;

• провокують інших до помсти;

• невідповідне самовпевнені в ризикованих ситуаціях;

• вважають за зайве прогнозувати наслідки вчинків;

• вважають, що з ними нічого не може статися

Сучасне розуміння поведінки, здатної дати гідну відповідь у провокуючих до ризику ситуаціях, пов'язане з поняттям асертивності.

Поняття "асертивність" включає сукупність наступних якостей:

• усвідомлення рівня ризику;

• пошук гідних виходів з небезпечних ситуацій;

• усвідомлення цінності свого здоров'я;

• повага до себе і вимагання її від інших.

Асертивна людина:

• спочатку думає, а потім діє;

" каже "ні", коли вважає хоче це сказати;

" оцінює ситуацію і шукає розумний вибір;

• вважає, що краще попередити небезпеку, а ніж отримати зайві проблеми.

В підлітків з асертивною поведінкою схильність до життєвих проблем є найменшою у порівнянні з підлітками пасивної і агресивної поведінки.

10. Наркотики

1. Що таке наркотики?

2. Класифікація наркотичних речовин

Найбільш суперечлива і сумна сторінка людської цивілізації та окремого суспільства - вживання людиною наркотичних речовин і боротьба з цим лихом. Наркотики стають причиною деградації і смерті людини.

Ми вже з'ясували, що перші наркотики, які називаються "легкі" - це тютюн і алкоголь, далі йдуть "важкі" наркотики. Що ж таке наркотики?

Лікар-нарколог: медичний зміст поняття "наркотик" - це засіб для наркозу.

Юриста законодавства всіх країн світу визнають наркотиками не всі засоби наркозу. В юриспруденції наркотиками визнані: героїн, ЛСД, препарати коноплі, кокаїн, метадон.

Небезпеку становить будь-який наркотик і навіть одноразово його вживання може виявитись достатньо для виникнення негативних наслідків. Після повторних вживань починається поступове формування залежності. Відсутність наркотика викликає у людини нестерпний стан - абстиненцію, проявами якого є відчуття відчаю, неспокій, дратівливість, біль у кістках, м'язах, безсоння, нічні страхітливі сни-жахи. Організм вимагає нового стимулу. Під дією наркотиків нервова система знову збуджується, виникає ейфорія, виявами якої є ілюзії чи галюцинації, але це триває недовго. Незабаром людина падає з вершини в глибоку прірву, настає гальмування. Людина почувається вкрай пригніченою, приголомшеною, виникає тяжка депресія.

Класифікація наркотичнних речовин

Групи наркотичних речовин Тютюнові: цигарки, сигарети, сигари, люльковий і нюхальний тютюн. Алкогольні: пиво, сухі і міцні вина, горілка, самогон, лікери, наливки. Опіумні: опій, морфій, омнопон, кодеїн. Конопляні: гашиш, анаша, план.

Стимулятори: кофеїн, чефір, ефедрін, аморітам (аморіталін). Заспокійливі: люмінал, димедрол, седуксен, еленіум (нейролептики), барбітурати! препарати, транквілізатори, седативні засоби. Токсичні: нітрофарби, ацетон, ефедрин, хлорофос, інші засоби промислової та побутової хімії.

Відповідно до дії на організм людини всі наркотики поділяються на чотири групи:

І група: седативні (заспокійливі) - опіатні наркотики та снодійні барбітуратної групи.

П група: психостимулюючі препарати, які вживають для підняття настрою;

III група: галюціногени - препарати, що змінюють стан психіки, впливають на свідомість людини;

IV група: інгаляційні психоактивні речовини та засоби побутової хімії - як правило, дуже токсичні речовини.

Опіати: героїн (світлий, сірувато-коричневий порошок, з неприємним запахом, гіркий на смак), метадон (подібний до героїну), морфін (розчин в ампулах), кодеїн (таблетки). Транквілізатори: еленіум, фенобарбітал, феназинам, радедорм.

Всі ці препарати викликають сонливий стан, гальмуючи дію нервової системи.

Психостимулятори: ефедрін (білий порошок з гірким присмаком, випускається у таблетках та ампулах), фенамін або амфетамін (форма виготовлення - таблетки або капсули), кокаїн (білий порошок, який добувають з рослин коки), крек (лужний кокаїн), "Екстезі", "ХТС" та інші. Галюциногени: ЛСД (препарат діетиламід лізерчинової кислоти), РСР (фенциклідин), препарати коноплі: анаша, гашиш. Інгаляційні психоактивні речовини та засоби побутової хімії: бензин, ацетон, розчинники, клей "Момент".

Нікотин вважають першим вбивцею організму, алкоголь - другим, інші наркотики - третім. Розглянемо таку схему більш детально. Багато людей вважають, що один-два прийоми наркотиків не несуть суттєвої небезпеки. Це невірно. Наукові дослідження і наркологічна практика заперечують подібні твердження. Навіть коли людина вживає той чи інший наркотик вперше, у неї можуть статись прояви алергійних реакцій різноманітного характеру, може проявитись прихований порок серця, настати гостра киснева недостатність у клітинах мозку, серцевому м'язі, у того, хто часто хворів, виявами такої реакції можуть стати застудні захворювання, пневмонії, захворювання кишково-шлункового тракту, порушення функції нирок, печінки, серця. Вживаючи наркотик вперше, людина може постраждати від передозування, а це, за відсутності своєчасної медичної допомоги, як правило призводить до смерті. Як не дивно, найбільш небезпечним є самостійне прилучення до наркотиків. Особливо це стосується перших наркотичних експериментів дітей і підлітків із

делінквентного середовища. Такі підлітки, як правило, не знають докладно ані способів приготування наркотика, ані дозування.

Кокаїн. Внаслідок формування залежності від даного наркотику, людина не може контролювати потребу збільшення дози. Цей наркотик зменшує дієздатність людини. На перших етапах вживання кокаїн нібито покращує діяльність. Але дієздатність швидко гасне, а людина, хвора на кокаїнову наркоманію, не усвідомлює своєї хвороби, або не вірить у неї, оскільки кокаїн одурманює розум: хворому здається, що все чудово. Насправді ж ситуація дедалі погіршується після чергового вживанням наркотиків.

Під дією психостимуляторів (кокаїн, фанамін, ефедрин, фенциклідін) людина часто вчиняє безглузді акти насильства, проявляє нічим невмотивовану озлобленість, бажання спричинити біль іншому, познущатись.

Стероїди. Широко поширений міф про те, що вживання стероїдів підвищує продуктивність діяльності, тому їх потрібно вживати для досягнення значних спортивних результатів. Так, стероїди збільшують вагу і масу м'язів, проте вони спричиняють надто тяжкі наслідки для молодої людини. Вони можуть призвести до погіршення настрою від "качання м'язів", агресивної поведінки, запалень та прищів на шкірі, пошкодження кісток, зниження потенції.

Маріхуана. Це найбільш поширений наркотик серед підлітків, які починають експериментувати з психоактивними речовинами. Фахівці відзначають, що не зважаючи на те, що маріхуана відома людству більше як 5 тис років, це є найменш дослідженим з усіх наявних в природі наркотиків. Вона впливає на настрій та процес мислення. Може призводити до виникнення незначних галюцинацій. Куріння маріхуани підвищує ризик таких захворювань, як бронхіт, емфізема та рак легенів. Крім того, погіршується розумова діяльність, зростає неуважність, знижується імунітет організму, пошкоджуються статеві органи. Продукти розпаду маріхуани відкладаються у печінці, легенях, мозку, селезінці, лімфатичних тканинах та статевих органах. Цей наркотик містить речовину, котра гальмує мозкову діяльність і

залишається в мозку протягом місяця після куріння лише однієї сигарети маріхуани. Після вживання маріхуани підлітки, як правило, переходять до більш тяжких наркотиків.

Гашиш. Це один з найбільш популярних наркотиків. Одним з виявів фізичної залежності від гашиша є дуже слабкий абстинентний синдром, або, навіть повна його відсутність, що стало причиною поширення думки, що це -слабкий, а тому безпечний наркотик. Однак, тривале вживання даного наркотику призводить до формування таких психічних захворювань як шизофренія, органічне ураження або параліч мозку. Крім того куріння гашиша дуже часто стає передумовою вживання більш важких наркотиків, оскільки відчувши незвичайні відчуття одного разу, людина бажає відчувати їх знов, або навіть підсилити їх.

Транквілізатори. Належать до групи ліків, котрі застосовуються для розслаблення або заспокоєння центральної нервової системи. Аналізуючи їх характеристики, необхідно зауважити на тому, що вживання препаратів даної групи може викликати ціаноз - нестачу кисню в крові.

Одночасне вживання транквілізаторів і алкоголю є однією з найбільш поширених причин передозування. Ці наркотики підсилюють дію один одного, тому значно зростає динаміка гальмування роботи мозку, серця, дихальної системи. Одним з найбільш поширених наслідків передозування при сумісному вживанні алкоголю та депресантів є незворотне пошкодження мозку. Хворі можуть перебувати у коматозному стані протягом днів, місяців, років, навіть взагалі ніколи не опритомніти.

Вживання транквілізаторів та холінолітичних речовин з немедичною метою в дозах, що в декілька разів перевищують терапевтичні, дає ефект ейфорії, котрий призводить до виникнення галюцинацій. При зловживанні як транквілізаторами так і снодійними препаратами, в першу чергу порушується інтелектуальна діяльністю людини. Це проявляється у виснаженні, зниженні зацікавленості, розладах уваги та зосередження, порушеннях пам'яті: спочатку як результат недостатнього зосередження з'являється безпам'ятність, згодом

послаблюються оперативна та короткочасна пам'ять, пізніше пам'ять на давні події. Окрім того, спостерігаються розлади мови, в ряді випадків виникають затяжні депресивні стани, а постійним фоном настрою людини стає смуток.

Барбітурати. Лікарські препарати, що використовуються в медицині в якості снодійного засобу, виявляються не менш шкідливими наркотиками ніж опій. У багатьох країнах їх призначення є під таким же суворим контролем, як і для препаратів опійної групи. При вживанні даних речовин короткочасний стан розслаблення тривалістю 1-2 хвилини змінюється станом збудження, який характеризується суттєвим зниженням самоконтролю, гальмуванням рухів, різкими змінами настрою, з'являється страх переслідування. Внаслідок такої дії барбітуратів, наркомани іноді називають їх "скаженими таблетками". Зловживання барбітуратами супроводжується найбільш тяжкими серед усіх лікувальних препаратів емоційними порушеннями -приступами злоби, агресії, тривалими депресіями з суіцидальними тенденціями. Швидкодіючі барбітурати можуть паралізувати частину мозку, яка контролює процес дихання, що може спричинити смерть. Ознаками передозування є утруднення дихання, ціаноз, серцева недостатність та затримка дихання.

Інгаляційні психоактивні речовини та засоби побутової хімії. Мається на увазі ряд органічних речовин, таких як розчинники, клеї, бензин, ефір, летучі речовини, що потрапляють в організм внаслідок їх вдихання. Це призводить до виникнення відчуттів, близьких до алкогольної інтоксикації, їх вживання може призвести до серйозного незворотного ураження нервової системи, мозку, шлунка, легенів, кісткового мозку, печінки. Нерідко це викликає смерть. Інгалянти проникають в організм через ніс. Це може спричинити нежить і кровотечу з носа. Можуть постраждати очі та дихальна система. Інгалянти потрапляють з легень до кровообігу та починають циркулювати по організму. Вони можуть викликати блювоту і головний біль, змінювати перебіг хімічних реакцій в мозку та характер передачі інформації нейронами. Вживання інгалянтів може настільки уповільнити діяльність дихальної системи, що людина перестає дихати.

Може настати смерть від зупинки серця.


11. Наркотики і здоров'я

Наркомани, котрі вживають наркотичні речовини внутрівенним засобом, у випадку використання брудних голок, ризикують заразитись на СНІД. Саме такий спосіб передачі захворювання вірусом імунодефіциту є найбільш поширеним. Ін'єкційні наркомани належать до групи найвищого ризику захворювання на СНІД.

Багаторазове проколювання вен, особливо нестерильними голками, може призводити до утворення у венах тромбів та рубців. Коли венні тромби відриваються та потрапляють у кровообіг, а відтак до серця і легенів, може настати смерть - тромб закриває доступ крові до життєво важливих органів. Якщо бактерії з нечистої голки потрапляють до кровообігу, вони циркулюють по всьому організму та відкладаються на серцевих клапанах, призводячи до виникнення серйозного захворювання "бактеріальний ендокардит" - нарости на серцевих клапанах призводять до виникнення таких симптомів як жар, слабкість, серцева недостатність, смерть. Тромби та бактерії можуть витікати тонкими цівками з наростів на інфікованих серцевих клапанах. Далі вони можуть потрапити до нирок та селезінки. Результатом цього є численні червоні плями на нирках, та сіруваті - в області мертвої тканини у верхній частині селезінки. Це, здебільшого, призводить до смерті наркомана.

Коли мікроби потрапляють з нестерильної голки у кровообіг, вони циркулюють по організму та відкладаються на мозковій тканині. Це веде до абсцесу мозку, ознаками якого є сильний жар, конвульсії, кома та смерть.

У жінок, котрі вживають наркотики під час вагітності, можуть народиться мертві або дефективні діти. Ось деякі з дефектів розвитку дитини наркоманів:

клишоногість, відсутність кінцівок, розщеплене піднебіння, "заяча губа", дефекти внутрішніх органів.

Оскільки наркотичні речовини зачіпають всі рівні функціонування нервової системи, то їх вживання швидко призводить до формування хворобливого потягу. Якщо при алкоголізмі перша стадія настає через 5-8 років у дорослих , і через 1-2 роки у підлітків, то перша стадія наркоманії може виникнути вже через 3 тижні при систематичному вживанні наркотиків. Наприклад, 5-8 ін'єкцій, що містять сполуки опію, 1-2 випадків куріння гашишу може вистачити для того, щоб настала перша стадія наркоманії. В середньому при епізодичному вживанні наркотиків хвороба формується через 2-4, найдовше б місяців з моменту початку наркотизації.

Аналіз форм прояву і стадії розвитку алкоголізму та наркоманії свідчить, що обидва захворювання мають багато спільного. Основа цих захворювань -патологічний потяг до хімічних речовин. Вживання цих речовин веде до розвитку психічної та фізичної залежності від них, що, в свою чергу, призводить до деградації і повного розпаду особистості, росту захворюваності і смертності від постійного отруєння організму. Запам 'ятайте: навіть перше вживання алкоголю або наркотичних засобів може призвести до важких проблем, навіть смерті.

Звичайно, наведений вище перелік наркогенних речовин, далеко не повний. Наркоділки дуже винахідливі у пошуку нових. Наприклад, в Україні, у Дніпропетровську, як повідомляла газета "Факти" від 29 вересня 1999 року, правоохоронними органами припинена діяльність виробництва перветину -психотропної речовини, яка в народі зветься "винт" або "біла". Перветин вважається одним із найнебезпечніших синтетичних наркотиків. Медики, стверджують, що фізична залежність від нього формується швидше, ніж від героїну. У цьому році у Дніпропетровську ліквідовано вже одинадцять нарколабораторій з виробництва перветину. Трохи раніше тут же була закрита підпільна лабораторія по виробництву "екстезі". Та наркоділки швидко переорієнтувалися на більш дешевий "винт", для виготовлення якого українські "умільці" ввозять ефедрин з Румунії і Молдови.

Ставлення до наркотиків у нас зовсім не таке, як до алкоголю: вже той факт, що за їх виготовлення, збереження, транспортування, вживання в немедичних цілях передбачене кримінальне покарання, є пересторогою для всіх законослухняних громадян.

На території України найбільш поширені наркотичні речовини опіатної групи. Їх отримують з олійного та опійного маку. За допомогою різноманітних технологій - від кустарних до наукомістких - виготовляють як примітивні суміші (кухнар), так і морфій, кофеїн, героїн тощо. Речовини опіатної групи вживають внутрішньо - під шкіру, у м'язи та вени, або курять, нюхають. Морфін, кофеїн та інші подібні речовини використовують в медицині, і тому вони мають загальноприйняте фасування. Героїн, в залежності від ступеня чистоти обробки опію-сирцю, а також вмісту додаткових речовин, може бути білого, сірого або коричнюватого кольору. Смертельна доза дорівнює 0,3-0,5 г "чистої" речовини. Період переходу від перших спроб до появи психологічної залежності - 1-3 місяці. При дозованому вживанні виникає стійка психічна і фізична залежність. Смерть, як правило, настає від різкого виснаження організму.

Наркотики, які виготовляють із певних видів коноплі, мають особливо велике поширення. Вони відомі під такими назвами: анаша, гашиш, маріхуана. план, ін. Особливо поширене вживання цих наркотиків (серед підлітків відома їх узагальнена назва "дур") у колективній формі. Сигарета з наркотиком, як правило, передається по колу, нібито символізуючи єднання. Така сигарета, яка є сумішшю коноплі і тютюну, згорає нерівномірно з різних боків, тому на підлітковому жаргоні вона носить назву "косяк". Анаша, маріхуана, гашиш бувають різних кольорів: зеленого, сірого, коричневого, чорного, червоного.

Кокаїн - здавна відомий наркотик. При курінні, нюханні, жуванні, внутрішньому введенні він викликає отруйний ефект. Здебільшого він має вигляд порошку яскраво-білого або темнувато-сірого кольору. Останнім часом у різних країнах набули значного поширення в молодіжному середовищі синтетичні наркотики. Підлітків приваблює їх порівняно невисока ціна та значний ейфорійний ефект. Дані речовини синтезуються на основі "синтетичних наркотиків" або лікарських препаратів.

У чому полягає дія наркотичних речовин на людський організм і психіку? Як засвідчили недавні дослідження вчених, в організмі людини є рецептори, призначені для наркотичних речовин типу морфія - так звані опіатні рецептори. Ці структури розміщені на поверхні нервових клітин. Молекула морфію входить в них, як ключ в замок, і змінює роботу мозку. Пізніше в організмі людини були виділені речовини, що відповідають даним рецепторам - морфоподібні пептиди, які називаються енкефалінами. Згодом були найдені в організмі і подібні до них речовини - енфорфіни.

Головний мозок сам виробляє речовини, котрі зв'язуються з призначеними для них рецепторами, діють на "центри задоволення" мозку, що викликає у людини почуття радості, душевного спокою, задоволеності життям, щастя. Для чого природа створила такий механізм впливу на психіку? Справа в тім, що всі поведінкові акти, які мають біологічну та соціальну обумовленість, супроводжуються позитивними емоціями в момент досягнення цілі. Організм ніби сам себе стимулює за правильну поведінку. Фізіологічний механізм цього якраз і полягав в тому, що при задоволенні потреб підвищується синтез енхефалінів (ендорфінів), котрі, зв'язуючись з відповідними рецепторами головного мозку, викликають позитивні емоції. При вживанні наркотиків відбувається наступне: наркотичні речовини сприймаються такими рецепторами як ендорфіни і енкефаліни і наркотик імітує дію вироблюваних самим організмом речовин, на які розраховані опіатні рецептори. Тобто якщо ендорфіни і енкефаліни входять в рецептори, як людина в свій дім, відкриваючи двері своїм ключем, то наркотики відкривають двері відмичкою і, як злодії, входять до чужої оселі.

Вплив наркотичних речовин на дітей та підлітків особливо небезпечний. Спостереження вчених виявили, що для маленьких дітей характерна відраза і байдужість до тютюну, алкоголю та наркотиків. Навіть при випадковому вживанні дитина надовго зберігає відразу до цих шкідливих

речовин.

Для підлітків "експериментування" з наркотичними речовинами особливо небезпечне, оскільки вони часто не розуміють і повністю не усвідомлюють їх згубної дії і шкоди для свого організму. У зв'язку з фізіологічними особливостями організму у них дуже швидко розвиваються наркотична залежність, набагато швидше ніж у дорослих.

Наркотичні речовини мають значний вплив на психоемоційний стан підлітків, їхній характер і поведінку.

Найнебезпечніший вік у плані вживання наркотичних речовин і формування шкідливих звичок є підлітковий потяг до пізнання усього нового, незвичного, бажання чим скоріше стати дорослим, перейняти з звички і способи поведінки старших від ровесників, виглядати у їх очах смішними, все це, при наявності алкогольного оточення, завжди приводить підлітка до вживання спиртних напоїв. Є ще один важливий фактор, який чомусь періодично недооцінюють - психологічний дискомфорт. Батьки, вчителі, друзі можуть помітити зміни у поведінці, характері, способі життя таких підлітків. Вони починають уникати старих друзів і рідних, втрачають інтерес до навчання, спорту, можуть ставати агресивними, зухвалими.

За останні 5 років різко зросла кількість неповнолітніх, особливо підлітків, які вживають дурманні речовини, що викликають хворобливу пристрасть - токсикоманію. Токсикомани домагаються стану оп'яніння, вживаючи аерозолі - отруйні речовини, що випаровуються. Під час вдихання ці речовини через дихальну систему потрапляють в кров та проникають в головний мозок. Ефірні та ацетонові сполуки змінюють процеси збудження і гальмування в корі головного мозку - виникає ейфорія. Але найстрашнішим є те, що сполуки викликають важні деструктивні зміни в клітинах печінки і нирок, які виконують функцію очищення (захисту) організму від токсичних речовин і продуктів обміну речовин.

Вживання дурманних (нейротропних) токсичних речовин також може спричинити пригнічення дихання, порушення серцевої діяльності, а часом - непритомність і навіть смерть. Виявлено, що вдихання аерозольних речовин призводить до того, що за найменшого фізичного напруження, наприклад, на уроці фізкультури, або під час танців на дискотеці виникає критична серцева недостатність.

Отже, необхідно чітко усвідомити:

• наркотики набагато небезпечні для дітей і підлітків, ніж для дорослих -наркотична залежність у них може виникати вже через декілька тижнів;

за незначного передозування наркотичних речовин виникають тяжкі порушення, які можуть закінчитися смертю черві зупинку серця або дихання;

" між наркоманією і курінням є дуже тісний зв'язок: серед наркоманів 85% тих, хто курив, чи курить;

• схильність до наркотичної залежності властива людям різною мірою, однак визначити її заздалегідь практично неможливо, тому єдиною гарантією може бути лише відмова від спроб вживання наркотичних засобів.

Основні причини чому люди починають вживати наркотики

1. Цікавість до наркотиків, до нових відчуттів, до "забороненого плоду", яка базується на хибній впевненості, що вживання декількох доз ще не призводить до наркоманії. Але є значна кількість людей, особливо підлітків, у яких дуже нестійкі (лабільні) біохімічні процеси, молекули наркотичної речовини можуть уже після перших спроб вживання "включитися" в обмін речовин і зумовити наркотичну залежність. Особливо ці "розваги" небезпечні для осіб. які мають залежність до нікотину чи алкоголю.

2. Втрата життєвих орієнтирів, а звідси поява синдрому "беззмістовного" життя, сильне душевне потрясіння, почуття самотності, відсутність уваги і допомоги з боку батьків, педагогів, психологів, друзів.

3. Невдоволення життям, яке виникає на ґрунті постійних конфліктів у сім'ї, навчальних закладах, низького матеріального і соціального рівня.

4. Вплив оточення, друзів, компанії. Потрапляючи в компанію, де вживають наркотичні речовини, юнак чи дівчина часто починають вживати наркотики, бо не хочуть здаватися "білою вороною".

5. Простота переходу від легких наркотиків (сигарет, алкоголю) до найнебезпечніших. Часом їх відсутність утримує підлітка від цього кроку.

6. Знання про шкоду наркоманії на рівні загальноприйнятого штампу:

"Дуже шкідливо" (це стосується і цигарок, і алкоголю), і незнання, до якої міри це шкідливо, і чому, коли і як це "шкідливе" проявляється.

7. Недостатній розвиток забороненого внутрішнього фактора (в не­повних сім'ях, за неправильного виховання).

8. Кримінальна "романтика". Деяким підліткам подобається спілкування із старшими, які порушили закон. Для підлітків це "престижно". Хоча загальновідомим є той факт, що найбільше наркоманів серед злочинців, осіб, які відбували покарання у місцях позбавлення волі.

Чому деякі підлітки починають вживати наркотичні речовини?

Коли дитина вступає у період статевого дозрівання, у неї може з'явитись нездорова цікавість до алкогольних напоїв, цигарок і речовин токсичної дії. Чому?

Якоюсь мірою це можна пояснити тим, що гормони (статевих залог, різко активізуючи метаболізм (обмін речовин), спричиняють вивільнення і вироблення значної кількості енергії. Підліток не розуміє, що з ним відбувається, звідки ця енергія, що буквально його "розпирає", У цей час дуже

важливо спрямувати "зайву" енергію і силу в спорт, творчість, громадську чи трудову активність.

На жаль, більшість підлітків витрачає енергію на вулиці, в "ту совках". За відсутності належного виховання, необхідних вольових якостей, особливих заборонних бар'єрів, вміння керувати своїми емоціями, у них часто виникає немотивований протест проти "всіх і всього на світі". Через це вони страждають від неусвідомленого собою і своїм становищем, що породжує важкі психологічні стани.

Спробувавши вперше наркотичні речовини, дехто з підлітків нібито відчуває полегшення. Наркотичний стан на короткий час притупляє гостро неприємностей та життєвих негараздів, знімає психічну напруженість, дає можливість розслабитись і відновити втрачену тривогу. Згодом у когось з них може з'явитися бажання пережити такі відчуття знову ї знову. Поступово розвивається узалежнення і патологічний потяг до цих речовин (з грецької -"манія"), якщо, як правило, переростає у небезпечні хвороби - алкоголізм, токсикоманію, наркоманію,

Крім цього у деяких підлітків у цей період може спостерігатися втрата життєвих орієнтирів у зв'язку з недостатністю або відсутністю уваги і допомоги з боку батьків, педагогів, психологів, а звідси - самотність, туга, вихід з якої підліток шукає в компанії, в різноманітних неформальних об'єднаннях молоді, які часто суттєво впливають його світогляд, поведінку і життя.

Тому, як свідчать спостереження соціологів і психологів, серед причин дитячої та підліткової наркоманії чинне місце посідає вплив оточення, друзів та компанії. Потрапляючи в компанію, де вживають наркотичні речовини, підліток часто починає вживати наркотики, тому що боїться бути "білою вороною". Входження і пристосування до компанії надзвичайно важливі. Адже, якщо підлітка "визнали своїм", він відчуває залежність і підтримку компанії Друзів.

Саме в цей час особливо сильним може бути вплив товаришів на думку, поведінку, дії. Підліток може не помічати і не відчувати цього. Коли товариші і друзі починають палити цигарки, вживати алкогольні напої або наркотики, досить важко сказати "Ні, Я не хочу". Він може злякатася втратити друзів, компанію. У цій важкій ситуації важливо вміти зробити правильний вибір. І помічником та підтримкою в цю хвилину повинні стати знання, відповідальність перед сім'єю, перед своїм майбутнім, перед суспільством.


12. Цікавий факт

Газета "Труд" за 30.09.99р. помістила статтю під назвою "Народжуються п'яними" , в якій наводяться страхітливі дані.

Дитина з'являється на світ із черева матері, і приміщення , де приймають пологи, наповнюється запахом ... алкоголю. Медики здивовано переглядуються. Ні, їм на чергуванні до голови не прийде випити навіть ковток пива. Породілля? Виключено. Новороджений. Через кілька хвилин збентежені лікарі змушені визнати, що запах перегару виходить саме від дитини.

Ось статистичні дані, наведені кореспондентом місцевої мексиканської газети "Ексельспор", - це сумна реальність. На кожну тисячу мексиканських новонароджених 25 мають так званий зародковий алкогольний синдром (ЗАС). Тут, як і у нас в країні, побутує, на жаль, думка, неначе чарка вина не може завдати вагітній жінці ніякої шкоди . Така точка зору, вважає американський спеціаліст Кеннет Лайонз Джонс, - фатальна помилка . Як один із піонерів у дослідженнях проблеми ЗАС, він дійшов висновку, що навіть чарка алкогольного напою, що вип'є мати, здатна викликати у новонародженого цей синдром.


13. Рольова гра "Пароплав" (30 хв)

Тема Наслідки вживання наркотичних речовин підлітками

Мета: закріпити знання про причини і наслідки вживання підлітками наркотичних речовин.

Хід гри: учасникам пропонується здійснити подорож пароплавом. Навколо чиста прозора вода, яскраві вогники, красива природа. На палубі грають в ігри-автомати, слухають музику, ласують морозивом, лимонадом, фруктами, цукерками... І тут хтось з присутніх приносить сигарети, пляшку вина... Ваші дії, можливі наслідки.

Всі учасники діляться на три групи і вигадують сюжет.

Обговорення в групах (15 хв). Представники кожної з них презентують свої варіанти. Тренер з усіма учасниками обговорює сюжети і робить висновок.

Питання для обговорення:

1. Чому Вам захотілось закурити чи випити вина?

2. Які були наслідки від випитого і викуреного?

3. Чому Ви відмовились від вживання наркотичних речовин?

4. Які Ви зробили висновки.

Коментар тренера: наркотичні речовини можуть зіпсувати і затьмарити найрадіснішу подію, свято, стосунки між людьми.


14. Вправа "Як позбутись влади алкоголю в сім'ї" (35 хв)

Тема. Визнач свою позицію

Мета: допомогти підліткам усвідомити проблеми сім'ї, сформувати до неї відповідальне ставлення.

Хід вправи: учасники діляться на три групи, кожна з них одержує ручки, папір формату А-1. Завдання однакове для всіх груп - знайти відповіді на запитання: "Що робити, коли в сім'ї є хтось залежний від алкоголю. Як при цьому треба діяти?"

Після роботи в групах (15 хв) - презентація відповідей. Кожна відповідь повинна бути аргументованою.

Питання для обговорення:

1. Що відбувається з дітьми в сім'ї, коли хтось з батьків п'є?

2. Чим я можу допомогти члену своєї родини, який має проблему, пов'язану з алкоголізмом?

3. До кого можна звернутись, коли в сім'ї є залежні від алкоголю.

До уваги тренера: наприкінці вправи, необхідно підбити підсумки обговорення та зробити такі висновки: підліткові, котрий хоче допомогти члену своєї сім'ї, в якого є проблема, пов'язана з алкоголізмом, необхідно ознайомитись з усіма фактами алкоголізму, звернутися за допомогою до інших дорослих, які не вживають алкоголь, знайти цікаве заняття поза домом, яке буде корисним для здоров'я, підтримувати дружні стосунки поза домом, не дозволяти алкоголіку звинувачувати підлітка в неувазі до нього, не приховувати проблеми, що виникають у зв'язку з пияцтвом одного з членів сім'ї.


15. Дискусія "Обговорення історій" (20 хв)

Мета: визначити, які варіанти виходу із складних ситуацій відомі учасникам; визначити найбільш ефективні.

Хід вправи: всім учасникам пропонується дати відповідь на наступні запитання. Тренер ставить їх по черзі:

1. Що буде, якщо... Вам запропонують принести наркотик?

2. Що буде, якщо... клас відвернеться від Вас?

3. Що буде, якщо... Ви не зможете відмовитися від наркотику?

Питання для обговорення:

1. Чим закінчилась Ваша історія?

2. Які виходи з ситуації Ви пропонуєте?

3. Чому Ви прийняли саме таке рішення?

4. Як Ви вважаєте, який вихід із ситуації є найбільш ефективним?

До уваги тренера: після того, як всі учасники дадуть відповіді на запитання, тренер наголошує, що завжди потрібно шукати правильне рішення і впевнено його доводити.


16. Моє майбутнє

Завдання

Написати лист-звернення до однієї з державних структур "Як попередити вживання наркотиків", або лист до однолітків "Як попередити вживання наркотиків" (30 хв)

Мета: навчити учасників тренінгу формувати вимоги щодо здорового способу життя.

Хід завдання: тренер звертається з питанням до учасників: "Хто може вирішити проблему профілактики наркотичних речовин серед підлітків?" Учасники діляться на три групи і пишуть лист до однієї з державних структур (за вибором учасників.) Кожній групі роздаються фломастери і аркуш паперу формату А-1.

Після роботи (15 хв) представник кожної групи вивішує свій аркуш з варіантами на фліп-чарті.

Тренер коментує відповіді учасників, робить висновки...


17.Гра "Айсберг" (25 хв)

Тема. Наслідки вживання наркотичних речовин підлітками

Мета: визначити, які наслідки викликає вживання наркотичних речовин.

Хід гри: тренер малює контур скелі на аркуші паперу формату А-3. У верхній його частині пише великими літерами: "Наркоманія". Це виглядатиме приблизно так:



Тренер проводить по середині скелі водяну смугу, нібито поділивши її навпіл.

Учасники отримують завдання назвати наслідки вживання наркотичних речовин. Всі відповіді занотовуються у нижній (підводній) частині скелі і обговорюються.

До у ваги тренера. По закінченні гри тренер підводить підсумки:

1. всі речовини, які належать до наркотичних, мають негативний вплив на людину, а особливо на підлітків;

2. якби купуючи той чи інший наркотик, людина отримувала інформацію про негативні наслідки впливу наркотичних речовин на її організм, то обміркувавши, вона б відмовилася від такої небезпечної покупки;

3. "Не все золото, що блищить!" (про моду наркоманії)

А на завершення гри - питання: "А що ж корисного дає наркоманія?"


Додаток №8

Заняття з профілактики рецидивів

наркотичної та алкогольної залежності
Заняття 1. Обговорюються питання рецидиву захворювання, його ознаки, способи запобігання, Мета заняття — навчити хворих бачити засте­режні сигнали рецидиву хвороби завчасно і здій­снювати певні дії, спрямовані на його подолання. Методика проведення заняття.

Заняття розпочинається повтором правил ро­боти в психокорекційній групі. Після традиційно­го обговорення подій минулого дня пацієнтам ставлять запитання: "Як Ви почуваєтеся? На­звіть останнє значуще для Вас відкриття (приєм­не чи неприємне) стосовно себе або своєї хворо­би. Згадайте останню подію чи ситуацію (незале­жно від її значущості), яка позитивно вплинула на ваш настрій та почуття". Відповіді на ці запи­тання обговорюються на групі.

Далі пропонується мікролекція на тему "Розу­міння процесу рецидиву хвороби" (10 хв). У мікролекції висвітлюються такі питання: а) понят­тя рецидив відносять до процесу повернення хво­роби; б) незалежно від того, скільки часу хворий не вживає наркотики (алкоголь), завжди існує за­гроза рецидиву хвороби; в) людина може перебу­вати в процесі рецидиву задовго до поновлення зловживання; г) про початок рецидиву можна до­відатися за певними ознаками застережними сигналами рецидиву хвороби, які відображають певні зміни у власній поведінці, у ставленні до ін­ших людей, в думках, почуттях ти емоціях; д) вміння завчасно побачити застережні сигнали рецидиву хвороби допомагає уникнути його.

Хворим зачитуються можливі застережні сиг­нали рецидиву хвороби, а саме зміни: 1) в пове­дінці; 2) у взаєминах; 3) в емоціях і почуттях; 4) в мисленні. Наданий матеріал докладно обгово­рюється з хворими на групі. Вони висловлюють своє розуміння перебігу рецидиву хвороби.

Після обговорення ознак рецидиву хвороби пацієнти по черзі згадують свій останній рецидив, описують ситуацію його, виникнення, відповідають на запитання: "Які зміни в поведінці, взаєми­нах, відчуттях, емоціях, мисленні передували ре­цидиву?". Якщо у хворого виникають певні тру­днощі у визначенні сигналів свого рецидиву, тре­ба поставити йому допоміжні запитання: "Про що конкретно Ви тоді думали? Який тоді був у Вас настрій? Чим Ви тоді займалися, що робили?"

Психолог допомагає пацієнтові узагальнити все сказане ним і визначити власні сигнали реци­диву хвороби. Визначені сигнали рецидиву хворі фіксують у своїх щоденниках і обговорюють кі­лька особистих прикладів,

Наприкінці заняття пацієнти по черзі відпові­дають на такі запитання; "Що нового я дізнався про свою хворобу? На що особливо звернув увагу? Які почуття у мене виникли з приводу того, про що довідався?"

Заняття 2, Обговорюються "загрозливі" в пла­ні повернення рецидиву місця, люди, речі, ситу­ації. Мета заняття — навчити хворих утриму­ватися від вживання наркотиків (алкоголю), уни­каючи ситуацій, місць, речей, людей, які можуть спровокувати зловживання,


Методика проведення заняття

Пацієнти повторюють правила роботи в психо-корекційній групі.

Психолог проводить огляд подій минулого дяк, задаючи хворим запитання; "Скільки твере­зих днів маєте? Який маєте настрій? Яку роботу опрацювали самостійно? Що прочитали? Які записи зробили у щоденнику? Що вчора було для Вас мисливим або цікавим?"

Після обговорення відповідей хворих психолог проводить мікролекцію на тему: "Загрозливі місця, люди, речі, ситуації" (10 хв). Висвітлюються такі питання: а) не реально очікувати, що світ змі­ниться тільки для того, щоб пацієнти перестали зловживати наркотичною речовиною (алкоголем);

б) думка, що одужання може прийти без суттєвих змін своїх позицій та поведінки - нереалістична, оскільки за багато років зловживання сенс життя хворого перемістився до тих ситуацій, людей, речей, місць, в яких воно відбувалося; в) щоб навчитись жити без наркотичної речовини (алкоголю), потрібно уникати цих "загрозливих" речей, місць, людей, ситуацій: "Якщо не хочеш посковзнутись, уникай "слизьких" людей, місць, речей"; г) особа, яка одужує, повинна навчитися виявляти ситуації, що пов'язані зі зловживанням, а потім уникати їх; д) відмова від старих звичок спрацює тоді, коли вони будуть замінені новими.

Далі пацієнтам пропонується згадати ситуацію останнього рецидиву, виявити, що спровокувало їх до зловживання після певного терміну утримання і поділитися своїми спостереженнями з іншими пацієнтами. Кожний пацієнт описує свою конкретну ситуацію, наприклад:

"Два місяці "тримався", уникав зустрічі зі своїми друзями-наркоманами, а потім зателефонував Ігор (я зовсім не збирався вживати з ним наркотики). Після розмови з ним ми вирішили піти до Дмитра (я немав наміру вживати з ними наркотики). Кали були у Дмитра, все вишло якось само собою".

"Я непогано себе почував і не збирався вживати наркотики, але якось перебирав свої речі і знайшов шприц та "ширку", які колись переховував від батьків і навіть не усвідомив, як зробив ін'єкцію.

"Коли проходжу біля під'їзду, де колись вжи­вав наркотики, відчуваю бажання вколотися".

Якщо подібна ситуація спостерігалась і в ін­ших пацієнтів, вони заносять її до свого зошита і добирають найконструктивніші форми поведінки, які можуть допомогти уникнути рецидиву, напри­клад, не зустрічатися з певними людьми, обмина­ти "небезпечні" місця, позбутися речей, які мо­жуть спровокувати рецидив, і т.ін.

Пацієнт записує в зошит ті форми поведінки, які йому потрібно змінити.

Після закінчення заняття хворі по черзі відпо­відають на такі запитання: "Що нового я дізнав­ся про свою хворобу? На що особливо звернув увагу? Які почуття у мене виникли з приводу то­го, про що довідався?"

Заняття 3. Присвячене визначенню ситуацій підвищеного ризику, що можуть спровокувати рецидив, та його "застережним сигналам". Мета заняття — навчити хворих бачити "застережні" сигнали рецидиву хвороби та виконувати конкре­тні дії, спрямовані на профілактику рецидивів. Методика проведення заняття

Заняття традиційно починається з огляду по­дій минулого дня. Пацієнтам ставляться запитан­ня; "Як Ви себе почуваєте? Назвіть останнє зна­чуще для Вас відкриття (приємне чи неприємне) стосовно себе або своєї хвороби. Згадайте остан­ню подію чи ситуацію (незалежно від її значущо­сті), яка позитивно вплинула на Ваш настрій та почуття".

Далі продовжується робота, яка була започа­ткована на попередньому занятті. Пацієнти по че­рзі розповідають членам групи про свій останній зрив. Психолог допомагає кожному пацієнту по­бачити "небезпечні сигнали", які спостерігалися задовго до зриву » свідчили про початок рециди­ву захворювання. Хворим надається анкета "Ви­значення ситуацій підвищеного ризику" і пропо­нується в кожному її розділі підкреслити ті сигнали, які хворий коли-небудь спостерігав у себе і які передували поновленню ним зловживання. Користуючись анкетою, пацієнти вчаться визначати "загрозливі сигнали" рецидиву хвороби заздалегідь.

Узагальнюючи проведену хворими роботу, психолог пропонує їм вибрати 2 ситуації підвище­ного ризику, які зараз викликають у них триво­гу; проаналізувати всі факти, як» стосуються цих ситуацій; знайти 3 стратегії поведінки, за допомогою яких можна виправити ситуацію та запобігти рецидиву. Розглянемо це на прикладі.

Проблема: Пацієнт зазначає, що в нього вини­кає почуття самотності.

Шляхи вирішення проблеми: зателефонувати комусь із членів АА (АН), психокорекційної гру­пи; піти до свого брата, в родині якого хворий відчуває доброзичливе ставлення до себе, проана­лізувати своє почуття самотності і знайти в ньо­му позитивні моменти: "Зараз я сам і маю добру нагоду поміркувати над своїми конкретними пла­нами на наступний тиждень".

Кожний пацієнт описує свої "особисті програ­ми" подолання складних ситуацій, які будуть ефективними саме для нього, і зачитує їх на психокорекційній групі.

Як домашнє завдання хворим пропонується дослідити свій стан і відповісти на запитання: "Чи перебуваю я в стані рецидиву захворювання за­раз? Як можна визначити мої застережні сигна­ли рецидиву? Що я можу зробити для того, щоб цей сигнал зник?"

Хворим пропонується також щодня присвячу­вати 5-10 хвилин спостереженню за наявністю си­гналів рецидиву хвороби. Якщо пацієнт визначає у себе сигнал рецидиву хвороби, він повинен по­працювати з ним за наведеною вище схемою.

Після закінчення заняття хворі по черзі відповідають на такі запитання: "Що нового я дізнався про свою хворобу? На що особливо звернув увагу? Які почуття у мене виникли з приводу того, про що довідався?"

Заняття 4. Продовжується робота над запобі­ганням рецидиву хвороби. Мета заняття — підготувати пацієнтів до конструктивного виходу Із ситуацій підвищеного ризику.

Методика проведення заняття

Пацієнти повторюють правила роботи в психокорекційній групі.

Психолог проводить огляд подій минулого дня, ставлячи хворим запитання: "Скільки твере­зих днів маєте? Який маєте настрій? Яку роботу опрацювали самостійно? Що прочитали? Які записи зробили у щоденнику? Що вчора було для Вас важливим або цікавим?"

Далі проводиться мікролекція на тему: "Загро­зливі психічні стани, що передують рецидиву хвороби" (10 хв). Її основні положення:

а) хворі, які починають одужувати, повинні створити новий стиль життя, що забезпечить їм достатній відпочинок та певний психологічний комфорт без втручання наркотичної речовини;

б) стан втомленої, емоційно збудженої чи роз­дратовано! людини — це передумова рецидиву;

в) існують певні психічні стани (гнів, втома, самотність, злість), які сприяють поверненню ре­цидиву;

г) пацієнт повинен навчитися виявляти ці за­грозливі щодо рецидиву стани, поки вони повні­стю ним не оволоділи, І знаходити конструктив­ні форми поведінки.

Після обговорення та засвоєння інформації, що подана у мікролекції, пацієнтам пропонуєть­ся пригадати ситуацію, яка передувала останньому зриву. В процесі обговорення цієї ситуації пси­холог допомагає хворим конкретизувати емоцій­ний стан, що передував рецидиву, простежити за його розвитком. Пацієнти по черзі визначають ті емоційні стани, що передували у них рецидиву за­хворювання.

У наступному завданні пропонується поверну­тися до своїх негативних станів, наприклад, до гніву; пригадати, коли в своєму житті та яким чи­ном їм вдавалося конструктивно подолати гнів. Можна поставити запитання; "Чи вдавалося вам конструктивно подолати свій гнів? Як Ви це ро­били? Який ще спосіб для подолання гніву Ви мо­жете запропонувати сьогодні?"

Наприклад: асертивно розповісти людині, за що Ви на неї гніваєтесь; проаналізувати причини свого гніву; піти на вулицю вибити килим; вико­нати якісь фізичні вправи та ін. (наводяться кон­кретні приклади, коли такі заходи допомагали па­цієнтам подолати гнів).

Далі хворі розповідають, яким чином їм вда­валося подолати почуття самотності, втоми, роз­дратованості, відчуття голоду тощо.

У процесі роботи психолог допомагає пацієн­там знаходити суть проблеми.

Після закінчення заняття хворі по черзі відпо­відають на запитання: "Що нового я дізнався про свою хворобу? На що особливо звернув увагу? Які почуття у мене виникли з приводу того, про що довідався?"

Заняття 5. Конструктивний вираз емоцій. Ме­та — дати пацієнтам уявлення про те, як вживан­ня хімічних речовин впливає на емоційну сферу;

навчити хворих способам контролю власних по­чуттів та емоцій.

Після огляду подій минулого дня пацієнти слухають мікролекцію. Розглянемо її основні по­ложення.

1. Почуття допомагають нам краще розуміти навколишній світ. Вони можуть як заспокоювати, так і попереджувати про небезпеку. Тому всі по­чуття є важливими.

2. Наркотики (алкоголь) допомагають уника­ти сильних негативних почуттів. Але вони не усу­вають реальних ситуацій, у тому числі небезпеч­них. Постійне використання наркотичної речови­ни (алкоголю) призводить до "вимушеного регу­лювання емоцій" тільки з її допомогою. Поступово реальна регуляція емоцій замінюється на "вимушене регулювання емоцій" за допомогою хімічної речовини.

3. Вимушене регулювання емоцій та почуттів протягом тривалого часу спричиняє страх перед виникненням реальних почуттів. Щоб уникнути такого страху, треба навчитися розрізняти почуття, що виникають, усвідомити їх цінність та вплив на особистість і знайти відповідні для кожного випадку заходи.

4. Найкращим методом, що допомагає навчитися розрізняти власні емоційні стани та знайти способи їх регулювання, е ведення " Щоденника самоспостережень".

Далі пацієнтам пропонується назвати різні почуття, які можуть виникати у людини. Коли вже ніхто з присутніх не може згадати будь-яке почуття, психолог роздає кожному надрукований "Список почуттів" з пропозицією ознайомитися з ним.

Пацієнтам ставиться запитання: "Які з почуттів Ви вважаєте важливими, а які - ні? Чому?"

У ході бесіди група має дійти висновку; "Будь-які почуття допомагають нам краще зрозуміти навколишній світ. Вони можуть заспокоювати, свідчити про "доброзичливе ставлення" навколишнього світу до нас (приємні почуття) або, навпаки, повідомляти про небезпеку (неприємні почуття). Почуття — посередники між нами і світом, вони скеровують нашу поведінку. Тому всі почуття є важливими".

Після цього пацієнтам пропонується пригада­ти, які з зазначених у списку почуттів у них виникають найчастіше, які — зрідка і які не вини­кають ніколи.

Відповідаючи, пацієнти мають уточнювати, які з перелічених почуттів найчастіше з'являлися в період інтенсивного вживання хімічної речовини (під її впливом або в моменти її відсутності), а які — в період припинення вживання. Внаслідок та­кого обговорення пацієнти мають усвідомити, що систематичне вживання наркотиків призвело до зниження загального тла настрою, майже повної відсутності позитивних емоцій без хімічної речо­вини. Вживання наркотиків (алкоголю) з метою отримати позитивні почуття останнім часом не дає бажаних результатів, а лише допомагає уникати сильних негативних станів. Отже, таке штучне ре­гулювання емоцій у осіб, залежних від наркоти­ків (алкоголю), е вимушеним.

Далі психолог узагальнює обговорене: 1) хімі­чна. речовина стає єдиним джерелом позитивних почуттів; 2) при її вживанні почуття коливають­ся між полегшенням та стражданням; 3) з часом зменшується здатність переносити страждання; 4) хімічна речовина маніпулює почуттями залежної особи; 5) залежна особа погано переносить емо­ційну одноманітність.

Для кращого усвідомлення пацієнтами харак­теру зміни їх емоційної сфери, а також способів реагування для обговорення пропонують такі за­питання.

• Що Вам приносило найбільше задоволення:

а) тоді, коли Ви ще не вживали хімічної речови­ни; б) коли зловживали; в) тепер, коли намагає­тесь не вживати?

• Чи раділи Ви з приводу якихось подій? Яких? Коли востаннє Ви раділи? Як довго тривала Ваша радість?

•Чи може яка-небудь подія поліпшити Ваш настрій? На який час? Яка подія востаннє поліп­шила Ваш настрій?

• Коли Ви роздратовані або засмучені, чи шу­каєте контакту з іншими людьми? Якими? Чи змі­нює такий контакт Ваш настрій? На який час? Як часто за останній період таке траплялося?

• Що Ви любите, крім наркотиків (алкоголю)?

• Що Ви робите, коли відчуваєте пригнічений настрій?

• Що Ви робите, коли Вами оволодівають си­льні емоції, наприклад, злість, страх, або ра­дість?

• Чи траплялось Вам "тікати від почуттів"? Яким чином?

• Чи в змозі Ви контролювати власні емоції?

• Чи траплялося Вам щось переживати так си­льно, що втрачали контроль над собою? Як час­то? Що з Вами тоді діється?

• Який Ви найчастіше маєте настрій?

• Які почуття характерні для Вас в останній період?

• Як часто останнім часом відчуваєте страх, тривогу, напруження? За яких обставин? Що то­ді робите?

• Як часто останнім часом відчуваєте злість, гнів, ненависть? За яких обставин? Що при цьому робите?

• Як часто останнім часом відчуваєте радість, буваєте веселим, доброзичливим до людей? За яких обставин? Що при цьому робите?

• Що Вам полегшує страждання?

Психолог висловлює думку, що через аналіз та здійснення контролю над власними емоціями та почуттями можна поновити "природну" регуля­цію емоцій. Аналіз також допомагає дізнатися про те, які стани та почуття є небезпечними для кожної конкретної особи в плані повернення ре­цидиву, і знайти конструктивні шляхи виходу з них. Одним з ефективних методів, що допомагає навчитися розрізнити власні емоційні стани та знайти способи їх регулювання, є ведення "Що­денника самоспостережень".

Пацієнтам наводять і пояснюють схеми для ве­дення "Щоденника самоспостережень". Після цього їм пропонують пригадати по два власних емоційні стани, які виникли протягом цього дня, і проаналізувати їх за запропонованою схемою Пацієнти роблять записи, а потім зачитують свої відповіді. Психолог особливу увагу приділяє то­му, які наслідки спричинюють власні реакції, дії. чи призводять вони до зміни ситуації, як вплива­ють на настрій.

Після закінчення заняття хворі по черзі відпо­відають на запитання: "Що нового я дізнався про свою хворобу? На що особливо звернув увагу? Які почуття у мене виникли з приводу того, про що довідався?"

Домашнє завдання. Пацієнтам пропонується заповнити наприкінці дня "Щоденник самоспосте­режень" (бажано проаналізувати 5-10 конкретних ситуацій).

Таким чином, робота над профілактикою реци­дивів навчає пацієнтів бачити загрозливі сигнали рецидиву захворювання та ситуації підвищеного ризику заздалегідь. Це в свою чергу дає можли­вість хворому планувати та контролювати свою особисту поведінку, тим самим уникаючи повер­нення захворювання.




1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка