Діяльність психологічної служби з профілактики І корекції алкоголізму та наркоманії серед неповнолітніх



Сторінка2/21
Дата конвертації05.11.2016
Розмір2.81 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21

1.2. Психологічний аспект виникнення потягу до вживання алкоголю та наркотиків.


Парадокс в тому, що навряд чи знайдеться в нашому суспільстві людина, яка не знає про шкідливість алкоголю та наркотиків. Однак ці речовини приваблюють людей, стаючи згубними для багатьох з них. Спробуємо проаналізувати, чому так відбувається.

Вживання алкоголю чи наркотиків викликає зміну стану свідомості людини. Потреба в зміні звичного стану своєї свідомості проявляється дуже рано, ще в дитинстві. Недарма дітям так подобаються ігри, внаслідок яких порушується координація рухів, змінюється сприйняття. Добре відомо, які дошкільнята, та й більш старші діти, полюбляють гойдалки, каруселі. Вони часто катаються стільки, що в них починає наморочитися голова, а часом з`являється нудота.

Ймовірно, аналогічний цьому і механізм «рефлексу зосередження» у немовляти, коли воно ссе соску-пустушку. Стан приголомшеності, що виникає під час таких забав, відволікає дитину від фізичного дискомфорту і впливу зовнішніх подразників. Подобається також малюку і вільне падіння, коли дорослий підкидає його вгору і підхоплює на льоту.

Старші діти самі намагаються знайти можливість випробувати ці незвичайні відчуття. Вони стрибають з даху сараю; натискають на очні яблука, сонні артерії, на область сонячного сплетіння. Для цього служать і деякі елементи гіпнотичних прийомів: "магічний погляд", гра в "Завмри!", несподіване "лякання" тощо.

Для дорослої людини такий ефект мають різноманітні обряди, ритуали (у тому числі і церковні), засоби культури.

Історико-культорологічне дослідження засвідчують, що властивості алкоголю і наркотиків були відомі ще людям найдавніших часів і використовувалися для посилення ефекту зміни свідомості при богослужіннях. В стародавньому Китаї, Єгипті, Спарті накладали заборону на алкогольні напої, а осіб які зловживали алкоголем, жорстоко карали. Однак заборонні заходи, зокрема “сухий закон”, який вводився протягом ХІХ-ХХ ст. в США, Росії та інших країн, не давали очікуваних результатів.

У літературних джерелах, датованих V сторіччям до н. е., є згадка про те, що скіфи насипали коноплю на розжарені камені з метою отримання диму, що викликає стан захоплення. Стародавні племена Середземномор’я кидали в полум’я грона винограду, що підгнили (тобто такі, в яких розпочинається процес бродіння), і від запаху спалюваних плодів впадали у стан сп’яніння. У стародавньому Єгипті, стародавній Греції і Римі були відомі наркотичні властивості опійного маку (опію) та індійської коноплі. Одначе хімічний психотропний ефект відігравав тоді допоміжну роль: головним фактором зміни свідомості були магічні ритуали, маски, символічні дії, заклинання, що дуже впливали на психіку людини.

Таким чином, одним із первісних глибинних факторів вживання людиною психотропних речовин є бажання періодично змінювати свою свідомість, переживати метаморфози особистості.

Сучасна людина здебільшого позбавлена можливості брати участь у дійствах, що символізують зміни її особистості. Одначе такий процес необхідний, оскільки є однією з умов розвитку стресостійкості психіки. Якщо людина вміє виходити за межі звичних уявлень, вона зможе знайти вихід із ситуацій, що потребують трансформації особистості: переоцінки цінностей, нової оцінки своєї особистості, перебудови стосунків, мотивів поведінки тощо. Тобто бажання випробувати змінений стан свідомості (в дитинстві), а потім здійснювати періодичні метаморфози особистості, детерміноване необхідністю свого роду “тренування” психіки, підготовки її (загартовування) до можливих психотравмуючих ситуацій.

При нормальному процесі соціалізації таке “тренування” психіки відбувається в ході розвитку здатності емпатії – співпереживання, дійового співчуття до інших людей. Коли дорослі привчають дитину зважати на інших людей, розуміти їх, сприймати їхні біль, радощі і горе як свої (аж до альтруїзму і самопожертви) і, в свою чергу, самі дорослі виявляють до неї таке ж ставлення, тоді життєвий досвід дає основу гарної адаптивності її психіки. Велике значення має також прилучення дитини до культури: книги театр, кінофільми переносять людину в масштаби всесвіту, відривають від кола особистих турбот, примушують змінити “обличчя”, ототожнюючи себе з кимось із дійових осіб.

Ще більший вплив має музика. Тут досягається ефект деперсоналізації, коли людина ніби відключається від навколишньої реальності, повністю віддаючись звукам, переживаючи емоції і почуття, що були втіленні композитором. Вона відчуває себе причетною до чогось великого і чудового. Це викликає екстатичний стан, захоплення, щастя, почуття єдності з усім світом. Переживаючи емоції автора, вбираючи в себе його внутрішній світ, слухач, глядач, читач стає вище своїх проблем, відчуває себе часткою світу. Це дає йому можливість філософськи ставитися до життя, не піддаватися засліплюючій дії афекту, коли вибух негативних емоцій блокує діяльність розуму і штовхає його до непродуктивного виходу з психотравмуючої ситуації.

1.3. Причини та мотиви вживання збуджуючих речовин.


Про швидке розповсюдження наркоманії в останні роки експерти судять не лише по статтям у пресі, або з телепрограм, а зі свого особистого досвіду. Досить цікавою є інформація, отримана від експертів, про те, хто найчастіше є споживачем наркотиків.

Експерти вважають, що співвідношення по статі серед наркоманів безперечно на користь сильної статі – на кожних 8 чоловіків приходиться 2 жінки. Зазначимо, що це рідко розходиться з даними офіційного обліку.

За сімейним статусом майже 60% складають не одружені та самотні люди, більшість наркоманів – до 30 років, а старших цього віку – менше десятої частини всіх наркоманів; кожен п’ятий з числа наркоманів – підліток.

Ранжуючи відповіді експертів про професійну приналежність наркоманів, отримуємо наступний ряд:



  • учні;

  • люди без професії, дармоїди;

  • робітники промислових підприємств;

  • інтелігенція;

  • робітники сфер обслуговування.

Одне з головних питань – чому вживають наркотики, які причини й обставини, що спонукають людину грати з вогнем, експерти сформулювали свою точку зору про головні причини, які особливо сильно впливають на вживання наркотиків.

Причини ці можна згрупувати у дві групи:



І – умовно назвемо їх суб’єктивні причини, що йдуть від самої людини;

ІІ – об’єктивні причини, що йдуть від середовища і обставин, оточуючих людину.
І група ІІ група

Легковажність молодості, яка з Недоліки у виховній роботі.

віком (після 25-30 років) проходить.
Невміння розумно, змістовно Слабка матеріальна база сфери

використовувати вільний час. відпочинку і розумного проведення

вільного часу.
Характер людини, слабкі вольові Продовження питущих звичаїв.

якості.
Відсутність яких-небудь позитивних Слабка антиалкогольна,

інтересів, високих ідеалів. антинаркотична робота в

колективах.


Відсутність знань про шкідливість, Своєрідна “мода” на наркотики,

властивості наркотиків, про їх згубний “всі про це говорять, багато пишуть

вплив на особистість та організм і показують”.

людини.
Відчудження. Існування наркотиків, їх порівняна

доступність.
Незацікавленість в рішенні Важка робота, недоліки в організації

серйозних державних проблем, у праці на виробництві.

справах колективу тощо.
Байдужість до свого здоров’я. Недостатні суворі міри покарання.
Нема зацікавленості до роботи, Антинаркотична пропаганда

до суспільного життя. розрахована на залякування, а не на

переконання.

Різні види девіантності мають в загальному спільні причини, розвиваються на одній соціальній основі, якими би не були значними конкретні відмінності і т.п. Звідси витікає важливий висновок , який підтверджений тривалим досвідом різних країн й народів: при збереженні причин девіантносмті спроби боротьби з нею дають досить обмежені результати, які виражені головним чином в тому, що змінюється співвідношення між різними відхиленнями, і якщо одних стає менше, інші збільшуються; при зміні структури девіантності загальний її рівень, як не важко його оцінити, суттєво не змінюються.

Причин аморальної, деструктивної поведінки неповнолітніх багато, та провідною є психологічний дискомфорт, негативні переживання, загальна втрата духовних орієнтирів, девальвація загальнолюдських цінностей, не сформованість у значної частини дітей та молоді почуттів терпимості, толерантності, милосердя, честі, совісті, доброти. Все це викликає у підлітків апатію, нудьгу, відчуття своєї непотрібності, нерозуміння сенсу життя.

Найбільший ризик має зло­вживання при нестійкій та епілептоїдній акценту­ації характеру, при резидуальному ураженні го­ловного мозку, у середовищі наркоманів, токси­команів і алкоголіків, а також при гедоністичних установках (постійне бажання насолоджуватись життям і розважатись, відчувати незвичайно при­ємний стан) у сім'ї та звичайних компаніях. Ці гедоністичні установки сформовані у нашому су­спільстві давно і розвиваються сьогодні (підтри­муються кінематографом, який стає носієм пев­них цінностей). Із зловживанням алкоголем у нас іде неактивна боротьба тому, що це сприймаєть­ся як дещо природне, що властиве нашій культу­рі. Тому побутове пияцтво має місце нерідко в присутності дітей. Новий етап розвитку українсь­кого суспільства вносить корективи у процес фо­рмування мотивації до зловживання психотроп­ними речовинами. При ринковій економіці, за відсутності коштів, неможливо насолоджуватись життям за допомогою збуджуючих речовин, але зростає частина тих, у кого формується атарактична мотивація (намагання "забутися", відклю­читись від "неприємностей", послабити тиск емо­ційних стресів).

Основні мотиви початку зловживання поді­ляють на гедоністичні, атарактичні і субмісивні (підпадання під вплив інших людей, конфо-рмність у компаніях). Молодим людям дово­диться стикатися з багатьма проблемами соціа­льної адаптації: з прагненням до визнання сво­єї неординарності, з неминучим вибором профе­сії, з коханням, з почуттями агресії і сексуаль­ності. Обов'язковим у цей період життя стає по­шук способу пристосування. Якщо він не буде найдений, їх очікує депресія і фрустрація, тоб­то прямий шлях до неврозу, або пошук форм втечі від реальності, якими виявляються збу­джуючі речовини. Дані досліджень говорять про те, що мотиви першої спроби – знайомі; біля 70% посилаються на цікавість; на останьому місті – “примусили”. На питання : “Хто в перше запропонував?” біля половини опитаних називають друзів і товаришів. Далі слідують (по порядку) такі відповіді: знайомий студент, близький знайомий, співучень, випадковий знайомий. Ніхто не називає брата чи сестру, батька чи мати, чоловіка чи жінку. По-справжньому близькі люди, мабуть все ж таки оберігають один одного.

Що ж відбувається під час прийому алкоголю чи наркотиків? Найяскравішим показником зміненого стану свідомості при вживанні алкоголю або наркотиків є ейфорія. Слово “ейфорія” походить від грецького “euphoria” – добре переношу – і означає безпідставний, тобто невідповідний реальній дійсності благодушний, підвищено-радісний настрій у тяжкохворих незадовго до смерті. Такий же щасливий, радісний, блаженний стан відмічається у більшості людей після спиртного та у всіх алкоголіків (першої стадії) або у наркоманів (першої стадії) після вживання наркотичної речовини.

Наркотична ейфорія аналогічно алкогольній: той же стан радісного збудження, ілюзія повного щастя, піднесений настрій, веселощі, благодушність, приємні тілесні відчуття. Однак існує і ряд компонентів, властивих тільки наркотикам: відчуття своєї значущості, всемогутності; інколи (залежно від виду та дози наркотика) яскраві галюцинації, нереальне сприйняття часу, кольору, форм, розміру предметів, відстані і звуків.

Стан ейфорії характеризується не тільки гарним настроєм. Він впливає на мислення, сприйняття, пам’ять, самооцінку. Все, що людина бачить і чує сприймається нею в радісному збудженні: сусіди по столу, їхні жарти і розмови, обстановка тощо. Людина думає, що нарешті вона по-справжньому щаслива, і очікує тільки успіху від усіх своїх задумів та починань, тільки вдячності і схвалення оточуючих за свої дії. Різко змінюється самооцінка: стає надзвичайно завищеною. Людина почуває себе недосяжною для зауважень та критики, всемогутньою, відчуває свою перевагу над іншими.

Ейфорія – психічний стан, що несе екстремальну гарну оцінку всьому, що людина здатна на цей момент відчувати, сприймати, згадувати, думати і фантазувати. Він не пов’язаний із задоволенням конкретної потреби. Навпаки, будь-який об’єкт, що потрапляє в поле уваги при ейфорії, може здаватися таким, що дає задоволення, щастя. Це загальне почуття може різко контрастувати з реальністю. В цьому і виявляється некритичність, нездатність правильно, реалістично оцінювати те, що відбувається.

Наркомани-початківці виглядають навіть привабливо: вони енергійні, комунікабельні, тому у сторонніх і виникає думка, що якщо “з розумом”, в малих дозах, то нічого страшного не трапиться.

Наркотична компанія “розуміюча” і “турботлива”, доки не втягне новачка, щоб потім “викачувати” з нього гроші та знущатись. Досвідчені наркомани люб’язно пропонують новачкам, яких вони називають “кроликами”, спробувати нові наркотики, щоб визначити їх дію. Ці люди, чудово знають, що навіть одноразовий прийом наркотику може призвести до рабської залежності від нього. Це штовхає людину на все: обман, крадіжку і навіть вбивство аби лише здобути наркотик, отримати “кайф”. Але так званий “кайф” швидко зникає і збільшення дози наркотиків викликає залежність перед “ломкою”. До існуючих проблем та неприємностей додаються проблеми із здоров’ям, законом, оточуючими, зневагою до себе. І усі життєві перспективи зупиняються на кінчику голки.

Саме ті, кого залежність вже довела до деградації – не так небезпечні, бо хто захоче їм наслідувати? Їх стан лякає і відштовхує. Вони тусуються в своєму вузькому кутку, вмираючи одне за одним. Соціально “заразні” і небезпечні саме новачки, оскільки один наркоман втягує за рік 7-8 осіб.

Прийнято вважати, що наркоман – це той, хто знайшов рішення своїх проблем у вживанні наркотиків, нехай навіть не систематичному.

Наркотиками коляться, їх палять, нюхають, ковтають, вони бувають розслабляючої та активізуючої дії. А залежність від них є і фізична і психічна. І біда в тому, що за легкими наркотиками приходять важкі. Спочатку боязко вколоти себе у вену, бо існує якийсь психологічний бар’єр. Набагато легше викурити сигарету з маріхуаною. Але “наркотик вміє чекати”, - говорять наркомани зі стажем.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка