Діяльність психологічної служби з профілактики І корекції алкоголізму та наркоманії серед неповнолітніх



Сторінка19/21
Дата конвертації05.11.2016
Розмір2.81 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21
1. ПРО ШКОДУ АЛКОГОЛЮ

Викрадач розуму - так називають алкоголь з давніх давен. Потрапляючи в людський організм, егаловий спирт дефундує крізь стінки шлунка і кишечника, швидко досягає печінки, з'являється в крові. Стан сп'яніння залежить від концентрації спирту в крові. Вміст спирту в крові до 0,5 г/літр, звичайно, не викликає помітних змін. При концентрації спирту в крові 0,5-1 г/літр, сп'яніння не помічається, але іноді нервові центри перестають нормально функціонувати. Це дуже небезпечний стан, особливо для водіїв автомашин. За результатами багатьох медичних обстежень, ймовірність аварії в цьому разі збільшується в 14 разів. Якщо в крові нагромаджується спирту 2 г/л, людина перестає себе контролювати. При концентрації спирту 2-3 г/л ступінь сп'яніння підвищується: хода стає нетверда, мова безладна.

Доведено, що малі дози спиртного спотворюють діяльність нервової системи, під впливом алкоголю змінюється спів­відношення між процесами гальмування і збудження. Після вживання спиртного переважає на початку збудження, яке потім змінюється різким гальмуванням нервових процесів. Спот­ворюються об'єктивне сприйняття навколишнього світу, мірку­вання стає поверховим, погіршується пам'ять, плутана мова, різко слабшає увага, сповільнюються всі реакції і взагалі погіршується відчуття часу. Рухи втрачають швидкість, точність.

Часто, дехто з гордістю відзначає в своїх товаришів підвищену стійкість до спиртного, вважаючи, що це пов'язано з фізичним здоров'ям. А насправді, підвищена стійкість до горілки - перша ознака алкоголізму, що починається серйозне захворювання. Для алкоголіка що чарка, що склянка, що пляшка - все одно. Вже від чарки спиртного він приходить в своєрідний стан ейфорії -збудження, яке тільки посилює прагнення випити, подальші дози -мало змінюють його зовнішній вигляд, хоча в організмі відбуваються помітні зрушення.

Спочатку алкоголік виявляє надзвичайну активність, намагаючись поза чергою випити чергову дозу, починає буйствовати. Та ось остання крапля переповнює межі стійкості, і алкоголік "відмикається" від зовнішнього світу. Втрата контролю за кількістю випитого і надмірна жадібність до спиртного, неконтрольована, розв'язана, часто цинічна поведінка – стійкі ознаки алкоголізму.

Навіть після нерегулярного, випадкового вживання алкоголю настають серйозні порушення в організмі, які свідчать про отруєння. Коли ж алкоголь вживають систематично, людина п'є з будь-якої нагоди, вишукуючи будь-який привід, аби напитися, це називається побутовим пияцтвом.

Таким чином, відмінність між епізодичним вживанням спиртного і пияцтвом полягає не тільки у кількості випитого за один раз, а й у психологічній настанові питця. В першому випадку людина визначає якусь урочисту або визначну подію, у другому - п'є лише для того, щоб сп'яніти. Коли вчасно утримати людину від вживання алкоголю, це врятує її від подальшого падіння, розвитку хвороби - алкоголізму.

Алкоголізм - важка хронічна хвороба, здебільшого важковиліковувана. Вона розвивається на основі регулярного і тривалого вживання алкоголю й характеризується особливим патологічним станом в організмі: нестримним потягом до спиртного, зміною ступеня його перенесення і деградацією особистості. Для алкоголіка сп'яніння уявляється найкращим психічним станом. На пізніх етапах алкоголізму перенесення спирту несподівано знижується і в запеклого алкоголіка навіть малі дози вина спричиняють такий самий ефект, як і великі порції горілки в минулому; для цієї стадії алкоголізму є характерним важке похмілля після вживання алкоголю, погане самопочуття, дратливість, злобність. Під час так званого запою, коли людина п'є щодня протягом багатьох днів чи тижнів, паталогічні явища стають такими виразними, що для їх ліквідації потрібна медична допомога.

Неможливість позбутися думок про пляшку спиртного, прислухатися до голосу розуму і відрізняє особистість алкоголіка від людей, які просто випивають. Для алкоголіків є типовим обмеження кола їх інтересів, для них характерні огрубіння особистості, брехли­вість, психофізіологічні зміни. "Алкоголь так само консервує душу і розум п'яниці, як він консервує анатомічні препарати",- писав Л. Толстой. Кінцевою стадією такої консер­вації є біла гарячка.

Біла гарячка алкогольний психоз, виникає, зазвичай, в стані похмілля, коли в людині з'являється підсвідомий страх, безсоння, тремтіння рук, слухові, зорові галюцінації. Ці симптоми виявляються найчастіше вночі. У хворого з'являються яскраві переживання страхаючого характеру. Він бачить повзаючих довкола комах, пацюків, чує погрози. П'яниця бурхливо реагує на галюцінації, захищається, рятується від переслідувань. Однією з форм психозу є алкогольне марення. Воно виникає і після короткочасного пияцтва, але на відміну від білої гарячки не супроводжується галюцінаціями. Однак таких хворих переслідують нав'язливі думки; п'яниці, наприклад, здається, що проти нього влаштовано "змову". Не знаходячи виходу з таких становищ, він удається до спроб покінчити життя самогубством. Відомий ще один вид алкогольного психозу, що його описав визначний російський лікар Корсаков. Хворий на "корсаківський" психоз втрачає пам'ять на поточні події і не може відновити фактів з останніх років життя. Початок психозу нагадує білу гарячку, але потім виникають своєрідні провали пам'яті.

Виявлено форму епілепсії, що спричиняється виключно зловживанням спиртних напоїв.

Є дані, що тривалість життя жінок алкоголіків на 10%, а чоловіків на 15% менша, ніж у непитущих.

Про негативний вплив спирних напоїв на нащадків відомо з давніх-давен. Задовго до наших днів було помічено, що в питущих жінок частчіше бувають мертвонароджені діти і викидні. А коли діти народжувались живими, то вони відставали в розвиткові і росли розумове неповноцінними.

Успадкування психічної неповноцінності від батьків-алкоголіків не викликає сумнівів. Статистично-генетичними дослідженнями доведено, що сам алкоголізм генетично не передається; передається лише схильність до нього, яка випливає з характеру, успадкованого від батьків.

Кожна третя дорожньо-транспортна пригода трапляється з вини людей, що перебувають у стані алкогольного сп'яніння.

Навіть малі дози алкоголю (25-30 г) ослаблюють сприймання, знижують увагу, зосередженість, уповільнюють швидкість реакції на зовнішні впливи. Людина, яка сіла за кермо автомобіля випивши 100 г горілки, ризикує собою і пасажирами у два рази більше, ніж тверезий водій.

Встановлено, що в стані сп'яніння вчинено 55% усіх крадіжок 79% пограбувань, 69% нападів. Злочин серед неповнолітніх здебільшого теж е результатом пияцтва. Понад 80% хуліганських дай припадає на підлітків у нетверезому стані. Алкоголь шкідливо діє і на внутрішні органи.

Давно відомо, що в людей, що зловживають спиртними напоями, розвиваються хвороби шлунку, підшлункової залози та печінки. Отруйна дія спиртних напоїв відбивається на серцево-судинній системі, призводячи до передчасного розвитку атеросклерозу й гіпертонічної хвороби.

Під впливом алкоголю порушується статева функція як v чоловіків, так і у жінок. Алкоголь, проникаючи у статеві залози руйнує їх, вони атрофуються, настає стійка імпотенція.

Боротьба з алкоголізмом має таку ж давню історію, як і самі спиртні напої.

Підступність алкоголю полягає в тому, що розплата готується поволі, непомітно, але вона неминуча

Пам’ятайте здоров’я, справжня радість життя і щастя несумісні з алкоголем.
2. НАРКОМАНІЯ

Слово-термін "наркоманія" походить від двох грецьких слів -"нарке", "манія", - що в перекладі означає безумство, потяг.

Наркоманія - хворобливий потяг до вживання наркотиків, що призводить до тяжких порушень психічних та фізичних функцій.

На початку XX ст. термін "наркотичні засоби" використовувався для позначення лікарських засобів, що здійснювали специфічну дію на нервову систему, вживався для наркозу в хірургії. В сучасних умовах термін "наркотичні засоби", "наркотики" крім медичного набув юридичного та соціального значення.

Під впливом наркотиків руйнується психіка, що в свою чергу зумовлює відмову від позитивних установок на життя, здорового розуму, породжуючи мотиви хибних рішень, у деяких випадках провокуючи вбивство собі подібних чи самогубство. Як наслідок вживання наркотиків є придбання цілого "букета" хвороб, серед яких цироз печінки, імпотенція.

Якщо змалювати типовий портрет наркомана, то він буде приблизно слідуючим:

- за зовнішнім виглядом - старший своїх років;

- зуби кришаться, ламкі нігті, суха землистого кольору шкіра, сальне волосся, розповсюдження фурункулів по тілу, неможливо визначити вени, пониження ваги, виснаженість, заторможеність у рухах, сонливість, гарячковість, нетактовність, вигляд дещо нагадує стан алкогольного сп'яніння, невиправдана посмішка, безпричинний сміх, різка зміна настрою: піднесення змінюється злобною роздратованістю, агресивністю; порушена координація рухів, змінюється мова: стає швидкою або незрозумілою, зіниці звужені, очі ближчать.

За даними на 1.01.98 року, 80% всіх хворих на СНІД, ВІЛ-інфекцію є наркоманами.

Наркоманія - таке соціальне зло, від якого гине краса і життя.

Наркотики принижують людину, відбирають в неї мислення.

Наркотики - отрута, що спричиняє повільне, мученицьке самогубство.

Життя доводить - багато з тих, хто рано починає вживати тютюн, алкоголь, потім легко звертаються до маріхуани, екстазі, "коліс", "ширки", героїну, кокаїну та інших сильнодіючих наркотиків.

Ніхто з тих, хто починає вживати наркотики для "кайфу" не бажав скочити в систему - стан, коли вживають наркотики тільки для того, щоб попередити або припинити "ломку^1 - страшний в психологічному і фізичному прояві стан, коли люди ладні закінчити життя самогубством, аби не страждати. Але так трапляється, що майже 90% молодих людей, що починають вживати наркотики, через певну кількість прийомів опиняються в "системі".

Якщо ви хочете бути щасливим і здоровим

не доторкайтеся до наркотиків, не беріть їх в руки, не кладіть у кишеню чи сумку, не приносьте 'їх додому, ніде не ховайте, не пересилайте, не передавайте

Якщо трапилося так, що ви спробували наркотик:

- одразу ж відмовтеся від наступної дози - вона може стати смертельною!

- діти старшого віку! Якщо ви побачили в руках малечі отруйні речовини, негайно їх відберіть, а дітей відведіть до батьків!

- утримайтеся від куріння і не беріть чужих недопалених цигарок - в них може бути наркотик;

- не вживайте спиртного - у ньому може бути підмішаний наркотик;

- вживання наркотику - шлях до зараження ВІЛ-інфекцією і захворювання на СПІД!


3. Тема "Наркотична залежність - правда і міфи."

Мета:

- систематизація знань про наркотичні засоби (деміфологізація наркотиків);

- ознайомлення учасників занять із загрозою, що виникає внаслідок вживання наркотиків;

- вироблення в учасників занять відповідної позиції відносно загрози, якою є наркотики;

- пропаганда здорового способу життя ("я вільний від негативних звичок").

Способи реалізації:

- лекція


- дискусія

- вирішення практичних завдань.



Програма занять:

А. Група психосоматичної залежності:

1. Історія позамедичного вживання психоактивних засобів.

2. Наркотики легальні і нелегальні, обумовленість культурна і суспільна.

3. Офіційний (токсигологічний) і неофіційний (вуличний) поділ наркотиків.



Б. Наркотична залежність:

1. Причини вживання психоактивних засобів:

- індивідуальні (наприклад, цікавість, бунт у період адоленсенціі);

- психічні (наприклад, брак відчуття впевненості в житті, криза системи ціннісних вартостей, бажання змінити настрій);

- середовищні (наприклад, прес оточення);

- суспільні (наприклад, соціопатія).



2. Синдром соматичної залежності:

- для психоактивних засобів на нервову систему (правильний вплив і аномалія нервової системи);

- поява індивідуальної толерантності (звикання) до токсичної субстанції;

- "синдром відступу" - механізм появи загрози здоров'ю;

- синдром залежності соматичної і медичної.

3. Синдром психічної залежності:

- лабораторія на основі "теорії заспокоєння потреб" за Франклом.



4. Синдром суспільної залежності:

  • група та індивідуум (залежність групова)

- зміна середовища (наприклад, перехід в іншу школу, навчання у вищому навчальному закладі);

- "змова мовчання" (наркотики у шкільному середовищі).



5. Наслідки вживання наркотичних засобів:

- соматичні (наприклад, соматична деградація індивідуума, епідеміологічна загроза - ВІЛ, СНІД);

- психічні ( наприклад, психічні травми, психічна деградація індивідуума);

- суспільні (наприклад, "наркоман", суспільна деградація індивідуума);

- особистісні (наприклад, конфлікт між здійсненням життєвих планів і залежністю).

6. Кримінально-правові обумовлення вживання наркотиків

7. Можливості допомоги залежним особам:

- обмеження і можливості допомоги зі сторони "непрофесіоналів"



8. Міфи і реальність уживання наркотиків (дискусія):

- "перший (один) раз не викликає залежності";

- наркотики допомагають (наприклад, у навчанні, у спорті);

- наркотики безпечні і небезпечні (неофіційний поділ);

- "беру спортово" (вживаю з метою покращення результатів у спорті");

- "можу цим керувати" (індивідуальний контроль за вживанням наркотичних засобів);

- немає наркотика, немає забави (відпочинку), (наркотики і товариські зустрічі);

- "мені скучно" (нудно) (відсутність інтересів - дорога до спроби вживання наркотиків);

- "жити швидко - вмерти замолоду" (наркотики і молодіжна субкультура);

- "музика з кайфом" (музика з відльотом), вживання наркотичних засобів через "молодіжних ідолів", криза відсутності персоналії виховання.


Додаток №7

Інформаційні матеріали, ігри вправи які можуть бути використані для будь-якої теми з проблеми алкоголізму та наркоманії серед неповнолітніх
1 "Наркотизація "

Підлітковий вік — вік, який становить найбільшу небезпеку з огляду на виникнення інтересу до експериментів з наркотиками.

Психологія підліткового віку спрямована на спілкування в різноманітних життєвих ситуаціях, особливо ж підлітків приваблюють ситуації, пов'язані з ризиком і забороною дорослими.

Це пов'язано:

З психологічними особливостями - потяг до пізнання усього нового, незвичного, бажання скоріше стати дорослим, перейняти звички і способи поведінки старших, виглядати більш мужніми, "крутими", "ризиковими".

У більшості випадків ситуація становлення підлітків проходить у групі. Таких груп безліч у морі підліткового світу. Кожна з них має свої правила і традиції, своє уявлення і ставлення до навчання, виховання, проведення дозвілля, доведення своєї значимості.

Сучасний стан наркотизації України характеризується постійним збільшенням груп підлітків, залучених до вживання, зберігання і розповсюдження наркотиків. Статистичні відомості засвідчують, що наркотизація характеризується зростаючою динамікою і розвивається за негативним сценарієм - за гостротою і актуальністю наближається до проблем СШДу та хвороб, що передаються статевим шляхом (ХПСШ). Особливо небезпечними щодо ВІЛ/СНІДу, гепатитів В, С, сифілісу є вживання наркотиків ін'єкційним шляхом. Дія інших наркотиків приводить до спотворення свідомості, а відтак - до зниження оцінки небезпечної ситуації, спрямовує на невиправданий ризик. Серед підлітків, що починають вживати наркотики постійно підвищується рівень інфікування ВІЛ та хворобами, що передаються статевим шляхом, зростає рівень від передозування. Наркотики спонукають до проституції ( чоловічої і жіночої), злочинів та самогубств.

В цілому, всі наркотики мають руйнівний вплив на психоемоційний стан, характер, соціальну поведінку, мрії та надії підлітків.

За останні 5 років різко зросла кількість неповнолітніх (особливо "дітей вулиці"), які вживають дурманячи речовини, котрі викликають хворобливу пристрасть - токсикоманію. Виявлено, що вдихання токсичних речовин (клею, аерозолів, розчинників) швидко спричиняє руйнування клітин мозку, за найменшого фізичного напруження виникає критична серцева недостатність.

Загальна тенденція наркотизації підлітків засвідчує про розширення видів наркотиків за рахунок синтетичних наркотиків групи "екстезі". Існуючі відомості дозволяють стверджувати, що наркотизація України розвивається за найнебезпечнішім сценарієм.

Багато вчених вважають, що причиною наркотизації є набута установка підлітків, які піддалися вживанню легалізованих суспільством наркотиків -тютюну та алкоголю, про що йшлося в перших двох частинах модулю, розширювати наркотичні експерименти за рахунок вживання спочатку так званих "легких" заборонених наркотиків (коноплі), а згодом таких "важких", як "екстезі", героїн, кокаїн, ЛСД. Підлітковій наркотизації притаманне експериментування з різноманітними наркотиками, а особливо з таким, які декларують як "нові."

У зв'язку з фізіологічними особливостями організму підлітків, у них дуже швидко розвивається наркотична залежність, набагато швидше ніж у дорослих.

Наркотичні речовини мають значний вплив на психоемоційний стан підлітків, їхній характер і поведінку.

Якщо зважити на особливості підліткового віку - потяг до пізнання усього нового, незвичного, бажання скоріше стати дорослим, перейняти звички і способи поведінки старших, не виглядати в їхніх очах несучасним і, водночас, невміння протистояти тиску наркоспрямованого оточення, нездатності сказати "ні" в ситуаціях, коли пропонується спробувати наркотик, - то загроза наркотизації підлітка існує постійно.


2 "Види наркотиків"

Речовини, які вважають наркотиками, визначені Конвенціями від 1961, 1971, 1988 рр. та Національним переліком речовин, що визнаються наркотиками. Наркотиками визнаються речовини, які за трьома критеріями (медичним, соціальним, правовим) приносять величезне лихо як особистості, так і суспільству в цілому.

У поняття токсичні (отруйні) речовини, входять окремі види ліків, що не визнані наркотиками згідно Конвенцій і Національного переліку. Але мають суттєвий вплив на розвиток наркотизації.

Структура наркотизації неповнолітніх в Україні представлена наркотичними речовинами різних видів і якості. Найбільш характерним для підліткового віку є комбіноване вживання різних груп і видів наркотиків. Дорослий наркоман вживає, як правило обмежену кількість наркотиків однієї групи.

Замість назви "наркотики" стали використовувати термін "психоактивні речовини". Втім, для простоти сприймання матеріалу ми будемо продовжувати використовувати більш поширений термін - "наркотики".

Згідно Класифікації ВОЗ десятого (останнього) перегляду (1989 р.) в перелік психоактивних речовин (наркотиків), включено:

• алкоголь;

• опіати;

• канабіс;

• седативи (гіпнотичні);

• кокаїн; стимулятори (у тому числі кофеїн);

• галюціногени;

" тютюн;

• летючі речовини;

• неідентифіковані речовини, що приймаються з психоактивною метою.

Головний ознака наркотиків - наявність визначеного або не визначеного психоруйнівного (психоделічного) ефекту.

Відповідно до специфіки дії наркотиків, їх можна розділити на такі головні групи:

" гіпнотичні засоби;

" стимулюючі засоби;

• галюциногенні засоби;

" неідентифіковані;

Група гіпнотичних засобів

Алкоголь (етиловий спирт), включає в себе напої: пиво, вино, лікери, горілку, коньяк.

Натуральні та синтетичні засоби на опійній основі (окрім кодеїну):

натуральні: опій, екстрагований опій, морфін, кодеїн тощо;

напівсинтетичні', героїн, гідроморфін тощо;

синтетичні', метадон, мепередін тощо;

снодійні ліки (барбітурати, уреіди): барбаміл, нембутал, фанадорм, ноксірон.

Тільки барбітуратів налічується більш двох з половиною тисяч видів; заспокійливі ліки (транквілізатори): радедорм, сибазон, седуксен, реланіум, діазепам.

Споживачами наркотиків перевага надається швидкодіючим наркотикам.


Група стимулюючих засобів

Амфетаміни: фенамін, кокаїн та інші препарати із коки: кокаїн (порошок, паста), крек (синтетичний кокаїн), наркотики групи "екстезі" ("екстазі"), ефедрин; кофеїн (кава, чай) тощо.

Ейфорія досягається при вживанні усередину, після внутрішньовенних та внутрішньо-м'язових ін'єкцій. Найбільш міцну дію має иервитин.

Група галюциногенних засобів

Препарати канабісу: маріхуана, гашиш (смола, паста), ЛСД, мескалін, псилобицин, амфетаміни (МДА, РСР). Інгалянти: бензин, фарби, ацетон, клеї, аерозолі тощо.

Група неідентифікованих засобів

Наркотичні речовини вибіркової дії: тютюн, деякі з інгалянтів тощо. Серед неідентифікованих присутня група психоактивних речовин синтетичної технології. У деяких з них, сучасними лабораторними методами не вдається визначити вид і структуру психоактивного компоненту.

Незаборонені наркотичні речовини – це така група рослин, ірибів, мінералів, які не внесені в перелік наркотиків, хоча і містять психоактивні компоненти. Серед них: мускатний горіх, певні виді грибів тощо.

Класифікувати наркотичні речовини можна і за способом традиційного введення. Особливо поширеним стало ін'єкційне введення у судоми та куріння.

Куріння: Тютюн, канабіс, крек тощо.

Ін'єкцікції(у вени чи м'язи): опіати, ефедрин, амфетамін тощо.

Ковтання: барбитурати, транквілізатори тощо.

Випивання: алкоголь, метадон тощо.

Вдихання: летючі засоби, кокаїн тощо.

Жування: опіати, беладона тощо.

Разом з тим, останнім часом набуває поширення прийоми нетрадиційного введення психоактивних речовин. Один і той самий наркотик може бути вжито різними засобами. Це стосується до кокаїну, транквілізаторів, амфетамінів, опіатів тощо.

Наркотичні речовини можна диференціювати відповідно до соціальної оцінки.

Легалізовані! тютюн, алкогольні напої, ліки, кава, чай, засоби побутової хімії, рослини та гриби наркогенного змісту тощо.

Нелегалізовані: конопля, героїн, кокаїн, та всі ті, що внесені до Міжнародного та Національного переліку заборонених психоактивних речовин (наркотиків). Нелегальні наркотики умовно поділяються на "легкі" та "важкі".
3 "Вплив наркотиків"

При вживанні наркотиків різних видів виникають подібні стани. Особливий стан інтоксикації - сп'яніння. Він складається із психічних і фізіологічних симптомів, які змінюються в часі. До них належить зміна положень тіла та окремих його частин, мовлення, вчинки.

Як наркотики впливають на поведінку молодої людини

Для вживанні будь-якого сильнодіючого наркотичного засобу, характерним є нереальне сприймання дійсності. Це стосується координаційної, зорової, слухової, тактильної та чуттєвої сфер.

Водночас, кожен наркогенний засіб викликає розладнання свідомості певного ступеня.

Наприклад, середня тривалість дії кокаїну 1-1,5 годин, ефедрину 4-5 годин, амфетаміну 2-3 години. У процесі наркотизації тривалість дії наркотичного засобу падає майже втричі. Тому хворі на наркоманію, вимушені збільшувати частоту вживання наркотичних речовин, або переходити на більш міцні розчини, вводячи їх ін'єкційним шляхом.

Кожній з груп наркотиків притаманна провідна інтоксикаційна властивість. Для групи гіпнотичних речовин вона виявляється у зовнішній пасивності, перебуванні у статичному положенні, сні. Стимулятори навпаки викликають активність, рухливість. Галюциногени та інші наркотичні речовини мають широкий спектр прояву інтоксикаційної дії від активності до пасивності. Водночас, кожна з груп наркотиків має періоди активно і пасивної фази. У повній мірі, це залежить від:

" виду засобу;

дози засобу;

• способу введення;

" уявлення про характер дії на психіку;

" характеру споживача;

" його фізичного стану;

• особливостей психічного настрою перед вживанням;

• оточуючих умов (рівню шумів, комфортності тощо).

Найбільш простий ефект від стимуляторів, алкоголю і снодійних препаратів. Їх назва у більшій мірі відповідає характеру інтоксикації. У той же час, хворі на наркоманії у кінцевих стадіях розвитку захворювань відчувають парадоксальну дію вжитих наркотиків. Наприклад, вжиті наркоманом снодійні засоби діють виснажливо через свою стимулюючу дію на організм.


4. Історія виникнення та розвитку алкоголю
Алкоголь у вигляді вина та пива являється найдавнішим засобом сп'яніння. В Єгипті та Китаї алкоголь виготовляли і вживали в якості святкового і повсякденного напою ще п'ять тисячоліть років тому. Алкогольні напої також використовувалися для зняття напруги, але частіше як п'янкий засіб. Давній єгипетський тост проголошує: "Пий до сп'яніння".

 У стародавніх греків був бог вина і похмілля - Діоніс. Передбачалося, що щире розливання вина в свята Діоніса грало не останню роль в заспокоєнні соціальних хвилювань. Гідний уваги грецький звичай змішувати вино з водою. Більшість так званих грецьких ваз, що знаходяться в наших музеях, насправді є глеками для змішування вин.

 До римлян виноробство прийшло від греків. Вони використовували вино в ритуалах, які частково збереглися і до наших днів. На свята необхідно було або пити разом з усіма або піти. Взагалі пияцтво вважалось зневажливим, шуміти п'яним заборонялось під загрозою покарання. Жінкам вживати алкоголь було суворо заборонено.

 Римляни принесли вино в германські землі. Вино було швидше напоєм багатих, а пиво - напоєм простих людей. Виготовлення знаходилось у розпорядженні господарки дому, а рецепти передавались з покоління в покоління, як і рецепти випічки хліба. До вивезення бульби з Північної

Америки, пиво (юшка з пива) та хліб були основними продуктами харчування у широких верств населення. Кожен член сім'ї щодня вживав до трьох літрів пива. В період реформації (XVI століття) Мартін Лютер розпочав боротьбу проти "зеленого змія", ним були видані накази, що забороняли пити за здоров'я. В XVII ст. в Германії в моду увійшов шнапс (дистильований алкоголь), який до того часу використовувався лише у якості ліків. В 1750 році вживання шнапсу становило вісім літрів на чоловіка на рік (на сьогодні трохи менше трьох літрів на рік.) Шнапс став напоєм так званої індустріальної революції. Його пили швидше за все стоячи. Традиції робочих пити за здоров'я, на парі, на брудершафт були покликані скріплювати соціальну єдність. Пиво і шнапс у великій кількості вивозили на ринки. Поряд з цим розвивалась індустрія розваг, що пропонувала багаточисельні способи продажу алкоголю споживачам: трактири, бари, ресторани, заклади розваг.

З появою міцних напоїв не лише змінились ритуали пиття, але й загострились фізичні і психічні наслідки вживання алкоголю. Алкогольне сп'яніння змінилось алкогольним одурманенням. Виплата частини зарплати горілкою (так звана трюк-система) стала звичною справою.

 Колись існував міф про те, що росіяни здавен пили самі і навчили Європу пити. Це, звісно, не так. Історично, Русь була однією з найбільш "тверезих" держав. В давнину росіяни користувались медовухою і брагою, на Півночі варили пиво. В гарній медовусі: 10-11° і, до того ж вся таблиця Менделєєва. Тисячу років тому великий російський князь Володимир Святославович вирішував дилему: яку віру прийняти російському народові. І католики і мусульмани хвалили свою релігію, підкреслюючи, що їхня релігія краща за всі інші, оскільки вона забороняє пити. На справді ж, на думку професора В.Бугалова "В середньовіччя Росія увійшла тверезою". Питні і їстівні будівлі (корчми), хоча й з'явилися в XI ст. у великих містах, не були досить поширеними.

 Горілка (''хлібне вино", як говорили на Русі) з'явилась в південних давньоруських містах лише в кінці XIV ст., звідти поступово до кінця XVI ст. розповсюдилася на північно-східні області. Існує дві версії того, як горілка потрапила на Русь. За однією версією її завезли генуезькі купці, за іншою -німецькі.

Першим з царів, хто провів ряд послідовних заходів по монополізації винної торгівлі, був Іван Грозний. Він жорстоко карав тих, хто таємно займався винокурінням і підпільно продавав горілку (корчумарив). В той самий час в царевих кабаках, перший з яких було відкрито у Москві, пияцтво схвалювалося. З 1555 року кабаки почали розповсюджуватися по всій Росії. Протягом всього XVII ст. простий люд ніс царю багаточисельні поклони з проханням обмежити виноторгівлю, так як багато хто "п'є і жахливо бродяжить".

В 1652 році пішов ряд обмежень: цар Олексій Михайлович заборонив торгівлю горілкою по неділях, середах і п'ятницях, а також у різдвяний і Петрівський піст. Влітку торгівля дозволялась з трьох годин дня і закінчувалась "за годину до вечора", а взимку - "в оддачу годин денних".

 Законодавство Росії відрізнялось гуманністю: якщо в інших країнах вводились жорстокі покарання за п'янство, то в Росії вони в основному зводились до морально-виховних заходів і грошових штрафів на користь потерпілих та казни. За часів Петра І були видані закони, згідно яких сп'яніння не лише не слугувало пом'якшуючою провину обставиною, а навпаки, ускладнювало її: "Пьянство никого не извиняет понеже он в пьянстве непристойнеє дело учинил".

 Виданий при Катерині II "Устав благочиння" наказував карати за п'янство ув'язненням в холодну на добу.

В уставі 1845 року про покарання, що накладав мировий суддя, вказувалось, що "кто злобен в пьянстве или более времени в году бывает пьян нежели трезв, того наказывати розгами». В 1895 році царське правління ввело в Росії державну монополію на торгівлю спиртними напоями. Продаж горілки приносив казні гарні прибутки. Бюджет царської Росії на третину будувався на прибутках від продажу спиртних напоїв.

 Широке розповсюдження п'янства побудило народ до стихійного руху за тверезість. Перше товариство тверезості офіційно було зареєстровано в 1854 році. До 1900 року в Росії діяло біля 200 міських, церковно-приходських і фабрично-заводських товариств. До 1912 року вже було 1800 подібних товариств, які об'єднали біля 500 тис. осіб.

 Для запобігання масових безпорядків, викликаних стихійним протестом народу проти початку імперіалістичної війни, царське правління в 1914 році видало закон, який забороняв продаж спиртних напоїв. Вживання спиртних напоїв в 1913 році становило 4,7 л абсолютного алкоголю на душу населення. Як і в інших країнах, що вводили "сухий закон" (державну заборону), в Росії протягом перших двох років відмічалось зниження п'янства, скоротилась кількість хворих на алкоголізм, знизилась смертність. Однак дуже швидко налагодилось самогоноваріння і контрабандний ввіз спиртних напоїв, а також вживання різних сурогатів: п'янство прийняло попередній розмах.

 І після Великої Жовтневої революції - до 1925 року - діяв "сухий закон". В 1921 році дозволили продаж виноградного вина, а в наступному році - пива, потім - наливок, а з серпня 1925 року декларувався продаж сорокаградусної горілки.

1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   21


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка